Арт-терапевтична техніка «Намалюй хмаринку» (Т. Федорова)

Арт-терапевтична техніка «Намалюй хмаринку» (Т. Федорова)

Вік: молодші, середні класи.

Форма проведення: індивідуальна.

Час проведення: 15-20 хвилин.

Обладнання: комп’ютери.

Попередня підготовка: робота з комп’ютером.

Мета: дослідження уявлень учнів про себе, діагностика психічного та емоційного стану учнів, створення арт-терапевтичного простору, що сприяє реалізації творчого потенціалу учнів, їх саморозкриттю, самопізнанню.

Інструкція до роботи:

· новий матеріал – Paint, побудова еліпсу;

· завдання – намалювати хмаринку, використовуя тільки еліпс, гумку та заливку;

· алгоритм виконання – декілька перехрещівающіхся еліпсів, «гумова» доріжка всередині, без пошкодження зовнішнього контуру, заливка;

· зробити хмаринку «живою» - намалювати оченята, носик та ротик.

Цілісне уявлення про внутрішній стан дитини під час інтерпретації дитячих робіт допоможуть отримати наступні критерії:

Ø емоційна стабільність, що повинна відображатися у загальному настрої роботи;

Ø сприятливість соціального оточення;

Ø рівень задоволення у спілкуванні та турботі;

Ø рівень самооцінки;

Ø прояви тривожності та агресії.

Для отримання відповідей на поставлені запитання, використуємо процедуру інтерпретації продуктів дитячої спонтанної творчості:

І етап – констатувальний – ми лише фіксуємо найперші загальні враження (як емоційні, так і естетичні), що виникають під час розгляду роботи.

ІІ етап – виявлення та оцінка ключових елементів роботи:

• колірна гама роботи;

• загальне розташування малюнка на екрані;
• розмір хмаринки та її форма;
• наявність краплинок, їх кількість, форма та розміри;
• контури фігур;
• аналіз деталей, що відповідають органам чуттів (очі, ніс, рот).

ІІІ етап – полягає в глибокому аналізі індивідуальних особливостей учня, його життя, соціального оточення, стосунків із членами родини, однокласниками, вчителями.

ІV етап – визначення перспективних цілей корекційної роботи з метою подолання дезадаптації учнів чи звернення за кваліфікованою психологічною допомогою до фахівця.

Найціннішим, що може отримати дитина від таких занять – це радість самопізнання (можливість відчинити дверцята у свій внутрішній світ) та задоволення від творчості без будь-яких обмежень та шаблонів.

Обов’язковим елементом, своєрідним завершальним ритуалом арт-терапевтичного заняття повинна бути вербалізація тих думок, почуттів, переживань, асоціацій, що виникали у дітей в процесі малювання. Діти, зазвичай, з великим задоволенням розповідають, чому і що малювали, діляться своїми враженнями.

Завершуючи роботу, вчитель повинен підкреслити успіх усіх та кожного у проведеній роботі.

Роботи учнів:

Література

1) Вознесенська О. «Особливості арт-терапії як методу», Психолог. – 2005. - № 39.– стор.5-8

2) Вознесенська О. «Простір арт-терапії: можливості й перспективи», Психолог. – 2005. - № 39.– стор.2-4

3) Деркач О. «Арт-терапія на допомогу вчителю, соціальному педагогу, практичному психологу», Вінниця, 2006 р., - 60 стор.

4) Роменець В.А. «Психологія творчості», Навч. посібник. – К.: Либідь, 2004 р. – 288 стор.

Дата добавления: 2015-09-29