Міністерство внутрішніх справ

Міністерство внутрішніх справ

Львівський державний університет внутрішніх справ

Юридичний факультет

Реферат на тему:

«Громадські організації, система громадських організацій в Україні»

Виконала:

студентка 4 курсу, групи 12, потоку

Перевірила:

Кандидат наук із соціальних комунікацій

Львів – 2012 р.

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………..3

1. Розвиток громадських організацій в Україні ……………………….4

2.Види громадських організацій …………………………………….…7

Висновки ………………………………………………………………...10

Список використаної літератури……………………………………….11

Вступ

З часу виникнення людського суспільства йому притаманний потяг до взаємодії його членів, установлення між ними різних зв'язків та відносин на основі спільних інтересів. Групи людей, які виникають внаслідок такої взаємодії і є цілісними утвореннями, називають об'єднаннями або асоціаціями.

Форми суспільних об'єднань, які відображають різні рівні внутрішньої організованості, - це громадські та громадсько-політичні об'єднання і асоціації, спілки, організації, рухи, політичні партії. Через ці утворення окремі особи та соціальні групи мають можливість впливати на інші групи, на суспільство -загалом відповідно до своїх інтересів, перетворюючись на важливі суб'єкти політики. Безперечно, найвпливовішими суб'єктами політичного процесу були й залишаються політичні партії. Але партії не можуть монополізувати всі форми політичної діяльності й політичної участі людей, а також репрезентувати все розмаїття суспільних інтересів. Після партій найпоширенішою формою політичної участі в політичному, економічному житті є громадські організації, рухи, спілки та асоціації.

\

1. Розвиток громадських організацій в Україні

Громадські організації в Україні існували ще за часів Радянського Союзу, але діяльність переважної більшості з них була жорстко централізованою. Тому діяльність таких організацій, через заборону опозиційної політичної діяльності, довгий час була обмежена культурними, екологічними чи економічними напрямами роботи.

Відродження політичного плюралізму наприкінці 1980-х - початку 1990-х рр. сприяло виникненню незалежних громадських організацій в Україні. Найпершими на політичній арені заявили про себе дисидентські правозахисні групи, що стежили за дотриманням гуманітарної частини Гельсінських угод 1976 року. Влітку 1988 року Українська Гельсінська Спілка (УГС) оприлюднила „Декларацію принципів” і почала діяти не як суто правозахисна, а як політична організація.

В цей період громадські організації, започатковані творчою інтелігенцією, звертають свою діяльність переважно до політичної сфери, а згодом низка з них перетворюється на політичні партії. Зокрема у вересні 1988 року Спілка письменників України висунула ідею створення Народного руху України за перебудову, а вже у вересні того ж року на Установчому з’їзді Руху було прийнято рішення про його перетворення в альтернативну щодо КПРС політичну силу.

Іншими відомими об’єднаннями того періоду були Культурологічний клуб у Києві (1987 р.), Товариство української мови ім. Т.Шевченка, культурологічне Товариство Лева у Львові, екологічний рух „Зелений світ”, товариство захисту колишніх в’язнів тоталітарного режиму „Меморіал” та інші.

З початку 1990-х рр. кількість громадських об’єднань в Україні неухильно і стрімко зростає. В 1991 році в країні діяло близько 300 організацій, у 1996 році - понад 12 тисяч, а в 2000 році - близько 27 тисяч. Одночасно в середині 1990 рр. з’являються так звані „ресурсні центри” - громадські організації, метою діяльності яких є надання послуг та різного роду безкоштовної допомоги іншим громадським організаціям.

Законодавство України в залежності від території, на яку розповсюджується діяльність громадських організацій, вирізняє об'єднання громадян з усеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом. Близько 40% організацій поширює свою діяльність на межі якогось одного міста, а всеукраїнський та міжнародний статус мають разом лише 8%. Цей факт вказує на високу зацікавленість, насамперед, у місцевих справах, в облаштуванні найближчого життєвого простору, що відкриває широкі перспективи для співпраці громадського сектора та органів місцевого самоврядування. За кількістю громадських організацій лідером серед міст є Київ - 14% від загальної їх кількості. На другому місті йде Львів та Львівська область.

Конституція України закріпила демократичні здобутки в сфері громадянського суспільства. Стаття 36 стверджує: „Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення й захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів...".

Іншими важливими законами, які регулюють діяльність громадських організацій, є Закон України „Про об'єднання громадян” (1992), Закон України „Про благодійництво та благодійні організації” (1997), Закон України „Про професійних творчих працівників та творчі спілки” (1997) та Закон України „Про молодіжні та дитячі громадські організації” (1998).

На даному етапі у Верховній Раді знаходяться кілька проектів відповідних законів, прийняття яких має на меті заохотити місцеве благодійництво, створити базу для розвитку зв'язків між громадським сектором та місцевим самоврядуванням.

Джерелами фінансування українських громадських організацій є пожертви бізнесменів, державні кошти та власноруч зароблені гроші, гранти. Серед організацій, які надають фінансову допомогу і мають свої представництва в Україні, найактивнішими й найвідомішими є Фонд „Євразія”, Freedom House та ISAR. Міжнародний фонд „Відродження”, який належить до мережі фондів, створених Джорджем Соросом, засновано за участю українських організацій, таких як Всеукраїнське товариство „Просвіта”, Українська Рада Миру та Українська екологічна асоціація „Зелений світ”.

Розвиток українського громадського сектору свідчить про відходження суспільства від тоталітарних настанов. Українські громадські організації виявляють значну активність, надають такі соціальні послуги як допомога бідним, інвалідам, дітям, репрезентують інтереси суспільства перед владою та надають можливість представникам суспільства брати участь у громадському та політичному житті.

Пласт – українська скаутська організація, яка була заснована ще у 1911 році за ініціативи доктора Олександра Тисовського. Організація була відновлена у 1989 році. Метою Пласту є підготовка підростаючого покоління до труднощів життя, прищеплення почуття самостійності і самодисципліни, розвиток міцної мотивації до соціальної активності у місцевій, регіональній та державній громаді. Зараз Пласт є однією з найбільших молодіжних організацій (близько 10 тисяч членів), яка має понад 130 місцевих осередків в усіх областях України і республіці Крим (9 осередків).

2. Види громадських організацій

Громадські об'єднання функціонують у певній атмосфері, яка формується суспільством. Ця атмосфера стимулює або гальмує розвиток громадських об'єднань. Визначальний вплив на ці процеси має тип політичного режиму. Зокрема, за тоталітарних режимів громадським об'єднанням дозволяється функціонувати тільки під контролем держави або у вигляді підпільних груп. За лібералізації режиму створюються умови для виникнення незалежних від держави суспільних об'єднань. Демократичний режим характерний наявністю широкого спектру громадських рухів, організацій, діяльність яких незалежна від держави. Чим більше таких об'єднань, тим вищий ступінь демократизації суспільства, його динамічності.

Асоціації, спілки, союзи, організації, рухи створюють складну систему громадських об'єднань, елементи якої перебувають у взаємодії та зазнають постійних взаємовпливів. У цій системі вирізняють два основних типи об'єднань: громадські організації та громадські рухи.

Громадсько-політичні організації - це об'єднання громадян, котрі виникають за їх ініціативою для реалізації довгострокових цілей, упорядковують суспільне життя, мають статут і характеризуються чіткою структурою.

За видами діяльності громадські організації поділяються на такі групи (за В. Бебиком):

- професійні;

- економічні (спілки підприємців, кооператорів, селян та ін.)

- конфесійні (православні, католицькі, мусульманські та ін.);

- культурологічні (товариства української, російської, європейської мов та ін.)

- просвітницькі (товариство "Просвіта");

- спортивні, туристичні, тверезості, здоров'я тощо;

- наукові, науково-технічні (спілки викладачів, науковців, інженерів, спеціалізовані академії наук);

- оборонні (ТСОУ, аероклуби, мотоклуби);

- національні (товариства російської, єврейської, польської культури та ін.);

- екологічні ("Зелений світ" та ін.).

Уся розмаїтість форм громадських об'єднань може бути інтерпретована через поняття "групи інтересів". Групами інтересів називають добровільні об'єднання людей із формальною структурою, у яких особисті вимоги поєднуються з матеріальною, духовною суспільною вигодою і котрі виражають себе всередині своєї організації або через співробітництво і впливи контактують з іншими групами та політичними інститутами. Групи інтересів функціонують як політичні організації тільки в тому разі, коли переслідують суто політичні завдання або реалізують свої інтереси політичними методами. Однак, на відміну від політичних партій, вони не прагнуть до завоювання влади, а намагаються впливати на владу, політичних діячів для прийняття потрібних їм рішень. Такий вплив здійснюється засобами тиску на сфери прийняття рішень. Тому групи інтересів, які чинять тиск на органи державної влади для законодавчого чи адміністративного забезпечення своїх інтересів, називають групами тиску або лобі (англ. lobby - колуари, вестибюль). Більшість політологів розрізняють в Україні кілька груп різнотипових громадських об'єднань:

1. За спонукальними мотивами виникнення:

а) соціально усвідомлені (спілки ветеранів, студентської молоді);

б) ціннісно орієнтовані (товариство "Прсвіта", спілка "Чорнобиль");

в) традиціоналістичні (релігійні).

2. Залежно від цілей:

а) соціальні;

б) політичні;

в) культурні.

3. За характером діяльності:

а) пізнавальні;

б) творчі;

в) опозиційні;

г) спонукальні;

ґ) національні.

4. За сферою поширення:

а) міжнародні;

б) загальноукраїнські;

в) міжрегіональні;

г) регіональні;

ґ) місцеві

Отже, громадсько-політичні організації і рухи є: - однією з форм реалізації самоврядування та суспільних зв'язків; - індикатором демократичності політичної системи й режиму;- відображенням рівня політичної свідомості й культури;- засобом упорядкування суспільно-політичного життя; - особливою формою реалізації суспільних інтересів.

\

Висновки

Головним, чим громадські організації відрізняються від державних органів й організацій, є те, що перші у відносинах з іншими суб'єктами права й між собою виступають від свого імені й не наділені державно-владними повноваженнями.

Громадські об'єднання при виконанні своїх обов'язків вступають у правові відносини з державними органами, у тому числі з органами виконавчої влади. У таких випадках вони є носіями адміністративної правоздатності, а виникаючі відносини є адміністративно-правовими, оскільки вони реалізуються в сфері державного керування, де учасники мають взаємні права й обов'язки. Більшість адміністративно-правових відносин, що виникають за участю об'єднань громадян, характеризуються відсутністю влади й підпорядкування; це так звані горизонтальні адміністративні відносини (внесення пропозицій органам влади й керування, захист своїх законних інтересів та законних інтересів своїх членів (учасників) у державних органах).

Список використаної літератури

1.Конституція України.// ВВР 1996 № 24.

2.Закон України «Про об'єднання громадян». // ВВР 1992 № 25.

3.Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. - Харків:, Право, 2000. - 520 с.

4.Закон України від 1 грудня 1998 р. «Про молодіжні та дитячі громадські організації» // Офіційний вісник України. 1998. № 51.

5.Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації». // ВВР 1992 № 14.

---

Дата добавления: 2015-10-21