Словник основних термінів з навчальної дисципліни «міжнародне право»

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «МІЖНАРОДНЕ ПРАВО»

Агреман – згода приймаючої держави на призначення певної особи в якості глави дипломатичного представництва акредитуючої держави.

Агресія – протиправне застосування збройної сили.

Альтернат – правило, згідно з яким в екземплярі міжнародного договору, що призначений для даної договірної сторони, назва цієї сторони в загальному переліку сторін, підписи її уповноважених, печатки, а також текст договору на мові держави даної сторони ставляться на першому місці та для підпису залишається місце з лівого боку або зверху, якщо підписи розміщуються одна над другою.

Анклав – частина території однієї держави, що повністю оточена сухопутною територією іншої держави або держав.

Анексія – насильницьке приєднання державою території іншої держави.

Апартеїд – міжнародний злочин, що направлений проти людства, політика расової сегрегації, дискримінації та гноблення, що проводилася урядом ПАР у відношенні до корінного африканського та іншого неєвропейського населення до початку 90-х років ХХ століття.

Відсилання як спосіб імплементації норм міжнародного права є вказівкою у внутрішньодержавному нормативно-правовому акті на міжнародне право як на джерело, що регулює відповідні відсильні правовідносини.

Геноцид – міжнародний злочин, що здійснюється з наміром знищити повністю або частково будь-яку національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку.

Глобалізація – це процес всесвітньої економічної, політичної і культурної інтеграції, що має системний характер, тобто охоплює всі сфери життєдіяльності соціуму, у результаті чого посилюється взаємозалежність та взаємопов’язаність усіх його суб'єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб'єктів.

Держава – первинний та основний суб’єкт міжнародного права, а також учасник міжнародних відносин. Держава є поєднанням трьох елементів: певної території, населення, що на ній проживає, та політичної організації (влади).

Держава реєстрації – держава, в офіційний реєстр якого занесені повітряні, морські та річкові судна, космічні об’єкти.

Держава прапора – держава, під прапором якої законно плаває певне судно.

Державний інтерес (фр. raison d’etat) – це достеменно вивірена модель реальних потреб держави, тобто інтерес, який визначається в результаті достовірного наукового аналізу сучасної міжнародної ситуації й екстраполяції на цій основі майбутнього курсу держави.

Дезавуювання – спростування дій свого дипломатичного представника або іншої офіційно уповноваженої особи урядом або іншим компетентним органом держави.

Делімітація кордонів – договірне встановлення лінії державного кордону, що здійснюється за картами, як правило великомасштабними, із детальним зображенням на них рельєфу, гідрографії, населених об’єктів.

Демаркація кордонів – визначення та позначення ліній державного кордону на місцевості відповідно до договорів про делімітацію кордону та доданим до них картами та описами.

Денонсація міжнародного договору – засіб припинення дії двостороннього міжнародного договору або виходу із багатостороннього міжнародного договору в порядку та строки, обумовлені в такому договорі.

Депозитарій – в міжнародному праві хранитель оригінального тексту багатостороннього міжнародного договору та всіх документів, що до нього відносяться (заяв, застережень, ратифікаційних грамот, документів про денонсацію та інше).

Диспозитивні норми — норми, які допускають відступ від їхнього змісту за згодою сторін у відносинах.

Дуайен – протокольний голова (старійшина) дипломатичного корпусу в країні перебування (в англомовних країнах зазвичай іменується деканом).

Дуалістична теорія взаємодії норм міжнародного і національного права – правова концепція, згідно з якою міжнародне і внутрішнє право – це дві самостійні правові системи, два різних правопорядки, норми яких не можуть діяти в правопорядках один одного. При цьому не виключаться дотримання державою своїх міжнародно-правових зобов’язань, однак для цього необхідним є використання спеціальних законодавчих процедур, завдяки яким лише і можлива імплементація (перетворення) норм міжнародного права в норми внутрішнього права.

Екзекватура – 1) приведення до виконання в даній країні судового рішення, що винесено в іншій країні; 2) офіційний документ, що посвідчує визнання консулу урядом держави, що приймає.

Екстериторіальність – повний імунітет, тобто звільнення від юрисдикції будь-якої держави на тієї підставі, що відповідна особа (або установа) вважається начебто такою, що знаходиться на території держави, громадянство (або національність, якщо мова йде не про фізичних осіб), якого воно має.

Екстрадиція – передача злочинців державою, на території якої він знаходиться, іншій державі за вимогою останньої з метою притягти злочинця до кримінальної відповідальності або виконання вироку, що набрав чинності.

Імперативна норма загального міжнародного права (jus cogens) є нормою, що приймається і визнається міжнародним співтовариством держав у цілому як норма, відхилення від якої недопустиме і яку може бути змінено тільки наступною нормою загального міжнародного права, що носила б такий характер (ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р.).

Імплементація – процедура перетворення норм міжнародного права на норми внутрішнього права, основними способами якої є трансформація, рецепція, відсилання.

Імунітет держави – принцип міжнародного права, що витікає з державного суверенітету і означає певні виключення з міжнародно-правових зобов’язань.

Клаузула – особливе положення в міжнародному договорі.

Комюніке – офіційне повідомлення про події міжнародного характеру.

«М’яке право» — поняття, що використовується як для позначення норм, які на відміну від норм «твердого права» не спричиняють чітких прав та обов’язків для адресатів, так і для узагальнення норм, що містяться в неправових актах, резолюціях міжнародних органів і організацій, у спільних заявах та комюніке.

Міжнародне публічне право – це особлива система юридичних норм і принципів, що регулюють міжвладні міжнародні відносини та висловлюють узгоджену позицію учасників цих відносин, обумовлену дією закономірностей міжнародних відносин на певному етапі розвитку цивілізації, шляхом встановлення взаємних прав і обов’язків.

Меморандум – дипломатичний документ відповідної держави, в якому докладно викладається фактична сторона міжнародного питання, дається аналіз тих або інших положень, наводяться обґрунтування позиції держави.

Моністична теорія примату внутрішньодержавного права – правова концепція, що розглядає міжнародне право складовою частиною національного права держави.

Моністична теорія примату міжнародного права - правова концепція, згідно з якою норми міжнародного права мають безумовну, автоматичну перевагу над нормами національного права.

Мораторій – відкладення на певний строк виконання державою своїх міжнародно-правових зобов’язань.

Несамовиконувані (несамоздійснювані) норми – міжнародно-правові норми, реалізація яких вимагає обов’язкової конкретизації чи уточнення у внутрішньому законодавстві їх змісту.

Норма міжнародного права ­— створене за домовленістю суб’єктів формально визначене правило, що встановлює для них права та обов’язки, реалізація яких забезпечується юридичним механізмом.

Нота – документ дипломатичної переписки.

Нотифікація – в міжнародному праві офіційне повідомлення міністерством зовнішніх справ, дипломатичним (консульським) представництвом, міжнародною організацією або її посадовою особою шляхом направлення ноти або іншого документу, в якому викладається точка зору держави з певного питання, повідомляється про будь-які політичні або правові факти або події.

Нунцій – дипломатичний представник Ватикану.

Обмеження суверенітету (надзвичайні сатисфакції) – це тимчасове призупинення діяльності державних органів держави, окупація країни або її частини, реорганізація політичної системи, розпуск злочинних політичних партій тощо.

Оптація – один із способів набуття та припинення громадянства, що полягає у виборі громадянства при зміні державної належності території.

Організація Об’єднаних Націй – міжнародна універсальна міжурядова організація, заснована 24 жовтня 1945 р. з метою підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвитку співробітництва між державами світу, головними органами якої є Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Секретаріат, Міжнародний суд, Економічна і соціальна Рада, Рада з опіки. Станом на 01.09.2011 р. Генеральний Секретарем ООН є Пан Гі Мун (Південна Корея), до складу входить 193 держави, у т.ч. Україна як держава-засновниця.

Посол – голова дипломатичного представництва найбільш високого в протокольному відношенні рівня.

Преамбула – вступна частина міжнародного договору.

Принципи міжнародного права — узагальнені норми, які відображають характерні риси, а також головний зміст міжнародного права і мають найвищу юридичну силу.

Протокол – офіційний документ (нерідко додаток до основного договору), за допомогою якого міжнародний договір доповнюється або уточнюється.

Пролонгація міжнародного договору – продовження дії договору, що здійснюється до моменту закінчення строку його дії з метою забезпечення його безперервності.

Промульгація міжнародного договору – офіційне опублікування міжнародного договору.

Ратифікаційна грамота – документ, що підтверджує ратифікацію міжнародного договору відповідним органом держави (парламентом).

Ратифікація – висловлення законодавчим органом держави згоди на обов’язковість норм міжнародно-правового договору.

Репарація – форма міжнародно-правової відповідальності за шкоду, що заподіяна суб’єкту міжнародного права в результаті міжнародного правопорушення.

Репатріація – повернення в країну громадянства, постійного проживання або походження тих осіб, які опинилися через певні обставини на території інших держав.

Репресалії – правомірні примусові дії держави, що направлені на відновлення своїх прав, що порушені іншою державою, але без застосування сили або погрози її застосування.

Реституція – в міжнародному праві повернення майна, неправомірно захопленого та вивезеного однією із воюючих держав з території іншої держави, що є воєнним противником.

Ресторація – відновлення правопорушником попереднього стану і несення ним всіх несприятливих наслідків (наприклад, звільнення незаконно занятої території та несення пов’язаних з цим майнових витрат).

Реторсія – правомірні примусові дії держави, що здійснюються у відповідь на недружній акт іншої держави, наприклад, що піддав дискримінації фізичних або юридичних осіб першої держави.

Рецепція – один із способів імплементації норм міжнародного права, що полягає у текстуальному повторенні нормотворчим органом держави змісту міжнародно-правової норми на статті нормативно-правового акта.

Самовиконувані (самоздійснювані) норми – міжнародно-правові норми, реалізація яких не вимагає обов’язкової конкретизації чи уточнення у внутрішньому законодавстві їх змісту.

Сатисфакція – форма міжнародно-правової відповідальності, на підставі якої держава-порушник надає задоволення державі, що постраждала.

Статус-кво – становище в будь-який області міжнародних відносин або у взаєминах держав, що існувало в будь-який час в минулому.

Субституція – форма міжнародно-правової відповідальності держав (різновид реституції), що представляє собою заміну неправомірно знищеного або ушкодженого майна, будівель, транспортних засобів, художніх цінностей, особистого майна та інше.

Табула раса – концепція, на підставі якої держава-правонаступник не обтяжена жодними зобов’язаннями свого попередника перед іншими державами.

Трансфер – обмін населенням між державами на основі міжнародного договору, автоматична зміна громадянства.

Трансформація – один із способів імплементації норм міжнародного права, що полягає у прийнятті на підставі відповідного міжнародно-правового акту норм внутрішнього права при збереженні змісту міжнародно-правового зобов'язання без обов’язкового його текстуального повторення.

Цесія – передача території однієї держави іншій державі за згодою між ними.

Дата добавления: 2015-09-30