Общая характеристика основных отраслей права Украины

Общая характеристика основных отраслей права Украины

Конституционное право Украины - является определяющей отраслью права, которая занимает центральное место в системе права государства

Конституционное право - это система правовых норм, закрепляющих и регулирующих основы экономической и политической организации общества, организацию и правовое положение органов государственной власти и местного самоуправления, территориальное устройство государства, права, свободы и обязанности человека и гражданина и механизм осуществления полновластия народа Украины.

Конституционное право состоит из норм Конституции Украины и конституционных законов, оно регулирует политические отношения и политическую деятельность в обществе, закладывает основы формирования правовой системы государства и играет интеграционную роль, так как присущими ему методами сводит воедино все отрасли права, создавая целостное системное образование.

Административное право Украины - это система правовых норм, регулирующих общественные отношения, возникающие в процессе организации и осуществления исполнительной власти. Нормы административного права определяют статус органов управления, регламеентируют их деятельность в сфере управления, способы обеспечения законности в государственном управлении, особенности регулирования общественных отношений в экономической, политической, социально-культурной и других сферах, а также отношения, связанные с внутренней организацией деятельности государственных органов, органов местного самоуправления и применением административного принуждения в случаях совершения админист тивных правонарушений, реализацией и защитой прав и свобод граждан в сфере исполнительной власти.

Хозяйственное право Украины - это система правовых норм, регулирующих отношения между субъектами хозяйствования, которые возникают в процессе организации и осуществления хозяйственной деятельности, которая осуществляется профессионально по производству продукции, выполнению работ, оказанию услуг, занятию торговлей с целью их реализации. Нормы хозяйственного права регулируют государственный, коллективный, частный секторы экономики, а также отношения по государственному регулированию экономики.

Экологическое право Украины - это система правовых норм, регулирующих общественные отношения по принадлежности, использованию и воспроизводству природных объектов и окружающей среды с целью удовлетворения экологических и других интересов физических лиц, юридических лиц, общества и государства, а также обеспечению экологической безопасности.

Жилищное право Украины - система правовых норм, регулирующих общественные отношения по обеспечению гарантированного Конституцией Украины права граждан на жилье, надлежащего использования и сохранности жилищного фонда, его эксплуатации и ремонта, разрешения жилищных споров, ответственности за нарушение жилищного законодательства, а также укрепление законности в области жилищных относи.

Земельное право Украины - это система правовых норм, регулирующих общественные отношения по владению, пользованию и распоряжению землей с целью обеспечения рационального использования земель, охраны их от негативного влияние ву, защиты прав физических и юридических лиц на земельные участки и соблюдение требований законодательства в области земельных относи.

Уголовное право Украины - это система правовых норм, содержащейся в едином нормативном акте - Уголовном кодексе Украины, которая определяет общие принципы, основания и условия уголовной ответственности, деяния, является общест Свободно опасными, т.е. преступными, виды и размеры наказаний за совершение преступления, а также основания и условия освобождения от уголовной ответственности и наказания.

Семейное право Украины - это система правовых норм, которые определяют и регулируют основы брака, личные неимущественные и имущественные отношения супругов, родителей и детей, усыновителей и усыновленных, других членов семьи и родственников м целью

- укрепление семьи как социального института и как союза отдельных лиц;

- утверждение чувства долга перед родителями, детьми и другими членами семьи;

- построения семейных отношений на паритетных началах, на чувствах взаимной любви и уважения, взаимопомощи и поддержки;

- обеспечение каждого ребенка семейным воспитанием, возможностью духовного и физического развития

Трудовое право Украины - это система правовых норм, регулирующих трудовые отношения, которые возникают из применения работниками способностей к труду, и другие отношения тесно связанные с трудовыми:

- организационно-управленческие в сфере применения наемного труда;

- по трудоустройству;

- социально-партнерские;

- по соблюдению трудового законодательства и охраны труда;

- разрешению трудовых споров и другие

Финансовое право Украины - это система правовых норм, регулирующих общественные отношения, возникающие в процессе финансовой деятельности государства и связанные с:

- процессом сбора, распределения, перераспределения и использования централизованных фондов денежных средств, необходимых для реализации задач и функций государства и ее административно-территориальных единиц;

- установкой бюджетной системы, распределению доходов и расходов между ее звеньями;

- установлением, изменением, прекращением, сбором приложений, сборов, других обязательных платежей в бюджет и внебюджетные целевые фонды;

- финансированием и кредитованием;

- государственными займами и организацией сберегательного дела;

- регулированием деятельности Национального банка Украины и коммерческих банков;

- регулированием денежно-кредитной и валютной системы;

- обязательным государственным страхованием и др. Гражданское право Украины - это система правовых норм, регулирующих личные неимущественные, имущественные отношения и отношения, возникающие в сфере интеллектуальной деятельности и базируются на юридическом равенстве, имущественной самостоятельности и свободному волеизъявлению их субъектов с целью удовлетворения их разнообразных материальных и духовных потребностей и интересев.

Кроме выше определенных отраслей права в правовой системе Украины представлены процессуальные отрасли права, которые представляют собой системы правовых норм, регулирующих деятельность компетентных органов государства с целью защиты конституционных прав, свобод и законных интересов физических и юридических оси.

Конституционное процессуальное право Украины - это система правовых норм, которые определяют порядок работы и принятия решений органами государственной власти, реализации материальных конституционных норм Нормы этого права регламентируют деятельность Верховной Рады Украины, Президента Украины, Кабинета Министров Украины, других органов государственной власти, избирательный процесс, законодательную процедуру, порядок деятельности Конституционного Суда Украины и т.д..

Административно- процессуальное право Украины - это система правовых норм, регулирующих порядок осуществления государственного управления, они определяют порядок приема, рассмотрения, решения конкретных дел, жалоб, заявлений, порядок производства по делам об административных правонарушениях, порядок реализации субъективных прав и юридических обязанностей, установленных в материальных административных нормах.

Хозяйственно- процессуальное право Украины - это система правовых норм, регулирующих порядок досудебного регулирования хозяйственных споров и рассмотрение этих споров хозяйственными судами Украины в порядке искового производства, а также дел о банкротстве хозяйствующих субъектов - юридических лиц.

Уголовно-процессуальное право Украины - это система правовых норм, регулирующих порядок возбуждения уголовного дела, досудебное следствие, предварительное рассмотрение дела судьей, судебное разбирательство, производство в апелляционной инстанции, исполнение приговоров, постановления суда, а также осуществления в кассационной инстанции и пересмотра судебных решений в порядке исключительного производства.

Гражданское процессуальное право Украины - это система правовых норм, регулирующих порядок действий суда и других участников процесса при осуществлении рассмотрения и разрешении гражданских, жилищных, земельных, семейных, трудовых и других споров.

Законодательство Украины - это система действующих нормативно-правовых актов, установленных или санкционированных компетентными органами содержанием которых являются правовые нормы.

Между системой законодательства и системой права существует взаимосвязь, она проявляется в том, что законодательные акты являются источниками норм права.

При этом сами нормы права, которые регулируют определенные конкретные отношения и, требуют объединения в нормативно-правовые акты, название которых показывает какие отношения регулируются нормами Законодательные акты являются своеобразной формой выражения права.

Различают вертикальную и горизонтальную структуру законодательства.

Вертикальная структура законодательства связана с юридической силой нормативно-правовых актов, т.е. с их иерархией.

По иерархическому признаку нормативные акты Украины могут быть:

1) Конституция Украины - Основной Закон государства, имеющий высшую юридическую силу.

Законы и другие нормативно-правовые акты принимаются на основе Конституции Украины и должны соответствовать ей.

2) Законами Украины:

- конституционными, которые вносят изменения и дополнения в Конституцию Украины;

- органическими, которые конкретизируют Конституцию Украины, ее положения, определяющие порядок организации и деятельности органов государственной власти;

- обычными, которые могут быть кодифицированными (Бюджетный кодекс, Земельный кодекс и другие) и некодифицированное (Закон Украины \"Об оплате труда\", Закон Украйни \"Об отпусках\" и другие), регулирующих др. вые важные общественные отношения;

- чрезвычайными, принимаемыми для урегулирования ситуаций, которые заранее предсказать было невозможно, но урегулирование которых является насущным;

3) Подзаконными нормативно - правовыми актами:

- Постановлениями Верховной Рады Украины;

- Указами Президента Украины;

- декретов и постановлений Кабинета Министров Украины;

- Приказами, нормативными письмами, другими актами министерств, ведомств, государственных комитетов, других центральных органов исполнительной власти со специальным статусом;

- решениями органов местного самоуправления и местных органов исполнительной власти;

- приказами, выдаваемых руководителями предприятий, учреждений и организаций (локальные нормативно-правовые акты);

- коллективными договорами, которые заключаются между собственником или уполномоченным им органом и профсоюзной организацией с целью регулирования производственных, трудовых, социально-экономических отношений и согласования я интересов трудящихся, собственников и уполномоченных ими органов

4) действующими международными договорами, ратифицированными Верховной Радой Украины согласно ст 9 Конституции Украины и которые стали частью национального законодательства.

Горизонтальная структура законодательства связана с распределением нормативно правовых-актов государства по отраслевому признаку, т.е. по предмету правового регулирования Отраслевая (горизонтальная) объединяет нормативно-правовые акты с учетом их соответствия определенным отраслям права.

Так, по отраслевому признаку различают:

- конституционное законодательство;

- административное законодательство;

- трудовое законодательство;

- семейное законодательство и другие.

При этом, каждое отраслевое законодательство имеет свою внутреннюю структуру.

Например, нормативно-правовые акты предпринимательского права делятся на акты, регулирующие:

-общие начала предпринимательской деятельности;

-правовое положение субъектов предпринимательства;

-правовой режим имущества субъектов предпринимательской деятельности;

- договорные отношения в предпринимательстве;

-расчетные отношения между субъектами предпринимательской деятельности;

-правовые формы государственного регулирования предпринимательской деятельности;

- правовое обеспечение качества продукции, работ, услуг;

-правовые формы ограничении монополизма и недопущении недобросовестной конкуренции в предпринимательской деятельности;

-цены и ценообразования;

-внешнеэкономическую деятельность и иностранное инвестирование;

-биржевой деятельности и рынок ценных бумаг;

-защита имущественных и неимущественных прав субъектов предпринимательской деятельности.

Система права государства позволяет легко найти любую правовую норму, а система законодательства - любой нормативно-правовой акт с целью их реализации.

Правовое регулирование ветеринарного дела в Украине

Лекция 1.

Правовые основы ветеринарного дела

План

1. Нормативно-правовая база ветеринарного права

2. Правовой статус специалистов ветеринарной медицины предприятий, хозяйств

3. Правовое регулирование производства ветеринарных препаратов, кормов и добавок

1.Нормативно-правовая база ветеринарного права

Преимуществом отечественной системы государственного регулирования сельского хозяйства является разветвленная служба ветеринарной медицины и достаточно развитый институт аграрного права - институт правового регулирования ветеринарной медицины.

В основе правового регулирования ветеринарного дела лежат публично-правовые отношения по обеспечению здоровья домашних животных и избежания опасностей для человека, связанных с болезнями животных, а также частноправовые отношения по повышению экономической эффективности сельскохозяйственного животноводства путем предоставления качественных услуг по лечению животных.

Ветеринарное законодательство Украины - система нормативно-правовых актов, содержащих правовые нормы, которые регулируют правоотношения, возникающие в сфере ветеринарного дела.

В Украине создана разветвленная система ветеринарного законодательства. Его важной составляющей является нормативно-правовые акты, которые по юридической силе традиционно делятся на законы и подзаконные нормативно-правовые акты.

Центральное место в системе правового регулирования ветеринарной медицины занимает Закон Украины "О ветеринарной медицине" от 25 июня 1992 г. (в редакции Закона от 7 октября 2008 г.). Вообще этот Закон знает несколько редакций: 1992 г., 1997 г., 2002 г., 2006 г., и последняя - 2008 г. Такая динамика обновления подтверждает его особое значение в системе источников аграрного права. Закон "О ветеринарной медицине" определяет последнюю как отрасль науки и практических знаний о болезнях животных, их профилактике, диагностике и лечении, ветеринарно-санитарное качество и безопасность продукции животного, а на рынках - и растительного происхождения, сохранения здоровья и продуктивности животных, предотвращения болезней и защиты людей от заболеваний, общих для животных и людей. Закон состоит из 17 разделов и 109 статей.

Первый раздел определяет общие положения, второй посвящен государственному управлению в области ветеринарной медицины, третий регулирует государственный ветеринарно-санитарный контроль и надзор. Также Закон содержит разделы: принципы разработки, утверждения и применения ветеринарно-санитарных мер; защита здоровья животных; регулирования оборота животных и репродуктивного материала; чрезвычайные противоэпизоотические комиссии и карантин животных; регулирования производства и обращению несъедобных продуктов животного происхождения; научное обеспечение ветеринарной медицины, статус государственной фармакологической комиссии ветеринарной медицины, статус государственных и уполномоченных лабораторий; регулирование производства и обращения ветеринарных препаратов, субстанций и средств ветеринарной медицины; требования к производству кормовых добавок, премиксов и кормов для животных; требования относительно осуществления международной торговли; финансирование, материально-техническое обеспечение; ветеринарная практика, подготовка и статус специалистов ветеринарной медицины, информационное обеспечение государственной службы ветеринарной медицины; ответственность лиц за правонарушения в области ветеринарной медицины; международное сотрудничество и заключительные положения.

Другими нормативно-правовыми актами в системе ветеринарного законодательства являются: законы Украины "О лицензировании определенных видов хозяйственной деятельности", "О защите животных от жестокого обращения", "О животном мире", "О племенную дело в животноводстве", "пчеловодство", "О безопасности и качестве пищевых продуктов", "молоко и молочные продукты", "Об охране труда" (по охране труда существует ряд правил, утвержденных приказами Госнадзорохрантруда Украины: Правила охраны труда в животноводстве: крупный рогатый скот; Правила охраны труда в животноводстве: свиноводство; Инструкция по охране труда при ветеринарных работ и искусственного осеменения животных; Правила охраны труда в лабораториях ветеринарной медицины) и др.

Важное место в системе нормативных актов занимает Положение о Государственном комитете ветеринарной медицины, утвержденное постановлением Кабинета Министров Украины от 30 августа 2007 г. № 1075. Им определяется правовой статус специально уполномоченного органа в области ветеринарии - Госкомветмедицины. Существует также целый ряд подзаконных актов (инструкций, наставлений, положений, правил, указаний, рекомендаций) в сфере ветеринарной медицины. Ввоз в Украину животноводческой продукции из некоторых стран запрещен. Начиная с 2005 года в нашей стране значительно усилен режим ветеринарного надзора и контроля. В 2005 г. был издан Указа Президента Украины "О неотложных мерах по обеспечению стабильной эпизоотической ситуации в Украине" от 22 марта 2002 г. № 192/2001. В частности, тогда был введен режим повсеместной идентификации крупного рогатого скота в связи с приказом Министерства аграрной политики Украины "О введении идентификации и регистрации крупного рогатого скота" от 17 сентября 2003 г. №342.

Следует отметить также положение о паспорте крупного рогатого скота; положение о ветеринарной карточке к паспорте крупного рогатого скота; положение о реестре животных; положение о заказе, хранении, учете бирок, бланков паспортов и ветеринарных карточек паспортов крупного рогатого скота. Также ветеринарному законодательству принадлежит ряд положений:

Об областных государственных больницах ветмедицины;

О региональной государственной лаборатории ветеринарной медицины;

Об управлениях ветмедицины в районах;

Об управлениях ветеринарной медицины в городах областного значения;

О районных государственных больницах ветеринарной медицины;

О городских государственных больниях ветмедицины;

О межрайонной государственной лаборатории ветеринарной медицины;

О городской государственной лаборатории ветеринарной медицины;

О лаборатории ветсанэкспертизы на рынке;

О государственной лаборатории ветеринарной медицины, расположенной по местонахождению субъекта хозяйствования;

О подразделениях ветеринарной милиции по проведению карантинных ветеринарных мероприятий и т.д.

К источникам ветеринарного законодательства также принадлежит ряд инструкций: о мероприятиях по профилактике и борьбе с сибирской язвой животных; о мерах профилактики и борьбы с емфизематозным карбункулом; о мерах по борьбе с бешенством животных; по профилактике и ликвидации заболевания животных ящуром; о мерах профилактики и оздоровления животноводства от туберкулеза и многие другие.

Нормативно-правовую базу ветеринарного дела также составляют многочисленные правила: правила и требования для боен, убойно-санитарных пунктов хозяйств и подворного забоя животных; предубойного ветеринарного осмотра животных и ветеринарно-санитарной экспертизы мяса и мясных продуктов; для птицеводческих хозяйств и требования к их проектированию; для субъектов хозяйствования по переработке птицы и производства яйцепродуктов; ветеринарно-санитарной экспертизы яиц домашней птицы; выдачи ветеринарных документов на грузы, которые подлежат обязательному ветеринарно-санитарному контролю и надзору, и т.д.

2.Правовой статус специалистов ветеринарной медицины предприятий, хозяйств

Ветеринарная служба сельского административного района - основное звено в системе ветеринарного дела. На ее долю приходится 90% всего объема лечебно-профилактических, противоэпизоотических и ветеринарно-санитарных мероприятий, проводимых в Украине. Ветеринарную службу в районе осуществляют учреждения государственной ветеринарной службы районного подчинения. Это районные управления государственной ветеринарной медицины с подчиненными им районными государственными предприятиями (больницами), участковыми лечебницами, участками, пунктами ветеринарной медицины, районными государственными лабораториями ветеринарной медицины и государственными лабораториями ветеринарно-санитарной экспертизы на рынках, а также специалисты ветеринарной медицины аграрных предприятий, промышленных животноводческих комплексов, птицефабрик и других хозяйств, предприятий и организаций. Возглавляет ее главный врач ветеринарной медицины района.

Учреждения ветеринарной медицины обслуживают животноводство аграрных предприятий и других хозяйств, а также животных, которые являются собственностью граждан всех населенных пунктах района. Комплектуют их специалистами и другими работниками согласно типовых штатных расписаний.

Районная больница государственной ветеринарной медицины - это ведущая ветеринарная лечебно-профилактическое учреждение в районе, ее задача - методическое и оперативное руководство деятельностью учреждений участкового типа, специалистов аграрных предприятий и других хозяйств, а также оказания им необходимой помощи в работе, внедрение в практику достижений науки и передового опыта. В штате предприятия в зависимости от количества животных в районе может быть от 11 до 19 работников.

Участковая больница ветеринарной медицины предназначена для организации и осуществления мероприятий по борьбе с заразными и незаразными болезнями животных, находящихся на территории сельского административного района. Штат ее - семь человек, в том числе два врача ветеринарной медицины и один фельдшер ветеринарной медицины. Участковая больница проводит учет заболеваемости и смертности животных в непосредственно закрепленных за ней хозяйствах и населенных пунктах и предоставляет отчетность в установленном порядке. Участок ветеринарной медицины-это лечебно-профилактическое учреждение, в штате которой есть врач, фельдшер и санитар ветеринарной медицины. Пункт ветеринарной медицины возглавляет фельдшер, а в его штате есть санитар ветеринарной медицины.

Участок и пункт является лечебно-профилактическими учреждениями ветеринарной сети, которые обслуживают населенные пункты, государственные и частные хозяйства и другие организации в закрепленной за ними части административного района. Ветеринарный участок является больничной, а ветеринарный пункт - фельдшерською учреждением. Закрепление аграрных предприятий (хозяйств), а также населенных пунктов за участком (пунктом) ветеринарной медицины осуществляется районным управлением ветеринарной медицины с учетом местных условий и поголовье скота.

Ветеринарную службу на аграрных предприятиях (хозяйствах) и в других животноводческих хозяйствах осуществляют врачи и фельдшеры ветеринарной медицины, которые находятся в штате хозяйства. Это самостоятельная служба хозяйства, которая в то же время является частью ветеринарной службы района, поскольку обеспечивает ветеринарное благополучие животноводства в целом. Работники ветеринарной медицины предприятий (хозяйств) обслуживают одно хозяйство и, постоянно находясь в нем, имеют возможность регулярно проводить клинические исследования животных, своевременно выявляя изменения в состоянии их здоровья, выделять и изолировать больных и подозрительных на заболевания, устранять различные недостатки в содержании животных. Врач (фельдшер) ветеринарной медицины обязан неукоснительно выполнять требования ветеринарного законодательства, руководствуясь Законом Украины "О ветеринарной медицине", другими нормативными актами.

Ветеринарной службой в хозяйстве руководит главный или старший (на правах главного) врач ветеринарной медицины, в котором в специальных вопросах подчинены работники ветеринарной медицины хозяйства.

Руководитель хозяйства имеет право увеличивать количество специалистов той или иной категории (в пределах общей штатной численности производственного персонала). Решая вопрос о численности специалистов ветеринарной медицины, принимают во внимание и местные условия, например эпизоотическую обстановку, специализацию хозяйства, удельный вес животноводства в хозяйстве и т.д. Специалисты ветеринарной медицины животноводческих комплексов и птицефабрик подконтрольны государственной ветеринарной медицине. Они не имеют права обслуживать животных, находящихся в личном пользовании граждан на праве частной собственности.

Главный (старший) ветеринарный врач предприятия (хозяйства) является руководителем ветеринарной службы на предприятии (в хозяйстве), организатором и непосредственным исполнителем проведения профилактических, ветеринарно-санитарных и лечебных мероприятий.

В своей деятельности он подчиняется директору (руководителю) предприятия (хозяйства), а в специальных вопросах - главному врачу ветеринарной медицины района. Основной задачей главного (старшего) ветеринарного врача предприятия (хозяйства) является организация и проведение мероприятий по предупреждению заболеваний и падежа животных, направленных на рост поголовья скота и птицы, повышение их продуктивности, обеспечение производства высококачественных в ветеринарно-санитарном отношении продуктов животноводства с наименьшими затратами труда и средств, а также защиту населения от болезней, общих для животных и человека. Главный (старший) врач предприятия (хозяйства) наравне с директором (руководителем) несет ответственность за ветеринарно-санитарное состояние поголовья животных, своевременное проведение необходимого комплекса профилактических и лечебных мероприятий, за неукоснительное соблюдение Закона Украины "О ветеринарной медицине", инструкций, наставлений, правил и других действующих нормативных актов ветеринарного законодательства.

Раскрывая вопрос о правовом статусе ветеринарной службы предприятия (хозяйства) в пределах административного района, нельзя обойти вниманием деятельность таких предприятий ветеринарной медицины, как районная государственная лаборатория ветеринарной медицины и государственная лаборатория ветеринарно-санитарной экспертизы на рынках.

Районная государственная лаборатория ветеринарной медицины - это диагностическое учреждение государственной ветеринарной медицины, основными задачами которой являются:

а) установление лабораторного диагноза болезней животных, в том числе птицы, пушных зверей, рыб и пчел;

б) выявление животных, больных заразными болезнями или болезнями, связанными с нарушением обмена веществ и другими отклонениями в жизнедеятельности организма;

в) выявления причин массового заболевания животных;

г) экспертиза мяса, молока и других пищевых продуктов.

Деятельность районной государственной лаборатории ветеринарной медицины направлена на обеспечение ветеринарного благополучия животноводства, предупреждение и ликвидацию заразных и незаразных болезней животных для создания здоровых стад и увеличения производства животноводческой продукции, а также с целью защиты населения от болезней, общих для человека и животных. В подчинении лаборатории ветмедицины есть лаборатории ветсанэкспертизы на рынках. Возглавляет лабораторию директор - ветеринарный врач. Он назначается на работу и увольняется с работы областным управлением сельского хозяйства. Других работников лаборатории назначает на работу и увольняет с работы директор лаборатории.

Государственная лаборатория ветеринарно-санитарной экспертизы на рынках организуется на рынке в установленном порядке. Основная ее задача - осуществление ветеринарно-санитарной экспертизы мяса, мясопродуктов, молока, молокопродуктов, рыбы, грибов и других пищевых продуктов сельского хозяйства, поступающих для продажи на рынке, а также организация мероприятий по предупреждению распространения заразных болезней животных через продукты, подлежащие экспертизе. Лаборатория несет ответственность за правильность проведения экспертизы, санитарное благополучие и доброкачественность пищевых продуктов, допускаемых к продаже на рынке, а также за действенность контроля по соблюдению санитарных условий при их продаже.

При торговле на рынках живым скотом и птицей лаборатория осуществляет их клинический осмотр и проверяет наличие ветеринарных документов о благополучии животных и мест их пребывания относительно заразных болезней. Установив заболевания животных, лаборатория направляет их в лечебной ветеринарной учреждения и принимает другие необходимые меры.

Возглавляет лабораторию заведующий - ветеринарный врач. Заведующий лабораторией и другие работники лаборатории назначаются на должность и освобождаются от должности руководителем учреждения, в подчинении которой находится лаборатория. Заведующий лабораторией имеет право налагать штрафы на должностных лиц и отдельных граждан, которые торгуют на рынке, за нарушение предусмотренных Законом Украины "О ветеринарную медицину" правил торговли мясом, молоком, растительными и другими продуктами, скотом и птицей. Он определяет служебные обязанности работников лаборатории и утверждает правила внутреннего распорядка.

Лаборатория всегда должна быть размещена на рынке возле павильона мясной и молочной торговли или непосредственно в павильоне рынка. Недопустимо размешивать лаборатории во дворах жилых домов и рядом со складами, в которых хранятся сильнодействующие вещества. Производственными помещениями с соответствующими приспособлениями и коммунальным обслуживанием лаборатория обеспечивается администрацией рынка.

Несмотря на то, что подавляющее большинство ветеринарных мероприятий осуществляют низшие звенья государственной ветеринарной медицины (в первую очередь, в масштабе сельских административных районов), в вопросе о государственное содержание этих звеньев в наше время возникает много трудностей, в частности финансовых. Денег на их содержание у государства практически нет. Поэтому остро стоит вопрос о том, какова реальная возможность функционирования районных подразделений в современных условиях. Главной производительной и движущей силой ветеринарии, что приносит экономическую эффективность отрасли, является человеческий фактор - руководители и специалисты. Действующее ветеринарное законодательство Украины призвано наделить их правовым статусом, который способствует продуктивной деятельности как каждого руководителя ветеринарной медицины, так и отрасли в целом.

Трудности возникающие в сфере реализации прав и обязанностей специалистов ветеринарной медицины, заключаются в том, что во многих случаях в низших звеньях ветеринарной медицины врачи и фельдшеры предприятий (хозяйств) выполняют несвойственные им функции работников на разных работах, что является грубым нарушением норм ветеринарного права со стороны руководства этих предприятий (хозяйств). Многое в этом плане зависит и от морально-волевых качеств самих специалистов ветеринарной медицины, их умение отстоять свою профессиональную честь и достоинство.

3.Правовое регулирование производства ветеринарных препаратов, кормов и добавок

Согласно п. 10 ст. 9 Закона Украины "О лицензировании определенных видов хозяйственной деятельности" от 1 июня 2000 г., ветеринарные препараты могут производиться при наличии лицензии, выдаваемой Государственным комитетом ветеринарной медицины.

Для эффективного управления в отрасли производства и применения средств защиты животных при Государственном комитете ветеринарной медицины образована Государственная фармакологическая комиссия ветеринарной медицины.

Положение о Государственной фармакологической комиссии ветеринарной медицины утвержденное постановлением Кабинета Министров Украины от 6 июня 2007 г. № 807.

Основными задачами Комиссии является подготовка научно обоснованных выводов и рекомендаций по вопросам разработки препаратов, их эффективности и безопасности для животных, определение целесообразности и возможности применения в животноводстве и ветеринарной медицине на основании проведения экспертизы результатов доклинических и клинических исследований.

Постановлением Кабинета Министров Украины "Об утверждении положений о государственной регистрации ветеринарных препаратов, кормовых добавок, премиксов и готовых кормов" от 21 ноября 2007 г. № 1349 утверждены соответствующие положения:

1. Регистрация ветеринарного препарата осуществляется Госкомветмедицины на основании представленного владельцем регистрационного досье или его представителем заявления, решения Государственной фармакологической комиссии ветеринарной медицины и экспертного заключения Национального агентства ветеринарных препаратов и кормовых добавок или Национального агентства ветеринарных иммунобиологических препаратов.

2. Владельцем регистрационного досье считается юридическое лицо, которое обеспечивает сбор и обработку информации о все случаи негативных реакций ветеринарного препарата.

3. Во время регистрации отечественного ветеринарного иммунобиологического средства заявитель должен депонировать штаммы (культуры) микроорганизмов, используемых при производстве и контроле такого средства, в Национальном центре штаммов микроорганизмов. Запрещается регистрация препаратов, которые могут ухудшить ветеринарно-санитарное и эпизоотическое состояние или причинить вред здоровью людей или животных.

Во время проведения регистрационных испытаний исследуются качество, эффективность, безопасность, реактогенность или диагностические характеристики препарата in vitro и in vivo (In vitro (лат. «в стекле») — это технология выполнения экспериментов, когда опыты проводятся «в пробирке» — вне живого организма. В общем смысле этот термин противопоставляется термину in vivo — эксперимент на живом организме (на человеке или на животной модели). Многие эксперименты, имеющие отношениек молекулярной биологии, биохимии, фармакологии, медицине, генетике и др., проводятся вне организма, на культуре живых клетокили в бесклеточной модели.

Эксперименты in vitro, в тех случаях, когда альтернативой являются исследования на животных или человеке, считаются менее достоверными, чем in vivo и часто бывают лишь необходимой предварительной стадией для оценки возможности и необходимости последующих исследований in vivo. Однако они часто удешевляют предварительные стадии исследования и позволяют сохранить жизнь подопытных животных).

4.Соответствующее агентство по результатам экспертизы готовит экспертные заключения, в которых указываются рекомендации Государственной фармакологической комиссии ветеринарной медицины, и направляет их заявителю, а также Госкомветмедицины. Последний на основании полученных от агентства документов принимает решение о регистрации или отказе в регистрации препарата.

Реализаторы осуществляющие розничную и оптовую торговлю ветеринарными препаратами, готовыми кормами, кормовыми добавками и средствами ветеринарной медицины также при наличии лицензии и сертификата качества. Сертификат качества выдается органами сертификации согласно Закону Украины "О подтверждении соответствия" от 17 мая 2001 г.

Контроль качества ветеринарных препаратов, находящихся в обращении, осуществляется в соответствии с приказом Минагрополитики и Госветмедицины "Об утверждении Положения о проведении государственного контроля и надзора за качеством ветеринарных препаратов, субстанций, готовых кормов, кормовых добавок и средств ветеринарной медицины, которые применяются в Украине".

Основной целью государственного ветеринарно-санитарного контроля и надзора за качеством ветеринарных препаратов, субстанций, готовых кормов, кормовых добавок и средств ветеринарной медицины является осуществление организационных и правовых мер, направленных на соблюдение субъектами хозяйственной деятельности независимо от форм собственности требований законодательства Украины относительно обеспечения качества, эффективности и безопасности указанных препаратов и средств в процессе производства, транспортировки, хранения, реализации, применения, в том числе экспорта/импорта.

Лекція 2.

Ветеринарна, фітосанітарна і екологічна експертизи товарів

План

1. Правові заходи дотримання біологічної безпеки у сільськогосподарському тваринництві

2. Ветеринарно-санітарна експертиза

3. Ветеринарний контроль харчових продуктів.

1.Правові заходи дотримання біологічної безпеки у сільськогосподарському тваринництві

Згідно із Законом України "Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів" біологічна безпека - це стан середовища життєдіяльності людини, при якому відсутній негативний вплив його чинників (біологічних, хімічних, фізичних) на біологічну структуру і функцію людської особи в теперішньому і майбутніх поколіннях, а також відсутній незворотній негативний вплив на біологічні об'єкти природного середовища (біосферу) та сільськогосподарські рослини і тварини.

Однак це визначення універсально і стосується не тільки операцій з генетично модифікованими організмами, але і правового регулювання будь-якої сфери людської діяльності.

Засоби забезпечення біологічної безпеки у тваринництві є, по суті, вся діяльність системи ветеринарної медицини, однак серед них можна виділити особливо важливі функції, такі як

- карантин тварин,

- ветеринарно-санітарна експертиза

- контроль використання біологічних технологій.

Карантин тварин - це особливий правовий режим, який застосовується в інфікованій та буферній зонах і в разі необхідності - у зоні спостереження з метою локалізації спалаху хвороби тварин і ліквідації хвороби згідно із законами, відповідними ветеринарно-санітарними заходами та нормативно-правовими актами у сфері ветеринарної медицини.

У свою чергу, карантинна зона - це зона, в межах якої застосовується карантин тварин і включає інфіковану зону, буферну зону, а також може включати зону спостереження.Карантин тварин вводиться за рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України, в її завдання входить здійснення оперативного контролю, керівництва та координації діяльності органів виконавчої влади, державних служб, підприємств, установ, організацій та осіб щодо запобігання спалахам масових хвороб тварин і отруєнням та їх ліквідації.Під час карантину застосовується ряд ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на ізоляцію вогнищ хвороби та недопущення її поширення. Одним з найважливіших і найбільш радикальним ветеринарно-санітарним заходом є стемпінг-аут (або іноді вживається термін "вимушений забій") - комплекс протиепізоотичних заходів, здійснюваних під керівництвом відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини, включаючи забій хворих і заражених тварин стада, а при необхідності - іншого стада тварин, які могли мати прямий або опосередкований контакт з тваринами інфікованого стада, що могло призвести до передачі патогенного агента. Всі тварини, стосовно яких існує підозра на захворювання, незалежно від того, вакциновані вони чи ні, забиваються, а їхні туші знищуються шляхом спалювання, поховання чи в інший спосіб, який гарантує недопущення поширення інфекції через туші або інші продукти забитих тварин. Необхідно також здійснення заходів з очищення та дезінфекції, рекомендовані відповідними міжнародними організаціями.,

2.Ветерінарно-санітарна експертиза

Ветеринарна експертиза - це діяльність, спрямована на запобігання завезення з товарами, сировиною і матеріалами в Україні особливо небезпечних хвороб тварин, а також хвороб, спільних для тварин і людей.

Ветеринарна експертиза проводиться для сільськогосподарської сировини та харчових продуктів тваринного походження, метою якої є забезпечення безпеки споживачів шляхом попередження інфікування їх хворобами, спільними для людини і тварини. Ветеринарна експертиза проводиться регіональною службою державного ветеринарного контролю та ветеринарної медицини відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину". До завдань ветеринарної експертизи (її ще називають ветеринарно-санітарної), входить: своєчасне виявлення небезпечних інфекційних захворювань, які можуть передаватися від тварин; розробка і використання сучасних методів ветеринарної оцінки, підтвердження відповідності об'єктів ветеринарним вимогам.

Ветеринарно-санітарна експертиза проводиться за наявності захворювань, спільних для людини і тварин (сибірська виразка) і необхідності захисту населення; небезпеки їх широкого розповсюдження; поява нових захворювань ("коров'ячий сказ"); використанні засобів захисту тварин, гормональних препаратів для прискорення росту, що вимагає контролю за їх використанням та утриманням залишкової кількості; необхідності забезпечення безпеки продуктів тваринного походження; охорони території України від появи захворювання тварин з інших держав, для чого створюються митні ветеринарні контрольні пункти.Ветеринарна експертиза може проводитися самостійно або бути частиною комплексної товарознавчої експертизи.Продукти тваринного походження повинні відповідати встановленим вимогам безпеки для людей і походити з території, благополучної в цьому відношенні.

При проведенні ветеринарної експертизи в повному обсязі ставиться клеймо і такий продукт може використовуватися для харчових цілей без обмежень. При необхідності проведення знезараження ставиться ветеринарний штамп, який вказує порядок використання зараженого м'яса відповідно до діючих норм.Експертиза може проводитися також до і після забою тварин, але це не дає права на реалізацію м'яса в повному обсязі.Проводити ветеринарну експертизу мають право фахівці в галузі ветеринарії. Це працівники ветеринарних і ветеринарно-санітарних служб.Державний ветеринарний контроль здійснюється органами управління, організаціями Державної ветеринарної служби і спрямований на профілактику тварин та забезпечення безпеки у ветеринарному відношенні продуктів тваринного походження шляхом попередження, виявлення порушень ветеринарного законодавства. Відомчий ветеринарний нагляд здійснюється відповідними службами, що діють згідно з Положенням про ветеринарно-санітарний нагляд, розробленим відповідно до ветеринарного законодавства.

За результатами ветеринарної експертизи оформляється ветеринарний сертифікат або свідоцтво (на ринках - довідка), що може служити основою для прийняття рішень експертами при комплексній товарознавчим експертизі, а також для видачі сертифіката відповідності. Але ветеринарний сертифікат не може замінити сертифікат відповідності.Ветеринарно-санітарна експертиза - це комплекс необхідних лабораторних та спеціальних досліджень (вірусологічних, бактеріологічних, хіміко-токсикологічних, патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних), які проводяться спеціалістами державної служби ветеринарної медицини або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини, щодо безпечності продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках - і рослинного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів (Премікс (від лат. Prae - вперед, попередньо і лат. misceo - змішую) - технологічне поняття, що означає попередньо змішані сухі компоненти, дозується в микроколичествах. Премікси застосовуються в технологічних процесах, де виробляється сухе змішування компонентів для вирішення проблеми нерівномірності змішування. Області використання преміксів - комбікормова, харчова, гумовотехнічна, полімерна та ін. промисловість.У вузькому сенсі Премікс - збагачувальна суміш біологічно активних речовин. Застосовується для збагачення комбікормів і кормових концентратів біологічно-активними речовинами (БАР) для більшого (кращого) використання генетичного потенціалу сільськогосподарських тварин.Розрізняють складні і прості премікси. До простих відносять: вітамінні, мінеральні, вітамінно-мінеральні премікси. Складні премікси додатково містять синтетичні незамінні амінокислоти, кормові ферменти (ензими), пробіотики, пребіотики, смако-ароматичні добавки, сорбенти токсинів та інші складові.) та кормів, включаючи аналіз виробничої технології та технологічного обладнання на відповідність ветеринарно-санітарним заходам. Ветеринарно-санітарна експертиза є постійною функцією, яка має характер заходи контролю.Ще однією важливою функцією у сфері забезпечення біологічної безпеки в сільськогосподарському тваринництві є контроль розвитку та застосування біологічних технологій. Західні дослідники стверджують, що використання біотехнологій у тваринництві, зумовлює прогрес у чотирьох сферах - поліпшення здоров'я тварин, поліпшення тваринної продукції, переваги в галузі охорони навколишнього природного середовища, прогрес у розвитку здоров'я людини. Біотехнології у тваринництві використовуються щодо всіх тварин - худоби, риби, комах, домашніх тварин і лабораторних тварин і зводяться в цілому до трьох видів технологій геноміки, клонування та генетичної інженерії.Отриманий доступ до геному домашніх тварин робить можливою ідентифікацію індивідуальних генів і протеїнів, що відповідають за комерційно та економічно важливі функції - все від нарощування м'язів і жиру в стійкості до хвороб і репродуктивних здібностей. Навіть незначні варіації в генетичному коді тваринного можуть значно вплинути на її цінність для забою, використання або репродукції. Діагностичні методи, що включають застосування біотехнологій підвищують ефективність управління ресурсами, підвищують здоров'я тварин і якість продуктів харчування. Традиційно рішення щодо забою або репродукції тваринного вирішувалися внаслідок наочних спостережень, але генетичні методи діагностики значно покращують і здешевлюють процес селекції тварин.

Генетична інженерія є засобом зміни геному тварин і є новітнім напрямком у тваринної біотехнології. Трансгенну тварина містить фрагменти генетичного коду інших істот, додані до її ДНК. Трансгенні технології можуть поліпшити харчову цінність тваринних продуктів, підвищити продуктивність тваринництва, що є критичним моментом, враховуючи зростання народонаселення. Генно-інженерні технології здатні знизити смертність тварин, зменшити витрати на ветеринарне обслуговування. Технології також можуть зменшити шкоду для навколишнього середовища.Інша біотехнологічне напрямок у тваринництві полягає у використанні генетично змінених тварин для виробництва ліків, які сприймаються імунною системою людини. Також до тварин біотехнологій примикає створення біотехнологічних ветеринарних препаратів, кормів і добавок, які також опосередковано, через вживання тваринної продукції, або через технологічний збій при виготовленні, можуть надати свій вплив на людину і навколишнє середовище.

Біохімічне, біотехнічне і фармацевтичне виробництво включені до Переліку видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку. затверджений Постановою Кабінету Міністрів України.Причому, 28.08.2013 Кабінет міністрів прийняв в цілому постанову про новий перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Як підкреслив міністр екології та природних ресурсів Олег Проскуряков, колишній нормативний акт від 1995 морально застарів. Аварія, що відбулася 6 серпня в Горлівці на ПАТ "Концерн" Стирол "", коли в результаті розгерметизації трубопроводу рідкого аміаку загинули шестеро людей, показала, що екологічні вимоги необхідно підвищити. У новий перелік увійшли теплові електростанції, гідроелектростанції на річках, гідроакумулюючі електростанції, ядерні установки, уранові об'єкти та об'єкти, призначені для роботи з радіоактивними відходами. Особливо небезпечним з точки зору екології є виробництво будівельних матеріалів, виробництво в сфері чорної і кольорової металургії, а також видобуток і переробка корисних копалин. У списку опинилися також об'єкти машинобудування і металообробки, за винятком тих, на яких немає цеху хімічної обробки.

До об'єктів хімічного виробництва поставилися особливо прискіпливо. До переліку потрапили фармацевтичні підприємства, підприємства з виробництва засобів захисту рослин, регуляторів їх росту, мінеральних добрив, полімерних і полімеросодержащіх матеріалів, основних хімічних речовин, а також об'єкти по зберіганню будь-яких хімічних продуктів незалежно від методів і обсягу виробництва.

Більшість з перерахованих технологій використовуються на домашніх тварин, що мінімізує ризик забруднення природного живого світу, однак не виключає його. Крім того, враховуючи слабоізученной побічних ефектів від такого роду експериментів, завжди можливо припустити, що шкідливі наслідки, непомітні сьогодні, в майбутньому можуть набагато перевищити видимі переваги біотехнологічних експериментів, тому будь-яке втручання в генетичні властивості тварин, бактерій, вірусів повинно здійснюватися під пильним контролем державних органів.

Згідно Закону України "Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів", центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики забезпечує

1. державну апробацію (випробування) та державну реєстрацію створених на основі ГМО порід тварин, мікробіологічних ветеринарних препаратів;

2. а також здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин і тварин при створенні, дослідженні та практичному використанні ГМО у відкритих системах на підприємствах, в установах і організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності;

3. здійснює державну реєстрацію ГМО джерел кормів, а також реєстрацію кормових добавок та ветеринарних препаратів, які містять ГМО або отриманих з їх використанням;

4. затверджує перелік кормів, у яких здійснюється контроль вмісту ГМО, та перелік відповідних методик детекції та ідентифікації ГМО;5. здійснює моніторинг кормів, отриманих із застосуванням ГМО, за критерієм наявності в них зареєстрованих ГМО джерел.

Згідно ст. 51 Закону України "Про тваринний світ" від 13 грудня 2001 р, створення нових штамів мікроорганізмів, біологічно активних речовин, виведення генетично змінених організмів, виробництво інших продуктів біотехнології здійснюється лише в установленому порядку і за наявності позитивних висновків державної екологічної експертизи.

Провідною професійною експертною організацією в області тваринницьких біотехнологій в межах компетенції Мінагрополітики України є Державний комітет ветеринарної медицини, та його органи та установи, що мають у своєму складі відповідних фахівців та обладнання і покликані забезпечувати біологічну безпеку у тваринництві.За порушення ветеринарного законодавства передбачена відповідальність згідно законодавством України.

3. Ветеринарний контроль харчових продуктів.

Правила видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарному контролю від 7 січня 1997 р. № 27 розроблені у відповідності з Законом України "Про ветеринарну медицину" та є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями незалежно від відомчої підпорядкованості і форм власності, посадовими особами і громадянами.

З метою охорони території України від занесення з території інших держав або карантинної зони збудників карантинних хвороб тварин, птиці та з метою захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, обов'язковому ветеринарному контролю підлягають перевезення тварин і птиці всіх видів, продуктів і сировини тваринного походження, риби, бджіл, шовкопрядів, кормів, кормових добавок, біопрепаратів, ветеринарних лікарських засобів, штами мікробів, вірусів і грибів, токсинів тощо.

Ці вантажі супроводжуються ветеринарними документами (ветеринарними свідоцтвами, ветеринарними сертифікатами, довідками) встановленого зразка, що видаються установами ветеринарної медицини на місцях.

Ветеринарні свідоцтва, що діють на території всієї країни - разові. При експортуванні вантажів в інші країни, на прикордонних пунктах державного ветеринарного контролю ветеринарні свідоцтва обмінюються на ветеринарні сертифікати.

Бланки ветеринарних свідоцтв та ветеринарних сертифікатів, а також їх заповнені корінці підлягають зберіганню нарівні з документами суворого обліку.Довідкою супроводжується перевезення тварин, транспортування продукції або сировини тваринного походження в межах адміністративного району.

Право видачі ветеринарних свідоцтв надається керівникам (начальникам, завідувачем), головним (провідним) лікарям ветеринарної медицини таких організаційних структур державної ветеринарної медицини:

- Районних підприємств (лікарні) державної ветеринарної медицини, дільничних лікарень ветеринарної медицини, ділянок ветеринарної медицини;

- Міських підприємств (лікарні) державної ветеринарної медицини, міських районних лікарень ветеринарної медицини, прикордонних і транспортних пунктів державного ветеринарного контролю.

Право видачі ветеринарних сертифікатів надається організаційним структурам регіональних служб державного ветеринарного контролю на кордоні і транспорті.

Довідки видаються лікарями та фельдшерами установ ветеринарної медицини державної ветеринарної медицини, господарств, підприємств. Ветеринарні свідоцтва дійсні для пред`явлення до відправки:

тварин та харчових тваринницьких продуктів - протягом 3 днів, а тваринного походження - протягом 5 днів від їх видачі.

Ксерокопії бланків ветеринарних свідоцтв та ветеринарних сертифікатів вважаються недійсними.

Довідки видаються лікарями та фельдшерами установ ветеринарної медицини державної ветеринарної медицини, господарств, підприємств.

Ветеринарні свідоцтва дійсні для пред`явлення до відправки: тварин та харчових тваринницьких продуктів - протягом 3 днів, а тваринного походження - протягом 5 днів від їх видачі. Ксерокопії бланків ветеринарних свідоцтв та ветеринарних сертифікатів вважаються недійсними.

14 січня 2000 був прийнятий Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції", який встановлює правові та організаційні засади вилучення з обігу, переробки, утилізації, знищення або подальшого використання неякісної та небезпечної продукції з метою недопущення негативного впливу такої продукції на життя, здоров'я людини, майно і навколишнє середовище.

Згідно з цим законом до неякісної та небезпечної продукції відноситься:

- Продукція, яка не відповідає вимогам діючих в Україні нормативно-правових актів та нормативних документів щодо відповідних видів продукції щодо її споживчих властивостей;

- Продукція, яка не відповідає обов'язковим вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів та нормативних документів з її безпеки для життя і здоров'я людини, майна та навколишнього середовища;

- Продукція, якою з метою збуту споживачам виробником (продавцем) навмисне надано зовнішнього вигляду та (або) окремих властивостей певного виду продукції, але яка не може бути ідентифікована як продукція, за яку вона видається;

- Продукція, при маркуванні якої порушені встановлені законодавством вимоги щодо мови маркування та (або) змісту і повноті інформації, яка повинна при цьому повідомлятися;

- Продукція, термін придатності якої до вживання або використання закінчився;

- Продукція, на яку немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують якість та безпеку продукції.

Цей закон регулює відносини, що виникають у процесі вилучення з обігу, переробки, утилізації, знищення або подальшого використання неякісної та небезпечної продукції і поширюється на власників неякісної та небезпечної продукції, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, що здійснюють переробку, утилізацію або знищення вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції.

Законодавство про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції складається із законів України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", "Про відходи", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", "Про захист прав споживачів" та інших нормативно-правових актів.

Неякісна і небезпечна продукція підлягає обов'язковому вилученню з обігу.

Вилучення неякісної та небезпечної продукції з обігу здійснюється власником цієї продукції за її рішенням або за рішенням спеціально уповноважених органів виконавчої влади відповідно до їх повноважень шляхом недопущення можливості її реалізації, споживання чи використання за призначенням, а також шляхом повернення її суб'єктам підприємницької діяльності, в яких ця продукція знаходиться на підставі договорів доручення, зберігання, перевезення та інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на продукцію.

Вилучена з обігу неякісна і небезпечна продукція повинна зберігатися власником у належно обладнаних і опломбованих (опечатаних) приміщеннях.

При приведенні вилученої з обігу небезпечної продукції у відповідність до вимог нормативно-правових актів та нормативних документів, які встановлюють вимоги до відповідних видів продукції, зазначена продукція повертається в обіг за рішенням спеціально уповноважених органів виконавчої влади.

Загальні вимоги щодо порядку, умов і правил переробки, утилізації, знищення або подальшого використання вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок, умови і правила переробки, утилізації, знищення або подальшого використання конкретних видів вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції розробляються і затверджуються спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Переробка, утилізація або знищення вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції здійснюється підприємствами, виробництво яких пройшло атестацію на виконання цих робіт відповідно до вимог цього Закону.

Особи, винні в порушенні законодавства про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції, несуть відповідно до закону дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.

4. Правове регулювання виробництва ветеринарних препаратів, кормів і добавок

Згідно з п. 10 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 р ветеринарні препарати можуть проводитись за наявності ліцензії, яка видається Державним комітетом ветеринарної медицини. Для ефективного управління в галузі виробництва і застосування засобів захисту тварин при Державному комітеті ветеринарної медицини утворено Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини. Положення про Державну фармакологічної комісії ветеринарної медицини затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 р № 807. Основними завданнями Комісії є підготовка науково обґрунтованих висновків і рекомендацій з питань розробки препаратів, їх ефективності та безпеки для тварин, визначення доцільності і можливості застосування у тваринництві та ветеринарній медицині на підставі проведення експертизи результатів доклінічних і клінічних досліджень.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження положень про державну реєстрацію ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів" від 21 листопада 2007 р № 1349 затверджено відповідні положення.Реєстрація ветеринарного препарату здійснюється Держкомветмедицини на підставі поданої власником реєстраційного досьє або його представником заяви, рішення Державної фармакологічної комісії ветеринарної медицини та експертного висновку Національного агентства ветеринарних препаратів та кормових добавок або Національного агентства ветеринарних імунобіологічних препаратів.Власником реєстраційного досьє вважається юридична особа, яка забезпечує збір і обробку інформації про всі випадки негативних реакцій ветеринарного препарату. Під час реєстрації вітчизняного ветеринарного імунобіологічного засобу заявник повинен депонувати штами (культури) мікроорганізмів, використовуваних при виробництві та контролі такого засобу, в Національному центрі штамів мікроорганізмів. Забороняється реєстрація препаратів, які можуть погіршити ветеринарно-санітарний та епізоотичний стан або заподіяти шкоду здоров'ю людей або тварин.

Під час проведення реєстраційних випробувань досліджуються якість, ефективність, безпека, реактогенність чи діагностичні характеристики препарату in vitro і in vivo. Відповідне агентство за результатами експертизи готує експертні висновки, в яких вказуються рекомендації Державної фармакологічної комісії ветеринарної медицини, і направляє їх заявнику, а також Держкомветмедицини. Останній на підставі отриманих від агентства документів приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації препарату.Реалізатори здійснюють роздрібну та оптову торгівлю ветеринарними препаратами, готовими кормами, кормовими добавками та засобами ветеринарної медицини також за наявності ліцензії та сертифікату якості. Сертифікат якості видається органами сертифікації згідно Закону України "Про підтвердження відповідності" від 17 травня 2001 рКонтроль якості ветеринарних препаратів, що знаходяться в обігу, здійснюється відповідно до наказу Мінагрополітики та Держветмедицини "Про затвердження Положення про проведення державного контролю та нагляду за якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини, які застосовуються в Україні". Основною метою державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини є здійснення організаційних та правових заходів, спрямованих на дотримання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності вимог законодавства України щодо забезпечення якості, ефективності і безпеки вказаних препаратів та засобів у процесі виробництва, транспортування, зберігання, реалізації, застосування, в тому числі експорту / імпорту.

Дата добавления: 2015-10-21