Львівський державний університет фізичної культури

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Реферат

«Спортивна ходьба»

Виконала:

студентка 1 групи ФС

Навроцька Анастасія

Львів 2014

План

1. Коротка історія розвитку виду

2. Сучасна техніка виду

3. Тренування

1. Коротка історія розвитку виду

До програми давніх олімпійських ігор спортивна ходьба не включалася, хоча відомо, що грецькі атлети застосовували ходьбу як своїх фізичних здібностей. Знаменитий грецький воїнФидипод, повідомивши в 490 р. до нашої ери жителі міста Афін про перемогу греків бачать уМарафонской битві, був відмінним ходаком. Протягом року до цієї битви він пройшов 200 км, Афін до Лакедемону, протягом двох.

Змагання з ходьбі стали проводитися у Європі ще XIV в., а 1483 р. провели змагання на 140 км маршрутомСемюр –Отюн –Семюр. Не виключено, що що це змагання у звичайній ходьбі, а чи не у спортивній.

Перше офіційне змагання відбулося у Англії 1866 р. Переможець Є. Чемберс пройшов 7 миль (11 км 263 м) за 1 год 28 з. У змаганні брали участь лише чотири спортсмена. Приклад Англії пішли інших країнах.

У період розвитку спортивної ходьби (друга половина в XIX ст.) змагання проводилися як у коротких дистанціях (1, 2, 3, 7 миль), і насверхдлинних, наприклад Лондон –Брайтон (83 км), Відень – Берлін (578 км) чи Турін –Марсель–Барселона (1100 км).

Перше велике міжнародне змагання відбулася в Франції в 1892 р. маршрутом Париж –Бельфор (496 км), перемігРаможе з часом 100 год 5 хв (Л.Либотте, 1964). У 1908 р. спортивну ходьбу включили у програмі олімпійських ігор (крім Олімпіади 1928 р.). На олімпіадах спортивна ходьба представлена двомадистанциями. Нині основнимидистанциями чоловіки є 20 і 50 км, а й у жінок – 5 і десяти км.

У Росії її перше змагання з спортивної ходьбі провели 12 квітня 1892 р. у Петербурзі, на Петровському острові. Тоді найкращим А. Докучаєв, мав такі: на 1 версту – 6. 47,0; на 3 версти – 21. 08,0 і 10 верст – 1: 14. 30,2.

Спортивна ходьба не отримала поширення у дореволюційної Росії. Займалися ходьбою в небагатьох містах: Петербурзі, Ризі, Києві. Змагання проводилися рідко й малим числом спортсменів. Результати російських скороходів значно відставали кращих досягнень скороходів на той час. Так, результат чемпіона Олімпіади 1912 р. Стокгольмі ходити на 10 км дорівнював 46. 28,4, а переможець Всеросійської олімпіади, проведеного 1914 р., мав результат 56. 19,4.

Після Великою Жовтневою соціалістичною революції змагання з спортивної ходьбі стали проводитися частіше в різних містах України. У 1924 р. (рік початку реєстрації всесоюзних рекордів) результати у спортивній ходьбі були вище результатів дореволюційних років (Миколаїв 10 км – 56. 07,3). Влітку 1928 р. на I Всесоюзній спартакіаді у змаганнях з ходьбі вперше взяли участь зарубіжні спортсмени.

У 1936 р. спортивну ходьбу п'ять і десяти км включили й у програму першості СРСР. Обидві дистанції виграв москвич М. Калінін (21. 38,1; 54. 21,5). Надзвичайно результатів 1940-го і 1941 рр. досяг І. Шкодін (Смоленськ). Його час на 3 і п'яти км (12. 01,0 і 20. 51,0) було на той час найкращою у світі.

У 1946 р. у програмі першості СРСР було включена ходьба на 50 км. Переможцем став А.Лиепаскалнс (4:49. 35,8). У тому ж року спортивна ходьба увійшла у командний залік першості СРСР, значно стимулювало розвиток цього виду легкій атлетиці переважають у всіх республіках країни. У 1945–1952 рр. добре виступали латвійські скороходи (А.Лиепаскалнс, П.Зельтиньш, А.Прукниньш, А.Менгис), що неодноразово покращували рекорди та вищі досягнення СРСР та світу на основних дистанціях ходьби. На сучасних Олімпійських іграх 1952 р. Б. Юнк завоював бронзову медаль ходити на 10 км.

Удосконалення методики тренування дозволило радянськимскороходам виходити передові рубежі. М. Ухов став чемпіоном Європи 1954 р. ходити на 50 км (4:22. 11,2), а Л.Спирин, Л.Микенас, Б. Юнк зайняли перші три місця у ходьбі на 20 км на XVI Олімпіаді Мельбурна, показавши відповідно 1: 31. 27,0; 1: 32. 03,0; 1; 32. 12,0. Чудово виступав у роки Є.Маскиноков, став призером ходити на 50 км Мельбурна (4: 32. 57,0) і чемпіоном Європи тій самій дистанції в 1958 р. Стокгольмі (4:17. 15,4).

Олімпійський чемпіон 1960 і 1968 рр., бронзовий призер 1964 р., срібний призер Олімпіади 1972 р., кількаразового чемпіона СРСР та Європи У. Голубничий був видатним скороходом60–70-х рр.

Останніми роками (1960–1984) радянські скороходи успішно виступали на чемпіонатах Європи - й олімпійських іграх (І. Смага, У. Солдатенка, Про.Барч, П.Поченчук, А. Соломин та інших.).

У першому чемпіонаті світу з легкої атлетики до Гельсінки 1983-го р. бронзовими призерами стали Є.Евсюков ходити на 20 км (1: 21. 08,0) і З. Юнг ходити на 50 км (3:49. 03,0).

Світовий рекорд ходити на 50 км належить Р.Гонзале-су – 3:41. 38,4, рекорд Радянського Союзу – М. Удовенко – 3:46. 41,0, рекорд світу у ходьбі на 20 км – Еге.Канто1: 18. 39,9, а рекорд СРСР – У.Казлаускасу1:20. 03,0.

Останніми роками стала вельми поширеною отримує спортивна ходьба в жінок. 1981-го р. радянські спортсменки виграли Кубок світу (КубокЭшборна), а 1983 р. цих ж змаганнях вони були другими, поступившись спортсменок КНР.

Останніми роками рекорди та вищі досягнення у спортивної ходьбі встановлювали: в 1986 р. – на шосе 5 км –21. 26,5 –Гуань Пін (КНР); в 1986 р. – на доріжці стадіону 10 км – 44. 32,50 – Є. Кузнєцова (СРСР); в 1986 р. – на шосе 10 км – 45. 31,19 –СюйЮнузю (КНР); 1987 р. – Про.Криштоп (СРСР) – 43. 22,0.

2. Сучасна техніка виду

Спортивна ходьба – це циклічне рух людини, де чергуються періоди одиночній і подвійний опори за обов'язковоговипрямлении опорною ноги в колінному суглобі в останній момент проходження вертикалі.

За правилами змагань з спортивної ходьбі необхідно: а) дотримуватися безперервний контакти з землею, тобто. винесена вперед нога має торкнутися землі доти, як нога, що залишилося ззаду, відірветься від Землі; б) під час проходження моменту вертикалі опорну ногу необхідно випрямляти хоча на одну мить.

Спортивна ходьба має велику схожість із звичайній ходьбою, але водночас відрізняється від нього великий координаційної складністю, ефективністю і відноснійекономичностью. Ці види ходьби ставляться до найпростішимлокомоциям людини.

Основні характерні риси спортивної ходьби:

а) висока швидкість пересування. Спортсмени класу ходити на 20 км розвивають середню швидкість більш 35 км/год, що у 3 разу перевищує швидкість звичайній ходьби;

б) висока частота рухів (темп). 210шаг/мин і навіть більше може сягнути скороход, не порушуючи основного правила ходьби – переходу ходьби в біг. Отже, руху одиночного кроку виконуються приблизно за 0,285–0,333 з;

в) довжина кроку перевищує ПО див, а й у деяких скороходів – 115–120 див;

р)випрямленная опорна нога в останній момент вертикалі;

буд) значне рух таза навколо поперечної,сагиттальной і особливо навколо вертикальної осі;

е) активні руху зігнутих рук впереднезаднем напрямі.

Змагання з спортивної ходьбі проводяться як у біговій доріжці стадіону, і по шосе, з певним обмеженням довжини змагальницького відрізка. Наприклад, на 50 км замкнуте коло повинен довжина його становитиме 2,5–5 км. У змаганнях із спортивної ходьбі беруть участь хлопчики й дівчатка, юнаки та дівчата, чоловіків і жінок.

По фізіологічної характеристиці спортивну ходьбу (20 і 50 км) належать до зоні помірної потужності, де тривала робота здійснюється з допомогою аеробних можливостей людини. Більше короткі дистанції (3, 5, 10 км) за часом роботи ставляться до зони великої потужності, що характеризується наявністю незначного кисневого боргу відразу після фінішу.

3. Тренування

Високих спортивних результатів скороходи досягають завдяки багаторічної тривалої тренуванні. Якщо до тренуванні приступають дорослі спортсмени, те, як правило, вони витрачають 4–5 років на систематичне вдосконалення, як виконати нормативи кандидати майстра спорту (>кмс) чи майстра спорту (мс). Є окремі, виключно обдаровані спортсмени, які мають цей термін був останні кілька меншим: Л.Спирин, У. Солдатенка, М. Смага. Але є спортсмени, які досягали справжнього майстерності лише 6–7 років, почавши свою тренування у дитячому чи юнацькому віці: У.Резаев, М.Випиченко, А. Соломин та інших.

Основний принцип багаторічної тренування – поступовість у збільшенні тренувальній навантаження; це досягається збільшенням як обсягу тренувальних коштів, продовжує їх інтенсивності.

До часу збільшується переважно обсяг тренувальних коштів, потім тренувальний ефект досягається рахунок підвищення інтенсивності, як абсолютної (напруженість вправи, швидкість проходження відрізків дистанції), і відносної, тобто. збільшенням ходьби і бігу, виконаних приЧСС 130уд/мин і більше.

Якщо брати коштиОФП, то, на перші роки тренування їх роль і значення більше, ніж наступних, коли вже сталося розвиток основних якостей спортсмена, тобто. створено передумови ще спеціалізованої тренування. Наголосимо також на, що вдосконалення техніки залишається постійної турботою тренерів і спортсменів по всьому багаторічному спортивному шляху.

Багаторічна тренування у спортивній ходьбі має низку етапів. Якщо починають тренуватися дорослі, шлях вдосконаленням їхніх має таку ж спрямованість, як і в дітей, але етапи за тривалістю коротші.

Перший етап – етап попередньої підготовки (9–11 років).

Другий етап – етап початковій спеціалізації (12–15 років).

Третій етап – етап поглибленої спеціалізації (16–18 років).

Четвертий етап – етап спортивного вдосконалення (19 років і більше).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Волков В.М., Филин В.П. Спортивный отбор. – М., 1983.

2. Коробченко В.В. Легка атлетика. – К.: Вища школа, 1977.

3. Никольский А.М. Легкая атлетика. – К., 1986.

4. Марков А.А., Масленников С.М. Обучая легкой атлетике \\Ф.К.в школе. № 3, 2000.

5. Основи легкої атлетики. – К., 1999.

6. Легка атлетика / Під ред. О.Н. Макарова. – М., 1987.

7. Легка атлетика / Під ред. О.М.Лутковского і А.А. Філіппова. – М., 1970.

Дата добавления: 2015-09-29