Аграрне перенаселення- наявність значного безробіття серед населення, зайнятого у сфері сільськогосподарського виробництва, а отже, і відсутність можливості для певної частини цього населення

Аграрне перенаселення - наявність значного безробіття серед населення, зайнятого у сфері сільськогосподарського виробництва, а отже, і відсутність можливості для певної частини цього населення забезпечити необхідний мінімум достатку для своєї родини. В Україні аграрне перенаселення виникло в умовах утвердження індустріального суспільства — капіталізму.

Аграрний переворот – перехід від феодального напівнатурального господарства до високотоварного фермерського чи поміщицького сільського господарства в Україні – протягом ХVІІІ-ХІХ століть

бюджетна реформа- реструктуризація ведення обліку державного бюджету (в 19 ст. надання гласності бюджету, узгодження доходів та видатків)

Відруби - Споріднені з хуторами були так звані відруби і відрубні господарства, в яких земельні угіддя і частина забудов скупчувалися разом, а сама селянська садиба і далі залишалася у селі.

Відкупи- Право на стягання безпосередньо з населення податків на оренду чого-небудь, яке надавала держава приватній особі за певні гроші; територія, на якій діяло це правило.

Викупні платежі- Викупна операція - державна кредитна операція, проведена урядом Російської імперії у зв'язку зі знищенням кріпосного права. Операція була проведена з метою сприяти переходу надільної землі у власність селян. До викупу селяни, залишаючись особисто вільними, продовжували розплачуватися за користування поміщицької землею через панщину і оброк.

Внутрішня колонізація —експлуатація та пограбування, перелив економічних ресурсів з одних регіонів країни в інші.

Внутрішня колонізація -експлуатація та пограбування, перелив економічних ресурсів з одних регіонів країни в інші. Одна з форм освоєння територій та асиміляції корінного населення країни, яка здійснювалась представниками переселенського капіталізму, пов’язана з розвитком цього процесу у США та Австралії.

Волоки -ділянка землі, що складала близько 20 га. Сформувалася в результаті так званої “волочної поміри”, тобто обміру та переділу земель спочатку у великокнязівських, а потім і у приватних маєтках Великого князівства Литовського, проведених відповідно до “Устави на волоки” (1557 р.). На основі чіткого обліку великокнязівської, шляхетської та селянської землі відбувався перерозподіл ґрунтів між панами та селянами (одна панська волока — сім селянських) з метою підвищення продуктивності фільваркових і селянських господарств, збільшення виробництва, насамперед товарного збіжжя. Сприяла руйнуванню громади, диференціації селянських господарств, адже волока надавалася лише тим селянам, які мали “повне тягло” (пару коней чи волів), половину волоки — тим, хто мав “півтягла”, а хто тягла не мав, орної землі не отримував. В українських землях “Устава на волоки” найактивніше впроваджувалася у Кременецькому повіті, Ковельському старостві, Руському воєводстві та окремих приватних маєтках Луцького і Володимирського повітів Волині. “Волочна поміра” була першим земельним кадастром в українських землях.

Грошові реформи -це повна або часткова структурна перебудова наявної грошової системи країни з метою оздоровлення грошей чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту. реформа була проведена у вигляді девальвації, тобто зниження карбованця до фактично встановленого його ринкового курсу. У 1897 p. було остаточно затверджено закон про золоту реформу.

Засновницька лихоманка(грюндерство) - масове і гарячкове заснування промислових, будівельних і торгівельних акціонерних товариств, банків, кредитних і страхових компаній, що супроводжувався кредитною експансією та широкою емісією цінних паперів – акцій і облігацій, а також біржовими спекуляціями

Земство - виборні органи місцевого самоврядування (земські збори, земські управи) в Російській імперії. Введені земською реформою 1864 р. Завідували освітою, охороною здоров'я, будівництвом доріг і т. д

Змішана мануфактура -Змішана мануфактура поєднувала виконання окремих операцій в централізованої майстерні з роботою вдома. Подібна мануфактура виникала, як правило, на базі домашнього кустарногопромислу.

Інституційне забезпечення -утворення нових або реорганізація (удосконалення) існуючих інституцій (структур), а також дії щодо кадрової підготовки з метою організаційного забезпечення діяльності цих інституцій та процесу євроінтеграції в цілому. У випадку України (Російської імперії) поштовхом до уього було становлення капіталізму.

Індемнізаційні платежі – певна сума, що вносилася за викуп підданських повинностей. ТАкі платежі мали місце під час проведення аграрної реформи в 1848 році в Галичині. Суть: селяни платили поміщикам 20 – кратну вартість всіх кріпацьких повинностей.

Казенна мануфактура – велике державне підприємство, де в основному застосовувалася ручна праця найманих робітників і широко застосовувався розподіл праці. У ролі найманих робітників могли бути – казенні селяни, приписні селяни, рекрути і вільно наймані майстри.

Капіталізація - перетворення засобів (частини чистого прибутку, дивідендів та ін або всього прибутку) в додатковий капітал, додаткові фактори виробництва (такі, як засоби праці, предмети праці, робочу силу і т. д.), в результаті чого досягається збільшення розміру власних коштів.

Контрактовий ярмарок - ярмарок, на якому угоди (контракти) про гуртову купівлю-продаж ремісничих, промислових та сільськогосподарських продуктів, купівлю-продаж та оренду землі, маєтків, укладалися грошові операції (застави, позики) і маєтково-подружні орудки. Існували в Україні поряд зі звичайними ярмарків з кінця 15 століття. Особливо були популярними серед міщан і шляхти. Більші контракти підлягали реєстрації в судах.

Концесія - договір про передачу природних багатств, підприємств, інших господарських об'єктів, що належать державі чи місцевим органам влади, в тимчасову експлуатацію іншим державам, іноземним фірмам, приватним особам.

Концентрація капіталу - зосередження, нарощування капіталу завдяки об'єднанню капіталів різних власників, а також за рахунок перетворення прибутку на капітал (джерело майбутніх доходів).

Кооперативний рух - суспільна і господарська діяльність, направлена на створення і розвиток кооперативів (споживчих, кредитових, виробничих, постачальницько-збутових, житлових і ін.).

Кріпацтво - система соціальних стосунків, що базувалися на правових нормах, які встановлювали залежність селянства від феодалів і неповну власність феодала на селянина-кріпака.

На українських землях кріпацтво існувало з часів Київської Русі. У період польсько-литовської держави (XVI ст.) закріпаченими стали 20 % селян. На Закарпатті утверджується на початку ХVІ ст. Визвольна війна середини ХVІІ ст. спричинила фактичне зникнення кріпацтва на більшості території України. На Лівобережжі й Слобожанщині відновлюється за указом Катерини ІІ від 3 травня 1783 р. Скасоване в Галичині та Буковині в 1848 р., а в Росії та Україні — у 1861 р.

Латифундія — велике приватне земельне володіння, помістя. Панування латифундизму породжувало безземелля основної маси селянства, сприяло орієнтації національної економіки не на внутрішній, а на зовнішній ринок.

В період панування феодалізму латифундії стали головною формою ведення сільського господарства і грунтувалися на використанні праці кріпосних селян. Сприяють консервації низького рівня технічного розвитку сільського господарства, мізерних доходів селян і сільсткогосподарчих робітників, жебрацького життєвого рівня сільських трудящих.

Лихварство — це надання грошей у борг з умовою сплати відсотків при погашенні боргу. Форма кредитних відносин. Головна риса - цей позичковик капітал витрачається для споживацької мети, а не для господарювання з метою отримання прибутку. Тому із виникненням індустріального в-ва і класичного капіталізму в Російській імперії у 19ст. необхідним був розвинутий кредит, що спричинило занепад лихварства.

Малоземелля – стан аграрного сектору економіки, за якого не вистачає земельних ділянок для всіх охочих займатися с/г. Характерна риса західноукраїнських земель, що спричиняла відмінності в економічному розвитку порівняно зі східними українськими землями. Головне те, що малоцемелля зміцнювало кріпосницькі відносини на Зх землях і після відміни кріпосного права, що спричинило більший прогрес с/г розвитку на Сх. Україні, ніж на Зх.

Міграція населення - переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий час.

Значно посилилися у XIX ст., особливо після знищення панщини в Австро-Угорщині (1848 р.) та кріпосного права в Росії (1861 р.). Інтенсивний або масовий міграційний рух людей із Наддніпрянщини та західноукраїнських земель був характерним для кінця ХІХ – початку ХХ ст. Основними його причинами були: аграрне перенаселення та майнове розшарування селянства, незначна урбанізація та індустріалізація, небажання селян селитися у містах та ін. Велика кількість незаможних селян із східної частини України їдуть в пошуках вільних земель – спочатку на Північний Кавказ, Поволжя і Урал, а пізніше – в Сибір, Казахстан, Далекий Схід.

Міські промисли - це ремісничі майстерні, засновані на ручній техніці та примусовій праці кріпаків. Міські та сільські промисли становили переважну частку підприємств Російської Імперії в пер. третині 19ст.

Мілітаризація — переведення значної частини національного господарства на виробництво товарів і послуг воєнного призначення.

Митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Модернізація – перехід від традиційного аграрного суспільства до світського, міського й індустріального. Переважною більшістю теоретиків розглядається як соціальний та цивілізаційний процес спрямованої трансформації суспільств, який розгортався протягом ХVІ–ХХ ст.

Монополістичні об’єднання - великі об'єднання власників крупних капіталів, що виникли на основі високого рівня концентрації виробництва та капіталу в умовах посилення конкурентної боротьби на ринках товарів, валюти, цінних паперів. Монополістичні тенденції в Україні за часів Російської імперії виявилися у 80-х роках XIX ст. Основною їх формою були синдикати, картелі, що переважали у провідних галузях важкої індустрії, вугільної промисловості, цукровиробництва. Потім виникають об'єднання банків, що приводить до утворення трестів, синдикатів.

Монополізація промисловості:

Монополізація - об'єднання великих виробників, фінансових структур з метою одержання панівного становища на ринку чи інших сферах діяльності, проведення єдиної збутової, фінансової, цінової чи іншої політики, яка відповідає спільним інтересам монополістів у боротьбі з конкурентами. Основними формами монополії є картелі, синдикати, трести, концерни, консорціуми, конгломерати.

Монополізація промисловості стала серйозним випробуванням принципу ринкової економіки — вільної конкуренції. Вона призвела і до зміни ділових взаємин підприємців. В окремих галузях господарства монополісти почали обмежувати вільну конкуренцію, а іноді й гальмували поширення прогресивних технологій. Проте монополізація не знищила конкуренції—лише перенесла її в іншу площину: розгорталася боротьба між монополістичними об'єднаннями уже на світовому ринку.

Наздоганяюча модель економічного розвитку:

(наздоганяючий розвиток — економічна стратегія, що має на меті подолати відставання країни за рівнем розвитку)

· Імпортозаміщуюча - протекціонізм стосовно до більшості галузей національної економіки, часто підкріплений державною монополією зовнішньої торгівлі і не конвертованістю національної валюти

Переваги: сприяє створенню багатогалузевої економіки, включаючи найсучасніші виробництва.

Недоліки: зростає імпорт інвестиційних товарів, збільшується дефіцит конвертованої валюти, багато галузей є неконкурентоспроможними на світовому ринку.

Переваги: висока конкурентоспроможність, активне залучення до експортного виробництва іноземного капіталу, надання пільг іноземному капіталу.

· Експортоорієнтована - орієнтація створюваних галузей на зовнішній ринок. У модифікованому вигляді - орієнтація на експорт, але без свободи доступу конкуруючих товарів і капіталів на внутрішній ринок

Оброк - натуральний податок, данина продуктами традиційного натурального господарства, що стягувався феодалом з селян. Частина продуктів селянського господарства — зерно, худобу, птахів, яйця, сало, мед, а також виготовлена ними шкіра, пряжа, полотно тощо.

Панщина - відробіткова рента, одна з форм земельної ренти при феодальному способі виробництва. Характеризується прикріпленням до землі безпосереднього виробника, особистою залежністю селянина від поміщика. Зміст визначається зобов'язанням селянина працювати якийсь час зі своїм інвентарем в господарстві феодала.

Порто-франко (вільний порт) — порт, що користується правом безмитного ввезення і вивозу товарів або має сприятливі митні правила, а також не входить в склад митної території держави.

Пропіна́ція, пропінаційне право (від лат. propinare — пити за здоров’я, частувати) – у шляхетській Польщі, феодальній Литві та на українських і білоруських землях у 15 — 18 ст.монопольне право магнатів і шляхти на виробництво і продаж алкогольних напоїв у своїх маєтностях.

Промисловий переворот — це перехід від ручного, ремісничо- мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва, складовою якого було впровадження у виробництво і транспорт робочих машин і механізмів, які замінили ручну працю людей; парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі.

Прусський шлях розвитку с/г - повільний, еволюційний перехід феодального землеробства в капіталістичне на основі розвитку великого поміщицького (юнкерського) господарств,зі збереженням невеликої кількості міцних селянських господарств(гроссбауеров),при обезземеленні більшості селян та їх перетворенні в с/г найманих робітників..Харакетризується великим соціальним втратами, збереженням феодальних пережитків.

Ринкові принципи оподаткування:

–стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності

– обов’язковість

– рівнозначність і пропорційність

– рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації

– соціальна справедливість

– стабільність

– економічна обґрунтованість

– рівномірність сплати

– компетенція

– єдиний підхід

– доступність

Рента — додатковий дохід, який отримується підприємцем понад певний прибуток на затрачені труд і капітал; утворення ренти обумовлено більш сприятливими умовами, в яких один підприємець знаходиться у порівнянні з іншим, наприклад, обробляє кращу ділянку землі, має привілей тощо.

Рента — дохід від власності, який сплачують орендатори власникам матеріальних невироблених активів (землі і надр) за право використання цих активів протягом певного періоду. Рента включає земельну ренту і ренту за надра

Земе́льна ре́нта — дохід, який отримують землевласники, реалізуючи власність на землю. Причиною виникнення визнається існування монополії на землю як об'єкт господарювання. Земельна рента — нетрудовий тип приватної власності на засоби виробництва.

роздержавлення кредиту - це створення ринкових інститутів кредитування при збереженні ключової ролі держави у фінансовій сфері.

акціонерне засновництво – це заснування акціонерного товариства з метою отримання прибутку. Акціонерні товариства належать до господарських об´єднань;статутний капітал акціонерного товариства поділяється на частки, що є рівними і називаються акціями; акціонерне товариство є юридичною особою, а отже, відповідає за своїми зобов´язаннями лише майном, що належить йому по праву власності; акціонери, які повністю сплатили свої акції, додаткової відповідальності за борги товариства не несуть, а лише ризикують втратити можливість повернення вартості своїх акцій

розсіяна мануфактура – це одна з форм організації мануфактурного виробництва, яка поляга у тому що підприємець скуповував і продавав продукт самостійних ремісників, постачаючи їм сировину та знаряддя виробництва. Розсіяна мануфактура в основному грунтувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі.

інститут соціального захисту робітників – це сукупність норм права, що охоплює суспільні відносини між роботодавцем та найманим працівником. У ринковій економіці інститутом соціального захисту робітників є соціальне страхування.

селянська община – 1)сусідська організація дрібних безпосередніх виробників.

Суспільно-господарський інститут, що виконував ряд функцій, основними з яких були організаційно-оборонна та представницька.(у деяких матеріалах стверджують що селянська община це лише земельне об’єднання, а те що описано в реченні 2 називають селянською громадою. В деякій літературі не розрізняють общину і громаду).

2) форма виробничого і громадського об’єднання селян у докласовому і як пережиток у класовому суспільстві, що характеризується спільною власністю на засоби виробництва і повним або частковим самоврядуванням.

3) У дореволюційній пореформеній Росії – адміністративне об'єднання селян з примусовим землеволодінням і круговою порукою.

сервітути - 1. Встановлене законом або передбачене договором право час-ткового користування земельною ділянкою і будівлями особам, що не є їх власниками, але вимушені вдаватися до такого користування внаслідок об'єктивних обставин. Напр.. якщо єдиний колодязь розміщений на
ділянці землі, що належить певному власнику, то стежкою до нього вимушені користуватися й інші мешканці Адміністративний С. проявляється у праві державних органів прокладати громадські дороги, лінії зв'язку, електропередачі тощо на територіях, що належать іншим власникам. 2. У міжнародних відносинах - обмеження суверенітету однієї держави над тією чи іншою її територією на користь іншої держави або держав.

сільські промисли - це організаційні форми народного господарства, що виникли в період становлення товарного виробництва, розвитку ринкових відносин. Це виробництво певних благ у межах одного господарства з метою отримання прибутку. Наприклад, винокурні, солеварні промисли.

Синдика́ти — одна з форм капіталістичної монополії — договірне об'єднання підприємців, окремої галузі виробництва, що створювалося з метою захоплення ринку шляхом спільного збуту товарів за спільними цінами. Зазвичай організувалися у формі акційних спілок фірм-учасників Синдикат, зі спільним статутним капіталом та єдиним репрезентативним органом (управою), що приймав спільні замовлення від споживачів і розподіляв їх за квотами між членами синдикату. У Російській імперії синдикати виникли наприкінці ХІХ ст. Перед революцією 1917 їх нараховувалося від 100 до 140.

Соціальна політика - діяльність держави щодо створення та регулювання соці­ально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства, усунення негативних наслідків функціонування ринкових процесів, забезпечення соціальної справед­ливості та соціально-політичної стабільності у країні;

Соціальне партнерство — це система взаємозв'язків між представниками найманих працівників (переважно професійними спілками) — з одного боку, роботодавцями та їх об'єднаннями — з другого, і державою та органами місцевого самоврядування — з третього, що виражається у взаємних консультаціях, переговорах і примирних процедурах на взаємоузгоджених принципах з метою дотримання прав та інтересів працівників, роботодавців і держави
Структурні зміні в економіці – зміна частки виробленої продукції в певній галузі економіки і як наслідок зміна пріоритетності даної галузі, зміна її питомої ваги в структурі економіки.

Судова реформа 1864 р. Дореформений суд був становим (тобто кожен стан мав свій окремий суд) і негласним (судові засідання відбувалися за зачиненими дверима, підсудні не мали оборонців). Суд цілком залежав від адміністрації.

Нові судові статути проголошували незалежність суду від адміністрації: суддю призначав уряд, але зняти з посади міг тільки суд. Попереднє слідство проводили незалежні судові слідчі. Суд ставав єдиним для всього населення і гласним: на судових засіданнях могли бути представники преси і публіка. Вводився змагальний процес: обвинувачення підтримував прокурор, оборону — адвокат (присяжний повірений).

Тарифи (залізничні). До початку ХХ століття в країні було задіяно дві системи тарифів. Перша - „історична”, при який розмір «повільної» залізничної платні, а також правило стягування цих плат, залежало від цінності вантажу (це тарифи які суб’єктивно встановлювались як державними органами влади так і приватними установами, все залежало до якої форми власності належала залізниця). Друга - „натуральна”, це коли тариф залежав від швидкості руху та кількості вантажу, а також від роду рухомого складу (відкритий або закритий). На території Російській імперії в залежності від різних факторів застосовувалась диференційована схема. Під час першого перегляду тарифів на перевезення хлібних вантажів, який відбувся у 1889 р., була встановлена та розроблена перша загальна диференційована тарифна система, яка стала загально-головною при встановленні тарифів на перевезення хлібу.

Тарифи митні. Митно-тарифна політика Російської імперії в першій половині XIX століття базувалася на реалізації меркантилістських, фіскальних та протекціоністських функціях. При розробці тарифної політики враховувалось, що західні країни були зацікавлені в експорті сировинних товарів з Росії, а відповідно, на національному ринку підвищувався, але не задовольнявся попит як на товари споживання, так і на товари промислового призначення (машини, обладнання). Але головною функцією, яку виконували митні органи, була фіскальна.

В даний період було прийнято два митних тарифи— 1811 та 1819 рр. Відповідно до першого високими ставками мита оподатковувались французькі товари. Другий, навпаки, вважається самим помірним в митній історії Російської імперії, бо практично зняв заборону на ввезення та вивезення товарів.

Транспортна революція – будівництво залізниць. Будівництво залізниць почалося в середині 1860-х рр. за державний кошт. У 1870-ті рр. активно велося будівництво приватних залізниць. Протягом 1866- 1880-х рр. державою було видано 53 концесії на приватні залізниці. У будівництві залізниць брали участь 43 акціонерні товариства з основним капіталом 1 млрд 250 млн крб. Щоправда, левова частка належала державі. Транспортна революція мала серйозні економічні наслідки. Завдяки їй відбувалася консолідація економічно розвинених регіонів в межах України, а також з імперським центром. Розбудова залізниць в Україні сприяла вільному доступу до чорноморських портів, що стимулювало внутрішню і зовнішню торгівлю, докорінно змінила карту промислової географії України. Залізниці встановлювали загальний рівень цін, розширювали ринки збуту, поглиблювали спеціалізацію окремих регіонів. Катерининська залізниця, об'єднавши вугілля Донбасу з криворізьким гірничорудним регіоном, сприяла створенню на півдні України потужного промислово-паливного комплексу. Завдяки залізничній мережі північний і центральні її регіони стали партнерами на ринку зерна, а цукрові магнати Правобережжя здобули вихід до чорноморських портів.

Транспортна революція прискорювала індустріалізацію країни, стимулюючи розвиток важкої промисловості, зокрема транспортного машинобудування. Залізниці потребували багато палива і металу, що вело до виникнення нових заводів, рудників, шахт.

Фе́рмери — це власники чи орендарі земельних угідь, які ведуть своє господарство сім'єю та/або з використанням найманої робочої сили. Здійснюють виробництво, переробку і реалізацію сільськогосподарської продукції на основі використання майна, що знаходяться у них на праві оренди, довічного успадкованого володіння або у власності. Фермерство є формою вільного підприємництва.

Фільварок — це велике багатогалузеве товарне господарство, що ґрунтується на примусовій праці кріпаків; власне господарство феодала, прибутки від якого повністю йшли в його розпорядження. Засновувався на панщинній праці селян, продукція вироблялася не тільки для внутрішніх потреб, але й на продаж. Під фільварки відводилися кращі землі, які, як правило, відбирали у селян. Швидкому зростанню фільварків в Україні сприяла аграрна реформа короля польського і князя литовського Сигізмунда II Августа, що розпочалася з 1557 р.

Фінансовий капітал - це грошові засоби, які можуть бути використані для придбання або створення фізичного капіталу;-гроші які використовуються підприємецем та бізнесом щоб купувати те, із чого вони планують зробити свої товари або чим вони надають послуги;

роль банків: з пасив­ного посередника у платежах банк перетворився в активного учасника ринку; поява банк.монополій; зрощування промислового та банківського капіталу, з'явився фінансовий капітал! Наслідок: банки, фінансуючи різні компанії, установ­лювали над ними контроль.

Фінансова централізація - ситуація, коли держава безпосередньо укрує всіма сферами суспільного життя за допомогою планів економ. і соц. розвитку. Наслідок: монопольне державне регулювання ціноутворення, грошового обігу, системи розрахунків, кредитних відносин. Це було зумовлено переходом приватної форми власності до державної (загальнонародної), (адміністративно-командна система управління усім виробничим процесом). Надмірна централізація фінансів за планово-директивної економіки послаблювала економічні стимули для розширення виробництва.

Централізована мануфактура - найрозвинутіший тип мануфактури, де виробництво від початку до кінця здійснювалося на одному підприємстві, утвердилася в 2пол.17 ст. в сукняному виробництві, металургії, суднобудуванні, книгодрукуванні.
(Мануфактура – (manus – рука, factura - виготовлення) – форма капіталістичного промислового виробництва, що передувала великій машинній індустрії та ґрунтувалася на поділі праці й ремісничій техніці).
Чумацтво -Торгово-візницький промисел, який зародився в 15-16 ст. у Наддніпрянщині. Основними транспортними засобами чумаків були вози, в які запрягали волів. Основними товарами торгівлі були сіль, риба, ліс, дьоготь, вовна, шкури, вироби ремесла і промислів. Крім України, чумаки переважно торгували в Криму, Молдавії, Волощині, Польщі, Росії. У другій половині XIX ст. у зв'язку з розвитком в Україні залізничного і водного транспорту чумацтво занепало.
Урбанізація – історичний соціально-економічний процес зростання ролі міст у економічному і культурному житті суспільства; процес зосередження промисловості й населення в містах, переважно великих. Урбанізація – результат розвитку суспільного поділу праці, передусім відокремлення ремесла від рільництва, що зумовило відокремлення міста від села.

Дата добавления: 2015-09-30