3.3. Правове регулювання проведення медичних оглядів
Законодавець України встановив обов’язок роботодавця організувати проведення медичних оглядів працівників.
Проведення медичних оглядів спрямоване на своєчасне запобігання заподіянню шкоди життю і здоров’ю працюючих. Тому медичні огляди проводяться з метою встановлення фізичної і психофізіологічної придатності осіб до роботи за конкретно визначеною професією, спеціальністю, посадою, надання допуску до робіт особам, молодшим 21 року, запобігання захворюванням і нещасним випадкам, виявлення захворювань, що становлять загрозу зараження працівників, продукції, яка випускається, забезпечення динамічного нагляду за станом здоров’я працівників, виявлення ранніх ознак впливу виробничих умов і їх шкідливості на організм, а також захворювань, які не дають змоги продовжувати роботу за певною професією.
Законодавство України передбачає проведення попередніх, періодичних та позачергових обов’язкових медичних оглядів.Працівники проходять обов’язкові медичні огляди лише у випадках, які чітко передбачені у законодавстві — спеціальних переліках і списках, законах та інших підзаконних нормативно-правових актах, що приймаються у централізованому порядку. Медичні огляди проходять, зокрема:
– працівники, які зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, відповідно до Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів і робіт для виконання яких обов’язкові медичні огляди працівників (додатки 1, 2 до наказу Міністерства охорони здоров’я СРСР від 29 вересня 1989 року за № 555 “Про удосконалення системи медичних оглядів працівників і водіїв індивідуальних транспортних засобів”);
– працівники відповідно до Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 року за 263/121;
– працівники відповідно до Переліку професій та видів діяльності, для яких є обов’язковим первинний і періодичний профілактичний наркологічний огляд, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 року за № 1238;
– працівники усіх професій віком до 21 року згідно з ст. 17 Закону України “Про охорону праці”;
– працівники, які припинили роботу у виробництвах із шкідливими та небезпечними факторами, вплив яких може обумовити пізній розвиток професійних захворювань, згідно п. 3.1.12 Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 19994 року за № 45;
– працівники, які приймаються на роботу на підприємства міжгалузевого промислового залізничного транспорту на посади, пов’язані з рухом поїздів та маневровою роботою, відповідно до п. 1.8 Правил технічної експлуатації міжгалузевого промислового залізничного транспорту України, затверджених Міністерством транспорту України від 27 листопада 2000 року за № 654;
– працівники, що виконують роботи з опор, на яких розміщені сигнали автоблокування, відповідно до п. 4.13 Правил безпеки для працівників залізничного транспорту на електрифікованих лініях, затверджених наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 31 травня 2000 року за № 120. З метою уникнення поширення інфекційних хвороб профілактичні медичні огляди зобов’язані проходити працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення (ст. 21 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб від 6 квітня 2000 року).
До них належать, наприклад, продавці підприємств продовольчої торгівлі, кухарі, кухонні працівники, кондитери та офіціанти підприємств громадського харчування; вихователі, помічники вихователів та інший педагогічний і технічний персонал дошкільних навчальних закладів; медичні працівники пологових будинків (відділень), дитячих лікарень (відділень); перукарі, манікюрниці, педикюр ниці, косметики і масажисти; чергові, покоївки та кастелянки, що працюють у готелях.
З метою запобігання виникненню і поширенню захворювання на туберкульоз та своєчасного виявлення осіб, інфікованих мікробактеріями туберкульозу та хворих на туберкульоз, проводяться профілактичні медичні огляди. Обов’язкові профілактичні медичні огляди проходять працівники, зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, особи віком до 21 року, а також працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення (ст. 8 Закону України “Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз” від 5 липня 2001 року). На підприємствах, в установах, організаціях на основі централізованих норм визначаються контингенти працівників, які зобов’язані проходити медичні огляди. Роботодавець не вправі зобов’язати працівника проходити медичний огляд, якщо проходження його не передбачено у централізованому законодавстві.
Встановлення контингенту працівників, що проходять обов’язкові медичні огляди, здійснюється роботодавцем разом із санітарно-епідеміологічною станцією та профспілковим комітетом. У разі зміни технологічного процесу, введенні нових підприємств, технологій, робочих місць і професій роботодавець зобов’язаний поінформувати про це територіальну санепідемстанцію в кінці звітного року. На підставі чого коло працівників корегується щорічно. Один раз на два роки на промислових підприємствах і щорічно в сільському господарстві санітарно-епідеміологічний заклад визначає контингенти осіб, які проходять медогляди.
Визначивши контингент осіб, що підлягають періодичним медичним оглядам, власник складає поіменний список працівників. Один примірник узгодженого з санепідемстанцією списку направляється в лікувально-профілактичний заклад, інший залишається на підприємстві.
3.4. Правове регулювання проведення навчання з охорони праці
Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять інструктаж, навчання з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварій.
Навчання з питань охорони праці можна поділити на декілька видів:
а) за періодом його проведення — попереднє, періодичне та позачергове;
б) за суб’єктами, які проходять навчання — навчання посадових осіб і спеціалістів з питань охорони праці, навчання інших працівників з питань охорони праці;
в) за суб’єктами, які проводять навчання — навчання, що проводять комісії підприємств; навчання, що проводиться закладами освіти, які одержали ліцензію від Міністерства освіти і науки України і дозвіл від Державного комітету України з нагляду за охороною праці; самоосвіта.
Попереднє навчання проводиться з особами, що приймаються на роботи з підвищеною небезпекою,роботи, де є потреба у професійному доборі, посадові особи і спеціалісти, згідно спеціального переліку.Ці категорії працівників проходять також і періодичне навчання.
Посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, проходять навчання 1 раз на 3 роки, особи, що приймаються на роботи з підвищеною небезпекою та роботи, де є потреба у професійному доборі, не рідше одного разу на рік.
У виключних випадках, що характеризуються непередбачуваністю, обов’язково проводиться позачергове навчання. Воно здійснюється:
– при введені в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці;
– при введені в експлуатацію нового устаткування або впровадженні нових технологічних процесів;
– при переведенні працівника на іншу роботу або призначенні його на іншу посаду, що потребує додаткових знань з питань охорони праці;
– на вимогу працівника органу державного нагляду за охороною праці, вищої господарської організації або місцевого органу виконавчої влади, якщо виявлено незнання посадовою особою, спеціалістом нормативних актів про охорону праці;
– для керівників підприємств, установ, організацій, а також посадових осіб цехів, дільниць, де сталася техногенна аварія чи катастрофа. У цьому разі навчання повинно бути проведене протягом місяця.
На локальному рівні роботодавці розробляють і затверджують положення про навчання з охорони праці та додатки до нього, зокрема: щорічні планиграфіки навчання і перевірки знань працівників з питань охорони праці, програми спеціального навчання працівників, які залучаються до виконання робіт з підвищеною небезпекою, що потребують професійного добору, програма та перелік питань вступного інструктажу для працівників, перелік питань первинного інструктажу для працівників, перелік професій та посад працівників, які звільняються від первинного, повторного та позапланового інструктажів тощо.
Законодавство України передбачає навчання з питань охорони праці у вигляді інструктажів. Відповідні категорії працівників проходять вступний, первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі. На прохання працівникаПерелік робіт, де є потреба у професійному доборі, затверджений наказом Держнаглядохоронпраці від 30.11.1993 р. за № 30. проводиться додатковий інструктаж.
Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці, всі інші інструктажі проводяться безпосередніми керівниками робіт (начальником виробництва, цеху, дільниці, майстром). Результати проведення інструктажів заносяться у спеціальні журнали. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється. Проте законодавство передбачає окремі виключення. Допускається звільнення від проходження повторного, первинного та позапланового інструктажів. Працівники не проходять вказані інструктажі, якщо вони безпосередньо не обслуговують обладнання, не застосовують прилади та інструменти, не зберігають і не переробляють сировину і матеріали.
Особи, які звільняються від проходження інструктажів, визначаються у спеціальному переліку, що затверджується керівником підприємства за погодженням з державним інспектором по нагляду за охороною праці. З метою поновлення знань правил безпечної експлуатації, технологічних і посадових інструкцій, засвоєння в конкретних умовах технологічних процесів і обладнання, методів безаварійного керування ними навчання з питань охорони праці проводиться у вигляді стажування (дублювання). Такий вид навчання проводиться до самостійного виконання працівником дорученої роботи.
Керівник може звільнити працівника від проходження стажування (дублювання), якщо особа має стаж роботи за відповідною професією не менше 3 років або переводиться з одного цеху в інший, де характер роботи та тип обладнання, на якому вона працюватиме, не змінюються. Важливим етапом в організації навчання з охорони праці є перевірка знань. Формою перевірки знань з охорони праці є іспит. Результати перевірки знань оформлюються протоколом, а в необхідних випадках видається посвідчення. Якщо результати перевірки знань працівника будуть незадовільними, то особа зобов’язана повторно пройти навчання, після чого проводиться повторна перевірка знань.
3.5. Розслідування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
Розслідування та облік проводиться з приводу виникнення нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що призвели до будь-якого з наступних наслідків:
– втрати особою працездатності на один робочий день чи більше;
– до необхідності переведення особи на іншу (легшу) роботу строком не менш як на один робочий день;
– смерті особи.
Розрізняють нещасні випадки, що розслідуються в загальному порядку, та нещасні випадки, що підлягають спеціальному розслідуванню. До останніх відносяться: нещасні випадки із смертельним наслідком; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров’я; випадки смерті на виробництві та випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків. Порядок розслідування нещасних випадків поширюється і на аварії, в результаті яких вони настали. Існує два види аварій, що підлягають розслідуванню та обліку: аварії I та II категорії. До I категорії відносяться аварії, внаслідок яких:
– загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;
– стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;
– збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;
– зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я значної кількості працівників підприємства чи населення.
До II категорії відносяться аварії, внаслідок яких:
– загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;
– зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я працівників цеху, дільниці з чисельністю працюючих 100 чоловік і більше.
Розслідуванню та обліку підлягають і професійні захворювання. Захворювання працівника вважається професійним, якщо така хвороба передбачена у Переліку професійних захворювань, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року за № 1662. Трудове законодавство
України розрізняє гострі та хронічні професійні захворювання. До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних факторів, шкідливих речовин. Порядок розслідування та обліку захворювань є різним — гостре професійне захворювання розслідується як нещасний випадок, для розслідування хронічного професійного розслідування встановлено самостійний порядок.
Розслідуванню підлягають не лише нещасні випадки та професійні захворювання, що трапилися при виконанні працівником трудових обов’язків, але й в інших випадках, що передбачені в законодавстві.
Процедура розслідування і обліку нещасного випадку передбачає повідомлення відповідних суб’єктів про нещасний випадок, що трапився, і надання необхідної допомоги потерпілим та вжиття превентивних заходів щодо попередження виникнення інших нещасних випадків; створення комісії з розслідування нещасних випадків; проведення розслідування нещасних випадків та оформлення результатів розслідування та облік нещасних випадків.
4. Фінансування заходів з охорони праці
Фінансування заходів з управління охороною праці здійснюється роботодавцем, працівники не несуть жодних матеріальних витрат. З метою доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог та подальшого підвищення рівня охорони праці на виробництві законодавець у ст. 19 Закону України “Про охорону праці” встановив мінімальну межу коштів, що повинні скеровуватися на заходи з охорони праці.
Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці. Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з Переліком заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 994 від 27 червня 2003 р. Конкретний розмір і порядок використання коштів, спрямованих на фінансування заходів з охорони праці, можна встановити у колективному договорі фонду встановлюється у колективному договорі. Рішення про використання і спрямування коштів приймаються за участю профспілкових організацій підприємства або їх представницьких органів, служби охорони праці.
За рахунок цих коштів на підприємстві можуть здійснюватися такі заходи:
– проведення атестації робочих місць на відповідність їх нормативним актам про охорону праці;
– забезпечення працюючих спеціальним одягом, спеціальним взуттям і іншими засобами індивідуального захисту;
– реалізація заходів щодо усунення безпосереднього контакту працівників із шкідливими речовинами й матеріалами, іншими несприятливими та небезпечними факторами виробництва;
– впровадження систем автоматичного контролю та сигналізації наявності шкідливих і небезпечних виробничих факторів, пристроїв аварійного вимкнення виробничого устаткування та комунікацій у разі виникнення небезпеки для працюючих;
– проведення експертизи технічного стану будівель та споруд, експертизи та діагностики потенційно небезпечних об’єктів, устаткування, обладнання;
– створення кабінетів, куточків, виставок з питань охорони праці, придбання потрібних нормативних документів, навчальних посібників, плакатів, періодичної літератури;
– навчання працівників, проведення нарад, семінарів з питань охорони праці.
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 16 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |