Гуцульський народний танець, у якому використано фольклор Рахівського району. В цій місцевості урочисті проводи вівчарів на полонину стали своєрідним звичаєм - радісним святом вшанування людей праці.
Вівчарі перебувають на полонині все літо. У хореографічній мініатюрі відтворено сценку з їхнього життя. До вівчарів прийшли в гості подруги, принесли новини, гостинці. Своєрідного колориту танцю надають костюми виконавців і реквізит: колиба - укриття, де сплять і ховаються від негоди вівчарі, кошара - місце, куди на ніч заганяють овець, тайстри - торби, прикрашені вишивкою, гуні - накидки з овечої шкури, вовною назовні, батоги тощо.
...Світанок. Голос трембіти старого гуцула будить вівчарів, і починається жартівливий парубоцький танець. З'являються дівчата. Вівчарі радісно їх вітають, дякують за гостинці. Після коротенької ліричної частини починається загальний танець. Та знову лунає голос трембіти, сповіщаючи, що вже пора прощатися. Смеркає. Дівчата поспішають додому. Старий вівчар-гуцул та молоденький вівчарик заганяють овець до кошари, рахують їх і спокійно йдуть у колибу на відпочинок.
У танці беруть участь вісім хлопців-вівчарів, вісім дівчат, старий вівчар-гуцул, вівчарик, роль якого можна доручити виконавцю з молодшої танцювальної групи.
Бажано на початку і наприкінці танцю використати світлові ефекти (світанок, смеркання).
Костюми виконавців
Костюм дівчини. Довга, трохи нижче колін, біла сорочка, вишивка на верхній частині рукава, по низу спідниці та на комірі.
Дві вузькі запаски, схожі на фартухи, з плахтової тканини. Одну запаску запинають зі спини наперед, другу - навпаки. Крайкою - вузеньким тканим шерстяним паском два-три рази оперізуються навколо стану, кінці заправляють. Кептар облямований аплікацією з кольорової шкіри, вишивкою чи вовняними кольоровими шнурками, опушений вовною. На ногах шкіряні постоли з капчурами (вовняні шкарпетки, сплетені з кольорових вовняних ниток), світлого кольору хустка з яскравими квітами.
Костюм хлопця. Довга біла сорочка навипуск з вишивкою на комірці, грудях, рукавах (верхній частині). Гачі - вузькі з темно-червоного сукна штани, заправлені в капчури.
На ногах - шкіряні постоли. Сорочку підперізують чересом - широким шкіряним поясом, оздобленим мідними бляшками. На голові крисаня (фетровий капелюх з прикрасами з різнокольорових шнурків і дармовисами - прикрасами з пір'я, квітів тощо).
Поверх сорочки вівчарі одягають гуні - накидки з овечої шкури, вовною назовні.
Костюм вівчарика. Сорочка, темно-червоні гачі, заправлені в капчури. На ногах постоли. Сорочка підперезана чересом. Поверх сорочки одягнено кептарик. На голові крисаня.
Костюм старого гуцула-вівчаря такий самий, як і в вівчарика, але поверх кептаря накинуто сердак з темно-червоного сукна, також оздоблений вишивкою, аплікацією та шнурками.
Реквізит
Колиба (курінь) - тринога, вкрита тканиною, що імітує покриття куреня.
Трембіта.
Вісім малих батогів. Один великий батіг.
Сопілка. Вісім тайстр - полотняних вишитих торб.
Кошара - тин близько двох метрів завдовжки (можна на підрамник натягнути тканину і розписати її "під тин").
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 45 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Танець Бубнарський | | | Танець Раковецький кручений |