5.1 Діяльність суспільно – політичних, культурно – освітніх та релігійних організацій в Україні в першій половині ХІХ ст..

5.

5.1 Діяльність суспільно – політичних, культурно – освітніх та релігійних організацій в Україні в першій половині ХІХ ст..

Назва	Лідери	Програмні цілі	Вплив на суспільство
Масонська ложа «Любов до істини» (Полтава,1818 р)	Великі поміщики: С.Кочубей, В.Тарнавський; предводитель дворянства В.Лукашевич; письменник І.Котляревський	· Особливістю українського масонства полягала в переважанні інтернаціонального над національним, прагнення створити всесвітнє, наднаціональне братство.	· Залучити місцеве дворянство до активної громадсько – політичної діяльності, готувала поповнення для декабристського «Союзу благоденства». · Діяльність масонських лож в Наддніпрянщині («Понт Евксинський, «Три царства» в Одесі; «З’єднані слов’яни» в Києві, «Озирис до пломеніючої зорі» у Камянець-Подільському.
Декабристи – члени таємних дворянських організацій. «Південне товариство» (Тульчин, 1821 р.)	Військові офіцери: П.Пестель, С. Муравйов – Апостол, М. Бестужев - Рюмін	· Програма «Руська правда»: після повалення самодержавства, скасування кріпосного права, демократизації суспільного ладу, Росія мала стати республікою – єдиною, унітарною неподільною державою, право на самовизначення лише визначалося за польським народом. Україна стала б однією з 10 областей Росії. · Шлях досягнення – військовий переворот.
«Товариство об’єднаних слов’ян» (Новгород – Волинський, 1823р.)	Андрій і Петро Борисові, Ю Люблінський	· Програмні документи: «Правила об’єднаних слов’ян» та «Клятва об’єднаних слов’ян»: Україна як рівноправний член поряд з іншими республіками мала входити до слов’янської федерації, яка матиме спільний парламент (мав видавати основні закони для всієї федерації, а кожний народ одержав би право на широке самоврядування).
Кирило – Мефодіївське товариство(братство) – таємна політична організація (Київ, 1846-1847 рр.)	Засновники: М.Костомаров – історик, професор Київського університету; В.Білозерський – полтавський учитель; М.Гулак – дослідник історії права, службовець канцелярії; Пантелеймон Куліш – письменник, автор «Граматки» (малоросійського букваря); І.Посяда – педагог; Г.Андрузький – поет і публіцист; М.Савич – педагог і журналіст; О.Навроцький – поет-перекладач; Д.Пильчиков – педагог; Тарас Шевченко – поет і художник (вірогідно невідомо, чи був Шевченко безпосереднім учасником товариства, але його вплив на братство був значним).	· Ідеологія братства – це поєднання християнської і національної ідей з ідеєю слов’янської єдності. У програмних документах обстоювали необхідність досягнення християнських ідеалів. · Програмні документи: «Книга буття українського народу», або «Закон Божий». Завдання братства – перебудова суспільства на принципах християнства, поступове поширення створеного християнського порядку на весь світ. · Головна ідея «Статуту слов’янського братства св.. Кирила і Мефодія»: необхідність об’єднання слов’янських народів в одну федеративну державу (столиця – Київ), в якій на принципах добровільності і виборності кожний народ зберігав би свою свободу і самостійність. Україна має бути незалежною державою з демократичним устроєм, входити до слов’янської федерації. Передбачалося поширення ідей товариства шляхом виховання юнацтва, використовуючи вплив літератури, збільшення чисельності учасників братства.	· Активна громадсько-політична діяльність. · Поширення ідей братства через розповсюдження його програмних документів, прокламацій («До братів-українців», «До братів-великоросів і поляків»), творів Т.Шевченка. · Здійснення наукових досліджень та виступи з лекціями в навчальних закладах Києва, в яких проповідували свої погляди. · Опікування розвитком народної освіти (збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книг (зокрема, П.Куліш підготував перший підручник з історії України «Повість про український народ», виданий 1846 р.)
Товариство галицьких греко – католицьких священників (Перемишль, 1816 р.)	Греко – католицькі священики: І.Могильницький, М.Левицький	· Видання книг для народу рідною мовою та організація народних шкіл.
«Руська трійця» - громадсько-культурне об’єднання, демократичний просвітницький гурток (Львів,1833 -1837 рр.)	Засновники: Маркіян Шашкевич – поет, сільський священник; Іван Вагилевич – письменник, філолог, фольклорист; Яків Головацький – поет, фольклорист,професор української мови та літератури, ректор Львівського університету.	· Завдання гуртка: за допомогою духовного слова і літературної творчості рідною мовою «підняти дух народний, просвітити народ»; допомогти народу усвідомити «достоїнство своє і свою силу»; пропагувати ідеї відродження української нації і культури; збирати український фольклор, матеріали з історії; популяризувати українську історію; підтримати і продовжити на галицькій землі справу, розпочату літературними діячами Наддніпрянської України; налагодити і зміцнити з ними зв’язки; перетворити народну мову на літературну, що, на думку гуртківців, відкрило б селянству доступ до знань і полегшило б його долю. · Видано альманах «Русалка Дністрова» (Будапешт, 1836 р.)	· Діяльність «Руської трійці» мала значний громадський резонанс в Галичині і поза її межами; її традиції продовжив український національний рух під час революції 1848-1849 рр., а згодом народовський напрям національного руху в Галичині та Буковині. · Ідеї трійчат справили значний вплив на творчість українських письменників А.Могильницького, М.Устияновича, Л.Данкевича, В.Шашкевича, К.Климковича, Й.Федьковича, С.Воробкевича та ін..

5.2 Реформи 60 – 70-х років ХІХ ст..

Реформа	Час проведення	Зміст реформи	Основні наслідки
Селянська	19 лютого 1861 р. Маніфест про скасування кріпосного права	· Скасування залежності селянина від поміщика, надання селянам особистої свободи й громадянських прав (вступ до шлюбу без дозволу поміщика; укладення договорів без посередників; вільні торгівля й заняття промислами; добровільний вступ на службу або до навчальних закладів; вільне розпорядження своїм майном; самостійний виступ у суді). · Введення статусу тимчасовозобов’язаного. Тимчасовозобов’язані селяни – категорія колишніх поміщицьких селян, яких після скасування кріпосного права було звільнено від кріпосної залежності, але не переведено на викуп; протягом двох років селяни до укладення викупної угоди з поміщиком були зобов’язані відбувати ті самі повинності, що й за часів кріпосного права – оброк і панщину. · Введення принципу кругової поруки. Селянська община несла відповідальність за викупні операції й сплату податків селянами. · Установлення норм землеволодіння для кожної губернії. Якщо селянський наділ перевищував норму, його землю «урізали» на користь поміщика. В Україні селяни отримали в чорноземних губерніях по 3-5 десятин на душу чоловічої статі, у нечорноземних – 4-7 десятин. · Збереження феодальних пережитків. 9 років після реформи селяни не могли відмовитися від землі. Ускладнено вихід із селянської общини. Більша частина землі залишилася у власності поміщиків.	· Зміни в сільському господарстві. Створено умови для швидкого економічного прогресу. С/г перейшло на ринкові рейки, утверджується капіталістичне виробництво. Ринковий розвиток товарного рільництва і тваринництва. Перетворення Степової України на район торговельного зернового господарства, поширення в цьому регіоні олійних культур – льону, а згодом соняшника. Розвиток потужного цукробурякового виробництва на Правобережжі. Найбільше поширення удосконалених знарядь праці в Степовій Україні та на Правобережжі, найменше – в господарствах Лівобережжя. Збереження у селянських господарствах примітивних знарядь праці. Поширення вільнонайманої праці (найбільша кількість вільнонайманих робітників у Південній Україні). · Соціальне розшарування селянства. Відіграють дедалі активнішу роль у сільськогосподарському виробництві заможні селяни (їхня найбільша кількість у Степовій Україні); формування нового типу селянина – фермера – підприємливого, ініціативного, енергійного. Досить впевнене становище господарів середнього достатку – середняків – (25%). Належність решти селян до бідняків, які мали небагато землі, реманенту, худоби. · Аграрне перенаселення і переселенський рух. Селянське малоземелля як наслідок несправедливої реформи 1861 р. демографічний вибух др.. пол..ХІХ ст.., якому сприяло поліпшення медичного обслуговування після введення земств. Поява на селі надлишку робочої сили (тобто аграрне перенаселення). Переселення селян у пошуках джерел існування на малозаселені землі імперії, де вони створили «Україну в мініатюрі» з її високою хліборобською культурою, мовою, звичаями, народною творчістю. Основні напрямки переселенського руху – Кубань, Волга, Сибір. Моральна і фахова неготовність селян до життя в містах, що сприяло заселенню українських міст вихідцями з Російської імперії.
Земська	1864 р.	· У повітах і губерніях обиралися земські управи, що займалися культурною, господарською, доброчинною діяльністю. · До складу земств входили дворяни, буржуазія, селянство. · Земства не мали політичних повноважень.	· Поширення освіти, медичної та соціальної допомоги, підвищення культурного рівня селян. · Організація агрономічної служби, кредитних установ, пошти. · 1911 р. – запровадження земської реформи на Правобережжі, де влада боялася польського визвольного руху.
Міського самоврядування	1870 – 1876 рр.	· У містах обиралися міські думи й управи на чолі з міським головою, які опікувалися благоустроєм міст, господарськими питаннями, освітою та охороною здоров’я. · Виборче право мали власники нерухомості (майновий ценз).	· Незважаючи на свою обмеженість, міська реформа мала позитивне значення, оскільки замінювала старі органи станового керівництва містом на нові, засновані на буржуазному принципі майнового цензу. · Нові органи міського самоврядування відіграли помітну роль у пореформеному розвитку міст.
Судова	1864 р.	· Безстановий суд. · Публічність засідань, можливість присутності преси. · Змагальність адвоката й прокурора під час судового процесу. · Суд присяжних у карному судочинстві, присяжні обиралися з громадян усіх станів. · Мировий суддя, обраний земством або міською думою, розглядав дрібні справи. · Судові інстанції: мировий, окружний суд, судова палата, Верховний кримінальний суд. · Окремі суди – для духовенства та військових. · Збереглися волосні суди в справах селян. · Для селян збереглося покарання різками.	· Підвищення законності в судочинстві. · Судова реформа мала найбільш послідовний характер. · Вона стала спробою підняти імперське судочинство до рівня тогочасної юридичної науки і судової практики європейських країн.
Освітня	1864 р.	· Єдина система початкової освіти. · Середня освіта – у чоловічих і жіночих класичних гімназіях та реальних училищах, до яких міг вступити будь-хто платоспроможний. · Відновлення автономії університетів. · Дозвіл вищої освіти жіноцтва на приватних жіночих курсах. · Видання популярної літератури, підручників.	· Стала доступнішою початкова й середня освіта. · До університету могли вступити тільки випускники гімназій, випускники реальних училищ – до технічних навчальних закладів. · Реформа ліквідувала становий характер освіти.
Військова	1862 – 1874 рр.	· Загальна військова повинність для чоловіків-недворян, які досягли 20-річного віку, замість рекрутських наборів. · Скорочення служби з 25 до 6-7 років; освічені особи служили менше. · Заборонені тілесні покарання. · Імперію поділено на 15 військових округів, в Україні – Харківський, Одеський, Київський. · Армія переозброєна за новітніми технологіями, створено паровий військовий флот.	· Модернізація армії, підвищення її боєздатності. · Набуття військовою службою позастанового характеру. · Військові перетворення (реорганізація і переозброєння) залежали від техніко-економічного потенціалу Росії і тому відбувалися досить повільно.
Фінансова	1860 – 1864 рр.	· Управління грошовими ресурсами – у руках міністерства фінансів. · Створення незалежних від губернатора контрольних палат, які щомісяця контролювали видатки всіх губернських установ. · Створення Державного банку, що мав переважне право на кредитування торговельних і промислових підприємств. · Скасування відкупної системи податків. · Введення акцизних зборів, що стягувалися державними установами. · З 1862 р. у пресі публікуються дані про прибутки й видатки держави.	· Створення більш прозорої фінансової та податкової системи. · Проте, станова спрямованість фінансової політики держави не змінилась. Основний тягар податків, як і раніше, залишався на податному третьому стані.
Реформа цензури	1865 р.	· Заборона видавцям торкатися політичних питань. · Введення попередньої цензури періодичних видань.	· Посилення державного контролю над видавництвами.

5.3 Діяльність суспільно – політичних, культурно – освітніх та наукових організацій в Україні в другій половині ХІХ ст..

Назва	Лідери	Програмні цілі	Вплив на суспільство
Громади – напівлегальні непартійні культурницько – просвітницькі об’єднання української інтелігенції (перша – Петербург, 1859 р.)	В.Бєлозерський, М.Костомаров, Т.Шевченко, М.Куліш, В.Антонович	· Сприяти розвитку народної освіти, свободі літературного слова. · Поширення національної ідеї, формування національної свідомості.	· Поширення літературних творів Т.Шевченка, Марка Вовчка, П.Куліша, Л.Глібова. · Організація недільних шкіл та щоденних шкіл для дорослих. · Написання українських підручників (Т.Шевченко, П.Куліш) · Збирання коштів на видання української літератури. · Організація публічних лекцій та громадських бібліотек. · Створення мережі громад (Полтава, Одеса, Харків, Чернігів). · Найвпливовішою в українських землях була Київська громада (1861 р.) · Видання в Петербурзі першого українського літературно – наукового щомісячного журналу «Основа», який існував у 1861-1862 рр.
Хлопомани – народницько-культурна течія української інтелігенції на Правобережній Україні в 50-60 рр. ХІХ ст..	В.Антонович, Т.Рильський, Б.Познанський	· Прагнули зближення з народом. · Ліквідація царизму й кріпацтва. · Встановлення демократичної республіки на засадах рівноправного добровільного співжиття українців, росіян і поляків. · Програмні засади викладені у статуті В.Антоновича «Моя сповідь». · Правобережжя є українською територією, а не польською. · Українська мова є самостійною, а не польським діалектом. · Необхідно повернутися до українського народу, зрадженого поляками.	· Дотримання народних звичаїв, спілкування українською мовою, носіння українського народного одягу. · Збирання українського фольклору. · Просвітницька робота на селі, підвищення національної самосвідомості селян.
Москвофіли (русофіли) – об’єднання частини греко-католицького духовенства й консервативної інтелігенції, сільської буржуазії Галичини й Закарпаття в 60-70 рр. ХІХ ст..	Я.Головацький, І.Гуталевич, Б.Дідицький	· «Немає українців, є єдиний великий російський народ від Карпат до Камчатки, і є єдина російська мова». · Приєднання західноукраїнських земель до Російської імперії. · Провідна роль Росії серед слов’янських народів. · Росія – опора в боротьбі з полонізацією. · Не існує українського народу та української мови.	· 1870 р. – заснування політичної організації Руська Рада як наступниця Головної руської ради. · Керівництво громадськими й культурними установами Львова – Ставропігійським інститутом, Народним домом, Галицько-Руською матицею. · Видання газет і науково-літературних збірок у Галичині, Буковині, Закарпатті. · Створення «язичія» - суміші російської, української, польської та церковнослов’янської мов, які подавали як «руську» мову. · Отримували фінансову допомогу з Москви. · Сприяли денаціоналізації українців Галичини, Буковини, Закарпаття. · Відіграли певну роль у підвищенні культурно-освітнього рівня селянства й робітників.
Народовці (українофіли) – об’єднання молодих українських письменників, учителів, юристів (Галичина, Буковина).	К.Климкович, Є.Згарський, Ф.Заревич, В.Шашкевич, О.Барвінський, Ю.Романчик, К.Левицький, С.Смаль-Стоцький	· Об’єднання всіх українських земель в одній соборній державі. · Український народ є самостійним і самодостатнім. · Розвиток єдиної української мови. · Створення української літератури на народній основі.	· Створення українських громад зі студентів та старшокласників. · Контакти з представниками громадівського руху Наддніпрянщини. · Пропаганда творів І.Котляревського, Т,Шевченка, Г.Квітки-Основяненка та ін.. · Видання журналів «Вечорниці», «Мета», «Русалка», «Правда» та газет «Батьківщина»(1879 р.), щоденної української газети «Діло»(1880 р.) · Ініціатори створення у Львові першого професійного українського театру (1864 р.) · Створення товариств, установ, гуртків для пропаганди своїх поглядів. · Сприяли перетворенню західноукраїнського населення на згуртовану націю, об’єднану ідеєю власної державності.
Радикали (студенти Львівського університету)	І.Франко, М.Павлик, Ф.Заревич, В.Шашкевич.	· Автономія, згодом – незалежність соборної України. · Возз’єднання українських земель в одній державі. · Зменшення ролі церкви в суспільному житті.	· Прийняття ідей соціалізму, критика москвофілів і народовців. · Прагнення політизації українського руху. · Пропаганда серед селян і робітників. · Спроба перетворити «Просвіту» на свої осередки. · Створення перших політичних українських партій. · Публікація у 1895 р. Ю.Бачинським брошури «Ukraina Irredenta» («Україна уярмлена»), у якій доводилась історична необхідність здобуття Україною незалежності. · Сприяли політизації українського руху та поширенню соціалістичних ідей.
«Просвіта» - культурно-освітнє товариство (Львів, 1868 р.)	А.Вахнянин	· Поширення письменності, освіти в широкому розумінні цього слова, національної свідомості.	· Видання популярної української книги, відкриття читальні й охоплення своїм впливом селян. · За кілька років з’явилися філії «Просвіти» у повітових містах і селах по всій Галичині й Буковині.
Літературне товариство ім.. Т.Г.Шевченка (Львів, 1883 р.)	К.Сушкевич		· Видання журналів «Правда» і «Зоря», художньої літератури.
Наукове товариство ім..Т.Г.Шевченка (Львів, 1892 р.)	О.Кониський, згодом – М.Грушевський		· Робота історико- філософської, філологічної та математично-природничо-медичної секцій (було побудоване як прообраз академії наук). · За час головування М. Грушевського НТШ видало 800 томів наукових праць.
«Стара громада» (Київ, 1870-ті рр..)	В.Антонович, М.Драгоманов, М.Костомаров, М.Зібер, О.Кістяківський. М.Старицький, П.Чубинський	· Шукали модель майбутнього суспільного розвитку. · 1873 р. – політична програма, в основі якої лежала вимога перетворення Росії на федерацію і надання широкої автономії Україні.	· Створили Південно- Західний відділ Російського географічного товариства (1873 р.). · Заснування Історичного товариства Нестора-літописця (1873 р.) · Збирання, обробка й публікація етнографічних матеріалів, написання праць з історії України. · 1874-1875 рр. – видання газети «Київський телеграф», де публікувалися критичні матеріали щодо державної політики. · Заклали підвалини української науки. · Вплинули на розвиток українського руху в Західній Україні. · Завершили об’єднання ліво- й правобережної течій українського руху в Російській імперії. · Науково обґрунтували самобутність українського народу. · Підвели український національний рух до політичної стадії.
Молоді громади – організації радикальної молоді в 70-80-х рр.. ХІХ ст..	Олександр та Софія Русові, київські та харківські студенти	· Незалежність України. · 1893 р. – програма «Кредо молодих українців», в якій проголосили свою мету створення самостійної соборної Української держави.	· Здійснили подорож у 1892 р. до Канева і на могилі Т.Шевченка присягнулись поширювати серед українського народу ідеї Кобзаря.
Братство тарасівців – таємна студентська організація (1891/92 – 1893 рр.)	І.Липа, В.Шемет, М.Міхновський, Б.Грінченко, М.Коцюбинський, М.Вороний, Є.Тимченко.	· Самостійна суверенна Україна, соборна й неподільна «від Сяну по Кубань, від Карпатів по Кавказ». · Створення Української федерації Лівобережної, Правобережної, Степової України, Кубані й Галичини. · Державу очолюватимуть гетьман (президент) і сейм (парламент). · У державній власності – земля й надра, велика промисловість і гуртова торгівля. · Відокремлення церкви від держави, свобода віри. · Загальна трудова повинність. · Загальна безоплатна освіта. · Створення національної армії.	· Здійснили подорож у 1892 р. до Канева і на могилі Т.Шевченка присягнулись поширювати серед українського народу ідеї Кобзаря. · Організація лекцій, таємних сходок, української театральних вистав, нелегальної бібліотеки. · Встановлення зв’язків із аналогічними гуртками в Полтаві, Одесі, Херсоні та інших містах. · Перша самостійницька українська організація Наддніпрянської України. · Уперше чітко сформульована політична мета українського національного руху. · Діяльність братчиків знайшла продовження в студентських громадах, особливо харківській, з якої вийшла перша українська політична сила Наддніпрянщини – Революційна українська партія.
Радикальні різночинці – представники російського визвольного руху в Україні (1850-1860-ті рр..)	М.Чернишевський	· Створення справедливого суспільного ладу на базі селянської общини й кооперативних майстерень. · Національне питання при соціалізмі само ліквідовується через відсутність гноблення одних суспільних станів іншими.	· 1861 р. – створення революційної організації «Земля і воля», яка безуспішно намагалася підняти селянське повстання. · «Ходіння в народ» - це програма і рух російського народництва 1860-70-х рр.., метою якого була освітницька робота серед селян, а згодом і робітників та поширення революційної анти самодержавної свідомості. Інтелігенція, студенти йшли в народ з вірою в його спроможність повалити царат. Уряд переслідував народників, а селянськім аси їх не підтримали; тоді радикальніші їх представники вдалися до терору як головного засобу боротьби з царатом.
Народники - представники російського визвольного руху в Україні (1870-1880-і рр..)	А.Красовський	· Розбудова соціалістичного суспільства. · Селянство готове до повалення самодержавства й будівництва соціалізму, необхідна тільки організаційна допомога. · Соціально- економічні та національні проблеми будуть розв’язані шляхом всеросійської соціальної революції. Доти національно-визвольні прагнення є неактуальними й шкідливими.	· 1872-73 рр. – київська та одеська групи «чайковців». · 1873 р. – організація «Київська комуна». · 1875 р. – організація «Південні бунтарі». · 1878 р. – початок політичного терору. · «Чигиринська змова» 1877 р. – це спроба селянського повстання, підготованого гуртком революціонерів-народників «Таємна дружина» в Чигиринському повіті Київської губернії. Організатором змови був Я.Стефанович. Селянський рух охоплював 40 сіл, його осередком було село Шабельники. Але змова була розкрита.
Галицькі народовці (70-80-ті рр.. ХІХ ст.)	В.Барвінський, Ю.Романчук	· Розвиток українського народу, захист його прав і поширення українських інтересів у всіх політичних, культурних, суспільних та економічних відносинах.	· Активне витіснення народовцями на другорядні позиції москвофілів. · 1879 р. – видання газети для селян «Батьківщина». · 1880 р. – видання щоденної газети «Діло». · Набуття популярності літературно-наукового часопису «Зоря». · Провідна роль у становленні цих видань відомого громадського діяча, публіциста і літератора В.Барвінського. 1885 р. – створення народовцями свого керівного органу – Народної ради на чолі з Ю.Романчуком.
Народовці Буковини та Закарпаття – «Буковинська трійця» (70-90-ті рр.. ХІХ ст..)	Ю.Федькович, Сидор і Григорій Воробкевичи – «буковинська трійця», Василь Чапей, Юрій Жаткович	· Доведення незалежності української мови. · Дослідження побуту закарпатських українців, вивчення історії української літератури.	· Поширення поезії Т.Шевченка. · 1875 р. – відкриття університету у Чернівцях. · Активне включення з кінця 90-х рр.. ХІХ ст.. у культурно-національне життя українців Закарпаття Августина Волошина та Гіядора Стрипського.

5.4 Українські, загальноросійські та партії національних меншин в Україні наприкінці ХІХ – початку ХХ ст..

Українські партії

Назва партії	Рік заснування	Лідери	Вимоги
Русько-Українська радикальна партія (РУРП)	1890 р.	І.Франко, М.Павлик	Програма-мінімум: · Досягнення матеріального добробуту трудящих. · Усунення експлуатації. · Проведення економічних реформ. Програма-максимум: · Утвердження соціалізму. · Демократизація суспільного життя. · Піднесення національної самосвідомості українців. · Автономія України, у подальшому – незалежність (під впливом праці Ю.Бачинського.
Українська національно-демократична партія (УНДП), найчисленніша партія	1899 р.	В.Будзиновський, Ю.Романчук, К.Левицький та Є.Левицький, В.Охримович	· Виховання почуття єдності з наддніпрянськими українцями. · Створення єдиної української національної провінції Австро-Угорщини з власним сеймом та адміністрацією. · Головна мета – соборність і незалежність України.
Українська соціал-демократична партія (УСДП), не чисельна партія	1899 р.	М.Ганкевич, С.Вітик, Ю.Бачинський	· Досягнення соціалізму шляхом реформ. · Захист інтересів робітників. · Парламентські методи боротьби. · Перспективна мета – незалежна Українська республіка.
Революційна українська партія (РУП), від 1905 р. – Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП)	1900, Харків	М.Міхновський (офіційно не належав до партії, автор програми - брошура «Самостійна Україна»), Д.Антонович, Б.Камінський, М.Русов	· Незалежна Україна будь-якими засобами. Пізніше – автономія України.
Українська соціалістична партія (УСП)	1900 р.	Б.Ярошевський, М.Меленевський – Басок	· Демократична Українська Республіка із суспільною власністю на засоби виробництва.
Українська народна партія (УНП)	1902 р.	М.Міхновський, О.Макаренко	· Незалежність України.
Українська соціал-демократична спілка («Спілка»), вийшла з РУПу	1904 р.	М.Меленевський-Басок	· Соціалістична революція в союзі з російськими соціал-демократами.
Українська соціал-демократична партія ( УСДП)	1905 р.	В.Винниченко, С.Петлюра, М.Порш	· Автономія України
Українська демократично-радикальна партія ( УДРП )	1905 р.	А.Лотоцький, Є.Чикаленко, Б.Грінченко	· Автономія України, встановлення конституційної монархії.
Товариство українських поступовців ( ТУП ), міжпартійна організація	1908 р.	М.Грушевський С.Єфремов, Є.Чикаленко	· Парламентаризм, федерація, національно-територіальна автономія України. · Пошук союзників серед російських партій, зокрема зв’язки з конституціоналістами-демократами (кадетами). · Опікування діяльністю «Просвіти», українського Наукового товариства ім..Т.Шевченка.

Загальноросійські партії

Назва партії	Рік заснування	Лідери	Вимоги
Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП)	1898 р. 1903 р.-розкол на більшовиків (В.Ленін) та меншовиків (Г.Плєханов, Л.Мартов)	В.Ульянов (Ленін). Г.Плєханов, Л.Мартов, Л.Троцький	Програма-мінімум: · Повалення самодержавства і встановлення демократичної республіки. · 8-годинний робочий день. · Скасування викупних платежів. · Наділення селян землею. Програма-максимум: · Соціалістична революція, встановлення диктатури пролетаріату.
Партія соціалістів-революціонерів (есери)	1902 р.	В.Чернов	· Виступали за соціалістичну революцію, головною силою якої мали бути селяни. · За побудову соціалістичного суспільства, демократизацію політичного устрою і соціалізацію землі. · Не заперечували доцільність терору.
Партія конституційних демократів (кадети)	1905 р.	П.Мілюков	· Виступали за заміну самодержавства конституційно-парламентським устроєм. · Запровадження загального виборчого права і демократичних свобод. · Вимагали наділення селян землею за викуп. · Запровадження для робітників 8- годинного робочого дня та профспілок. · Єдиним можливим засобом досягнення змін у суспільстві вважали реформи.
«Союз 17 жовтня» («октябристи»)	1905 р.	О.Гучков	· Обмеження влади монарха. · Збереження монархічної форми правління. · Свобода слова, совісті, зборів, союзів. · Недоторканість особистості й життя. · Збереження «єдиної й неподільної» Росії. · Сприяння купівлі селянами землі у приватних власників. · Нормований робочий день. · Заперечення можливості надання автономії окремим частинам імперії, крім Фінляндії. · Зрівняння селян у правах з іншими верствами.

Партії національних меншин

Назва партії	Рік заснування	Лідери	Вимоги
Польська партія соціалістична	1893 р. 1906 р. – розкол на: ППС- фракція революційна; ППС -«лєвіца»	Ю.Пілсудський	· Соціалістичні перетворення Суспільства. · Створення незалежної польської держави.
Єврейський «Бунд» («Союз»)	1897 р.	Арон Кремер, Абрам Мутник, М.Левінсон	· Про національну рівність; рівні громадянські, національні права для євреїв. · Право нації на самовизначення. · Вживання рідної єврейської мови у відносинах із судом, державних установах та органах місцевого й обласного самоврядування. · Національно-культурна автономія.

5.5 Розвиток революційних подій 1905 – 1907 рр. в Україні

Подія	Дата	Місце події	Рушійні сили	Вимоги	Результати
Масові страйки робітників	Квітень-серпень 1905 р.	Харків, Катеринослав, Миколаїв, Одеса, Єнакієве	робітники	· 8-годинний робочий день. · Підвищення заробітної платні. · Покращення умов праці.	· Понад 300 робітничих страйків, понад 110 тис. учасників.
Поширення профспілкового руху	Січень-жовтень 1905 р.		робітники	· Установлення робітничого контролю над виробництвом. · 8-годинний робочий день. · Зниження цін на товари у фабрично-заводських крамницях.
Селянські виступи	Червень 1905 р.	Охопили 64 із 94 українських повітів	селяни		· За масштабами селянського руху Україна посідала одне з перших місць у Російській імперії.
Повстання на броненосці «Потьомкін»	14-25 червня 1905 р.	Одеса	Матроси. Керівники: Г.Вакуленчук та О.Матюшенко (українці)		· Повсталі, не маючи чіткої програми дій, здалися румунським властям.
Загальноросійський політичний страйк	Жовтень 1905 р.	Харків, Катеринослав, Одеса	Брали участь 120 тис. осіб, робітники	· 8-годинний робочий день. · Установлення демократичних свобод. · Знищення самодержавства. · Скликання Установчих зборів.	· Створення у вказаних містах рад робітничих депутатів, які взяли на себе керівництво боротьбою.
Хвиля селянських повстань	Жовтень 1905 р.	Найбільшого розголосу набули: с.Вихвостов на Чернігівщині С.Великі Сорочинці на Полтавщині	селяни		· Розгромили маєток і гуральню, але поміщицькі прислужники забили пізніше 15 своїх односельців. · Трагедію описав М.Коцюбинський у повісті «Fata morgana». · Карателі у відповідь на повстання забили й закатували десятки селян. · Події описав В.Короленко у творі «Сорочинська трагедія». · Результати: скасовано викупні платежі селян на землю, сплачувані з 1861 р.
Повстання на флоті	15-16 листопада 1905 р.	Севастополь	Матроси, очолив лейтенант П.Шмідт
Збройний виступ саперів	18 листопада 1905 р.	Київ	Військові, Під командуванням Б.Жаданівського
Збройне повстання робітників	Грудень 1905 р.	Донбас, Харків, Катеринослав, Александровськ, Київ, Одеса, Миколаїв	Робітники, Організоване більшовиками, анархістами, есерами.	· Гасло «Геть самодержавство!»

3.4 Україна в планах сусідніх держав у другій половині ХУІІ ст..

Держава	Плани стосовно України	Шляхи реалізації планів	Здобутки чи поразки
Річ Посполита, Московська держава	Закріпити законодавчо поділ України по Дніпру.	30 січня 1667 р. – підписання Андрусівського договору, який санкціонував поділ українських земель між двома державами виключно в їхніх інтересах.	· За Річчю Посполитою закріплювалися Правобережна Україна, Білорусія з Вітебськом, Полоцьком і Двінськом. · У складі Московії залишалася Лівобережна Україна, Сіверська земля за Черніговом і Стародубом, а також Смоленськ. · Київ на два роки залишався за Московською державою. · Запоріжжя передавалося під спільну владу обох держав та їх захист від татарських набігів.
Московська держава	Обмеження прав Гетьманщини і гетьманської влади.	Червень 1672 р. – Конотопські статті (з лівобережним гетьманом І.Самойловичем)	· Заборона гетьману судити й увільняти з «урядів» генеральну старшину без ради з усією старшиною. · Заборона гетьману листуватися з іноземними правителями, і особливо з П.Дорошенком (правобережним гетьманом), без ради зі старшиною. · Вилучення положення про необхідність присутності гетьманських представників на з’їздах послів, де обговорювалися українські справи.
Московська держава	Обмеження прав Гетьманщини і гетьманської влади	1674 р. – Переяславські статті (з лівобережним гетьманом І.Самойловичем)	· Заборона гетьману без дозволу царя надавати допомогу будь-якій стороні в разі нападу на Польщу. · Заборона гетьману карати будь-кого без суду і згоди старшини. · Заборона посилати гетьманських представників на переговори царських послів із польськими або кримськими послами. · Козацький реєстр становив 20 тис. осіб, але жалування йому встановлювалося подвійне. · У разі нападу ворогів на Гетьманщину козацьке військо збиралося на річці Росава, між Каневом і Корсунем, туди прибувало і царське військо.
Річ Посполита, Османська імперія	Боротьба за Правобережну Україну.	18 жовтня 1672 р. – Бучацький мирний договір.	· Річ Посполита віддавала Туреччині Подільське воєводство. · Річ Посполита визнавала незалежність «Української держави» (перше використання назви в міжнародному договорі) у «давніх кордонах», тобто в межах Брацлавщини та Південної Київщини, які переходили під владу П.Дорошенка. · Поляки зобов’язувалися сплачувати контрибуцію за зняття турецькою армією облоги Львова. · Річ Посполита зобов’язувалася сплачувати щорічну данину турецькому султану в розмірі 22 тис. злотих.
Московська держава, Османська імперія та Кримське ханство	Війни 70-х рр.. ХУІІ ст.. за володіння українськими землями.	13 січня 1681 р. – Бахчисарайський мирний договір став спробою примирити інтереси Московії та османської імперії в їхньому суперництві за українські землі.	· Кордон між державами встановлювався по Дніпру. · Османська імперія приєднувала Північну Київщину, Брацлавщину і Поділля. · Московія приєднувала Лівобережну Україну і Київ, Запоріжжя. · Протягом 20 років територія між Бугом і Дніпром (Середня і Південна Київщина) мала залишатися незаселеною. · Татари зберігали право кочувати в південних степах України. · Московія мала щорічно сплачувати кримському хану «казну».
Річ Посполита і Московія	Остаточний міжнародно-правовий поділ Української держави на дві частини.	6 травня 1686 р. – «Вічний мир» означав розрив Річчю Посполитою і Московською державою раніше укладених договорів з Османською імперією; укладений на основі Андрусівського перемир’я 1667 р.	· Правобережжя залишалося під владою польського короля, Лівобережжя – під владою московського царя. · Брацлавщина та Південна Київщина ставали нейтральною незаселеною зоною між двома державами. · Поділля лишалося під владою Османської імперії, щоправда, недовго, оскільки 1699 р. також було приєднане до Польщі.

Дата добавления: 2015-09-29