з навчальної дисципліни “Адвокатура України”

лекція

з навчальної дисципліни “Адвокатура України”

ТЕМА № 3. ЕТИКА АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Поняття, значення та нормативне закріплення правил адвокатської етики.

2. Принципи адвокатської етики.

3. Етика взаємовідносин адвоката з клієнтами, колегами, судом та іншими учасниками процесу.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

2. Закон України „Про адвокатуру” від 1992 р.

3. Правила адвокатської етики, схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року.

4. Адвокатская деятельность: Учебно-практическое пособие / Под общ. ред. канд. юр. Наук В.Н. Буробина. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: “ИКФ “ЭКМОС”, 2003. – 624с.

5. Ария С. Мир спасает доброта: О нравственных началах адвокатской деятельности // Рос. юстиция. - 1996. - №2. - С.49-51.

6. Ария С. Об адвокатской тайне // Рос. юстиция. - 1997. - №2. - С.37.

7. Бронз И. Создание кодекса адвокатской этики - веление времени // Адвокат. - 1996. - №1. – С.93-94.

8. Буробин В., Плетнев В. Правовой режим адвокатской деятельности. Понятие правового режима адвокатской тайны и ее содержание // Закон и право. – 2006. – №4. – С.11-16.

9. Буробин В., Плетнев В. Правовой режим адвокатской деятельности. Понятие правового режима адвокатской тайны и ее содержание (Окончание) // Закон и право. – 2006. – №5. – С.27-32.

10. Вакуленко Т. Культура поведения адвоката: Действия адвоката должны соответствовать определенным нормам поведения // Юрид. практика. - 2003. – 21 янв. - С.6. - (Индивидуальная практика).

11. Варфоломієва Т.В., Гончаренко С.Н. Науковий коментар до Закону України „Про адвокатуру”. Законодавство про адвокатуру: Збірник нормативних актів. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 432с.

12. Вольф Р. Правила етики і дисциплінарна практика асоціацій адвокатів: Контроль за якістю юрид. допомоги: [Адвокатури в Австрії] // Адвокат. - 1999. - №3. - С.58-59.

13. Генеральные принципы этики адвокатов Международной ассоциации юристов // Рос. юстиция. - 1996. - №2. - С.51.

14. Гловацький І.Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі. Навч. посібник. – К.: Атака, 2003. – 352с.

15. Дашо Т. Этика поведения адвоката // Юридическая практика – 2004. – №24(15 июня). – С.1,6.

16. Дашо Т. Этика помощника адвоката: Регулирование ответственности во взаимоотношениях адвоката и его помощника // Юрид. практика. - 2003. - 8 янв. - С. 6.

17. Загальні принципи етики юристів: Затв. Міжнар. асоц. адвокатів [ІВА] і схвалені Спілкою адвокатів України як членом останньої в 1995 р. // Адвокат. - 1996. - №1. - С.95-96.

18. Заднепровский А. Обеспечение сохранения адвокатской тайны и действие принципа презумпции невиновности. Гарантия или декларация: [Проблемы адвокатуры ] // Адвокат. - 2002. - №2-3. - С.46-49.

19. Засади адвокатської етики в Польщі // Адвокат. - 1999. - №2. - С.57-60.

20. Кисиль В. Адвокат и этика - понятия неразделимые: [Интервью со старшим партнером юрид. фирмы] /Беседу вела Ю. Володина. // Юрид. практика. - 2003. - 14 янв. - С.6.

21. Коворотний В. Етичні правила адвокатів мають бути нарешті прийняті // Адвокат. - 1999. - №2. - С.35-36.

22. Коєм Н. Коментарі до проекту Кодексу адвокатської етики експертів Франції, Німеччини, Великобританії // Адвокат. - 1997. - №4. - С.108-110.

23. Кононов С. Адвокаты и права человека // Юрид. практика. - 1997. - №23 (дек.). - С.1,2.

24. Логінова С. Адвокатська таємниця через призму судово-правової реформи // Право України. - 2002. - №2. - С.94-97.

25. Логінова С. Адвокатська таємниця: історико-правовий підхід // Право України. - 2001. - № 3. - С. 111-115.

26. Лубшев Ю.Ф. Курс адвокатського права: Учебник. 2-е издание. – М.: ООО „Профобразование”, 2003. – 424с.

27. Общий кодекс правил для адвокатов стран Европейского сообщества // Адвокат. - 1997. - №1. - С.115-123.

28. Правила етики і дисциплінарна практика асоціацій адвокатів: Контроль за якістю правової допомоги: [Країни Європи] // Адвокат. - 1999. - №3. - С.55-57.

29. Резолюція про регулювання адвокатської професії: Прийнята Радою Міжнар. асоц. адвокатів на зустрічі у Відні 6 черв. 1998 р. // Адвокат. - 1999. - №4. - С.31.

30. Сафулько С. Правила адвокатської етики: Балансування між інтересами клієнта і суспільства // Закон і бізнес. - 1999. - 13 січ. - С.12.

31. Сухарев И. О Правилах профессиональной этики адвоката // Юрист. - 1997. - №10. - С.12-13.

32. Тацій Л. Стандарти функціонування адвокатури в Україні // Вісник АПН Укр. – 2004. – №3. – С.248.

33. Торопчина-Агалакова С. Адвокатура Украины: опыт и проблемы // Адвокат. - 1997. - №8. С.78-81.

34. Узагальнені висновки міжнародного семінару "Професійна етика адвоката"// Адвокат. - 1997. - №2. - С.102-103.

35. Устав Федерального Союза адвокатов России: Принят на Учредит. съезде 12-13 сентября. 1994 г. // Рос. юстиция. - 1995. - №7. - С.51-53.

36. Хотинская О. Этика деятельности адвоката в исполнительном производстве // Юрид. практика. - 2003. - 4 февр. - С.6.

37. Чимний Р. Кодекс адвокатської етики - гарант належного правозахисту // Адвокат. - 1997. - №2. - С.97-101.

38. Яновська О. Адвокатська таємниця як правова гарантія адвокатської діяльності // Право України. - 1997. - №2. - С.33-37.

МЕТА ЛЕКЦІЇ:

Метою вивчення лекції є надання майбутнім юристам систематизованих знань щодо професійних стандартів адвокатської діяльності. Розкриття змісту поняття, значення та нормативного закріплення правил адвокатської етики як вихідних принципів адвокатської діяльності.

ВСТУП

Сьогодні перед українськими адвокатами стоїть набагато більше запитань, ніж існує відповідей. Однак не всі питання, що виникають у адвокатів та громадськості стосуються правового регулювання адвокатури, як правозахисного інституту. Право не може регулювати всі сфери суспільних відносин, але воно регулює найбільш важливі аспекти цих відносин. Проте там, де норми права не регулюють, не впорядковують поведінку людей, виступають норми моралі (чесноти).

В ІV ст. до н.е. грецький філософ Аристотель запровадив термін „етика” для визначення науки, що вивчає чесноти.

Етика адвоката – це моральні принципи та цінності, що надають відповідного забарвлення його професійним обов’язкам. Це не лише те, що адвокат зобов’язаний виконувати в силу свого юридичного статусу, а й те, яким чином це найкраще виконувати. Правила адвокатської етики визначають встановлені етичні норми як путівник адвоката в обранні належних варіантів професійної поведінки.

1. Поняття, значення та нормативне закріплення правил адвокатської етики.

Етика – це філософська наука, що вивчає мораль як одну з найважливіших сторін діяльності людини і суспільства, її сутність, природу і структуру, закономірності виникнення і розвитку, місце в системі інших суспільних відносин, теоретично обґрунтовує певну моральну систему.

Серед галузей етичної науки виділяють професійну етику.

Професійна етика являє собою сукупність правил поведінки певної соціальної групи, що забезпечують моральний характер взаємовідносин, обумовлених або сполучених з професійною діяльністю, а також галузь науки, що вивчає специфіку проявів моралі в різних видах діяльності.

В свою чергу, одним з видів професійної етики є адвокатська етика.

Адвокатська етика – це вид професійної етики, що являє собою сукупність правил працівників адвокатської професії, що забезпечують моральний характер їх діяльності та позаслужбової поведінки, а також галузь науки, що вивчає специфіку реалізації вимог моралі в цій області.

Предмет адвокатської етики – це поведінка представників адвокатської професії при здійсненні ними своїх професійних обов’язків або у випадках репрезентування себе чи адвокатури в цілому перед суспільством, громадськістю.

Значення адвокатської етики полягає в тому, що вона:

1) забезпечує виконання адвокатом найкращим чином своїх обов’язків щодо захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які до нього звернулися;

2) визначає належну поведінку адвоката при виконанні цих обов’язків;

3) надає морального характеру адвокатській діяльності;

4) формує належний рівень довіри суспільства і держави до адвокатури як до публічно-правового інституту.

Структуру адвокатської етики складають загальні принципи адвокатської етики та спеціальні норми, що регулюють відносини адвоката:

1) з клієнтами;

2) з колегами;

3) з державними органами, установами, організаціями;

4) з судом та іншими учасниками процесуальної діяльності.

Слід зазначити, що кодекси адвокатської етики існують в усіх адвокатських спільнотах цивілізованих країн. Так, в США існують етичні кодекси адвокатської фірми, є кодекси штату, а також федеральні кодекси адвокатської етики. Усі американські кодекси засновані на прецедентах. Інтеграційні процеси, що відбуваються в Європі зумовили прийняття загального для усіх країн Європейського співтовариства кодексу адвокатської етики.

В нашій країні процес формування етичних норм адвокатури відбувався досить складно. У колишньому Радянському Союзі основна частина вчених навіть не припускали можливості існування поряд із нормами соціалістичної моралі, нормами Морального кодексу трудівника комунізму окремих етичних норм адвокатури.

З розпадом радянської системи відбулося переосмислення суспільством права і морально-етичних норм як регуляторів суспільних відносин. Норми адвокатської етики набули певної форми, втілились у Правила адвокатської етики, схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 р.

У преамбулі Правил зазначається, що надзвичайна можливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки. Водночас специфіка, комплексний характер обов’язків, що покладено на адвоката, обумовлюють необхідність збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта з інтересами суспільства загалом, дотримання принципів законності і верховенства права.

Співвідношення правил адвокатської етики та чинного законодавства про адвокатуру визначається тим, що норми Правил не відміняють і не замінюють положень чинного законодавства про адвокатуру, а доповнюють і конкретизують його (ст. 1 Правил).

Крім того, Закон України “Про адвокатуру” передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних зобов’язань адвоката, які він бере на себе, складаючи присягу адвоката України.

Завдання Правил полягає в тому, що вони:

1) слугують системою орієнтирів для адвокатів України при збалансуванні, практичному узгодженні ними своїх багатоманітних професійних прав і обов’язків;

2) закріплюють єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката у дисциплінарному провадженні кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Таким чином, підводячи підсумок можна стверджувати, що етика впливає на всі сторони нашого життя. Світовій практики з давніх часів відомі етичні кодекси адвокатів - кодекси, що являють собою сукупність етичних правил професійної поведінки адвокатів.

Етика адвоката повинна поєднувати в собі внутрішню моральність людини та розуміння, визнання і дотримання загальних моральних засад, яких вимагає професія.

2. Принципи адвокатської етики

Принципи адвокатської етики – це закріплені у встановленому порядку керівні ідеї, які визначають належну професійну поведінку адвоката.

Принципами професійної етики адвокатів України є:

1. Незалежність – необхідна умова належного здійснення адвокатської діяльності, що означає максимальну незалежність адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов’язків, що передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність, зокрема з боку державних органів, а також від впливу своїх особистих інтересів.

Дотримання цього принципу вимагає від адвоката:

1) протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, відстоювати свої права;

2) не допускати в своїй діяльності компромісів, які б розходилися з законними інтересами клієнта;

3) не ділити гонорар, отриманий від клієнта, з іншими особами (крім адвоката, що раніше виконував це доручення або його спадкоємцями);

4) не керуватися вказівками інших осіб, якщо вони суперечать його власним уявленням про оптимальний варіант виконання доручення.

2. Принцип дотримання законності означає обов’язок адвоката дотримуватися чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, вживати всі свої знання і професійну майстерність для належного захисту і представництва прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Реалізація цього принципу вимагає від адвоката:

1) не давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення порушень закону;

2) не вдаватися в своїй діяльності до протизаконних засобів і методів;

3) у своєму приватному житті дотримуватися закону.

3. Домінантність інтересів клієнтів – полягає в тому, що адвокат повинен виходити з переваги інтересів клієнтів перед власними та інших осіб.

4. Неприпустимість представництва клієнтів з суперечливими інтересами: адвокат не може представляти одночасно двох або більше клієнтів, інтереси яких є суперечливими, або з високим ступенем вірогідності можуть стати суперечливими.

5. Конфіденційність – як принцип, викладений у ст. 9 Правил, кореспондується зі ст. 9 Закону України “Про адвокатуру”, яка названа “Адвокатська таємниця”.

Правила містять уточнення щодо того, що адвокат в усіх випадках несе відповідальність за збереження таємниці, а також повинен забезпечити такі умови зберігання документів, що містять конфіденційну інформацію, котрі розумно виключають доступ до них сторонніх осіб.

Не зважаючи на здавалося б, простоту цього питання, в ньому виникає багато дискусійних проблем.

Чи в предмет таємниці включаються лише відомості, несприятливі для клієнта, чи взагалі будь-які відомості?

Чи входять у предмет таємниці відомості, які не мають значення для клієнта, але отримані у зв’язку з веденням даної справи?

Чи охоплюються адвокатською таємницею відомості, що не мають безпосереднього відношення до змісту і суті юридичної допомоги, наприклад, питання обговорення гонорару?

Чи є предметом адвокатської таємниці сам факт звернення особи по правову допомогу? та ін.

6. Компетентність та добросовісність – передбачає наявність у адвоката знання відповідних норм права та досвіду їх застосування; зобов’язує адвоката постійно підвищувати рівень своїх знань і професійної майстерності, слідкувати за змінами в законодавстві.

7. Чесність і порядність – адвокат не має права застосовувати протизаконні засоби для досягнення своїх особистих чи професійних цілей; з повагою ставитися до осіб, з якими спілкується в різних відносинах.

8. Принцип поваги до адвокатської професії покладає на адвоката такі обов’язки:

1) своєю діяльністю стверджувати повагу до адвокатської професії, сприяти зберіганню та підвищенню її престижу;

2) виконувати законні рішення виборних органів адвокатури.

9. Культура поведінки – адвокат повинен у своїй професійній діяльності та в приватному житті забезпечувати високий рівень культури поведінки, поводити себе гідно, стримано, тактовно, по можливості зберігати самоконтроль і витримку, при здійсненні своєї професійної діяльності мати пристойний зовнішній вигляд.

10. Обмежене рекламування діяльності адвокатів. Поняття “реклама” походить від латинського “reklamare” – кричати, оголошувати, створювати популярність. У ст. 1 Закону України “Про рекламу” від 3 липня 1996 р. поняття реклами визначено як “спеціальна інформація про осіб або продукцію, що поширюється в будь-якій формі і будь-яким способом з метою прямого чи опосередкованого отримання прибутку”.

Зрозуміло що будь-яким способом – для адвокатури – не можна

Реклама адвокатури обмежувалась завжди по-різному.

Правила містять конкретні обмеження до рекламування адввокатської діяльн. (ст. 14).

Отже, взаємовідносини адвоката з різними особами будуються на підставі цих принципів, але мають певні особливості, також визначені Правилами адвокатської етики.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ:

Отже, професія адвоката досить своєрідна, і ті вимоги, які вона ставить – послугуватись закону та діяти в інтересах клієнта ґрунтуються на вищерозглянутих принципах.

Адвокату слід пам’ятати та постійно дотримуватись в своїй професійній діяльності етичних принципів адвокатської діяльності, зокрема: незалежність адвоката; принцип законності; принцип домінантності інтересів клієнта; конфіденційність; компетентність та добросовісність; адвокат повинен бути чесним та порядним; принцип поваги до адвокатської професії; принцип культури поведінки; принцип обмеженого рекламування діяльності адвоката.

3. Етика взаємовідносин адвоката з клієнтами, колегами, судом та іншими учасниками судового процесу.

Правила адвокатської етики встановлюють, що адвокат не може прийняте доручення на ведення цивільної справи, якщо претензія його клієнта не засновані на законі. З'ясувавши суть справи, характер правовідносин і наявність юридичних підстав, адвокат повідомляє довірителю свої міркування про докази і перспективи судового розгляду.

- Адвокат не може прийняти доручення по цивільній справі у наступних випадках: коли простежується відсутність фактів, необхідних для обгрунтування вимог або заперечення довірителя;

- у випадках, у яких обґрунтування вимог або заперечень не може бути підтверджено доказами, допущеними законом для даних правовідносин;

- при розбіжності правових позицій адвоката і довірителя;

- якщо він є родичем іншої сторони в справі.

Прийнявши рішення про неможливість участі в цивільній справі, адвокат повідомляє про це довірителю завчасно, для того, щоб той мав час і можливість звернутися до іншого адвокату.

Доручення на ведення кримінальної справи приймається адвокатом на прохання будь-якої особи. Але якщо підзахисний заперечує проти того, щоб певна особа уклала угоду на ведення його справи, така угода розривається. Тому що в противному випадку між ним і підзахисним не буде головного сполучного фактору - довіри.

По груповій справі адвокат не може захищати декілька осіб, інтереси яких суперечать друг другу. Прийнявши, наприклад, доручення на ведення подібної справи, адвокат змушений буде «згладжувати» їхні позиції, умовляти кожного дещо змінити у своїх показаннях, із тим щоб зовнішньо виглядати представником узгоджених спільних відношень своїх клієнтів до обвинувачення, висунутому проти них, а воно звичайно конкретно й індивідуалізовано.

Не можна адвокату братися одночасно за захист дорослого клієнта і неповнолітнього. Наприклад, батька і сина. Навіть якщо їхньої позиції збігаються.

Якщо адвокат бере участь у кримінальній справі за призначенням, у порядку ст.47 КПК, він роз'ясняє підзахисному суть цього принципу, і його право - запросити іншого адвоката, але вже за згодою.

Адвокат підтримує будь-яку позицію, зайняту його підзахисним. Якщо той не визнає себе винним, адвокат також повинен бути пов'язаний цією тезою і в міру можливості намагатися обґрунтувати її матеріалами справи. Грубим порушенням самим адвокатом права на захист буде, якщо адвокат прямо або побічно висловиться про визнання їм провини підзахисного, яку той заперечує.

Підзахисний може визнавати факти, що обґрунтовують події або склад злочину, але заперечити свою причетність до нього, тобто винність. Адвокат і тут повинен спробувати підсилити позицію підзахисного, знайти в справі те, що ставить під сумнів суб'єктивну сторону складу злочину.

Бувають випадки, коли підзахисний признається у вчиненому, хоча об'єктивних доказів цьому в справі вкрай мало. Адвокат роз'ясняє йому сформовану ситуацію і роз'ясняє можливість заперечування провини через недостатність обвинувальних доказів і, як наслідок цього, більшу ймовірність винесення виправдувального вироку. Тут можливі два варіанти поведінки клієнта. Один - коли він, вислухавши адвоката і подумавши, що було, є і буде в справі, погоджується з адвокатом, змінює зізнання на заперечення. Адвокат посилює це доказовим матеріалом. Якщо вирок буде виправдувальним, то справа вважається виграною адвокатом.

Але коли після зміни підзахисним позицій суд все ж таки винесе обвинувальний вирок, то моральна відповідальність за таке рішення цілком ляже на адвоката. До того ж суди в таких випадках пишуть у вироках, що підсудний змінив початкові показання (зізнання) з метою уникнути відповідальності. І в такому випадку призначається покарання, більш суворе в порівнянні з тим, що могло б бути призначено підзахисному, якби той з початку слідства і до закінчення суду стояв на показаннях, в яких визнавав свою провину, отже, адвокату варто враховувати і цей фактор: чи вдасться йому самому переконати суд у невинності підзахисного і які можуть бути наслідки як його удачі, так і невдачі.

Другий варіант захисту підзахисного, який визнає провину, незважаючи на слабкість обвинувального матеріалу, це коли підзахисний не реагує на інформацію адвоката і продовжує стояти на позиції повного визнання провини. У цьому випадку адвокату взагалі не можна більше говорити з підзахисним про якість доказів. Якщо він вирішив зізнаватися - це його право і його справа. А низька якість слідства не змінило його рішення. І адвокату не можна більше акцентувати увагу на доказах. Його задача - підсилити позицію зізнання. Показати, наприклад, роль цього зізнання в полегшенні розслідування діяння, у пошуку слідчим відповідних фактів і т.п.

Як бачимо, в обох варіантах адвокат повинен проявити себе не стільки як юрист, скільки як розумна людина, спроможна бачити всі можливі варіанти розвитку справи.

У випадку, коли адвокат встановить, що зізнання провини було отримано за допомогою незаконного впливу на підзахисного, він повинен вжити усі заходи, щоб подібні обставини були зафіксовані в матеріалах справи.

Іноді між адвокатом і підзахисним бувають випадки колізій, тобто розбіжності поглядів у певних аспектах справи. Важливо, щоб не було принципових розбіжностей між ними, тобто конфлікту, який не дає адвокату ні підстав, ні права захищати підсудного. Завдання адвоката - обговорити з підзахисним усі питання, які викликають у них різне ставлення до них, і виробити єдиний підхід до будь-якої обставини, що буде досліджувати суд.

Після оголошення вироку відносини адвоката з підзахисним, уже засудженим, також повинні продовжуватися до певного часу.

Якщо вирок не влаштовує підзахисного, адвокат зобов'язаний подати апеляційну скаргу, але знову таки за згодою засудженого. Коли той заперечує, адвокат пов'язаний з його позицією і скарга не подається, але в цьому випадку адвокату потрібно взяти від підзахисного письмову відмову від подачі скарги. Вона застрахує адвоката від неловкої ситуації, що може скластися тоді, коли клієнт передумає про свою відмову і буде просити адвоката скласти апеляційну скаргу, хоча термін її подачі давно вже минув. І ця письмова відмова підзахисного передбачить можливі докори з боку будь-яких осіб.

Прфесійно-етичними повинні бути і дії адвоката, що стосуються і грошових відношень із підзахисним.

Гонорар за згодою між ними визначається в розумних межах. Враховується ряд факторів:

- це обсяг і складність справи;

- тривалість процесу або час, витрачений на його підготовку і консультування клієнта;

- матеріальне становище людини, що звернулась за правовою допомогою адвоката;

- необхідність проведення власних досліджень;

- звернення до спеціалістів;

- бесіди і консультації з ними т.д.

Враховуються також і особливості регіону, де працює адвокат із підзахисним. Наприклад, у Києві розміри гонорару вище, чим, наприклад у Запоріжжі, де людям багато місяців не платять зароблені гроші. Приймається в розрахунок і ділову репутацію адвоката, його професіональний, а не «газетний» авторитет.

Працюючи в суді, адвокат зобов'язаний додержуватися процедурних правил, виявляти повагу до суду.

ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ:

Отже, серцевиною діяльності адвоката є спілкування з клієнтом, колегами, в суді та іншими учасниками судового процесу. Така обставина накладає певні обов’язки на поведінку та засади діяльності адвоката і зобов’язує останнього відповідати певним вимогам, стандартам професійної діяльності, що визначаються правилами адвокатської етики.

ВИСНОВКИ ДО ТЕМИ:

Таким чином, підводячи підсумок, ми можемо зазначити, що норми моралі регулюють суспільні відносини, коли право не встановлює для них конкретних моделей поведінки. В той же час моральність поведінки адвоката надає його вчинкам (діям) загально-правового характеру, законності.

Етика адвоката – це моральні принципи та цінності, що надають відповідного забарвлення його професійним обов’язкам. Це не лише те, що адвокат зобов’язаний виконувати в силу свого юридичного статусу, а й те, яким чином це найкраще виконувати.

Адвокатська етика має своєю метою допомогти виховати і системно осмислити моральні принципи, що існують у суспільстві, та сформувати у суспільстві позитивну оцінку інституту адвокатури. В той же час адвокат постійно постає перед вибором моделі поведінки, він обирає шляхи для вирішення проблеми людини, останні повинні проходити через „чесність”, „моральність” та „справедливість”.

Дата добавления: 2015-09-29