Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Комунальний комбінований дошкільний



Комунальний комбінований дошкільний

навчальний заклад №75

 

Народні ремесла та

традиційні заняття сучасних

українців в часи дозвілля

(консультація для педагогів)

 

 

Вихователь: Маленко О.А.

 

м. Кривий Ріг

2015р.

Інтерес дітей до краєзнавчо-дослідницької діяльності прищеплюється ще з дитинства. Це праця дітей з дорослими, які через народні ремесла виховували любов до рідного краю, до традицій українського народу. І починалось це з надбань багатьох поколінь та щоразу повертаємось до народної іграшки.

Народна іграшка є специфічним витвором. Вона акумулює в собі споконвічні традиції народу, його духовні цінності, історичну пам’ять. До того ж вона має неабияку мистецьку цінність. Залучення дітей до створення народної іграшки сприяє пробудженню в них фантазії, креативного мислення та вихованню естетичного смаку. Тож в дошкільному віці варто ознайомлювати дітей з основними видами народної іграшки, її історією, традиціями пов’язаними з її виготовленням.

Однією з найпоширеніших українських іграшок є керамічна. Українська дитяча керамічна іграшка у своєму історичному зрізі напрочуд розмаїта, образно багата, позначена добрим гумором, сповнена оптимізму. Глиняні забавки майже в усіх гончарських селах виготовляли переважно жінки і діти гончарів. У кожному регіоні існували свої традиції, як у ліпленні форм іграшок, так і в їх розписі.

Найулюбленішою забавкою хлопців були свищики.

Вони виліплювалися у вигляді птахів (жайворонок, півник, курочка, качечка, соловей), тварин (коник, баранчик, котик, бичок…), а також у вигляді грибочків, будівель… Дівчата любили гратися “ монетками ”. Це модель ужиткового посуду, яка повторює особливості його форми та оздоблення. Вони мініатюрні за розміром, і коштували на ярмарку одну копійку. Звідси і походить назва цієї групи іграшок. Для найменших дітей виготовляли торохтушки, або хихички,

- іграшки різноманітних форм, які під час коливання створюють шум, торохтять.

В сільських умовах часто майстрували іграшки із дерева. Це акустично-механічні та рухливо-механічні іграшки.

До них відносяться – деркачі, фуркала, калатала, дерчаки, вітрячки, пташки на коліщатках з рухливими крильцями, візки, каруселі, коники на коліщатках тощо. Із дерева виготовляли також дитячі меблі, посуд, тачечки, грабельки, музичні інструменти, пташок – свищиків, декорованих різьбленим орнаментом у вигляді півників, коників. І досі побутує традиційна дерев’яна рухлива механічна іграшка “Коваль і Ведмідь”. Іграшка з дерева – тепла, легка, зручна у грі – обов’язково має супроводжувати сучасне дитинство.



Найбільш незвичайною народною іграшкою є сирна,

яку виготовляли лише в Карпатському регіоні. Матеріалом для такої іграшки є овечий сир. Йому давали трохи вистоятись, прокиснути. Після цього розварювали у желтиці, від чого сир ставав м’яким та пластичним, наче віск. Майстриня виліплювала фігуру із сиру, а потім клала виріб у розтоплене вершкове масло – він ставав жовтим і гладеньким. Після цього фігурку розмальовували, використовуючи традиційні символи, - “хрестики”, “косички”, “підківки”, “крапки”, “рисочки”.

Українські діти здавна гралися також іграшками зробленими з клаптиків тканини. Їх виготовляли для дітей мами й бабусі. Найвідомішою з-поміж цих іграшок є лялька-мотанка.

Вона може бути як маленькою, так і великою за розміром. Обличчя як такого у ляльки немає, воно досить символічне. Часто замість рис обличчя нашивали нитками хрест, вважаючи таку ляльку оберегом родини. Символічним є те, що ляльку-мотанку не шили, а виготовляли лише за допомогою ниток, стрічок шляхом змотування. Для хлопчиків також виготовляли ляльки-мотанки у вигляді козачків. Використання в грі таких ляльок прищеплювало дітям знання про їх соціальну роль у майбутньому, виховувало мужність та впевненість.

У народних уявленнях лялька – була символом мудрості, берегинею роду, символізувала взаємозв’язок між поколіннями. Також лялька-мотанка – як оберіг пов’язаний з обрядами збирання врожаю і символізує продовження роду, родинний добробут, супроводжувала людину протягом усього життя, несла позитив та захист.

Виховання дітей на досвіді народної педагогіки сприяє їх ставленню, як повноцінних, духовно багатих особистостей. Досвід використання ляльки-мотанки в роботі з дітьми свідчить, що лише на принципах педагогіки, духовності джерелом якої є народні звичаї і традиції, можна закласти фундамент становлення громадянина й патріота України.

Окрім іграшок, які виготовляли батьки для дітей і разом з ними, в Україні були і інші народні ремесла. Це гончарництво, ткацтво – гобелени, картини, шиття, макраме, плетіння, в’язання, вишивання, якими займалися жінки. Улюбленим досугом було вишивання, яке виникло давно – корені його сягають у глибину віків. Українські вишивки дуже різноманітні і гармонійні за поєднанням кольорів. Вишивали ручним або машинним способом на різних тканинах, шкірі, та інших матеріалах лляними, бобовняними, шовковими, вовняними нитками, а також бісером, перлами, коштовними камінцями, лелітками…Для цієї роботи використовувалась кожна зручна нагода: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими вечорами і години відпочинку від польових робіт.

А чоловікам дуже було до подоби займатися різьбою по дереву

візерунки наносили за допомогою сокири, стамески, долота та іншими інструментами; різьбленням по каменю – спосіб формування різних каменів, що здійснюється за допомогою полірування, розпилювання, гравіювання; і були ковалі, які відтворювали предмети чи композиції з металу.

В сучасній сім’ї притримуються традиціям нашого народу, але з використанням сучасних технологій, з’являються все більш новіші рукоділля, де розвивається творчість, політ фантазії. В наш час виготовляються речі не тільки з пряжі, ниток, тканин, але і з паперу, картону, мила, бісеру та інших матеріалів. В даний час технології майже повністю замінили ручну працю, проте багато жінок і чоловіки присвячують свій вільний час рукоділлю. Відносять даний термін до понять хобі. Рукоділля виразно можна назвати приємним проведенням часу, що дозволяє людині розслабитися і отримати задоволення від улюбленої справи. Саме рукоділля для багатьох людей є відмінним способом борьби зі стресом, розвитку кругозору і звичайно ж спосіб самореалізації. Саме рукоділля дозволяє кожній жінці носити ексклюзивні речі, які не зустрінуться ні на вулиці, ні в магазині. Всі речі, виготовлені своїми руками дуже цінуються у всьому світі.

Які ж нові види рукоділля існують в сучасному житті людини:

- Печворк, або шиття з клаптиків;

- Квилтинг;

- Батік;

- Мереживоплетіння;

- Гільйошування;

- Миловаріння;

- Вітраж;

- Декупаж;

- Бісероплетіння;

- Квіллінг;

- Керамічна флористика і ліплення;

- Скрапбукінг;

- Кардмейкінг;

- Орігамі.

 

З усього сказаного приходимо до висновку, що рукоділля – є невід’ємною частиною повсякденного життя жінок і чоловіків, до яких також залучаються і діти.

В нашій групі теж є батьки, які у свій вільний від роботи час займаються своїм рукоділлям. Так наприклад:

- кроєм та шиттям – займаються 4 жінки

- в’яжуть - 2

- макраме – 1

- виготовлення поробок із макаронних виробів та круп – 2

Дивлячись, як батьки займаються своїм рукоділлям – діти навчаються та охоче приймають участь в спільній праці з мамою чи татом.

Всім дітям подобається щось створювати своїми руками. Як правило, тяга до рукоділля виникає вже в 4-5 років. Дівчатка і хлопчики із задоволенням роблять вироби з паперу та пластиліну, тканини та ниток. На жаль, сучасні діти вважають за краще проводити час за комп'ютером або біля екрану телевізора. Це упущення батьків. Адже рукоділля, на відміну від комп'ютерних ігор, розвивають творче мислення і корисні навички роботи з різними матеріалами, а також таку корисну якість, як працьовитість. Та найголовніше, як кажуть психологи, ніщо так не зближує сім'ю, як спільна творчість.


Дата добавления: 2015-09-30; просмотров: 28 | Нарушение авторских прав




<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
II. Правила заполнения счета-фактуры, применяемого | 196655, РФ, Санкт-Петербург, г. Колпино, Межевая ул.д.26,офис 4

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.01 сек.)