Сутність поліцентричної інтеграції змісту в курсі
«Мистецтво» для початкової і основної школи
Згідно з БНП у 1-7-х класах на інваріантну частину освітньої галузі «Мистецтво» виділено 2 год. на тиждень, у 8 класі – 1 год. У типових навчальних планах, розроблених і затверджених Міністерством освіти і науки України, конкретизовано предмети «Музика» (1 год.) і «Образотворче мистецтво» (1 год.); разом з тим передбачено можливість викладання інтегрованого курсу "Мистецтво" (2 год.). Авторським колективом під нашим керівництвом розроблено відповідні навчальні програми інтегрованого курсу «Мистецтво» для початкової і основної школи [15; 16], в яких метапринципом виступає принцип поліхудожності освіти й виховання.
Генералізація змісту програм здійснювалася за змістовими лініями, визначеними у Держстандарті. У пояснювальних записках коротко розкриваємо сутність поліцентричної інтеграції змісту як концептуально важливого положення авторського підходу. Цей вид інтеграції трактуємо як спосіб об'єднання кількох змістових ліній у цілісність — інтегрований курс. При цьому об'єднані елементи можуть бути рівноцінними або різними за значенням, тобто зв'язані на засадах паритетності або пріоритетності елементів.
Варіант поліцентричної інтеграції, який ми обрали як спосіб конструювання програми «Мистецтво», передбачає включення до її змісту поряд із домінантними змістовим лініями — музичним і візуальним мистецтвом — елементів синтетичних мистецтв — хореографічного, театрального, екранних. Навчальний матеріал двох домінантних змістових ліній (музичної і візуальної) об'єднано в тематичні міні-цикли на основі провідної духовно-світоглядної
проблематики і збагачено елементами додаткових змістових ліній —
синтетичних мистецтв (хореографія, театр, кіно).
Ідея домінантності двох змістових ліній (музичної і візуальної) для загальної мистецької освіти має наукове підґрунтя. Безперечно, тут присутнє намагання зберегти в інтегрованому курсі базовий зміст традиційних предметів, що викладалися впродовж багатьох десятиліть і мають ґрунтовні методичні напрацювання, якими не варто зневажати, хоча б з огляду на реальні професійні можливості вчителів. Проте важливішою підставою є особливий статус цих видів мистецтв у загальному видовому і міжвидовому колі художніх явищ
сьогодення, адже, як уже наголошувалося, структура навчальних програм із мистецтва — ізоморфне відображення реальної поліфонічної художньої картини світу, дидактично адаптоване для вирішення навчальних і виховних завдань школи. Саме музичне і образотворче мистецтва існують у художній культурі як відокремлено, так і в складі більшості синтетичних мистецтв (у різних співвідношеннях між компонентами синтезу). Тому змістові лінії —хореографічне, театральне, екранні мистецтва — трактуються як додаткові по відношенню до домінантних у поліцентричному просторі інтегрованого курсу.
Наразі про структуру курсу. Структура у філософському аспекті означає спосіб закономірного зв'язку між елементами системи, оскільки це — композиція з упорядкованих елементів. На яких засадах ґрунтується композиція курсу «Мистецтво», з яких одиниць змісту вона складається?
У вимірі поліцентричного інтеграційного підходу до проектування змісту програм ми виділяємо три основні групи інтеграторів — духовно-світоглядні, естетико-мистецтвознавчі, психолого-педагогічні.
Завдяки інтеграторам першої групи в силу їх загальновиховної значущості здійснено об'єднання навчального матеріалу з музичного, візуального і синтетичних мистецтв у наскрізний вертикальний тематизм. Спільними для всіх видів мистецтв є естетичне відображення в художніх образах закономірностей людського буття, тобто духовно-світоглядна спорідненість, що зумовлює єдність тематичної структури програми «Мистецтво», логіку об'єднання навчального матеріалу в цілісні тематичні блоки за роками навчання, в межах тем року — за темами кожної чверті. Визначені теми розкривають перед молодшими школярами певну грань духовної культури через усвідомлення ними зв'язків мистецтва з дійсністю у таких великих блоках: «мова мистецтв» — «мистецтво — природний і предметний світ», «мистецтво — людина», «мистецтво — культура». Тобто, в якості супер-позиції обрано ідею втілення у мистецтві універсалій реального світу.
Таким чином, цілісність програми «Мистецтво» для початкової школи досягається за рахунок побудови її композиції на основі світоглядних координат. Ставлення особистості до мистецтва, до довкілля, до себе і до інших людей, до світу загалом — цінності, які стають базовими для її змісту.
Наводимо тематику програми по класам:
Орієнтовна тематична структура програми «Мистецтво» (1-4 кл.)
1клас. Абетка мистецтв.
2клас. Краса довкілля в мистецтві.
3клас. Образ людини в мистецтві.
4клас. Світ у мистецьких шедеврах.
Окрім загального огляду змісту кожної з чотирьох тем навчального року у програмі «Мистецтво» для 1-4-х класів вони конкретизується щодо навчально-виховних цілей, визначення орієнтовного змісту і провідних завдань. Наводимо цей матеріал у послідовному вигляді, адже він «розсипаний» у фрагментах по тексту програми.
1 клас. "АБЕТКА МИСТЕЦТВ"
Навчально-виховні цілі року: усвідомлення учнями різноманітних зв'язків мистецтва з життям, опанування основних елементів художньо-образних мов різних видів мистецтв.
І тема "Краса навколо нас"
Орієнтовний зміст і провідні завдання: уявлення про оточуючий світ, наповнений красою та розмаїттям звуків, кольорів, ліній, рухів, жестів, з яких народжуються види мистецтва — музика, живопис та ін. Початкове засвоєння основних елементів мови музичного та образотворчого мистецтва.
II тема "Мистецтво - чарівне вікно у світ"
Орієнтовний зміст і провідні завдання: формування уявлень про здатність мистецтва відбивати явища життя, про відбиття в Мистецтві настроїв, характерів, почуттів, емоційних станів людей.
III тема "Загадки художніх мов"
Орієнтовний зміст і провідні завдання: формування уявлень про елементи образної мови різних видів мистецтв, співдружність (синтез) мистецтв. Створення художніх образів: інтонаційно-звукових, візуальних, сценічних (синтетичних) різними мистецькими засобами. Знайомство з жанрами театрального мистецтва (опера, балет) та роль у них музики та образотворчого мистецтва.
IV тема "Як митці створюють красу"
Орієнтовний зміст і провідні завдання: формування уявлень про створення і сприймання мистецтв. Узагальнення знань про специфіку художньо-образної мови мистецтв.
2 клас. "КРАСА ДОВКІЛЛЯ В МИСТЕЦТВІ"
Навчально-виховні цілі року: формування уявлень про пори року (осінь, зима, весна, літо) та відповідні українські народні свята, обряди, мистецькі традиції. Поглиблення знань про особливості мов мистецтв.
І тема "Пори року і народні свята"
Орієнтовний зміст і провідні завдання: уявлення про народні традиції, проведення народних осінніх свят — "Свято вражаю" та ін.
II тема "Мистецтво і рукотворний світ"
Орієнтовний зміст і провідні завдання: формування уявлень про зимові свята (свято Миколая, Новий рік, Різдво та. ін.), про обрядові дійства, канонічні джерела, народні легенди, фольклорні образи. Різдвяно-новорічна тематика в різних видах мистецтв.
III тема "Бринить природи мова кольорова"
Орієнтовний зміст і провідні завдання: формування уявлень про народні традиції, пов’язані зі святами весняного циклу, відбиття теми весни у творах мистецтва.
IV тема "Образи рідної землі"
Орієнтовний зміст і провідні завдання: узагальнення уявлень про українські народні обряди як синтез мистецтв.
3 клас. "ОБРАЗ ЛЮДИНИ В МИСТЕЦТВІ"
Навчально-виховні цілі року:
— усвідомлення учнями особливостей відображення внутрішнього світу людини, її почуттів, емоцій, переживань, прагнень, ідеалів засобами різних видів мистецтв;
— розкриття можливостей художньо-образного втілення тематизму, пов'язаного зі світом дитинства у взаємодії з навколишнім світом, зокрема тем, близьких дітям цього віку (фольклорні мотиви, сюжети казок і мультфільмів, фантастика, пригоди, гумор);
— ознайомлення на елементарному рівні з естетичними поняттями: ліричне, комічне, фантастичне, героїчне, драматичне, епічне;
— узагальнення уявлень про людську духовність, моральні якості
— патріотизм, доброту, дружбу, вірність, співчуття на емоційно-образному рівні;
— осмислення різноманітних взаємозв'язків мистецтв у процесі передачі багатства соціальних відносин, зв'язків у системі «людина
— мистецтво»;
— стимулювання художньо-творчих проявів учнів з метою втілення індивідуального естетичного досвіду, розкриття власного внутрішнього духовного світу в практичній діяльності.
I тема "Мистецькі мандри казкових персонажів"
Орієнтовний зміст і провідні завдання: формування уявлень про художньо-образне зображення персонажів українських казок, казок різних народів світу, творів класиків дитячої літератури, героїв популярних мультфільмів і кінофільмів. Порівняння образів-характерів у різних видах мистецтва, засобів їхнього художнього втілення.
II тема "Легендарні герої в мистецтві"
Орієнтовний зміст і провідні завдання: формування уявлень про героїчні (трагічні, драматичні) образи в мистецтві на художньому матеріалі таких підтем як "Міфічні герої", "Легендарні постаті в мистецтві", "Захисники Батьківщини".
III тема "Комічні та фантастичні образи "
Орієнтовний зміст і провідні завдання: формування уявлень про відображення в мистецтві гумору та його різновидів (комічні, сатиричні образи), світу фантастики й пригод, осмислення їх значення в житті людини.
IV тема "Краса людської духовності"
Орієнтовний зміст і провідні завдання: формування уявлень про категорії "прекрасне", "піднесене", "духовне", "досконале" шляхом ознайомлення з особливостями художньо-образного відображення духовного світу людини, її високих ідеалів і почуттів, культури взаємин на матеріалі таких підтем: "Дружба, вірність братство — найкраще багатство", "День Матері", "Дорога до храму".
4 клас. "СВІТ У МИСТЕЦЬКИХ ШЕДЕВРАХ"
Навчально-виховні цілі року:
—збагачення знань учнів про мистецтво українського народу, народів, що проживають в Україні, а також інших народів світу;
—усвідомлення єдності змісту і форми в художніх творах, багатства способів художнього вираження людських почуттів і ставлень до багатогранного світу культури;
—формування елементарних уявлень про існування історичних і географічних координат у розвитку мистецтва;
—цілісне первинне узагальнення знань учнів щодо видової та жанрової специфіки мистецтв, особливостей їх художньо-образних мов;
—стимулювання емоційно-ціннісного і художньо-практичного ставлення учнів до тем і образів, пов'язаних з вітчизняною культурою;
—забезпечення умов для художньо-творчої самореалізації, зокрема у сфері соціокультурної діяльності, пов'язаної з мистецькими традиціями рідного краю;
—осмислення різноманітних взаємозв'язків мистецтв у системі
«людина — культура — світ».
I тема "Мій мальовничий світанковий край"
Орієнтовний зміст і провідні завдання: опанування жанрового розмаїття мистецтв, що побутують у родинному та соціокультурному середовищі — у ріднім краї (селі, місті, області, географічному чи етнічному регіоні), на основі народних традицій, обрядів, звичаїв.
II тема "Ми діти твої, Україно!"
Орієнтовний зміст і провідні завдання: ознайомлення з національними традиціями та професійним мистецтвом народів, що проживають в Україні (поляки, росіяни, угорці, греки).
ІІІ тема "Подорожі країнами і континентами"
Орієнтовний зміст і провідні завдання: формування уявлень про національні особливості мистецтва різних народів світу з опорою на фольклорні джерела (пісні й танці, національні костюми, іграшки, зокрема ляльки тощо).
IV тема "Дзвони минулого, шляхи майбутнього"
Орієнтовний зміст і провідні завдання: формування уявлень про розвиток мистецтва в різні історичні часи, епохи, осмислення понять "старовинне мистецтво", "сучасне мистецтво".
Перераховані вище теми кожного навчального року і кожної чверті, в яких розкрито орієнтовний зміст і провідні завдання, є змістовим фундаментом, на якому кожний учитель може самостійно розробляти поурочне календарне планування. Визначення ступеня деталізації поурочних планів є прерогативою вчителів: досвідченому достатньо обмежитися стислим планом уроку, молодому податківцю — краще готувати розгорнуті плани-проспекти. Основною вимогою до розробки календарного плану і методичного забезпечення виокремлених і логічно побудованих тем є збереження наступності і послідовності змісту, а також об'єднання двох уроків — музичного і образотворчого мистецтва у мікро-цикли (1 + 1).
Програма «Мистецтво» для 5-8-х класів розроблена з урахуванням концептуальних ідей однойменної програми для початкової школи, викладених вище. Таким чином, в рамках єдиної концепції поліцентричної інтеграції реалізуються принципи наступності й послідовності загальної мистецької освіти. Зміст, як і в попередній програмі, зберігає світоглядно-виховну орієнтацію, але структурно-організаційні акценти вже інші: на перший план у змісті художнього навчання і виховання учнів в основній школі виступають жанрово-стильові особливості мистецтва, які розкривають його морфологію. У конструюванні змісту також застосовується культурологічний підхід, який зумовлює відповідне використання інших елементів організації художньо-дидактичного матеріалу. Зазначені позиції відображені в тематичній структурі (повністю тематичну структуру програми «Мистецтво» для 5-8-го класу подано у Додатку-3):
Орієнтовна тематична структура програми «Мистецтво» (5-8 кл.)
5клас. Мистецтво в просторі культури
6клас. Загадки стародавнього мистецтва
7клас. Палітра художніх напрямів і стилів
8клас. Мистецтво в культурі сучасності
Структурування предметного змісту у програмі «Мистецтво» для основної школи, як і у попередній, містить такі умовно виділені нами наскрізні компоненти:
1) сприймання, аналіз-інтерпретація та оцінювання творів мистецтва;
2) практична художньо-творча діяльність учнів;
3) естетико-мистецтвознавча пропедевтика (засвоєння понять і термінів).
Обов'язковим і важливим компонентом змісту художнього виховання школярів завжди було сприймання і аналіз творів мистецтва. Наразі замість традиційного «аналізу» нами вперше у загальній освіті уведено до навчальних програм поняття «аналіз-інтерпретація», адже принципового значення набуває пошук учнями в мистецтві особистісно значущих смислів, співзвучних власному досвіду, а не так званий «об'єктивний» аналіз музикознавчого характеру, який зазвичай демонструє учням учитель. Дотримання принципу діалогічності освіти в усій багатоаспектності трактування діалогу як художньо-педагогічного феномену сприятиме розвитку в учнів критичного мислення, особистісно ціннісного ставлення до неоднозначних явищ мистецтва з домінуванням внутрішніх естетичних критеріїв їх оцінки. Для цього рекомендовано застосовувати різні педагогічні технології, які забезпечують суб'єкт-суб'єктну взаємодію, діалог культур. Серед освітніх вимог до учнів, які перевіряються й оцінюються за окремими темами, акцентовано такі компетентності учнів, як здатність інтерпретувати образний зміст художніх творів, висловлювати власне емоційно-естетичне ставлення до них, критично оцінювати різноманітні явища у сфері сучасного мистецтва, здатність застосовувати отримані знання, досвід у художньо-творчій діяльності, мистецькій самоосвіті й художньо-естетичному вихованні.
З-поміж принципів відбору програмового матеріалу для сприймання, аналізу-інтерпретації і оцінювання треба назвати пріоритет художньої якості творів (орієнтація на шедеври, знакові для культури імена), органічну єдність національних і загальнолюдських художніх цінностей, домірність репрезентації художньої спадщини різних епох і стилів, варіативність. Щодо останнього принципу наголосимо на нашій чіткій і послідовній позиції: подання у навчальних програмах художніх творів як основних інформаційних одиниць змісту повинно бути орієнтовним.
Аналогічна варіативність закладається у компонент змісту програм, що стосується художньо-практичної діяльності учнів. Так, з метою сприяння розвитку творчого потенціалу особистості й урахування художніх інтересів і переваг рекомендовано застосовувати ситуації вибору учнями різнорівневих за складністю завдань, тем для проектної діяльності, технік і матеріалів для виконання художніх робіт, пісень для інсценізацій, дитячих інструментів для створення акомпанементу до співу репертуару для співу і сприймання музики під час повторення матеріалу. Підвищується роль диференціації художньо-творчої діяльності учнів на матеріалі різних видів мистецтв з урахуванням індивідуальних особливостей і здібностей. Знову маркуємо нашу позицію: всі запропоновані в програмі художньо-творчі завдання, як і художні твори для
сприймання, є орієнтовними.
У програмах з мистецтва рекомендовано застосовувати різноманітні форми роботи — колективні, групові, парні, індивідуальні, комбіновані, а також ігрові методи, засоби, прийоми інтегрованого типу — ігри-вправи, ігри-імпровізації, кросворди, ребуси. Істотне місце посідають практичні завдання пошукового характеру, звуко-візуальні анкети, мистецькі вікторини, комплексні тести. Приділяється увага й комп'ютерним програмам (проте цей аспект потребує окремого, більш глибокого розгляду).
Спробуємо прояснити авторську позицію щодо включення в програми специфічного компоненту естетико-мистецтвознавчої пропедевтики, який, на наше переконання, сприятиме усвідомленому засвоєнню учнями програмового матеріалу, а відтак — підвищенню пізнавальних інтересів, формуванню потреби у мистецькій самоосвіті й художньому самовихованні.
Через всю програму «Мистецтво» для початкової і основної школи проходить ідея засвоєння учнями специфіки різних художніх мов, для чого у змісті відібрана різнобарвна палітра специфічних мистецьких термінів, щонайперше з музики й образотворчого мистецтва (живопису, графіки, скульптури).декоративно-ужиткового мистецтва, почасти з хореографії, театру, кіно. Наголошуємо, що учні мають поступово у процесі емоційно-образного сприймання творів мистецтва і практичної діяльності опановувати поняття, а не
запам'ятовувати терміни, відірвано від звучання музики, сприймання конкретних картин і власної художньої творчості, аналізу фільмів, вистав тощо. Емоційне сприймання/споглядання і творення художніх образів завжди було первинним на уроках мистецтва, а вторинним — опанування відповідних понять. Отже засвоєння мистецтвознавчої термінології відбувається виключно на основі сенсорно-перцептивної і художньо-творчої діяльності учнів.
Водночас, як свідчить практика, за умов ознайомлення учнів із поняттями на елементарному рівні, тобто на рівні мистецтвознавчої пропедевтики, але в єдності з практичним застосуванням отриманих художніх знань, ефективність формування мистецького тезаурусу учнів помітно зростає, що у свою чергу збагачує їхній художньо-естетичний досвід, робить його осмисленим.
Тезаурус (від грец. — скарб) — це сукупність понять з певної галузі знань; це сховище досвіду людини (понять, образів, операцій, сенсових зв'язків); у вузькому розумінні — словник цих основних понять. У педагогіці тезаурус виконує роль інформаційної основи навчання: навчально-виховний процес можна трактувати як розширення особистісного тезаурусу учнів за рахунок навчального тезаурусу.
Художній образ — основоположна категорія естетики й педагогіки мистецтва. Художній образ деякою мірою ієрархічно навіть вищий за поняття, адже він органічно поєднує раціональне осмислення і інтуїтивне осяяння, не обмежуючи «креатосферу» особистості. Зрозуміло, що основний «закон» художньої педагогіки — пріоритетність ціннісного естетичного ставлення над розумовим (логічним) осмисленням мистецтва — детермінує необхідність урівноважувати "емоціо" та "раціо", знаходити між ними гнучкий баланс. Учні йдуть до школи вже з певним багажем емпіричного художньо-естетичного досвіду, навичками все сприймати через органи чуття (слухати різні звуки оточення, розрізняти предмети за кольорами і формами, пробувати все на дротик, сприймати на нюх тощо). У процесі практичної діяльності емпіричні знання стають надбанням розуму. За умов пропорційного співвідношення
емпіричного і теоретичного пізнання, емоційної й інтелектуальної активності учнів, знань і вмінь, репродукції і творчості мистецька освіта зможе ефективно виконувати поставлені перед нею завдання.
Проте, ми впевнені, що не можна спрощувати інтелектуально-розвивальні можливості загальної мистецької освіти. Дослідження психологів (В. Давидов, Д. Ельконін, Л. Занков та ін.) переконливо довели, що навіть у молодшому шкільному віці діти здатні узагальнювати, оволодівати поняттями, якщо навчання проводити на високому рівні складності.
Саме тому у програмі «Мистецтво» виокремлюється обов'язковий блок "Поняття". Вже у початковій школі поступово набувають розвитку інтелектуальні уміння учнів: аналіз, порівняння, конкретизація, класифікація, систематизація, узагальнення тощо. Відповідно зростає, збільшується за обсягом і ускладнюється за змістом навчальний мистецьких тезаурус — своєрідний компас, орієнтир школярів у безмежному морі художніх понять і термінів. Художній образ і поняття взаємодоповнюючі категорії: поняття мов би «просвітлюють логікою» образні уявлення, емоційні відчуття, інтуїтивні прозріння. Навіть без повного усвідомлення, утворюються своєрідні коди-якості (М. Амосов) — алгоритми, за допомогою яких здійснюється сприймання і аналіз мистецьких явищ, конструювання в мозку людини їх образів, ідеальних моделей.
Як відомо, поняття — одна з логічних форм мислення, найвищий рівень людської думки, в якому відображається сутність предмета чи явища, узагальнення визначальних властивостей і зв'язків між ними. Поняття можуть бути конкретними й абстрактними (найабстрактніші — категорії). Носії понять — терміни (слова або словосполучення), що фіксують найсуттєвіше в однорідних феноменах. Психологи (Д. Виготський, П. Гальперін та ін.) підкреслювали, що специфічні для людини вищі психічні функції походять із форм мовленнєвого спілкування й опосередковані знаками мови. «Вербалізація» понять, втілення думки у словесну форму, допомагає їх кращому усвідомленню і засвоєнню.
Ефективному опануванню специфіки художньо-образної мови кожного з видів мистецтва і розумінню його цілісності як явища культури сприяє інтеграція елементів змісту на основі єдності універсальних художньо-естетичних понять — «ритм», «контраст», «гармонія», «симетрія», «форма» «композиція», «динаміка» тощо.
Мистецькі поняття можуть співпадати повністю чи частково, не співпадати взагалі, мати різний масштаб спільної області перетину. Рівнозначні поняття часто фігурують під неоднаковими назвами у різних мистецтвах. Наприклад, слово «музична форма» ближче за змістом до поняття «композиція», ніж до однойменного поняття «форма» у пластичних мистецтвах. Спостерігаються і зворотні феномени: одним словом позначаються різні смислові явища. Так,
широковживане в мистецтві універсальне поняття «динаміка» мас різний смисл: у музиці воно характеризує гучність, силу звучання або тип розвитку музики (динамічний розвиток), а в образотворчому мистецтві застосовується на противагу поняттю «статика» — рух, але не в прямому значенні слова, а в метафоричному, умовному, адже сам твір просторового мистецтва — картина, скульптура тощо зазвичай не рухається. Водночас наведені поняття належать до надзвичайно багатозначних, тому вони мають властивість змінюватися залежно від масштабу і контексту їх використання.
Отже, універсальні поняття естетики й мистецтвознавства інтерпретуємо як чинник не лише взаємодії мистецтв, а й художньо-педагогічної інтеграції.
Так, до універсальних категорій належить гармонія (від грецького — стрункість, співмірність, співзвуччя) — щось протилежне хаосу. В музиці це один із головних елементів мови: поєднання звуків у співзвуччя — акорди, взаємозв'язок цих співзвуч у русі, розвитку. В образотворчому мистецтві під гармонією розуміється поєднання різноманітних засобів виразності, які органічно доповнюють один одного, створюючи єдине ціле (наприклад, кольорова і ритмічна гармонія в картині).
Можна також навести чимало прикладів понять, однакових за назвами, але різних за значенням. Так, мотив у музиці — це найкоротший наспів, частина музичної теми, а в образотворчому мистецтві — це первинний елемент візерунка орнаменту. Хоча, коли ми вживаємо вираз «творчість за мотивами...», то смисл однаковий для будь-якого виду художньої творчості.
Під словом штрих у музичному мистецтві розуміється спосіб видобування звуків голосом чи на інструменті (стакато — уривчасте виконання, легато — зв'язне виконання); в образотворчому мистецтві – це лінія, риска, що виконується одним рухом руки, основний елемент техніки рисунку, важливий засіб виразності графіки.
Для унаочнення подібних зіставлень продемонструємо фрагмент розробленого нами порівняльного-термінологічного словника у таблиці 8 (словник частинами включено у тексти підручників з інтегрованого курсу «Мистецтво» для 2, 3, 5, 6 класів).
Таблиця 8. Порівняльно-термінологічний словник мистецтва.
Варіації (від лат.уагіагіо - зміна) | ||
Музичне | Візуальне мистецтво | |
- частина варіаційної форми,видозмінена тема. | - невеликий, але зазвичай технічно складний сольний танець головного героя балету,його хореографічний портрет. | |
Контраст (фр. сопігазіе - протилежність) - один із виразних засобів, | ||
Музичне мистецтво | Хореографічне мистецтво | |
- засіб виразності, що (швидко - повільно), | - співставлення протилежних за | |
Ансамбль (від фр. епзешЬІе - «разом») | ||
Музичне | Візуальне | Синтетичні |
- спільне виконання (дует, тріо,квартет), злагодженість | - група творів мистецтва, об'єднаних спільним задумом, | - злагоджена гра |
Інтегрований курс «Мистецтво» спрямований на забезпечений розуміння учнями відмінних і споріднених рис у відображенні навколишнього світу засобами образних мов різних видів мистецтві, взаємозв'язків між ними, а головне — розвиток вміння застосовувати — переносити — набуті знання і вміння у практичній художньо» творчій діяльності. Важливого значення набувають методи я прийоми стимулювання асоціативно-образного мислення (міжвидові мистецькі паралелі, аналогії, порівняння, зіставлення). Обсяг і
особливості споріднених тематичних і художньо-мовних елементи змісту зумовлюють процес застосування інтегративних художньо педагогічних технологій. Методична система, що забезпечуй реалізацію закладених у зміст програми інтегративних ідея націлює вчителя на розвиток таких якостей учнів, як ініціативність, активність, самостійність, креативність. Основна ознака програм з мистецтва — варіативність, про яку вже згадувалося в контексті відбору змістових одиниць, зумовлює також і вільний вибір учителем варіантів його компонування при розробці відповідних методик і технологій. Реалізація цілісного підходу до шкільної мистецької освіти передбачає пошук шляхів не лише внутрішньої предметної і галузевої інтеграції в межах циклу художньо-естетичних дисциплін, а також залучення широких міжгалузевих зв'язків. Ефективність мистецької освіти залежатиме від взаємозв'язку між предметами й курсами гуманітарної галузі, взаємоузгодженості їх предметного змісту,
Такі зв'язки у програмі «Мистецтво» рекомендовано здійснювати з усіма галузями: «Мови і літератури», «Суспільствознавство», «Математика», «Природознавство», «Технології», «Здоров'я і фізична культура».
Художні мови різних видів мистецтва мають багато спільних елементів і ознак, що властиві іншим предметам гуманітарного циклу. Усі види мистецтва тісно пов'язані з літературою (пісенний фольклор, театральні постановки та екранізації української та зарубіжної літературної класики), історією (епічні музично-словесні жанри, живописні та скульптурні портрети видатних людей минулого та сучасності; пам'ятники та архітектурні споруди минулих епох).
Доцільно розширювати сферу художньо-естетичне виховання на уроках природознавства (анімалістичний та пейзажний жанри живопису, пасторальна музика), математики (краса і гармонія геометричних форм), фізики (акустичні закономірності звуків у музичному мистецтві, природа кольору і світла в образотворчому мистецтві), працею (дизайн) тощо. Застосування різних мистецьких засобів на уроках з різних навчальних дисциплін сприятиме розширенню світогляду учнів за рахунок зіставлень і усвідомлення найрізноманітніших зв'язків. Такі широкі паралелі й асоціації сприятимуть вихованню естетико-екологічної свідомості, почуття патріотизму, громадянської позиції. Міжпредметні й міжгалузеві (в'язки реалізуються через систему творчих завдань, передбачають активізацію змістових порівнянь та узагальнень у процесі сприймання мистецтва.
Резюмуючи, наголосимо, що осягнення учнями специфіки й взаємодії художньо-образних мов у початковій школі, а також розмаїття жанрів, форм і стилів у культурологічному контексті в основній школі, надає цим двом основним етапам шкільної мистецької освіти певного цілісного завершення і створює сприятливі передумови для засвоєння складного курсу «Художня культура» у 9-11 класах. Принагідно зазначимо, що розробка і впровадження інтегративних програм не передбачає зникнення предметного вивчення
мистецтв у загальноосвітній школі, адже вони впроваджуються в практику на паритетних засадах, і кожна з цих двох моделей має як свої недоліки, так і свої переваги. На нашу думку, в галузі педагогіки мистецтва має панувати «золота середина», яка дасть змогу уникнути крайнощів як традиційного предметоцентризму (виключно автономне викладання), так і механічного, стихійного об'єднання різних видів мистецтва без конкретної дидактичної мети
й відповідного науково-методичного обґрунтування.
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 49 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Стратиграфический кодекс Украины | | |