Черемоський національний природний парк — природоохоронна територія в Україні, в межа Путильського району Чернівецької області. На території парку «Черемоський» під державною опікою перебуватимуть

Історія виникнення

Черемоський національний природний парк — природоохоронна територія в Україні, в межа Путильського району Чернівецької області. На території парку «Черемоський» під державною опікою перебуватимуть 44 види рідкісних рослин, понад 120 видів хребетних та 5 тисяч безхребетних тварин.

Передумовою становлення національного природного парку «Черемоський» було створення у 1980 і 1994 роках заказників загальнодержавного значення «Чорний діл» та «Молочнобратський карстовий масив».

Пізніше, у 1997 році, ці території ввійшли до складу Черемошського регіонального ландшафтного парку.

З метою збереження унікальних природних територій, Указом Президента України від 11 грудня 2009 року № 1043 «Про створення національного природного парку «Черемоський»» був створений об’єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - національний природний парк «Черемоський».

Парк створений з метою збереження цінних природних територій та історико-культурних об’єктів, що мають важливе природоохоронне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення.

Природні особливості

Родзинкою території парку є її фізико - географічне розташування на майже незайманих ділянках природи з специфічними кліматичними умовами. Територія національного парку – це північне відгалуження Чивчино – Мармароського масиву і утворена двома меридіально витягнутими хребтами – Жупани і Чорний Діл. На схилах хребта Жупани є виходи юрських вапнякових брил з екзотичним краєвидом. На хребті Чорний Діл зустрічаються тектонічно - карстові порожнини.

До території парку увійшли такі об’єкти природно - заповідного фонду: ландшафтний заказник «Чорний Діл»; карстово - спелеологічний заказник «Молочно-братський карстовий масив» з найглибшою вертикальною шахтою Буковини; пам’ятка природи «Білий потік». Вони ваблять до себе своєю неповторністю, своєрідністю мальовничих ландшафтів, таємничістю незвіданих місць, своєю красою. Збереження пам’яток «неживої природи» - геологічних та карстово-спелеологічних заповідних об’єктів також є одним із важливих завдань для національного парку. Адже вони є свідками далеких геологічних подій, що відбулися багато мільйонів і навіть мільярдів років тому та відбуваються в даний час. Ці об’єкти при руйнуванні не можуть бути відновлені і тому вимагають дуже дбайливого збереження, оскільки є надзвичайно цінними для наукових досліджень.

Найціннішою окрасою території парку є мальовничий хребет Чорний Діл, який знаходиться на крайньому північному сході Мармароського масиву, - стародавнього ядра Карпатської гірської системи. Побувавши на вершинах хребта, перехоплює подих, - відкриваються прекрасні панорами величавих гір, шати смерекових лісів з зеленими полонинами, біополянами, в травостої яких цвітуть і радують людське око рідкісні та найцінніші, в науковому розумінні, червонокнижні, дивовижної краси квіти.

Територія Черемоського національного парку знаходиться в межах лісового поясу Карпат. Тут переважають чисті смерекові ліси формації ялини європейської (Picea abies (L.) Karat.), які належать до зональної групи гірських (неморальних) темнохвойних лісів, що пов’язані з горами широколистяної, степової та пустельної областей. Бук лісовий (Fagus sylvatica L.) та ялиця біла (Abies alba Mill.) трапляються як домішки у складі смерекових деревостанів, які сформувалися у крайніх для лісової рослинності умовах існування з помірно-холодним кліматом, довгою сніжною зимою і коротким вегетаційним періодом. Найціннішим у природоохоронному відношенні є фрагменти абсолютно корінних угруповань кедрово-смерекових лісів, що виявлені на горі Великий Камінь хребта Чорний Діл. Співдомінантом цього реліктового угруповання виступає занесена до Червоної книги України сосна кедрова (Pinus cembra L.).

Загалом на території національного парку зростають 39 видів судинних рослин занесених до Червоної книги України: орлики чорніючі (Aquilegia nigricans Baumg), гронянка півмісяцева (Botrychium lunaria (L.) Sw.), шафран Гейфелів (Crocus heuffelianus Herb.), лілія лісова (Lilium martagon L.), трауншейнера куляста (Traunsteinera globosa (L.) Rchb.), зозулинці прикрашений та обпалений (Orchis signifera Vest, Neotinea ustulata (L.) R.M. Bateman, Pridgeon et M.W. Chase), осока затінкова (Carex umbrosa Host), язичок зелений (Coeloglossum viride (L.) C. Hartm.), пізньоцвіт осінній (Colchicum autumnale L.) та інші. П’ять видів рослин занесені до Європейського червоного списку: медунка Філярського (Pulmonaria filarszkyana Javorka), тонконіг Ремана (Poa rehmannii (Asch. et Graebn.)Wol), первоцвіт полонинський (Primula poloninensis (Domin) An Fed), смілка сумнівна (Silene dubia Herbich) та елізанта Завадського (Elisanthe zawadzkii (Herbich) Klok.), яка також включена до Червоної книги МСОП. У парку зареєстровано зростання 42 ендемічних видів рослин, серед яких 12 загальнокарпатських (королиця круглолиста (Leucanthemum rotundifolium (Waldst. et Kit.) DC.), дзвоники пильчасті (Campanula serrata (Kit. ex Schult.) Hendrych)), 16 – південно-східнокарпатських (аконіт Хоста (Aconitum hosteanum Schur), фіалка відхилена (Viola declinata Waldst. et Kit.), жовтяниця альпійська (Chrysosplenium alpinum Schur), герань альпійська (Geranium alpestre Schur), фітеума чотирироздільна та Вагнера (Phyteuma tetramerum Schur, Phyteuma vagneri A.Kerner)) та 14 східнокарпатських (медунка Філярського (Pulmonaria filarszkyana Javorka), кортуза Маттіолі (Cortusa matthioli L.), коральковець тричі надрізаний (Corallorhiza trifida Chatel), коручка темно-червона (Epipactis atrorubens (Hoffm. ex Bernh.) Besser), волошка мармароська (Centaurea marmarosiensis (Jav.) Czer.)) ендемів. Значна частина раритетного фітогенофонду міститься у складі відкритих кальцефільних скельних угруповань. В їхньому складі на вершині гори Великий Камінь зростають південно-східнокарпатський ендемічний вид жовтушник трансільванський (Erysimum transsilvanicum Schur) та карпатоальпійський вид скереда Жакена (Crepis jacquinii Tausch), які в межах України відомі тільки з цього локалітету. Загалом до Зеленої книги України занесено 3 рослинні угруповання: кедровососново-ялинових лісів (Рineto (cembrae) – Piceeta(abietis)), формації костриці скельної (Festuceta saxatilis) та осоки волосистої (Cariceta paniculatae).

По ущелинах мальовничих гір розноситься шум бурхливих гірських річок - Перкалаба і Сарата, які своїми джерельно-чистими водами утворюють витоки Білого Черемоша. Непорушений біологічний режим, екологічно-безпечне середовище, збереження чистоти гідрологічної сітки та заповідність території дозволило зберегтися цінному, колись поширеному, а тепер зникаючому виду – форелі струмкової (Salmo trutta fario L.).

Сучасний тваринний світ відзначається багатством і великою різноманітністю. Тут представлений гірський фауністичний комплекс. В дикій природі, на території нашого парку налічується близько 12 видів риб, 6 - земноводних, 6 - плазунів, 93 - птахів і 29 видів ссавців. Також для території Національного парку характерне поширення більше половини хребетних від загальної їх кількості, які представлені в фауністичному комплексі Буковинських Карпат. Близько десятьма видами представлені хижаки: лис (Vulpes vulpes (L.)), вовк (Canis lupus L.), бурий ведмідь (Ursus arctos L.), борсук (Meles meles (L.)), рись (Lynx lynx (L.)) та інші. Із парнокопитних тут живуть дика свиня (Sus scrofa attila Thom), благородний олень (Cervus elaphus L.), європейська косуля (Capreolus capreolus L.). Досить поширені заєць і білка карпатська (Scuirus vulgaris carpathicus Pietr.), видри (Lutra lutra L.), полівки (Microtus ex grex arvalis Pallas). Різноманітністю відзначається також пташина фауна парку – беркути (Aquila chrysaetus L.), яструби (Accipiter gentilis (L.)), глухарі (Tetrao urogallus L.), види горобиних та воронових. Серед всіх видів фауни, що представлені на території національного парку, 26 видів занесені до Червоної книги України, зокрема, карась звичайний (Carassius carassius L.), карпатський (Triturus montandoni Boul) та гірський (Triturus alpestris Laur.) тритони, саламандра плямиста (Salamandra salamandra L.), чорний лелека (Ciconia nigra L.), кутора мала (Neomys anomalus Cabrera), ведмідь бурий (Ursus arctos L.), 12 – до Червоного списку МСОП: рись (Lynx lynx (L.)), кіт лісовий (Felis sylvestris Schreber), видра річкова (Lutra lutra L), горностай (Mustela erminea L.).

АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА ТЕРЕТОРІЮ НПП «ЧЕРЕМОСЬКИЙ»

З появою людини і суспільства природа вступила в новий етап свого існування - почала відчувати на собі антропогенний вплив (тобто вплив людини та її діяльності).

Основні чинники антропогенного впливу в минулому були: лісорозробки та лісосплав, полонинське господарство, мисливство, рибальство.

Лісорозробки на теперішній території НПП «Черемоський» розпочалися ще за часів Австро-Угорської імперії. Вони призвели до будівництва інженерних споруд (плотин, загат, гамованок або кляуз), які були вдало спроектовані та збереглися до наших днів.

У радянські часи інтенсивність лісозаготівлі різко зросла. Деревина була необхідна для відбудови народного господарства у післявоєнні роки.

Інформація про антропогенний і природний вплив на сучасну територію національного природного парку «Черемоський» за останні 50 років бралася із документальних джерел, а також під час усних розмов із очевидцями тих подій і процесів, що мали місце. Основним опрацьованим документом став «Проект организации и развития лесного хазяйства Путильського лесокомбината треста «Черновицлес» Министерства лесной и деревообрабатывающей промышленности УССР. ТОМ ІІІ. Таксационное описание Перкалабского лесничества. Кварталы 1-50. Г. Киев – 1970-1971 г.г.», який люб’язно надав директор ПАТ «Путильський лісокомбінат» Івонча П.М.

В ході даної роботи основна увага акцентувалась на землях, що надані НПП «Черемоський» у постійне користування та є основним «ядром» парку. Як відомо, з вилученням знаходяться 5556 гектарів, з них – 4699 гектарів території колишнього Перкалабського лісництва. Аналіз проводився по цих землях, а також їх околицях на основі опрацювання «Наукового обґрунтування і функціонального зонування регіонального ландшафтного парку «Черемоський», яке люб’язно надав завідувач кафедри ботаніки та охорони природи Інституту біології, хімії та біоресурсів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, д.б.н., проф. Чорней І.І.

06 березня 1945 року, згідно указу Наркомслісу був утворений Путильський ліспромком.

Експлуатація лісів розпочалась із сучасної території національного природного парку «Черемоський», із околиць села Сарата, бо в ті часи тут були дороги та плотини для сплаву лісу. Можливість проведення сплаву зумовила інтенсивність рубок.

Рубки були неконтрольовані, відводи робилися на око. Путильський ліспромком у повоєнні часи мав незначну матеріальну базу. Всі людські ресурси були задіяні на валку та сплав деревини, лісовідновлення практично не проводилося, якщо не враховувати природного поновлення.

1950 року лісозаготівля склала 157,8 тис м3 деревини. Левова частка була саме саратських, перкалабських і яловичорських лісів.

До 1959 року були закінчені роботи по укріпленню існуючих плотин (кляуз). Всі роботи проводилися вручну.

Велика концентрація рубок призводила до послаблення природної стійкості лісових масивів. Тому частими явищами стали вітровали (рисунок 1.).

1957 року відбувся перший інтенсивний вітровал. За ним були вітровали 1961, 1965, 1969 років. Останній мав нищівні наслідки.

1960 року на базі колишнього ліспомкому був створений Путильський лісокомбінат.

В цей час проводяться перші обстеження лісових насаджень та створюються перші таксаційні описи. Проаналізувавши дані таксаційних описів Перкалабського лісництва (сучасне Перкалабське ПНДВ) Путильського лісокомбінату 1970-1971 років, було виявлено численні суцільні вітровали.

Так, наприклад, у кварталі № 2 вітровали були на площі літер-ділянок (виділів): 14 – 2,7 гектари; 15 – 29 гектарів; 16 – 2; 18 – 4,3; 23 – 7 тощо. У кварталі № 3: 12 – 5,5; 19 – 21 тощо. Загальна вітровальна площа по Перкалабському лісництву на початок 1970-х років складала 262,7 гектари [1].

Станом на 01 січня 1970 року залишок всієї вітровальної деревини по Путильському лісокомбінату склав 380 тис м3.

Для ліквідації вітровалів на початку 1970 років розпочалось значне фінансування підприємства, відбувалось зміцнення матеріальної бази, формувався автопарк, який на 1978 рік налічував 140 автомашин.

До 1974 року вітровали були повністю ліквідовані.

У цей час відбувається інтенсивне лісовідновлення площ, де відбувалась лісозаготівля протягом попередніх років. До роботи залучалася студентська молодь. В урочищі Калиничі було здійснено експериментальний посів насіння ялини по снігу, який дав хороші результати.

1978 року транспортування деревини лісосплавильним методом було остаточно припинене. З цього часу воно проводилось виключно автотранспортом.

У 1980-ті роки темпи лісозаготівель по Перкалабському лісництві значно знизились, що сприяло природному відновленню типових для цих ділянок ялинових лісів. На кінець 1980-х років темпи лісозаготівлі по цьому лісництві склали до 5 тис м3 в рік. На такий результат вплинуло створення природно-заповідних об’єктів на цих територіях. Зокрема, ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Чорний Діл», комплексної пам’ятки природи «Білий потік» тощо [3].

На середину 1970-х – кінець 1980-х років припадає розквіт колгоспного господарства на околицях сучасної території НПП «Черемоський». На полонинах сезонно утримувалася велика рогата худоба (ВРХ) та вівці. Пасовища, що прилягали до території Перкалабського лісництва Путильського лісокомбінату були розділені між колгоспами: «Прогрес» - утримувалось 200 голів ВРХ на 131 га; «Україна» - 140 голів на 107 га; «Маяк» - 250 голів на 140 га; «Зоря Карпат» - 320 голів ВРХ і овець на 90 га; «Прикордонник» - 450 голів на 295 га.

Із розпадом Радянського союзу завершується період значного антропогенного впливу на сучасну територію НПП «Черемоський». Відбувається занепад колгоспів. Як наслідок – найпівденніше село Путильського району – Сарата обезлюдніло. Возити ліс із такого віддаленого регіону стає економічно невигідно.

В останні десятиліття відбувається повільне природне відновлення екосистем. Слід відмітити, що Путильський лісокомбінат, як природокористувач на сучасній території НПП «Черемоський», на протязі багатьох років, до лісової реформи 1994 року, виокремив і вів належне природокористування, згідно природоохоронного законодавства того часу, на ряді об’єктів природно-заповідного фонду, що ввійшли до складу НПП «Черемоський». Цю естафету перейняли ДП «Путильске лісове господарство» та Карпатський держспецлісгосп АПК, які на протязі останніх 15 років, до моменту створення парку практично не проводило рубки головного користування на його теперішній території.

Покращенню екологічної ситуації сприяло створення на сучасній території НПП «Черемоський» у 1997 році регіонального ландшафтного парку «Черемоський» [3].

Одним із основних чинників антропогенного навантаження на територію тепер є збір ягід і грибів, лікарських рослин, ведення тваринницького господарства на прилеглих територіях

Рекреаційне навантаження на стан екосистем території НПП «Черемоський» низьке у зв’язку із незадовільним станом доріг та прикордонним розташуванням [2].

Очевидно, значна господарська діяльність і природні процеси минулих років формували теперішній стан лісових екосистем парку.

Проте, незважаючи на дію несприятливих факторів, на сучасній території НПП «Черемоський» залишились цінні угруповання, зокрема старовірові насадження віком понад 100 років (рисунок 2.). Дані для складання мапи були взяті із таксаційних описів Перкалабського лісництва ДП «Путильський лісгосп» 2010 року. Наразі ці території загальною площею 492,8 га потребують детального обстеження та проведенням точних досліджень, зокрема дендрохронологічного аналізу.

Геологічна будова і тектоніка

Територія НПП "Черемоський" вирізняється складною геологічною будовою, оскільки вона знаходиться в межах 5 структурно (текто)-фаціальних зон. Основна частина (землі, надані парку в постійне користування) приурочена до північно-східної периферії Мармароського кристалічного масиву - прадавнього герцинського ядра Карпат - в смузі контакту трьох основних текто-фаціальних зон. Решта ділянок парку (землі без вилучення) окремими ділянками розміщені в інших складчастих структурах Карпатської гірської системи.

За тектонічним районуванням Українських Карпат (Я.О.Кульчицький, 1974), територія основної частини парку входить до трьох зон: Мармароської, Рахівської та Сухівської, з-поміж яких Рахівська є найвужчою (ширина до 0,5 км) і буферною між Мармароською (західна частина) та Сухівською (східна). Рахівська і Сухівська належать до Складчастих Карпат і типово для цієї гірської системи насунуті одна на одну. Амплітуда насуву Рахівської структури на Сухівську по всьому фронту значна і сягає, по всьому, 10-15 км. Зазначені насуви кваліфікуються як насуви першого порядку.

Значну амплітуду має також насув Мармароського кристалічного масиву, який на відміну від більш північних насувів шар'яжного типу має всі ознаки насуву основи, тобто разом з осадочними утвореннями чохла в насуві беруть участь і кристалічні породи фундаменту.

Покривно-насувні структури доволі чітко позначаються на характері рельєфу. Так, найпівденніша частина пасма Чорний діл – субпідрядне пасмо Жупани вирізняється згладженістю контурів гребню аж до вирівняних горизонтальних ділянок. Така ж сама картина спостерігається і в південній частині власне пасма Чорний діл навколо вершини Юпаня (1436 м), де завдяки цьому сформувались привершинні болота.

Метаморфічні породи Мармароського масиву також інтенсивно дислоковані. В їх межах спостерігається дрібна складчатість типу гофрування, а також різні за амплітудою порушення типу скидів і підкидів.

Решта території НПП «Черемоський», просуваючись на північний схід, знаходиться в межах Сухівської (південно-західні квартали Ялівецького лісництва), Чорногорської (решта кварталів Ялівецького, Конятинського, Шурдинського та Путильського лісництв), Скибової (Карпатське лісництво) текто-фаціальних зон.

Рельєф

Рельєф НПП «Черемоський» характеризується різноманітністю морфологічних форм і генетичних типів формування. Як один із фундаментальних складових частин природних ландшафтів, рельєф відіграє провідну роль у створенні особливих і неповторних рис природно-територіальних комплексів на території парку, надаючи їм естетичного та рекреаційного значення.

За фізико-географічним районуванням переважна більшість території парку знаходиться в межах Рахівсько-Чивчинської та Полонинсько-Чорногірської областей Українських Карпат, частина земель, що ввійшла до складу без вилучення розташована в Зовнішньокарпатській області.

Основними елементами рельєфу земель, що ввійшли до складу НПП «Черемоський» з вилученням є субмеридіальні хребти Яровиця – Томнатик з абсолютною висотою 1574 м н.р.м. (г. Яровиця) та Чорний Діл – Жупани (найвища відмітка – 1480 м н.р.м.), які розділяють від сусідніх хребтів глибокі долини річок Перкалаб та Сарата з їх численними протоками. Найнижча відмітка національного парку в місці злиття двох вказаних річок та утворення Білого Черемошу – 947 м н.р.м., що свідчить про середньогірний характер рельєфу. НПП «Черемоський» розташований в діапазоні висот 947-1574 м н.р.м.

Рельєф правобережжя р. Сарата включно з пасмом Яровиця - Томнатик має м'який характер контурів, спричинений формуванням у флішових відкладах. Переважають схили різної стрімкості (5-15°), меншої у гребеневих частинах відрогів макросхилу, більшої в долинах бічних притоків. Ближче до гребеня стрімкість збільшується в цілому до 15-20°, але урвища відсутні. У вершинних частинах пасма збереглись давні поверхні вирівнювання, де переважаючими є відмітки 1480-1565 м, а коливання рівня гребеня не перевищує 80-100 м. Рельєф тут має вирівняно-випуклу форму.

Аналогічним є рельєф пасма Чорний Діл - Жупани, розділеного сідловиною верхів'їв р. Сарата. Тут теж добре збереглись давні платоподібні ділянки з мінімальними ухилами, однак загальний горбисто-хвилястий вигляд порушується гостроверхими стрімчаковими вершинами карбонатних кліпенів, найвиразнішими у вершинах Великого каменя (1453,6 м), Молочнобратського карстового масиву (1475 м), Сарати (1298 м). На тлі схилів вирізняються окремі потужні брили-відторженці, скельні вияди гравелітів. Самі схили стрімкіші - до 30-35°, місцями переходять в осипні урвища до 45-55° по північних схилах пасма Чорний діл поблизу поселення Перкалаб.

Клімат

Територія НПП „Черемоський” розташована в межах атлантико-континентальної області помірного поясу. Клімат території характеризується надмірною вологістю, нестійкою весною, нежарким літом, теплою осінню та м’якою зимою. За характером атмосферної циркуляції територія знаходиться під переважаючим впливом атлантичних і трансформованих континентальних повітряних мас. Внаслідок частого проходження циклонів і інтенсивної фронтальної діяльності протягом значної частини року переважає нестійка погода.

Кліматичні особливості визначаються розміщенням національного природного парку «Черемоський» у середньогір’ї, де на котловинну специфіку мікроклімату накладається висотно-кліматична зональність. Кліматичні показники дещо подібні до таких по сусідньому метеопосту в с. Селятин Путильського району.

Середньомісячні температури становлять: в січні -7,8°, лютому -6,4°, березні -1,2°, квітні +4,9°, травні +10,3°, червні +13,3°, липні +15,6°, серпні +13,2°, вересні +10,4°, жовтні +6,0°, листопаді +0,1°, грудні -4,9°. Середньорічна температура становить + 4,5°С.

Взимку тут знаходиться абсолютний мінімум температур Чернівецької області, хоча в холодну пору року спостерігаються температурні інверсії. Весна розпочинається в кінці березня – на початку квітня, підйом температур відбувається повільніше. Влітку температури можуть зрівнюватись із значеннями в сусідніх регіонах, однак заморозки з утворенням паморозі можуть траплятись навіть серед липня. В цілому, вегетаційний період становить близько 3,5-4 місяців, в теплі роки продовжуючись на 1-2 місяці. Тривалість безморозного періоду складає 100-105 днів на рік, найменша - до 45-50, найбільша - до 130. Отже, кліматичні умови є досить суворими.

На території НПП «Черемоський» присутні значні добові коливання температури повітря. Слід зазначити, що в окремі роки температура повітря може сильно відрізнятись від середніх багаторічних величин. Тому для більш детальної характеристики температурного режиму слід враховувати максимальні та мінімальні температури. Найнижчі температури спостерігаються в зимові періоди вночі з приходом антициклонального холодного повітря, відсутності хмар і підвищеного радіаційного випромінювання.

Важливим чинником при формуванні важливих для рослинності і тваринного світу мікрокліматичних умов є експозиція схилів. Схили південної експозиції прогріваються значно краще, на них менше утримується сніговий покрив, раніше розпочинається вегетація. На схилах північної експозиції сніговий покрив товще, тримається довше, інколи на 15-30 днів, що спричиняє відповідну затримку вегетації.

Атмосферна циркуляція характеризується великою мінливістю і різкими стрибками температури. В цілому переважає характерний для Карпат північно-західний перенос повітря, однак на території парку він модифікується і трансформується під впливом орографічних структур на гірсько-долинні вітри. У вершинних частинах пасом практично протягом всього року спостерігаються вітри різної швидкості, в днищах долин, в залежності від експозиції, вони спостерігаються не завжди. В цілому, переважають вітри північно-західних румбів, хоча взимку підвищується південно-східний переніс, спричинений дією азіатського антициклону.

В цілому, за порівняльними оцінками, кількість опадів в цьому регіоні перевищує 1000 мм. В окремі роки спостерігається значне відхилення сум опадів від середніх багаторічних. Особливо великі відхилення місячних сум опадів спостерігаються у теплу пору року, коли вони найбільш інтенсивні і часто мають зливовий характер.

У холодну пору року на території парку випадає до 300 мм опадів, переважно у вигляді снігу. Стійкий сніговий покрив встановлюється у другій половині листопада і тримається до початку квітня, а на вершинах у від’ємних формах та схилах північної експозиції може зберігатись і до початку – середини травня.

Грунтовий покрив НПП «Черемоський».

Територія парку розміщена в межах Гринявсько-Яровицього району Полонинсько-Чорногірської області Українських Карпат. Так склалося, що цей ареал рідко вивчався ґрунтознавцями в силу об’єктивних і суб’єктивних причин. Водночас для нього властиві досить іманентні риси еколого-ландшафтних умов, серед яких виділяється геологічна будова, клімат, рослинність, а тому й грунтовий покрив.

У 2013 році за сприянням д.б.н., професора, завідувача кафедри ґрунтознавства Дмитрука Ю. М. розпочато дослідження грунтового покриву території парку.

Так, здійснено 4 ґрунтових розрізи (околиці с. Сарата, хр. Погарь, хр. Яровиця, підніжжя хр. Чорний Діл) та відібрано зразки проб ґрунту для подальших досліджень.

Підчас досліджень було проаналізовано, що материнські породи території загалом аналогічні – елювій-делювій флішових утворень – це, включення мармуроподібних порід, і, як результат, з’ява карбонатів у нижньому перехідному горизонті. Всі ґрунтові профілі більше або менше, але насичені включеннями уламків гірських порід. Досліджувані ґрунти мають у своєму профілі ознаки оглеєння. Застій вологи очевидно спричинений локальними водоупорами, а також періодичним перезволоженням при випаданні опадів і таненні снігу. Тому на території НПП “Черемоський” переважають два головні підтипи грунтів – дерново-буроземні (лучно-буроземні) – під луками та бурі гірсько-лісові – під лісом.

Продовженя досліджень грунтового покриву НПП «Черемоського» заплановано провести в теплий період 2014 та наступних роках, тому інформація буде доповнюватися та оновлюватися.

Тваринний світ

Завдяки наявності на значній площі природних і малоокультурених ландшафтів територія парку відзначаються багатим видовим складом тварин.

Унікальними є фауністичні комплекси Українських Карпат, що характеризуються чітко вираженою висотною поясністю клімату, ґрунтів та рослинного покриву. Склад фауни надзвичайно строкатий. Дуже поширені представники хвойних лісів Східної Європи і сибірської тайги (глухар (Tetrao urogallus L.)). Зустрічаються елементи як степової так і альпійської (тритон альпійський (Triturus alpestris (Laur.)), бурозубка альпійська (Sorex alpinus Schinz)) фауни. Чимало тут і карпатських ендеміків (білка карпатська (Sciurus vulgaris L.), кіт лісовий (Felis silvestris Schreber), олень благородний (Cervus elaphus L.), рись звичайна (Lynx lynx (L.)). У зв’язку з цим багато зоогеографів виділяють Українські Карпати в самостійний зоогеографічний Карпатський округ. У національному парку широко представлені всі основні класи тварин: Mammalia (мамалофауна), Aves (орнітофауна), Reptilia (герпетофауна), Amphibia (амфібії), Actinopterygii (іхтіофауна), Insecta (ентомофауна).

Служба державної охорони ПЗФ НПП «Черемоський»

Першочерговим завданням національного природного парку «Черемоський» являється збереження та відтворення цінних природних територій та історико – культурних об’єктів, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення. Виконання завдань, пов’язаних зі збереженням та відтворенням рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин в умовах рекреаційного використання території парку забезпечується службою державної охорони природно – заповідного фонду.

Понад 95% території НПП «Черемоський» вкрито смерековими лісами. Саме тому одним з найважливіших завдань національного парку є охорона лісових екосистем, які мають важливе екологічне, науково-практичне та пізнавальне значення. Вони є сприятливим середовищем для збереження популяцій рідкісних та зникаючих видів флори і фауни.

Для запобігання браконьєрства, самовільних порубок та інших видів порушень чинного природоохоронного законодавства службою державної охорони ПЗФ забезпечена постійна охорона та контроль природо-заповідних територій. Для цього на території НПП «Черемоський» на під’їзних шляхах встановлені шлагбауми, а також необхідні інформаційні та охоронні знаки затвердженого зразка.

Охорона - це не тільки встановлення єдиних державних знаків та аншлагів на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, а й здійснення низки протипожежних заходів, натурне обстеження території парку для проведення природоохоронних заходів, таксація диких тварин та систематичне проведення рейдів по охороні угідь НПП «Черемоський».

наукова дыяльність

Відповідно до Положення «Про наукову діяльність заповідників і національних природних парків України» та Положення «Про національний природний парк «Черемоський», для збереження ландшафтного біорізноманіття природно-заповідних територій як ключових ділянок природних комплексів та екосистем, фахівцями відділу науки проводяться наукові комплексні дослідження. Головною науково-дослідною темою є ведення Літопису природи.

З метою розробки наукових рекомендацій щодо охорони, відтворення та оптимального використання природних ресурсів відповідно до природоохоронного законодавства, організації та проведення моніторингу на території НПП Черемоський", проводяться дослідження різних напрямів. Основним завданнями НПП "Черемоський" є збереження, відтворення та охорона біологічного різноманіття, цінних, природних та історико-культурних комплексів і об'єктів. Відповідно до поставлених завдань наукові дослідження на території НПП "Черемоський" проводяться за наступними напрямками:

- інвентаризація флори та фауни, цінних геолого-морфологічних та гідрологічних утворень, об’єктів історико-культурної спадщини;

- ведення досліджень геодинамічних та мікрокліматичних явищ, антропогенного впливу на території природно-заповідного фонду;

- дослідження динаміки рослинного та тваринного світу, їх фенології, сезонних стадій розвитку;

- розробка та обґрунтування природно-охоронних рекомендацій, напрямків перспективного, сталого, екологічно збалансованого розвитку НПП «Черемоський», подальшого розширення та вдосконалення структури національного парку;

- у 2013 році за сприяння кафедри ґрунтознавства Інституту біології, хімії та біоресурсів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича розпочато дослідження ґрунтового покриву території парку, які проводяться вперше.

Працівниками наукового відділу здійснюються наукові дослідження, цілеспрямована робота для збереження всього видового багатства НПП «Черемоський». Для виконання вузькоспеціалізованих науково-дослідних робіт можливе залучення сторонніх фахівців інших наукових установ. Найбільший внесок науковців Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, який є науковим куратором національного природного парку.

Співробітниками відділу науки НПП "Черемоський" впроваджуються новітні практичні заходи охорони, для збереження рідкісних та зникаючих видів флори і фауни, типів оселищ (або середовищ існування), цілісності надзвичайно цінних природних екосистем даного регіону для забезпечення стабільного розвитку у відповідності до конвенції "Про охорону та сталий розвиток Карпат".

НПП «Черемоський» – це частина великого гірського Карпатського масиву.

Територія парку милує око мальовничими карпатськими краєвидами з неповторними гірськими плаями, вічнозеленими лісами, вибудуваними на поверхні землі своєрідними бескидами, куточками незайманої «дикої» природи, дивовижним світом флори та фауни, чистим гірським повітрям, своєрідним гуцульським колоритом та віддаленістю від цивілізації створює умови для розвитку рекреаційної і туристичної діяльності.

Звичаї народу - це ті прикмети, за якими розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому. Традиції - це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших життєвих справах місцеві жителі. Неповторність колориту пісень, переказів, барвистий одяг, святкування свят, самобутні звичаї щирої гостинності сприяють розвитку такого виду рекреаційної діяльності, як будівництво комплексів з використанням місцевої архітектури, де відвідувачі могли би безпосередньо приймати участь у повсякденних справах місцевих жителів. Це догляд за тваринами, заготівля сіна в літню - осінню пору, приготування страв гуцульської кухні, догляд за пасіками, виготовлення предметів домашнього вжитку, виробів з дерева. Вся ця діяльність повинна проводитись під пильним наглядом і керівництвом досвідчених майстрів.

Менш затратними, на перших порах до побудови комплексів, можуть бути проекти з використання обійсть місцевих жителів на території парку де проживаючи в сім'ї, можна було би спостерігати і приймати безпосередню участь в буденних клопотах звичайної гуцульської родини. Шанобливе ставлення до природи місцевих жителів, було би найкращим прикладом співіснування людини з навколишнім середовищем в ареолі парку для його відвідувачів.

Ще одним мало затратним видом рекреаційної діяльності НПП є використання зони регульованої рекреації з метою проведення короткострокового відпочинку та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам’ятних місць. В науці вже давно відомі такі терміни як кліматотерапія, аеротерапія, ландшафтотерапія. Кліматотерапія – це вплив кліматичних чинників на організм людини, ландшафтотерапія – це лікування захворювань дією природної краси, а аеротерапія – це лікування повітряними ваннами, перебування на чистому повітрі. Ці терапії не є чимось складним, це мимовільне лікування. Зі сторони відділу рекреації необхідно створити умови для зручного і безпечного доступу відвідувачам до найбільш зручних місць з яких відкриваються мальовничі природні пейзажі, панорами гірських хребтів, зникаючих за горизонтом полонин для кіно і фото сюжетів. У цих місцях доцільно облаштувати відпочинкові майданчики, встановити альтанки, місце для наметового містечка, розмістити інформаційні аншлаги.

При правильній і цілеспрямованій інформованості зацікавлених організацій і певних осіб, можна було б використовувати схили гори Яровиця для такого виду туризму як дельтапланеризм. Відділ рекреації, зі своєї сторони вивчає розу вітрів, силу вітру і визначає найсприятливіший період для розвитку такого виду туризму.

У відділу рекреації НПП «Черемоський», плани для вивчення перспектив розвитку зимового туризму, особливо видів спортивної направленості, таких як лижний, сноубордний, використання прогулочних снігоходів. Для покращення інформування відвідувачів НПП, про його задачі, перспективи, рекреаційні можливості,відділом розробляються і виготовляються інформаційні аншлаги, інформаційні панно, біг-борди, інформаційні - вказівні знаки. Відділ рекреації приймає участь у щорічному районному святі «Полонинська ватра» для популяризації рекреаційної і туристичної привабливості, можливостей і планів НПП «Черемоський».

Відділом рекреації, власними силами на прилеглій території до адмінприміщення НПП «Черемоський» облаштовано місце відпочинку, де використанні вироби з дерева у вигляді казкових персонажів. Облаштування здійснювалось з дотриманням етностилю притаманного Карпатському краю.

Екологічне виховання — тривалий багатофакторний цілеспрямований процес формування екологічної свідомості й екологічної культури.

Виховання екологічної свідомості та екологічної культури молоді повинно розпочинатися значно раніше, ніж дитина переступає шкільний поріг і повинно бути продуманим, ненав’язливим, а форми роботи дібрані таким чином, щоб природоохоронна діяльність в активній і пасивній сферах проходила через душу дитини, залишала в ній чітке уявлення про чуйне ставлення до всього живого. Важливо, щоб ми та наші діти чітко усвідомлювали, що людина не лише природо користувач, а насамперед частина природи.

Спостереження за явищами живої і неживої природи допомагають планомірно формувати у свідомості дитини основи світогляду. Прогулянки на природу, сімейні туристські походи можуть стати для дітей школою любові і бережливого ставлення до природи. Дитині слід довести, що йдучи по лісу безшумно, можна побачити і почути багато цікавого. Діти володіють великим запасом енергії і повинні бути фізично активними, їм необхідно бігати, стрибати, грати у футбол тощо. Багатий світ природи сприяє різнобічному розвитку дитини. Саме через виховні заходи та конкурсні програми діти навчаються гортати живі сторінки природи, розуміти її, співпереживати та оберігати флору і фауну.

Метою Національного природного парку «Черемоський» є привити до сердець дітей любов до природи проводячи різного роду конкурси, вікторини, квести, еко-хвилинки, ігри, наукові семінари з учнями на різні екологічні теми, брейн-ринги. На базі шкіл створюються еко-клуби, екологічні театри. Така робота різної вікової категорії учнів (молодші класи, старші класи) обіцяє бути не тільки корисною природі, але й цікавою для них.

Кожен, хто любить і цінує рідну природу, повинен постійно дбати про її збагачення, вміти зберігати і розумно використовувати її скарби. Тому, необхідно завжди охороняти нашу Землю і дотримуватися певних правил: не смітити, не ламати дерев, не лякати звірів і птахів у лісі, не забруднювати річки та потічки, стежити за тим, щоб ніхто не кривдив нашу матінку Природу!

«Екологічна безпека – це здоров’я, життя! Це запорука твого майбуття!»

Дата добавления: 2015-09-29