Реферат на тему: Технологыя вирощування соняшника та кокурудзи

Реферат на тему: Технологыя вирощування соняшника та кокурудзи

Реферат викона

Учень 2курсу групи №9

Івашко Юра

Технологія вирощування соняшнику

Як і після чого вирощувати соняшник? Через акумулювання збудників хвороб у грунті, соняшник на одному і тому ж полі, можна вирощувати, не раніше, ніж через шість років. Необхідна ротація і правильне чергування культур. Добрими попередниками для соняшнику, є зернові культури і кукурудза.

Цукрові буряки, люцерна і багаторічні трави - використовувати, як попередників, для посів соняшнику, не рекомендується, особливо в посушливі роки. Під час вирощування попередніх культур, обов'язково знищувати багаторічні широколисті бур'яни.

Обробка грунту після попередника:
Лущення стерні (відразу після збирання зернових) на глибину до 10 см. Спалювання пожнивних залишків не допустимо, тому що при такому прийомі спалюється близько 40 кг. азоту (приблизна рекомендована доза внесення).
Мета: зменшення втрат вологи, подрібнення і закладення післяжнивних залишків, провокування проростання бур'янів і падалиці.

Підживлення соняшника:
Мінеральні добрива вносяться у два етапи: перший раз - під основний обробіток і другий - в рядки з посівом або міжрядковою обробкою. При дрібній закладенні добрив ефективність їх використання різко знижується, якщо в зоні внесення, в період максимального споживання елементів живлення, не буде вологи. Внесення комплексних добрив, під посіви соняшнику, рекомендується проводити безпосередньо перед оранкою, через 14-20 днів після лущення поверхневого шару грунту. Розкидання азоту (N - 10 кг. Діючої речовини на 1т. Рослинних залишків) проводять перед лущенням. Норма фосфору P2O5 і калію K2O і їх співвідношення - визначаються з урахуванням місцевих грунтово-кліматичних умов. Однак, необхідно пам'ятати, що надлишок азотних добрив зменшує олійність культури, затягує вегетаційний період і збільшує ризик ураження культури хворобами. Фосфор підвищує стійкість до посухи та олійність насіння, а його недолік - негативно впливає на формування сім'янки. Калій допомагає рослині утримати вологу і зменшує її випаровування.
Мета: Забезпечення посівів необхідними поживними речовинами.

Оранка грунту або глибоке розпушування:
Проводиться, безпосередньо, після внесення комплексних добрив. Оранку починають після настання стану фізіологічної стиглості грунту на глибину 25-30 см. Традиційну обробку можна замінити безвідвальної обробкою, яка полягає у глибокому розпушуванні на глибину, понад 30 см. Добрива зашпаровуються дисками на глибину 12-15 см.

Осіння культивація:
Проводиться в міру необхідності, на глибину 8 -12 см.
Мета: Боротьба з бур'янами і падалицею, вирівнювання поверхні грунту, зменшення випаровування вологи при весняному дозріванні грунту.

Ранньовесняне боронування:
Обробка грунту перед посівом повинна бути мінімальною, це ранньовесняне боронування і 1-2 культивації в залежності від строків посіву, наявності вологи в грунті і проростків бур'янів.

Культивація:
Передпосівна культивація проводиться на глибину посіву для створення посівного ложа, більш ретельного вирівнювання поверхні поля, а також для боротьби з кореневищними корнеотприсковимі бур'янами. Якщо восени не були внесені добрива, то їх можна внести під культивацію (при цьому знижується% використання поживних речовин з добрив). А також, під час вегетації, при необхідності проводять 1-2 міжрядні культивації, в залежності від стану посівів, наявності в них бур'янів (якщо не застосовувалися хімічні методи).
Мета: Створення посівного ложа, збереження необхідних запасів азоту в грунті, перешкоджає випаровуванню вологи. При міжрядної - знищення бур'янів, розпушення поверхневого шару.

Обробка насіння:
Боротьба зі шкідниками і хворобами соняшнику зводиться до обробки насіння фунгіцидними (апрону, Максим XL) та інсектицидними (Круїзер, Гаучо) протруйниками, які захищають молоді сходи соняшнику від хвороб-пероноспороз (несправжня борошниста роса), фомопсису, сіра, біла, суха, фузаріозна гниль, альтерніоз і шкідників сходів - тлі, довгоносиків, дротяників і жуків Чернишов. Для отримання більш дружних сходів до протруйника можна додавати стимулятори росту та мікродобривами.

З агротехнічних методів боротьби з хворобами соняшнику найефективніший - це дотримання сівозміни, в якому соняшник повертається на колишнє місце не ранні 6-8 років, що дозволяє уникати появи в посівах не тільки хвороб, але і такого бур'яну як вовчок.

Посів:
Посів починають, коли температура на глибині загортання насіння (5-8 см) становить 10-12 градусів С. У залежності від групи стиглості гібрида, зони вирощування, встановлюють оптимальну норму висіву з урахуванням польової схожості і випадання рослин у період вегетації на 10-15 % вище. Сіють соняшник з міжряддям 70 см. В середньому на момент збирання густота соняшнику повинна становити 50-65 тис. / га, щоб отримати таку густоту на один метр погонний висівають 4,5-5,2 штук насіння (міжряддя 70 см). Останнім часом з'явилася тенденція до посіву соняшнику з міжряддям 45см, при цій схемі посіву площа живлення рослин більш близька до оптимальної, як при перехресному способі посіву пшениці.

Внесення гербіцидів:
Одним з елементів технології вирощування соняшнику, який дозволяє утримувати посіви в чистому від бур'янів стані є застосування гербіцидів. Для боротьби зі сходами однорічних бур'янів застосовують грунтові гербіциди: Харнес (1,5-3,0 л / га) Фронтьер оптима (0,8-1,4 л / га), Трофі (1,5-2,0 л / га), Дуал Голд (1,2-1,6 л / га), Трефлан (2,0-3,0 л, га). В якості страхових гербіцидів проти злакових бур'янів використовують: Фюзілад Супер (1,0-3,0 л / га), Фуроре Супер (0,8-2,0), Пантера (1,0-2,0 л / га), Селект (0,4-0,8).
Мета: захист посівів від бур'янів.

Запилення:
Пасіка встановлюється до початку цвітіння (2 бджолосім'ї на 1 га.)
Мета: Покращення запилення, збільшення врожайності на 1 - 2 ц / га

Збирання:
Збирання соняшнику починають при вологості зерна 9-10%. У зонах з надлишковим зволоженням в осінній період для наближення строків збирання проводять десикацію. Цю операцію проводять, коли вологість насіння не перевищує 30%, а 50-60% рослин мають жовтий колір. На насіннєвих посівах гліфосату в якості десикантом використовувати не рекомендують, так як у насіння може істотно знизитися схожість.

Технологія вирощування кукурудзи

Кукурудза урожайна і цінна кормова й продовольча злакова культура. Із її зерен виготовляють олію, борошно, а подрібнену масу використову­ють для приготування комбінованих кормів. Цінним продуктом для відгодовування тварин є зелена маса (силос), вироблена з рослин, зібра­них у період молочно-воскової стиглості.

Кукурудза посухостійка рослина. Вона економно витрачає воду і добре використовує літні опади. Проте засуха в поєднанні з високою температурою негативно впливає на її розвиток і врожайність. Особливо шкідлива засуха під час цвітіння кукурудзи й наливання зерна.

Коли в ґрунті вологи досить, засуха і спека не завдають кукурудзі значної шкоди.

В Україні вирощують здебільшого зубовидну і кременисту кукурудзу. У меншій кількості - цукрову, розлусну та крохмалисту.

Зубовидна кукурудза називається так, тому що верхня частина її зе­рен має заглиблення, яке нагадує поверхню кінського зуба. Зерна цієї кукурудзи плескаті (товщина їх значно менша за ширину). Зернівки всередині борошнисті. Тварини поїдають таке зерно навіть немеленим. Використовують його для приготування комбінованих кормів, муки.

Кремениста кукурудза має округле, дуже тверде зерно, використову­ють її як корм для тварин, для виробництва олії.

Цукрова кукурудза має прозоре, зморшкувате і дуже солодке зерно. Ви­рощують її для виготовлення консервів і споживання у вареному вигляді.

Розлусна кукурудза має кременисте, тверде, напівпрозоре зерно. Під час підсмажування воно розлускується, і назовні виходить білий ендо­сперм, який утворює пластівці.

Крохмалиста кукурудза має м'які, великі, борошнисті зерна з округ­лою верхівкою і гладенькою поверхнею. Використовують її для виробни­цтва крохмалу, борошна, олії.

В Україні вирощують різні сорти кукурудзи. Найпоширенішими є Дніпропетровський, Уманський, Чернігівський, Одеський, Носівський, Київський, Харківський та інші сорти, виведені українськими се­лекціонерами.

1. Висівання та обробіток посівів кукурудзи.

Кукурудзу вирощують в овочевих сівозмінах. Кращими попередника­ми для неї є посіви огірка, цибулі, пасльонових, кабачків, інших овоче­вих та коренеплідних рослин.

При дотриманні агротехніки вирощування врожайність більшості сортів, які вирощують на зерно, досягає 55 ц/га, а зеленої маси - понад 500 ц/га.

Сіють кукурудзу, коли ґрунт на глибині 8... 10 см прогрівається до 10... 12 °С. Сходи чутливі до весняних приморозків. Коли температура знижується до 3...6 С, ріст куку­рудзи припиняється. Найінтенсивніше вона росте при температурі 22...28 °С. При високих температу­рах припиняється ріст і розвиток рослин.

Вимоглива кукурудза також до ґрунту і поживних речовин. Високі врожаї вона дає на чорноземах, су­глинках, супіщаних, каштанових та осушених торфоболотних ґрун­тах, а також на заплавних і нанос­них ґрунтах у долинах річок. Під посіви кукурудзи ґрунт обробля­ють за зяблевою технологією.

Кукурудза - світлолюбна куль­тура. Затінення (наприклад, у загу­щених посівах) спричиняє «стікан­ня» іноді й загибель рослин. У за­тінку кукурудза утворює на 40...50 % менше зеленої маси. Щоб на росли­ну потрапляло багато світла, кукурудзу висівають квадратно-гніздовим способом за схемами 70 х 70, 60 х 60, 55 х 55 см або пунктирним, із міжряддями 70, 90 і 140 см. У кожне гніздо висівають 2-3 насінини. Перед висіванням насіння калібрують і піддають обробці для запобігання ураженню хворобами, грибками, комахами. Для цього за 1...2 дні до сівби насіння намочують у 1-5 %-му розчині сірчанокислого мангану, підігрітому до 40...50 °С. Витримують насіння в розчині 20...30 хв, після чого його розсипають і просушують. Коли ґрунт прогріється до необхід­ної температури, насіння висівають. У подальшому посіви потребують ретельного догляду та дотримання агротехніки вирощування. Щоб знищити кірку і бур'яни та закрити вологу в ґрунті, посіви боронують упоперек рядків до і після появи сходів. Потім міжряддя розпушують (культивують). Першу культивацію проводять на глибину 10... 12 см, коли рослини утворять три справжніх листочки. Одночасно з культи­вацією міжрядь розпушують ґрунт і знищують бур'яни в гніздах. Якщо на час першого розпушування міжрядь рослини будуть заввишки 10... 15 см, то посіви проривають, залишаючи в гніздах дві найкраще роз­винуті рослини.

У районах достатнього зволоження замість останньої культивації рос­лини кукурудзи краще підгорнути. При вирощуванні на зерно кукурудзу пасинкують (зрізують пасинки).

Бур'яни в посівах кукурудзи знищують гербіцидами. Внесені один раз у ґрунт, вони знижують проростки бур'янів протягом усього вегетаційно­го періоду посівів.

У перших фазах росту кукурудза потребує значно менше елементів мінерального живлення, ніж у наступних. Тому добрива під кукурудзу вносять кількома прийомами: як основне удобрення під оранку, одночас­но з висіванням у гнізда і як підживлення. Для цього витрачають 10...20 т органічних, 25...30 кг азотних, 30...45 кг фосфатних, 25...30 кг калійних добрив на 1 га.

2. Утворення плода (качана)

На рослині утворюється два суцвіття: чоловіче - волоть і жіноче - качан. Волоті розміщуються на верхівці стебла, а качани - у пазухах листків. Волоті кукурудзи зацвітають через 2...3 дні після появи їх із пазухи верхнього листка. Першими цвітуть верхні квітки центрального стержня волоті. Під час цвітіння лусочки квіток розкриваються, і з кожної квітки зви­сають три тичинки. Коли вони розтріскуються, з них висипається пилок. Вітер підхоплює його і переносить на приймочки маточок жіночих кві­ток інших рослин. Тому кукурудзу відносять до перехреснозапильних рослин.

Через 20...25 днів після запилення починають формуватися зерна, які містять рідку масу (так зване молочко) і від 25 до 55 % води. Така фаза зерна називається молочною стиглістю. Через 40...45 днів внутрішня частина зернівки поступово твердне. Зазначена фаза дістала назву воско­вої стиглості. Коли зернівки тверднуть, а суцвіття набуває бурого ко­льору (мал. 170), настає повна стиглість через 50...65 днів. У такій фазі качани кукурудзи збирають.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

V. Практична робота

Варіант 1 (За наявності ділянки). Висівання кукурудзи.

Обладнання і матеріали: насіння кукурудзи, граблі, маркер, роз­мічальний шнур, сапа, ручний дерев'яний коток, посудина з водою, по-ливалка.

Послідовність виконання роботи:

1. Підготуйте виорану або перекопану поверхню ґрунту до висівання кукурудзи. Заборонуйте її.

2. Розмітьте межі ділянки для висівання насіння.

3. Виконайте маркерування земельної ділянки за схемою, заданою вчителем.

4. Розрахуйте потребу насіннєвого матеріалу з урахуванням норм, відповідно до визначеної схеми висівання.

5. Підготуйте визначену кількість насіння кукурудзи для висівання.

6. За допомогою ручної сівалки або вручну висійте насіння з урахуван­ням наступних вимог: на легких ґрунтах глибина висівання становить 8...10 см, на важких - 5...б см.

7. Виконайте коткування ґрунту ручним дерев'яним котком.

8. Установіть польові етикетки із зазначенням дати висівання, сорту.

Варіант 2.

Читання коротких повідомлень або (та) рефератів про кукурудзу (сорти, страви з кукурудзи, цікаві факти про кукурудзу, історичні факти про кукурудзу тощо)

VІ. ПІДСУМКИ УРОКУ

Домашнє завдання: Опрацювати відповідний матеріал за конспектом.

Дата добавления: 2015-10-21