Тема: Антигіпертензивні засоби
План
1. Класифікація антигіпертензивних засобів
2. Антигіпертензивні засоби нейротропної дії
а). центральної
б). периферичної
3. Блокатори кальцієвих канальців
4. Інгібітори АПФ
5. Препарати міотропної дії
6. Засоби невідкладної допомоги під час гіпертензивного кризу
7. Застосування комбінованих препаратів
8. Фітотерапія при гіпертонічній хворобі
І. Класифікація антигіпертензивних засобів
Антигіпертензивні засоби – це препарати, що знижують системний артеріальний тиск.
По ВООЗ виділяють:
І. Препарати основної дії:
1. Сечогінні;
2. В-адреноблокатори (кардіоселективні і не ардіоселективні);
3. Інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину ІІ;
4. Антагоністи кальцію;
5. 1-адреноблокатори.
ІІ. Препарати додаткової групи:
1. Антагоністи центральних 2-адренорецепторів;
2. Симпатолітики;
3. Міотропні судиннорозширювальні засоби.
Є інша класифікація – по механізму дії (див. план)
ІІ. Антигіпертензивні засоби нейротропної дії
1. Центральної дії:
а). Транквілізатори і седативні засоби
Знижують збудливість судинорухового центру, зменшують долю психічного фактору в розвитку та підтримання гіпертензії – броміди, діазепам, фенобарбілат.
б). Стимулятори центральних 2-адренорецепторів
Clophelinum (Клофелін, гемітон) – ф. в. табл. 0,000075; 0,00015; амп. 0,01 %-1ml для всіх шляхів введення, тюбик-крапельниця 0,25%; 0,5-1ml (очні краплі).
Механізм дії:
Обумовлений збудженням центральних 2-адренорецепторів, які пригнічують функцію судинорухового центру. Дія препарату починається через 1-2 години після прийому всередину і через 15-20 хв. після в/м введення.
Антигіпертензивна дія сильна, стійка. Має також снодійну та седативну дію, визиває брадикардію, в очних краплях знижує очний тиск.
Застосування:
Для лікування всіх стадій гіпертензії, для зняття гіпертензивного кризу вводять парентерально, а в легких випадках можна таблетку під язик.
Побічні ефекти:
Сухість в роті, закрепи, запаморочення, сонливість. При раптовій відміні препарату можливе різке підвищення А.Т. (синдром відміни).
2. Периферичної дії:
а). Гангліоблокатори (бензогексоній).
б). 1-адреноблокатори
Prazosinum (адверзутен, мініпрес, празозин) – ф. в. табл. 0,001; 0,002; 0,005.
Розширює в основному периферичні судини, зменшує пост- і пренагрузку на серце.
Застосовують при різних формах гіпертензії і при серцевій недостатності. Першу дозу приймають перед сном, після чого хворий, повинний лежати 6-8 годин для профілактики розвитку „феномена першої дози”, тобто різко вираженої гіпотензії.
в). В-адреноблокатори
Гіпотензивний ефект зв’язаний з зменшенням серцевого викиду, активності ренінангіотензинової системи і зниженням чутливості барорецепторів.
П репарати: анаприлін, атенолол (див. протиаритмічні засоби), метапролол.
Metoprololum (метапролол, вазокардин) – ф. в. табл.. 0,05; 0,1 р-н 1%-5ml для в/в введення.
г). Симпатолітики – резерпін, октадин.
Комбіновані препарати з резерпіном – „Адельфан”, „Бринердин”, „Раунатин”, „Кристепін”.
ІІІ. Блокатори кальцієвих канальців
(Антагоністи кальцію)
Вони сповільнюють надходження кальцію в клітини, що приводить до зниження тонусу судин.
Nisedipinum (корінфаг, фенігідин, ніфедипін) – ф. в. табл.. і капс. 0,01.
Сильно зменшує тонус периферичних судин і значно знижує А.Т.
Застосовують для лікування різних видів гіпертензії, в комплексному лікуванні серцевої недостатності.
ІV. Інгібітори АПФ
Блокатори ангіотензин перетворюючого ферменту є сьогодні найбільш ефективним антигіперетензивними засобами. Цей фермент блокує перетворення ангіотензину-1 в ангіотензин-2, який є сильним пресорним засобом, підвищує тонус периферичних судин, стимулює секрецію альдостерону, вивільнення норадреналіну.
Тож інгібітори АПФ значно зменшують гіпотензивний і інші ефекти ангіотензину-2.
Вони діляться на препарати прямої дії і непрямої, тобто які проявляють свою активність тільки після перетворення в організмі в активні форми (еналаприл).
Cartoprilum (каптоприл) – ф. в. табл. 0,025; 0,05.
Препарат має антигіпертензивну, кардіопротекторну дію, зменшує серцеву недостатність.
Можна застосувати і для зняття гіпертонічного кризу (під язик).
Enalaprilum (Еналаприл) – ф. в. табл.. 0,005; 0,01.
Препарат має довгу дію, приймають 1 раз в день.
V. Міотропні судинорозширювальні засоби
(Вазодилататори)
Вони вибірково розслаблюють непосмуговані м’язи судин, розширюють судини та знижують А.Т.
Dibasolum (Дібазол) ф. в. табл.. 0,2; амп. 1% - 1, 2, 5ml для в/м чи в/в введення. Вхолить в препарати „Дівенал”, „Папазол”, „Андипал”.
Це препарати короткої дії – 2-3 години, тому його в основному застосовують для лікування гіпертензивного кризу. Добре переноситься, але швидко виникає привикання (через 7-8 діб).
Magnii sulfas (Магнію сульфат) – ф. в. ампули 25%-5ml для в/м чи в/в повільного введення (можливе пригнічення дихання).
Має пряму міотропну дію, пригнічує вазомоторний центр, має проти судомну дію.
Застосовують для зняття гіпертонічного кризу, лікування еклаксії.
Natrii nitroprussidum (Натрію нітропрусид) – ф. в. ампули 0,05 сухої речовини, вводять в/в крапельно.
Діє дуже сильно, швидко, але не довго – через 2-5 хвилин і до 15 хвилин. Тому і вводять крапельно при гіпертонічних кризах. Препарат зменшує нагрузку на серце і потребу міокарду в кисні.
До цієї групи відносять но-шпа, папаверіну гідрохлорид, апресин, діазоксид.
VI. Засоби невідкладної допомоги під час гіпертензивного кризу
В легких випадках можна прийняти під язик ніфедіпін, капроприл, клонідін (клофелін).
Парентерально вводять найчастіше в/в клофелін, бензогексоній, діазоксид, натрію нітропрусид.
При збудженні вводять сибазон, при підвищеному внутрішньочерепному тиску – фуросемід, сульфат магнію. Якщо криз виник внаслідок різкої відміни клофеліну вводять -адреноблокатори (тропафен), а при еклампсії сульфат магнію, діазоксид.
VII. Застосування комбінованих препаратів
Комбінація різних гіпотензивних засобів широко застосовується в клініці з метою зниження кількості побічних ефектів. Найбільш ефективні комбінації тіазидних діуретинів з В-адреноблокаторами, 1-адреноблокаторами і комбінації В-адреноблокаторів з антагоністами кальцію чи інгібіторів АПФ з антагоністами кальцію. Тобто комбінуються з різними механізмами дії.
При цьому не тільки зменшується кількість побічних ефектів (тому що використовуються більш низькі дози, або один препарат попереджує розвиток побічних ефектів другого), а і значно посилюється лікувальний ефект.
Препарати – норматенс, каптопрес, адельфан, трирезид, вискалдикс, тенорик.
VIII. Фітотерапія гіпертонії
Застосування лікарських рослин, особливо на ранній стадії гіпертонії дозволяє зменшити дози антигіпертензивних засобів. Як правило при стабільній гіпертонії лікарські рослини відіграють допоміжну роль. Більш ефективно застосовують збори – комплекси. Основними рослинами є сухоцвіт болотний, омела, горобина чорнлеїдна, калина, пустирник.
Extr. Grataegus fluidum 25 ml (екстракт глоду рідкий).
Приймають по 20-30 крапель.
Застосовуються при гіпертонії, вегетоневрозах з розладами кровообігу.
Herba Gnaphalii uliginosi (трава сухоцвіту болотного).
Настій трави 10,0 – 200ml. Ефективно використовують для монотерапії.
Збори:
- трава сухоцвіту і пустинника по 3 частини, трава багульника 2 частини, хвощ польовий 1 частина.
- листя гілочки омепи, хвощ польовий, квіти горицвіту – по 1 частині, трава тисячолисника – 2 частини.
Питання для самоконтролю
1. Дати класифікацію антигіпертензивних засобів по ВООЗ.
2. Вказати механізми дії нейротропних засобів різних груп.
3. Назвати особливості дії клофеліну.
4. Охарактеризувати препарати групи антагоністів кальцію.
5. Вказати механізм дії інгібіторів АПФ і назвати ці препарати.
6. Назвати препарати невідкладної допомоги при гіпертонічному кризі.
7. З якою метою при терапії гіпертонічної хвороби застосовують комбіноване лікування. Які комплексні препарати ви знаєте.
8. Які лікарські рослини застосовують для фармакотерапії гіпертонії.
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 94 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Командир войсковой части | | | Тульский областной молодежный поисковый центр «искатель» |