Робота №
1. Універсали Центральної Ради
№ документу | Час прийняття | Характеристика умов, за яких був прийнятий | Основні положення | Форма політичного устрою України за Універсалом |
І Універсал | 10 червня 1917 р. | · Ігнорування Тимчасовим урядом делегації УЦР на чолі з В.Винниченком (травень-червень 1917 р.). · Відмова Тимчасового уряду надати Україні автономію. · Ініціатива ІІ Українського військового з’їзду проголосити автономію України без згоди Тимчасового уряду.
| · Проголошення автономії України у складі Росії. · УЦР – вищий державний орган влади в Україні до скликання Українських Установчих зборів (Сейму). | · Широка автономія України у складі Росії |
ІІ Універсал | 3 липня 1917 р. | · Пошук порозуміння між ЦР і Тимчасовим урядом. · Пошук Тимчасовим урядом підтримки всередині країни у зв’язку з поразкою російського наступу на фронті. · Прибуття до Києва делегації Тимчасового уряду на чолі з О.Керенським для контролю над українським революційним рухом. | · Визнання УЦР вищим органом влади в Україні. · Затвердження Складу Генерального Секретаріату Тимчасовим урядом. · Визнання Генерального Секретаріату вищим виконавчим органом влади в Україні. · Відмова України від проголошення автономії до Всеросійських Установчих зборів. · Формування українських військових частин під контролем російського командування. · Поповнення УЦР представниками національних меншин.
| · Обмежена автономія України у складі Росії |
ІІІ Універсал | 7 листопада 1917 р. | · 25 жовтня (7 листопада) 1917 р. – більшовицький збройний переворот у Петрограді, повалення влади Тимчасового уряду. Проголошення Росії Республікою Рад на чолі з Радою Народних Комісарів. Раднарком очолив В.Ленін. · 29-31 жовтня (11- 13 листопада) 1917 р. – збройне повстання більшовиків у Києві з метою встановлення радянської влади. · Визнання УЦР носієм вищої влади в Україні. | · Проголошення Української Народної Республіки (УНР) у складі федеративної Росії. · УЦР – вищий законодавчий, а Генеральний Секретаріат – вищий виконавчий органи УНР до скликання Установчих зборів України. · Включення до УНР земель, де більшість населення складали українці: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму); у майбутньому – приєднання шляхом переговорів інших українських етнічних територій.
| · Українська Народна Республіка (УНР) у складі федеративної Росії. |
ІУ Універсал | 22 січня 1918 р. | · Втрата надій на створення федеративної демократичної Росії. · Загроза захоплення більшовиками України, неспроможність УЦР самостійно дати їм відсіч. · Необхідність офіційно відмежуватися від радянської Росії для ведення мирних переговорів з країнами Четвертного союзу. | · Проголошення УНР самостійною, незалежною, вільною, суверенною державою. · Прагнення жити з усіма сусідніми «у згоді та приязні», без взаємного втручання у внутрішні справи. · Влада УНР належить народу (до Установчих зборів її вищим органом залишається УЦР та уряд – Рада Народних Міністрів). · Початок самостійних мирних переговорів. · Заклик до відчайдушної боротьби з більшовиками. · Проголошення програми соціально-економічних перетворень. · Підтвердження демократичних свобод, проголошених ІІІ Універсалом.
| · Українська Народна Республіка – самостійна незалежна держава. |
2. Політичні режими часів Української національно – демократичної революції 1917 – 1921 рр.
Назва режиму | Часи існування | Лідери | Внутрішня політика | Зовнішня політика | Причини падіння |
Тимчасовий уряд | 2 березня – 25 жовтня 1917 р. | Князь Г.Львов, О.Керенський | Права людини: · Проголошенн я демократичних свобод. · Амністія політв’язням. · Зрівняння у правах жінок і чоловіків. · Скасування смертної кари. Держуправління · Розпочато підготовку Установчих зборів, вибори до яких мали пройти на основі загального виборчого права. · Підтримка Рад робітничих, солдатських, селянських депутатів як органів самоврядування. Фактичне двовладдя з Радами. Судочинство: · Встановлено незалежність судів і суддів. · Ліквідовано спеціальні суди. · Політичні справи передані у відання суду присяжних. Армія та силові структури: · Демократизац ія армії, створення солдатських комітетів. · Ліквідація старої поліції та жандармерії. Земельне питання: · Початок розробки земельної реформи на основі передання землі тим, хто її обробляє. · Остаточне затвердження аграрного законодавства покладалося на Установчі збори. Робітниче питання: · Введення 8- год. Робочого дня; підвищено зарплату. · Прийнято закон про профспілки та кооперативи. Національне питання: Національне питання: · Гасло збереження «єдиної неподільної Росії». · Ігнорування національно-визвольних рухів в Україні, Білорусі, Прибалтиці, Закавказзі.
| · Продовженн я війни до переможного завершення, виконання союзницьких зобов’язань. | · Корніловськи й заколот: спроба військового державного перевороту з метою встановлення диктатури, організована головнокомандувачем російською армією. Придушений за допомогою більшовиків. · Проголошення Росії республікою. · Поглиблення соціально-економічної кризи, наростання антивоєнного та селянського руху. · Зростання ролі більшовиків. · Більшовицьки й переворот. |
Українська Центральна Рада | 4 березня 1917 – 30 квітня 1918 р. | М. Грушевський, В.Винниченко, С.Петлюра, С.Єфремов, В.Голубович | · Основні документи: Універсали. · Закладення основ демократичного устрою в Українській державі. · Автономія України з подальшим проголошенням цілковитої незалежності УНР. · Сформовано уряд – Генеральний Секретаріат. · Скасування приватної власності. Земля – власність трудового народу й має перейти до нього без викупу(але з вирішенням земельного питання зволікали). · Введення 8- годинного робочого дня і державного контролю за виробництвом. · Українізація армії. · Скасування смертної кари; амністія політичним в’язням. · Розширення прав органів місцевого самоврядування. · Проголошено демократичні свободи: свободи слова, друку, віри, зборів, союзів, страйків, недоторканості особи й житла тощо. · Визнання права національних меншин на національно-персональну автономію. · Визначення дня виборів та скликання Українських Установчих зборів. · Впровадження закону про громадянство. · Затвердження Державного герба – тризуба. · 29 квітня 1918 р. – ухвалення демократичної Конституції УНР, обрання президентом України М.Грушевського.
| · Курс УЦР на демократичне мирне вирішення проблем з Тимчасовим урядом. · Самостійне ведення переговорів з іншими державами, зокрема про припинення війни та допомогу в боротьбі з більшовиками. · 9 лютого 1918 р. – укладення Берестейського миру між УНР та країнами Четвертного союзу. · Затримка з Виконанням Берестейських угод. · Втручання німців у внутрішні справи УНР. · Наростання конфлікту між УНР та окупаційною адміністрацією. · Орієнтація винятково на країни Четвертного союзу, відсутність контактів із державами Антанти.
| Внутрішні причини: · Суперечно сті всередині українського суспільного руху та УЦР, передусім між автономістами та самостійниками. · Відсутність політичного досвіду, наївний романтизм лідерів. · Відсутність загальнонаціональної програми реформ, здатної об’єднати всі верстви українського населення. · Непослідовн ість політики, невирішеність нагальних проблем – аграрної, робітничої. · Відсутність ефективних органів управління на місцях, невизначеність повноважень центру та регіонів. · Прихильність до соціалістичних ідей, що викликало опір заможних українців. · Курс на розбудову парламентської республіки, який не відповідав реаліям 1917-1918 рр,; відсутність сильної виконавчої влади. · Ігнорування потреби створення боєздатної армії та інших силових структур держави. · Неготовність національно-демократичних сил до розбудови основ державності. Зовнішні причини: · Конфлікт УЦР із німецько-австрійською окупаційною адміністрацією. · Відсутність підтримки з боку Антанти. · Ідеологічний та військовий тиск з боку більшовиків. |
Гетьманат | 30 квітня 1918 р.- 14 грудня 1918 р. | П.Скоропадський | Основні документи: · Грамота П.Скоропадського до всього українського народу. · Закон про тимчасовий державний устрійУкраїни. Політико-адміністративний устрій: · УНР перетворено на Українську Державу, очолювану гетьманом. · Формування Ради Міністрів. · Формування місцевих владних органів, відновлення земств. · Ставка на професіоналізм, а не на політичні переконання. Соціально-економічна політика: · Відновлення права приватної власності як основи цивілізації. · Повернення націоналізованих підприємств, землі й майна попереднім власникам. · Проект земельної реформи: максимум землеволодіння – 25 га на особу;наділення землею малоземельних селян. · Удосконаленн я фінансової системи:запровадження гривні, відкриття українських банків. · Скасування 8- год. Робочого дня, заборона страйків. · Організація громадських робіт для безробітних. · Постачання продовольства до Німеччини. Армія: · Початок створення регулярної української армії: організовано кілька дивізій кількістю 65 тис. вояків, уперспективі-300 тис. чол.. · Відновлено флотську службу за призовом. · Спроба відновлення українського козацтва. Національно-культурна політика: · Українська мова проголошена державною. · Курс на українізацію освіти (українські університети в Києві та Кам’янці Подільському; українські кафедри в університетах Харкова, Києва, Одеси; близько 100 гімназій, мережа шкіл; обов’язкове вивчення української мови, літератури, історії, географії в середніх навчальних закладах). · 27 листопада 1918 р. – створення Української академії наук на чолі з В.Вернадським. · Засновано: - Інститут східних мов; - Національ ний архів; - Національ ну бібліотеку; - Державни й архів; - Українськ ий історичний музей; - Національ ну галерею мистецтв; - Українськ ий театр драми та опери; - Державну хорову капелу; - Симфоніч ний оркестр. · Створення Української автокефальної церкви на чолі з митрополитом В.Липківським.
| · Встановленн я дипломатичних відносин із 12-ма країнами; пріоритет у відносинах із Німеччиною. · Виконання умов Берестейського договору. · 12 червня 1918 р. – підписання перемир’я з радянською Росією. · Дипломатич на боротьба за повернення українських територій, які не увійшли до Гетьманату. · 14 листопада 1918 р. – грамота П.Скоропадського про відмову від самостійної Української держави, курс на утворення Всеросійської федерації народів, «кінцевою метою якої буде відновлення Великої Росії».
| Внутрішні причини: · Відсутність боєздатної, регулярної української армії. · Реставрація старих порядків, що призвело до наростання соціальної напруги. · Виникнення опозиції до гетьманської влади, що об’єднала українські соціалістичні партії, українських більшовиків, які в червні 1918 р. створили власну партію – КП(б)У, робітників, середнє та незаможне селянство. · Спроба П.Скоропадського знайти опору серед білогвардійців, відмова від незалежності. Зовнішні причини: · Поразка Німеччини в Першій світовій війні, що позбавило гетьманську державу опори та гарантії стабільності. · Залежність Української держави від австрійсько-німецьких збройних формувань. · Підривна діяльність радянської Росії (терористичні групи, фальшиві гроші, організація страйків тощо). |
Директорія | 26 грудня 1918 р. – травень 1919 р. | С.Петлюра, В.Винниченко, Ф.Швець, В.Чехівський | · 26 грудня 1918 р. – проголошення Декларації з програмою Директорії. Політичний курс: · Скасування Гетьманату, відновлення УНР. · Директорія – тимчасова верховна влада до скликання Конгресу трудового народу України. · Влада в УНР належить трудовому народу. Нетрудові, експлуататорські класи позбавляються права голосу (буржуазія, поміщики, частина інтелігенції, духовенство). · Встановлення в Україні національного варіанту радянської влади. · Тимчасовий законодавчий орган – Трудовий конгрес (23-28 січня 1919 р.), який передав усю повноту влади Директорії. · Вища виконавча влада – Рада Народних Міністрів на чолі з В.Чехівським. · Передання влади на місцях губернським та повітовим трудовим Радам. · Розквіт отаманщини, спричинений відсутністю боєздатної армії. · Середина 1919 р. – реформування армії Директорії з метою боротьби з отаманщиною, посилення її боєздатності. Соціально-економічний розвиток: · Ліквідація приватної власності. · Аграрна реформа (конфіскація поміщицьких землеволодінь понад 15 десятин; недоторканим лишається дрібне селянське землеволодіння; термін і порядок розподілу землі не визначені). · Відновлення 8-год. робочого дня. · Встановлення робітничого контролю на виробництві, право на укладення колективних договорів. Проведення страйків тощо. · Заходи з надання допомоги безробітнім. · За умов війни соціально-економічні перетворення були відкладені. Головним завданням Директорії стала перемога у війні.
| Основні напрями: Директорія й Антанта: · Кінець 1918р. – початок окупації Півдня України військами Антанти. · Згода Антанти визнати Директорію за умови підпорядкування її військ генералу А.Денікіну. Директорія відмовилася. · Спроба Директорії витіснити війська Антанти зазнала поразки. Директорія й Польща: · Листопад 1918р. – відновлення Польської держави. Територіальні претензії Польщі до України. · Окупація західноукраїнських земель польською армією (липень 1919 р.) Директорія й Радянська Росія: · Раднарком Росії не визнав Директорію вищим органом влади в Україні. · Марні спроби Директорії зупинити агресію Радянської Росії дипломатичним шляхом. · Грудень 1918 р. – початок Другої війни радянської Росії проти УНР. | Внутрішні причини: · Соціалістична політика. · Невирішене аграрне питання. · Позбавлення політичних прав значної частини українських громадян. · Невиправдане закриття створених за часів гетьмана національних установ. · Заборона на вживання російської мови. · Неспроможніс ть завадити масовим єврейським погромам. · Незадовільна підготовка та організація армії. · Розквіт отаманщини, анархії. · Особисте протистояння лідерів В.Винниченка та С.Петлюри. Зовнішні причини: · Територія України стала ареною битви для військ радянської Росії, білогвардійців, Антанти, поляків. |
Радянська влада | 12 грудня 1917р. – 1921 р. | Ю.Медведєв, В.Затонський, Ф.Сергєєв, Х.Раковський | · 12 грудня 1917р. – проголошення України Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів (встановлено радянську владу в Україні). · Обрання Центрального Виконавчого Комітету (ЦВК) Рад України на чолі з Ю.Медведєвим (у березні 1918р. заступив В.Затонський). · Утворення першого радянського уряду України – Народного Секретаріату на чолі з Артемом (Ф.Сергєєвим). · 6 січня 1919р. – нова офіційна назва держави – Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР), яка зберігалася до січня 1937 р. · 29 січня 1919 р. Тимчасовий уряд перетворено на постійний. Головою уряду став Х.Раковський. · На місцях були сформовані органи з надзвичайними повноваженнями: революційні комітети (ревкоми) – опорні органи влади більшовиків; комітети бідноти (комбіди) – опора більшовиків на селі. · Створені органи придушення опору противників радянської влади в Україні: ВУНК (Всеукраїнська надзвичайна комісія), народні суди, революційні трибунали, робітничо-селянська міліція. · Впровадженн я політики «воєнного комунізму». · Здійснення аграрної реформи: конфісковані нетрудові землеволодіння. Найменш родючі й придатні для господарювання з конфіскованих земель були передані в безоплатне користування безземельним і малоземельним селянам. Значну частину кращих земель залишили в підпорядкуванні держави. Відбувся перехід до колективного обробітку землі (до літа 1919 р. створено 500 колективних господарств – колгоспів). · 11 грудня 1919р. – створення Всеукраїнського революційного комітету (Всеукрревкому) – вищого законодавчого і виконавчого органу влади в Україні. · 2 лютого 1920 р. – проголошення Всеукрревкомом застосування в Україні «червоного терору», розгортання нової кампанії репресій проти незгодних або підозрілих. · Березень 1919р. – ІІІ Всеукраїнський з’їзд Рад прийняв першу Конституцію УСРР – утвердження диктатури пролетаріату та влади трудового народу в особі Рад, скасування приватної власності.
| · Похід більшовиків на Київ (з 6 січня 1918 р. – початок наступу з Харкова). · 16 січня 1918 р. – бій під Крутами. · 26 січня 1918 р. радянські війська М.Муравйова ввійшли в Київ. · Перша війна Раднаркому проти УНР завершилася перемогою більшовиків. · 28 листопада 1918р. – 5 лютого 1919 р. – друга радянсько-українська війна та відновлення більшовицького режиму в Україні. · На кінець літа 1919 р. було окуповано А.Денікіним майже всю Україну та встановлено окупаційний режим. · 11 жовтня 1919р. розпочався контрнаступ радянських військ. На кінець березня 1920 р. упав останній оплот денікінського режиму – Новоросійськ. Відновлено радянську владу в Україні. · 1 червня 1919р. між РСФРР та УРСС було укладено військово-політичний союз, що об’єднував: 1) військові організації й військові командування; 2) ради народного господарства; 3) залізничне управління і господарство; 4) фінанси; 5) комісаріати праці. · Польсько- радянська війна на території України (25 квітня 1920 р. – 1921 р.) · 1921р. – Ризький мир: 1)Польща визнавала радянську Україну; 2)до Польщі відійшли Західна Волинь, Східна Галичина, Холмщина, Підляшшя, Західне Поділля; 3)Польща зобов’язувалася дотримуватись національних прав українців, які проживали на її території. · Квітень 1919 р. – після захоплення Криму Червоною армією майже вся територія України опинилася під владою більшовиків. | · На кінець квітня 1918р. більшовики, під тиском військ німецького блоку, втратили майже всю територію України. Було встановлено німецький окупаційний режим. · Через селянські виступи в Україні (у квітні 1919 р. – 98 антибільшовицьких виступів, у червні-липні 1919 р. відбулося 328 виступів селян) склалася можливість встановлення окупаційного денікінського режиму.
|
Робота №
1. Декларативні і практичні дії радянського уряду за часів громадянської війни (1919 – 1920 рр. ).
Декларативні напрями радянізації | Практичні дії радянського уряду |
Декрет про мир: · Пропозиція до урядів і народів воюючих країн почати переговори про «справедливий та демократичний мир». · Негайне перемир’я з Німеччиною. · Початок переговорів з воюючими сторонами щодо укладення миру без анексій і контрибуцій. Декрет про землю: · Конфіскація поміщицьких земель. · Передання землі Радам селянських депутатів. · Зрівняльний розподіл землі. · Передання поміщицьких інвентарю та худоби. · Скасування селянського боргу в 3 млрд. крб.. Декларація прав народів Росії: · Вільний розвиток будь – якої нації. · Знищення національного гноблення. · Рівноправ’я і самовизначення націй до їх повного відокремлення й утворення самостійних держав.
| · Економічна політика більшовиків – «воєнний комунізм»: 1) введення продрозкладки – вилучення «надлишків» продовольства у селян; 2) державна монополія на продаж та заготівлю хліба; 3) створення продзагонів, що силою збирали продрозкладку. · Політичний екстремізм більшовиків, які в січні 1918 р. розігнали Установчі збори й уклали в березні 1018 р. сепаратний мир з Німеччиною. · Більшовицький терор проти населення. · Ігнорування традицій і звичаїв національностей. · Російські традиції «пугачовщини» та «разінщини» - вирішення конфліктів шляхом фізичного знищення ворога, а не порозумінням. · Скасування національних й релігійних привілеїв та обмежень. |
2. Порівняльна характеристика
Система заходів | Політика «воєнного комунізму» | Нова економічна політика |
Час проведення | 1919 – 1920 рр. | 1921 – 1928 рр. |
У ставленні до селян | · Введення продрозкладки (вилучення «надлишків» продовольства у селян); вилучали до 85% врожаю. · Державна монополія на продаж та заготівлю хліба. · Запровадження кругової поруки. · Заборона оренди, найманої праці. · Спроба створення колективних господарств – комун, які об’єднували землю, худобу, інвентар і побут комунарів. · Формування продзагонів для збирання продрозкладки.
| · Скасування продрозкладки, введення продподатку, що встановлювався до посівної. · Дозволено оренду землі. · Дозволено використання найманої праці. · Розвиток різних форм власності. · Скасування кругової поруки у сплаті податків. |
У сфері торгівлі | · Заборона вільної торгівлі. · Ліквідація товарно-грошових відносин. · Прямий товарообіг. · Тверді ціни на товари. · Карткова система постачання для міського населення. · Безоплатні житло, комунальні послуги, транспорт.
| · Поновлення вільної торгівлі. · Уведення державних податків. · Випуск конвертованого червінця; поступове вилучення старих грошових знаків. · Відновлення оплати транспорту. · Збереження державної монополії на зовнішню торгівлю, транспорт. |
У сфері власності | · Націоналізація всіх підприємств. · Реквізиції, конфіскації майна.
| · Продаж у приватну власність дрібних та частини середніх підприємств.
|
У ставленні до праці | · Державний контроль над виробництвом. · Загальна трудова повинність із 18 років. · Мілітаризація праці: створення Трудової армії. · Зрівняльний розподіл продуктів харчування серед робітників.
| · Дозволено оренду та найману працю. · Скасування загальної трудової повинності. · Перехід від зрівняльної до відрядної зарплатні. |
У сфері управління | · Червоний терор. · Жорстка централізація. · Створення продзагонів.
| · Командно – адміністративна система. · Незмінний авторитарний характер політичної системи. |
Результати |
виробництва.
адміністративних методів управління.
рівня людей.
суспільстві.
проти політики більшовиків.
|
ініціативи, зацікавленості в результатах праці, що призвело до підвищення продуктивності праці.
народного господарства країни.
населення.
відносинами та адміністративно-командною системою.
характеру політичної системи.
|
3. Становище України у складі СРСР у 20-ті – 30-ті рр.. ХХ ст..
Формальний статус УСРР у складі СРСР | Реальне становище українських земель у складі СРСР |
І етап (червень 1919 – грудень 1920):
союзу радянських соціалістичних республік Росії, України, Латвії, Литви та Білорусії.
статусу незалежної держави. ІІ етап (грудень 1920 – грудень 1922):
України (Х.Раковський – голова Раднаркому УСРР – робив спроби відстояти деякі права республіки в новому союзі) підписали угоду про воєнний і господарський союз між державами. Формально проголошувалися незалежність і суверенітет обох держав. ІІІ етап (грудень 1922 – травень 1925):
незалежності.
затвердив декларацію про утворення Союзу РСР і союзний договір. Союз складався з чотирьох республік – РСФРР, УСРР, БСРР, Закавказької СФРР (Азербайджан, Вірменія, Грузія).
Конституцію СРСР, згідно з якою союз республік перетворився на жорстко централізовану, унітарну державу. Формально кожна республіка мала право виходу з СРСР.
| І етап (червень 1919 – грудень 1920:
соціалістичної оборонної війни», але, по суті, стало першим реальним кроком до відновлення унітарної держави.
ІІ етап (грудень 1920 – грудень 1922):
посилюється. Виникають значні суперечності між центром і Україною на економічному ґрунті.
ІІІ етап (грудень 1922 – травень 1925):
вступив у завершальну фазу.
Конституцією 1924 р., розроблено не було.
входження УСРР до складу СРСР. ІХ Всеукраїнський з’їзд Рад затвердив внесення змін до Конституції УСРР, законодавчо закріплювалося входження України до складу Радянського Союзу. |
4.Доба «українізації»
| Партійно – державне керівництво УСРР | Українська національна інтелігенція |
Мета |
проголошення ХІІ з’їздом РКП(б) курсу на коренізацію – надання народам СРСР можливості розвивати власні культуру й мову, готувати національні кадри. В Україні курс отримав назву українізації.
контролю й впливу комуністичної партії.
мови із селянством та залучення на бік радянської влади національної інтелігенції.
образ радянської влади у світової спільноти.
політичного суверенітету республік СРСР.
|
піднесенням.
сприяти національному відродженню України. |
Основні напрямки діяльності |
українських кадрів до партійних і державних органів та установ.
установах та навчальних закладах української мови.
української культури й партійне керівництво нею.
|
національної історії, відродження традицій.
районів (єврейських, німецьких, болгарських тощо), шкіл з мовою національних меншин. |
Результати |
українською мовою навчання становила 85%, у 75% державних установ діловодство було переведено на українську мову. 90% газет, понад 50% книг і журналів видавалося українською мовою.
службовців держапарату зросла з 35 до 54%.
викладачів, підручників.
курсів для держслужбовців.
традицій.
національними меншинами.
фальсифікація української історії в підручниках, впровадження обов’язкового вивчення російської мови. Українізація стала «більшовицькою».
характер українізації.
провокація, спрямована на виявлення й подальше знищення національно свідомих елементів.
політика, як і НЕП в цілому.
|
вплинула на зростання національної свідомості українського населення.
до радянського культурного будівництва української інтелігенції, з еміграції повернулася частина діячів культури і науки.
розвиток української культури – «Відродження». |
5.. Індустріалізація в Україні
Мета формальна і мета реальна | Основні напрямки та пріоритети здійснення | Фінансове забезпечення | Результати | Наслідки позитивні й негативні |
економічної самостійності СРСР.
зростання продуктивності праці.
життєвого рівня громадян.
матеріально-технічної бази для модернізації промисловості і сільського господарства.
обороноздатності СРСР.
керівництво вважало за можливе побудову комунізму в одній окремо взятій країні. Оскільки сусідні капіталістичні країни, на думку влади, не будуть терпіти поряд із собою комуністичну країну, вони рано чи пізно нападуть на СРСР. Для захисту соціалістичної вітчизни необхідна високо розвинута промисловість (особливо видобувна, важка, обробна – саме заводи цієї групи промисловості є виробниками зброї).
|
будівництва та реконструкції важкої та енергетичної промисловості.
адміністративного управління економікою.
за 5-річними планами – п’ятирічками, перша з яких розпочалася 1928 р.
великого перелому» - початок прискореної (форсованої) індустріалізації.
соціалістичного змагання. Стаханівський рух, початок якому поклав відбійник шахти «Центральна-Ірміне» Олексій Стаханов, який 1931 р. застосував новий метод роботи й установив рекорд із видобування вугілля. |
коштів із сільського господарства, легкої та харчової промисловості для розвитку важкої.
податків, режим економії.
сировини, продовольства, продаж історичних та культурних цінностей за кордон.
примусові позики, інфляція.
я безкоштовної праці в’язнів ГУТАБу, експлуатація робітників і селянства. |
но значну частину інвестиційних коштів – понад 20% усіх капіталовкладень.
дови – металургійні заводи «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь» (друга п’ятирічка), Дніпробуд, «Дніпроалюмінійбуд», «Краммаш»; Харківський тракторний завод (ХТЗ),перша п’ятирічка).
руйовані – Луганський паровозобудівний і металургійні заводи в Макіївці, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Комунарську.
| Позитивні:
вийшла на якісно новий рівень промислового розвитку, зросла частка її промисловості в загальному обсязі валової продукції республіки.
кількості підприємств важкої промисловості в 11 разів до 1938 р.
посіла 2-ге місце в Європі за виплавкою чавуну (після Німеччини), 3-тє місце – за виплавкою сталі, 4-те місце у світі – за видобутком вугілля; за виробництвом металу і машин випередила Францію, Італію.
промисловості сприяла посиленню процесу урбанізації. Наслідком швидкої урбанізації стала певна українізація міст. Активно формуються національний український робітничий клас та інтелігенція. Негативні:
ліквідація ринкових відносин.
виробництва засобів виробництва (група А) над виробництвом товарів народного споживання (Група Б).
я і розширювалися традиційно індустріальні райони – Донбас і Придніпров’я, а промисловість досить густо заселеного Правобережжя помітно відставала у темпах розвитку.
я економічного життя призвела до формування командно-адміністративної системи, підпорядкування промисловості республіки загальносоюзному (центральному) управлінню.
методи управління економікою зумовлювали відчуженість робітничого класу від засобів виробництва, посилення експлуатації трудящих, зниження життєвого рівня народу.
|
6. Колективізація в Україні
Мета формальна і мета реальна | Основні напрямки та пріоритети здійснення | Результати | Наслідки позитивні і негативні |
товарності сільського господарства; спроба налагодити ефективне сільськогосподарське виробництво.
населення країни дешевими продуктами харчування й сировини.
каналу перекачування коштів із села до міста на потреби індустріалізації.
неконтрольованих державою індивідуальних селянських господарств на повністю підконтрольне велике виробництво.
дрібнотоварного селянського укладу як джерела капіталізму на селі, ліквідація куркульства як класу.
|
створення колгоспів.
- ліквідація класу заможних господарів, яких називали «куркулями»: розстріл або ув’язнення на 10 років; конфіскація майна; виселення до північних та східних районів СРСР; переселення на територію колгоспів; надання гіршої землі.
переселення селян до міст (1932-1933 рр. – запровадження паспортів, які видавалися лише жителям міст. 17 березня 1937 р – селянам не дозволялося залишати колгоспи без підписання адміністрацією угоди з майбутнім роботодавцем).
|
отримала хліб і вже не залежала від індивідуальних господарств у хлібозаготівлі.
отримала засоби для індустріалізації.
третину робочої сили.
одержавлення економіки.
колективізація в Україні 1937 р. – у колгоспи було об’єднано 96,1% селянських господарств, 99,7% посівних площ.
| Позитивні:
індустріального стрибка.
індивідуального селянського господарства зберігалося присадибне господарство, яке впродовж існування СРСР давало значну частку молока, м’яса, овочів і фруктів. Негативні:
селянського життя.
історично нової системи господарювання, що заснована на жорсткій трудовій дисципліні, примусовій праці, прикріпленні до колгоспу чи радгоспу, натуральній оплаті праці тощо.
сільського господарства, поступовий його занепад.
– 1933 рр.
командної економіки на селі при повному підпорядкуванні колгоспів державній владі.
почуття індивідуалізму в українського селянина.
|
7. Тоталітарний режим в СРСР
Політична сфера (характерні риси) | Економічна сфера (характерні риси) | Ідеологічна сфера (характерні риси) |
який передбачає встановлення всеохоплюючого контролю над усіма сферами життя суспільства шляхом терору, знищення демократичних свобод, зосередження влади в руках окремої групи (політичної партії).
системи – комуністична партія, яка фактично підкорила собі всі органи державної влади.
філіал РКП(б).
самоліквідація есерів-боротьбистів; 1924 р. – ліквідація меншовицької партії; 1925 р. – ліквідація Української комуністичної партії (УКП); 1936 р. – внесення до Конституції СРСР положення про керівну роль комуністичної партії.
партійних лав. В Україні вона відбувалася з червня 1933 р. до січня 1935 р..
органів – ДПУ, НКВС.
ГУТАБу – Державного управління таборів.
системи.
|
економіки, планування діяльності всіх промислових і сільськогосподарських підприємств.
власності.
адміністративної системи в управлінні.
розподіл матеріальних і фінансових ресурсів, предметів споживання.
програми, що реалізуються за рахунок штучно створеного ентузіазму (індустріалізація, освоєння цілини тощо).
економіки потребам військово-промислового комплексу; мілітаризація всіх сторін громадського життя.
праці політв’язнів.
дисципліна. |
– ленінської ідеології, догмати якої насаджувалися через систему освіти і культури.
у партії.
держави на інформацію. |
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 54 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| по модулю I – «Современное рыночное хозяйство» | | | 1) превышение допустимой температуры нагрева при термообработке |