Серія “Вища освіта в Україні” С. О. Маслова, О. А. Опалов 21 страница

Акції привілейовані — акції, що надають власникам право першо­чергового одержання дивідендів за фіксованим відсотком, а також перевагу перед тримачами простих (звичайних) акцій при розподілі дивідендів і майна акціонерного товариства у випадку його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права голосу і участі в управлінні акціонерним товариством.

Акції прості — акції, власникам яких надаються всі майнові й особисті права на одержання дивідендів залежно від обсягу при­бутку товариства, на участь в управлінні акціонерним товари­ством шляхом голосування на зборах; на одержання частини майна у разі ліквідації товариства. Мають вільний обіг на відкритому ринку.

Акції трудового колективу — іменні акції, що випускаються підпри­ємствами, організаціями, установами. Поширюються тільки серед власних працівників і не підлягають продажу громадянам, які не є членами трудового колективу. Не змінюють правового стану і фор­ми власності підприємств та організацій, оскільки є тільки засобом мобілізації додаткових фінансових ресурсів. Власники не мають права на участь в управлінні підприємством. За своєю суттю аналогічні облігаціям.

Акції, допущені до обігу на біржі — акції, торгівля якими відбу­вається на фондовій біржі. Різні фондові біржі мають різні стандар­ти для внесення в списки акцій, що допускаються до обігу.

Акції, що котируються — акції, які мають вільний обіг на біржах, їхня ціна офіційно і регулярно фіксується на фондовому ринку.

Акціонер — власник акцій акціонерного товариства, компанії або підприємства, який одержує прибуток за акціями у вигляді диві­дендів. За зобов’язаннями товариства відповідає тільки в межах на­лежних йому акцій.

Акціонерне товариство — товариство, яке має статутний фонд, по­ділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.

Андеррайтер — інвестиційний інститут або їхня група, що обслу­говує і гарантує первинне розміщення цінних паперів, здійснює ку­півлю для наступного перепродажу приватним інвесторам. Бере на себе всі ризики, пов’язані з нерозміщенням цінних паперів.

Андеррайтинг, або передплата — первинне розміщення нових випусків цінних паперів на ринку шляхом купівлі для наступного поширення. Здійснюється звичайно групою інвестиційних дилерів (андеррайтерів).

Ануїтет — 1) рівномірні платежі або постачання коштів через одна­кові інтервали часу за однаковою ставкою відсотка; 2) один із видів термінової державної позики, за яким щорічно виплачуються відсот­ки та погашається частина суми.

Арбітраж — одночасна купівля та продаж однакових або подібних цінних паперів на різних ринках за сприятливої різниці цін.

Аудитор — незалежна організація, яка підтверджує акціонерам до­стовірність звітності їхнього акціонерного товариства.

Аукціон — спосіб продажу товарів із публічного торгу в поперед­ньо обумовлений час і в певному місці.

Аутсайдер — брокер, який не є членом біржі. Може одержати тим­часовий цільовий дозвіл на роботу в торговому залі, взявши на себе зобов’язання дотримуватися правил роботи на біржі.

Банк — фінансово-кредитна установа, створена для залучення коштів і подальшого розміщення їх на умовах поверненості, платності і термі­новості. Випускає, купує, продає і зберігає цінні папери, управляє ними за дорученням клієнта (довірчі операції); надає консультаційні послуги, здійснює розрахунки за дорученням клієнтів, а також інші операції з цінними паперами. Виступає і як емітент, і як інвестор.

Банк депозитний — банк, що приймає вклади від населення. Спеці­алізується на залученні тимчасово вільних коштів приватних осіб і підприємств, наданні за рахунок цих коштів на нетривалий час (най­частіше на 3—6 місяців) кредитів і здійсненні облікових операцій з короткостроковими комерційними векселями. Може виконувати різно­манітні довірчі операції.

Банк інвестиційний — спеціальний інститут, який мобілізує дов­гостроковий позиковий капітал і надає його позичальникам (компаніям і державі) шляхом випуску і розміщення облігацій або інших видів позикових коштів. Функції інвестиційного банку: з’ясування харак­теру і обсягів фінансових потреб позичальників, узгодження умов банку, вибір виду цінних паперів, визначення термінів їхнього ви­пуску з урахуванням стану ринку; емісія цінних паперів і подальше розміщення серед інвесторів, за необхідності — організація гарантій­них банківських синдикатів, забезпечення вторинного ринку для ра­ніше випущених цінних паперів.

Банк інноваційний — комерційний банк, що інвестує кошти в дов­гострокові програми. Створюється для кредитування новітніх науко­во-технічних досліджень і розробок. Кредит може видаватися під заставу акцій компанії, зайнятої реалізацією науково-технічної ідеї.

Банк іпотечний — спеціалізований банк, який видає довгострокові позики під заставу нерухомості. Ставки за позиками залежать від фінансового стану позичальника, для якого несплата заборгованості в термін спричиняє втрату нерухомості. Іпотечний банк випускає зас­тавні, забезпечувані заставленою нерухомістю.

Банк кліринговий — комерційний банк, із яким локальний депози­тарій уклав договір, узгоджений із Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку, про організацію розрахунків за угодами з цінними паперами.

Банк комерційний — банк, незалежний від виконавчих органів дер­жавної влади. Спеціалізується на залученні депозитів, короткостро­ковому кредитуванні і розрахунковому обслуговуванні клієнтів. Веде також посередницьку діяльність.

Банк консорціумний — спеціалізований банк, акціонерами якого є в рівних частках декілька інших банків. Створюється, як правило, для проведення великомасштабних фінансових операцій, наприклад, на євроринках.

Банк спеціалізований — банк, що здійснює певний вид операцій або обслуговує певні категорії клієнтів.

Банк універсальний — банк, який здійснює всі основні види опе­рацій: депозитні, кредитні, фондові, розрахункові, довірчі й інші, за винятком емісії банкнот. Працює із широким колом осіб.

Банк Центральний — як правило, державний банк, наділений пра­вом випуску банкнот, регулювання грошового обігу, кредиту і ва­лютного курсу, зберігання офіційного золотого резерву країни.

Банківський кредит — основна форма кредиту, при якій кошти на­даються банкам у тимчасове користування. Банківський кредит вис­тупає як надання банками грошей у позику юридичним та фізичним особам і державі.

Банківський прибуток — результат діяльності, який полягає в переви­щенні доходів над витратами. Розрізняють валовий і чистий прибутки.

Банківські операції — операції банків із залучення коштів та їх вкла­дання в позики, цінні папери і послуги, випуску в обіг і вилучення з нього грошей, здійснення розрахунків, фінансування та кредитування капітальних вкладень, касового виконання державного бюджету та інші.

Банківські ресурси — сукупність коштів, що перебувають у розпо­рядженні банків і використовуються ними для кредитних, інвести­ційних та інших активних операцій. Банківські ресурси поділяються на власні та залучені.

Банк-кореспондент — банк, що виконує фінансові операції за до- говором-дорученням іншого банку. Платежі і розрахунки здійсню­ються через спеціально відкриті рахунки (кореспонденту з рахунком) або через рахунки в третьому банку (кореспонденту без рахунка).

Бенефіціар — особа, на користь якої відбуваються платежі, вистав­ляється акредитив, перераховуються кошти за страховим полісом.

“Бик” — біржовий маклер або спекулянт, що грає на підвищенні курсів цінних паперів і валют на ринку. Купує цінні папери за кур­сом, зафіксованим при укладанні угоди, розраховуючи на підвищен­ня курсу до моменту виконання угоди з метою одержання прибутку від курсової різниці.

Біржа валютна — біржа, яка здійснює угоди з іноземною валютою, що укладаються за ринковим курсом.

Біржа фондова — біржа, що спеціалізується на купівлі-продажу цінних паперів — акцій приватних компаній, облігацій, що випуска­ються урядом, місцевими органами влади і приватними компаніями. Основні функції: мобілізація тимчасово вільних коштів шляхом про­дажу цінних паперів; встановлення їхньої ринкової вартості; пере­розподіл капіталу між галузями, компаніями і сферами економіки. Обслуговує в основному вторинний ринок цінних паперів.

Біржове котирування — визначення ринкової вартості цінних па­перів протягом біржових торгів.

Біржовий індекс — середні або середньозважені показники курсів цінних паперів, як правило, акцій.

Бонди — облігації, забезпечені активами юридичної або фізичної особи, яка їх випустила. Засвідчують право власника на одержання фіксованого прибутку з поступовим погашенням вартості облігацій організацією, що їх реалізувала. Права власності на відповідну частку капіталу не дають.

Бони — 1) боргові зобов’язання, що випускаються державним каз­начейством, окремими підприємствами, установами; 2) короткостро­кові боргові зобов’язання, що дають їхньому власнику право на одер­жання у певний термін від певної особи або установи певних матері­альних цінностей або послуг.

Бони казначейські — ринкові цінні папери, що випускаються каз­начейством у вигляді середньо- і довгострокових державних зобов’я­зань терміном від 5 до 25 років на пред’явника.

Брокер — посередник між продавцями і покупцями при укладанні угод із цінними паперами як на біржовому, так і позабіржовому рин­ках. Зводячи продавців і покупців, діє як агент своїх клієнтів (тобто як виразник їхньої волі й інтересів), реалізує замовлення, не стаючи власником предмета угод. За посередництво одержує певну плату або комісійні (за згодою сторін або відповідно до встановленої біржовим комітетом такси). Найчастіше спеціалізується на окремих видах цінних паперів. Клієнтами брокера є інвестори і дилери.

Бюджетний дефіцит — перевищення видатків бюджету над його над­ходженнями.

Валюта — грошова одиниця, яка використовується для вимірю­вання вартості товарів і послуг. У широкому розумінні означає гро­шову одиницю будь-якої країни.

Валютна система — сукупність форм організації грошово-кредитних відносин, закріплена у міжнародних договірних і державно-правових нормах. Існують національна, регіональна та світова валютні системи.

Валютний кошик — метод визначення середньозваженого курсу однієї валюти щодо певного набору інших валют.

Валютний курс — співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійсненні валют­них та інших економічних операцій.

Валютний паритет — співвідношення між валютами різних країн.

Валютний ризик — небезпека валютних втрат, пов’язаних зі зміною курсу іноземної валюти відносно національної, при здійсненні зовніш­ньоторговельних, кредитних, валютних операцій, операцій на фондових і торговельних біржах.

Валютний ринок — механізм, за допомогою якого встановлюються правові й економічні взаємовідносини між продавцями та покупцями валют.

Валютні резерви — запаси активів Центрального банку в іноземних валютах.

Варант — 1) свідоцтво (сертифікат), що надає власнику право на купівлю цінних паперів за певною ціною й у встановлений термін; 2) додаткове свідоцтво, що видається разом із цінним папером. На­дає його власнику право на додаткові пільги після закінчення визна­ченого терміну.

Варант передплатний — варант, що надає право власнику даних акцій купити певну кількість простих (звичайних) акцій того ж емітента.

Варіаційна маржа — грошова сума, яка має бути нарахована на кліринговий рахунок учасника біржової торгівлі терміновими контр­актами або списана з цього рахунка за підсумками клірингу наприкінці кожного біржового дня.

“Ведмідь” — біржовий маклер або спекулянт, клієнт біржового рин­ку, що проводить угоди в очікуванні зниження курсів цінних паперів або валют.

Векселедавець — особа, яка видала простий або переказний вексель векселетримачу.

Векселетримач — власник векселя, тобто особа, що одержала век­сель від векселедавця. Має право на одержання тієї суми, на яку видано вексель.

Вексель — цінний папір, що підтверджує безумовне грошове зобо­в’язання боржника (векселедавця) сплатити після настання певного терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачеві).

Вексель авальований — вексель з авалем, тобто з банківською гарантією.

Вексель авізований — вексель, поставлений на облік у податковій інспекції або митній службі.

Вексель акцептований — вексель з акцептом, тобто зі згодою плат­ника оплатити його.

Вексель банківський — вексель, що засвідчує право його власника одержати і безумовне зобов’язання векселедавця сплатити при на­станні домовленого терміну визначену суму грошей особі, яка дала гроші в кредит банку. Допомагає банкам акумулювати гроші, а вексе­летримачам — одержувати прибуток. Виконує функцію термінового депозиту (від 1 тижня до 1 року) і є засобом накопичення. Може використовуватися векселетримачем як застава.

Вексель бланковий, або бланко-вексель — 1) вексель, у якому відсутні один або декілька звичайних реквізитів: підпис векселедавця, сума, дата виставлення; 2) вексель, за яким акцептується покупцем по­рожній формуляр векселя, що буде надалі заповнений продавцем, тобто при укладанні угоди на купівлю ще не встановлена остаточна ціна товару і термін постачання.

Вексель бронзовий — вексель, що не має ніякої цінності.

Вексель валютний — банківський вексель, що містить зобов’язання векселедавця сплатити векселетримачу певну суму в іноземній ва­люті. Високоліквідний цінний папір.

Вексель гарантійний — вексель, виданий на забезпечення господар­ської угоди без одержання векселетримачем від векселедавця зазначе­ної в ньому суми.

Вексель дисконтний — банківський вексель, реалізований нижче від номінальної вартості, але погашається за номіналом.

Вексель доміцильований — вексель з умовою, що він підлягає оп­латі третьою особою (доміциліатом) за місцем проживання платника або в іншому місці.

Вексель казначейський - вексель, що випускається державою для покриття своїх витрат.

Вексель комерційний — вексель, який видається позичальником під заставу товару.

Вексель переказний — вексель, що виписується кредитором. Містить наказ векселетримача платнику сплатити визначену суму пред’явнику векселя або особі, зазначеній у векселі, або тому, кого він вкаже після закінчення терміну векселя. Має чинність тільки у випадку, якщо він акцептований платником.

Вексель простий — просте і нічим не обумовлене зобов’язання век­селедавця сплатити власнику векселя в зазначений термін у зазначе­ному місці певну суму.

Вексель товарний — комерційний вексель, що виписується на ос­нові реальних угод з купівлі-продажу товарів у кредит.

Вексель фінансовий — вексель, що видається банківською устано­вою іншій банківській установі для одержання замість нього грошей.

Вексельна ставка — відсоткова ставка, згідно з якою вексель об­ліковується банком.

Вексельний кредит — це банківська операція з урахування (дискон­ту) векселів і видачі позик до запитання під забезпечення векселів.

Виплата дивідендів — видача або перерахування власнику цінного папера дивідендів, що розподіляються за рахунок чистого прибутку.

Вкладник — 1) власник цінних паперів, внесених на зберігання у фінансово-кредитну установу; 2) див. Інвестор.

Вторинний ринок — ринок цінних паперів, на якому укладаються угоди купівлі-продажу раніше випущених цінних паперів.

Гарант — поручитель, яким може виступати держава, установа або особа, яка дає гарантію, в будь-якій сфері фінансової діяльності.

Глобальний сертифікат — документ, оформлений на весь випуск цінних паперів у бездокументарній формі, який підтверджує право на здійснення операцій з даними цінними паперами у Національній депозитарній системі.

Гра на біржі — спекулятивні операції на біржі з метою одержання прибутку за рахунок передбачення динаміки котирувань біржових то­варів, фондових цінностей, а також за рахунок різниці котирування і курсів на різних біржах.

Грошова маса — кількісний показник руху грошей в економіці, що характеризує стан грошового обігу. Являє собою сукупність усіх гро­шей як засобів обігу та платежу, що знаходяться в економічному обороті на певну дату чи в середньому за певний період.

Грошовий капітал — капітал в грошовій формі, у вигляді грошових коштів.

Грошовий мультиплікатор — коефіцієнт, що характеризує зв’язок між збільшенням надлишкових резервів банківської системи і сумою нових кредитних грошей, яку вона може створити.

Грошовий ринок — це ринок готівкових грошей, короткострокових кредитних операцій, валюти. На грошовому ринку мають обіг надійні короткострокові інструменти. їхній рух зумовлений різницею в рівнях прибутку та ризику.

Грошово-кредитна політика — сукупність заходів у сфері грошово­го обігу і кредитних відносин, які проводить держава з метою регу­лювання економічного зростання, стримування інфляції, забезпечен­ня зайнятості і збалансування платіжного балансу.

Девальвація — знецінення національної грошової одиниці порівняно з іноземною валютою чи міжнародними валютними одиницями. Це один із варіантів грошової реформи, спрямованої на оздоровлення грошового обігу.

Девіз — платіжний засіб в іноземній валюті, призначений для міжна­родних розрахунків (вексель, чек, акредитив).

Делістинг — вилучення цінних паперів (після перевірки їх на за­безпеченість активами) з торгівлі на фондовій біржі.

Деномінація — збільшення грошової одиниці шляхом обміну ста­рих грошових знаків на нові в певній пропорції та перерахунку в тій же пропорції всіх безготівкових коштів, що перебувають в обігу.

Депозит — 1) цінні папери, що надаються кредитним установам на зберігання; 2) цінні папери, внесені боржником в установи суду для передачі кредитору; 3) гроші або цінні папери, внесені до банку підприємствами і громадянами на зберігання.

Депозитарій — спеціалізована установа для зберігання цінних па­перів (сертифікатів цінних паперів) і/або обліку прав власності.

Депозитарний договір — договір між зберігачем та обраним ним депозитарієм, за яким депозитарій веде для зберігача рахунки у цінних паперах, на яких відображаються операції з цінними паперами, пере­даними зберігачем.

Депозитарна розписка (свідоцтво) — похідний цінний папір, що засвідчує право власності інвестора-резидента на певну кількість цінних паперів іноземного емітента, загальний обсяг емісії яких об­ліковується в іноземній валюті.

Депозитний мультиплікатор — показник, що характеризує, у скільки разів може збільшитися обсяг грошової маси при наявній нормі обо­в’язкових резервів.

Депонування — надання цінних паперів на зберігання в кредитні установи.

Дериват — договір, заснований на курсах валют; дає змогу власнику зафіксувати прийнятну з його точки зору ціну на купівлю (продаж).

Деривативи — договори, вартість яких залежить від вартості цінних паперів, з приводу яких вони укладені, або від показників курсів цінних паперів. Дають можливість власникам зафіксувати прийнятні з їхньої точки зору ціни на купівлю або продаж. Деривативами є опціони, ф’ючерси, варанти.

Дефляція — процес стримування зростання грошової маси в обігу.

Дефолт — припинення виплати відсотків за цінними паперами, коли корпорація перебуває у процесі ліквідації. Боргу за облігаціями може бути не погашено.

Джобер — 1) фаховий біржовик-спекулянт на фондовій біржі; 2) дилер Лондонської фондової біржі, що виконує функції брокера і не здійснює операцій із клієнтами, які не є членами біржі.

Диверсифікація — вкладення капіталу в різноманітні види цінних паперів і компанії, що працюють у різних сегментах ринку.

Дивіденди — грошові платежі, що виплачуються акціонерним то­вариством своїм власникам у зв’язку з розподілом прибутку.

Дилер — 1) фізична або юридична особа, що виконує не лише посе­редницькі (брокерські) функції при купівлі-продажу цінних паперів, а й є учасником угод. Дилер діє за свій рахунок, від свого імені, вира­жаючи власні волю й інтереси. Укладає угоди безпосередньо з клієнта­ми, брокерами, іншими дилерами. Джерело його прибутку — різниця між цінами купівлі та продажу фінансових інструментів і послуг, а також від зміни курсів цінних паперів і валют у часі; 2) особа, що володіє місцем на біржі і здійснює котирування цінних паперів.

Дилерство — операції з купівлі і /або продажу цінних паперів, які здійснюються маклерськими (брокерськими) фірмами й окремими дилерами за власний рахунок і на власний ризик.

Дилер інвестиційний — спеціалізована посередницька фірма на ринку цінних паперів, яка купує на своє ім’я цінні папери нового випуску і перепродає їх дрібними партіями інституційним та індивідуальним інвесторам. Може виступати в ролі брокера.

Дисконт — 1) різниця між ціною, за якою цінний папір продається на фондовій біржі в даний момент часу, і поточним біржовим курсом, з одного боку, та номіналом цінного папера або ціною, за якою цінний папір продається при його погашенні, — з другого; 2) різниця між форвардним курсом валюти (курсом, зафіксованим у момент укла­дання угоди, але з оплатою в майбутньому) та курсом при негайній оплаті; 3) різниця між цінами на товар, обумовлена різними терміна­ми його постачання; 4) зниження (знижка) ціни на товар унаслідок невідповідності його якості умовам стандарту або договору; 5) облік векселів банком або приватною особою з вирахуванням відсотків за період часу, який не закінчився; 6) знижка ціни з урахуванням стану ринку; 7) спеціальна банківська кредитна операція на основі обліку банком цінного папера з розрахунком відсотків та видатків.

Дисконтний кредит — дострокова грошова реалізація векселя, пере­творення комерційного кредиту на банківський.

Дисконтування — метод зведення майбутньої зартості коштів до їх вартості в поточному періоді (до реальної вартості грошей).

Діяльність депозитарна — діяльність щодо надання послуг, збері­гання, обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод із цінними паперами.

Діяльність інформаційна — діяльність, здійснювана спеціалізова­ними і неспеціалізованими суб’єктами фінансового ринку. Пов’язана

зі збиранням, опрацюванням і продажем інформації про стан і роз­виток фінансового ринку.

Діяльність інфраструктурна — діяльність, пов’язана із забезпечен­ням взаємодії учасників фондового ринку, підвищенням його якості, швидкості функціонування.

Діяльність клірингово-розрахункова — діяльність щодо визначення взаємних зобов’язань, які стосуються угод із цінними паперами і розрахунків за ними.

Діяльність комерційна щодо цінних паперів - купівля-продаж цінних паперів, здійснювана торговцем цінними паперами від свого імені і за свій рахунок.

Діяльність комісійна щодо цінних паперів — купівля-продаж цінних паперів, здійснювана торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи.

Діяльність консультаційна — діяльність, здійснювана спеціалізова­ними суб’єктами фінансового ринку з надання послуг, пов’язаних із дослідженням і прогнозуванням ринку.

Діяльність щодо ведення реєстру - збір, фіксація, опрацювання, збері­гання реєстру даних про іменні цінні папери, їх емітентів і власників.

Діяльність щодо випуску й обігу цінних паперів — посередницька діяльність по випуску й обігу цінних паперів, здійснювана банками, акціонерними товариствами (статутний фонд яких сформований тільки за рахунок іменних акцій), торговцями цінними паперами.

Діяльність щодо випуску цінних паперів — виконання торговцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунок емітента зобов’язань щодо організації передплати на цінні папери або їх реа­лізації іншим способом. При цьому торговець цінними паперами за домовленістю з емітентом може брати на себе зобов’язання викупи­ти нереалізовану частину в емітента у разі неповного розміщення цінних паперів.

Діяльність щодо регулювання фінансового ринку — діяльність, по­в’язана з визначенням умов обігу фінансових інструментів, порядку функціонування і дії учасників ринку, а також здійсненням функцій контролю і нагляду на фінансовому ринку.

Діяльність щодо управління цінними паперами - діяльність щодо управління переданими у володіння цінними паперами, що належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначе­них цією особою третіх осіб. Здійснюється від імені керуючого за винагороду на підставі укладеного на певний термін договору.

Діяльність професійна на фондовому ринку — підприємницька ді­яльність щодо перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів і організаційного, інформаційного, технічного, консультаційного й іншого обслуговування випуску й обігу цінних паперів, яка є винят­ковим або переважним видом діяльності. Здійснюється юридичними і фізичними особами на підставі спеціальних дозволів (ліцензій).

Діяльність саморегульованих організацій — здійснення добровільними об’єднаннями професійних учасників ринку цінних паперів діяль­ності щодо захисту інтересів своїх членів і розробки комплексних заходів для впорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних па­перів і запобігання зловживаням і порушенням у цій сфері.

Документальність — властивість цінного папера завжди виступати як документ незалежно від того, чи існує він у формі паперового сертифіката, чи у формі безготівкового запису на рахунках.

Доручення (наказ) брокеру — форма взаємовідносин брокера і клієнта, що полягає у видачі брокеру вказівок стандартного типу.

Дроблення акцій — прийом, що застосовується акціонерними ком­паніями, в результаті чого відбувається збільшення кількості акцій у тримачів при пропорційному зменшенні їхньої ціни.

Другий ринок — позабіржовий ринок, на якому здійснюються опе­рації з незареєстрованими цінними паперами.

Електронні цінні папери (бездокументарна форма випуску цінних па­перів) — цінні папери, що існують у вигляді облікового запису, який є підтвердженням права власності на цінний папір.

Емісія — випуск державою, підприємствами, організаціями цінних паперів (акцій, облігацій), банківських нот, грошей.

Емісія векселя — видача векселя векселедавцем на користь ремітента.

Емісія казначейська — випуск в обіг казначейських білетів і держав­них цінних паперів, здійснюваний казначейством та іншими державни­ми фінансовими органами з метою покриття бюджетного дефіциту.

Емітент — юридична особа або орган виконавчої влади, що здійснює випуск цінних паперів і несе від свого імені зобов’язання перед влас­никами цих цінних паперів.

Ефективний портфель — портфель, що забезпечує інвестору як мак­симально очікувану дохідність при заданому рівні ризику, так і мінімальний ризик при заданому рівні дохідності.

Ефективний фінансовий ринок — ринок, на якому ціна кожного цінно­го папера в кожен момент часу збігається з її інвестиційною вартістю.

Єврооблігації — міжнародні боргові цінні папери на пред’явника, що випускаються позичальником при одержанні довгострокової (від 5 до 15 років) позики на євроринку. Номінальна вартість єврооблі­гації, як правило, еквівалентна 1000 доларів США. Розміщуються звичайно одночасно в різних країнах спеціальним емісійним синди­катом, що складається з банків, кредитних установ, брокерських та інших фірм. Основні емісійні центри єврооблігацій — Лондон, Фран- кфурт-на-Майні, Люксембург, Нідерланди, Антильські, Бермудські, Багамські острови, Сінгапур, Гонконг.

Європейська валютна одиниця (євро) — міжнародна розрахункова одиниця країн-членів ЄЕС. Введена в дію 01.01.1999 р.

Житловий чек — цінний папір, що використовується як платіжний засіб для придбання у власність об’єктів приватизації.

Забезпечення — сукупність матеріальних та інших благ, які знахо­дяться у сфері обігу і служать матеріальною основою обігу нерозмін­них грошових знаків.

Заощадження — різниця між поточним доходом і поточним спо­живанням.

Застава — спосіб забезпечення зобов’язання. Застава виникає з договору або закону.

Заставні — фінансові інструменти, довгострокові цінні папери, що випускаються переважно іпотечними банками під заставу земельних ділянок, будинків та іншого нерухомого майна. Дають прибуток у вигляді відсотків.

Зберігані цінних паперів — банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних па­перів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо належних йому цінних паперів, так і щодо цінних паперів, які він зберігає згідно з договором.

Земельна бона — цінний папір, що використовується тільки для обміну на документи, які свідчать про право власності на частину землі державного земельного фонду.

Інвестиції — 1) довгострокові вкладення приватного або державного капіталу в різні галузі національної (внутрішні інвестиції) або за­кордонної (зовнішні інвестиції) економіки з метою одержання при­бутку; 2) сукупність витрат, що реалізується у формі довгострокових вкладень капіталу в різні галузі економіки.

Інвестиції контролюючі — інвестиції, що забезпечують володіння більш ніж 50% голосуючих акцій певної компанії.

Інвестиції портфельні — вкладення коштів у довгострокові цінні папери.

Інвестиції фінансові — вкладення у фінансові інструменти, тобто в акції, облігації й інші цінні папери, випущені приватними компанія­ми або державою, а також в об’єкти тезаврації, банківські депозити.

Інвестори — громадяни та юридичні особи країни, а також іноземні громадяни, фірми, держави, які приймають рішення про вкладення особистих, позичених або залучених коштів в об’єкти інвестування.

Дата добавления: 2015-09-30