Ст. 212 Ухилення від сплати податків,зборів,інших обов’язкових платежів. Постанова Пленуму ВСУ від 8 жовтня 2004р №15. «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення

Ст. 212 Ухилення від сплати податків,зборів,інших обов’язкових платежів.
Постанова Пленуму ВСУ від 8 жовтня 2004р №15. «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків,зборів,інших обов’язкових платежів».
Суспільна небезпечність злочину полягає у тому,що держава не отримує доходи у вигляді податків,зборів,інших обов’язкових платежів.
об’єктом цього злочину є суспільні відносини,що регулюють нормальне функціонування системи оподаткування зборів,інших обов’язкових платежів.
Предмет: податки,збори,інші обов’язкові платежі. Зазначені предмети сплачуються як юридичними так і фізичними особами.
Податок,збор,обов’язковий платіж – обов’язків внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду якій здійснюється платниками у порядку та на умовах,що визначаються законами України про оподаткування.
Об’єктивна сторона цього злочину складається з 3х ознак:
1. Діяння ухилення від сплати податків,зборів,інших обов’язкових платежів.
2. Суспільно-небезпечні наслідки у виді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних (ч.1ст.212),великих (ч.2ст.212.) або особливо великих (ч.3ст.212) розмірах.
3. Причинний зв'язок між діянням та наслідками.
Злочин з матеріальним складом.
Ухилення може полягати:
1. Неподання документів пов’язаних із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів.
2. Приховування об’єктів оподаткування.
3. Заниження цих об’єктів. Умисне неправильне обчислення бази оподаткування.
4. Заниження сум податків,зборів,інших обов’язкових платежів. Заниження податкової ставки.
5. Приховування факту втрати підстав для одержання пільг з оподаткування.
6. Подання неправдивих відомостей чи документів,що засвідчують право фізичної особи на податковий кредит або на податкову соціальну пільгу.
Якщо ухилення поєднане з підробкою документів дії винної особи слід кваліфікувати за сукупністю ст.212 і 366\358.

Наслідки – ненадходження до бюджету або в державні цільові фонди коштів.
Значні кошти – в 1000 і більше разів перевищує неоподатков. мінімумів. Великі 3000. Особливо великі – більш ніж 5000.
Злочин передбачений ст..212 з моменту фактичного ненадходження до бюджетів коштів,які мали бути сплачені у строки та в розмірах передбачених законодавством з питань оподаткування, а саме з наступного дня після настання строку до якого мав бути сплачений податок.

Суб’єктивна сторона: прямий умисел, мотив і мета не є обов’язковими.
Суб’єкт: 1. Службові особи підприємства,установи,організації незалежно від форм власності,що не мають статусу юридичної особи на яких покладені обов’язки з ведення бухгалтерського обліку,подання податкових декларацій,звітів,балансів,розрахунків та інших документів.
2. Особи,що займаються підприємницькою діяльності без створення юридичної особи.
3. Будь-які особи,котрі зобов’язані сплачувати податки,збори,інші обов’язкові платежі.

Умови звільнення від КВ.
Особа яка вчинила діяння передбачене ч.1 та 2 цієї статті або діяння передбачене ч.3 (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів в особливо великих розмірах),якщо вона до притягнення до КВ сплатила податки,збори,обов’язкові платежі, а також відшкодувала шкоду завдану державі їх несвоєчасною сплатою.
Особо звільняється від КВ,якщо вона до винесення постанови сплатила у повному обсязі податки,збори,інші обов’язкові платежі.

Стаття 206 Протидія законній господарській діяльності.
Протидія законній господарський діяльності тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду,невиконання якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того,хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами,пошкодженням чи знищенням їхнього майна за відсутності ознак вимагання.
Стаття 42 КУ забороняє будь-яка неправомірне обмеження конкуренції.
Об’єкт – суспільні відносини,що забезпечують нормальне здійснення господарської діяльності,яка базується на принципах ринкової конкуренції.
Об’єктивна сторона складається з 2х дій: 1. Протиправна вимога 2. Погроза.

Протиправна вимога має 3 різновиди: 1. Припинення господарської діяльності,що сама по собі є законною. 2. Обмеження господарської діяльності. Суб’єкт вимагає зменшити обсяги діяльності,змінити способи її здійснення. 3. Вимога укласти або не виконувати укладену угоду супроти волі суб’єкта господарювання.

Закінченим злочин вважається з моменту пред’явлення вимоги перестати займатися підприємницькою діяльністю, обмежити її чи укласти угоду або не виконувати угоду,що поєднане з погрозою застосувати насильство чи знищити майно незалежно від того вдалось винному чи ні примусити потерпілого вчинити бажані дії.
Спосіб – здійснити насильство або близькій особі \ погроза пошкодити або знищіти майно.
Суб’єктивна сторона: прямий умисел та спеціальна мета,яка підлягає встановленню – мета примусити особу припинити здійснювати господарську діяльність,обмежити її або змінити її характер.
Суб’єкт – загальний 16р.

Стаття 205

ППВСУ від 25 квітня 2003р. №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності».
Об’єкт – суспільні відносини,що забезпечують встановлений в Україні порядок здійснення підприємницької діяльності.
Об’єктивна сторона: діяння у 2х формах 1. Створення 2. Придбання.
Склад злочину – формальний.
Створення – будь-які дії,що спрямовані на надання підприємництву статусу юридичної особи. Зовні ці дії відповідають законодавству. (С помощью краденых паспортов)
Придбання – отримання у будь-який спосіб права власності на вже створену юридичну особу суб’єкта підприємництва. Набуття права власності у цілому або певну частку.
Злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб’єкта підприємництва або набуття права власності на нього.
Суб’єктивна сторона: прямий умисел, мета має 2 різновиди: 1. З метою прикриття незаконної діяльності 2. З метою здійснення видів діяльності,щодо яких є заборона. Ці види мети є обов’язковими ознаками складу злочину.
Суб’єкт – приватна особа з 16 років.

см. Ст..209 легалізація доходів одержаних злочинним шляхом.

Стаття 219 «Доведення до банкрутства»
Доведення до банкрутства,тобто умисне с корисливих мотивів іншої особистої заінтересованості,або в інтересах 3х осіб, вчинення власником або службовою особою,суб’єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності,якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

об’єкт – суспільні відносини у сфері виконання суб’єктами господарської діяльності своїх фінансових зобов’язань.
Об’єктивна сторона:
- Дії,що погіршують фінансову спроможність суб’єкта господарської діяльності.
- Перший наслідок – стійка фінансова неспроможність цього суб’єкта господарської діяльності.
- Другий,похідний наслідок,виражається у великій матеріальній шкоді державі чи кредитору.
- Причинний зв'язок між діянням та наслідками.

Стійка фінансова неспроможність означає,що суб’єкт господарської діяльності насправді не може виконати грошові зобов’язання в певному розмірі протягом визначеного законом періоду,що потребує застосування передбаченої законом процедури відновлення його платоспроможності. Йдеться про такий фінансовий стан суб’єкта ГД, який згідно із законодавством про банкрутство визнається підставою для порушення господарським судом справи про банкрутство.
Для кваліфікації цього злочину не є обов’язковим порушення господарським судом справи про банкрутство та визнання суб’єкта ГД банкрутом.

Велика матеріальна шкода – шкода,яка в 500 чи більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Якщо відсутній причинний зв'язок між 1 та 2 наслідками, то вчинене за наявності на те підстав,можна кваліфікувати за ст. 364 ККУ
Злочин закінчений – з настання наслідків у виді великої матеріальної шкоди кредитору або державі.

Суб’єктивна сторона – умисел поєднаний з корисливими мотивами або іншою особистою заінтересованістю,чи задоволенням інтересів 3х осіб.
Суб’єктом може бути особа,яка досягла 16р і є власником або службовою особою суб’єкта ГД.

Стаття 227 «Випуск або реалізація недоброякісної продукції»
Випуск на товарний ринок або інша реалізація споживачам недоброякісної продукції. Недоброякісної – такої,що не відповідає встановленим стандартам,нормам,правилам та технічним умовам або некомплектної продукції та товарів,якщо такі дії вчинені у великих розмірах.
Об’єктом злочину є суспільні відносини,що забезпечують випуск та реалізацію доброякісної продукції і товарів,захист прав споживачів. Додатковий безпосередній об’єкт може бути життя і здоров’я споживача.
Споживачами можуть виступати фізичні і юридичні особи,що одержують відповідну продукцію і товари для використання за функціональним призначенням.
Предметом злочину є недоброякісна і некомплектна продукція товарів.

Якість продукції – сукупність властивостей,що відображають безпеку,новизну,довговічність,надійність,економічність,естетичність,екологічність продукції,тобто надають їй можливість задовольняти споживача відповідно до її призначення.

Недоброякісна продукція – продукція,що не відповідає встановленим стандартам,нормам,правилам і технічним умовам.

Відповідно до ч.2 ст.15 ГК застосування стандартів є обов’язковим для:
- Субєктів господарювання,якщо на стандарти є посилання в технічних регламентах
- Учасників угоди,щодо розроблення,виготовлення чи постачання продукції,якщо в ній є посилання на певні стандарти
- Виробника чи постачальника продукції,якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам.
ЗУ від 1 грудня 2005р. «Про стандарти,технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»
Недоброякісну продукцію та товари взагалі не можна використовувати за призначенням або можна лише після суттєвої переробки.
Окремі незначні відхилення можуть розглядатися як малозначні діяння. Ч2.ст.11 ККУ

Некомплектність – невідповідність існуючим вимогам за ознакою комплектності,за якої їх взагалі неможливо використовувати.

Об’єктивна сторона виражається у випуску на товарний ринок або іншій реалізації споживачам недоброякісної або некомплектної продукції,якщо такі дії вчинені у великих розмірах.
Під випуском на товарний ринок слід розуміти передачу або відправлення виробленої продукції іншим суб’єктам,які діють на ринку.
Інша реалізація продукцію передбачає оптову або роздрібну реалізацію.
Якщо діяння передбачене ст.227 спричинило шкоду здоров’ю споживача або його смерть вчинене слід кваліфікувати за сукупністю статі 227 та відповідною статтею із розділу проти життя та здоров’я особи.

Збут незаконно виготовлених із недоброякісної сиревини алкогольних,тютюнових виробів тягне відповідальність ч.3 204.
Суб’єктивна сторона – прямий умисел.
Субєкт – особа,відповідальна за випуск на товарний ринок якісної продукції. Такими особами можуть бути працівники підприємств або підприємці,які здійснюють діяльність по виробництву товарів.

Стаття 222. «Шахрайство з фінансовими ресурсами»
Об’єкт – суспільні відносини,що регулюють порядок надання субсидій,субвенцій,дотацій,кредитів або пільг по податках.
Додатковий об’єкт – власність або відносини щодо формування доходної частини бюджетів.
Предметом цього злочину є грошові кошти чи майно, що надаються як субсидії,субвенції,дотації та кредити, а при одержанні пільг по податках,кошти,що підлягають сплаті до бюджетів.
Потерпілими можуть бути держава, в особі її органів,органи місцевого самоврядування,банки інші кредитори,що згідно закону можуть бути визначені такими.
Обєктивна сторона –надання особами державним органам, різноманітним фондам,підприємствам або іншим кредиторам завідомо неправдивої інформації з метою отримання того чи іншого виду фінансової допомоги.
Склад злочину – формальний. Діяння завжди активне,повинне бути спрямоване на одержання субсидій,субвенцій тощо, за відсутності ознак злочину проти власності.
Субсидія – грошова допомога,яка надається з метою стимулювання певної діяльності.
Субвенція – допомога,що надається для фінансування певних,конкретних програм-проектів.
Дотація – допомога,яка надається збоку держави,як правило,збитковим підприємствам.
Кредит – позика в грошовій чи товарній формі,яка надається на певний строк.

Пільги по податкам – повна або часткове звільнення від сплати всіх або окремих податків.

Діяння повинно здійснюватися шляхом обману. При обмані повідомляються неправдиві відомості або замовчують відомості про які потрібно було повідомити.
Завідомо неправдива інформація повинна подаватися державним органам.
Злочин вважається закінченим з моменту надання неправдивої інформації відповідного органу чи його представникам.
Суб’єктивна сторона – прямий умисел,спеціальна мета. Умовою є усвідомлення відсутності злочину проти власності.
Суб’єкти – громадянин-підприємець,тобто особа,яка здійснює підприємницьку діяльність. \ громадяни-засновники або власник суб’єкта ГД. \ службові особи юридичних осіб суб’єктів ГД.

Шкода може полягати у нецільовому використання субсидій,субвенцій,дотацій,неповерненні кредиту,ненадходженні до бюджетів коштів у вигляді податків. Ч.2 222

Покарання см. Кодекс.

Стаття 209

Постанова №5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію «відмивання доходів» одержаних злочинним шляхом»
Конвенція про відмивання,пошук,арешт та конфіскацію доходів одержаних злочинним шляхом. 8 листопада 1990, України приєдналася 20.09.1995.

Стаття 306 «Використання коштів здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів»
Вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або майном, *** внаслідок вчинення суспільно-небезпечного діяння,що передувало легалізації відмивання доходів,а також вчинення дій,спрямованих на приховування та маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними,прав на такі кошти або майно,джерела їх походження місце знаходження,переміщення, а також самонабуття,володіння або використання коштів чи іншого майна одержаних внаслідок вчинення суспільно-небезпечного,протиправного діяння що передувало легалізації відмиванню доходів.

Об’єкт – суспільно відносини,що регулюють порядок здійснення підприємницької чи іншої господарської діяльності.
Додатковий об’єкт – інтереси правосуддя,нормальне функціонування *** системи,відносини власності.
Предметом – кошти або інше майно,одержані внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння,зо передувало легалізації доходів.
Кошти або майно повинні являти собою певний доход,отриманий від діяльності,яка за законодавства України визначаєтеся як злочин. Предикатний злочин.
Доход визначено в ЗУ від 28 листопада 2002р. – будь-яка економічна вигода одержана внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння,що передує легалізації,яка може складатися з матеріальної власності чи власності,що виражена в правах, а так само включає рухоме і нерухоме майно та документи,які підтверджують право на таку власність або частку в ній.

Предикатним діянням може бути: 1. Діяння за яке кримінальним кодексом України передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за винятком ст.212 та 212\1 2. Діяння вчинене за межами України,якщо воно визнається суспільно-небезпечним протиправним діянням,що передувало легалізації доходів за кримінальним законом держави де воно було вчинене і є злочином за ККУ та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи.
Кримінальна відповідальність за ст.209 не виключена у випадках коли особа,котра вчинила предикатне діяння була звільнена від кримінальної відповідальності у встановленому законом порядку (закінчення строків давності або амністія) або не притягувалась до такої відповідальності (у зв’язку зі смертю),а одержані внаслідок зазначеного діяння кошти стали предметом легалізації.

Об’єктивна сторона – легалізація доходів отриманих злочинним шляхом.
Легалізація – вчинення дій з метою надання правомірного вигляду володінню,користуванню або розпорядженню доходами або дій спрямованих на приховування джерел походження таких доходів. Для констатації об’єктивної сторони достатньо: вчинення фінансової операції з коштами одержаними від незаконної злочинної діяльності; вчинення правочину (тобто укладення угоди) з такими коштами або іншим майном; вчинення дій спрямованих на приховання чи маскування; набуття,володіння або використання коштів чи іншого майна одержаних внаслідок суспільно-небезпечного протиправного діяння,що передувало легалізації.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї з дій зазначених в диспозиції.
Суб’єктивна сторона: прямий умисел,обов’язковою ознакою є мета легалізації – надання правомірного вигляду володінню,користуванню і розпорядженню предметами або приховання чи маскування їх злочинного походження.
Суб’єкт – 16р.
Особа,яка не вчиняла предикатного діяння може бути суб’єктом злочину при його вчиненні у формі будь-якої з дій зазначених у ч.1 ст. 209
Особа,яка вчинила предикатне діяння,окрім набуття та володіння.
Особа,яка брала участь як виконавець або співучасник у здійсненні первинного злочину,а потім легалізувала кошти,отримані злочинним шляхом, повинна нести відповідальність за сукупністю злочинів.
Покарання см. Кодекс.

Тема: злочини проти довкілля.
1. Поняття і види злочинів проти довкілля

злочини проти довкілля мають своїм родовим об’єктом мають ** щодо охорони довкілля,збереження у природній *** раціонального використання і відтворення природних ресурсів,охорони нормального екологічного стану біосфери.
Згідно зі ст.13 КУ земля,її надра,атмосферне повітря,водні та інші природні ресурси,які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шлейфу,виключної морської економічної зони є об’єктами права власності українського народу.
Ст. 66 КУ зобов’язує кожного громадянина не заподіювати шкоду природі,культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
За своїми безпосередніми об’єктами:
1. Злочини проти екологічної безпеки: 236-238,253.
2. Злочини у сфері землекористування,охорони надр,атмосферного повітря: 239,240,241,254.
3. Злочини у сфері охорони водних ресурсів: 242-244.

4. Злочини у сфері лісокористування,захисту рослинного і тваринного світу: 245,246,247,248,249,250,251,252

25.02.13
Порушення правил екологічної безпеки.
об’єктивна сторона полягає в порушенні (дії або бездіяльності) порядку проведення екологічної експертизи,правил екологічної безпеки підчас проектування,розміщення,будівництва,реконструкції,введення у експлуатацію споруд,пересувних засобів,та інших об’єктів.
обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є наявність наслідків: загибель людей,екологічного забруднення значних територій або настання інших тяжких наслідків.
Загибель людей – смерть хоча б однієї людини від цього порушення.
Екологічне забруднення – істотне погіршення екологічного стану внаслідок значного запилення,задимлення, викидів радіоактивних,хімічних,бактеріологічних та інших речовин.
Інші наслідки – загибель чи масове захворювання людей, погіршення екологічного стану,масова загибель об’єктів тваринного і рослинного світу. Неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші природні об’єкти.
Суб’єктивна сторона характеризується змішаною формою вини. Щодо діяння у виді дії або бездіяльності – умисел або необережність, щодо наслідків – необережність.
суб’єкт – службова особа відповідальна за проведення екологічної експертизи, а також за порушення вказаних правил проектування,будівництва,експлуатації підприємств,споруд або інших об’єктів.

Стаття 239 Забруднення або псування земель.

Об’єктивна сторона – забруднення або псування земель речовинами,відходами чи іншими матеріалами,шкідливими для життя,здоров’я людей або довкілля,внаслідок порушення спеціальних правил якщо це створило небезпеку для життя або довкілля.
Забруднення – внесення в ґрунт речовин у виді різних шкідливих відходів.
Псування землі – незаконне зняття родючого шару, ґрунту,ґрунтового покриву,що призвело до його непридатного стану або безконтрольне використовування такого покриву.
Наслідки – у вигляді створення небезпеки для життя,здоров’я людей чи довкілля.
суб’єктивна сторона – змішана форма вини,умисел необережність.
суб’єкт – загальний.

Стаття 246 Незаконна порубка лісу.

предметом є ліс (дерева і чагарники в природному стані,які невідокремлені від коріння і зростають у всіх лісах незалежно від їх характеру, а також у заповідниках, на територіях і об’єктах природно-заповідного фонду або інших особливо охоронюваних лісах).
Порубка дерев у лісах,селищах не охоплюється ознаками цього злочину і може бути кваліфікована як злочин проти власності
Заготівля поваленого вітром лісу може бути визнана самоправством.
Викрадення вже зрубаної деревини є злочином проти власності
Об’єктивна сторона – незаконна порубка лісу незалежно від засобів,що використовуються для відділення дерев від коренів.
Незаконна порубка – це порубка без відповідного дозволу (квиток або ордер)
Закінченим злочин вважається з моменту,коли дерева зрубані.
Обов’язковою ознакою порубки у лісах та лісових насадженнях є заподіяння істотної шкоди.
Відповідальність за незаконну порубку дерев у заповідниках та на територіях природно-заповідного фонду настає незалежно від розміру заподіяної шкоди.
суб’єктивна сторона – прямий умисел.

Суб’єкт загальний 16р.

Тема: злочини проти безпеки виробництва.
Постанова пленуму від 14 червня 2009 №7 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва»
271-275

Родовим об’єктом є суспільні відносини,які забезпечують безпеку виробництва.
Безпосередні об’єкти поділяться на основні та додаткові
Основі – безпека окремих видів виробництв
Додаткові обов’язкові об’єкти – життя і здоров’я людини
Додаткові факультативні – власність і довкілля
Потерпілі – працівники виробництв і сторонні особи.
Об’єктивна сторона – всі злочини з матеріальним складом
Всі диспозиції – банкетні у зв’язку з чим треба звертатися до НПА,які регулюють безпеку виробництва
Наслідки – створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків; спричинення реальної шкоди (загибель людей чи настання інших тяжких наслідків).
Реальні наслідки: а) шкода здоров’ю потерпілого включає в себе травматизм або нещасні випадки,які можуть виражатися у заподіяння одній особі середньої тяжкості тілесних ушкоджень або заподіяння одній чи кільком особам легких тілесних ушкоджень,що спричинили короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності. б) загибель людей в) інші тяжкі наслідки – випадки заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам або середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам.
Опосередкований причинний зв'язок.
Суб’єктивна сторона – змішана або необережна.
Суб’єкт – спеціальний,особи,які зобов’язані дотримуватися правил безпеки виробництва: 1. Службові особи та громадяни - суб’єкти підприємницької діяльності 2. Робітники і службовці 3. Сторонні для виробництва особи.

Розділ 11 «злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту»
1. Загальна характеристика злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Родовим об’єктом цих злочинів є суспільні відносини,що забезпечують безпеку руху та експлуатацію транспорту (у тому числі маломірного плавучого)
Безпосередні об’єкти залежать від видів транспорту на яких можуть бути вчинені ці злочини.
Предметом цих злочинів є транспортні засоби,шляхи сполучення,споруди на них,транспортні комунікації,вокзали,засоби зв’язку,сигналізації,що забезпечують безпеку руху транспортних засобів.
З об’єктивної сторони більшість злочинів у цьому розділі з матеріальним складом.
Більшість диспозицій статей є бланкетними.
Наслідки можуть виражатися: загибель однієї або кількох осіб, тяжкі,середньої тяжкості ТУ,а також велика мат.шкода та інші тяжкі наслідки.
Відповідальність за транспортні злочини диференційована В залежності від тяжкості наслідків,що настали. Своєрідними наслідками є створення небезпеки для життя та здоров’я людей.
Суб’єктивна сторона транспортних злочинів визначається в залежності від об’єктивної сторони. Злочини з формальним складом вчинюються з прямим умислом. У злочинах з мат.складом можлива змішана або необережна форма вини.
Суб’єктом транспортних злочинів є особа яка досягла 16р. Лише за ст..277,278 та ч.2.3 289 відповідальність настає з 14р.

ст..276 «Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного,водного чи повітряного транспорту»
Порушення працівником залізничного,водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісний ремонт транспортних засобів,колій,засобів сигналізації та зв’язку,якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків.
Ст.276 складається з 3 ч.
суспільна небезпечність цього злочину полягає у порушенні правил безпеки руху або експлуатації залізничного,водного або повітряного транспорту,що може спричинити порушення графіка руху,зрив планів перевезень,що заподіює істотну шкоду господарський діяльності.
Основний безпосередній об’єкт – відносини,що забезпечують безпечність руху та експлуатації залізничного,водного і повітряного транспорту.
Предмет – транспорт (залізничний,водний,повітряний)
Поняттям транспорт охоплюється не тільки транспорт як засіб руху,але і допоміжні транспортні засоби.
Поняття залізничний транспорт включає в себе:
- Залізничний транспорт,що знаходиться у веденні міністерства транспорту України.
- Міський метрополітен
- Залізничний транспорт окремих промислових підприємств.
- Вузькоколійні та інші залізниці,що мають спеціальне призначення.

Під водним транспортом розуміється – морський,річковий,озерний транспорт,що належить державі,юридичним особам або окремим громадянам. Це пасажирські,вантажні,рибальські і інші судна. Не входять до предмету маломірні судна – човни,байдарки тощо.

До повітряного транспорту відносять: літаки,гелікоптери,планери,аеростати,деріжаблі. Окрім предметом злочину є аеропорти,аеродроми,посадкові смуги,наземне ***, що забезпечують безпеку польотів.

Не є предметом – трамваї,тролейбуси.

об’єктивна сторона – порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту,а також недоброякісному ремонті транспортних засобів,колій,засобів сигналізації та зв’язку,якщо це спричинило настання наслідків зазначених у ч.1.2.3.
Склад злочину матеріальний.
Форма – бланкетна.

Порушення правил виражається:
- Порушенні правил безпеки руху (перевищення швидкості,відправлення поїзда до непідготовленого маршруту)
- Незадовільне утримання колій,засобів пересування,неправильному розміщенні або закріпленні вантажів,перевантаженні платформ або судів
- Недоброякісний ремонт може полягати у неповному усуненні дефектів застосуванні недоброякісних матеріалів.
Наслідки: 1. Повинна бути встановлена реальна можливість настання наслідків які вказані в ч.1 ст.276
2. Повинна бути створена реальна можливість настання саме тяжких наслідків.

Причинний зв'язок між діянням та наслідками.

Суб’єктивна сторона – необережна або змішана форма вини.
Суб’єкт злочину – спеціальний. Ним є працівники залізничного,водного і повітряного транспорту,відповідальні за безпеку руху,правильну експлуатацію транспорту і ремонт транспортних засобів. Покарання см. Кодекс

Ст. 277 «Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів»
Об’єкт – безпека руху та експлуатації транспорту.
Предмет – засоби транспорту,пристрої і механізми,які забезпечують безпеку руху і експлуатацію транспортом.
Обєктивна сторона – руйнування або пошкодження зазначених у законі предметів злочину,а також інші дії спрямовані на приведення цих предметів у непридатний для експлуатації стан. Якщо таки дії спричинили чи могли спричинити аварію поїзда,судна або було порушення нормальної роботи транспорту або створило небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків.
Діяння може бути вчинено лише шляхом активної дії.
Форми діяння: 1. Руйнування – фізичний вплив,що призводить до порушення їхньої цілісності внаслідок чого вони стають непридатними для використання відповідно до свого цільового призначення. 2. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів – протиправний вплив на ці предмети,коли з ладу виводяться їх окремі частини та механізми. 3. Інші дії спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан – це такий протиправний вплив, в результаті якого технічно справні механізми тимчасово приводяться до непридатного для експлуатації стану.
Момент закінчення злочину: 1. Загроза настання наслідків 2. Коли настають реальні наслідки.
ч.2.3 ст.277 настання більш тяжких наслідків.

Суб’єктивна сторона – Як з прямим так і непрямим умислом. Наслідки – умисел або необережність.
Суб’єкт – працівники транспорту і сторонні особи. Вік – 14р.
Обставини,що обтяжують відповідальність ч2. Ст..277 середньої тяжкості чи тяжкі ТУ або велика мат.шкода. ч.3 Загибель людей
Покарання см. Кодекс.

1.Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами,які керують транспортними засобами.
Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою,яка керує транспортним засобом,що спричинила потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Об’єктивна сторона - безпека дорожнього руху
Предмет і засіб – примітка до ст..286. Під транспортними засобами у ст..286 287 289 290 слід розуміти всі види автомобілів,тракторів та інші самохідні машини,трамваї,тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.
До автомобілів належать вантажні та легкові,машини спецпризначення,а також автобуси.
До тракторів - самохідні колісні машини та на гусеничному ходу.
Інші самохідні – бульдозер,комбайн,кран,екскаватор.
Мотоцикли – мати двигун від 50см3 (моторолер,мопед,мотоколяска) електродвигун від 3КВ.

Об’єктивна сторона – діяння,наслідки,причинний зв'язок.
Діяння у формі дії чи бездіяльності може виражатися у порушенні правил безпеки руху та експлуатації транспорту.
т.к 286 бланкетна,то питання про відповідальність вирішуються за допомогою правил дорожнього руху. Затверджені ПДР постановою кабміну №1306 від 10 жовтня 2001р. Важливе значення має ЗУ «Про дорожній рух» 30 червня.

Постанова пленуму «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту,а також адмін.. правопорушення на транспорті» № 14 23 грудня 2005р.

порушення правил безпеки руху може виражатися у перевищенні швидкості,порушенні правил обгону,проїзді на заборонений знак світлофора.
Порушення правил експлуатації може полягати у недотриманні водієм технічних умов експлуатації, у порушенні порядку перевезення пасажирів, у неправильному завантаженні, у експлуатації технічно несправних транспортних засобів. Загальні вимоги до технічного стану містяться у розділі 31 ПДР.

Відповідальність за порушення правил безпеки та експлуатації транспорту настає незалежно від місця де було допущено порушення (шосе,вулиця,двір,поле,територія підприємства)
Суспільно-небезпечні наслідки – у ч.1 передбачається відповідальність за спричинення середньої тяжкості ТУ. ч.2 тяжкі ТУ або загибель потерпілого ч.3 Загибель декількох осіб.

Причинний зв'язок між діяння і наслідками є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони. Треба назначати експертизу якщо наслідки залежать від декількох порушень. Це може бути неправильна поведінка декількох учасників дорожнього процесу.

суб’єктивна сторона: Діяння – умисел\необережність, Наслідки – необережність.
Суб’єкт – спеціальний,особа яка керує транспортним засобом. Підчас навчальної їзди – інструктор.
При притягненні до кримінальної відповідальності не має значення чи є документи водія.
Не підлягають особи,які підбурювали водія до порушення ПДР.

Відповідальність хворих – якщо знали – відповідають на загальних підставах,якщо ні - відповідальність виключається.
Якщо за допомогою транспортного засобу суб’єкт бажає вчинити злочин проти життя і разом з тим вчиняє порушення ПДР це кваліфікується за сукупністю статті 286 і статей із розділу проти життя та здоров’я.

Буває 286+135 Залишення у небезпеці.

2. Випуск у експлуатацію технічно несправних ТЗ або інше порушення їх експлуатації. 287
Випуск у експлуатацію завідомо технічно-несправних ТЗ,допуск до керування ТЗ особи,яка перебуває у стані алкогольного,наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів,що знижують її увагу та швидкість реакції, або не має права на керування ТЗ чи інше грубе порушення правил експлуатації транспорту,що убезпечують дорожній рух вчинене особою відповідальною за технічний стан або експлуатацію ТЗ,якщо це спричинило середньої тяжкості ТУ,тяжке ТУ або смерть потерпілого.

Об’єкт – безпека транспорту та руху.
Предмет – транспорті засоби.
Обєктивна сторона включає в себе три види діянь: 1. Випуск в експлуатацію технічно несправних ТЗ 2. Допуск до керування ТЗ особи,яка перебуває у стані алкогольного,наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів,що знижують увагу та швидкість реакції або не має права на керування ТЗ 3. Інше грубе порушення правил експлуатації транспорту,що убезпечують дорожній рух.

Наслідки три види: 1. Середньої тяжкості ТУ 2. Тяжкі ТУ 3. Смерть потерпілого
Причинний зв'язок має опосередкований характер тому що наслідки спричиняють не безпосередньо винним,а діянням іншої особи,а саме водієм ТЗ.
Суб’єктивна сторона – Наслідки – необережність; Діяння – умисел\необережність.
Суб’єкт – працівники державних,приватних,громадських та інших організацій на яких діючими інструкціями або в силу займаного ними службового становища покладена відповідальність за технічний стан або експлуатацію ТЗ. \ Власники або водії індивідуальних ТЗ,які дозволили іншій особі експлуатацію завідомо технічного несправного ТЗ.

Незаконне заволодіння транспортним засобом. 289
Стаття складається з 4 частин і примітки.
Відповідно до п.1 примітки до 289 під незаконним заволодінням ТЗ слід розуміти – вчинене умисно з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом ТЗ у власника чи користувача всупереч їх волі.
Заволодіння може здійснюватися: таємно,відкрито,шляхом обману або зловживання довірою. Воно може мати місце підчас руху ТЗ. Заволодіння має носити протиправний характер – винний не має права на використання ТЗ для поїздки на ньому (Протиправність відсутня у випадках крайньої необхідності)
Закінченим злочин вважається з моменту запуску двигуна та початку руху або після початку буксирування без запуску двигуна. Проникнення у гараж чи ТЗ,спроба запустити двигун кваліфікуються як замах на цей злочин.
Суб’єктивна сторона – прямий умисел.
Заволодіння може відбуватися з будь-якою метою.
Суб’єкт – ч.1ст.289 – особа 16р. ч.2.3 – 14р
Не визнаються суб’єктами члени сім’ї власника ТЗ.
у ч.2 289 передбачена відповідальність за ті самі дії вчинення повторно або за попередньою змовою осіб,або поєднані з насильством,що є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого,або з погрозою такого насильства, вчинення проникнення у житло чи інше сховище,або якщо вони задали значної матеріальної шкоди.
185 186 187 189-191 262 410 – повторність яка передбачена законодавцем.
Заволодіння ТЗ з проникненням у приміщення або інше сховище - вторгнення до приміщення або іншого сховища з метою заволодіння ТЗ (Може здійснюватися таємно,відкрито, з подоланням перешкод чи опору потерпілого)
Дії,які завдали значної мат.шкоди – при визначенні шкоди потрібно враховувати вартість пально-мастильних матеріалів,які були використані у зв’язку з незаконною експлуатацією ТЗ. Якщо було пошкоджено ТЗ треба враховувати вартість ремонту.
Примітка 3 до 289 визначає значну шкоду як таку,що від 100 до 250 НМДГ.
Ч.3 289 встановлює більш сувору відповідальність яка передбачає – вчинене організованою групою або було поєднане з насильством небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого,або з погрозою такого насильства,або вони завдали великої мат.шкоди. Велика мат.шкода перевищує 250 НМДГ.
ч.4 передбачає спец.вид звільнення від кримінальної відповідальності для особи,яка вперше вчинила дії передбачені цією статтею за винятком випадків застосування будь-якого насильства чи погрозою його застосування, при цьому особа має добровільно заявити про це правоохоронним органам,повернути ТЗ власнику і відшкодувати завдані збитки.
Покарання кодекс.

Тема: Злочини проти громадського порядку.
1. Групове порушення громадського порядкую.
Обєктом цього злочину є громадський порядок у той його сфері,що пов’язана з суспільними відносинами,які забезпечують обстановку суспільного спокою і поведінку громадян,що відповідає закону у різних сферах соц.. спілкування. Особливість злочину полягає у тому,що він спричиняє суттєве порушення роботи транспорту,підприємств чи організацій тому має додатковий об’єкт – нормальну діяльність транспорту,підприємств,установ чи організацій.
об’єктивна сторона: 1. Організація групових дій 2. Активна участь у таких діях.
Під організацією групових дій слід розуміти як безпосереднє створення групи так і організацію здійснення таких дій або керівництво ними. 2. Під активною участю – інтенсивна участь у групових діях.
Злочин з матеріальним складом: Наслідки – грубе порушення громадського порядку, суттєве порушення роботи транспорту,підприємства,установи чи організації.
Грубе порушення громадського порядку – грубим визнають таке порушення громадського порядку,що заподіює останньому істотну шкоду,значно порушує обстановку суспільного спокою чи нормальну роботу підприємств,установ чи організацій.
Суттєве порушення. – оціночне поняття.
Злочин вважається закінченим якщо такі дії спричинили грубе порушення громадського порядку або суттєве порушення роботи
Прямий умисел.
Суб’єкт – спеціальний (організатори і активні учасники 16р.)

Відмежування від суміжних злочинів
293 від 294.
Дії передбачені статтею 293 вчиняються не натовпом, а учасниками окремою групи людей,несу проводжуються погромами,підпалами,насильством та іншими діями підвищеної небезпеки.
від 296
Відсутність мотивів,що виражають явну неповагу до суспільства (для хуліганства такий мотив обов’язковий)

Масові заворушення 294.
Суспільна небезпечність цих злочинів у тому,що вони паралізують діяльність органів влади щодо охорони громадського порядку на місцях і спричиняють іншу тяжку шкоду державним і громадським установам,підприємствам незалежно від форми власності.
для відновлення порушеного порядку органам влади потрібно прибігати до надзвичайних заходів – посиленню нарядів міліції, залученню пожежників,військовослужбовців тощо.
Безпосередній об’єкт – основи державного управління у сфері громадського порядку.
Додатковий об’єкт – власність,здоров’я громадян і представників влади.
Обєктивна сторона – організація масових заворушень. Активна участь у масових заворушеннях
Ознаки таких дій: 1. Участь у заворушеннях маси людей натовпу,які своєю поведінкою порушують громадський порядок і тим або іншим чином схвалюють поведінку тих учасників натовпу,які безпосередньо вчиняють погроми,руйнування,підпали або здійснюють збройний опір владі. 2. Частина натовпу обов’язково повинна бешкетувати. Просто групова неозброєна непокора або опір владі за відсутністю погромів не утворює складу злочину масових заворушень.
Погромом визнаються дії,що виражаються у руйнуванні або розграбуванні житлових приміщень,магазинів,інших державних або громадських закладів.
Руйнування припускає приведення у повну або часткову непридатність будівель,залізничних шляхів,засобів повідомлення або зв’язку,електрообладнання,складів тощо.
Підпал – вчинення дій,що призвели до запалення споруд чи майна хоча б таке і не було пошкоджено, так як пожежу вдалось погасити.
Надання озброєного опору – активна протидія представникам влади у виконанні покладених на них обов’язків шляхом застосування вогнепальної або холодної зброї.
Пошкодження державного або громадського майна,заподіяння шкоди особі охоплюється складом цього злочину.
Якщо в ході масових заворушень буде вчинено більш небезпечний злочин, потрібно кваліфікувати за ч.2 294 + статті які передбачають відповідальність за певні небезпечні злочини.
Прямий умисел.
Суб’єкт – спеціальний 16р (організатори масових заворушень або активні виконавці погромів або інших дій)
Інші учасники натовпу КВ відповідальності за масові порушення не підлягають.
Покарання за ч.1 від 5 до 8 за ч.2 від 8 до 15.

Хуліганство.296.
Суспільна небезпечність хуліганства,що це один із небезпечних і поширених злочинів проти громадського порядку,тобто комплексу суспільних відносин,які забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності,спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки у суспільному житті і побуті. Крім цього хуліганство завдає шкоди здоров’ю людей,власності,навколишньому середовищу. Об’єкт хуліганства – громадський порядок.
ч.1 ст.296 злочинним визнає тільки таке грубе порушення громадського порядку,яке вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжувалося особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
З об’єктивної сторони хуліганство є суспільно-небезпечною дією,що грубо порушує громадський порядок. Такими визнаються дії,які спричинили істотну шкоду особистим чи суспільним інтересам і відрізнялися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Зміст грубості порушення громадського порядку слід визнавати з урахуванням характеру хуліганських дій,їх наслідків,місця і тривалості їх вчинення,кількості потерпілих,їх віку стану здоров’я,суттєвості порушення їх інтересів.

Аналіз цих обставин потрібен для наявності особливої зухвалості або виняткового цинізму,що є основними обов’язковими показниками грубого порушення громадського порядку.

Особлива зухвалість – грубе порушення громадського порядку поєднане із завданням потерпілій особі побоїв чи іншим насильством,що спричинило тілесні ушкодження чи знущання над потерпілим,знищення або пошкодження майна,тривале порушення спокою громадян,зрив масового заходу,тимчасове порушення нормальної діяльності установи,руху транспорту.
Винятковий цинізм – демонстративна зневага щодо норм моральності. Груба непристойність, публічне оголення,знущання над немічними особами тощо.
п.5 Постанови «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22грудня2006р. №10

Для кваліфікації вчиненого хуліганства за ч.1 ст.296 достатньо наявності в діях винної особи однієї з цих ознак: особливої зухвалості або виняткового цинізму.

Під явною неповагою до суспільства слід вважати нахабно виявлене зневажливе ставлення винного до громадського порядку та існуючим у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності.
Ця ознака однаково характеризує як об’єктивну сторону грубе порушення громадського порядку так і його суб’єктивну сторону – хуліганські мотиви.
Закінченим злочин визнається з моменту грубого порушення громадського порядку. Склад злочину – матеріальний.
Хуліганські дії можуть бути вчинені у будь-яких місцях – парках,вулицях,кінотеатрах тощо.
Як правило ці дії вчиняються у присутності потерпілих та інших осіб,однак публічність не є обов’язковою ознакою хуліганства.

Додаткова кваліфікація за ст.125 та 126 непотрібна,якщо хуліганство супроводжувалось спричиненням середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень потрібна додаткова кваліфікація за ст.121\122.
Якщо вбивство було вчинене з хуліганських мотивів це потрібно кваліфікувати за п.7 ч.2 ст.115
Якщо внаслідок вчинення хуліганства було вчинено вбивство через необережність це слід кваліфікувати за ст.296 та 119.
Наслідки – грубе порушення громадського порядку. Безпосередній причинний зв'язок.
Суб’єктивна сторона хуліганства характеризується прямим умислом і мотивами явної неповаги до суспільства. Винний усвідомлює,що своїми діями грубо порушує громадський порядок,виражаючи тим самим явну неповагу до суспільства і бажає цього. Не змінює характеру вини і вчинення хуліганських дій за наявності кваліфікуючих ознак.
Суб’єкт – загальний 14р.
ч.2 передбачає відповідальність за хуліганство вчинене групою осіб. При цьому кваліфікація не змінюється від того чи була попередня домовленість чи ні.
Різновид хуліганства вчиненого за попередньою змовою групи осіб слід визнавати вчиненим його організованою групою.

ч.3 ст.296 передбачає відповідальність за хуліганство якщо воно було вчинене особою раніше судимою за хуліганство чи пов’язане з опором представникові влади або представникові громадськості,який виконує обов’язки з охорони громадського порядку чи іншим громадянам,які припиняли хуліганські дії. Хуліганство визнається злісним за ознакою його рецидиву (вчиняється особою,раніше судимої за будь-яке хуліганство за умов не знятої судимості)
Хуліганські дії вчинені повторно без наявності судимості не є підставою за кваліфікації за ч.3 ст.296. У цьому випадку враховується як обтяжуюча обставина.
Опір поєднаний з насильством чи погрозою його застосування не потребує додаткової кваліфікації за злочини проти авторитету органів державної влади. Винятком є лише опір поєднаний з таким насильством,що містить ознаки іншого більш тяжкого злочину (ст.121,122,ч.3 345).

ч.4 ст.296 передбачає відповідальність за хуліганські дії вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи предмета спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Холодна зброя – знаряддя які відповідають стандартним зразкам або інші предмети,що мають колючий,колючо-ріжучий,рубаючий,роздроблюючий або ударний ефект.
Під іншими предметами слід вважати не тільки предмети заздалегідь спеціально оброблені і пристосовані для цих цілей (заточена спиця),а й елементарні. Ними можуть бути предмети будь-які,що не піддавались обробці,але були заздалегідь заготовлені винним для використання з цією ж метою.
Використання предметів,які були випадково підібрані на місці хуліганських дій для нанесення тілесних ушкоджень не дає підстави для кваліфікації за ч.4ст.296

При вчинені хуліганства групою осіб із застосуванням зброї чи інших зазначених у законі предметів відповідальність за ч.4 ст.296 підлягають ті учасники групи,хто безпосередньо застосовував або сприяв їх застосуванню,а також ті учасники,які заздалегідь чи у процесі вчинення хуліганських дій погодились на застосування таких предметів.

Тема 15. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів,психотропних речових,їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення.
1. Загальна характеристика. Поняття та види.
2. Стаття 307.
3. Стаття 309.
ЗУ від 15 лютого 1995р. №60\95 ВР «Про наркотичні засоби,психотропні речовини і прекурсори в редакції від першого січня 2008р. №530\16»
ЗУ від 15 лютого 1995р №62\95 ВР «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів,психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» В редакції від 8 жовтня 2012р. № 3712\17
Перелік наркотичних засобів,психотропних речовин і прекурсорів,який затверджується та змінюється кабміном за поданням спеціально уповноваженого органу у сфері охорони здоров’я.
Таблиці невеликих,великих і особливо великих розмірів наркотичних засобів,психотропних речовин і прекурсорів,які знаходяться у незаконному обігу,що затверджуються спеціально уповноваженим органом у сфері охорони здоров’я.
Постанова ВСУ 26 квітня 2002р. №4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів,психотропних речовин,їх аналогів або прекурсорів» зі змінами від 18 грудня 2009р.

Загальні ознаки злочинів:
Родовий об’єкт – здоров’я населення. Це поняття охоплює собою безпеку біофізичного та психологічного стану невизначено великої кількості людей від шкідливого впливу чинників обумовлених незаконним обігом наркотичних засобів,психотропних речовин,їх аналогів,прекурсорів,отруйних,сильнодіючих речовин,одурманюючих розум,біологічних агентів,токсинів,а також від поширення епідемій.
Предмет цих злочинів – це різні засоби,речовини,токсини,що становлять підвищену небезпеку для здоров’я людей.
Наркотичні засоби (ст.305,307,308,309,314) це речовини природні чи синтетичні,препарати,рослини включені до переліку наркотичних засобів,психотропних речовин і прекурсорів. Згідно цього переліку предмети розподілені у 4 таблицях. Таблиці враховують корисність цих предметів для застосування у медицині та ступінь їх небезпечності для здоров’я людини,яку вони можуть становити у разі зловживання ними. До них належать: героїн,кокаїн,канабіс,макова солома,опій.
Психотропні речовини (ст.305,307,308,309,314) це речовини природні чи синтетичні,препарати,природні матеріали включені до переліку згідно з законом про наркотичні засоби. ЛСД,ДЕТ,мескалін,алабарбітал.
Прекурсори (ст.305,311,312) це речовини,які використовують для виробництва,виготовлення наркотичних засобів,психотропних речовин включених до переліку. Вони згруповані у 2х списках.
Список 1 містить перелік прекурсорів обіг яких обмежено і стосовно яких встановлено заходи жорстокого контролю. Хімічні речовини і їх солі,підчас переробки яких можна одержати синтетичні наркотичні або психотропні речовини.
Список 2 містить перелік необмежених прекурсорів,але все ж встановлено заходи певного контролю з боку держави. Ці прекурсори у вигляді розчинів,окиснювачів та інших хімікатів промислового або побутового призначення.

Аналог наркотичних засобів (306,309,314,315) це заборонені до обігу на території України речовини,синтетичні чи природні,що не включені до переліку, хімічна структура та хімічні властивості яких подібні наркотичним засобам та психотропним речовинам.
Сильнодіючі засоби – лікарські та інші засоби,вживання яких з порушення норм дозування може спричинити тяжку шкоду організму людини.

Фальсифікований лікарський засіб – це лікарський засіб,який умисно промаркований не ідентично відомостям про лікарський засіб із відповідною назвою.
Одурманюючи засоби – можуть бути деякі сильнодіючі ліки,суміші,що мають вигляд порошку,аерозолі,лаки,фарби та інші різні розчини промислової або побутової хімії у вигляді сировини або готової продукції. Ці засоби мають високу токсичність.
Під мікробіологічним агентом розуміється мікроорганізм,вірус,бактеріальна речовина. Також може бути віднесено будь-яку інфекційну речовину,яка може викликати: смерть,хворобу або іншу біологічну дизфункцію.
Токсин – незалежно від походження будь-яку отруйну речовину,зо виділяється живим організмом. Вони можуть бути бактеріального,рослинного або тваринного походження.
Допінг (ст.323) – речовини і методи,що застосовуються для підвищення працездатності спортсменів, є потенційно небезпечними для їх здоров’я і заборонені антидопінговими комітетами.
Продукти харчування,що радіоактивно забруднені – будь-який продукт,що у натуральному вигляді чи після обробки вживається людиною у їх або пиття.
Інша продукція,що радіоактивно забруднена (327) – продукція рослинного,тваринного,мінерального,синтетичного,біотехнічного походження.

Об’єктивна сторона полягає у суспільно-небезпечному і протиправному заподіянні шкоди здоров’ю населення. Більшість норм мають бланкетний характер. Більшість злочинів вчиняється активно.
Більшість злочинів мають формальний склад.
Суб’єктивна сторона – прямий умисел,окрім злочину передбаченого ст.327
Суб’єкт – загальний 16р. Певні злочини передбачають відповідальність з 14р. (ст.308)
Деякі злочини потребують встановлення спеціального суб’єкта.
Види злочинів проти здоров’я населення:
- злочини пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів та інших предметів,небезпечних для здоров’я населення. Ст.305-307,309-311,320,321,321\1
- злочини пов’язані з незаконним заволодінням наркотичними засобами та іншими предметами,небезпечними для здоров’я населення,а також обладнання призначеним для їх виготовлення. 308,312,318,319.
- злочини пов’язані з незаконним вживанням наркотичних і одурманюючих засобів,а також допінгу. Ст.314-317,322-324.
- інші злочини проти здоров’я населення. 325-327.

Стаття 307. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів

предмет – наркотичні засоби,психотропні речовини або їх аналоги. Характерною рисою НЗ є те,що вони становлять небезпеку для здоров’я людини.
2 види:
- рослинного походження
- синтетичного походження

Психотропні речовини – когут викликати депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему або викликати порушення сприяння емоцій або поведінки.

Об’єктивна сторона - виробництво,виготовлення,придбання,зберігання,перевезення,пересилання з метою збуту або збут НЗ,ПР або їх аналогів.

Серійне одержання – виробничий процес спрямований на отримання партій наркотичних засобів,ПР за відповідною технологією,стандартом,зразком.
Незаконне виготовлення НЗ утворює закінчений склад злочину.

Незаконним придбання НЗ,ПР – купівля,обмін на інші товари або речі чи надані послуги,або сплати богу,а також привласнення знайденого.
Також розуміється збирання залишків наркотичних рослин після зняття з них охорони,а також збирання дикорослих рослин.
Під незаконним зберіганням слід розуміти дії пов’язані з фактичних незаконним перебуванням НЗ,ПР або їх аналогів у володінні особою,вона може тримати їх при собі,у сховищі або будь-якому іншому місці.
Відповідальність настає незалежно від тривалості зберігання.

Незаконне перевезення – умисне переміщення будь-яким видом транспорту в межах території України з порушенням порядку і правил. Слід відрізняти від перенесення.
Незаконний збут - будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч законам: «Про наркотичні засоби» «Про заходи протидії незаконного обігу» Продаж,дарування,обмін,сплата боргу,позика,введення володільцем цих засобів ін’єкцій іншій особі за її згодою.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел,обов’язкова. Обов’язкова ознака – мета збуту.
Субєкт – 16р.

ч.4 Особа,яка добровільна здала наркотичні засоби або їх аналоги і вказала на джерела їх придбання
або сприяла у розкритті звільняється від КВ

309.
ч2. Обтяжуючи обставини: повторно,особою,яка раніше вчинила злочини 307,308,310,312,317.
або якщо предметом зазначених дій були наркотичні засоби у великих розмірах.
ч3. Особливо обтяжуючи обставини: із залученням неповнолітнього; якщо предметом таких дій були наркотичні засоби у особливо великих розмірах.
Якщо для себе і для збуту,то кваліфікація настає на сукупності злочинів 307 і 309.

ч.4 309 передбачає спеціальний вид обов’язкового звільнення від КВ,підстава звільнення складається з 2х елементів: добровільне звернення до лікувального закладу; і початок її лікування.

Злочини у сфері охорони державної таємниці,охорони державних кордонів,забезпечення призову та мобілізації.
1. Загальна х-ка і види злочинів
2. Розголошення державної таємниці ст..328
3. Втрата документів,що містять державну таємницю ст..329
4. Передача або збирання відомостей,що становлять конфіденційну інформацію,яка знаходиться у володінні держави.

(1).
Родовим об’єктом є – сукупність відносин,що забезпечують обороноздатність України,її незалежність,територіальну цілісність і недоторканість.
- Злочини,які посягають на відносини у сфері охорони державної таємниці або конфіденційної інформації. 328 329 330.
- Злочини,які посягають на недоторканість державного кордону. 332 333 334
- Злочини,які порушують порядок комплектування збройних сил України. 335,336,337

(2).
Розголошення відомостей,що становлять державну таємницю особою,якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків,за відсутності ознак державної зради або шпигунства.
Розголошення державної таємниці створює можливість одержання іноземними розвідками відомостей,що становлять таку таємницю і використання їх на шкоду Україні.
Обєкт – суспільні відносини,що забезпечують збереження державної таємниці.
Предмет – відомості,що становлять державну таємницю.
Регулюються ЗУ «Про державну таємницю» в ред.. від 21 вересня 1999р.
Державна таємниця – вид таємної інформації,що охоплює відомості у сфері оборони,економіки,науки,техніки,зовнішніх відносин,державної безпеки та охорони правопорядку,розголошення яких може завдати шкоду національній безпеці України та які визнані у встановленому цим законом порядку державною таємницею і підлягають охороні державою.
Ст.8 Інформація вважається державною таємницею з часу визнання її такою державним експертом з державної таємниці,засекречування інформації здійснюється шляхом надання відповідного документу виробу або іншому матеріальному носієві в залежності від обмеження доступу до неї та рівня її охорони грифу секретності. 3 виду «Особливої важливості» «Цілком таємно» «таємно».
Гриф секретності є обов’язковим реквізитом.
Об’єктивна сторона полягає у протиправному розголошенні відомостей,що становлять державну таємницю. Розголошення може здійснюватися вчинене шляхом дії (усне або письмове повідомлення відомостей,ознайомлення з документами сторонніх осіб), так і шляхом бездіяльності (неприйняття належних заходів,що виключать можливість ознайомлення сторонніх осіб із документами,що є таємними)
Під сторонніми особами розуміються особи,якім ці відомості не повинні бути відомі.
Способи розголошення можуть бути будь-які: В лекції, в бесіді, листі,науковій статті.
Спосіб розголошення не має значення для кваліфікації.
Дія або бездіяльність повинні бути пов’язані з порушенням встановленого порядку умов,вимог або правил поводження із відомостями,якими безпосередньо володіє особа у зв’язку із роботою,яку вона виконує; з порушенням порядку поводження із документами,предметами,іншими матеріальними носіями,що містять відомості про державну таємницю.
Наслідок такого порушення правил означає,що державна таємниця стала або реально могла стати надбанням сторонніх осіб.
Склад злочину – матеріальний
Суб’єктивна сторона – прямий\непрямий умисел,самовпевненість,недбалість.
Суб’єкт: Особа,якій відомості,що становлять держану таємницю були довірені у зв’язку з її роботою; Коли відомості спеціально не довірялися,проте стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.
Службові обов’язки випливають з виробничою діяльністю суб’єкта.
Особа,якій відомості стали відомі випадково не може відповідати за ст.328.
Розголошення військовослужбовцями відомостей – ст.422.

Заподіяння значного збитку інтересам України – коли відомості стали відомі іншій державі і для запобігання можливих шкідливих наслідків потребуються значні матеріальні витрати.

(3).
Об’єкт – суспільні відносини,що забезпечують збереження державної таємниці.
Предмет – документи,що містять державну таємницю; інші матеріальні носії секретної інформації,що містять державну таємницю; предмети,відомості про які становлять державну таємницю.
Під документами слід розуміти текстові,графічні або інформаційні матеріали виконані будь-яким способом,а також кіно та фотонегативи,але обов’язково зареєстровані у відповідній установі на підприємстві. До іншим матеріальних носіїв відносяться плівки з відео і звукозаписом,перфокарти,дискети,інші матеріали,що містять інформацію про державну таємницю і поводження з якими знаходиться під спеціальним контролем.
До предметів,відомості про які відносяться: агрегати,блоки,прилади.
Об’єктивна сторона – порушення встановлених правил збереження або поводження з документами,що містять державну таємницю,яке привело до втрати.
Матеріальний склад.
Діяння являє собою порушення.
Види діяння: дія або бездіяльність.
Відповідальність виключається якщо ці предмети вибули із володіння особи,але нею при цьому не були допущенні порушення правил зберігання або поводження з ними. Відповідальність викл. коли був факт порушення,але їх втрата не настала.
Втрата – випадки виходу цих предметів із володіння особою,якій вони були довірені. При цьому не має значення стали документи або предмети надбанням інших осіб.
Повинна бути встановлена реальна можливість ознайомлення сторонніх осіб із документом,іншим носієм або предметом,що вийшов із володіння особи.
Якщо через порушення предмет був знищений,то особа не може відповідати за ст.329
Причинний зв'язок повинен бути встановлений між порушенням і їхньою втратою.
Момент закінчення злочину – втрата документів або створення реальної можливості ознайомлення з ними сторонніх осіб.
Суб’єктивна сторона – змішана або необережна форма вини.
Суб’єкт спеціальний – службова або неслужбова особа,який були довірені документи по службі,домові,доручення.

(4).
Передача або збирання з метою передачі іноземним підприємствам,установам,організаціям або їх представниками економічним,науково-технічних або інших відомостей,що становлять конфіденційну інформацію,яка знаходиться у володінні державою особою якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків за відсутності ознак державної зради або шпигунства.
Об’єктом є суспільні відносини,що забезпечують збереження конфіденційної інформації яка знаходить у володінні держави.
Предмет – конфіденційна інформація – відомості економічного,науково-технічного,іншого характеру,що становлять конфіденційну інформацію,яка знаходиться у володінні держави,тобто відомості,що стосуються діяльності підприємств,установ,наукових,господарських організацій,дипломатичних відносин,політики,розголошення яких,може заподіяти шкоду діяльності цих організацій і вплинути на інтереси держави.

Розголошення конфіденційної інформації може привести до порушення конституційних прав; до негативних наслідків внутрішньополітичних, зовнішньополітичних,економічних,соціальних,науково-технічних сферах державної безпеки; створення перешкод у роботі державних органів.

Форми: збирання зазначених відомостей з метою передачі; передача іноземним підприємствам,установам,організаціям відомостей,що становлять конфіденційну інформацію.
Злочин з формальним складом.

Збирання відомостей – будь-які дії спрямовані на їх отримання.
Передача має місце у випадках коли особа володіє цими відомостями і може передавати їх телефоном,листом,на інших носіях
Момент закінчення – з моменту початку збирання відомостей з метою їх передачі або з моменту передачі.
Суб’єктивна сторона – прямий умисел.
Суб’єкт – спеціальний, особа,якій інформація була довірена у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Тема: Злочини проти авторитету органів державної влади,органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян. 342 348 353
ч.1 Опір представникові влади крім державного виконавця підчас виконання ним службових обов’язків.
ч.2 Опір працівникові охоронного органу,державному виконавцю підчас виконання ним службових обов’язків,члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві підчас виконання цими особами покладених на них обов’язків щодо охорони громадського порядку або уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
ч.3 Дії передбачені ч.1 або ч.2 поєднані з примушуванням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій.

Об’єктом виступають суспільні відносини,що забезпечують нормальну законну діяльність органів державної владі і об’єднань громадян,особисту недоторканість та здоров’я їх представників.

Дата добавления: 2015-10-21