Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Серія “Вища освіта в Україні” С. О. Маслова, О. А. Опалов 17 страница



-4-Н)--4-

*0 *1 Ч Ч Рис. 11.3. Періоди надходження або утворення доходів.

Ця умова значно спрощує визначення періоду часу.

Визначення вартості грошей у часі необхідне, щоб підсумову­вати грошові потоки, які надходять у різні періоди часу. На­приклад, якщо визначили поточну вартість одиничного надхо­дження і поточну вартість ануїтету, то можна підсумовувати ці грошові потоки для визначення загальної суми надходжень, що має велике значення для визначення потоку доходів від активів.

Визначення поточної вартості необхідне в ситуації, коли відо­ма вартість майбутніх грошових потоків, отриманих у резуль­таті капіталовкладень у нульовому періоді.

Це можна зобразити графічно:


0 12 3 4


 

Період часу

Рис. 11.4. Схема визначення поточної вартості фінансових інструментів

Під час проведення фінансово-економічних розрахунків, по­в’язаних з інвестуванням коштів, процеси нарощування і дисконтування вартості можуть здійснюватись як за простими, так і за складними процентами. Прості проценти застосовують­ся, як правило, при короткостроковому інвестуванні, складні — при довгостроковому.

Простим процентом називається сума, яка нараховується за початковою (реальною) вартістю вкладу в кінці одного періоду платежу, що визначається умовами інвестування коштів (місяць, квартал і т. п.). Розрахунок суми простого процента в процесі нарощування вкладу такий:

J = PxnxZ, (11.1)

де / — сума процента за обумовлений період інвестування в цілому; Р — початкова сума вкладу (інвестицій); п — тривалість інвестування (кількість періодів); Z— процентна ставка у віднос­них величинах.

У цьому разі майбутня вартість вкладу (5) разом із нарахова­ною сумою процента визначається за формулою:

S = P + J = P{l + nZ) (11.2)

Множник (1+п2) називається коефіцієнтом нарощування прос­тих процентів. Його значення завжди має бути більше за одиницю.

При розрахунку суми простого процента в процесі дискон­тування вартості коштів (тобто суми дисконту) використовується така формула:

£> = «-5-5-, (Ц.З)

1+ ПІ

де В — сума дисконту (за простими процентами) за обумовле­ний період інвестування в цілому; Я — кінцева сума вкладу, що залежить від умов інвестування; п — тривалість інвестування (кількість періодів); 2 — використовувана дисконтна ставка у відносних величинах.

У цьому разі реальна вартість грошових ресурсів (Р) з ураху­ванням розрахованої суми дисконту визначається так:



Р^Б-В^Б —-—. (11-4)

^ 1 + п2 Множник — називається дисконтним множником (кое-

1 + ПЛ

фіцієнтом) простих відсотків, значення якого завжди має бути меншим за одиницю.

Складним відсотком називається сума прибутку, яка утво­рюється в результаті інвестування за умови, що сума нарахова­ного відсотка (простого) не виплачується після кожного періоду, а додається до суми основного внеску і в наступному періоді платежу сама дає прибуток. При розрахунку суми внеску в про­цесі його нарощування за складними відсотками (Бс) використо­вується формула:

Бс = Р-{ І + г)”. (11.5)

Відповідно сума відсотка (/с) у цьому разі становить:

Л = Бс- Р. (11.6)

При розрахунку реальної вартості коштів у процесі дискон­тування за складними відсотками (Рс) використовується така формула:

Рс =—-—

(1 + 2)" ‘ (П.7)

Відповідно сума дисконту (Бс) у цьому разі дорівнює:

йс = Б - Рс. (11.8)


Множники (і + 2)" і ^ + називаються відповідно множ­ником нарощування і множником дисконтування складних відсотків.

Якщо інвестиції дають прибуток, який надходить у вигляді серії декількох однакових за розміром виплат протягом рівних проміжків часу, така серія виплат називається ануїтетом. Кож­на виплата в межах ануїтету може бути знову інвестована з тим, щоб на неї нараховувалися складні відсотки. Тому май­бутня вартість ануїтету (Ба), що дає протягом п років щорічні виплати прибутку О в умовах, коли на ці виплати згодом на­раховується процент Z, складається із сукупності кожної ви­плати за ануїтетом:

Ба = йх(і + г)п~1 + ох(і + г)"'2 +... + йх{і + г)° =

= в((і + г)"~! +(і + г)п~2 +... + {і + г)0)=вхк~, (П9)

^ А

де Ки — коефіцієнт майбутньої вартості ануїтету (множник ануїтету).

Виходячи з цього, реальна вартість ануїтету заснована на виплаті п разів серії рівномірних платежів:

рл, (11.10)

{і + гу (.і + г)2 {і + 2)"

де КИл — коефіцієнт реальної вартості ануїтету (дисконтний множник ануїтету).

Використовуючи неведені вище рівняння (формули), можна скласти моделі, що дають змогу оцінювати вартість різних видів цінних паперів та фінансових інструментів.

11.2. Вартість капіталу

Реальна теперішня вартість окремих фінансових інструментів формується під впливом двох основних показників:

1) суми майбутнього грошового потоку від конкретного виду фондового інструмента;


•+ 2) втрати дисконтної ставки, що використовується при оцінці реальної вартості майбутнього грошового потоку (норми поточної прибутковості).

За облігаціями, ощадними сертифікатами сума майбутнього грошового потоку складається із сум надходження відсотків за цими активами і вартості самого активу на момент його пога­шення. При цьому можливі три принципових варіанти форму­вання майбутнього грошового потоку за цими видами фінансо­вих інструментів:

У 1) без виплати відсотків (тобто прибуток визначається як різниця між оголошеною викупною ціною і ціною придбання);

У 2) з періодичною виплатою відсотків і погашенням у кінці передбаченого терміну (це найпоширеніший нині варіант еміту- вання цих фінансових інструментів);

У 3) з виплатою всієї суми відсотків при погашенні в кінці передбаченого терміну повернення.

За акціями та інвестиційними сертифікатами сума майбут­нього грошового потоку формується залежно від двох умов:

1) при використанні фінансового інструмента протягом не- визначеного тривалого періоду часу (в цьому разі грошовий потік майбутнього періоду формується тільки за рахунок сум нарахова­них дивідендів);

>- 2) при використанні фінансового інструмента протягом ра­ніше передбаченого терміну (в цьому разі майбутній грошовий потік складається із сум надходжень дивідендів, суми придбання цього інструмента і курсової різниці за ним — різниці між його ціною на момент погашення і початковою ціною придбання).

Розмір дисконтної ставки, що використовується при оцінці теперішньої вартості майбутнього грошового потоку, тобто нор­ми поточної прибутковості, повинен бути обов’язково дифе­ренційований за окремими фінансовими інструментами. Ди­ференціація здійснюється з урахуванням таких показників:

У а) ставки позикового (банківського) відсотка;

У б) прогнозованого темпу інфляції в майбутньому періоді;

У в) премії за інвестиційний ризик за конкретними фінан­совими інструментами.

Перші два показники формують норму поточної прибутко­вості за “безризиковими інвестиціями”, зокрема за облігаціями
внутрішньої державної позики. При цьому норма поточної при­бутковості за конкретним фінансовим інструментом визначаєть­ся як сума норми поточної прибутковості за “безризиковими фінансовими інвестиціями” і норми премії за ризик (ризик підвищення ставки позикового відсотка; ризик підвищення тем­пу інфляції; ризик неплатежу і т. п.). Рівень цих ризиків визна­чає в остаточному підсумку ступінь диференціації норми поточ­ної прибутковості за окремими фінансовими інструментами.

Існують такі моделі оцінки реальної поточної вартості най- популярніших фінансових інструментів:

1. Модель оцінки поточної ринкової вартості облігацій (основ­на модель):


 

(11.11)

де Цр- поточна ринкова вартість облігації; П0 — щорічна сума відсотка за облігацією, що являє собою добуток її номіналу на оголошену ставку відсотка; Цном ~ номінал облігації, що підлягає погашенню в кінці періоду її погашення; НД — норма поточної дохідності (виражена десятковим дробом); ґ — кількість років (періодів), що залишаються до погашення облігації.

Економічний зміст цієї моделі полягає в тому, що поточна ринкова вартість облігації дорівнює сумі всіх відсоткових над­ходжень за залишковий період її обігу і номіналу, дисконтова­них за формою поточної прибутковості для даного виду об­лігацій.

Ця модель використовується для розрахунку поточної вар­тості облігацій із періодичною виплатою відсотків.

2. Модель розрахунку поточної ринкової вартості облігацій без виплати відсотків являє собою спрощений варіант основної моделі:

(11.12)

де Цр — поточна ринкова вартість облігації без виплати відсотків.

Економічний зміст цієї моделі полягає в тому, що поточна ринкова вартість облігацій без виплати відсотків являє собою ЇЇ номінал, зведений до реальної вартості за дисконтною ставкою (нормою поточної дохідності).


■+ 3. Модель оцінки поточної ринкової вартості облігацій з виплатою всієї суми відсотків при погашенні:

(11.13)

де Ц'р— поточна ринкова вартість облігації з виплатою всієї суми відсотків при погашені; Пк — сума відсотка за облігацією, яка буде нарахована при її погашенні за відповідною ставкою.

Економічний зміст цієї моделі полягає в тому, що поточна ринкова вартість облігації дорівнює сукупним виплатам номі­налу і суми відсотка при погашенні, дисконтованим за нормою поточної дохідності для даного виду облігацій. Вона також яв­ляє собою спрощений варіант основної моделі оцінки облігації.

4. Модель оцінки поточної ринкової вартості акції при її використанні протягом необмежено тривалого періоду часу:


 

де ЦАІ — поточна ринкова вартість акції, що використовується протягом невизначеної кількості років; п — число років, що входить у розрахунок; <іп — сума дивідендів, яку інвестор очікує отримати в л-ному році; НД — норма поточної дохідності акції даного типу, що використовується як дисконтна ставка в роз­рахунках реальної вартості і виражається десятковим дробом.

Економічний зміст цієї моделі полягає в тому, що поточна ринкова вартість акції, яка використовується невизначене чис­ло років, являє собою суму дивідендів за окремі періоди, зведе­ну до теперішньої вартості за дисконтною ставкою.

Ця модель має суто теоретичне спрямування, оскільки на практиці жоден інвестор або фінансовий посередник не пла­нує тримати своїх фінансових активів в акціях такий тривалий час (за цей термін у них з’явиться безліч можливостей реінвесту- вати капітал на вигідніших умовах).

5. Модель оцінки поточної ринкової вартості акцій при їх використанні протягом раніше передбаченого терміну:


 


де ЦА] — поточна ринкова вартість акції, що використовується протягом раніше передбаченого періоду; ЦРА — прогнозована ринкова ціна реалізації акції в кінці періоду її використання.

Економічний зміст цієї моделі аналогічний основній моделі оцінки облігацій із тією різницею, що замість суми відсотків використовуються показники диференційованої за роками суми дивідендів, а замість номіналу облігації — прогнозована ринко­ва ціна акції в момент її реалізації. Сам же механізм розрахунку ринкової вартості при цьому не змінюється.

■+ 6. Модель оцінки поточної ринкової вартості акції з постій­ними дивідендами:

ЦАС0„«=-—-, (11.16)

пД

де ЦАсом — поточна ринкова вартість акції з постійними диві­дендами; сі — річна сума постійного дивіденду.

•+ 7. Модель оцінки поточної ринкової вартості акції з постійно зростаючими дивідендами (модель Гордона):

Гід)

НД -Па ’ (11Л7)

де ЦAJ — поточна ринкова вартість акції з дивідендами, що постій­но повертаються; сі0 — сума останнього виплаченого дивіденду; Пд — темп зростання дивідендів, виражений десятковим дробом.

8. Модель оцінки поточної ринкової вартості акцій зі змінною сумою дивідендів за періоди:

тт і СІ2 СІп

ЦА„ — + — +... + —, (11.18)

1+ НД \ + НД 1 + НД V 7

де ЦАп — поточна ринкова вартість акції зі змінною сумою ди­відендів; й}, сі2... сі — дивіденди за періоди.

Дані моделі оцінки реальної поточної вартості окремих фінан­сових інструментів використовуються при їх виборі і внесенні до фондового портфеля, що формується.

11.3. Практичне застосування концепції вартості грошей у часі

Основні напрями практичного використання концепції вар­тості грошей у часі подано на рис. 11.5. Це:

>- аналіз накопичень;

розрахунок амортизації позики;

>- визначення необхідного ануїтету;

>*- визначення процентної ставки. ч


 

Серн рівних шатежів дія повернення початкової основної о ми

Доход за інвестиціями

Періоди часу

Рис. 11.6. Механізм амортизації позики


Більшість позик чи боргових зобов’язань підлягає аморти­зації. Щоб визначити розмір амортизації і планувати надход­ження амортизаційних відрахувань, встановлюють розмір ануї­тету, який характеризує необхідний рівень для відшкодування основної суми боргу і відсотків за капіталом позики протягом терміну позики. До нього входять як виплата основної суми по­зики, так і відсотків за позикою у кожний певний період часу.

Амортизаційні відрахування грунтуються на припущенні, що нарахування відсотків проводяться на залишкову суму позики.

Слід враховувати, що, вибираючи між різними варіантами можливих фінансових операцій, інвестор завжди орієнтується на операцію з вищою ефективною ставкою.

Ефективна річна ставка - це звичайна ставка відсотка, еквівалентна тому рівню, який виникає в результаті безперервного нарахування відсотків про­тягом року.

Розраховується за формулою:

, -1,0, (11.19)

де EAR — ефективна річна ставка; гпот — номінальний річний відсоток; q — кількість нарахувань відсотка всередині періоду (нарахування більш як один раз на рік).

Значення ефективної ставки дає змогу порівнювати між со­бою угоди: чим вища ефективна ставка, тим (за інших рівних умов) вигіднішою є угода для інвестора.

Семінарське заняття

Питання до обговорення:

1. Поточна вартість фінансових інструментів.

2. Майбутня вартість фінансових інструментів.

3. Практичне застосування поточної та майбутньої вартості фінан­сових інструментів.

Доповіді:

1. Застосування концепції вартості грошей в часі при розрахунку грошових потоків.

2. Механізм розрахунку майбутньої вартості фінансових інструментів.

EAR =


 

Задачі та завдання

1. Яким буде Ваш вибір - отримання 5000 грош. од. через рік або 12000 грош. од. через 6 років, якщо коефіцієнт дисконтування дорівнює:

а) 0 %;

б) 12 %;

в) 20 %.

2. Розрахуйте майбутню вартість 1 ООО грош. од. для таких ситуацій:

а) 5 років, 8 % річних, щорічне нарахування відсотків;

б)5 років, 8 % річних, піврічне нарахування відсотків;

в) 5 років, 8 % річних, щоквартальне нарахування відсотків.

3. Розрахуйте поточну вартість кожного наведеного нижче грошового надходження, якщо коефіцієнт дисконтування дорівнює 12 %:

а) 5 млн. грош. од., отриманих через 3 роки;

б) 50 млн. грош. од., отриманих через 10 років.

4. Чи варто купувати цінні папери за 5500 грош. од., що генерують щорічний дохід в розмірі 1 ООО грош. од. протягом семи років, якщо коефіцієнт дисконтування дорівнює 8 %?

5. Оплата за довгостроковим контрактом допускає вибір одного з двох варіантів: 25 млн. грош. од. через 6 років або 50 млн. грош. од. через 12 років. При якому коефіцієнті дисконтування вибір не має значення?

6. Фірмі запропоновано інвестувати 100 млн. грош. од. на термін 5 років при умові повернення цієї суми частинами (щорічно по 20 млн. грош. од.). По завершенні 5 років виплачується додаткова винагорода в розмірі ЗО млн. грош. од. Чи прийме фірма цю пропо­зицію, якщо можна депонувати гроші в банк із розрахунку 8 % річних, що нараховуються щоквартально?

7. Ділянка здана в оренду на 20 років. Сума річного платежу складає 1000 грош. од. Кожних 5 років величина платежу індексується на 10 %. Розрахуйте поточну ціну договору на момент його укладан­ня, якщо банківська відсоткова ставка дорівнює 15%.

8. Аналізуються два варіанти накопичення коштів за схемою ануї­тету постнумерандо, тобто надходження грошових засобів здійснюється в кінці відповідного часового інтервалу:

Вар. 1. Вноситься вклад на депозит 500 грош. од. кожних півроку за умови, що банк нарахує 8 % річних з піврічним нарахуванням відсотків.

Вар. 2. Робиться щорічний вклад в розмірі 1000 грош. од. на умо­вах 9 % річних при щорічному нарахуванні відсотків.


Визначити: а) яка сума буде на рахунку через 10 років при реалізації кожного варіанту? Який варіант більш привабливий? б) чи зміниться Ваш вибір, якщо відсоткова ставка по варіанту 2 зни­зиться на 0,5 %?

9. Аналізуються два варіанти накопичення засобів за схемою ануїте­ту пренумерандо, тобто надходження засобів здійснюється на початку відповідного часового інтервалу:

Вар. 1. Вноситься вклад на депозит 500 грош. од. кожні півроку при умові, що банк нараховує 8 % річних з піврічним нарахуванням відсотків. Вар. 2. Робиться щорічний вклад в розмірі 1000 грош. од. на умо­вах 9 % річних при щорічному нарахуванні відсотків.

Визначити: а) яка сума буде на рахунку через 12 років при реалізації кожного плану? Який план більш привабливий? б) чи зміниться Ваш вибір, якщо відсоткова ставка по варіанту 2 буде знижена

до 8,5 %?

10. Ефективна відсоткова ставка характеризує річну ставку склад­них відсотків, що визначена як співвідношення між виданою су­мою і сумою грошових коштів, яка може бути отримана за будь- якою схемою виплат. Чим викликана необхідність розрахунку ефективної відсоткової ставки? Яка залежність між номіналь­ною ставкою і ефективною?


Тести для самоперевірк


1. Ануїтет — це:

а) рівномірні платежі або постачання грошових коштів через одна­кові інтервали часу за однаковою ставкою відсотка;

б) вид боргового зобов ’язання;

в) стаття активу балансу;

г) вид банківської позики.

2. Дисконтування — це:

а) нарахування відсотків;

б) приведення реальної вартості грошей до їх вартості у майбут­ньому періоді;

в) сума, що виплачується одноразово;

г) приведення майбутньої вартості грошей до їх вартості в поточ­ному періоді.

3. Теперішня вартість грошових потоків відображає:

а) поточну ринкову ціну фінансового активу в результаті зрівнова­ження попиту і пропозиції на нього;

б) надходження, що знаходяться за межами сьогоднішнього дня;

в) рівномірні грошові потоки, що проводяться в кінці періоду.

257


4. Ставка дисконтування відображає:

а) різницю між ціною фінансового інструмента, що відповідає його номіналу та реально сплаченою за нього ціною, меншою за номінал;

б) знижку з номіналу фінансового інструмента;

в) очікувану дохідність фінансового активу.

5. Вартість капіталу визначається як:

а) регулярно одержуваний прибуток з капіталу, майна чи землі, що не вимагає підприємницької діяльності;

б) різниця між одержаною за допомогою розрахункової відсоткової ставки вартістю очікуваного в майбутньому перевищення та інвести­ційними витратами, співвіднесеними на момент початку інвестування;

в) частина прибутку акціонерного товариства, яка щорічно розпо­діляється між акціонерами у відповідності з кількістю та видом акцій, що знаходяться у володінні акціонерів.

6. Відсоткова ставка — це:

а) плата за позиковий капітал у всіх його формах;

б) фіксована ставка, за якою в обумовлені терміни виплачується сума відсотку;

в) коефіцієнт платоспроможності, застосовуваний при оцінці банків.

7. Капіталізація — це:

а) відхилення конкретних величин від середнього їх значення, підне­сене до квадрату;

б) приведення майбутньої вартості грошей до їх вартості в поточ­ному періоді;

в) перетворення фінансових коштів в капітал.


Рекомендована літератур


1. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? - М.: Финансы и статистика, 1997.

2. Бланк И. А Основы финансового менеджмента. - К.: Ника-Центр, 1999.

3. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами. - М.: Финансы и статистика, 1996.

4. Мельников А. В. Финансовые рынки: стохастический анализ и расчеты производных ценных бумаг. - М.: ТВП, 1997.

5. Меркулов Я. С. Теоретическое и практическое пособие по финан­совым вычислениям. - М.: ИНФРА-М, 1996.

6. Первозванский А. А. Финансовый рынок: расчет и риск. - М., 1994.

7. Фінансовий, менеджмент: курс лекцій: Навч. посіб. / За ред. Г. Г. Кірейцева. - Житомир: ЖІТІ, 2001.

8. Хелфет Э. Техника финансового анализа: Пер. с анг. - М.: ЮНИТИ, 1996.


ТЕМА 12 ^■§0^ ОЦІНКА РИЗИКУ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ

0 План викладу матеріалу теми

1. Поняття і класифікація фінансових ризиків.

2. Методи оцінки ризику на фінансовому ринку.

3. Методи управління фінансовими ризиками.

ВАЖЛИВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

/ Ризик

/ Інфляційний ризик

/ Фінансові ризики

/ Галузевий ризик

/ Систематичний ризик

/ Хеджування

/ Несистематичний ризик

/ Уникнення ризику

/ Ризик ліквідності

/ Лімітування ризику

 

12.1. Поняття і класифікація фінансових ризиків

Під інвестиціями слід розуміти вкладення коштів, певні ви­трати на ринку цінних паперів, що здійснюються з метою отримання доходу, прибутку. Звичайно, інвестиції поділяють на: ■4 1) прямі — вкладення в реальні активи (виробництво), в управ­лінні яких бере участь інвестор; -> 2) портфельні (фінансові) — вкладення в акції, облігації та інші цінні папери, що дають право на отримання доходу від власності. Частина портфель­них інвестицій — вкладення в акції підприємств різних галузей матеріального виробництва — іноді також розглядаються як прямі; 3) реальні — фінансові вкладення в землю, нерухомість, машини і обладнання, запасні частини тощо (разом із витратами


оборотного капіталу); 4) проектні — кредити, що надаються реальному або потенційному власникові для реалізації прибут­кового інноваційного проекту.

У ринковій економіці існують різні можливості для інвести­ційних вкладень. При виборі юридичною або фізичною особою напряму вкладення капіталу одним із головних критеріїв слу­жить оцінка ризику. В цілому ризик у ділових операціях — це економічна категорія, що відображає ступінь успіху (невдачі) фірми в досягненні своїх цілей з урахуванням впливу контро­льованих і неконтрольованих факторів. Операції з фінансови­ми інструментами завжди пов’язані з ризиком.

Фінансові ризики — це спекулятивні ризики. Інвестор, здій­снюючи венчурне вкладення капіталу, заздалегідь знає, що для нього можливі лише два результати: прибуток або збиток. Особ­ливістю фінансового ризику є ймовірність зазнати збитків у ре­зультаті проведення будь-яких операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах, здійснення операцій з фондовими цінними паперами, тобто ризику, який випливає з природи цих опера­цій, тому суть ризику полягає в імовірності настання або не- настання події з можливими негативними наслідками через обмеженість матеріальних і нематеріальних ресурсів.

У цілому фінансовий ризик як міру економічної або соціаль­ної невизначеності можна охарактеризувати:

за величиною — високий, середній і низький;

>► за ступенем допустимості — допустимий ризик, коли втра­чається частина доходу; критичний (локальний) ризик, при якому повністю втрачаються доходи і виникає необхідність відшкодовувати втрати; катастрофічний ризик повної втрати майна;

>► за об’єктами — ризик підприємця, підприємства, банку, страхової компанії, тобто окремих юридичних і фізичних осіб;

У>- за видом діяльності — ризик виробничої, посередницької, торговельної, транспортної, консалтингової, страхової, охорон­ної та іншої діяльності;

>- за економічним змістом — чистий ризик як об’єктивна мож­ливість зазнати збитків (нульового результату) і спекулятивний ризик як суб’єктивна можливість отримання позитивного або негативного результату певної діяльності;

за характером — операційний, інфляційний, кредитний, процентний, валютний. Операційний ризик пов’язаний із по­милкою або неправильною організацією, неправильним вибо­ром методу проведення тієї чи іншої фінансової операції. До цього виду ризику відносять і можливі помилки менеджерів. Інфляційний ризик визначається ступенем точності прогнозу­вання інфляції та її впливу на результат фінансово-господарсь­кої діяльності. Кредитний ризик розглядається як ризик непо- гашення кредиту і несплати процентів за ним. Процентний ризик виникає у разі зміни процентних ставок за кредитними ресурсами, що надаються. Валютні ризики можливі у разі зміни курсів валют, а також політичної ситуації, коли курси валют незмінні, а можливості вільного обігу валют обмежені. Ці ризи­ки пов’язані з переоцінкою статей балансу закордонних філій підприємств у національну валюту та при зворотних операціях. Валютні ризики властиві кліринговим розрахункам і товаро­обмінним, бартерним операціям;

>- за галузевою і територіальною ознакою — загально­економічний, галузевий, країни, регіональний тощо.

Виділяють такі основні види ризику:

У систематичний ризик, тобто ризик кризи фінансового ринку;

/ несистематичний ризик, тобто ризик поєднання всіх видів ризику, пов’язаних із конкретними фінансовими інструментами;

/ селективний ризик — ризик неправильного вибору цінних паперів для інвестування при формуванні портфеля;

/ часовий ризик — ризик емісії, купівлі або продажу цінного паперу у невідповідний час, що тягне за собою втрати;

/ ризик законодавчих змін (можуть змінитися умови емісії, вона може бути визнана недійсною і таке інше);

/ ризик ліквідності — ризик, пов’язаний з можливістю втрат при реалізації цінного папера через зміну в оцінці його якості;

У інфляційний ризик — ризик того, що при високій інфляції доходи, які отримують інвестори за фінансовими інструмента­ми, знецінюються швидше, аніж зростають, інвестор зазнає ре­альних втрат.

Існує і багато інших видів ризику операцій із фінансовими інструментами. В Україні всі вони мають місце і породжуються наявною в країні політичною та економічною нестабільністю. Високий ступінь ризику не лише перешкоджає розвитку фінан­сового ринку, а й стимулює заощадження коштів населення і підприємств.


Дата добавления: 2015-09-30; просмотров: 16 | Нарушение авторских прав







mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.042 сек.)







<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>