№1. Об'єкти цивільно-правових відносин Об'єктом цивільних правовідносин є конкретні блага, з приводу яких суб'єкти вступають між собою в зазначені правові відносини. Серед таких благ необхідно

№1. Об'єкти цивільно-правових відносин
Об'єктом цивільних правовідносин є конкретні блага, з приводу яких суб'єкти вступають між собою в зазначені правові відносини.
Серед таких благ необхідно назвати матеріальні предмети та духовні цінності. До них, зокрема, належать: речі; дії (в тому числі послуги); результати інтелектуальної творчості; особисті немайнові блага.
Речі - це всі предмети матеріального світу, що здатні задовольняти певні потреби людей. Вони складають матеріальну основу життєдіяльності суспільства.
Речі поділяються на такі види:
- засоби виробництва (сировина, паливо, запасні частини, будівлі, засоби транспорту і зв'язку тощо) і предмети споживання (продукти харчування, одяг, взуття, предмети побуту і т. д.);
- речі, що знаходяться в цивільному обігу, тобто речі, відносно яких відсутня заборона щодо вільної торгівлі; речі, обмежені в цивільному обігу (мисливська зброя, деякі ліки тощо); речі, вилучені з цивільного обігу (наркотичні речовини, дорогоцінні метали й каміння у сирому вигляді і т. ін.);
- індивідуально визначені (картина художника, подарунок тощо) і родові (цукор, борошно, цегла і под.);
- замінні (родові речі) та незамінні (індивідуально визначені речі);
- споживні (речі, що після споживання перестають існувати, - продукти харчування і т. ін.) та не-споживні (речі, що служать упродовж тривалого часу, - автомобіль, будинок тощо);
- подільні (речі, які в разі поділу втрачають своє цільове призначення, - телевізор, автомобіль і т. д.) та неподільні (хліб, цемент, рідина тощо);
- головні й належності (скрипка і футляр до неї, верстат і фреза до нього тощо);
- плоди (плоди фруктових дерев, приплід тварин і т. д.) і доходи (результат експлуатації власником певної речі - гроші та ін.);
- рухомі (транспортні засоби і под.) та нерухомі (земля, будівлі, підприємства і т. ін.);
- гроші й цінні папери (акції, облігації, зобов'язання державної скарбниці, ощадні сертифікати, векселі).
До об'єктів цивільних правовідносин відносять і дії осіб, що мають правове значення (приміром, дії з відшкодування заподіяних збитків) та відповідні послуги (скажімо, ремонт будинку, автомобіля).
Крім того, до них слід віднести результати інтелектуальної творчості які охороняються законом (наукові, літературні й художні твори, відкриття й винаходи, промислові зразки, товарні знаки тощо).
Одним із об'єктів цивільних правових відносин є особисті немайнові блага, до яких належать честь, гідність, ім'я, життя, здоров'я тощо.

№3Як класифікують речі у цивільному праві?
Вже зазначалося, що одним із елементів цивільних правовідносин є об'єкт права. Об'єктом цивільних правовідносин є конкретні блага, з приводу яких суб'єкти вступають між собою у зазначені правові відносини.
Такі відносини можуть виникати заради придбання та перевезення речей, надання послуг, виконання права авторства на твори науки, літератури, мистецтва, захисту честі, гідності й ділової репутації та ін. Із цього можна зробити висновок, що об'єкт цивільно-правових відносин, або цивільних прав, — це певне конкретне благо, з приводу якого суб'єкти вступають у правовідносини.
Такими благами можуть бути: особисті немайнові права фізичної особи, речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
Речі є одним з основних видів об'єктів цивільного права, оскільки за їх допомогою задовольняються істотні потреби особи. Річчю визнається предмет, матеріального світу, який задовольняє потреби людей і щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Держава встановлює відповідні правила поведінки людей стосовно тієї чи іншої речі. На цій основі виник термін правовий режим речей". Він є умовним (ніякого правового режиму речей, насправді бути не може) і встановлюється не речей, а для поведінки людей стосовно тієї чи іншої і (майна), зокрема щодо порядку володіння, користування способів і меж розпорядження речами.
Цивільний кодекс України класифікує речі так.
• Тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законом. Тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обігу лише у випадках та порядку, встановлених законом.
• Нерухомі та рухомі речі. До нерухомих речей належать земельні ділянки та все, що розташовано на них і міцно з ними пов'язано, тобто об'єкти, переміщення яких без непропорційного збитку їх призначенню неможливе.
Режим нерухомої речі може бути поширений законом і на інші речі, зокрема на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти як такі, що підлягають державній реєстрації.
Рухомими речами визнаються такі, що їх можна вільно переміщувати у просторі.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі (земля, будівлі, підприємства та ін.), обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають обов'язковій державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів з нею є публічною і здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, передбаченому законом.
Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів з нею, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені в суді.
• Подільні та неподільні речі. Подільною визнається річ, внаслідок користування якою кожна її частина зберігає свої властивості цілого та не втрачає при цьому свого господарського (цільового) призначення (хліб, цемент, рідини тощо).
Неподільною визнається річ, внаслідок поділу якої її частини втрачають властивості первісної речі та змінюють господарське (цільове) призначення (телевізор, автомобіль і т. ін.).
• Індивідуально визначені речі та речі, що визначаються родовими ознаками. Індивідуально визначеною визнається річ, наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших речей і тим самим індивідуалізують цю річ. Індивідуально визначена річ є незамінною (наприклад, із партії телевізорів виділений один, або єдина у своєму роді картина художника Рєпіна "Запорожці").
Родовими визнаються речі, що визначаються родовими ознаками, властивими усім речам такого самого роду, та вимірюються числом, вагою, мірою. Речі, що визначаються родовими ознаками, є замінними (цукор, борошно, цегла та ін.).
Правове значення поділу речей на індивідуально визначені і родові полягає в тому, що у разі загибелі індивідуально визначеної речі боржник звільняється від обов'язку передати подібну річ кредитору, але зобов'язаний виплатити останньому грошову компенсацію, тоді як у разі загибелі родових речей боржник, як правило, зобов'язаний передати кредиторові інші подібні речі.
• Споживчі та неспоживчі. Споживчими визнаються речі, які внаслідок одноразового їх використання знищуються або припиняють існування у первісному вигляді (продукти харчування, сировина). Неспоживчими визнаються речі, призначені для неодноразового використання, які зберігають при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу (автомобіль, будинок, одяг тощо).
• Головна річ і приналежність. Часто речі перебувають у такому господарсько-цільовому зв'язку, за якого одна з них є головною, а інша — приналежною (скрипка і футляр до неї, верстат і фреза до нього тощо).
Визначення головної речі й належності набуває актуальності у зв'язку із закріпленням у Цивільному кодексі України поділу речей на нерухомі і рухомі. Так, при купівлі-продажу земельної ділянки як головної речі потрібно визначити приналежні їй речі — будівлі, дороги, все те, що на ній розташовано. Отже, головною річчю визнається самостійна річ, пов'язана з іншою річчю (приналежністю), що покликана слугувати головній речі та пов'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність поділяє долю головної речі, якщо інше не визначається законодавчими актами або договором.
• Складовою речі є все те, що не може бути відокремлене від неї без пошкодження або істотного знецінення речі. При переході права на річ складові не підлягають відокремленню. Якщо різноманітні речі утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, яке визнається сутністю з'єднання, вони вважаються за одну річ (складна річ). Дія правочину, вчиненого щодо складної речі, поширюється на всі її складові, якщо договором не визначено інше.
• Продукція, плоди та доходи. Використання деяких речей породжує появу нових, які поділяються на продукцію, плоди та доходи. Продукцією, плодами та доходами визнається все те, що виробляється, добувається, дістається з речі або приноситься річчю (приплід тварин, плоди фруктових дерев, чи, наприклад, від речі, переданої в оренду, орендодавець одержав дохід у вигляді орендної плати). Продукція, плоди та доходи належать власнику речі, якщо інше не визначено законом або договором власника з іншою особою.
• Гроші (валюта). До речей цивільне право відносить також гроші. Грошам властиві ознаки родових, подільних і замінних речей. Виконуючи функцію загального еквівалента платежів, гроші є мірилом вартості всіх товарів, інструментом, що забезпечує їх обіг, засобом забезпечення їх цінності. Гривня — це національна валюта, яка є законним платіжним засобом, обов'язковим до прийняття за номінальною вартістю на всій території України. Іноземна валюта може використовуватись у випадках і в порядку, передбачених законом. Види майна, що визнаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними також встановлюються законом.
• Майно. Майном як особливим об'єктом визнаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Наприклад, підприємством як майновим комплексом визнається єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. Підприємство в цілому або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди тощо та інших правочинів, пов'язаних із встановленням, зміною та припиненням речових прав.

Що таке цінні папери як об'єкт цивільного права?
Одним із видів матеріальних об'єктів цивільних правовідносин, що нині широко застосовуються як у господарському обігу в межах України, так і у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є цінні папери. Призначення цінних паперів полягає в засвідченні права їх законних держателів на цінності, що в них зазначені, та забезпечення одержання саме цих цінностей.
Отже, цінні папери є документом встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошове або інше майнове право і визначають взаємовідносини *іж особою, яка їх випустила, і власником та передбачають виконання зобов'язання згідно з умовами їх випуску, а також можливості передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. З переданням цінного папера переходять усі права, які посвідчуються ним, у сукупності.
Цивільний кодекс України визначає, що в цивільному обігу нашої держави використовуються такі групи цінних паперів:
а) пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента;
б) боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання;
в) похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;
г) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.
Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом. Цінні папери можуть випускатися в документарній та бездокументарній формах.
Цінний папір має бути складений у визначеній законом формі та містити всі необхідні реквізити, перелік яких щодо конкретних видів цінних паперів встановлюється законодавством. Наслідком відсутності обов'язкових реквізитів цінного папера або невідповідності цінного папера встановленій для нього формі є недійсність такого папера.
Цінні папери характеризуються також можливістю передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Залежно від способу визначення вповноваженої особи, яка є власником цінного папера, такі папери поділяють на іменні, ордерні та цінні папери на пред'явника. Залежно від того, до якого з цих видів належить цінний папір, визначається і спосіб його передачі.
Іменним цінним папером є документ, у тексті якого зазначений його власник. Однак для легітимації володільця цінного папера як суб'єкта прав, необхідно, щоб його ім'я було зазначено не лише у тексті цінного папера, а й у реєстрі власників цінних паперів.
Іменні цінні папери можуть переходити від одних до інших осіб, однак це пов'язано з виконанням певних формальностей. Так, для передачі іменного цінного папера (наприклад акції) необхідно поставити на ньому передавальний запис і внести відповідні зміни до реєстру власників іменних цінних паперів. До іменних цінних паперів належать: акції, ощадні сертифікати, облігації.
Ордерним цінним папером є документ, держатель якого легітимований як об'єкт зазначеного в ньому права, якщо на цьому держателі зупиняється безперервний ряд передавальних записів. Ордерні цінні папери передаються шляхом вчинення на них передавального запису — індосаменту, який може бути іменним або бланковим.
При вчиненні іменного індосаменту вказується ім'я особи, що передає цей документ (індосант), а також ім'я набувача (індосата). У разі передачі ордерного цінного папера шляхом вчинення бланкового передавального запису індосанту достатньо просто поставити у документі свій підпис. Держатель ордерного цінного папера, до якого він перейшов через бланковий індосамент, може у будь-який час вписати своє ім'я в документ. Найбільш поширеними ордерними Цінними паперами є коносамент і вексель.
Однією з основних відмінностей між іменними і ордерними цінними паперами є те, що у разі передачі іменного Цінного папера відчужувач (індосант) відповідає не тільки 3& дійсність права, яке випливає з документа, а й за його здійснення. При цьому особа, що видала цінний папір, та всі особи, що індосували його, відповідають перед законним володільцем цього папера солідарне.
Під цінними паперами на пред'явника розуміють папери, володіння якими безпосередньо забезпечує можливість здійснення виражених у них прав. Здійснити право за цінними паперами на пред'явника може особа, що його пред'явить. Ці папери передаються шляхом простої передачі документа новому держателю. Вони випускаються без зазначення особи, яка має право на цінність за документом.
Особа, що видала цінний папір, та всі особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається. У разі задоволення вимоги законного володільця цінного папера про виконання усього посвідченого цим папером обов'язку одною або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають права зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером.
Володілець цінного папера, щодо якого встановлено фальшування або підробку, має право виставити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером та про відшкодування збитків.

Дата добавления: 2015-10-21