Семінарське заняття 1. Вступ. Витоки української культури.

Семінарське заняття 1. Вступ. Витоки української культури.

Основні дати:

300 тис. років тому – поява людей на теренах сучасної України.

35–40 тис. років тому – заселення всієї території сучасної України.

ІV–ІІІ тис. до н. е. – становлення та розвиток на Правобережній Україні трипільської культури.

ІІІ– початок ІІ тис. до н. е. – ямна культура.

Кінець ІІІ– середина ІІ тис. до н. е. – катакомбна культура.

ІХ– перша половина VІІ ст. до н. е. – кіммерійська культура на території сучасної України.

ІХ–VІІ ст. до н. е. – існування чорноліської культури.

VІІ– початок ІІІ ст. до н. е. – період скіфської культури на теренах сучасної України.

VІІ ст. до н. е. – V ст. н. е. – розвиток культури грецьких міст-держав у Північному Причорномор’ї.

ІІІ ст. до. н. е. – ІІІ ст. н. е. – період сарматської культури на теренах сучасної України.

І–ІІ ст. – перші згадки про слов’янські племена римських авторів.

І–V ст. – черняхівська археологічна культура.

VІ ст. – про слов’ян пишуть візантійські історики Йордан, Прокопій Кесарійський, Іоанн Ефеський.

VІ ст. – засновано місто Київ.

Терміни, категорії, постаті:

Археологія – наука що вивчає первісні, стародавні та середньовічні матеріальні пам’ятки (стоянки, поселення, поховання, знаряддя праці тощо).

Археологічна культура – сукупність археологічних пам’яток певної території та часу, що мають місцеві своєрідні особливості.

Тотемізм – уявлення про єдність людини з тотемами (тваринами, рослинами, предметами та явищами природи).

Анімізм – вірування в існування душі та духів.

Магія – вірування в можливість людини (чаклуна, мага) вплинути на іншу людину чи явища природи.

Трипільська культура – археологічна культура землеробських племен періоду енеоліту.

Орнамент – оздоблюваний візерунок, побудований на ритмічному повторенні геометричних, рослинних та інших елементів, розташованих симетрично один до одного.

Ямна культура – археологічна культура епохи бронзи, якій притаманні поховання покійників у скорчених позах в ямах.

Катакомбна культура – археологічна культура епохи бронзи, яку відрізняв обряд поховання покійників у гробницях-катакомбах.

Чорноліська культура – археологічна культура племен періоду раннього залізного віку.

Черняхівська культура – археологічна культура залізної доби.

Скіфські кургани – пам’ятка культури доби скіфів.

Звіриний стиль – поширений стиль у мистецтві скіфів із зображенням стилізованих оленів, пантер, коней, птахів, риб, фантастичних грифонів.

Слов’яни – автохтоне індоєвропейське населення Центральної Європи, відповідно одній з теорій «ті, що володіють словом, зрозумілою мовою».

Язичництво – політеїзм, віра в багатьох богів, які уособлювали сили природи та людино-подібних істот: русалок, берегинь, лісовиків тощо.

Ідол – в язичницьких релігіях об’єкт культу, предмет, який начебто містить у собі божество або є ним.

Дажбог – бог сонця та доброго врожаю.

Стрибог – бог вітру й негоди.

Перун – бог грому і блискавки.

Велес – бог худоби, чередників та музик.

Мокош – богиня родючої землі, мистецтва і води, заступниця вагітних та породіль.

Сварог – бог-коваль.

Лада – богиня шлюбу, мати любові та добра.

Масляна – свято наступаючої весни.

Нявка – лісова русалка.

Поганство – стара дохристиянська язичницька віра.

Таліон – принцип покарання, в основі якого було відшкодування заподіяного зла відповідно до вчиненого, нанесення винуватцю такої ж шкоди, яку вчинив він, відплата, рівна злочину («око за око», «зуб за зуб»).

Требище – жертовник, місце принесення язичниками жертви богу.

Андрій Первозванний – перший поширювач у придніпровських краях християнської віри.

Семінарське заняття 2. Культура Київської Русі та Галицько-Волинської держави.

Основні дати:

980 р. – перша релігійна реформа князя Володимира.

988 р. – друга релігійна реформа князя Володимира.

989–996 рр. – побудова церкви Богородиці (Десятинної церкви).

1037 р. – збудовано Собор Святої Софії, урочисті Золоті ворота.

1037 р. – засновано першу відому на Русі бібліотеку.

1051 р. – заснування Києво-Печерського монастиря (лаври).

1051 р. – обрано першого руського митрополита Іларіона.

1056–1057 рр. – написане «Остромирове Євангеліє».

1072 р. – укладення «Правди Ярославичів».

1073–1089 рр. – спорудження Успенського собору Києво-Печерського монастиря.

1108 р. – побудова Троїцької надбрамної церкви в Києво-Печерському монастирі.

1113 р. – укладання монахом Нестором літопису «Повість минулих літ».

1115 р. – перша літописна згадка про будівництво мосту через Дніпро.

1117 р. – укладання «Повчання» Володимира Мономаха дітям.

1187 р. – написане «Слово о полку Ігоревім».

1187 р. – перша згадка назви «Україна» в Київському літописі.

1190 р. – в Овручі споруджено церкву св. Василія.

ХІІ ст. – княгиня Ольга визнана Святою і шанується як рівноапостольна.

1215–1230 рр. – складання «Києво-Печерського патерика».

1240 р. – зруйнування Десятинної церкви.

1253 р. – Данило Галицький прийняв корону від Папи Римського.

Терміни, категорії:

Берестяні грамоти – давні тексти, розміщені на бересті шляхом видавлювання чи видряпування спеціальною паличкою-писалом.

Різи – стародавнє словенське письмо, яке, за свідченнями письмових джерел, існувало ще в дохристиянську епоху.

Глаголиця – одна із стародавніх слов’янських систем письма.

Кирилиця – писемність південнослов’янського мовного діалекту.

Християнство – світова релігія, заснована на вірі в Божого сина Ісуса Христа, який прийшов на землю і був розп’ятий.

Апокрифи – релігійні твори з біблійними сюжетами, які не визнавалися церквою канонічними і були заборонені.

Літописання, літопис – хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником.

«Руська Правда» – перше писемне зведення законів Київської Русі.

«Слова» – твори церковно-повчального характеру, сюжетом для написання яких могла служити історична подія, злободенна суспільна проблема, постановка моральної теми.

«Слово про закон і благодать» – релігійно-філософський твір.

«Остромирове Євангіліє» – найдавніша точно датована книга, що збереглася до наших днів.

«Повчання дітям» – пам’ятка давньоруського письменства.

Ізборник – хрестоматії, книги, в яких списувалися матеріали, виїмки, витримки з інших, іноді й більших творів.

Ізборник Святослава – друга найдавніша книга, що збереглася до наших днів.

«Повість временних літ» – літопис, історико-літературна пам’ятка.

«Повчання дітям» – пам’ятка давньоруського письменства.

«Слово о полку Ігоревім» – найвидатніша пам’ятка оригінальної давньоруської художньої літератури.

«Києво-Печерський патерик» – збірка творів про історію Києво-Печерського монастиря та його перших подвижників.

Оранта – один із іконографічних образів Богоматері.

Билини – народні епічні пісні, в основі яких лежали реальні історичні події.

Дитинець – укріплена центральна частина стародавнього міста на Русі.

Плінфа – широка і тонка випалена цегла великого формату, яку застосовували в будівництві.

Храмова архітектура – споруди, пов’язані з релігією, з богослужінням, з церквою.

Києво-Печерська лавра – православний чоловічий монастир.

Лавра – назва великих православних чоловічих монастирів, підпорядкованих безпосередньо верховній церковній владі.

Золоті ворота – головна урочиста брама давнього Києва.

Графіті – стародавні написи й малюнки, зроблені гострими предметами на ремісничих виробах, стінах споруд.

Зернь – виріб з узорів із найменших зернят металу.

Скань – художні вироби з тонкого золотого, срібного або мідного дроту.

Чернь – темно-сірі або чорні зображення на срібних і золотих виробах, один з видів ужиткового мистецтва.

Станкове мистецтво – термін, яким визначають твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер; у живопису – картина, у скульптурі – статуя, погруддя. У добу Київської Русі – це ікони.

Ужиткове мистецтво – металеві та ювелірні вироби.

Мозаїка – зображення, набране з різнокольорової смальти (непрозорого скла) або камінців.

Фреска – художнє зображення, що зроблене водяними фарбами на вогкій штукатурці.

Скоморохи – мандруючі актори, співці, музиканти, акробати й дресирувальники.

Постаті:

Агапіт (?–1095) – перший відомий руський лікар, мощі якого зберігаються у ближніх печерах Києво-Печерської лаври.

Аліпій (Алімпій,?–1114) – давньоруський живописець, монах Києво-Печерського монастиря.

Даміан – лікар, чернець Києво-Печерського монастиря.

Володимир Великий – великий князь 980–1015 рр.

Ярослав Мудрий – великий князь 1019–1054 рр.

Нестор (1056–?) – учений чернець, автор «Повісті временних літ».

Володимир Мономах – великий князь 1113–1125 рр.

Євпраксія Мстиславівна (1108–1172) – жінка-лікар, автор трактату «Мазі».

Ілля Муромець – воїн-богатир.

Кирило Кожум’яка – богатир.

Семінарське заняття 3. Українська культура ХІV – першої половини ХVII ст.

Основні дати:

1460 р. – заснування С. Дропаном у Львові першої української друкарні.

1476 р. – збудована Покровська церква (храм-фортеця) в Сутківцях.

1483 р. – вихід книги Ю. Дрогобича «Прогностична оцінка поточного 1483 року».

1491 р. – Ш. Фіоль надрукував «Октоїх» і «Часослов».

1498–1649 рр. – вівся Львівський літопис.

1500–1636 рр. – вівся Острозький літиписець.

1541 р. – заснування першої папірні в місті Буськ на Львівщині.

1556–1561 рр. – переклад українською мовою «Пересопницького Євангелія».

1573 р. – заснування І. Федоровим у Львові за допомогою міщан першої української друкарні.

1574 р. – І. Федоров надрукував у Львові книгу «Апостол», «Буквар».

1576 р. – заснування в м. Острозі князем К. Острозьким школи (колегії) та друкарні.

1581 р. – видання І. Федоровим «Острозької біблії».

1585 р. – заснування Львівської братської школи.

1586 р. – прийнято статут Львівської братської школи «Порядок шкільний», який було покладено в основу діяльності всіх братських шкіл.

1587 р. – видання в Острозі перших полемічних творів «Ключ царства небесного» і «Календар римських новий» (автор Г. Смотрицький).

1596 р. – укладення Берестейської церковної унії, виникнення греко-католицької (уніатської) церкви.

1596 р. – заснування Г. Балабаном друкарні й школи у Стрятині (нині Рогатинського району Івано-Франківської області).

1597 р. – заснування Почаївського монастиря (лаври).

1600 р. – у Львові побудовано костьол бернардинів.

1610 р. – видання М. Смотрецьким «Треносу» («Плач»).

1612 р. – припинення існування Острозької друкарні.

1613 р. – перебудова Успенського собору в Києві.

1615 р. – заснування в Києві на Подолі Київського Богоявленського братства і школи.

1615 р. – братства засновані в Рогатині, Галичі, Вінниці, Лубнах, Луцьку.

1615 р. – заснування архімандритом Є. Плетенецьким друкарні Києво-Печерської лаври.

1616 р. – у друкарні Києво-Печерської лаври вийшла в світ перша київська друкована книжка «Часослов».

1617 р. – до богослужіння в уніатській церкві вводиться латинь.

1618 р. – заснування друкарні в Почаївському монастирі.

1619 р. – надрукована «Граматика словенська» М. Смотрицького.

1620 р. – гетьман П. Конашевич-Сагайдачний разом з усім Військом Запорізьким записався до Київського братства.

1620 р. – відновлення Київської митрополії.

1624 р. – Анна-Алоїза Ходкевич (онука К. Острозького) заснувала в Острозі єзуїтський колегіум.

1627 р. – перехід М. Смотрицького на бік унії.

1630 р. – у Кременці збудовано друкарню, засновано братство та школу при ньому.

1631 р. – П. Могила заснував Лаврську школу.

1632 р. – заснування Києво-Могилянської колегії.

1633 р. – польський уряд видав «Статті для заспокоєння руського народу».

1636 р. – припинення існування Острозької академії.

1636 р. – відкрито колегію в Кременці.

1638 р. – у Вінниці засновано колегію.

Терміни, категорії:

«Прогностична оцінка поточного 1483 року» – перша друкована книжка, видана українцем за кордоном (Рим).

Відродження – мистецтво, засноване на гуманізмі, поверненні до ідеалів античності.

Гуманізм – напрямок суспільної думки, який спрямовано на захист гідності і свободи людини.

«Пересопницьке Євангеліє» – пам’ятка української культури, національна святиня України.

Реформація – антикатолицький рух за переоблаштування церкви.

Полемічна література – церковно-теологічна і публіцистична література, яка спрямовувалась проти спроб інших конфесій поширити свій вплив на православне населення.

Архімандрит – настоятель великих монастирів.

Братства – національно-релігійні та громадсько-культурні об’єднання православних українців (міщан, духовенства, козаків, шляхти).

Укуп – одноразовий внесок під час вступу до братства.

«Апостол» – первісток книгодрукування в Україні.

Катехізис – релігійна книга, що містить стислий виклад догматів християнської віри в формі запитань та відповідей.

«Тренос» («Плач») – полемічний твір М. Смотрицького, літературна перлина.

Києво-Могилянська академія – центр освіти та науки в Києві, перший вищий навчальний заклад у східних слов’ян.

Думи – лірико-епічні твори усної словесності про події з життя козацтва.

Голосіння – імпровізаційні поетичні твори, пов’язані зі смертю, похованням та поминками небіжчика.

Епос – сукупність народних героїчних пісень, сказань, поем.

Байда – узагальнений образ патріота рідної землі, борця проти турецького і татарського поневолення.

Вертеп – мандрівний ляльковий театр.

Бароко – стиль мистецтва кінця ХVI – середини ХVІII ст. Барокова культура заснована на відчутті трагічної суперечності людини і світу, в якому людина розчинена й підпорядкована середовищу, суспільству, державі.

Готика – архітектурний стиль ХІІ– ХVI ст., для якого характерні легкість, використання арок, галерей, численних вікон з вітражами.

Гравюра – вид графіки, в якому зображення є друкованим відтиском малюнка, нанесеного на дошку з дерева, каменю, металу.

Постаті:

Юрій Котермак (Дрогобич, близько 1450–1494) – вчений-гуманіст, доктор медицини і філософії, ректор Болонського університету.

Павло Русин (1470–1517) – письменник, культурно-освітній діяч.

Станіслав Оріховський (1513–1566) – гуманіст, автор праць з філософії, історії, публіцистичних творів й промов.

Іван Федоров (близько 1525–1583) – першодрукар, засновник книгодруку на теренах сучасної України.

Герасим Смотрицький (?–1594) – просвітитель, письменник-полеміст, перший ректор Острозької колегії.

Костянтин Острозький (1526–1608) – князь, культурний діяч, меценат, засновник Острозького культурно-освітнього центру.

Василь Суразький (близько 1530– близько 1598) – педагог, письменник, книговидавець, церковний діяч.

Гедеон Балабан (1530–1607) – церковний діяч, львівський єпископ, засновник львівської братської друкарні.

Іван Вишенський (1550–1620) – письменник-полеміст, громадський діяч.

Єлисей Плетенецький (1554–1624) – архімандрит Києво-Печерської лаври, фундатор Київської братської школи, засновник лаврської друкарні.

Іов Борецький (?–1631) – вчений, київський митрополит, один з фундаторів і перший ректор Київської братської школи.

Єлизавета Гулевичівна (1575–1642) – меценатка, фундаторка, засновниця Київського братства, монастиря і школи при ньому.

Мелетій Смотрицький (1577–1633) – письменник-полеміст, церковний і громадський діяч, педагог, перекладач, вчений-мовознавець, автор словенської граматики 1619 р.

Касіян Сакович (близько 1578–1647) – письменник-полеміст, церковний діяч, філософ, ректор Київської братської школи (1620–1624), перший хто уславив подвиги П. Сагайдачного.

Петро Могила (1596–1674) – церковний та культурно-освітній діяч, архімандрит Києво-Печерської лаври, митрополит Київський, полеміст, засновник Києво-Могилянської академії.

Семінарське заняття 4. Культура українського народу в другій половині XVII – XVIII ст.

Основні дати:

1661 р. – заснування Львівського університету.

1667 р. – перша документальна згадка про вертеп.

1674 р. – перше видання «Синопису».

1679 р. – засновано друкарню в Чернігові.

1686 р. – Київська митрополія відійшла до Московського патріархату.

1694 р. – царський уряд надав Києво-Могилянській колегії статус вищого навчального закладу.

1701 р. – перетворення Києво-Могилянської колегії в академію.

1705 р. – поставлена драма Ф. Прокоповича «Володимр».

1709 р. – до цього року датовано літопис Г. Грабянки.

1718 р. – пожежа знищила комплекс будівель Києво-Печерської лаври.

1720 р. – до цього року датовано літопис С. Величка.

1720 р. – указ Петра І про вилучення із церков україномовних книг та заборону друкувати будь-які книжки, крім церковних.

1727 р. – засновано Харківську колегію.

1738 р. – відкрито семінарію в Переяславі (Полтавщина).

1738 р. – у Глухові створена спеціальна музична школа.

1744–1764 рр. – будування Андріївської церкви.

1747 р. – поставлена драма Ю. Кониського «Воскресение мертвых».

1752 р. – почалося будівництво царського (Маріїнського) палацу в Києві.

1753 р. – заборонено викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1753 р. – завершилось будівництво Андріївської церкви в Києві.

1764 р. – в Єлисаветграді засновано першу друкарню з гражданським шрифтом.

1773 р. – розпочала діяльність Едукаційна комісія.

1773 р. – у Львові відкрито медичний колегіум.

1781 р. – відкриття в Глухові першої книжкової крамниці.

1786 р. – створення чотирикласних (для дворян) та двокласних (для міщан) народних училищ.

1787 р. – в Єлисаветграді відкрито медичну школу.

1792 р. – засновано Київський військовий шпиталь.

1793 р. – у Житомирі надруковано першу науково-популярну книжку.

1793 р. – викладач Києво-Могилянської академії І. Фальковський видав підручник «Скорочення змішаної математики», книгу «Теоретична астрономія».

1796 р. – заснування в Умані дендрологічного парку «Софіївка».

1797 р. – заснування дендрологічного парку «Олександрія» у Білій Церкві.

1797–1804 рр. – у Львівському університеті існував Руський інститут для підготовки греко-католицьких священиків.

1798 р. – видання в Петербурзі трьох частин «Енеїди» (повне видання здійснено 1842 р.).

1798 р. – у Харкові відкрито перший професійний театр із професійною трупою.

1799–1803 рр. – спорудження палацу К. Розумовського в Батурині (архітектор Ч. Камерон).

1800 р. – вийшло друком у Москві «Слово о полку Ігоревім».

1800 р. – вийшов указ про заборону будувати церкви в національному стилі.

Терміни, категорії:

Синопсис – збірка матеріалів, статей, описів з якогось питання, як правило, розташованих у хронологічному порядку.

«Синопис» – перший систематичний опис історії України від найдавніших часів до останньої чверті ХVІІ ст., авторство приписується І. Гізелю.

«Граматика музикальна» – ґрунтовна музично-теоретична праця, автор М. Дилецький.

Балаган – театральне видовище переважно комічного характеру на ярмарках і народних гуляннях.

Водевіль – невелика комедійна вистава з куплетами й танцями.

Народна драма – поширені у ХVІII–ХХ ст. самодіяльні вистави, в основі яких сюжети і тексти усної фольклорної традиції, що розігрувались згідно з усталеним постанов чим каноном.

Шкільна драма – вистави, що ставилися у ХVІI– ХVІII ст. учнями Києво-Могилянської колегії, а потім академії та братських шкіл за творами переважно викладачів цих закладів.

Бандура – народний багатострунний щипковий музичний інструмент з декою овальної форми.

Гротеск – у літературі, живопису, театрі зображення людей або речей у фантастичному, химерно-комічному вигляді. Означає надмірне перебільшення, загострення тієї чи іншої теми.

Постаті:

Інокентій Гізель (близько 1600–1683) – освітній та церковний діяч, історик, філософ, письменник.

Микола Дилецький (близько 1650–1723) – композитор, музичний теоретик, хоровий диригент і педагог.

Данило Туптало (Димитрій Ростовський, 1651–1709) – церковно-освітній діяч і письменник, автор зібрання оповідей «Чети-Мінеї» або «Житія святих».

Стефан Яворський (1658–1722) – церковно-політичний діяч, філософ, письменник, оратор, викладач Києво-Могилянської академії, президент Синоду та протектор Слов’яно-греко-латинської академії в Москві.

Самійло Величко (1670–1728) – козацький літописець.

Феофан Прокопович (1681–1736) – вчений-енциклопедист, церковний і політичний діяч.

Степан Ковнір (1695–1786) – архітектор, автор дзвіниць на Дальніх та Ближніх печерах у Києво-Печерській лаврі.

Варфоломей Растреллі (1700–1771) – російський архітектор, автор проектів Андріївської церкви і Маріїнського палацу в Києві.

Іван Григорович-Барський (1713–1785) – будівничий, спорудами якого є церква Миколи Набережного в Києві на Подолі, будинок бурси Київської академії, водогін в Києві на Подолі з павільйоном-фонтаном «Феліціан».

Георгій Кониський (1717–1795) – письменник, драматург, церковний і культурний діяч, архієпископ, один з вірогідних авторів «Історія Русів».

Григорій Сковорода (1722–1794) – філософ і просвітитель-гуманіст, поет і філолог.

Рафаїл Заборовський (?–1747) – церковний діяч, київський митрополит, просвітитель і меценат.

Максим Березовський (1745–1777) – композитор, диригент, автор духовної музики.

Кирило Розумовський – гетьман, меценат.

Дмитро Бортнянський (1751–1825) – композитор, диригент.

Ілля Безбородько (1756–1815) – державний діяч, засновник Ніжинської гімназії вищих наук гуманітарного профілю.

Василь Капніст (1758–1823) – поет, автор «Один на рабство», в якій різко виступив проти закріпачення українських селян.

Артем Ведель (1767(1770)–1808) – композитор, хоровий диригент, співак.

Іван Котляревський (1769–1838) – поет, автор «Енеїди», зачинатель нової української літератури.

Семінарське заняття 5. Українська культура XIХ – початку ХХ ст.

Основні дати:

1805 р. – відкриття Харківського університету.

1809 р. – в Одесі відкрито оперний театр.

1814 р. – у Харкові створено першу професійну театральну групу.

1816 р. – у Харкові вийшов журнал «Украинский вестник».

1816 р. – почав виходити журнал «Харьковский Демокрит».

1816 р. – І. Могильницьким і М. Левицьким засновано «Товариство греко-католицьких священників для поширення письма, просвіти і культури серед вірних на основі християнської релігії».

1817 р. – царським указом ліквідовано Києво-Могилянську академію.

1817 р. – у Львові засновано Оссоленіум (львівський інститут Оссолінських).

1817 р. – в Одесі відкрито Рішельєвський ліцей.

1818 р. – заснування полтавської ложи масонів «Любов до істини».

1818 р. – заснування київської ложи масонів «Ложа об’єднаних слов’ян».

1819 р. – відбувся перший спектакль «Наталка Полтавка».

1819 р. – на базі Києво-Могилянської академії відкрито вищий богословський навчальний заклад.

1827 р. – вийшов друком збірник М. Максимовича «Малороссийские песни».

1829 р. – вихід у світ «Відомості о руськом язиці».

1830 р. – в Одесі відкрито публічну бібліотеку.

1830–1837 рр. – діяльність у Львові просвітницького гуртка «Руська трійця».

1834 р. – відкриття університету в Києві.

1835 р. – у Полтаві відкрито губернську публічну бібліотеку.

1837 р. – побачив світ альманах «Русалка Дністрова».

1838 р. – у Житомирі почалося видання першої газети «Волынские губернские ведомости».

1840 р. – вперше вийшов друком «Кобзар».

1846 р. – Т. Шевченко написав «Заповіт».

1846–1847 рр. – діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.

1848–1857 рр. – у Львові виходила перша українська газета «Зоря Галицька».

1848 р. – створено товариство «Галицько-руська матиця».

1848 р. – у Львівському університеті відкрито кафедру української мови.

1849 р. – у Катеринославі засновано історичний музей (музей Поля).

1852 р. – при Київському університеті засновано Київський центральний архів давніх актів.

1857 р. – відкрито телеграфну лінію «Варшава–Житомир».

1859 р. – почала виходити газета «Киевский телеграф», яку царський уряд заборонив 1876 р.

1859 р. – у Києві відкрито першу в Російській імперії недільну школу.

1859 р. – у Києві засновано осередок української інтелігенції «Громада».

1861–1862 рр. – видання у Петербурзі журналу «Основа».

1862 р. – у Львові почали виходити «Вечорниці».

1862 р. – П. Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна».

1863 р. – вийшов таємний указ російського міністра Валуєва.

1864 р. – у Львові почала діяльність перша професійна театральна трупа.

1865 р. – відкриття в Одесі Новоросійського університету.

1866 р. – засновано Київську публічну бібліотеку (нині Національна парламентська бібліотека України).

1866 р. – у Житомирі відкрито публічну бібліотеку.

1867 р. – прийнято в експлуатацію Одеський маяк, перший електричний маяк в Російській імперії.

1867 р. – у Києві створено стаціонарний оперний театр.

1868 р. – заснування у Львові культурно-освітнього товариства «Просвіта».

1868 р. – у Києві відкрито першу світську музичну школу.

1869 р. – засновано Харківське товариство грамотності.

1871 р. – в Одесі на професійній сцені дебютував М. Кропивницький.

1873 р. – заснування в Києві Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.

1873 р. – заснування у Львові літературного товариства імені Т. Шевченка.

1873 р. – засноване Товариство Нестора-літописця.

1874 р. – у Глухові засновано перший педагогічний (учительський) інститут.

1875 р. – заснування університету в Чернівцях.

1876 р. – підписання царем Олександром ІІ Емського указу.

1880 р. – відкрито Феодосійську картину галерею.

1882 р. – в Одесі встановлено перший телефонний зв’язок в Україні.

1882 р. – в Єлісаветграді засновано Товариство українських акторів.

1882–1906 рр. – видання історичного часопису «Киевская старина».

1887 р. – вдруге відкрито Одеський оперний театр.

1888 р. – у Києві відкрито пам’ятник Б. Хмельницькому.

1892 р. – літературне товариство імені Т. Шевченка перетворено на Наукове товариство імені Т. Шевченка.

1893 р. – між Одесою та Миколаєвом встановлено першу міжміську телефону лінію в Україні.

1897 р. – у Житомирі відбувся перший сеанс кінематографа.

1897–1908 рр. – існування Київського товариства старовини і мистецтв.

1898 р. – відкриття Київського політехнічного університету.

1899 р. – заснування історичного музею в Києві.

1899 р. – розпочався рух електричного трамваю в Житомирі.

1900 р. – відкрито оперний театр у Львові.

1903 р. – у Полтаві відкрито пам’ятник І. Котляревському.

1903 р. – у Відні побачило світ перше повне видання Святого Письма («Біблії») українською мовою.

1906 р. – у Києві почала виходити перша українська щоденна газета «Громадська думка».

1907 р. – у Києві розпочало діяльність Українське наукове товариство.

1910 р. – у Станіславі Г. Хоткевич заснував Гуцульський театр.

1913 р. – збірна Одеса стали чемпіоном Російської імперії з футболу.

1913 р. – на базі Київського музичного училища засновано Національну музичну академію.

1914 р. – налагоджено телефонний зв’язок Києва з Житомиром.

1916 р. – у Києві засновано «Молодий театр».

Терміни, категорії:

Класицизм – напрямок у мистецтвіорієнтований на античне мистецтво, якому біли притаманні простота форм і композиції, звернення до античної спадщини. Оспівування героїв.

Романтизм – напрямок у мистецтві, який був реакцією розчарування у Просвітницьких ідеях, стверджував неповторність людської особистості, прагнення до свободи і самовдосконалення, суперечність між надзвичайною особистістю та буденним оточенням.

Масонство – релігійно-етнічний рух, прибічники якого закликали до морального самовдосконалення й об’єднання людей за принципами взаємодопомоги братерства, рівності.

Культурництво – культурно-освітній рух, діячі якого вважали просвітницьку роботу найдійовішим засобом піднесення освітнього рівня населення та зміцнення національної самосвідомості.

Громади – осередки інтелігенції, що проводили національно-культурну і громадсько-політичну роботу.

«Просвіти» – самодіяльні національно-культурні, економічні та освітні українські товариства.

«Ланкастерський» метод навчання – вчитель доручав кращим учням навчати інших.

Альманах – неперіодична літературна збірка творів різних авторів.

«Украинский вестник» – перший український літературно-художній. Науковий і громадсько-політичний журнал.

«Харьковский Демокрит» – перший український журнал сатири і гумору.

Оссоленіум – культурно-освітня установа (бібліотека і музей) у Львові.

«Відомості о руськом язиці» – перша в Галичині граматика української мови, автор І. Могильницький.

«Галицько-руська матиця» – культурно-освітнє та літературно-видавниче товариство у Львові.

«Основа» – громадсько-політичний і літературно-художній журнал.

«Вечорниці» – перший в Галичині громадсько-політичний часопис-тижневик.

Валуєвський циркуляр – таємний указ російського міністра Валуєва про заборону друкувати книги українською мовою.

Емський указ – акт, який забороняв видавати та ввозити з-за кордону літературу українською мовою, заборона літературних вистав українською мовою.

«Киевская старина» – історичний часопис, який М. Грушевський назвав справжньою енциклопедією українознавства.

«Молодий театр» – театр шукань, що працював на студійній основі під керівництвом Л. Курбаса.

Бутафорія – світ речей на сцені, який заміняє реальний.

Елегія – сумний ліричний вірш або музичний твір задумливого, журливого характеру.

Мелодрама – драматичний твір з надто підкресленим афектами герої якого відрізняються надзвичайною долею, перебільшеними пристрастями та потрапляють у несподівані ситуації.

Феєрія – п’єса з фантастичним казковим сюжетом, яка заснована на ефектах магії, чуда, яскравої видовищності, включає видуманих персонажів, що володіють надприродною силою.

Гравюра – картина, малюнок, отримані шляхом відбитку, поліграфічного відтворення кліше, виготовленого гравером.

Графіка – вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері, тканині тощо олівцем, пензлем, вуглиною чи відбитий на папері зі спеціально підготовленої форми.

Хуторянство – течія в художньому мисленні, у центрі якої – захист гідності «маленької людини» та критика урбаністичної цивілізації.

Постаті:

Василь Каразін (1773–1842) – вчений, засновник Харківського університету.

Григорій Квітка-Основяненко (1778–1843) – письменник.

Петро Гулак-Артемовський (1790–1865) – поет.

Аполлон Скальковський (1808–1899) – історик, краєзнавець.

Михайло Остроградський (1801–1862) – математик, громадський діяч.

Олександр Духнович (1803–1865) – письменник, публіцист, педагог, громадський і культурний діяч, греко-католицький священик.

Михайло Максимович (1804–1873) – природознавець, історик, фольклорист, письменник, перший ректор Київського університету.

Микола Гоголь (1809–1852) – письменник.

Микола Пирогов (1810–1881) – лікар, вчений, педагог, державний і громадський діяч, ініціатор заснування університету в Одесі.

Маркіян Шашкевич (1811–1843) – письменник, громадський діяч.

Євген Гребінка (1812–1848) – письменник.

Семен Гулак-Артемовський (1813–1873) – співак, композитор, драматург.

Тарас Шевченко (1814–1861) – поет, художник.

Яків Головацький (1814–1888) – письменник, етнолог, громадський діяч.

Михайло Вербицький (1815–1870) – композитор.

Микола Костомаров (1817–1885) – історик, етнограф, письменник.

Олександр Афанасьєв-Чужбинський (1818–1875) –письменник, історик, етнограф, мовознавець.

Пантелеймон Куліш (1819–1897) – письменник, історик, етнограф.

Григорій Галаган (1819–1888) – культурний діяч, меценат.

Микола Гуляк (1822–1899) – вчений, педагог, один із засновників Кирило-Мефодіївського братства.

Костянтин Ушинський (1824–1871) – педагог, основоположник вітчизняної наукової педагогіки і народної школи.

Василь Білозерський (1825–1899) – громадський діяч, один з організаторів Кирило-Мефодіївського братства, засновника, редактора та видавця журналу «Основа».

Олександр Поль (1832–1890) – краєзнавець, колекціонер і засновник краєзнавчого музею у Катеринославі.

Омелян Бачинський (1833–1907) – актор, режисер, засновник українського театру в Галичині.

Володимир Антонович (1834–1908) – історик, археолог, етнограф, археограф.

Степан Руданський (1834–1873) – поет, перекладач, фольклорист.

Олександр Потебня (1835–1891) – вчений-філолог, етнограф.

Павло Чубинський (1839–1884) – етнограф, фольклорист.

Марко Кропивницький (1840–1910) – драматург, актор, режисер, композитор, основоположник національного театру.

Тадей Рильський (1841–1902) – культурно-освітній і громадський діяч, етнограф.

Михайло Драгоманов (1841–1895) – політолог, фольклорист, літературознавець, публіцист, економіст.

Микола Лисенко (1842–1912) – композитор, піаніст, хоровий диригент.

Іван Карпенко-Карий (Тобілевич, 1845–1907) – драматург, актор, режисер.

Іван Пулюй (1845–1918) – винахідник, вчений-фізик, перекладач, автор першого перекладу Біблії українською мовою.

Панас Мирний (Рудченко, 1849–1920) – письменник.

Марія Заньковецька (1854–1934) – актриса.

Дмитро Яворницький (1855–1940) – історик, археолог, етнограф, етнолог, письменник.

Іван Франко (1856–1916) – письменник, критик, публіцист.

Панас Саксаганський (1589–1940) – актор, режисер.

Михайло Грушевський (1866–1934) – історик, автор майже двох тисяч надрукованих праць.

Леся Українка (Лариса Косач-Квітка, 1871–1913) – поетеса.

Соломія Крушельницька (1872–1952) – співачка, педагог.

Марко Черемшина (Семанюк, 1874–1927) – письменник.

Левко Мацієвич (1877–1910) – перший український пілот.

Георгій Нарбут (1886–1920) – художник, графік.

Лесь Курбас (1887–1937) – актор, режисер, педагог.

Семінарське заняття 6. Українська культура у ХХ ст.

Основні дати:

1917 р. – заснування Української Академії мистецтв.

1918 р. – засновано Українську Академію наук (УАН).

1918 р. – створено Національну бібліотеку Української держави.

1918 р. – відкрито Кам’янець-Подільський державний університет.

1919 р. – заснована Одеська кіностудія художніх фільмів.

1920 р. – у Києві створено Національний академічний драматичний театр імені І. Франка.

1920 р. – у Києві створена Державна українська мандрівна капела («Думка»).

1920 р. – в УСРР університети трансформовані в мережу профільних інститутів.

1921–1930 рр. – діяльність Української автокефальної православної церкви (УАПЦ).

1921 р. – Української Академії наук (УАН) перетворена у Всеукраїнську Академію наук (ВУАН).

1921 р. – у Відні створено Український вільний університет (1921 р. перенесений до Праги, а 1945 р. – до Мюнхену).

1921 р. – Раднарком УСРР прийняв постанову про створення Всеукраїнської комісії з боротьби з неписьменності.

1922 р. – у Подебрадах (Чехія) засновано Українську господарську академію.

1922 р. – заснування Л. Курбасом театру «Березіль».

1922 р. – депортація за кордон представників інтелігенції.

1922 р. – створено Волинський сільськогосподарський політехнікум.

1923 р. – заснування товариства «Геть неписьменність».

1923 р. – Раднарком УСРР прийняв рішення про впровадження політики коренізації.

1924 р. – у Харкові відбулася перша в Україні радіопередача.

1925 р. – створено ВАПЛІТЕ.

1925 р. – засновано Канівський державний музей-заповідник «Могила Т. Г. Шевченка».

1925 р. – заснування у Харкові театру опери та балету.

1926 р. – у Києві створено Російський драматичний театр.

1927 р. – у Києві вийшов перший номер «Літературної газети».

1928 р. – заснування кіностудії імені О. Довженка.

1928 р. – у Харкові відкрито Український фізико-технічний інститут.

1929 р. – створено організацію письменників Західної України «Гроно».

1929 р. – засновано «Українське мистецьке об’єднання».

1930 р. – проведення судового процесу над групою наукової та творчої інтелігенції («процес Спілки визволення України»).

1930 р. – на екрани вийшов фільм О. Довженка «Земля».

1930 р. – запроваджено обов’язкову початкову освіту в сільській місцевості та семирічного навчання у містах.

1931 р. – створено Інститут клінічної фізіології під керівництвом О. Богомольця.

1932 р. – створена Спілка радянських композиторів УСРР.

1933 р. – об’єднаний пленум ЦК і ЦКК КП(б)У розглянув питання про «український націоналістичний ухил» та ухвалив рішення зупинити процес впровадження коренізації.

1933 р. – в УРСР відновлено державні університету.

1934 р. – засновано Інститут електрозварювання під керівництвом Є. Патона.

1934 р. – розпочав роботу Перший з’їзд письменників України. Ліквідовані літературно-художні об’єднання та організована Спілка радянських письменників УСРР.

1935 р. – ухвалено рішення Політбюро ЦК КП(б)У «Про вилучення із бібліотек УСРР зінов’ївсько-троцькістської та націоналістичної літератури».

1935 р. – у Чернігові відкрито Літературно-меморіальний музей М. Коцюбинського.

1935 р. – у Харкові відкрито пам’ятник Т. Шевченкові.

1936 р. – Всеукраїнська Академія наук (ВУАН) перейме нова в Академію наук УРСР.

1936 р. – у Києві засновано Науково-дослідний інститут клінічної медицини.

1937 р. – створено Національний симфонічний оркестр УРСР.

1938 р. – у Києві утворено Спілку радянських художників УРСР.

1939 р. – Київському державному університету присвоєно ім’я Т. Шевченка.

1939 р. – на честь 125-ї річниці від дня народження Т. Шевченка у Києві відкрито пам’ятник Великому Кобзареві.

1939 р. – відкрито меморіальний музей і пам’ятник Т. Шевченкові в Каневі.

1939 р. – заснування Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника.

1939 р. – у Києві заснування Історичної бібліотеки.

1940 р. – відкриття у Львові театру опери та балету.

1941 р. – у Львові відбувся «Процес 59-ти» проти західноукраїнської інтелігенції.

1943 р. – засновано Державний академічний народний хор імені Г. Верьовки.

1943 р. – у кінопрокаті фільм О. Довженка «Битва за нашу Радянську Україну».

1945 р. – знято фільм О. Довженка «Перемога на Правобережній Україні».

1946 р. – на львівському церковному соборі ліквідовано Українську греко-католицьку (уніатську) церкву.

1946 р. – запуск першого в республіці атомного реактору.

1948–1950 рр. – виготовлення у Києві першої в Європі цифрової обчислювальної машини під керівництвом С. Лебедєва.

1949 р. – у Києві відкрито Державний літературно-художній музей Т. Шевченка.

1951 р. – у Києві вступив у дію перший в Україні телевізійний центр.

1953 р. – перехід до обов’язкової семирічної освіти.

1955 р. – стаття О. Довженка «Мистецтво живопису і сучасність».

1957 р. – створення обчислювального центру на чолі з В. Глушковим.

1959 р. – відкрився Перший з’їзд журналістів УРСР. Створено спілку журналістів УРСР.

1959 р. – у Києві створено клуб творчої молоді «Супутник».

1959 р. – шкільна реформа.

1960 р. – засновано товариство культурних зв’язків із українцями за кордоном «Україна».

1960 р. – в Інституті фізики створено ядерний реактор.

1961 р. – встановлена республіканська премія імені Т. Шевченка за видатні твори літератури, мистецтва.

1963 р. – у Римі засновано Український католицький університет св. Климента.

1964 р. – у Москві й Вашингтоні відкрито пам’ятник Т. Шевченкові.

1973 р. – у Києві відкрито пам’ятник Л. Українки.

1975 р. – у Києві відкрито Державний музей книги та книгодрукування.

1976 р. – завершення переходу до обов’язкової загальної середньої освіти.

1986 р. – ІХ з’їзд письменників УРСР (протест проти русифікації).

1989 р. – у Чернівцях розпочався перший фестиваль української пісні «Червона рута».

1989 р. – Верховна Рада УРСР прийняла закон «Про мови».

1989 р. – відновлена діяльність Наукового товариства імені Т. Шевченка.

Терміни, категорії:

Ідеологізація культури – прагнення поставити культуру на службу певним соціальним групам, класам та іншим спільностям.

ВАПЛІТЕ – Вільна академія пролетарської літератури.

Коренізація – надання народам СРСР можливості розвивати власні культури, мови. Готувати національні кадри з метою посилити вплив комуністичної партії у національних регіонах.

Ліквідація неписьменності – культурно-освітня компанія, здійснювана більшовицькою партією в 1920–30-х роках.

Розстріляне відродження – процес винищення радянськими каральними органами творчої інтелігенції в 1930-ті роки.

Генна інженерія – створення нових видів організмів або їх нових властивостей шляхом маніпуляцій з їх генетичним апаратом.

«Лисенківщина» – специфічний період у сільськогосподарській і біологічній науки й практики, пов’язаний із проявом культу особи президента ВАСГНІЛ, академіка АН УРСР Т. Лисенка, у результаті якого було припинено перспективні наукові дослідження.

Русифікація – сукупність дій і заходів радянського союзного керівництва в національних органах і неросійських республіках СРСР, спрямованих на звуження, приниження чи відсунення на другорядні ролі національних мов, культури, історії та водночас висунення на провідні позиції російської мови, культури, історії.

Дисидентство – морально-політична опозиція до існуючого державного ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей.

«Шістдесятники» – покоління молодих літераторів та митців 1960-х років, учасників руху за оновлення радянського суспільства, які протестували проти заідеологізованості в зображенні дійсності, боролися за піднесення людської гідності.

Діаспора – розсіяння, розпорошення, розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами; уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащадків, які проживають поза її межами.

Духовна свобода – сукупність глибоких переконань людини, волі до їх реалізації та свідомих дій.

Космополітизм – теорія та практика, в основі якої лежить теза про необхідність заміни національного громадянства світовим.

Постаті:

Володимир Вернадський (1863–1945) – вчений, природознавець, перший президент Академії наук України.

Василь Липківський (1864–1937) – митрополит УАПЦ.

Андрій Шептицький (1865–1944) – митрополит греко-католицької церкви.

Євген Патон (1870–1953) – вчений у галузі мостобудування і зварювання.

Агатангел Кримський (1871–1942) – історик. Сходознавець, фольклорист, славіст, літературознавець, перекладач, академік ВУАН.

Василь Кричевський (1872–1952) – художник, архітектор, графік.

Володимир Дурдуківський (1874–?) – педагог, академік ВУАН.

Сергій Єфремов (1876–1939) – історик літератури, академік ВУАН.

Гнат Хоткевич (1877–1938) – письменник, актор, мистецтвознавець.

Микола Борецький (1879–1935) – митрополит.

Володимир Винниченко (1880–1951) – прозаїк, драматург художник.

Іван Огієнко (митрополит Іларіон, 1882–1972) – історик, письменник.

Григорій Холодний (1886–1938) – математик, астроном, розробник української наукової термінології.

Іван Крип’якевич (1886–1967) – історик культури.

Ігор Сікорський (1889–1972) – авіаконструктор.

Микола Зеров (1890–1937) – поет, літературознавець.

Павло Тичина (1891–1967) – поет.

Микола Хвильовий (1893–1933) – письменник.

Віра Холодна (Левченко, 1893–1919) – акторка кіно.

Максим Рильський (1895–1964) – поет, перекладач.

Мар’ян Крушельницький (1897–1963) – актор, педагог, режисер.

Юрій Кондратюк (1897–1941) – вчений-винахідник, один з піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів.

Олександр Міньківський (1900–1979) – хоровий диригент, педагог.

Олена Теліга (1907–1942) – поетеса.

Марія Приймаченко (1909–1997) – майстриня народного декоративного розпису.

Сергій Параджанов (1924–1990) – кінорежисер.

Василь Симоненко (1935–1963) – поет.

Василь Стус (1938–1985) – поет.

Володимир Івасюк (1949–1979) – композитор, співак.

Семінарське заняття 7. Культура України на рубежі ХХ–ХХІ ст.

Основні дати:

1992 р. – зареєстровано Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Т. Шевченка.

1992 р. – Верховна рада України прийняла «Основне законодавство України про культуру».

1992 р. – об’єднання УПЦ і УАПЦ в єдину УПЦ Київського патріархату.

1992 р. – відновлення діяльності університету «Києво-Могилянська академія».

1992 р. – утворена Всеукраїнська музична спілка.

1993 р. – почався процес повернення вулицям і площам у багатьох містах історичних назв.

1994 р. – Академію наук УРСР перейме нова в Національну Академію наук України.

1994 р. – Національний олімпійський комітет визнано Міжнародним олімпійським комітетом.

1994 р. – з цього року Україна бере самостійну участь в Олімпійських іграх.

1994 р. – Указом Президента України створено фонд сприяння мистецтву.

1995 р. – створено Міністерство культури і мистецтв України.

1998 р. – реалізація державної програми відродження історичних пам’яток.

2000 р. – відбудовано й освячено Успенський собор Києво-Печерської лаври.

2001 р. – введено дванадцятирічну та дванадцятибальну систему освіту.

2012 р. – Україна разом з Польщею проводитиме чемпіонат Європи з футболу.

Терміни, категорії:

Національна свідомість – усвідомлення народом своєї спільності, національної своєрідності або, коли йдеться про окрему людину, усвідомлення нею причетності до певного народу.

Нація – це велике, модерне, динамічне, цивілізоване співтовариство громадян, часто полі етнічне, але об’єднане навколо якогось одного етносу, з національною мовою державного рівня, як правило, із власною територією, спільними інтересами, назвою, культурою, волею бути єдиним цілим, усвідомленням спільності минулого, сучасного і особливо майбутнього.

Державна мова – визнана законом урядова мова в державі обов’язкова для державної адміністрації, суду й шкільного навчання.

Менталітет – глибокий рівень колективної та індивідуальної свідомості; сукупність установок, нахилів індивіда чи соціальної групи мислити, відчувати та сприймати світ певним чином.

Плюралізм – ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного та соціального розвитку, що базується на існування декількох незалежних начал політичних знань та розуміння буття.

Соціокультурна ситуація – це сукупність тенденцій, які визначають стан культури суспільства.

Толерантність – терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій.

Традиції – це конкретні форми прояву звичаїв, звичок, обрядів і ритуалів, поведінки, дій, оцінок, які характеризуються особливою стійкістю та цілеспрямованими зусиллями людей з метою збереження та передачі їх наступним поколінням.

Дата добавления: 2015-09-30