1. На підставі означення В.Андреєва про творчість як вид людської діяльності, охарактеризувати її ознаки.

1. На підставі означення В.Андреєва про творчість як вид людської діяльності, охарактеризувати її ознаки. Відповідь. У сучасній науковій літературі проблема творчості розглядається у таких аспектах: філософському, психологічному, педагогічному і спеціальному (відповідно до вимог кожної конкретної професії). На підставі аналізу наукової літератури можна стверджувати, що існують такі тенденції вивчення проблеми творчості: Ø творчість розглядають як певну діяльність людини або колективу людей, що спрямована на створення нових, оригінальних суспільнозначущих цінностей. Така творча діяльність відбиває найвищу ступінь людської активності щодо створення продукту цієї діяльності. Крім того, творчість розглядається і як сукупність особистісних якостей, які визначають і зумовлюють відношення людини до світу і самої себе. Саме ці якості дозволяють їй самоактуалізовуватись, самореалізовуватись і самоутверджуватись. Критерієм такого виду творчості є становлення і розвиток особистості. Саме тому дослідники цієї групи вважають, що мотиваційна сфера є найсуттєвішим стимулом дій механізму творчості; у гуманістичній психології творчість розуміється як необхідна для повноцінного життя людини форма її існування. Такий підхід до творчості зумовлений тим, що пошук сенсу життя невід'ємно пов'язаний із творчим відношенням людини до дійсності, необхідністю повної реалізації її потенційних можливостей. А як відомо, знаходження сенсу життя допомагає людині знайти своє місце в житті, самоствердитись	1.1 (антисоціальна діяльність, навіть в її найвинахідливішій формі, – це не творчість, а варварство); – наявність об'єктивних (соціальних, матеріальних) передумов, умов для творчості; – наявність суб'єктивних (особистісних якостей – знань, умінь, особливо позитивної мотивації, творчих здібностей) передумов для творчості; – новизна та оригінальність процесу або результату.	2. Довести, що педагогічна творчість – процес постійної творчості. Відповідь обґрунтувати прикладами. Відповідь. Педагогічна діяльність – процес постійної творчості. Але, на відміну від творчості в інших сферах (наука, техніка, мистецтво), творчість вчителя не має на меті створення соціально оригінальних, нових цінностей, оскільки її продуктом завжди залишається розвиток особистості. Звичайно, вчитель, який творчо працює, а тим більше – вчитель-новатор, створює свою педагогічну систему, яка є лише засобом для отримання оптимального за певних умов результату. У наукових джерелах визначено, що творчість вчителя може бути різноманітною. Це зумовлено насамперед творчим потенціалом особистості вчителя, який формується на основі набутого ним соціального досвіду, психолого-педагогічних і прикладних знань, нових ідей, умінь і навичок. Зазначене, у свою чергу, дозволяє знаходити та реалізовувати оригінальні рішення, новаторські форми роботи та методи навчання, вдосконалюючи навчально-виховний процес, методику викладання предмета. Водночас здатність до творчості властива лише тій особистості, для якої є характерним ціннісне ставлення до своєї професійної діяльності, яка прагне підвищення професійної кваліфікації, поповнення знань і вивчення досвіду як окремих вчителів, так і педагогічних колективів. Досить часто творчу природу діяльності вчителя визначають, виходячи з твердження: педагогічна діяльність переважно є розумовою, а розумова – означає творча. Вважаємо, що розумову працю не можна прямо ототожнювати з творчою. Без
Ø 2.1 легкість асоціювання, лабільність психіки (здатність до швидкого та вільного переключення думок, здатність викликати у свідомості образи і комбінувати їх); Ø здатність до оцінних думок, критичність мислення, інтуїтивізм (уміння вибрати одну з багатьох альтернатив до її перевірки, здатність до перенесення рішень); Ø готовність пам'яті (оволодіння достатньо великим об'ємом систематизованих знань, упорядкованість і динамічність знань) і здібність до згортання операції, узагальнення та відкидання другорядного. Деякі дослідники вважають творчою ту особистість, визначальною характеристикою якої є креативність як здатність перетворювати діяльність на творчий процес. Так, В.Моляко виокремлює сім ознак креативності: оригінальність, евристичність, фантазія, активність, сконцентрованість, чіткість, чутливість. Межі вияву вчительської творчості визначаються структурою педагогічної діяльності і охоплюють всі її складові: конструктивну, організаторську, комунікативну і гностичну. Отже, у процесі розвитку творчої педагогічної діяльності варто враховувати такі, визначені науковцями, фактори: Ø обмеженість, іноді досить суттєва, часових меж творчого процесу, оскільки час між виникненням проблеми у навчально-виховному процесі і її розв’язанням не залежить від бажання вчителя; взаємозв’язок творчості вчителя з творчістю інших педагогів, значимість творчості особистості для творчості	3. Дати визначення педагогіки творчості (предмет, завдання, принципи, закони). З якими науками тісно пов’язана педагогіка творчості? Відповідь. Педагогіка творчості – це галузь загальної педагогіки, яка вивчає закони та закономірності: формування творчої особистості, розвитку та саморозвитку її творчих можливостей в процесі освіти та навчання; створення психолого-педагогічних умов для прояву творчого потенціалу особистості в суспільно-корисних і індивідуально-значущих для неї видах життєдіяльності. Предметом педагогіки творчості є формування творчої особистості дитини в її навчально-виховній взаємодії з педагогом. У цьому процесі власні можливості як учня, так і педагога розвиваються й набувають об'єктивного характеру, відбиваючись у конкретних якостях і особливостях їх особистостей. Сааме тому процес формування творчої особистості учня неможливо відокремити від творчого розвитку того, хто його навчає й виховує. Цей процес є не тільки сукупністю послідовних і взаємопов'язаних дій педагога й учнів, спрямованих на свідоме й міцне засвоєння системи знань, умінь, навичок, формування світогляду учнів, культури поведінки тощо, а й сукупністю послідовних і взаємопов'язаних «перетворень» у їх творчому розвитку: мотивації, характерологічних особливостях, творчих уміннях, психічних процесах, що сприяють успіху людини у творчій діяльності. Саме цей процес відображає сутність педагогічної творчості. Таким чином, поняття «педагогіка творчості» містить в собі поняття «педагогічна творчість». Завдання педагогіки творчості на	3.1 1. Принцип діагностики. 2. Принцип оптимальності. 3. Принцип взаємозалежності. 4. Принцип фасилітації. 5. Принцип креативності. 6. Принцип доповнення. 7. Принцип варіантності. 8. Принцип самоорганізації. Міжпредметні зв’язки педагогіки творчості – це її зв’язки з іншими науками, які дають можливість повніше пізнати педагогічні факти, явища і творчі процесу у їхньому взаємозв’язку. Педагогіка творчості пов’язана з такими науками, як філософія, педагогіка, психологія, етика, анатомія і фізіологія людини тощо. Типи зв’язку педагогіки творчості з іншими науками: взаємовплив, взаємодія, взаємопроникнення, інтеграція, між наукові та міждисциплінарні зв’язки. Форми зв’язку педагогіки творчості з окресленими вище науками: а) опирається на ідеї інших наук, насамперед філософії та педагогіки (наприклад – людина формується у діяльності (з філософії); б) використовує методи дослідження, запозичені з інших наук (анкетування – з соціології); в) використовує результати досліджень інших наук (насамперед, з психології); г) проводить дослідження спільно з іншими науками; д) дає замовлення іншим наукам на дослідження певних явищ.
2. спеціальної підготовки, здобуття знань, які є відображенням узагальненого соціального досвіду, накопиченого попередніми поколіннями, педагогічна творчість неможлива. Тільки ерудований вчитель, який має спеціальну підготовку, на основі глибокого аналізу ситуацій, що виникають, усвідомлення сутності проблеми за допомогою творчої уяви та уявного експерименту здатний знайти нові оригінальні способи професійної діяльності та підходи до навчання. Творчий потенціал будь-якої людини, зокрема і вчителя, характеризується низкою особливостей особистості, які називають ознаками творчої людини. При цьому деякі автори пропонують різні групи таких ознак. Узагальнивши зазначені ознаки, класифікуємо їх таким чином: Ø здатність особистості визначати і формулювати суперечності, ставити під сумнів те, що на перший погляд здається очевидним, уникати поверхневих формулювань; Ø уміння усвідомити проблему і в той же час абстрагуватись від реальності, побачити перспективу; Ø здатність відмовитись від наслідування авторитетів; Ø уміння побачити відомий об'єкт у новому контексті; Ø готовність відмовитися від алгоритмічності та альтернативності суджень, відійти від звичної життєвої рівноваги й стійкості задля невизначеності та пошуку. Варто, вважаємо, виокремити також групу особливостей психіки та емоційно-вольової сфери творчої особи, а саме:		1. та самореалізувати свої потенційні можливості, тобто плідно й повноцінно прожити своє життя; Ø С.Сисоєва вважає, що творчість окремої людини може бути розглянута у двох аспектах: як сутність якості особистості, в якій відбивається ставлення суб'єкту до самого себе і світу, а також спосіб її самоствердження; як діяльність певного характеру, яка відбиває вищий ступінь активності людини, спрямованої на подолання певного протиріччя у відповідності з поставленою метою; Ø деякі науковці зазначають, що творчість не в усіх випадках обов'язково є створенням чогось нового, вона може мати форми рекомбінації певних існуючих і відомих елементів, або бути руйнівною по відношенню до цих елементів; Ø крім того, в останні роки спостерігаються тенденції щодо об'єднання когнітивного й особистісного аспектів психології творчості (операційного, мотиваційного, інтелектуального, особистісного тощо); Ø у роботах В.Андрєєва, на наш погляд, дається інтерактивний підхід до визначення творчої особистості у плані можливостей практичної педагогічної оцінки та самооцінки рівня її сформованості. Визначаючи творчість як вид людської діяльності, В.Андрєєв виокремлює низку ознак, які характеризують її як цілісний процес: – наявність суперечності, проблемної ситуації або творчого завдання; – соціальна та особиста значущість і прогресивність; результат творчості – це внесок до розвитку суспільства та особистості
	3. сучасному етапі становлення 1) удосконалення змісту освіти, центральне місце в я кому посідає творча особистість учня; 2) розробка методологічних засад педагогіки творчості; 3) розвиток науково-педагогічного стилю мислення як першооснови становлення творчої особистості вчителя; 4) розвиток творчих здібностей кожної людини відповідно до її потенційних можливостей; 5) розробка й модернізація існуючих методик, спрямованих на виявлення й розвиток творчих якостей особистості учнів, вивчення обдарованості; 6) виявлення шляхів посилення креативності у ролі уроку й виховного заходу. Педагогічний закон – це об'єктивний, необхідний, загальний і суттєвий зв'язок між завданнями, змістом, методами педагогічного процесу і його результатами, які виявляються у якісній зміні знань, умінь, а також переконань і поведінки вихованців. З одного боку, в педагогіці творчості як і в загальній педагогіці, функціонують загальні закони розвитку і виховання людей, закони і закономірності педагогічного процесу, а з іншого, діють закони і закономірності, притаманні творчому процесу. Їх слід вважати специфічними для формування творчої особистості. Закони педагогічної творчості: · закон розвиваючої взаємодії; · закон фасилітаційного режиму педагогічного впливу; · закон взаємозумовленості розвитку суб’єктів педагогічного процесу; · закон неперервної творчої реалізації та самореалізації особистості. Принципи педагогічної творчості:	2.1.. колективу і навпаки; Ø необхідність прогнозування віддаленого результату діяльності, урахування можливих наслідків розвитку ідей; Ø обумовленість і специфіка сфери діяльності, зокрема – врахування особливостей атмосфери публічного виступу, необхідність дотримання балансу між вербальним, емоційним і емфатичним спілкуванням; необхідність постійного аналізу можливостей і доцільності застосування стандартних педагогічних прийомів у нетипових ситуаціях.
5. Проаналізувати особливості педагогічної творчості. Відповідь обґрунтувати прикладами Відповідь. Особливості педагогічної творчої діяльності: етапи розв’язання творчої задачі тісно пов’язані у часовому відношенні; педагогічна творчість здійснюється постійно, щодня, результати її виявляються не одразу; вміння прогнозувати подальші можливості розвитку якостей вихованців по початковим результатам впливу, передбачати сприймання результатів своєї діяльності; творчий процес вчителя завжди співзвучний із творчим процесом кожного вихованця і з творчим процесом всього педагогічного колективу; педагогічна творчість вимагає від вчителя вміння керувати своїм психічним станом, здійснювати безперервний процес педагогічного спілкування.	4.1 ситуації. Як оптимізація навчально-виховного процесу веде до творчості, так і творчість учителя веде до оптимізації, бо педагогічна діяльність пов'язана з результатами і приносить задоволення лише тоді, коли оригінальне педагогічне рішення призводить до результату, який не є типовим для певних умов (М.Поташник). Творчий потенціал виражається в різних видах активності людини: пізнавальній, світоглядній, трудовій, комунікативній і емоціональній (Н.Кичук).	4. Дати характеристику основним поняттям педагогіки творчості: творчість, творча діяльність, педагогічна творчість Відповідь. Основні поняття педагогіки творчості. Творчість – це: створення нового (енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона); діяльність зі створення якісно нового, що вирізняється неповторністю, оригінальністю та суспільно,історичною унікальністю. Творчість специфічна для людини, тобто завжди передбачає творця – суб'єкта творчої діяльності (енциклопедичний словник); процес людської діяльності зі створення якісно нових матеріальних і духовних цінностей (філософський словник); діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних або духовних цінностей (психологічний словник); свідома, цілеспрямована, активна діяльність людини, спрямована на пізнання та перетворення дійсності, створення нових, оригінальних предметів, витворів тощо, які ніколи ще не існували, з метою вдосконалення матеріального та духовного життя суспільства (педагогічний словник); складне і водночас комплексне явище, зумовлене всім розмаїттям соціально-психологічних і психолого-фізіологічних передумов; умова становлення, самопізнання і розвитку особистості; важлива форма людської практики, активізації потенціалу суб'єкта в процесі особистісних змін. Творча діяльність – це: засіб реалізації творчих можливостей особистості (С.Сисоєва);
6. Охарактеризувати зміст рівнів творчої педагогічної діяльності Відповідь. Виводимо чотири рівні творчої педагогічної діяльності вчителя: 1-й рівень – репродуктивний; 2-й рівень – раціоналізаторський; 3-й рівень – конструкторський; 4-й рівень – новаторський. Репродуктивний рівень передбачає, що вчитель, працюючи на основі вироблених до нього методик, рекомендацій, досвіду, відбирає ті, які найбільше відповідають конкретним умовам його праці, індивідуально-психологічним особливостям учнів. Раціоналізаторський рівень передбачає, що вчитель на основі аналізу свого досвіду, конкретних умов своєї педагогічної діяльності вносить корективи у свою роботу, вдосконалює, модернізує деякі елементи існуючих рекомендацій, методик, досвіду відповідно до нових завдань. Конструкторський рівень характеризує діяльність учителя, коли на основі свого досвіду, самоаналізу своєї діяльності і знань психолого-педагогічних особливостей учнівського колективу вчитель, використовуючи існуючі методики, рекомендації, передовий досвід, конструює свій варіант вирішення педагогічної проблеми. Новаторський рівень передбачає, що вчитель вирішує педагогічні проблеми на принципово нових засадах, які вирізняються оригінальністю, високою результативністю.	7. Окреслити зовнішні умови розвитку педагогічної творчості. Обґрунтувати свою відповідь Відповідь. До найбільш суттєвих зовнішніх (об’єктивних) умов, від яких залежить розвиток педагогічної творчості, відносять: 1. Вимоги, які ставить до освітніх закладів, суспільство. Вони відображають сучасну соціальну ситуацію, перспективи суспільного і науково-технічного прогресу. 2. Рівень розвитку сучасної науки, особливо науки про людину, передусім педагогіки і психології. 3. Стан освітньої (шкільної) практики, у тому числі професійна підготовка вчителів і забезпечення освітніх закладів сучасними засобами навчання. 4. Методичні настанови, вміщені в програмах, посібниках, інструкціях органів освіти; вимоги органів народної освіти до закладу, методистів, вчителів. Педагогічна позиція певного колективу, його творчий потенціал, психологічна атмосфера, готовність до спільного пошуку оптимальних рішень.	8. Окреслити внутрішні умови розвитку педагогічної творчості. Обґрунтувати свою відповідь Відповідь. Зовнішні умови впливають на формування внутрішніх умов розвитку педагогічної творчості. До найбільш важливіших внутрішніх умов належать: високий рівень наукової та педагогічної компетентності вчителя, його розвинуте психолого-педагогічне мислення, потяг до творчого пошуку, володіння педагогічної технікою, певний педагогічний досвід, достатній рівень розвитку вмінь, уяви та інтуїції. Існує ще одна група умов, внутрішніх для навчального процесу. Це рівень розвитку колективу учнів, його інтелектуальний та емоційний тонус, а також підготовленість до творчого процесу кожного учня.
4. абсолютний стан або засіб існування її соціальної сутності (С.С.Батенін, Б.Ананьєв, М.Каган, В.Овчинніков); основні напрями творчості в діяльності вчителя: вдосконалення змісту навчання; розробка методу навчання; творчість в організації навчальної діяльності учнів (В.В. Андрієвська) Педагогічна творчість – це: тотожне до поняття «педагогіка творчості» (В.Андрєєв); оригінальне та високоефективне вирішення вчителем навчально-виховних завдань, збагачення теорії та практики виховання і навчання (педагогічний словник); наука про педагогічну систему двох діалектично взаємообумовлених видів людської діяльності: педагогічного виховання та самовиховання особистості в різних видах творчої діяльності і спілкування з метою всебічного і гармонійного розвитку творчих здібностей як окремої особистості, так і їх творчих колективів (В.Андрєєв); особлива галузь педагогічної науки, яка займається виявленням закономірностей формування творчої особистості (В.Шубинський); конкретизація педагогічного ідеалу вчителя в системі завдань, які розв'язує вихователь в конкретних умовах реальної педагогічної праці. Педагогічна творчість вчителя включає в себе творчу педагогічну діяльність вчителя і творчу навчальну діяльність учня в їх взаємодії та взаємозв’язку, а також результати їх творчої діяльності, які ведуть до їх (вчителя і учня) розвитку і саморозвитку (В.Кан-Калик і М.Нікандров); пошук оптимального педагогічного розв'язання в конкретній педагогічній
10. Охарактеризувати основні моделі педагогічної співтворчості. У чому Ви вбачаєте недолік першої та другої моделі? Обґрунтувати свою відповідь прикладами Відповідь. Співтворчість вчителя з учнями, колегами в педагогічному процесі, засноване на єдності мети в професійній діяльності. Атмосфера творчого пошуку у вчительському і учнівському колективах виступає могутнім стимулюючим чинником. Вчитель як фахівець в певній галузі знань в ході освітнього процесу демонструє учням творче відношення до професійної діяльності. Відносини педагогів та дітей представляють те середовище, у якому відбувається розвиток особистості школяра. Базу цих взаємин у технології саморозвитку становить особистісний підхід і педагогіка співробітництва. Це означає гуманізм і демократизм відносин, визнання права кожного школяра на своєрідність, неповторність, унікальність особистості, прийняття її думки і громадянської позиції; готовність без оціночного судження її як постаті. Стиль взаємовідносин педагога і учнів є особливо значущою складовою педагогічного спілкування, яка сприяє успішному засвоєнню знань дітьми та їхній особистісний розвиток. Отже, співтворчість вчителя і учня можна охарактеризувати як спільну діяльність у ході навчально-виховного процесу, спрямовану на засвоєння знань, вміння учнів, підвищення їхньої мотивації до навчання, розвиток творчих здібносте й та творчого потенціалу. Моделі співтворчості педагога й учнів: Вчитель не співвідносить свій	9. Проаналізувати основні складові індивідуальної творчої концепції педагога Відповідь. Власна педагогічна ідея може з’явитися в результаті тривалих педагогічних спостережень, досвіду, знання теорії. На її основі розроблюється індивідуальна педагогічна концепція. Педагог, безумовно, повинен спиратися на загальні закономірності педагогічного процесу, але їх реалізація відбувається через власну творчу індивідуальність. Основні складові індивідуальної творчої концепції педагога: Націленість на формування творчої особистості учня. Педагогічний такт. Здатність до емпатії. Артистизм. Уміння вчителя створювати проблемні ситуації. Уміння розвивати і стимулювати дитячу уяву. Обов’язкове заохочення будь-яких продуктів творчості, зміст якого полягає у виклику позитивної емоційної реакції, почуття задоволення, гордості, радості, віри у власні сили, у себе. Почуття гумору. В американських дослідженнях проблем психології наукової творчості (Г.Розен та ін.) пропонується об'ємний перелік якостей творчої особистості (понад шістдесят показників). На основі аналізу літературних джерел, біографій і автобіографій видатних людей російський психолог Я.Пономарьов виділив якості людей із великим творчим потенціалом, як-то: надзвичайна напруженість уваги; висока вразливість; цілісність сприйняття; інтуїція; фантазія, вигадка; дар передбачення; великі за обсягом знання. Іншими вченими серед особливостей творчої особистості виділяються: відхилення від шаблону; оригінальність; ініціативність; наполегливість; висока самоорганізація; працездатність; потреба в інтелектуальній праці; високий рівень вимогливості; готовність	11. Висвітлити особливості діяльності вчителя з творчого розвитку учнів. Відповідь підтвердити прикладами з шкільного буття Відповідь. Виділяють п'ять видів діяльності вчителя на уроці, які вважають сприятливими для творчого розвитку учнів: Ø діяльність, що мотивує учнів до процесу навчання та сприяє розумінню ними його значення для особистісного розвитку; Ø діяльність, що цілеспрямовує, орієнтує учнів на мету і результат, який треба отримати, спрямовує їхню увагу на зміст і значення творчої діяльності, яку вони виконують; Ø діяльність, що індивідуально диференціює учнів, розвиває різні рівні можливостей учнів, не обмежує їх у часі, стимулює всіх до відповідей; Ø діяльність, яка організує колективну творчу діяльність учнів забезпечує організацію групових форм творчої навчальної діяльності; Ø діяльність, яка організує контрольно-оцінювальну діяльність учнів. При застосуванні творчих завдань значний ефект дає оптимальне поєднання фронтальних форм роботи з груповими «за варіантами», коли учні виконують самостійні завдання відповідно до власних можливостей. Це приводить до істотного поліпшення успішності навчання й рівня розумового розвитку учнів. Разом з тим, така організація навчання має і свої недоліки для формування творчої особистості учня. Головний полягає в тому, що відкритий поділ дітей за рівнем інтелектуального розвитку негативно відбивається на формуванні адекватної Я-концепції. У сильних може розвинутися Я-концепція з підвищеною самооцінкою,
12. Проаналізувати сфери прояву творчості педагога Відповідь. Творчість – це діяльність, що породжує щось нове на основі реорганізації наявного досвіду та формування нових комбінацій знань, умінь, продуктів. Педагогові доводиться часто вирішувати безліч типових і нестандартних педагогічних завдань у мінливих обставинах. Вирішуючи ці завдання, педагог, як і будь-який дослідник, будує свою діяльність відповідно до загальних правил евристичного пошуку: аналізує педагогічну ситуацію; проектує результат відповідно до початкових даних; аналізує наявні засоби, необхідні для перевірки припущення та досягнення шуканого результату; оцінює отримані дані; формулює нові завдання. Отже, творча педагогічна діяльність складається з таких етапів: виникнення задуму, його опрацьовування та перетворення в ідею – гіпотезу, пошук способу втілення задуму й ідеї. Досвід творчості педагог набуває за умови систематичних вправ у вирішенні спеціально підібраних завдань, що відображають педагогічну дійсність, та організації як навчальної, так і реальної професійно-орієнтованої діяльності майбутніх педагогів. Частіше сферу прояву творчості педагога мимоволі звужують, зводячи її до нестандартного, оригінального вирішення педагогічних завдань. Тим часом творчість педагога виявляється і при вирішенні комунікативних завдань, що виступають своєрідним фоном і підставою педагогічної діяльності.	13. Обґрунтувати співвідношення творчість і майстерність. Чому творчість є обов’язковою умовою майстерності? Відповідь. Педагогічна майстерність розглядається як досконале, творче виконання вчителем професійних функцій на рівні мистецтва, результатом чого є створення оптимальних соціально-психологічних умов для становлення особистості кожного учня, забезпечення високого рівня інтелектуального розвитку, виховання кращих моральних якостей, духовного збагачення школярів. Педагог, який прагне до майстерності, має проводити навчально-виховну роботу на рівні мистецтва, тобто вміло, вправно, оскільки вона скерована на формування особистості вихованця. Саме на цьому аспекті педагогічної діяльності наголошував К.Ушинський, коли писав; «Усяка практична діяльність, що прагне задовольнити вищі моральні і взагалі духовні потреби людини, тобто ті потреби, які належать виключно людині і становлять виключно риси її природи, це вже мистецтво. В цьому розумінні і педагогіка буде, звичайно, вищим з мистецтв, бо вона прагне задовольнити найбільшу з потреб людини і людства – їхнє прагнення до вдосконалення в самій людській природі; не до вираження досконалості на полотні або в мармурі, а до удосконалення самої природи людини – її душі і тіла, а вічно передуючий ідеал цього мистецтва є довершена людина». Творчість є обов'язковою умовою майстерності. Педагогічна майстерність учителя формується й удосконалюється на основі його творчої активності, пошуково-перетворюючої діяльності в навчально-виховному процесі. Саме тому творчий вчитель може ще не встигнути стати майстром, але необхідною умовою руху до педагогічної майстерності є
11. зневажливе ставлення до «слабких», у останніх – низька самооцінка, втрата бажання вчитися. Саме тому ефективними для розвитку творчих можливостей учнів є різні види диференціації навчання, які ефективно застосовуються при формуванні в учнів системи інтелектуальних і практичних умінь і включають такі основні етапи: – перший – учням дають необхідні знання, вміння, навички, після чого ставлять завдання щодо їх застосування. Учень самостійно розв'язує задачу, визначаючи шляхом «спроб» і «помилок» відповідні орієнтири і прийоми діяльності. Це навчання за першим типом орієнтованої основи діяльності (ООД за П.Гальперіним та Н.Тализіною); – другий полягає в тому, що учням пропонують орієнтири діяльності в готовому вигляді (наприклад, у вигляді алгоритму дій). Учень виконує всі операції і дії згідно із зазначеними орієнтирами, вказівками і досягає кінцевого результату діяльності. Це навчання за другим типом орієнтовної основи діяльності; – третій тип – учнів озброюють загальним методом діяльності, за допомогою якого вони самостійно й усвідомлено визначають послідовні дій, орієнтири для розв'язання завдання. У практичній діяльності вчителі, як правило, здійснюють навчання за першим і другим типами орієнтованої основи діяльності. Навчання ж за третім типом, яке найбільше відповідає вимогам розвитку творчих можливостей учнів, сприяє їх підготовці до застосування набутих знань і засобів діяльності в нестандартних навчальних і практичних ситуаціях, у школі практично не реалізується.	9. до ризику; імпульсивність; незалежність суджень; нерівномірність успіхів при вивченні різних навчальних предметів; почуття гумору, самобутність, пізнавальна «до дотошність»; неприймання на віру, критичний погляд на такі речі, які вважають «священними»; сміливість уявлення та мислення; особливості мотивації: творча особистість знаходить задоволення не стільки у досягненні мети творчості, скільки у самому процесі творчості.	10. творчий процес із творчою діяльністю учнів. 1. Педагог співвідносить свій творчий процес з творчою діяльністю класу. “Дзеркало”, у якому постійно відбиваються і творча активність учнів загалом, і конкретні індивідуальні творчі прояви.
	13. його творчість. Високого рівня майстерності вчитель досягає лише на основі педагогічної творчості й обов'язково за рахунок сумлінності, завзятості, працелюбності, подолання труднощів, перетворення вміння на навички, тобто при накопиченні досвіду, з часом.	12. У сфері особистості педагогічна творчість виявляється як самореалізація педагога на основі усвідомлення себе творчою індивідуальністю, як визначення індивідуальних шляхів свого професійного зростання та побудова програми самовдосконалення. Сфера прояву педагогічної творчості визначається структурою педагогічної діяльності й охоплює всі її сторони: конструктивну, організаторську, комунікативну і гностичну. Проте для здійснення творчості в педагогічній діяльності необхідна низка умов: – тимчасова “спресованість” творчості, коли між завданнями і способами їх вирішення немає великих проміжків часу (ситуація браку часу); – пов’язаність творчості педагога з творчістю учнів та інших педагогів; – відстроченість результату й необхідність його прогнозування; – атмосфера публічного виступу; – необхідність постійного співвідношення стандартних педагогічних прийомів і нетипових ситуацій. Отже, педагогічна творчість – це процес, що починається із засвоєння того, що вже було накопичено (адаптація, репродукція, відтворення знань і досвіду) і завершується перетворенням існуючого досвіду. Це шлях від пристосування до педагогічної ситуації, до її перетворення, що становить суть динаміки творчості вчителя. Кожен педагог так чи інакше перетворює педагогічну діяльність, але тільки педагог-творець активно бореться за кардинальні перетворення й сам у цій справі є прикладом.

Дата добавления: 2015-10-21