Мета: Ознайомитися з особливостями організації та життєдіяльності молюсків.

Лабораторна робота № 10

Тема: Будова молюсків.

Мета: Ознайомитися з особливостями організації та життєдіяльності молюсків.

План заняття:

Теоретичні відомості

ТИП МОЛЮСКИ (MOLLUSCA)

Відомо близько 130 тис. видів молюсків. Вони поширені на всій земній кулі і населяють прісні водойми, моря, океани до глибини 10 тис. метрів. Деякі види освоїли також сушу. Близько 100 видів ведуть паразитичний спосіб життя.

Розміри тіла представників різних класів молюсків коли­ваються в межах від неповного міліметра до 18 м (восьминіг).

Тип Молюски поділяють на два підтипи: Боконервові та Черепашкові. До боконервових належить нечисленний клас Хітони, який налічує 100 видів. Це морські тварини, які живуть у смузі прибою. Черепашка їх складається із восьми пластинок (рис. 103), подібних до сегментів, що свідчить про деяку спорідненість із кільчастими червами. Підтвердженням цього є наявність навкологлоткового нервового кільця і двох пар поздовжніх нервових стовбурів та їхня личинка трохофора.

До підтипу Черепашкових відносять п'ять класів, з яких найбільше народногосподарське значення мають три: Дво­стулкові, Черевоногі та Головоногі.

Загальна характеристика типу. Тіло молюсків несегментоване й поділене на три частини: голову, тулуб і ногу. Зверху воно вкрите твердою черепашкою, під якою знаходиться шкірна мантія. Залози її виділяють речовину для побудови черепашки, яка складається з трьох шарів: зовнішнього рого­вого, або конхіолінового, і двох вапнякових, з них середній фарфоровий і внутрішній — перламутровий. У деяких видів черепашка частково редукується. Форма її буває різна, час­тіше двостулкова і спірально закручена.

М'язиста нога у молюсків має різний ступінь розвитку і служить для повзання, плавання, закопування у грунт або прикріплення до підводних предметів. У цьому випадку нога редукується, як у мідій, або, як в устриць, зовсім зникає. У головоногих молюсків нога перетворилася в щупальця з при­сосками. Щупальця розміщені навколо ротового отвору і служать для руху та захоплення їжі. З другої частини ноги розвинулася лійка, яка знаходиться на черевному боці біля входу в мантійну порожнину. В нозі багатьох молюсків від­криваються бісусні залози, що виділяють спеціальну клейку речовину, яка затвердіває і утворює бісусні нитки для при­кріплення молюска. З бісусних ниток люди пробували виготовляти шовк.

М'язи більшості молюсків складаються з гладеньких м'я­зових волокон. Лише у головоногих, які активно рухаються, вони поперечносмугасті. У двостулкових молюсків добре роз­винені передній і задній м'язи-замикачі стулок черепашки. Щоб розкрити стулки черепашки, треба перерізати м'язи-замикачі.

Порожнина тіла у молюсків вторинна — целом. Вона добре виражена у зародковому стані. В дорослих зберігається тільки у вигляді навколосерцевої сумки (перикарда) і порожнини статевих органів. У деяких молюсків вона існує протягом усього життя.

Нервова система у більшості молюсків являє собою більш або менш розвинені вузли, розміщені в різних частинах тіла і з'єднані між собою нервовими тяжами. Такий тип нервової системи називається розкидано-вузловим. Від вузлів відходять нерви до органів. Органи чуття розвинені по-різ­ному. В більшості молюсків є очі. У головоногих вони склад­ні. Є також органи хімічного чуття, дотику, рівноваги.

Травна система досить складна. В ротовій порожнині біль­шості молюсків на язичку міститься терка, або радула, і щелепи, які служать для подрібнення їжі. В ротову порожнину впадають протоки слинних залоз. Секрет слини містить деякі травні ферменти. За ротовою порожниною знаходиться глотка, що переходить у стравохід, який відкривається у мішкоподібний шлунок. У нього впадають протоки великої печінки. У багатьох черевоногих молюсків епітелій задньої частини шлунка утворює прозору драглисту паличку, так званий "кришталевий стовпчик". Кінчик його розчиняється і під впливом травного соку виділяються травні ферменти. З шлунка їжа потрапляє у середню, а потім в задню кишку, яка закінчується анальним отвором.

Органами дихання є зябра або легені. Зябрами дихають усі морські та частина прісноводних черевоногих, а також дво­стулкові молюски. Всі наземні молюски і багато прісноводних (ставковики, котушки) дихають легенями.

Кровоносна система складається з серця, судин і лакун. Вона не замкнена.. У більшості молюсків серце має одне передсердя і один шлуночок. Але у деяких воно може бути трикамерне з двома передсердями і одним шлуноч­ком. Серце лежить у навколосерцевій сумці, або перикардії. Порожнина навколосерцевої сумки є залишкомцелома. Від серця відходять артеріальні судини, з яких кров виливається в лакуни.

Органи виділення молюсків — нирки, які за своєю будовою нагадують метанефридії. Нирки відкриваються в перикардій, тобто подібно до метанефридій кільчастих червів з'єднані з целомом. Другим кінцем вони відкриваються в мантійну по­рожнину.

Розмноження. Молюски розмножуються лише статевим способом. Є роздільностатеві та гермафродити. Статеві залози розвиваються в целомі, а їх продукти виділяються або в мантійну порожнину, або в протоки нирок. Запліднення пе­реважно внутрішнє, але у примітивних груп і в більшості двостулкових молюсків — зовнішнє.

Розвиваються молюски в основному з метаморфозом. У деяких морських молюсків планктонна личинка велігер, або парусник, подібна до трохофори кільчастих червів. У при­мітивних черевоногих із яйця розвивається трохофора. У прісноводних і наземних молюсків, а також у головоногих розвиток прямий. У деяких прісноводних двостулкових (без­зубок, перлівниць) розвиваються личинки глохідії, які; вий­шовши з молюска, прикріплюються до плавників та зябер риб і деякий час ведуть паразитичний спосіб життя.

КЛАС ДВОСТУЛКОВІ МОЛЮСКИ (BIVALVIA)

До класу Двостулкових належить близько 15 тис. видів. Це морські і прісноводні бентосні тварини, які живуть на різних глибинах.

Найхарактернішими ознаками цього класу є двостулкова черепашка і редукція голови. Деякі двостулкові можуть досягати значних розмірів, наприклад велетенська тридакна, що живе в Індійському океані, має стулки до 2 м завдовжки і важить близько 500 кг. У річках України звичайними є беззубки і подібні до них перлівниці. У них на спинному боці черепашки є замок із зубцями. За концентричними смугами на черепашці можна визначити вік молюска. У Чорному морі є великі запаси мідій, устриць. Останніх люди вживають у їжу досить давно. Ще римляни вирощували їх у спеціальних басейнах. Промисли цих їстівних молюсків можуть бути в широких масштабах. Промис­лові вилови устриць проводять в Англії, Японії, Румунії, США. До війни у Чорному морі щороку виловлювали близько 3 млн устриць. Від деяких видів двостулкових молюсків одержують коштовні перли. Найцінніші з них виробляють молюски роду пінктада. У тридакни знаходять до 7 кг перлів. Ці молюски найчастіше зустрічаються у Великому бар'єрному рифі. Під черепашкою благородної пінни знаходять темно-коричневі та чорно-фіолетові перли. їх формує епітелій мантії. Якщо в про­міжок між черепашкою і епітелієм мантії потрапляють піщинки або інші сторонні дрібні часточки, вони поступово покривають­ся концентричними шарами перламутру й перетворюються в перлини. В Китаї штучне культивування перлів почалося тисячі років тому.

Молюски становлять цінний корм для промислових видів хребетних тварин. Серед них є і шкідливі форми, зокрема чорноморський молюск, так званий корабельний черв'як. У нього редукована черепашка і за допомогою її залишків він точить дерев'яні частини надводних споруд, суден. У деяких річках і озерах України поширений невеликий молюск дрейсена, який при масовій появі поселяється у водопровідних трубах, закупорює їх, псує питну воду, пошкоджує греблі. Деякі двостулкові (фолас, літофага) виділяють 4%-ну сірчану кислоту і за її допомогою просвердлюють ходи в м'яких гірських породах, зокрема у вапняках.

Голова у двостулкових молюсків редукована й тіло скла­дається з тулуба та ноги. Під черепашкою тіло вкрите ман­тією, що добре видно на прикладі прісноводної беззубки — анодонти (рис. 10.1). На задньому загостреному кінці тіла мантія утворює два сифони: верхній з гладеньким краєм, нижній з торочкою. Через нижній ввідний або зябровий сифон вода разом з часточками їжі втягується у мантійну порожнину, через верхній — вивідний, або клоакальний, разом з водою виходять непотрібні рештки.

Травна система. Рот міститься під переднім м'язом-замикачем. З боків рота розміщені по дві ротові лопаті, вкриті миготливим епітелієм.

Рис. 10.1. Схема внутрішньої будови двостулкового молюска:

1 — рот; 2 — передній м'яз-замихач; 3 — цереброплевральний ганглій; 4 — шлунок; 5 — печінка; 6 — передня аорта; 7 — отвір нирки; 8 — нирка, що відкривається в перикардій (10); 9 — серце; 11 — задня аорта; 12 — задня кишка; 13 — задній м'яз-замикач; 14 — анальний отвір; 15 — вісцеропарієтальний ганглій; 16 — зябра; 17 — отвір гонади; 18 — середня кишка; 19 — гонада; 20 — педальний ганглій; 21 — вивідний (клоакальний) сифон; 22 — ввідний сифон

Вони заганяють дрібні поживні час­точки в рот беззубки. Короткий стравохід веде у шлунок, куди впадає протока зеленувато-жовтої багатолопатевої травної за­лози — печінки, що оточує шлунок. Від шлунка починається кишка, яка утворює кілька петель, проходячи через статеву залозу. Задня частина кишки на спинному боці проходить через серце і відкривається анальним отвором у вивідний сифон (див. рис. 10.1).

Нервова система складається з трьох пар гангліїв. По боках ротового отвору лежать головні (церебральні) вузли, з'єднані тонкими тяжами (комісурами), вони також мають зв'язок з великими яскраво-оранжевими жирними вузлами ноги (пе­дальними), які зближені між собою. Третя пара задні (віс-церопаріетальні) з'єднані тяжами з головними вузлами. Вони прилягають до нижньої поверхні заднього м'яза-замикача. В основі зябер багатьох молюсків є органи хімічного чуття — осфрадії. У морського гребінця по краю мантії розміщені світлочутливі очка досить складної будови.

Кровоносна система. Серце лежить на спинному боці тіла беззубки в тонкостінній навколосерцевій порожнині (пери­кардії). В серці є порівняно м'язистий шлуночок і два тонкі передсердя. Від серця вперед і назад відходять великі артерії, що розносять кров по всьому тілу. Кровоносна система не-замкнена. Кров безбарвна.

Органи дихання — зябра, розміщені по боках тіла в мантійній порожнині. Це парні пластинки з миготливим епітелієм і дріб­ними отворами, через які проходить вода. Віддавши кисень, вода виходить назовні через вивідний клоакальний сифон. Мо­люски — біофільтратори, чим нагадують губок.

Органи виділення. Під серцем у беззубки добре помітні довгасті нирки (боянусів орган). Вони відкриваються отвора­ми з одного боку в навколосерцеву сумку, другим кінцем — в мантійну порожнину. Крім того, видільну функцію виконує кеберів орган, що являє собою скупчення буруватої залозис­тої тканини в передній частині стінки перикарда.

Розмноження. У беззубки парні гроноподібні статеві залози містяться між петлями кишечника. Статеві отвори відкри­ваються з кожного боку в мантійну порожнину навпроти отвору нирки. Запліднення відбувається в мантійній порож­нині, де скупчується величезна кількість яєць — до 400 тис. У деяких двостулкових запліднення зовнішнє. У беззубки яйця відкладаються між листочками зябер. Тут з них розвиваються личинки — глохидії. Тіло їх міститься у двостулковій три­кутній черепашці з зубчастими гачками. Маленька ніжка личинки має бісусну залозу, що виділяє довгу клейку нитку для прикріплення. Дальший розвиток личинок відбувається тоді, коли вони покидають тіло матері і прикріплюються до зябер, плавників, шкіри риб, де ведуть паразитичний спосіб життя. Через 2—3 міс молоді молюски покидають рибу, опус­каються на дно і починають самостійне існування.

КЛАС ЧЕРЕВОНОГІ (GASTROPODA)

Клас Черевоногих налічує близько 90 тис. видів. Черепаш­ка у більшості видів спірально закручена, що надає асимет­ричності всьому тілу. Тіло поділене на голову, тулуб і ногу. На голові розміщується 1—2 пари щупалець. Задні щупальця довші, на них є очі (рис. 109). Спинний бік заднього відділу глотки має щелепи. М'язиста глотка має язичок з теркою (радулою). Черевоногі здебільшого морські тварини. Значна частина їх живе і в прісній воді, а деякі пристосувалися до життя на суші. Сухопутні черевоногі й ті, що повернулися удруге до життя у воді (великий і малий ставковики), дихають легенями. Первинноводяні молюски дихають зябрами.

Серед черевоногих нерідко спостерігається редукція чере­пашки аж до повного її зникнення, як у плаваючих форм, слизнів та ендопаразитів (див. рисунок 103, в).

У більшості черевоногих запліднення внутрішнє. Яйця вони відкладають у вигляді драглистих коконів або шнурів, деякі види закопують їх у землю. У наземних і прісноводних черевоногих розвиток відбувається без перетворень.

Рис. 10.2. Виноградний слимак:

1 — тулуб, вкритий черепашкою, 2 — голова з щупальцями; 3 — нога; 4 — дихальний отвір; 5 — статевий отвір; 6 — вершина черепашки; 7 — рот; 8 — очі; 9 — устя. 10 — анальний отвір.

Розміри представників цього класу від 2—3 мм до кількох десятків сантиметрів. Найбільшим в Україні є рапана — хижак, що населяє Чорне море, з наземних — виноградний слимак. Живиться рослинами, завдає шкоди, об'їдаючи бруньки і листя. Часто водиться в садах. Слизні є шкідниками різних культур, великий і малий ставковики, котушки — проміжними живителями трематод.

КЛАС ГОЛОВОНОГІ (CEPHALOPODA)

У цьому класі налічується близько 600 видів. До них належать аргонавти, восьминоги, кальмари, каракатиці та ін. Великі за розмірами морські хижаки, що досягають 18 м завдовжки. Зустрічаються в морях і океанах з високою солоністю води. Черепашка їх редукована або зовсім відсутня. Лише у наутилуса та викопних форм — амонітів і белемнітів — вона добре розви­нена. Шкіра двошарова з великою кількістю хроматофорних клітин, що швидко змінюють забарвлення тварини.

Тіло головоногих розділене на голову та тулуб. Нога пере­творилася у довгі щупальця з присосками. Вони оточують ротовий отвір (див. рисунок 103). Щупалець може бути десять (каракатиці, кальмари) або вісім (восьминоги, аргонавти), у наутилуса їх до 40. Вони служать для руху та захоплення їжі. В роті містяться рогові щелепи, що нагадують дзьоб птахів. З ноги розвинулася також лійка. Широкою основою вона з'єд­нана з мантійною порожниною, а вузьким кінцем виходить назовні. Через іщлиноподібний отвір мантійна порожнина заповнюється водою, після чого отвір замикається. При ско­рочуванні відповідних м'язів вода з мантійної порожнини з великою силою виштовхується через лійку назовні, при цьому тварина сильним поштовхом рухається в зворотному напрямку заднім кінцем (реактивний рух). Крім такого руху, головоногі плавають вперед, працюючи щупальцями. В мантійній по­рожнині знаходяться 1—2 пари зябер. Сюди ж відкривається протока чорнильної залози з чорною рідиною. При небезпеці молюск випускає її в воду і ховається за її завісою.

Нервова система головоногих має складну будову. Головні ганглії, що ніби утворюють мозок, оточені хрящовою капсулою.

Великі очі немов би сидять на голові й мають рогівку, райдужну оболонку і великий кришталик. Сітківка багата на світлосприймаючі елементи — палички. Органи хімічного чуття — нюх і смак — представлені нюховими ямками ггід очима і осфрадіями м основі зябер. Для рівноваги та слуху служать добре розви­нені статоцисти, що знаходяться у хрящовій капсулі голови. М'ясо головоногих молюсків використовують у їжу, а та­кож на виготовлення консервів. Із них на частку кальмарів припадає 75%. Щорічно у світі виловлюють до 600 тис. тонн головоногих молюсків. Крім того, ними харчується багато морських тварин: котики, зубаті кити, багато видів риб, во­доплавні птахи.

Філогенія типу Молюски. Ембріональний розвиток молюсків свідчить про їх спорідненість з кільчастими червами. У них, як і у кільчастих червів, розвивається личинка трохофора. А у примітивних боконервових молюсків чітко виражена зовнішня і внутрішня метамерність тіла. Вважають, що предками мо­люсків були примітивні багатощетинкові кільчасті черви.

Група Вториннороті (Deuterostomia). Всі багатоклітинні ор­ганізми поділяються на дві великі групи: первиннороті (Ргоtostomia) і вториннороті (Deutemstomia), які різняться між собою головним чином особливостями ембріонального розвитку.

У первинноротих організмів ротовий отвір двошарового зародка гаструли — бластопор — залишається на все життя і в дорослої тварини або при закритті його утворюється на цьому ж самому місці. До первинноротих належать усі безхре­бетні тварини, за винятком голкошкірих.

У вторинноротих тварин первинний рот зародка стає зад-ньопрохідним отвором дорослої тварини, а на протилежному полюсі закладається новий — вторинний рот, який функ­ціонує у дорослих тварин. До вторинноротих організмів від­носяться Погонофори, Голкошкірі, Хордові.

Теоретичні питання

1.Загальна характеристика і класифікація типу Молюски.

2.Особливості різних таксономічних груп молюсків.

3. Зовнішня будова виноградного слимака.

4. Внутрішня будова двостулкового молюска

5. Значення молюсків.

Завдання

1. Замалювати схему будови двостулкового молюска.

2. Замалювати схему будови виноградного слимака.

3. Виявити подібності та відмінності між виноградним слимаком та хрущем травневим.

Література:

1. Делеган І. Лісова зоологія. Безхребетні. Навчальний посібник. – Львів: Поллі, 2003.

2. Савчук М.П. Зоологія безхребетних. – К.: радянська школа, 1954.

3. Сеник А.Ф., Кулаківська О.П. Зоологія з основами екології. – Львів: Каменяр, 2008.

4. Догель В. А. Зоология беспозвоночных. - М: Высш. шк., 1981.

5. Щербак Г. И., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних. Кн. 1 - К.; Либідь, 1995.

6. Натали В. Ф. Зоология беспозвоночных. - М.: Просвещение, 1975.

Дата добавления: 2015-09-29