1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи сул про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9) носити електронний засіб контролю.
У разі невиконання цих обов'язків до особи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
4. Цілком слушними є положення ч. 4 статті, що коментується, стосовно обмеження можливостей обрання застави під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, слідчий судця, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, що, по-суті, виключає можливість її подальшого обрання. Це, зокрема, стосується: злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; злочину, який спричинив загибель людини; особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею. Ці положення унеможливлюють застосування застави при вчиненні насильницьких та особливо тяжких злочинів, а також у випадках недотримання умов при обранні більш м'якого запобіжного заходу (застави).
Обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, суд зобов'язані з'ясувати, чи є у підозрюваного, обвинуваченого діти до 18 років, які не можуть залишатися без нагляду. При цьому до матеріалів провадження доцільно приєднати довідку про склад сім'ї підозрюваного, обвинуваченого. Якщо буде встановлено, що в сім'ї не залишається осіб, які можуть здійснювати нагляд за дітьми, слідчий суддя, суд зобов'язані негайно повідомити про це комісії у справах неповнолітніх за місцем проживання дітей для вжиття ними заходів щодо забезпечення належного нагляду за ними.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного чи обвинуваченого під вартою слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані вжити заходів до охорони майна і житла ув'язненого, якщо вони залишаються без нагляду. Для цього необхідно встановити, чи є у підозрюваного, обвинуваченого майно і яке саме, де воно знаходиться, чи є у нього близькі родичі, які могли б забезпечити збереження цього майна. Заходи з охорони майна та житла ув'язненого полягають у передачі майна на відповідальне зберігання та в опечатуванні приміщення.
На осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, покладаються обов'язки та вони наділяються правами, встановленими законодавством для громадян України, з обмеженнями, які випливають з режиму тримання під вартою.
Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув'язнення є ізоляція осіб, яких узяли під варту, постійний нагляд за ними та окреме тримання їх у порядку, передбаченому ЗУ "Про попереднє ув'язнення", цензура листування. Особи, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою, підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню і фотографуванню; їх ознайомлюють з правами, обов'язками та вимогами режиму. Речі, які с при них, а також передачі і посилки, що надходять на їх ім'я, підлягають огляду, а листування - перегляду. їм забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання в місцях попереднього ув'язнення. Вилучені у них при доставленні в місця попереднього ув'язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув'язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються в дохід держави за вмотивованою постановою начальника установи для попереднього ув'язнення, санкціонованою прокурором, копія якої приєднується до особової справи особи, яка тримається під вартою.
Стаття 188. Клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу
1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
2. Це клопотання може бути подане:
1) одночасно з паданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою;
2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику;
3) після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.
3. Прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у пунктах 1,2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу обставини.
1. У частині 1 статті, що коментується, законодавець наділяє прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором) повноваженнями звернутися до слідчого судді, суду (у межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування) із клопотанням про надання дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу. Цей захід здійснюється з метою забезпечення присутності підозрюваного, обвинуваченого у залі судового засідання під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і у зв'язку із цим забезпечення оперативності здійснення досудового розслідування та судового провадження, уникнення необґрунтованого затягування часу тощо.
2. Можливість внесення клопотання прокурора, слідчого, погодженого з прокурором про дозвіл на затримання з метою приводу, відповідно до ч. 2 цієї статті, виникає у трьох випадках.
Перш за все таке клопотання може бути внесене разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою (див. коментар до ст. 187 КПК). У зазначеному випадку, хоча цей не визначено законодавцем, указані клопотання можуть бути об'єднані в одному процесуальному акті - клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про дозвіл на затримання з метою приводу.
Ще одним випадком внесення клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою приводу с момент, коли клопотання про застосування запобіжного заходу вже подано, дата розгляду визначена, судовий виклик надіслано, але підозрюваний, обвинувачений ще не з'явився.
І останній випадок - внесення клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого після Його неприбуття за судовим викликом, про що також зазначалось у коментарі до ст. 187 КПК.
3. Разом із клопотанням про дозвіл на затримання з метою приводу додаються документи, які підтверджують факт переховування підозрюваного, обвинуваченого від органів досудового розслідування чи суду, а також, що, одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу. Про це можуть свідчити надані показання свідків за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого, неодноразове надсилання виклику до слідчого, прокурора, показання свідків про підкуп, намагання вплинути на них з метою зміни наданих раніше свідчень та інші зловживання у будь-яких проявах тощо.
Варто зазначити, що законодавець уповноважує тільки прокурора на подання до суду цих документів, адже у ч. 3 статті, що коментується, про слідчого мова не йде, навіть в аспекті погодження його рішення прокурором. Відповідно прокурор повинен витребувати відповідні документи у слідчого, який здійснює досудове розслідування
Стаття 189. Розгляд клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу
1. Слідчий суддя, суд не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
2. Клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого 3 метою приводу розглядається слідчим суддею, судом негайно після одержання цього клопотання.
3. Розгляд клопотання здійснюється в закритому суповому засіданні за участю прокурора.
4. Слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, я також є достатні підстави вважати, що:
1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду;
2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
1. У частині 1 коментованої статті законодавець обмежує слідчого суддю, суд у можливості відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого. Не враховується навіть обставина, коли існують підстави для затримання з мстою приводу і без ухвали слідчого судді, суду. Тим самим на суд покладається обов'язок вислухати мотивування сторони обвинувачення, потерпілого та інших учасників кримінального провадження щодо необхідності затримання з метою приводу та забезпечення присутності підозрюваного, обвинуваченого під час судового розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.
2. Для забезпечення оперативності досудового розслідування та судового провадження слідчий суддя, суд повинні приступити до розгляду клопотання про затримання з метою приводу відразу після його отримання.
3. Розгляд клопотання про дозвіл на затримання з мстою приводу здійснюється у закритому судовому засіданні за участю прокурора. Незважаючи на те, що розгляд такого клопотання не передбачений як умова для проведення закритого судового засідання у ч. 2 ст. 27 КПК, це право не належить до загальних підстав проведення закритого судового засідання, все одно порядок його здійснення визначається з урахуванням вимог ч. 4 ст. 27 КПК - на судовому розгляді в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише сторони та інші учасники кримінального провадження.
4. Відповідно до ч. 4 коментованої статті на прокурора покладається обов'язок доведення обставин, які свідчать про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного, обвинуваченого. Для цього він повинен надати необхідні документи слідчому судді, суду та переконати, що подальше перебування на свободі підозрюваного, обвинуваченого сприяє або може посприяти перешкоджанню здійснення кримінального провадження, незалежно від форм і методів такого перешкоджання, супроводжується і надалі супроводжуватиметься переховуванням від органів досудового розслідування чи суду.
Ці положення статті, що коментується, цілком обґрунтовані тим, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, тому і доцільність його застосування повинна бути також належним чином доведена. З огляду на те, що затримання з метою приводу за відсутності добровільного з'явлення до слідчого судді, суду є необхідною передумовою розгляду питання про застосування тримання під вартою, прокурор повинен бути дійсно переконливим і непорушно відстоювати інтереси сторони обвинувачення зокрема та ефективне, оперативне здійснення досудового розслідування в цілому.
Стаття 190. Ухвала про дозвіл на затриманий з метою приводу
1. Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу повинна містити: 1) найменування суду, прізвище та ініціали слідчого судді, судді (суддів);
2) прізвище, ім'я, по батькові підозрюваного, обвинуваченого, для затримання якого постановляється ухвала, відомі на момент постановлення ухвали, а якщо прізвище, ім'я, по батькові не відомі, - докладний опис такої особи;
3) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, і його правову кваліфікацію за законом України про кримінальну відповідальність;
4) посилання на обставини, які дають підстави для:
обґрунтованої підозри про вчинення особою кримінального правопорушення;
висновку про існування ризику, зазначеного у клопотанні про застосування запобіжного заходу;
висновку щодо існування обставин, зазначених у пунктах 1 або 2 частина четвертої статті 189 цього Кодексу, для прийняття рішення про надання дозволу на затримання;
5) дату постановлення ухвали;
6) дату втрати законної сили ухвалою;
7) підпис слідчого судді, судді (суддів), який постановив ухвалу.
2. В ухвалі про дозвіл на затримання з метою приводу вказуються прізвище, ім'я, по батькові, адреса і телефон прокурора або слідчого, за клопотанням якого постановлена ухвала.
3. Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:
1) приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду;
2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії;
3) відкликання ухвали прокурором.
4. Слідчий суддя, суд за клопотанням прокурора мас право вирішити питання про повторне затримання з метою приводу в порядку, передбаченому цим Кодексом. Повторне звернення до суду з клопотанням про дозвіл на затримання однієї і тієї ж особи по тому самому кримінальному провадженню після винесення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у задоволенні такого клопотання можливе лише при виникненні нових обставин, які підтверджують необхідність тримання особи під вартою.
5. Ухвала про відмову в наданні дозволу на затримання з метою приводу може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом. Ухвала про дозвіл на затримання оскарженню не підлягає.
1. У частиш 1 статті, що коментується, закріплено, які саме положення повинні формувати зміст ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу.
2. Окремо законодавець наголошує на необхідності зазначення в ухвалі відомостей про прокурора або слідчого, за клопотанням якого постановлена ухвала.
3. Строк дії ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу визначається з урахуванням певних особливостей:
- якщо у ній прямо передбачено кінцевий строк чинності і він уже закінчився;
- якщо строк дії не визначено, то вважається, що кінцевий строк спливає після шести місяців від дня постановлення ухвали. У випадках, коли підозрюваного, обвинуваченого, для затримання якого постановлялася ухвала, затримано так і не було, слідчий за погодженням з прокурором, прокурор мають право повторного звернення до суду з клопотанням про дозвіл на затримання однієї і тієї ж особи по тому самому кримінальному провадженню;
ухвала втрачає законну силу з моменту приводу підозрюваного, обвинуваченого до сулу, а також відкликання її прокурором. У випадках, коли прокурору стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення, він зобов'язаний відкликати дозвіл на затримання. Це питання може ініціюватися також і слідчим, який здійснює досудове розслідування.
4. Законодавець не виключає права повторного звернення з тим самим клопотанням до суду, однак підставою повинна бути поява нових обставин, які підтверджують необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і у зв'язку із цим затримання особи з метою приводу. У даному випадку як нові обставини можуть бути відомості, що свідчать про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. При цьому зазначені обставини не матимуть статусу "нових", якщо на них уже посилався слідчий, прокурор при первинному внесенні клопотання про затримання з метою приводу.
5. Якщо слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу, це рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі статей 309 та 310 КПК.
Ухвала слідчого судді, суду про надання дозволу на затримання оскарженню не підлягає, оскільки вона підлягає негайному виконанню відповідними службовими особами.
Стаття 191. Дії уповноважених службових осіб після затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання
1. Затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.
2. У разі затримання на транспорті місцем затримання вважається територія району, на якій особа затримана.
3. У разі затримання особи на громадському транспорті, незапланована зупинка якого неможлива без зайвих труднощів, місцем затримання вважається територія району, на якій розташована найближча попутна зупинка громадського транспорту.
4. V разі затримання особи на авіаційному або морському транспорті під час здійснення рейсу за межі державного кордону України місцем затримання вважається порт у межах державного кордону України, в якому почався цей рейс.
5. Службова особа, яка на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання затримала особу, зобов'язана негайно вручити їй копію зазначеної ухвали.
6. Уповноважена службова особа (особа, якій законом надане право здійснювати затримання), яка загримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається особа, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затримання, негайно повідомляє про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухвалі
7. Якщо після затримання підозрюваного, обвинуваченого з'ясується, що він був затриманий на підставі ухвали про дозвіл на затримання, яка відкликана прокурором, підозрюваний, обвинувачений мас бути негайно звільнений уповноваженою службовою особою, під вартою якої вів тримається, якщо немає інших законних підстав для його подальшого затримання.
8. Службова особа здійснює затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов'язків і пов'язані з цим особистий обшук та огляд його речей тільки в присутності офіційних представників цього розвідувального органу.
1. Законодавець встановлює конкретний строк на виконання ухвали слідчого судді, суду про затримання з метою приводу. Так, протягом 36 годин з моменту затримання уповноважена службова особа органу безпеки, внутрішніх справ, органу, що здійснює нагляд за додержанням податкового законодавства, зобов'язана доставити затриманого до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу. Визначений законодавцем строк у 36 годин обумовлюється необхідністю найшвидшого доставлення до слідчого судді, суду, адже у даному випадку не потрібно суттєвих затрат робочого часу для внесення та розгляду клопотання про застосування до затриманої особи запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 206 КПК незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
З метою виконання зазначеної ухвали слідчого судді, суду, уповноважена службова особа перш за все здійснює ряд заходів, спрямованих на встановлення місця проживання чи можливого перебування особи, яку необхідно затримати.
Уповноважена службова особа, яка здійснює затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого кримінального правопорушення він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування, вимагати перевірки обгрунтованості затримання та інші процесуальні права.
Про затримання особи складається протокол, у якому зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим.
Після цього особа силою або через підкорення наказу уповноваженої службової особи доставляється до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про затримання з метою приводу.
У зв'язку з тим, що у протоколі повинно бути зазначене місце затримання, актуальним є визначення законодавцем загальних правил встановлення місця затримання.
2. Місце затримання у кримінальному провадженні мас важливе значення. Відповідно до ст. 192 КПК за загальним правилом прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. У випадках, якщо у строк не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання особи неможливо звернутися до місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана.
Так, лід час затримання особи, яка перебуває у приватному чи службовому транспорті, місцем затримання буде вважатись територія того району, на якій особа затримана.
3. Якщо затримання здійснюється у громадському транспорті, необхідно докласти зусиль для термінової його зупинки, щоб залишити салон транспортного засобу. Якщо це неможливо - дочекатись найближчої попутної зупинки. У такому разі місцем затримання визначається територія, на якій уповноважена службова особа разом із затриманою особою залишили салон транспортного засобу.
4. Особливістю визначення місця затримання на авіаційному або морському транспорті під час здійснення рейсу за межі державного кордону України є те, що наступна попутна зупинка згідно з графіком руху може бути здійснена за межами юрисдикції правоохоронних органів нашої держави. У зв'язку із цим законодавець вирішив вважати місцем затримання у такій ситуації порт у межах державного кордону України, у якому розпочався рейс.
5. Відповідно до ч. 5 коментованої статті службова особа, яка на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання, здійснила затримання особи, зобов'язана негайно (у будь-якому разі не пізніше моменту доставлення до органу досудового розслідування) вручити такій особі копію ухвали про дозвіл на затримання. Про отримання затриманим вказаної копії складається протокол.
6. У частині 6 коментованої статті наголошується на необхідності негайно повідомити (шляхом надіслання повідомлення з дотриманням вимог ст. 112 КПК) про затримання слідчого, прокурора, який ініціював обрання даного тимчасового запобіжного заходу. Оперативність інформування у такому випадку досягається завдяки надісланню повідомлення електронною поштою, факсимільним зв'язком, телеграмою тощо. Після цього уповноважена службова особа складає рапорт, у якому відображає хід виконання ухвали слідчого судді, суду.
7. При затриманні особи уповноважена службова особа в обов'язковому порядку повинна перевірити, чи не відкликана ухвала про дозвіл на затримання прокурором. У випадку підтвердження таких даних та відсутності інших законних підстав для подальшого затримання, затриманий має бути негайно звільнений уповноваженою службовою особою, під вартою якої він тримається.
8. Окремо законодавцем звертається увага на особливості затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов'язків. Головною умовою в цьому випадку, якої необхідно дотриматися, є присутність офіційних представників даного розвідувального органу. Лише за умови їх присутності уповноважена службова особа має право провести обшук та огляд речей затриманого співробітника кадрового складу розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов'язків. Для забезпечення присутності цих представників у разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов'язків уповноважена службова особа, що здійснює затримання, зобов'язана негайно повідомити про це відповідний розвідувальний орган.
Стаття 192. Подання клопотання про застосування запобіжного заходу після затримання особи без ухвали про дозвіл на затримання
1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а якщо це неможливо у строк, передбачений частиною другою статті 211 цього Кодексу, - до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана.
2. Клопотання про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, має відповідати вимогам, зазначеним у статті 184 цього Кодексу. До клопотання мас бути доданий протокол затримання підозрюваного.
1. Умовою затримання особи без ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання повинна бути обґрунтована підозра у вчиненні нею кримінального правопорушення. Про це, наприклад, може свідчити виявлення замаху на вчинення кримінального правопорушення або безпосереднього його вчинення; безпосереднє переслідування після вчинення кримінального правопорушення; показання очевидців, у тому числі потерпілого, про те, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення або про це вказують сліди на її тілі, одязі чи місці події.
Після проведення обшуку та огляду речей затриманого уповноважена службова особа повинна повідомити орган досудового розслідування про затримання особи та скласти відповідний протокол. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокуророві. Зазначений у протоколі час затримання розпочинає визначений ст. 211 КПК 60-годинний відлік часу, відведеного слідчому, прокурору для можливості доставлення до суду особи для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу. Клопотання подається до місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
У випадку неможливості здійснити зазначені дії у відведений строк (60 годин з моменту затримання особи без ухвали слідчого судді, суду) через віддаленість місця безпосереднього затримання та території розташування органу досудового розслідування, куди має доставлятись затриманий, клопотання про обрання запобіжного заходу може бути подано до місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана. У даному випадку ухвала слідчого судді, суду надсилається до органу, який ініціював розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
2. Клопотання прокурора, слідчого, погоджене з прокурором, має бути оформлене належним чином та містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у ст. 177 КПК; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених ч.5ст. 194 КПК.
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 18 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |