. Зірчасті ретикулоендо- теліоцити 10 страница

Великі успіхи у вивченні закономірностей мікроциркуля­ції в нормі і при патології пов’язані з іменем О. М. Чернуха.

13.31. У чому сутність феномена під назвою “сладж”?

Сладж є внутрішньосудинним порушенням мікроцир­куляції, пов’язаним зі зміною реологічних властивостей кро­ві. Основні фактори таких змін - цс порушення суспензійної стабільності крові, а також підвищення її в’язкості.

Головними особливостями крові при сладжі є прилипання один до одного еритро­цитів, лейкоцитів і тромбоцитів, збільшення в’язкості крові, що утруднює її рух по мі- кросудинах. При цьому течія крові різко уповільнюється й нагадує переміщення мулу по дну ріки (назва “сладж” походить від анга. sludge - густа грязь, баговиння, мул).

Залежно від розмірів агрегатів клітин крові, характеру їхніх контурів і щільності впакування еритроцитів розрізняють такі типи сладжу: класичний (великі розміри агрегатів, нерівні обриси контурів і щільне впакування еритроцитів), декстриновий (різна величина агрегатів, округлі обриси, щільне впакування еритроцитів) і аморф­ний гранулоподібний (величезна кількість дрібних агрегатів у вигляді гранул, що складаються всього з декількох еритроцитів).

13.32. Як здійснюється обмін води між плазмою крові й інтерстиціальною рідиною?

В основі обміну води між плазмою крові й інтерстиціальною рідиною лежать три механізми (рис. 39).

Лімфатична судина

Рис. 39. Обмін рідини між кровоносними капілярами і міжклітинним простором

1. Двостороння дифузія. Має найбільше значення. Її швидкість настільки велика, що при проходженні крові через капіляри рідина плазми встигає 40 разів повністю обмінятися з рідиною міжклітинного простору.

Швидкість дифузії води через загальну обмінну поверхню капілярів становить 60 л за 1 хв, або 85 000 л за добу.

2. Фільтрація-реабсорбція. Це механізм перерозподілу води, що визначається двома факторами: а) гідростатичним тиском крові і міжклітинної рідини; б) онкотич­ним тиском плазми крові і рідини інтерстиціального простору. Співвідношення між цими факторами таке, що в артеріальній частині капіляра відбувається філь­трація води, а у венозній частині - її реабсорбція.

Швидкість фільтрації через загальну обмінну поверхню капілярів організму ста­новить 14 мл/хв., або 20 л за добу, а швидкість реабсорбції - 12,5 мл/хв., або 18 л за добу.

3. Мікровезикулярний транспорт. Це механізм активного транспорту через ендотелій капілярів. Його основу становить явище ендоцитозу (піноцитоз, мікропіноцитоз).

13.33. Як впливають зміни гідростатичного і онкотичного тиску крові та міжклітинної рідини на інтенсивність процесів фільтрації- реабсорбції води в капілярах?

Напрямок руху води й інтенсивність процесів фільтрації-реабсорбції визнача­ються величиною ефективного фільтраційного тиску (Р_сф).

Р =(Р +Р)-(Р +Р),

сф ⁴ гк от ^{7 4} ок гт^/’

де Р_гк й Р_ок - гідростатичний і онкотичний тиск крові; Р^ і Р_цт - гідростатичний і онкотичний тиск тканинної рідини.

За умов норми в артеріальному кінці капілярів Р_сф= 9 мм рт. ст. і рідина перехо­дить із просвіту судин у тканину (фільтрація), а на венозній ділянці Р_еф = -6 мм рт. ст., тому рідина переходить у зворотному напрямку - з тканин у капіляри {реабсорбція).

Фільтрація води збільшується, а реабсорбція зменшується при збільшенні гідро­статичного тиску крові й онкотичного тиску інтерстиціальної рідини, а також при зменшенні онкотичного тиску плазми крові й тканинного гідростатичного тиску.

Фільтрація води зменшується, а реабсорбція зростає при зменшенні гідростатич­ного тиску крові й онкотичного тиску міжклітинної рідини, а також при збільшенні онкотичного тиску плазми крові й гідростатичного тиску рідини інтерстиціального простору.

13.34. Що таке недостатність лімфообігу? Назвіть основні її форми.

Недостатність лімфообігу - це стан, при якому лімфатичні судини не викону­ють свою основну функцію - здійснення постійного й ефективного дренажу інтер­стиціального простору.

Розрізняють такі форми недостатності лімфообігу.

1. Механічна недостатність. Виявляє себе утрудненням відтоку лімфи у зв’язку з наявністю органічних (здавлювання пухлиною, рубцем, облітерація лімфатичних судин при їх запаленні, тромбозі та ін.) або функціональних причин (підвищення тиску в магістральних венозних судинах, спазм лімфатичних судин, припинення м’язових скорочень та ін.).

2. Динамічна недостатність. Виникає тоді, коли об’єм транссудації міжклітинної рідини перевищує можливості лімфатичної системи забезпечувати ефективний дренаж інтерстиціальної тканини.

3. Резорбційна недостатність. Обумовлена структурними змінами інтерстиціальної тканини, накопиченням білків і осадженням їхніх патологічних видів в інтерстиції.

Основними проявами недостатності лімфообігу в гострій стадії є набряк, нако­пичення білків і продуктів їхнього розпаду в інтерстиціальній тканині, а в хронічній стадії - розвиток фіброзу й склерозу.

14.Запалення

14.1. Дайте визначення поняття “запалення”.

Запалення - це типовий патологічний процес, що виникає в результаті ушко­дження тканини й виявляє себе комплексом структурних, функціональних і метабо­лічних порушень, а також розладами мікроциркуляції.

14.2. Чому запалення називають типовим патологічним процесом?

Загальні закономірності розвитку запалення виявляють себе завжди, незалежно від його причини, локалізації, виду організму та його індивідуальних особливостей.

Запалення може виникати в різних органах і тканинах (ангіна, пневмонія, апенди­цит), його причиною можуть бути механічна травма, вплив температури, віруси, бакте­рії та ін.; воно може розвиватися у тварин і в людини. У кожному конкретному випадку запалення має свої особливості. Однак є щось загальне, яке виявляє себе завжди. Це загальне й становить сутність запалення як типового патологічного процесу.

14.3. Назвіть зовнішні ознаки запалення.

Припухлість {tumor), почервоніння {rubor), жар {calor), біль {dolor) і порушення функції (functio laesa). Ці ознаки відомі як пентада Цельса-Галена.

14.4. Що може бути причиною запалення?

Фактори, здатні викликати розвиток запалення, називають флогогенними. Та­кими є:

1) фактори фізичного походження (механічні, термічні, іонізуюча радіація, ультрафі­олетове випромінювання та ін.);

2) хімічні фактори (кислоти, луги, солі важких металів, феноли, альдегіди та ін.);

3) біологічні агенти (віруси, бактерії, найпростіші).

Стосовно організму флогогенні агенти можуть бути екзогенними й ендогенни­ми. Екзогенні надходять в організм або діють із зовнішнього середовища. Ендогенні утворюються в самому організмі (токсичні продукти обміну, жовчні кислоти та ін.).

14.5. Які методи використовують при вивченні запалення?

Конгейм уперше запропонував вивчати зміни місцевого кровообігу при запален­ні на брижі жаби {дослід Конгейма).

Подружжя Кларків розробило таку методику. На двох протилежних ділянках шкіри вуха кроля видаляли епідерміс і на його місце вставляли диски зі слюди. У такому прозорому віконці можна було безперервно спостерігати кровообіг при за­паленні в тонкому шарі тканини між дисками.

Пізніше Сельє запропонував вивчати кровообіг при запаленні в судинах защіч­них мішків хом’яка, роздутих повітрям.

Широко використовують також біохімічні методи дослі­дження (Мепкін), що дозволяють вивчати біологічно активні речовини і порушення метаболізму у вогнищі запалення.

Порівняльно-еволюційний підхід до вивчення запален­ня був запропонований І.І. Мечниковым.

14.6. З яких компонентів складається патогенез запалення?

У патогенезі запалення розрізняють:

1) альтерацію;

2) порушення мікроциркуляції з явищами ексудації і еміграції;

3) проліферацію.

Ці компоненти іноді називають стадіями запалення ^ ^ Мечников

(рис. 40). Однак варто пам’ятати, що зазначені процеси не с (1845-1916)

строго послідовними, оскільки вони перекриваються в часі.

Альтерація Ексудація Проліферація

Рис. 40. Стадії патогенезу запалення

14.7. У чому сутність стадії альтерації?

В основі альтерації лежать дві групи явищ:

1) ушкодження клітин і позаклітинних структур;

2) утворення медіаторів запалення.

14.8. Що таке первинна і вторинна альтерація?

Первинна альтерація - це ушкодження тканини, яке виникає внаслідок безпо­середньої дії флогогенних агентів.

Вторинна альтерація - це ушкодження тканини, що виникає в результаті дії факторів, які утворилися внаслідок первинної альтерації.

14.9. Які фактори викликають розвиток вторинної альтерації у вогнищі запалення?

1. Медіатори запалення (лізосомні фактори, активований комплемент, лімфокіни- лімфотоксини).

2. Вільні радикали й пероксиди.

3. Гіпоксія, що виникає в результаті місцевих розладів кровообігу.

4. Місцевий ацидоз.

5. Підвищення осмотичного і онкотичного тиску у вогнищі запалення.

Дата добавления: 2015-09-29