Випробування зброї на полігоні - це саме той рубіж, який необхідно подолати для прийняття на озброєння того чи іншого зразка зброї. Результати цих випробувань, незважаючи на свій рекомендаційний

Випробування зброї на полігоні - це саме той рубіж, який необхідно подолати для прийняття на озброєння того чи іншого зразка зброї. Результати цих випробувань, незважаючи на свій рекомендаційний характер, все-таки впливають на подальше використання всієї конструкції.

Загалом же дослідження стрілецької зброї починається з вимірювань корпусу і патронника, оскільки кожному виду зброї відповідає свій калібр, якого необхідно дотримуватися. Також вимірюється довжина стволового каналу та наявність необхідних зазорів між гільзою і затвором. Якщо всі стандарти дотримані, зброю відправляють на обстріл.

Випробування починаються, як правило, з визначення рівня купчастості стрільби та стабільності розмірів. Беруться до уваги можливі зміни внутрішнього діаметра ствола, зусилля спуску, затвора. Для цього з випробовуваної зброї робиться велика кількість пострілів. Таким чином перевіряється і купчастість стрільби.

Для того, аби визначити можливість використання зброї в екстремальних умовах, її заморожують, після чого проводять стрільбу. Це дає можливість визначити, наскільки надійна та чи інша зброя, і чи не буде осічок, як здійснюватиметься подача патрона, його досилання у подальшому використанні зброї. Такі ж випробування проводяться і з водою – чи не розірве зброю, з запиленням піском і водою.

У ході всіх випробувань проводиться й перевірка на міцність. Зброю кидають на бетонну поверхню з висоти 1 і 1,5 метра з постійно зведеним курком. Таким чином, перевіряється, чи не відкриється випадково затвор і чи не вистрелить зброя при падінні.

Приблизно таким чином, нещодавно на полігоні в Підмосков'ї були проведені показові випробування стрілецької сучасної зброї - вітчизняного автомата Калашникова АК-74 та американського штурмового карабіна М-4. Основне завдання випробувача зводилася до того, щоб влучно вразити ціль, незалежно від того, який зразок він перевіряє. Перший етап передбачав стрільбу по листу-імітації бронежилета. Калібр і тої, й іншої зброї приблизно однаковий - 5,5 міліметрів. При цьому отримані результати діаметрально протилежні. Пробоїни, залишені вітчизняним автоматом, навіть не довелося відзначати на стенді. Другий етап передбачав стрільбу по акустичної мішені з метою визначення купчастості стрільби. М-4 показав велику купчастість при одиночних пострілах. При пострілах чергою кращим був АК-74. Таким чином, за результатами двох етапів зброя приблизно однакова.

Крім порівняння даної зброї у влучності, вбивчій силі та купчастості, існує ще одна важлива якість - відсутність осічок. Тому були створені умови для екстремальної стрільби. Обидва зразка були заморожені до температури - 50 градусів, після чого дані зразки були розморожені і піддані заморожуванню вдруге. У результаті випробувань в екстремальних мінусових температурах вдалося встановити, що АК-74 здатний стріляти без осічок, у той же час, як М-4 через пару пострілів приходить у повну непридатність.

Автомат Калашникова взяли на озброєння радянських військ саме після полігонних випробувань у 1949 році. Незважаючи на те, що автомат вимагав доопрацювання з підвищення купчастості стрільби, комісія все ж рекомендувала його для запуску до серійного виробництва.

Історія створення автомата Калашникова почалася ще у 1942 році, коли радянськими військами було захоплено перші зразки німецьких автоматичних карабінів MKb.42 (H) під 7,92-міліметри патрон. У 1943 році, в результаті вивчення цього автомата, а також американського карабіна М-1, радянське командування прийняло рішення про необхідність негайної розробки власного комплексу озброєння під проміжні патрони, який дозволив би сухопутним військам вести ефективний бій на відстані до 400 метрів. Розробку нового виду зброї почали з розробки безпосередньо нового патрона, і в цьому ж 1943 році всі організації, які займалися розробкою зброї, отримали креслення і характеристики нового патрона, який розробили конструктори Сьомін та Єлізаров. Патрон мав пляшкову гільзу, довжина якої складала 4 сантиметри і була оснащена кулею калібру 7,62 міліметра, що важила 8 грам. Під новий патрон було вирішено розробляти декілька видів зброї - автомат, карабін з ручною перезарядкою і карабін самозарядний. У 1944 році для випробувань був відібраний автомат Судаєва АС-44. Після його доопрацювання було прийнято рішення про виробництво невеликий серії для випробувань, проведених у 1945 році. Випробування проводилися як військами, що знаходяться на німецькій території, так й підрозділами на території СРСР. Незважаючи на те, що результати були дуже успішними, війська вимагали зниження маси зброї. Після чого був проведений ще один етап випробувань у 1946 році.

У цей час з'являється сержант Калашников, який після отримання поранення у 1942 році за час лікування зумів розробити пістолет-кулемет, що мав оригінальну конструкцію. Його направили для проходження подальшої служби в НІПСМВО неподалік від Москви. Там він через два роки представив ще одну свою розробку - самозарядний карабін, дуже схожий на американську гвинтівку M1Garand. Коли був оголошений конкурс на створення автомата, Калашников і в ньому взяв участь. У 1946 році його зразок разом з кількома іншими був схвалений для створення дослідних зразків. У результаті з'явився автомат, відомий як АК-46. У результаті випробувань цей зразок був визнаний непридатним для продовження випробувань. Однак, автору вдалося добитися перегляду рішення і схвалення на подальше його доопрацювання.

Він вирішив радикально переробити свою зброю. У результаті до нового етапу випробувань був готовий новий автомат, який практично не мав нічого спільного з АК-46, зате дуже схожий на автомат Булкіна. Загалом, всі основні елементи конструкції були запозичені в інших видів зброї: ударно-спусковий механізм - у чеської гвинтівки Холека, розміщення затворної групи всередині ствольної коробки - у автомата Судаєва, важіль запобіжника - у гвинтівки Ремінгтон.

Слід зазначити, що подібне копіювання конструкторських рішень не тільки не заборонялося, але й всіляко підтримувалося, оскільки вся інтелектуальна власність, втім, як і все інше, вважалося в Союзі загальним, що належить народу. У 1947 році були проведені нові випробування, у результаті яких автомат Калашникова був визнаний кращим серед представлених і був відправлений у серійне виробництво.

Автомат Калашникова - це автоматична зброя, з газовідвідною автоматикою, оснащена магазинним живленням і охолодженням ствола за допомогою повітря. Ударно-спусковий механізм - куркового типу, що дозволяє вести стрільбу як чергами, так й одиночний вогонь. Вибір режиму стрільби проводиться спеціальним важелем. Стволова частина оснащена різьбленням, на яку можна встановлювати компенсатор для збільшення точності стрільби. На різьбу можна також встановити глушник.

Американський карабін М-4 був створений на основі автоматичної гвинтівки М-16. Цей карабін має високу точність вогню завдяки великій швидкості боєприпасів, високоякісної нарізки та невеликій віддачі. Але у той же час через більш складну конструкцію газової трубки і автоматної рами він дуже чутливий до потрапляння бруду.

Варто відзначити, що подібна конструкція з затвором, який ходив у рамі з мінімальним зазором, дуже часто буде піддаватися забрудненню від викиду порохових газів, тому й гільза не викидатиметься. Витягти її можна тільки за допомогою шомпола зі ствольної сторони. У подібній ситуації неминучі значні затримки при веденні стрільби. А оскільки перекіс патронів траплявся через кожні кілька магазинів, то ефективність зброї, відповідно, знижувалася.

Під час ведення військових дій в Афганістані з'явилася велика кількість свідчень американських солдатів про те, що М-4 ненадійний в бою, що призвело до досить великих втрат.

Тому американський уряд прийняв рішення відмовитися від закупівель на позаконкурсній основі даної виду зброї. Найбільш вагомий аргумент для відмови - це результати випробувань декількох видів зброї, проведених минулого року. За рівнем надійності М-4 зайняв останнє місце після автоматичних гвинтівок HK416, XM8 і SCAR.

Незважаючи на результати, військове відомство заявило про те, М-4 добре зарекомендував себе у ході бойових дій, а кількість осічок незначна. Але у той же час, Пентагон визнає необхідність удосконалення даного карабіна у плані посилення пружинного механізму з метою усунення осічок. Випробування модернізованого М-4 заплановані на літо 2012 року. Необхідно відзначити, що деякі армійські підрозділи США ще у 2004 році змінили карабін М-4 на автоматичну гвинтівку HK416 та доопрацьовану SCAR.

Автоматичний карабін М-4 прийняли на озброєння у 1994 році, і за роки, що минули, він практично не модернізувався.

Кожна з цих двох видів зброї має як свої переваги, так й низку недоліків. АК-74 надійний, невибагливий в експлуатації, простий у використанні, має невелику вартість. У той же час, він має не зовсім вдалу ергономіку.

І той, і інший вид вважаються застарілими, тому планується це заміна більш новими видами. Але це у майбутньому, та й зараз навряд чи хтось зможе гарантувати, що ця нова зброя буде більш ефективним, ніж АК-74 та М-4.

Дата добавления: 2015-10-21