1. Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

1. Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

Платниками рентної плати є суб'єкти господарювання, які експлуатують об'єкти магістральних трубопроводів та надають послуги з транспортування вантажу трубопроводами України.

Платником рентної плати за транзит природного газу територією України є уповноважений Кабінетом Міністрів України суб'єкт господарювання, який надає послуги з його транзиту територією України.

Для нафти та нафтопродуктів об'єктом оподаткування є їх фактичні обсяги, що транспортуються територією України у податковому (звітному) періоді (який дорівнює календарному місяцю).

Для природного газу та аміаку об'єктом оподаткування є сума добутків відстаней відповідних маршрутів їх транспортування, узгоджених між платником рентної плати та замовником на відповідний податковий період, на обсяги природного газу та аміаку, транспортованих кожним маршрутом транспортування.

Ставки оподаткування:

– 1,67 гривні за транзитне транспортування 1000 куб. метрів природного газу за кожні 100 кілометрів відстані відповідних маршрутів його транспортування;

– 4,5 гривні за транспортування однієї тонни нафти чи нафтопродуктів магістральними нафтопроводами (чи нафтопродуктопроводами);

– 5,1 гривні за транзитне транспортування однієї тонни аміаку за кожні 100 кілометрів відстані відповідних маршрутів його транспортування.

Сума податкових зобов'язань з рентної плати обчислюється як добуток відповідного об'єкта оподаткування на відповідну ставку оподаткування та з урахуванням коригуючого коефіцієнта, визначеного в установленому порядку.

2. Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні

Платниками рентної плати є суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, отриманих в установленому законодавством порядку. Об'єктом оподаткування рентною платою є обсяг видобутої вуглеводневої сировини у податковому (звітному) періоді.

Ставки рентної плати наведені у табл. 1.

Таблиця 1.

Умови видобутку	Ставки рентної плати
природний газ, у т.ч. нафтовий (попутний) газ	нафта	газовий конденсат
Поклади, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів	237 грн. за 1000 м^3	2141,86 грн. за 1 т	2141,86 грн. за 1 т
Поклади, які повністю залягають на глибині понад 5000 метрів	118,5 грн. за 1000 м^3	792,54 грн. за 1 т	792,54 грн. за 1 т

До визначених ставок рентної плати за природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) у кожному податковому періоді застосовується коригуючий коефіцієнт, який обчислюється Міністерством фінансів для кожного податкового періоду шляхом ділення середньої митної вартості імпортного природного газу, що склалася у процесі його митного оформлення під час ввезення на територію України за податковий (звітний) період, на базову ціну, яка дорівнює 179,5 долара США за 1000 м³.

До визначених ставок рентної плати за нафту та газовий конденсат у кожному податковому періоді застосовується коригуючий коефіцієнт, який обчислюється Міністерством економіки для кожного податкового періоду шляхом ділення середньої ціни одного бареля нафти "Urals", перерахованої у гривні за курсом Національного банку України станом на 1 число місяця, що настає за звітним періодом, яка склалася на момент завершення проведення торгів нафтою на Лондонській біржі протягом поточного податкового періоду, на базову ціну нафти. Під базовою ціною нафти розуміється ціна нафти "Urals", яка дорівнює 560 гривень за барель.

3. Плата за користування надрами

Відповідно до Кодексу України про надра, надра – це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші і дном водойм і сягає глибин, доступних для геологічного вивчення й освоєння. Надра надаються тільки в користування, бо вони є виключно власністю держави.

Плата за користування надрами –це загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді:

1) плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

2) плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Платниками збору за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин є суб´єкти підприємницької діяльності (незалежно від форм власності), у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями, що здійснюють видобуток корисних копалин.

Об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

Базою оподаткування є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства).

Ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин установлюються у відсотках від вартості видобутих корисних копалин і приймають значення від 0,5% до 5%. Зокрема, за 1 т бурого вугілля встановлена ставка 1% від вартості видобутого вугілля; за 1 т залізної руди – 2,7 %, а за 1 т марганцевої, титанової руди і золота – 5 %.

До ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин застосовуються коригуючі коефіцієнти, які визначаються залежно від виду корисної копалини (мінеральної сировини) та умов її видобування і коливаються у межах від 0,01 до 2.

4. Плата за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Платниками плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, є юридичні та фізичні особи - суб'єкти господарської діяльності, які використовують у межах території України ділянки надр для:

а) зберігання природного газу та газоподібних продуктів;

б) зберігання нафти та інших рідких нафтопродуктів;

в) витримування виноматеріалів, виробництва і зберігання винопродукції;

г) вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин;

д) зберігання харчових продуктів, промислових та інших товарів, речовин і матеріалів.

є) провадження інших видів господарської діяльності.

Об'єктом оподаткування є обсяг підземного простору надр: об'єм зберігання газу - для а); площа підземного простору - для б), в).

Ставки плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, встановлюються окремо для кожного виду користування надрами у гривнях до одиниці виміру залежно від корисних властивостей надр і ступеня екологічної безпеки під час їх використання і наведені в табл. 2.

Таблиця 2.

Вид користування надрами		Ставки плати
а) зберігання природного газу	1000 м^3активного об'єму	0,26
б) зберігання нафти	м^3	0,26
в) витримування виноматеріалів	м^2	0,71
г) вирощування грибів	м^2	0,41
д) зберігання харчових продуктів	м^2	0,30
є) провадження інших видів господарської діяльності	м^2	1,01

5. Плата за землю

Вона справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Платниками податку є:

1) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

2) землекористувачі.

Відповідно об'єктами оподаткування є: земельні частки (паї), які перебувають у власності та земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка щорічно індексується з урахуванням індексу інфляції.

Отже, базою оподаткування є:

1) нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації;

2) площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставки податку за 1 га сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1; для багаторічних насаджень - 0,03.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах (табл. 3):

Таблиця 3.

Чисельність населення, тис. осіб	Ставка податку, грн. за м^2	Коефіцієнт для м. Києва, Севастополя, міст обласного значення
до 3	0,26
3-10	0,52
10-20	0,84
20-50	1,3	1,2
50-100	1,57	1,4
100-250	1,83	1,6
250-500	2,09
500-1000	2,61	2,5
1000 і більше	3,66

У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до зазначених у табл. 3 ставок податку застосовуються також коефіцієнти: від 1,5 (на узбережжі Азовського моря) до 3 (на південному узбережжі Автономної Республіки Крим).

6. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів

В системі економічних відносин важливе місце займають платежі за користування ресурсами лісу як основа для відшкодування витрат лісогосподарського виробництва, вирівнювання умов роботи лісових підприємств, поповнення бюджету за рахунок додаткового доходу від рубки лісу в кращих природних та економічних умовах.

Платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Об'єктом оподаткування збором є:

1) деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування;

2)деревина, заготовлена під час проведення заходів:

а) щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (у деревостанах віком понад 40 років - рубки догляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і рубки переформування; незалежно від віку деревостанів - суцільні санітарні та суцільні лісовідновні рубки);

б) з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо;

3) другорядні лісові матеріали (заготівля живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків та інших другорядних лісових матеріалів, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства);

4) побічні лісові користування (заготівля сіна, випасання худоби, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету та інших побічних лісових користувань, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства);

5) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Ставки платежів, на основі яких здійснюється збір за використання лісових ресурсів, називаються таксами.

Такса – вид ставок за використання лісових ресурсів, що передбачає оплату за кожне дерево залежно від його діаметра, висоти, якості, зручності заготівлі і місця його розташування.

Лісові такси виконують функцію відпускної ціни лісу на корені і можуть залежно від господарського призначення бути нижчими або вищими від повної кореневої вартості такси, диференційованої за поясами і групами лісів, розрядами, породами, асортиментом і технічними якостями деревини.

Ставки збору за заготівлю деревини застосовуються з урахуванням розподілу лісів за поясами і розрядами, залежно від лісової породи та розміру деревини.

Розподіл лісів за поясами:

до першого поясу належать усі ліси, за винятком лісів Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і лісів гірської зони Львівської області;

до другого поясу належать ліси Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і ліси гірської зони Львівської області.

Розряди встановлюються для кожного кварталу (урочища) виходячи з нижчезазначеної відстані між центром кварталу і найближчим нижнім складом лісозаготівельника, до якого деревина вивозиться безпосередньо з лісосіки, або пунктом відвантаження деревини залізницею:

Лісотаксові розряди
Відстань, км	до 10	10,1-25	25,1-40	40,1-60	60,1 і більше

Відстань (пряма) від центру кварталу (урочища) до нижнього складу або пункту відвантаження деревини залізницею визначається за картографічними матеріалами і коригується залежно від геоморфологічних умов місцевості за такими коефіцієнтами:

у лісах з рівнинним рельєфом - 1,1;

у лісах з горбистим рельєфом або у лісах, понад 30 відсотків площі яких зайнято болотами, - 1,25;

у лісах з гірським рельєфом - 1,5.

Пунктом відвантаження деревини залізницею вважається пункт (залізнична станція, роз'їзд), де дозволено здійснення такої операції, незалежно від наявності на ньому відповідних складів.

Зміна розподілу лісів за розрядами здійснюється у разі:

закриття діючих або відкриття нових пунктів (залізничних станцій чи роз'їздів) відвантаження деревини;

виявлення порушення установленого порядку розподілу лісів за розрядами.

До великої деревини всіх лісових порід належать відрізки стовбура (у верхньому перетині без кори) діаметром від 25 сантиметрів і більше, до середньої - діаметром від 13 до 24 сантиметрів, до дрібної - діаметром від 3 до 12 сантиметрів.

До дров'яної деревини належать сортименти, які можна використовувати для технологічних потреб, а також не придатні для промислової переробки (дрова паливні).

На дров'яну деревину, використану для технологічних потреб, донараховується збір за результатами фактичної заготівлі у розмірі 70 відсотків ставок збору за ділову дрібну деревину відповідної лісової породи.

За ліквід з крони встановлюється збір у розмірі 40 відсотків, а за порубкові залишки, що підлягають використанню, - 20 відсотків ставок збору за дров'яну деревину відповідної лісової породи.

На деревину, заготовлену під час вибіркових рубок: головного користування ставки - збору знижуються на 20 відсотків, а заходів щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (у деревостанах віком понад 40 років - рубки догляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і рубки переформування) - на 50 відсотків. Знижки у відсотках обчислюються з кожної ставки збору окремо.

За заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів ставки збору встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Порядок сплати збору.

Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.

Лісокористувачі щокварталу складають розрахунок збору наростаючим підсумком з початку року за встановленою Податковим Кодексом формою (стаття 46), та подають його органу державної податкової служби за місцезнаходженням лісової ділянки у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду

Збір сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми збору, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у відповідному календарному році.

Зібрані кошти за використання лісових ресурсів розподіляються таким чином: 80 % – відрахування у держбюджет; 20 % – в обласні та місцеві бюджети.

7. Збір за спеціальне використання води.

До спеціального використання водних ресурсів належить використання водних ресурсів для задоволення водою виробничих і сільськогосподарських потреб, а також потреб населення. Воно здійснюється за допомогою спеціальних пристроїв і установок або без їх застосування, що впливає на якісні і кількісні показники стану водних ресурсів.

Плата встановлена за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення. До водних ресурсів загальнодержавного значення належать:

а) поверхневі води, віднесені до басейнів рік, що розташовані чи використовуються на території кількох областей, включаючи всі припливи;

б) підземні прісні води.

До водних ресурсів місцевого значення належать водні ресурси, що не є ресурсами загальнодержавного значення. Перелік водних ресурсів місцевого значення визначає Державний комітет з водного господарства за участю Міністерства екології і природних ресурсів.

Збір за спеціальне використання води – це загальнодержавний збір, який справляється за спеціальне:

а) використання води водних об'єктів;

б) використання води, отриманої від інших водокористувачів;

в) використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики і водного транспорту;

г) використання води для потреб рибного господарства.

Відповідно до Водного кодексу України, плата за спеціальне водовикористання справляється з метою забезпечення раціонального використання й охорони вод, відновлення водних ресурсів і включає плату за забір води з водних об´єктів і за скидання в них забруднюючих речовин. Спеціальне використання водних ресурсів можливо тільки за наявності відповідного дозволу.

Платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), що використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Не є платниками збору водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

Об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Об'єктом оподаткування збором за спеціальне використання води без її вилучення з водних об'єктів є:

а) для потреб гідроенергетики – фактичний обсяг води, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії;

б) для потреб водного транспорту – час використання поверхневих вод вантажним флотом, що експлуатується (залежно від тоннажності), та пасажирським флотом, що експлуатується (залежно від кількості місць).

в) для потреб рибництва – фактичний обсяг води, необхідної для поповнення водних об'єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів.

Збір за спеціальне використання води не справляється:

– за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та платників єдиного податку;

– за воду, що використовується для протипожежних потреб;

– за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів;

– за воду, що використовується для пилозаглушення у шахтах і кар'єрах;

– за воду, що втрачена в магістральних та міжгосподарських каналах зрошувальних систем та магістральних водогонах;

– за підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення, зсуву, забруднення тощо);

– за морську воду, крім води з лиманів;

– за воду, що використовується садівницькими та городницькими товариствами (кооперативами);

– за воду, що забирається для лікування та оздоровлення реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів.

Ставки збору за спеціальне використання поверхневих вод

Басейни річок, включаючи притоки всіх порядків	Ставка збору, гривень за 100 куб. метрів
Дніпра на північ від міста Києва (Прип'яті та Десни), включаючи місто Київ	30,02
Дніпра на південь від міста Києва (без Інгульця)	28,55
Інгульця	43,54
Сіверського Дінця	58,54
Південного Бугу (без Інгулу)	33,01
Інгулу	40,5
Дністра	17,99
Вісли та Західного Бугу	17,99
Пруту та Сірету	13,51
Тиси	13,51
Дунаю	12,04
Річок Криму	60,02
Річок Приазов'я	72,07
Інших водних об'єктів	33,01

Ставки збору за спеціальне використання води

Вид спеціального використання води	Ставка збору
для потреб гідроенергетики	5,83 гривні за 10 тис. м^3води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій
за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту з усіх річок, крім Дунаю:
– для вантажного флоту	0,1 гривні за 1 тоннаж-добу експлуатації
– для пасажирського флоту	0,01113 гривні за 1 місце-добу експлуатації
для потреб рибництва	30,63 гривні за 10 тис. м^3поверхневої води; 36,83 гривні за 10 тис м^3підземної води
за використання шахтної, кар'єрної та дренажної води	6,6 гривні за 100 м^3води

Порядок обчислення збору.

Водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту – починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.

Збір обчислюється, виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об'єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів.

Обсяг фактично використаної води обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів.

За відсутності вимірювальних приладів обсяг фактично використаної води визначається водокористувачем за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо). У разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує, збір сплачується у двократному розмірі.

У разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води збір обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі, виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок збору та коефіцієнтів.

За відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води збір справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання.

У межах встановленого в дозволі на спеціальне водокористування ліміту використання води збір включається до складу витрат, а за понадлімітне використання справляється з прибутку, що залишається у розпорядженні водокористувача після оподаткування. Збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і водного транспорту повністю включається до складу витрат.

Плата за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 100% перераховується до державного бюджету, а плата за використання водних ресурсів місцевого значення – до місцевих бюджетів.

Дата добавления: 2015-09-29