2. Заходи профілактики ІБК
2.1. З метою охорони господарств (ферм, відділень) від
занесення збудника інфекції керівники господарств, інших
підприємств та організацій, які мають птицю, зобов'язані
виконувати вимоги, передбачені Законом України "Про ветеринарну
медицину" (2498-12), і дотримуватися вимог діючих
ветеринарно-санітарних правил та інших нормативно-правових актів. Спеціалісти ветеринарної медицини повинні організувати в
господарствах і населених пунктах, що знаходяться в зоні
обслуговування, систематичний нагляд за станом птиці та мати
інформацію про серологічний моніторинг щодо ІБК у молодняка та в
батьківському стаді курей. З метою запобігання занесенню збудника ІБК в
птахогосподарства власники повинні виконувати такі вимоги: 2.1.1. Господарство повинно працювати в закритому режимі. 2.1.2. Комплектувати ферму, майданчик, зону птицею одного
віку і тільки з господарств, благополучних щодо ІБК.
Використовувати інкубаційні яйця для виводу молодняка тільки від
клінічно здорової птиці. 2.1.3. Після ввезення курчат у господарство проводити
карантинні заходи згідно з діючими ветеринарними вимогами. 2.1.4. Дотримуватись міжциклових профілактичних перерв між
посадками птиці, проводити очищення і дезінфекцію приміщень та
обладнання. 2.1.5. Проводити дезінфекцію завезених з племінних
господарств інкубаційних яєць методами і деззасобами, прийнятими в
країні, згідно з настановами, інструкціями щодо їх застосування.
3. Заходи при загрозі виникнення захворювання
3.1. У загрозливих до прояву ІБК господарствах птицю
батьківського стада щеплюють інактивованою вакциною, а
сприйнятливий молодняк - живими вірус-вакцинами згідно з
інструкціями щодо їх застосування. При виборі вакцини слід
ураховувати серотип вірусу, що циркулює в даному регіоні, схему
вакцинації погоджувати з головним державним інспектором
ветеринарної медицини району, міста, області.
3.2. При підозрі на ІБК лікар ветеринарної медицини вживає
необхідних заходів щодо уточнення діагнозу. З цією метою направляє
на дослідження в лабораторію ветеринарної медицини свіжі трупи або
хвору птицю (5-10 голів) та 10 проб сироваток крові від птиці з
пташника, де виявлено хворобу.
3.3. ІБК діагностують на підставі епізоотологічних даних,
клінічних ознак, результатів патолого-анатомічного розтину та
підтверджують серологічними і вірусологічними дослідженнями. При
цьому необхідно виключити інфекційний ларинготрахеїт, грип,
аденовірусну інфекцію (1 серотип), синдром зниження несучості.
4. Заходи щодо ліквідації захворювання
4.1. При встановленні діагнозу на ІБК керівники господарств
незалежно від форм власності, спеціалісти ветмедицини, які
обслуговують ці птахогосподарства, негайно інформують про
захворювання головного державного інспектора ветеринарної медицини
району, міста, області.
4.2. Господарство (птахофабрику, ферму), у якому встановлено
ІБК, оголошують неблагополучним і вводять карантинні обмеження,
при яких забороняється: а) вивіз інкубаційних яєць і ембріонів у благополучні
господарства, а також в науково-дослідні установи та інші
організації; б) вивіз живої птиці в інші господарства та продаж її
населенню; в) переміщення птиці, кормів та господарчого інвентарю з
неблагополучного пташника в інше приміщення, де утримується
здорова птиця; г) увіз сприйнятливої до інфекційного бронхіту птиці з інших
господарств, ферм, пташників; і) відбір сперми від півнів-плідників при штучному
заплідненні батьківського стада.
4.3. У неблагополучних господарствах батьківське стадо
щеплюють інактивованою вакциною, а сприйнятливий молодняк - живими
вірус-вакцинами проти ІБК згідно з інструкціями щодо їх
застосування і даними серологічних і вірусологічних досліджень,
які аналізує і контролює головний державний інспектор ветеринарної
медицини району, області.
4.4. При виникненні захворювання у молодняка товарних
господарств проводять вибраковку хворої та некондиційної птиці,
яку переробляють на м'ясо-кісткове борошно з наступним його
знищенням. Решта птахомолодняка щеплюється вірус-вакцинами згідно
з інструкціями щодо їх застосування.
4.5. У бройлерних господарствах весь санітарний брак
утилізують, кондиційну хвору птицю відправляють на промислову
переробку. Умовно здорову птицю після закінчення технологічного
циклу направляють на забій без обмежень.
4.6. При виявленні ІБК у племінних господарствах хвору
дорослу птицю відправляють на забій, а умовно здорову
використовують для отримання товарного яйця з наступним забоєм
птиці. Так чинять з батьківським стадом у товарних господарствах.
4.7. Реалізацію яєць з неблагополучного пташника допускають
після дезінфекції парами формальдегіду або іншими дозволеними
деззасобами, безпосередньо перед вивезенням з господарства і
тільки для промпереробки (яєчний порошок), з умовно благополучних
пташників або від перехворілої птиці - для харчових потреб.
4.8. Тушки забитої птиці з неблагополучних пташників
направляють на промислову переробку в межах адміністративного
району. Тушки курей з благополучних пташників реалізують на
загальних підставах.
4.9. Пух і пір'я, отримані під час забою хворої або
підозрілої на захворювання птиці, просушують у спеціальних
установках при t 85-90 град. C протягом 15 хвилин або дезінфікують
шляхом занурення у 3%-ний розчин формальдегіду при t 45-50 град. C
з експозицією 30 хвилин, висушують та вивозять на пухопереробні
підприємства в тарі з подвійною упаковкою, із зазначенням у
ветеринарному свідоцтві про неблагополуччя господарства щодо ІБК.
4.10. Інкубація яєць, отриманих від птиці благополучних
пташників, дозволяється в інкубаторах господарства після
дворазової дезінфекції (перед закладкою в інкубатори - парами
формальдегіду з розрахунку на 1 куб. м об'єму камери 30-45 мл
формаліну, 25-30 г марганцевокислого калію, 30-45 мл води протягом
30 хвилин і при виводі курчат - 40%-ним формальдегідом, розведеним
водою у співвідношенні 1:1). Одержаний молодняк можна
використовувати в господарстві для внутрішньогосподарських потреб.
4.11. Відходи інкубації утилізують або знищують.
4.12. Дезінфекцію повітря в присутності птиці проводять через
кожні 5 діб до закінчення технологічного процесу і зняття
карантинних обмежень, парами молочної кислоти, триетиленгліколю,
резорцину та іншими дозволеними деззасобами. інвентар дезінфікують
щоденно шляхом занурення на 5-10 хвилин у кип'ячий 2%-ний розчин
кальцинованої соди. Після дезінфекції його просушують, потім
ретельно змивають водою і знову просушують.
4.13. Після закінчення технологічного процесу та звільнення
приміщень від птиці проводять вологу дезінфекцію, послід та
підстилку збирають, вивозять та біотермічно знезаражують. Увесь
інвентар спочатку зрошують дезінфекційним розчином, а потім
очищають від пуху, посліду та сміття. Стіни, стелі, сідала, гнізда обмітають щітками або мітлами,
змоченими у дезінфекційному розчині. Після цього все приміщення,
клітки, сідала, підлогу ретельно обмивають гарячим 2%-ним розчином
кальцинованої соди, після чого проводиться у всіх виробничих
приміщеннях дератизація, дезінсекція та завершальна дезінфекція. Спочатку в пташниках проводять вологу дезінфекцію гарячим
2%-ним розчином каустичної соди або 2%-ним розчином формальдегіду,
територію й інші приміщення дезінфікують 3%-ним розчином
каустичної соди. Після вологої дезінфекції приміщення білять, а потім
проводять аерозольну завершальну дезінфекцію парами формальдегіду
з розрахунку 30 мл на 1 куб. м при експозиції 3 години. Аерозольну
дезінфекцію в приміщенні проводять при t 15-20 град. C, вологості
70%. Очищенню та дезінфекції підлягають усі вигульні майданчики,
які обробляють суспензією хлорного вапна, із вмістом не менше 5%
активного хлору, із розрахунку 5 л на 1 куб. м площі.
4.14. Карантинні обмеження з господарства знімають після
забою усієї перехворілої і клінічно здорової птиці, яка перебувала
в приміщеннях на одному майданчику з хворою птицею, та після
проведення комплексу санітарних заходів.
4.15. Перед зняттям карантинних обмежень державна лабораторія
ветеринарної медицини району здійснює контроль за якістю
дезінфекції та видає відповідний висновок.
4.16. Господарство оголошують благополучним щодо ІБК через 3
місяці після останнього випадку виявлення хворої птиці.
5. Відповідальність за порушення карантинних обмежень та
інших ветеринарно-санітарних правил
5.1. Керівники, працівники господарств, ферм, орендарі, які
допустили порушення карантинних обмежень та інших
ветеринарно-санітарних правил, визначених цією інструкцією, несуть
відповідальність згідно з чинним законодавством.
Начальник відділу організації
навчання, атестації, зовнішніх
зв'язків та роботи по договорах
з наукових тематик В.В.Стець
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
Н А К А З
28.08.2006 N 64
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
12 вересня 2006 р.
за N 1048/12922
Про затвердження Інструкції з профілактики
та ліквідації туберкульозу птиці
Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну
медицину" (2498-12), Положення про Державний департамент
ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 8 червня 2001 року N 641 (641-2001-п) (із змінами),
та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя у
птахогосподарствах України Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Інструкцію з профілактики та ліквідації
туберкульозу птиці (додається).
2. Директору Державного центру ветеринарної медицини
птахівництва подати цей наказ на державну реєстрацію до
Міністерства юстиції України та забезпечити його тиражування і
надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки
Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини
Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя
довести зазначену Інструкцію до відома установ системи
ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її
виконанням.
4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника
Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України,
начальника управління забезпечення протиепізоотичної роботи
Державного департаменту ветеринарної медицини -
Вержиховського О.М.
Голова Державного департаменту
ветеринарної медицини І.Ю.Бісюк
ПОГОДЖЕНО:
Голова Державного комітету
України з питань регуляторної
політики та підприємництва А.В.Дашкевич
Перший заступник Міністра
охорони здоров'я,
Головний державний санітарний
лікар України С.П.Бережнов
Заступник Міністра охорони
навколишнього природного
середовища України А.В.Гриценко
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державного
департаменту ветеринарної
медицини
28.08.2006 N 64
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
12 вересня 2006 р.
за N 1048/12922
ІНСТРУКЦІЯ
з профілактики та ліквідації туберкульозу птиці
1. Загальні положення
1.1. Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних
заходів щодо недопущення захворювання птиці та людей на
туберкульоз, ветеринарно-санітарних заходів у випадках прояву
хвороби серед птиці у птахогосподарствах різних форм власності, у
тому числі приватному секторі, та оздоровлення їх від
туберкульозу, використання продукції птахівництва, одержаної в
неблагополучних птахогосподарствах щодо туберкульозу птиці, та є
обов'язковою для виконання птахогосподарствами незалежно від форми
власності і відомчого підпорядкування, громадянами, у тому числі
індивідуальними підприємцями без статусу юридичної особи,
діяльність яких здійснюється у сфері птахівництва.
1.2. Туберкульоз птиці - інфекційне захворювання, яке має
хронічний перебіг та характеризується бактеріємією, розвитком
генералізованого процесу з утворенням туберкульозних гранул, з
наявністю сироподібного розпаду у паренхіматозних органах та
кістковому мозку або в кишечнику.
1.3. Збудник хвороби Mycobacterium tuberculosis avium, рід
Mycobacterium родина Mycobacteriaceae є тонка, вигнута паличка,
має зернисту будову, характеризується поліморфізмом, може мати
форму кокобактерій та коків. Установлено фільтруючі форми
мікобактерій.
1.4. Збудник хвороби стійкий до дії зовнішніх факторів.
Мікобактерії зберігаються в навколишньому середовищі до 10 років,
в посліді 1-3 роки, в заритих трупах - близько 12 місяців, у
воді - до 7 місяців. Прямі сонячні промені знищують мікобактерії
протягом 50 хвилин, розсіяні - після 8-10 діб. При температурі
85 град. C мікобактерії гинуть через 30 хвилин, при 100 град. C -
через кілька хвилин. При заморожуванні зберігаються до 10 місяців.
В розчинах кухонної солі (концентрація до 25 %) мікобактерії
туберкульозу виживають понад 6 місяців. В курячих яйцях збудник
туберкульозу гине після 10 хвилинного кип'ятіння. Найбільш
ефективними дезрозчинами при туберкульозі є розчини 3%
формальдегіду та 3% їдкого натрію в рівних об'ємах, 3% розчин
хлораміну.
1.5. Туберкульозом птиці хворіють всі види домашньої та дикої
птиці. Найбільш чутливі до збудника туберкульозу кури, індики,
качки, лебеді, павичі та цесарки. Частіше всього туберкульозні
ураження в органах виявляють у птиці старше 12 місячного віку.
1.6. Джерелом збудника туберкульозу є хвора птиця, свині та
люди. Факторами передачі збудника є контаміноване мікобактеріями
навколишнє середовище - грунт, водойми, приміщення, обладнання,
послід, годівниці, сідала, клітки тощо. Переносниками інфекції
служать гризуни. Розповсюдженню хвороби сприяють незадовільні
умови утримання, підвищена вологість в приміщеннях, скупченість,
не достатня і не повноцінна годівля тощо. Зараження в природних
умовах відбувається найчастіше через шлунково-кишковий тракт при
поїданні інфікованого корму, води чи при клюванні загиблої від
туберкульозу птиці, інколи - аерогенний, через скарифіковану шкіру
та можливий трансоваріальний - через яйце, одержане від хворої
туберкульозом птиці.
1.7. Інкубаційний період у птахів коливається від 1 до 10 і
більше місяців. З початку захворювання у птиці (домашньої та
дикої) спостерігають такі симтоми: підвищення температури тіла,
мала рухливість, зниження та відсутність яйценосності, загальна
слабкість. У курей - гребінь та сережки побілілі (анемічні),
зморщені, слизові оболонки і шкіра бліді, можуть бути жовті.
Спостерігається діарея, кульгавість внаслідок артриту, виснаження
(кахексія). При генералізованій формі відмічають (загальну кахексію,
атрофію м'язів, виражену блідість) блідість слизових оболонок,
зморщування гребінця, сережок, відмову від корму, в'ялість,
прогресуюче виснаження, зниження і припинення яйцекладки. Інколи у
курей буває запалення плюсневого, колінного, плече-лопаткового
суглобів, внаслідок чого кульгавість та відвисання крил. Птиця
гине з ознаками виснаження, навіть нормально угодована.
1.8. Розрізняють локальну, дифузну та генералізовану форму
туберкульозу. При локальній формі уражені печінка або кишковик,
при дифузній - кілька органів, пов'язаних між собою лімфатичними
чи венозними кровоносними судинами (кишковик, брижник, печінка),
при генералізованій - мікобактерії розповсюджуються по всій
артеріальній системі. У залежності від величини та кількості уражень туберкульоз
птиці поділяють на міліарний, вузликовий, великовогнищевий та
виразковий. Міліарний туберкульоз характеризується утворенням
множинних дрібних вузликів величиною з просяне зернятко,
вузликовий - вузлики більше великого розміру. При
великовогнищевому туберкульозі утворюються одиночні чи множинні
вузли розміром від лісового до грецького горіха. Виразковий
туберкульоз супроводжується формуванням виразок на слизовій
кишкового тракту, рідше шлунка чи стравоходу. Перебіг туберкульозу
може бути без виражених патологічних змін чи з утворенням дрібних
вузликів у області іліоцекального клапана. Трупи птиці, яка загинула від туберкульозу, у більшості
випадків виснажені. При патолого-анатомічному розтині в паренхімі
печінки, селезінки виявляють множинні вогнища сіро-жовтого чи
синьо-білого кольору різного розміру. Інколи туберкульозні вогнища
групуються в конгломерати - вузли, оточені щільною
сполучнотканинною капсулою сіруватого кольору різної товщини,
нерідко просякнутою солями вапна. При розтині кишечнику, переважно
у відділі товстих кишок, в слизовій оболонці виявляють дрібні
жовтуваті вузлики, що заглибилися у підслизову і серозну оболонки.
Нерідко спостерігають туберкули у легенях та плеврі. У таких
випадках у плевральній порожнині знаходиться серознофібринозний
ексудат і некротичні маси, які попали у порожнину через свищі із
туберкульозних вузлів. Часто зустрічаються ураження кісткового мозку, які
характеризуються утворенням дрібних сіруватих вогнищ. Інколи
спостерігається туберкульоз кісткового мозку при відсутності
помітних змін у інших органах. При ураженні суглобів порожнини
заповнені сухою сироподібною масою.
2. Діагностика захворювання
птиці на туберкульоз
2.1. Діагноз на туберкульоз встановлюють на підставі
характерних патологоанатомічних змін при забої птиці, у загиблих
птахів, позитивних бактеріологічних досліджень, аналізу
епізоотичної ситуації регіону, господарства та результатів
алергічної проби (туберкулінізація).
2.2. Алергічні дослідження проводять туберкуліном,
виготовленим з пташиних штамів туберкульозної палички.
Використовують внутрішньошкірну пробу. Місцем для введення
туберкуліну є: курям - одна з борідок, інша - контрольна; голубам, гусям та качкам - в підщелепову складку; фазанам, павичам, папугам, журавлям, чаплям, лелекам,
фламінго - в область зовнішньої поверхні гомілки на 1-2 см вище
від суглоба; страусам - в область плеча (крила). Туберкулін вводиться в дозі 0,1 мл. У місцях з травматичним пошкодженням туберкулін не вводиться. Птицю досліджують туберкуліном одноразово. Облік і оцінку реакції проводять через 30-36 годин. Позитивна
реакція характеризується появою на місці введення туберкуліну
тістуватої гарячої, болючої припухлості, у курей відмічають
наявність опухлої, відвислої та гарячої борідки.
2.3. З метою своєчасного з'ясування епізоотичного стану щодо
туберкульозу в племінних птахівничих господарствах (племзаводах,
племрепродукторах, племрадгоспах, племфермах) здійснюють планові
дослідження на туберкульоз у шестимісячному віці не менше 10%
маточного поголів'я один раз на рік. Птиця товарних птахогосподарств підлягає алергічній
діагностиці (туберкулінізації) після виявлення патзмін у
внутрішніх органах, характерних для туберкульозу, під час забою
вибракуваної птиці або якщо птиця утримується довше 2-х років та
при реалізації живої птиці для потреб населення, яка вичерпала
свій технологічний цикл. Птицю приватного сектору віком старше року досліджують на
туберкульоз 1 раз у рік (навесні). Уся реагуюча на туберкулін птиця індивідуального сектору
забивається, а в дворі проводиться комплекс заключних оздоровчих
заходів згідно з п. 5.11.
2.4. При контрольному забої підозрілої на туберкульоз птиці
визначають наявність характерних патолого-анатомічних змін. Для
підтвердження діагнозу щодо захворювання птиці на туберкульоз
проводять бактеріологічні дослідження патологічного матеріалу:
досліджують мазки під мікроскопом і проводять посіви з уражених
органів та ідентифікацію і типізацію виділених мікобактерій в
біопробі.
3. Профілактика туберкульозу
3.1. Для профілактики захворювання птиці на туберкульоз
керівники та спеціалісти птахогосподарств незалежно від форми
власності зобов'язані чітко виконувати заходи, передбачені
Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і
вимогами до їх проектування, які затверджені наказом Головного
державного інспектора ветеринарної медицини України від
3 липня 2001 року N 53 (z0565-01) і зареєстровані в Міністерстві
юстиції України 5 липня 2001 року за N 565/5756, та іншими
нормативно-правовими актами.
3.2. Слід організовувати захист господарства від занесення
цієї інфекції і її розповсюдження як у господарстві, так і за його
межами. Для цього забезпечують: завезення інкубаційних яєць тільки з господарств,
благополучних щодо туберкульозу та інших інфекційних захворювань; інкубацію завезених яєць в окремому інкубаторії в умовах
надійної ізоляції від інкубаційних яєць, одержаних у цьому
господарстві; завезення добових курчат та дорослої птиці проводять із
господарств, благополучних щодо туберкульозу, з обов'язковим їх
карантинуванням та проведенням при необхідності туберкулінізації
дорослої птиці; вирощування ремонтного молодняку ізольовано від дорослої
птиці, суворе дотримання термінів міжциклових профілактичних
перерв перед посадкою кожної наступної партії птиці, проведення
якісної підготовки приміщень до посадки наступної партії птиці,
підтримання санітарних вимог в пташниках, інкубаторії та інших
виробничих приміщеннях; дотримання технологічних норм та строків використання
дорослої птиці; дотримання зоогігієнічних та ветеринарних вимог при
транспортуванні, утриманні та годівлі птиці, будівництві об'єктів
птахівництва; організацію роботи птахопідприємств у закритому режимі,
підтримання в робочому стані ветеринарно-санітарних об'єктів
(дезбар'єри, санпропускники, дезкилими тощо). При утриманні птахів в умовах зоопарків встановлюється
карантин вперше завезених птиць протягом 90 діб. Під час карантину
проводяться необхідні лабораторно-діагностичні дослідження, у тому
числі для виявлення хворих птахів на туберкульоз.
3.3. При необхідності проводять туберкулінізацію птиці згідно
з п. 2.2.
3.4. У господарстві необхідно постійно проводити заходи щодо
знищення гризунів, ектопаразитів і недопущення попадання
синантропної птиці у пташники.
3.5. Трупи птиці, відходи інкубації утилізують в спеціально
обладнаному цеху (цех технічних фабрикатів). При цьому в котлах
Лапса забезпечують повне їх знезараження. Одержану кормову
біологічну добавку направляють для введення у раціон іншим видам
тварин. При відсутності обладнаного цеху утилізації трупи птиці та
відходи інкубації знищують шляхом спалювання чи закопування на
глибину до 2 метрів.
3.6. Послід складують у бурти на спеціальному ізольованому
майданчику для подальшого знезараження біотермічним методом. При активному біотермічному процесі бурт витримують не менше
45 діб. При температурі навколишнього середовища нижче 0 град. C,
коли біотермічні процеси сповільнюються, термін знезараження
збільшують до 90 діб.й
3.7. Тару (картонну, пластикову, дерев'яну) і транспорт, які
використовували для перевезення курчат, відходів інкубації,
дезінфікують після кожного використання, тару спалюють.
3.8. Дезінфекцію проводять згідно з чинним законодавством.
3.9. Працівники птахогосподарств повинні регулярно проходити
медичне обстеження в терміни, визначені відповідним територіальним
медичним закладом, згідно з чинним законодавством, мати дозвіл для
роботи на фермі та дотримуватися санітарного режиму на
підприємстві та правил особистої гігієни.
4. Заходи при підозрі захворювання
птиці на туберкульоз
4.1. Благополучним щодо туберкульозу птиці вважають регіон,
населений пункт, птахівниче господарство, птахоферму, двір, в яких
при проведенні клінічних обстежень та туберкулінізації птиці, при
розтині трупів, ветсанекспертизі продуктів забою птиці не
виявляють характерних для туберкульозу змін, а при
бактеріологічних дослідженнях не виділяють збудника туберкульозу
(M. avium).
4.2. При виникненні підозри щодо захворювання птиці на
туберкульоз в птахогосподарстві (відділенні, фермі, дворі,
зоопарку) до встановлення діагнозу вводять карантинні обмеження,
при яких призупиняють: вивіз інкубаційних яєць (курячих ембріонів) в інші
господарства, біофабрики, науково-дослідні установи та
організації; вивіз живої птиці в інші господарства та продаж населенню; реалізацію харчових яєць у торговельній мережі; переміщення птиці на фермі, в пташнику. Яйця після обеззаражування шляхом проварювання не менше
10 хвилин дозволяється згодовувати іншим видам тварин.
4.3. У птахогосподарстві (відділенні, фермі, дворі,
зоопарку), в якому виникла підозра щодо туберкульозу птиці,
виконують такі заходи: встановлюють щоденний ветеринарний контроль за клінічним
станом птиці; усю загиблу птицю піддають патанатомічному розтину, у
випадках підозри на туберкульоз патологічний матеріал відправляють
у державні лабораторії ветеринарної медицини; проводять туберкулінізацію птиці один раз на рік.
4.4. У господарстві проводять систематичну вибраковку та
забій некондиційної та малопродуктивної птиці.
Ветеринарно-санітарну експертизу та санітарну оцінку отриманих
продуктів забою проводять у відповідності з Правилами
передзабійного ветеринарного огляду тварин і
ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів,
затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної
медицини Міністерства аграрної політики України від
7 червня 2002 року N 28 (z0524-02) і зареєстрованими у
Міністерстві юстиції України 21 червня 2002 року за N 524/6812. Кожні 3-5 днів проводять аерозольну дезінфекцію повітря (у
присутності птиці) парами молочної кислоти, триетиленгліколю,
резорцину або іншими препаратами, зареєстрованими в Україні згідно
з настановами щодо їх застосування.
4.5. Після закінчення технологічного циклу пташник повністю
звільняють від птиці. Приміщення та обладнання зрошують
дезрозчином та іншими ефективними деззасобами, які зареєстровані в
Україні згідно з настановами щодо їх застосування (3% розчином
їдкого натрію, 3% формаліном, 0,5% розчином септодору форте).
Послід та підстилку вивозять для знезараження біотермічним
методом, а в індивідуальних господарствах - спалюють. Годівниці та
бункери повністю звільняють від корму. Стелю, стіни, сідала і
гнізда обмітають мітлами, змоченими в дезрозчині. Ретельно
очищають вентиляційні шахти та зовнішні стіни пташників.
Приміщення, клітки, інвентар ретельно миють гарячою водою
(70-80 град. C), а потім 2%-ним розчином кальцинованої соди (за
допомогою спеціальної дезінфекційної техніки) висушують та
проводять вологу дезінфекцію препаратами, що знешкоджують збудника
туберкульозу, згідно з настановами щодо їх застосування. Після
проведення монтажу обладнання приміщення білять свіжогашеним
вапном і роблять заключну аерозольну дезінфекцію 3% розчином
формальдегіду в 3% розчині їдкого лугу, 20% розчином свіжогашеного
хлорного вапна з вмістом не менше 5% активного хлору, витратами
дезрозчину 1л на 1 м.кв. Після дезінфекції пташники закривають на 24 години, після
чого провітрюють. Здійснюють лабораторний контроль якості
дезінфекції.
4.6. При забої птиці, інфікованої туберкульозом, виконують
відповідні ветеринарно-санітарні вимоги, а ветеринарно-санітарну
оцінку м'яса після забою птиці проводять згідно з Правилами
передзабійного ветеринарного огляду тварин і
ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів,
затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної
медицини Міністерства аграрної політики України від
7 червня 2002 року N 28 (z0524-02) і зареєстрованими у
Міністерстві юстиції України 21 червня 2002 року за N 524/6812.
4.7. Пух та пір'я, отримані під час забою птиці з
господарств, де є підозра щодо захворювання птиці на туберкульоз,
просушують у спеціальних установках при температурі 85-90 град. C
впродовж 15 хвилин або дезінфікують замочуванням 3% розчином
формальдегіду при температурі 45-50 град. C впродовж 30 хвилин та
вивозять на пір'япухопереробні підприємства в тарі з подвійною
упаковкою, зазначивши у ветеринарному свідоцтві про можливу
неблагополучність господарства щодо туберкульозу.
4.8. Обмеження з господарств, де є підозра щодо захворювання
птиці на туберкульоз, знімають після отримання негативних
результатів бактеріологічних лабораторних досліджень, негативної
алергічної реакції (туберкулінізації), відсутності у птиці
клінічних ознак та характерних патолого-анатомічних змін.
5. Заходи щодо ліквідації
туберкульозу птиці
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 18 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |