МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра фінансів та банківської справи
Індивідуальна контрольна робота
з предмету:
Фінансовий ринок
Номер залікової книжки:12209
Варіант № 9
Роботу виконав
студент групи ФнЗС-1
Говорун Станіслав
2015р.
Завдання:
1.Основні підходи до класифікації фінансових ринків.
2.Попит та пропозиція на грошовий капітал
3.Задача
Першопочаткова сума боргу становить 250 000 грн. визначити нарощену суму через два роки,використовуючи декурсивний та антисипативний методи нарахування відсотків при відсотковій ставці у 25%.
Відповідь
1.Основні підходи до класифікації фінансових ринків.
Наявність багатьох типів фінансових ринків пов'язана з існуванням різних підходів до їх класифікації. Розглянемо основні підходи і, відповідно, основні класифікації фінансових ринків.
1. За умовами передачі фінансових ресурсів в користування фінансовий ринок поділяють на ринок позикового і ринок акціонерного капіталу. На ринку позикового капіталу ресурси передаються на умовах позики на визначений термін та під процент за допомогою боргових цінних паперів або кредитних інструментів. На ринку акціонерного капіталу кошти вкладаються на невизначений термін. При цьому інвестор отримує право на частину прибутку у вигляді дивіденду, право співвласності на активи підприємства і повністю поділяє підприємницькі ризики з іншими акціонерами підприємства.
2. За терміном обігу фінансових активів, що можуть бути в обігу на ринку, фінансовий ринок поділяють на грошовий ринок та ринок капіталів
На грошовому ринку здійснюється короткострокове інвестування коштів. На цьому ринку перебувають в обігу фінансові активи, термін обігу яких не перевищує одного року: короткострокові казначейські зобов'язання, ощадні та депозитні сертифікати, векселі, різні види короткострокових облігацій тощо. На ринку грошей корпорації залучають кошти для підтримки оборотного капіталу в разі виникнення тимчасових короткострокових потреб у грошових коштах. Фінансові інститути, зокрема комерційні банки, залучають кошти на такому ринку для надання позичок іншим суб'єктам ринку та для підтримки ліквідності на належному рівні. Короткострокові цінні папери на ринку грошей більш ліквідні та характеризуються меншим коливанням цін, ніж на ринку капіталів, тому здійснення інвестицій на грошовому ринку менш ризикове, ніж па ринку капіталів.
Ринок капіталів призначений для довгострокового інвестування коштів в основний капітал. На ринку капіталів надаються середньо-та довгострокові кредити, перебувають в обігу середньо- та довгострокові боргові цінні папери, а також інструменти власності — акції, для яких термін обігу не встановлюється. Емітуючи акції та облігації, залучаючи банківські кредити, корпорації формують на ринку капіталів фінансові ресурси, необхідні для модернізації і розширення виробництва, впровадження нових технологій, освоєння виробництва нових видів продукції. Фізичні особи та будівельні організації залучають кошти для придбання та будівництва нерухомості. Фінансові інститути формують власні фінансові ресурси, які перебувають у їх використанні протягом усього періоду функціонування і забезпечують економічне зростання та економічну стабільність фінансовому інституту.
В цілому на ринку довгострокових запозичень держава, підприємницькі структури і населення отримують за визначену плату в довгострокове або безстрокове користування фінансові ресурси інших учасників ринку. Ринок капіталів розвивається більшою мірою в країнах з досить визначеними та сприятливими економічними перспективами. Становлення ринку капіталів передбачає невисокі темпи інфляції, а також стабільність політичної та економічної ситуації в країні.
3. Залежно від того, чи нові фінансові активи пропонуються для продажу, чи емітовані раніше, фінансовий ринок поділяють на первинний та вторинний. Первинний ринок є ринком перших та повторних емісій, на якому здійснюється початкове розміщення фінансових активів серед інвесторів та початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки. Обов'язковими учасниками первинного ринку є емітенти цінних паперів і інвестори.
На вторинному ринку мають обіг емітовані раніше фінансові активи. Операції на вторинному ринку не збільшують загальної кількості фінансових активів і загального обсягу інвестицій в економіку. Важливі риси вторинного ринку — ліквідність, можливість поглинати значні обсяги фінансових активів у короткий час при незначних витратах на проведення операцій. Основну частину операцій па вторинному ринку становлять операції, пов'язані з перерозподілом сфер впливу на ринку, та спекулятивні операції. Як правило, вторинний ринок визначає ціни на первинному ринку.
Вторинний ринок для деяких типів фінансових активів є досить обмеженим, для інших — практично відсутнім. Для таких фінансових активів, як акції, ф'ючерси та опціони, характерним є не тільки розвинений вторинний ринок, а й наявність спеціалізованих бірж для торгівлі цими активами. Вторинного ринку кредитів в Україні практично немає. У країнах з розвиненою ринковою економікою вторинний ринок кредитів розвивається за рахунок впровадження фінансовими посередниками іновацій на ринку інструментів позики, а саме внаслідок використання процедури сек'юритизації активів.
4. Залежно від місця, де відбувається торгівля фінансовими активами, розрізняють біржовий та позабіржовий ринки. Біржовий ринок пов'язують із поняттям біржі як особливим чином організованого ринку, що сприяє збільшенню мобільності капіталу та виявленню реальних ринкових цін активів. Біржовий ринок є переважно вторинним ринком, оскільки на ньому в більшості випадків відбувається торгівля емітованими раніше фінансовими активами. На позабіржовому ринку діють так звані торгово-інформаційні системи. Учасники таких систем — фінансові посередники — мають змогу ознайомитись із попитом-пропозицією на фінансові активи та укласти угоди з тими посередниками, пропозиції яких їх зацікавлять.
На різних сегментах фінансового ринку біржовий та позабіржовий ринки відіграють різну роль. Так, на валютному ринку торгівля валютними ресурсами переважно зосереджується на позабіржовому міжбанківському ринку. На ринку цінних паперів як біржовий, так і позабіржовий ринки мають велике значення. Організаторами торгівлі на біржовому ринку цінних паперів виступають фондові та спеціалізовані біржі з торгівлі ф'ючерсними та Опціонними контрактами. На позабіржовому ринку торгівля цінними паперами здійснюється через торговельно-інформаційні системи, які створюються торговцями цінними паперами відповідно до законодавства конкретної країни. Торгівля акціями відбувається переважно на біржовому ринку, а облігаціями — на позабіржовому.
5. Якщо взяти за характерну ознаку для класифікації поняття глобальності, можна здійснити поділ фінансових ринків на міжнародний та національні. Останні, у свою чергу, можуть бути поділені на ринки резидентів та нерезидентів
Внутрішній ринок є ринком фінансових активів, емітованих резидентами певної країни, які перебувають в обігу в межах цієї країни. Прикладом цінних паперів, що перебувають в обігу на внутрішньому ринку України, є акції, облігації та векселі, емітовані вітчизняними підприємствами, облігації місцевих позик тощо.
Зовнішній ринок — це ринок, на якому нерезиденти пропонують свої цінні папери до продажу резидентам певної країни. В цьому випадку цінні папери відповідають законодавству країни, де вони розміщуються чи пропонуються до продажу. Такі цінні папери називаються іноземними цінними паперами. Ринок нерезидентів в Японії називають "самурайським", в Іспанії — "матадорським". Цінні папери, які перебувають в обігу на цьому ринку, називають іноземними цінними паперами. Ринки іноземних цінних паперів досить розвинені лише в окремих країнах, де державне регулювання сприяє розвитку таких ринків.
На міжнародному фінансовому ринку активи, емітовані поза юрисдикцією будь-якої однієї країни, пропонуються інвесторам багатьох країн. Учасниками міжнародного ринку виступають уряди, центральні банки, фінансові інститути, великі промислові корпорації, а також міжнародні фінансові інститути та організації. Основними фінансовими інструментами, що мають обіг на міжнародному ринку, є євро-кредити, еврооблігації, євроакції та похідні фінансові інструменти — ф'ючерси, форварди, опціони, свопи.
Постійний розвиток міжнародних ринків та інтеграційні процеси на них сприяють розвитку світової економіки, оскільки дають можливість кращого розподілу фінансових ресурсів у світовому масштабі. Водночас вони роблять більш взаємозалежними економіки різних країн і зменшують можливості урядів країн у регулюванні процесів на національних фінансових ринках.
6. Остання класифікація, на якій ми зупинимось, це має чітко визначеної ознаки. Проте оскільки окремі сегменти вітчизняного фінансового ринку мають специфічну структуру та механізми функціонування, є сенс виділити такі складові фінансового ринку, як ринок цінних паперів (фондовий ринок*), валютний та кредитний ринки.
Вітчизняний валютний ринок відокремлений і жорстко-регульований, його функціонування пов'язане із великою кількістю законодавчих та нормативних актів, що стосуються валютного регулювання та валютного контролю, правил обігу іноземної валюти на території України, основ функціонування міжбанківського валютного ринку тощо. Фондовий та кредитний ринки також функціонують за своїми законами. В цілому фінансовий ринок України досить відокремлений від інших фінансових ринків, і сьогодні тільки розпочинається його інтеграція в систему міжнародних фінансових ринків.
Слід зазначити, що на розвинених фінансових ринках валютний ринок (ринок, на якому здійснюється торгівля іноземною валютою) не виділяється окремо як складова фінансового ринку. Кредитний ринок виступає як специфічна складова ринку інструментів позики.
Фінансовий ринок може бути як повністю сегментований, так і повністю інтегрований. Якщо ринок повністю сегментований, інвестор з однієї країни не може вкласти кошти в цінні папери в іншій країні. При цьому цінні папери одного ступеня ризику на різних ринках мають різну ставку доходу, що обумовлюється як сегмептованістю ринків, так і різницею в курсах валют та відмінностями в системах оподаткування. В повністю інтегрованому ринку інвестор може інвестувати кошти будь-де. При цьому цінні папери одного ступеня ризику забезпечують інвестору однаковий рівень доходу. Сьогодні фінансові ринки різного рівня, а також ринки різпих фінансових інструментів різною мірою інтегровані. Емітенти мають обмежені можливості щодо залучення дешевшого капіталу поза місцевим ринком, а інвестори — щодо вкладення коштів на ринках інших країн та на міжнародному ринку.
Процес інтеграції фінансових ринків, який зараз триває в світі, пов'язаний із багатьма процесами" що відбуваються на національних та міжнародних ринках. Найважливішу роль серед них відіграють:
• розвиток новітніх технологій, що робить високоефективними інформаційну інфраструктуру фінансового ринку та систему розрахунків між учасниками ринку;
• концентрація діяльності учасників ринку в світових фінансових центрах;
• інституціалізація фінансових ринків, тобто постійне збільшення частки інституційних учасників ринку (інвестиційних, страхових компаній, пенсійних фондів тощо);
• лібералізація фінансових ринків, тобто створення законодавства, що сприяє проникненню учасників ринку на фінансові ринки різних рівнів і стимулює їх активність.
Іноді поняття фондового ринку пов'язують лише з ринком середньо та довгострокових або капітальних цінних паперів. У цьому підручнику поняття ринку цінних паперів та фондового ринку ототожнюються.
2.Попит та пропозиція на грошовий капітал
Попит на гроші – це певний, заздалегідь визначений запас грошей який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти. Попит на гроші існує на певний момент, тобто це явище залишку, а не потоку. Тому зміна попиту на гроші не адекватна прагненню змінити поточні доходи. В ринкових умовах задовольнити зростання попиту на гроші можна без зміни поточних доходів економічних суб’єктів. Цього можна досягти через зміну активів, якими володіють вказані суб’єкти. Зазначимо, що монетарна теорія розглядає запас грошей (попит на гроші) як елемент багатства, котрим володіють економічні суб'єкти. Якщо вони бажають мати певну частину свого портфеля активів (багатства) в ліквідній формі, то це означатиме зростання попиту на гроші, і навпаки. Такий (портфельний) підхід до вивчення попиту на гроші був застосований Дж. М. Кейнсом, і має назву теорії переваги ліквідності.
Наприклад, якщо в червні депозитний відсоток по строкових вкладах зросте з 8% до 12% річних, то у власника 500 грн. готівкою збільшаться на 50% зумовлені витрати її зберігання. Це примусить його зменшити залишок готівки і розмістити відповідну суму на строковий депозит. Утриматися від цього кроку він може за умови очікування швидкого зниження цін на товари чи вартості облігацій. Купити такі товари чи облігації може бути вигідніше, ніж збільшити строковий депозит. В такому разі власник залишить готівкові заощадження без змін.
Від чого залежить попит на гроші та його зміна? Для відповіді на це питання слід з’ясувати, які цілі спонукають економічних суб’єктів до накопичення грошей. Ці цілі можна знайти у функціях грошей як купівельного і платіжного засобу та як засобу нагромадження вартості (багатства). Відповідно до вказаних цілей попит можна розділити на три частини, яким відповідатиме відповідний мотив:
1) попит на залишок грошей, що необхідний для здійснення поточних платежів (назвемо його поточною касою). Цей вид попиту спричинений трансакційним мотивом – економічні суб’єкти постійно мають потребу у грошах для особистого і виробничого споживання. Такі гроші повинні мати ліквідну форму для негайного використання;
2) попит на тривалий запас грошей, як ресурс купівельної спроможності, який або принесе додатковий дохід, або забезпечить сплату платежів у майбутньому Такий вид попиту спричинений мотивом завбачливості (обережності), який теж має трансакційне призначення. Так, грошовий запас необхідний для відшкодування непередбачених втрат як страховий резерв, а також для подій не пов’язаних із втратами, а навпаки, з можливістю одержати непередбачені доходи (наприклад, у випадку непередбаченого зниження цін вигідно купити товар чи сировину);
3) попит на постійний запас грошей, необхідних як заощадження чи нагромадження, покликаний приносити власникові дохід. Цей попит пов’язаний із спекулятивним мотивом, коли економічні суб'єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, з тим щоб за сприятливих умов перетворити їх у високодохідні фінансові інструменти, а при погіршенні цих умов та зростанні ризику збитковості наявних фінансових інструментів перетворити їх у грошову (малодохідну, але без ризикову) форму. Ідея спекулятивного мотиву попиту на гроші теж належить Дж. М. Кейнсу.
Динаміка кожної з цих частин визначається різними факторами.
Залишок поточної каси змінюється залежно від зміни номінального обсягу ВНП. В міру його зростання повинно бути більше грошей в поточній касі і навпаки (звичайно за умови сталості швидкості обігу грошей). Зміна обсягу валового національного продукту визначається двома самостійними чинниками: абсолютним рівнем цін (Р) та реальним обсягом виробництва (Q). Обидва ці чинники впливають на попит прямо пропорційно.
Також сучасні теорії попиту на гроші виділяють такі чинники впливу на нього:
- швидкість обігу грошей - чим вона вища, тим меншим буде попит на гроші, і навпаки. Тобто вплив цього показника на попит обернено пропорційний. У інших трактуваннях швидкість обігу грошей вважається відносно стабільною, тому її вплив на попит мало відчутний. Через це до формули попиту на гроші чинник швидкості, не входить;
- чинник зміни норми процента. Залишок грошей як заощаджень змінюється під впливом тих факторів, які спричинюють зміну оцінки переваг певних видів активів з боку їх власників. Такими факторами можуть бути зміни депозитного відсотка та доходності цінних паперів.
Чим вищий рівень депозитного відсотка, тим нижчою буде оцінка переваг залишків готівкових грошей, які не приносять доходів. Вплив цього чинника на попит здійснює норма доходу на капіталізовані активи, яка значною мірою залежить від норми процента. Вплив цього чинника визначаємо як обернений.
Сучасна теорія грошей додає до чинників впливу на попит ще й ті, які умовно можна назвати новітніми:
- чинник накопичення багатства – полягає в тому, що унаслідок збільшення маси багатства зростатиме і попит на гроші. Таким чином вплив цього чинника прямий.
- чинник інфляції – впливає на попит на гроші в кількох напрямах. В умовах інфляційного зростання цін запас грошей знецінюється, що провокує скорочення попиту на гроші. Якщо зростання цін незначне і не провокує інфляційних очікувань, тоді інфляція є чинником позитивного впливу на попит. Загалом вплив цього чинника визначаємо як обернено пропорційний.
- очікування перспектив щодо кон'юнктури ринку – тісно пов’язаний з інфляційними очікуваннями: якщо економічні суб'єкти віддадуть перевагу накопиченню багатства у товарній формі, а не в грошовій і попит на гроші скоротиться. Отже вплив цього чинника теж обернено пропорційний.
Графічна інтерпретація попиту на гроші представлена на рис.
Якщо розмір поточної каси (Кп) при даному обсягу ВНП складає наприклад 10 млрд. грн., то він залишається не змінним при будь-якому рівні відсоткової ставки. На графіку це відображено прямою Кп, яка проведена вертикально. Друга частина попиту (заощадження) знаходиться в оберненій залежності від ставки відсотка. При підвищенні її попит на готівкові заощадження скорочується, крива цього попиту наближається впритул до кривої поточної каси Кп.
При зміні номінального обсягу ВНП на графіку зміниться позиція перш за все кривої Кп, а з нею і кривої заощаджень, яка відображає рівень загального попиту на гроші. При зростанні обсягу ВНП обидві криві змістяться вправо, при зменшенні – вліво. Проте взаємне розміщення кривих Кп і заощаджень залишиться незмінним, оскільки воно визначається лише змінами відсоткової ставки, а вона може залишитись незмінною при зміні обсягу ВНП.
Якщо норма доходу зростає, наприклад із 5% до 10%, то обсяг попиту переміститься з точки А (20 млрд. грн.) в точку А1 (15 млрд. грн.), тобто скоротиться на 5 млрд. грн. і навпаки.
З розглянутих ситуацій можемо зробити такі висновки:
1) коли отриманий доход не перевищує рівня вартості «споживчого кошика», що склався традиційно, норма відсотка не впливає на попиттрансакційних грошей. Це означає, що весь дохід витрачається на задоволення лише поточних потреб;
2) залежність між попитом на гроші та нормою відсотка виникає тільки в разі формування касових залишків. У цьому випадку норма відсотка виступає як своєрідний арбітр щодо розподілу останніх на трансакційні та спекулятивні цілі. Формується обернено пропорційна залежність між її величиною і тією частиною залишків, що зберігатиметься у трансакційній формі: що нижчою буде норма відсотка, то більше грошей залишатиметься на руках у населення. В цій ситуації надмірність готівкової маси призведе до зростання цін і зниження купівельної спроможності грошей.
Маємо враховувати і залежність іншого порядку: коли очікується підвищення норми банківського відсотка, попит на інвестиційні активи (акції, облігації підприємств) знижуватиметься, а на гроші – зростатиме; і, навпаки, очікуване зниження відсоткових ставок стимулюватиме купівлю на фінансовому ринку цінних паперів, підвищуючи на них попит і водночас скорочуючи попит на ліквідність.
Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот.
Вона протистоїть на ринку попиту на гроші. На рівні окремого економічного суб’єкта пропозиція грошей залежить від зміни доходності розміщення їх у фінансові активи, перш за все від зміни процентної ставки: чим вона вище, тим більш грошей буде пропонуватися в позички, і навпаки. На макроекономічному рівні пропозиція грошей має своєю природною межею загальну масу грошей в обігу і не може перевищити його, як би не змінювалася доходність фінансових активів. Тому пропозицію грошей в певних умовах можна вважати постійним фактором грошового ринку, незалежним від динаміки відсоткової ставки.
На графіку пропозиція грошей визначається як вертикальна пряма, проведена з позначки, що відповідає масі грошей в обігу.
Графічна модель пропозиції грошей (орієнтація монетарної політики на підтримання сталого рівня грошової маси)
У такій позиції крива пропозиції буде знаходитися до тих пір, поки в обігу буде 15 млрд. грн. При збільшенні чи зменшенні маси грошей в обігу крива Ms зміститься вправо чи відповідно вліво, залишаючись у вертикальному положенні, що підтверджує незалежність загальної маси пропозиції грошей від відсоткової ставки. Такий характер пропозиції грошей перетворює її у визначальний фактор формування рівноважної ставки процента: при заданій масі грошей в обігу рівноважна ставка відповідатиме точці, в якій крива попиту перетне криву пропозиції.
Якщо монетарна політика центрального банку буде орієнтована на підтримання сталого рівня процентної ставки при вільному русі грошової маси, то крива пропозиції набуде такого вигляду:
Графічна модель пропозиції грошей (орієнтація монетарної політики на підтримання сталої ставки відсотка)
На монетарному ринку можлива ситуація, коли збільшення грошової маси не повинне стимулювати ріст відсоткової ставки. Тоді крива пропозиції грошей набуде нахиленого вигляду:
Графічна модель пропозиції грошей (орієнтація монетарної політики на одночасні зміни грошової маси та ставки відсотка)
Оскільки пропозиція грошей – явище екзогенне, розглянемо чинники її формування за допомогою такої спрощеної формули:
MS = m х Mb,
де MS – у вигляді готівки поза банками та поточних банківських депозитів (тобто агрегату М1);
m – коефіцієнт грошово-кредитного мультиплікатора;
Mb – грошова база.
Отже, зміна пропозиції грошей (МS) може бути зумовлена дією чинників, які впливають на обсяг грошової бази та на коефіцієнт мультиплікатора. Монетаристи розглядають емісійний процес як такий, що формує пропозицію грошей, а тому визначальні компоненти пропозиції грошей формуються на кредитах – боргових зобов’язання держави, банківських установ, інших суб’єктів виробничого процесу та підприємницької діяльності.
Оскільки грошова база (Мb) перебуває під повним контролем центрального банку, то обсяг її може змінюватися за його рішенням та внаслідок певних операцій – операцій купівлі-продажу цінних паперів на відкритому ринку, рефінансування комерційних банків, валютної інтервенції. Тому зміна пропозиції грошей у розмірах, адекватних зміні грошової бази, є функцією центрального банку.
Нагадаємо, що грошова база – це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на основі якого через механізм грошового мультиплікатора формується пропозиція грошей. За структурою грошова база – це сума готівки в обігу та у касах комерційних банків, а також коштів комерційних банків на рахунках у Центральному банку.
Якщо обсяг грошової бази визначається Центробанком, то на показник грошового мультиплікатора (m) впливають три суб’єкти грошового ринку: ЦБ, комерційні банки, небанківські інституції. Тому розрізняють два мультиплікатора:
- простий мультиплікатор, що визначається на основі рівняння: m=1/r, де r - норма обов’язкового резервування банківських депозитів, установлена ЦБ (у вигляді коефіцієнта);
- повний або реальний мультиплікатор, що визначається так:
mп= (1+Г0/Д) / (Г0/Д+ Р0/Д +Рв/Д),
де Г0/Д – відношення готівки поза банками до поточних депозитів;
Р0/Д – відношення суми обов’язкових резерів до поточних депозитів (аналог нормативу r);
Рв/Д – відношення суми вільних резервів до поточних депозитів.
Отже зміна коефіцієнта мультиплікатора визначається не тільки рішеннями Центрального банку, а й багатьма іншими чинниками, що діють незалежно від його волі, і можуть самостійно впливати на обсяг пропозиції грошей. Отже в підсумку чинниками впливу на пропозицію грошей можуть бути зміни:
- норми обов’язкових резервів;
- облікової ставки;
- типової ринкової процентної ставки;
- процентної ставки за депозитами до запитання;
- обсягу (типу) багатства економічних суб’єктів;
- тінізації підприємницької діяльності;
- стану довіри до банків, банківської паніки.
3.Задача
Першопочаткова сума боргу становить 250 000 грн. визначити нарощену суму через два роки,використовуючи декурсивний та антисипативний методи нарахування відсотків при відсотковій ставці у 25%.
Декурсивний метод:
FV=250 000*(1+0.25*2)=250 000*1.50=375 000
Антисипативний метод:
FV=250 000/(1-0.25*2)=250 000/0.50=500 000
При рівності позичкового відсотку та облікової ставки, нарощення початкової суми в другому випадку (антисипативний спосіб) йде швидше, тому декурсивний спосіб більш вигідний для позичальника, а антисипативний – для кредитора. Але це справедливо лише для невеликих відсоткових ставок.
Список використаної літератури
1.А. Н. Буренін Ринок цінних паперів і похідних фінансових інструментів: Навчальний посібник - М.: 1 Федеративна Книготорговельна Компанія, 1998. -352 с. Суторміна В. М., Радзієвська В. М., Стеценко Б. С. Фінансовий ринок. Навч.-метод. посібник для самост. Вівче. дисц. - К.: КНЕУ, 2001. - 100 с.
2.Маслова С.О., опал О.А. Фінансовий ринок: Навч.посіб. 3-є вид., Виправлення. - К.: Каравела, 2004. -344 с. Буднік М. М., Мартюшева Л. С., Сабліна Н. В. Фінансовий ринок: Навч. сел. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 334 с.
3.Морошкин В.А., Ломакін А.Л. Практикум з фінансового менеджменту: технологія фінансових розрахунків з відсотками: Учеб.пособие / -М: Фінанси і статистика, 2005. - 112 с.: Іл..
4.Крушвіца Л., Шефер Д., Швака М. Фінансування та інвестиції. Збірник завдань і рішень / Пер. з нім. За редакцією З.А.Сабова і А.Л.Дмітріева. - СПб: Питер, 2001. - 320 с.
5.Еш С.М. Фінансовий ринок: Навч.посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 528 с. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч.посіб. - 2-ге вид, стереотип.. - К.: МАУП, 2001. - 152 с.: З іл. - Бібліогр.: С. 142-144.
6.Жаріков В. В., Жариков В. Д. Управління фінансами: Учеб. посібник. Тамбов: Вид-во Тамбо. держ. техн. ун-ту, 2002. 80 с.
7.Фінансовий облік: Підручник / За ред. проф. В. Г. Гетьмана. - 3-е изд, перераб.. і доп. - М.: Фінанси і статистика, 2005, -816 с: ил.
8.Брейлі Річард, Майерс Стюарт Прінціпі корпоратівніх фінансів / Пер. З англ. Н.Баришніковой. -М.: ЗАТ «Олімп-Бізнес», 2008. - 1008 с.: Ил.
9.О.П.Кіріленко. Фінанси (Теорія та вітчизняна практика): Навч. посібник. - Тернопіль: Економічна думка, 2000.- с.
Четиркін Є.М. Фінансова математика: Учеб. - М.: Дело, 2000. - 400 с.
10.Селезньова М.М., Іонова А.Ф. Фінансовий аналіз. Управління фінансами: Учеб. посібник для вузів.- 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 639 с.
11.Шевцова С.Г. Фінансовий ринок за півгодини. Як створити і примножити особистий капітал. - СПб.: Питер, 2006. - 208 с.: Ил. - (Серія «Керуй грошима»)
12.Міцкевич А. Фінансова математика. - М.: ОЛМА-ПРЕСС Інвест: Інститут економічних стратегій, 2003. - 128 с.
13.Капітоненко В.В. Фінансова математика та її застосування: Учбов.-практ. посібник для вузів. - М.: "Видавництво ПРІОР", 1999. - с. 144
14.Костирко Фінансовий ринок (конспект) Пересада А. А. та ін. Інвестування: Навч.-метод. посібник для самост. Вівче. дисц. / А. А. Пересада, О. О. Смірнова, С. В. Онікієнко, О. О. Ляхова. - К.: КНЕУ, 2001. - 251 с.
15.А. Н. Буренін Ринок цінних паперів і похідних фінансових інструментів: Навчальний посібник - М.: 1 Федеративна Книготорговельна Компанія, 1998. -352 с.
16.Васильєва В.В., Васильченко О.Р. Фінансовий ринок. Навч.посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 368 с.
17.Науменкова С.В. Ринок ФІНАНСОВИХ услуг:. Навч.посіб / С.В.Науменкова, С.В.Міщенко. - К.: Знання, 2010. - 532 с.
18.А.Кіяніца Фундаментальний аналіз фінансових ринків. -СПб.: Питер, 2005.- 288 с. - (Серія «Школа валютних трейдерів»)
19.Унінець-Ходаківська В. П., Костюкевич О. І., Лятамбор О. А. Ринок ФІНАНСОВИХ услуг: теорія і практика. Від.2-ге. доп. и перероб. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 392 с.
20.Горбач Л.М., Каун О.Б. Ринок ФІНАНСОВИХ услуг: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2006.-436 с.
Дата добавления: 2015-09-30; просмотров: 30 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| 2.1Механизация посева озимой пшеницы | | | Бюджет держави є складова ланка: |