В. тільки опосередковано; 3 страница

Г. фенотипом рослин.

71. Етапи розвитку рослин обумовлені:

А. періодизмом клімату;

Б. едафічними факторами;

В. спадковими властивостями;

Г. фенотиповими ознаками.

72. Етапи розвитку деревних рослин, які наступають після проростання насіння і закінчуються початком насіннєношення називають:

А. ембріонального розвитку;

Б. вергінільний;

В. зрілості;

Г. ювенільний;

Д. старості і відмирання.

73. Лісівники враховують етапи онтогенезу рослин під час:

А. заготівлі насіння;

Б. садіння лісових культур;

В. догляду за насадженнями;

Г. доглядових рубок за лісом;

Д. вивезення деревини.

74. Систематичними одиницями деревних рослин не є:

А. вид;

Б. порода;

В. сорт;

Г. клас;

Д. дерево.

75. Найсучасніша система класифікації рослин:

А. утилітарна;

Б. синтетична;

В. морфологічна;

Г. філогенетична.

76. Побудована філогенетична система класифікації рослин на основі положень:

А.будови квіток, плодів;

Б. подібності морфологічних ознак;

В. господарської цінності видів;

Г. історії виникнення і розвитку видів;

Д. родинного зв'язку видів.

77. Основним у класифікації рослин є:

А. відділ;

Б. клас;

В. порядок;

Г. родина;

Д. рід;

Е. вид.

78. Найпоширеніші на Землі представники класу рослин:

А. гінкгові;

Б. саговникові;

В. хвойні;

Г. таксодієві;

Д. кипарисові.

79. Покритонасінні деревні рослини мають насіння з:

А. одною сім’ядолею;

Б. двома;

В. трьома;

Г. більше трьох.

80. Ширша екологічна амплітуда у рослин класу:

А. шишконосні;

Б. ефедрові;

В. воднодольні;

Г. кипарисові;

Д. дводольні.

81. Кількість видів дерев першої величини у складі природної дендрофлори України:

А. 34;

Б. 42;

В. 150;

Г. 41.

8ц. Кількість видів у складі природної дендрофлори України видів, які мають життєву форму дерево:

А. 120;

Б. 157;

В. 41;

Г. 177;

Д. 6.

83. Кількість ендемів, які налічують у природній дендрофлорі України:

А. 105;

Б. 120;

В. 186;

Г. 204.

84. Природна дендрофлора України має найбільше спільних видів з регіоном:

А. Далекий Схід;

Б. Сибір;

В. Середня Азія;

Г. Кавказ.

85. Відрізняють поняття дендрофлора від флори:

А. кількістю видів;

Б. територією, на якій ростуть види;

В. складом видів;

Г. тим, що об’єднує тільки деревні види;

Д. тим, що об’єднує тільки трависті рослини.

86. Кількість видів у природній дендрофлорі Лісостепу:

А. 257;

Б. 244;

В. 151;

Г. 211;

Д. 205.

87. Зона, регіон України, де природно росте найбільше деревних видів:

А. Полісся;

Б. Лісостеп;

В. Степ;

Г. Крим;

Д. Карпати.

88. Кількість деревних видів природно росте в Поліссі:

А. 275;

Б. 244;

В. 211;

Г. 205;

Д. 161.

89. В Україні росте найбільше напівкущиків:

А. на Поліссі;

Б. у Лісостепу;

В. у Степу;

Г. у Криму;

Д. на Карпатах і Закарпатті.

90. Видовий склад сучасної природної дендрофлори у різних районах України обумовлений причинами:

А. геологічними;

Б. історичними;

В. економічними;

Г. природно-кліматичними;

Д. географічними.

91. Інтродукція рослин – це:

А. перенесення рослин у нові регіони;

Б. пристосування рослин до нових умов;

В. пристосування рослин до кліматичних умов;

Г. входження нових видів до складу природної дендрофлори.

92. Кількість деревних таксонів, які інтродуковані в Україну:

А. 500;

Б. 1500;

В. 2000;

Г. 2445.

93. “Адаптація рослин” – це:

А. пристосування рослин до клімату;

Б. пристосування рослин до дії сукупності екологічних факторів;

В. пристосування рослин до едафічних факторів;

Г. пристосування рослин до умов нового місцезростання.

94. Поняття, яке відображає вищу ступінь пристосування інтродукованих рослин до нових умов зростання:

А. інтродукція;

Б. акліматизація;

В. адаптація;

Г. натуралізація.

95. Найчастіше використовують під час добору інтродуцентів для нових регіонів методи:

А. кліматичних аналогів;

Б. агрокліматичних аналогів;

В. родових комплексів;

Г. едифікаторів,

Д. флорогенетичний метод.

96. Кількість інтродуцентів-фанерофітів, які ростуть на сьогодні у лісах України:

А. 40;

Б. 150;

В. 60;

Г. 70;

Д. 2500.

97. Перспективність інтродуцентів для лісових насаджень визначають за:

А. місцем походження інтродуцентів;

Б. належністю до певних видів;

В. господарсько-цінними перевагами перед місцевими видами;

Г. здатністю рости в нових умовах.

98. Перспективність інтродуцентів для лісомеліоративних насаджень визначають за:

А. здатністю інтродуцентів виживати у специфічних умовах;

Б. високою продуктивністю;

В. місцем походження;

Г. здатністю виконувати лісомеліоративні функції в культурі.

99. Найбільш перспективні для лісових насаджень інтродуценти:

А. Pseudotsuga mensiesii (Mirb.) Franko;

Б. Juniperus virginiana L;

В. Juglans nigra L;

Г. Sequoia sempervirens Endl;

Д. Gleditshia triacanthos L.

100. Найперспективніші для лісомеліоративних насаджень інтродуценти:

А. Fraxinus pensilvanica Marsh;

Б. Elaeagnus angustifolia L;

В. Ribes rubrum L;

Г. Fagus orientalis Lipsky;

Д. Populus canadensis Moench.

101. Інтродуцентами в Україні є:

А. Taxus boccata L;

Б. Pinus cembra L;

В. Juglans regia L;

Г. Sorbus torminalis (L.) Grantz;

Д. Syringa vulgaris L.

102. Відносять до кліматичних екологічні фактори:

А. світло;

Б. кислотність ґрунту;

В. вологість;

Г. експозиція схилу;

Д. висота над рівнем моря.

103. Екологічні фактори, які відносяться до едафічних:

А. тепло;

Б. повітря;

В. валовий вміст хімічних елементів у ґрунті;

Г. гумус;

Д. крутизна схилів.

104. Завжди діють на рослини опосередковано фактори:

А. кліматичні;

Б. едафічні;

В. орфографічні;

Г. біотичні;

Д. антропогенні.

105. Світловий режим середовища впливає на:

А. інтенсивність фотосинтезу;

Б. ріст рослин;

Дата добавления: 2015-10-21