Коли у XIX сторіччі в Ірландії не вродила картопля, люди, рятуючись від голоду, емігрували до США. Тоді власне вони й привезли з собою Галовін разом з усіма його обрядами. А кілька років тому це

ТЕКСТИ

для перекладу

VI семестр Ш курс

№ 1

Коли у XIX сторіччі в Ірландії не вродила картопля, люди, рятуючись від голоду, емігрували до США. Тоді власне вони й привезли з собою Галовін разом з усіма його обрядами. А кілька років тому це свято повернулося до Європи. Проте не всіх тішить його дедалі більша популярність. Як говориться в газеті «Монд», «свято Галовін, яке збігається за часом із Днем всіх святих та Днем усіх душ (1 та 2 листопада) і може навіть цілком витіснити їх, ощасливлює власників магазинів і лякає церковників».

Представники церкви у Франції, занепокоєні зменшенням поваги до цих традиційних католицьких свят і зростом популярності Галовіна, вбачають у цьому знак «поширення в суспільстві язичництва». На думку Станісласа Лалана, представника Французької асоціації католицьких єпископів, Галовін «викривляє зміст життя й смерті». А Жан Бонфіс, єпископ Ніцци, зазначив, що «це свято та його обряди не мають нічого спільного з нашою середземноморською християнською культурою», і застеріг католиків, аби не брали участі в «цьому найважливішому святі сатаністів цілого світу».

КОД 902

№ 2

Відьмий привиди, гарбузи і вогнища, «пригостіть або начувайтеся». Зовнішні атрибути Галовіна не важко розпізнати. Але що криється за цим та подібними святами? Галовін ще називають англійською мовою «All Hallows' Eve» — «вечір перед Днем всіх святих». Однак за цією нібито християнською назвою ховається далеко не святе походження. Фахівці кажуть, що коріння Галовіна сягає в сиву давнину — ще задовго до початку християнської доби. Це свято, яким у кельтів розпочинався новий рік. Відзначали його під кінець літа, після того як зібрали врожай у клуні й позаганяли з пасовиськ у стайні отари й стада. Кельти вірили, що, оскільки дні стають коротшими, треба різними обрядами та жертвоприношеннями розпалити сонце. На знак того, що старий рік помирає, гасили всі вогнища, а новий рік урочисто відзначали розкладанням священних багать, з яких усі члени общини брали вогонь для своїх домівок. Ці багаття, відгомін яких можна побачити сьогодні у Великобританії в Ніч Гая Фокса.

КОД 825

№ 3

У країнах, де взимку випадає багато снігу, часто за містом можна побачити справжнє мереживо, утворене лижними слідами.У декотрих краях нерідко встановлюють знаки, на яких вказують відстань між містами й селами, а також освітлюють багато стежок, щоб лижники могли дістатися з дому на роботу й назад. Хоча до 1960-х років ходінням на лижах займалось відносно мало людей, останнім часом у багатьох країнах цей вид спорту здобув усесвітню популярність. За деякими підрахунками, щороку лише у Північній Америці ним займається аж чотири мільйони осіб! Чому ж лижний крос такий популярний! Ходіння на лижах приносить величезне задоволення! Лижник може податися практично куди завгодно:через просторі поля і луки, замерзлі озера і скуті кригою ріки, до мовчазних лісів і вкритих снігом долин. У лижника є можливість поринути у роздуми, заглибитись у себе. Ковдра зі снігу, що виблискує на сонці, навіює довкола спокій. Земля видається свіжою і чистою, немов очікує на відкриття. Прогулянка на лижах по лісу, де дерева вкриті інеєм, заспокоює душу і розум.

КОД 878

№ 4

Сьогодні у багатьох країнах північної Європи декотрі сім'ї їдуть 20, а то й 30 кілометрів поїздом і потім разом повертаються додому на лижах.Дехто, мабуть, вважає, що ходіння на лижах — сучасний вид спорту, але це далеко не так. У 1927 році на норвезькому острові Родой було знайдено вибиті на стінах печер зображення, що датуються тисячами років. На одному малюнку показано мисливця, котрий, очевидно, має маску кролика. Здається, він біжить на дуже довгих лижах. Ближче до наших часів на торфовищах Скандинавії віднайшли сотні давніх лиж, котрі були у чудовому стані. Для стародавніх скандинавців під час довгих сніжних зим лижі були основним засобом пересування. Ходіння на лижах стало невід'ємною частиною їхнього життя, вони навіть поклонялися богу і богині лижників. Мало ймовірно, що людина матиме перенавантаження м'язів чи пошкодження суглобів. Лікарі, котрі мають справу зі спортивними травмами, часто прописують ходіння на лижах як лікування тим, хто був травмований через біг підтюпцем чи їзду на велосипеді.

КОД 883

№ 5

У 1888 році норвезький мандрівник Фрітьйоф Нансен керував лижною експедицією через Гренландію. Пізніше свої враження він описав у книжці, котру 1891року переклали англійською, німецькою й французькою мовами. Розповідь про виснажливу подорож крізь безлюдну Арктику полонила уяву багатьох читачів вікторіанської епохи. Ця книга розбурхала у романтиків бажання підкорити дикі місцевості. Того самого року було організовано перший європейський лижний клуб «Тодтнау». У 1960-х роках стали популярними сімейні поїздки на лижах.

Як гриби після дощу, з'являлися центри з бігу на лижах. Підприємці запримітили це і почали випускати найновіше, удосконалене спорядження. Навіть виникла лижна мода, що зробило біг на лижах особливо популярним. Попит на місця для бігу на лижах був настільки великий, що у багатьох містах представники міської влади боролися за кожен придатний шматок землі, пристосовуючи парки та поля для гольфа до прогулянок на лижах.

КОД 810

№ 6

Одні дуже люблять ходити по магазинах, а для інших — то справжня мука. Однак з появою торгових центрів це нудне для багатьох заняття стало значно приємнішим. Торговий центр не є новою ідеєю. Він дуже нагадує базар — центр торгівлі й пліток. У1859 році французький торговець Арістід Бусісо, запозичивши ідею базару, відкрив універмаг. Там продавалося чимало різного товару. Універмаги швидко набули популярності в Європі та США.

Серед тих, хто збагатився завдяки цій ідеї, був Френк Вулворс. До березня 1912 року він відкрив близько 600 таких магазинів. З часом ідея створити універмаги й спеціалізовані крамниці під спільним дахом привела до виникнення відомих сьогодні торгових пасажів. Ці центри виявилися прибутковим бізнесом для торговців роздрібним товаром. В одному з таких центрів щорічний товарний обіг становив 200 мільйонів доларів.

Торгові пасажі будують передусім для зручності покупців. Для цього потрібно, наприклад, догодити їхнім шлункам. Якщо у торговому центрі є ресторани і закусочні, то щасливі й задоволені покупці будуть більш схильні у ньому затримуватись.

КОД 923

№ 7

Головний психологічний прийом, яким стимулюють споживацький інтерес, полягає в заохоченні задовольняти не потреби,а бажання. У певній газеті зазначалось, що супермаркети — це місце, «де домогосподарка з периферії може роздивлятися розкоші країни «задзеркалля» з кондиціонерами й неоновим освітленням та оглядати товари вартістю декілька мільйонів доларів — золоті гори споживацького суспільства». Далі слід подбати про те, щоб перетворити бажання у покупку. Аби досягти цього, купування має стати задоволенням. Рекламодавці намагаються задовольнити як чоловіків, так і жінок. Але, як зазначалося вище, головну увагу приділяють останнім. Від самого початку менеджери й рекламодавці намагаються заохотити жінок, у тому числі тих, які мають дітей, купляти саме в їхньому торговому центрі.

Оскільки в пасажі є кінотеатри, кімнати з комп'ютерними іграми, приміщення, де доглядають за дітьми, розважається молодь, то клієнти не лише роблять покупки, але й спілкуються. А кав'ярні створюють невимушену атмосферу для зустрічей та відпочинку.

№8

Науковці донині ще не знайшли точної відповіді на це запитання: "Звідки взялися польські дюни?" Хоча історія засвідчує, що до утворення цих покладів піску доклала руку людина. Такий висновок було зроблено на основі досліджень рослинного пилку. Він зберігся в деяких пластах ґрунту. Учені побачили, що в минулому на місці дюн росли ліси, в яких переважав дуб. Чому ж тоді замість лісів з'явились піщані гори? Припускають, що понад два тисячоліття тому місцеві племена знищили ці розлогі прибережні ліси велетенськими пожежами. Подальші дослідження скам'янілого пилку показали, що згодом на цих теренах знову забуяли ліси: спочатку букові, а пізніше соснові. Але в середні віки з незнаних досі причин дюни ніби прокинулися зі сну і почали новий наступ. У XVI сторіччі вони навіть погрожували поховати під собою старе місто Леба. Люди були змушені збудувати інше місто, подалі від небезпечних пісків. Та це не допомогло, а лише погіршило справу. Через вирубування лісів дюни почали рухатися з небаченою швидкістю.

КОД 858

№9

Звідки ж взялося стільки піску на узбережжі Балтійського моря, що призвело до утворення дюн? Вчені дослідили, що люди могли доволі сильно впливати на зміну природного середовища, одначе піску вони сюди не завозили. Тож звідки ж він узявся? І чи пісок усе ще прибуває? Знаючи відповіді на ці запитання, неважко буде уявити, як виглядатиме національний парк у майбутньому. Дослідники припускають, що частина піску потрапляє на ці терени з річковими наносами. Ще інші вважають, що пісок походить з моря, де хвилі поступово руйнують прибережні скелі. Такий процес називається абразія.

Хоча в Словінському національному парку море піску, не думайте, ніби це — безжиттєва пустеля. Навпаки, парк служить домівкою для великого розмаїття рослин і тварин, а це тому, що тут є предосить води. Дюни і пляжі займають лише 5 відсотків території парку, а річки, струмки й озера — аж 55 відсотків.

Найбільше озеро національного парку, Лебско. В озеро впадає найбільша в цих околицях річка Леба. Друге за величиною озеро називається Ґардно.

КОД 868

№ 10

Словінський національний парк лежить на пташиному міграційному шляху, тому тут аж кишить птахами. У парку можна побачити представників 260 видів пернатих, а це 70 відсотків усіх птахів, що водяться в Польщі. Вони або живуть тут, або роблять зупинку під час своїх міграцій. Серед водоплавної птиці є чорноголові мартини, річкові крячки, чубаті норці, дикі качки, лебеді, а також крохалі — качки, яких легко впізнати по гострих чубчиках. У парку живуть теж пугачі, беркути, підорлики малі, орлани-білохвости і круки. А якщо ви спостережливі та можете ходити безшумно, то вам, либонь, поталанить угледіти деяких ссавців, скажімо, благородного оленя, козулю, дикого кабана, зайця і єнотовидного собаку — родича лисиці.

У Словінському національному парку дозволено лише ходити пішки. У ньому існує 140-кілометрова мережа пішохідних доріжок. При озерах зроблено оглядові площадки й вишки. Стежки заведуть вас також до білих та прибережних дюн і, звичайно ж, на пляжі з білим піском.

КОД 832

№ 11

Словінський парк відкрили 1967 року. Розташований він у середній частині польського надбережжя Балтики, між містами Леба й Рови. Його назва походить від назви кашубського племені словінців — слов'янської народності, яка жила на цих теренах аж до кінця Другої світової війни. У 1977 році парк отримав статус біосферного заповідника світового значення. Він розкинувся на площі 18618 гектарів. Більше половини території парку — це вода, а решта — ліси (25 відсотків), пляжі й дюни (5 відсотків), болота і вересові пустища (8 відсотків) та луки (8 відсотків).

Національний парк своїми дивами й розмаїттям природи щороку приваблює аж 800 000 людей. Ті, хто приходить сюди восени чи взимку, нерідко стають свідками цікавої вистави, яку можна назвати «димучі дюни». Сильний вітер здуває тисячі піщинок з вершечків дюн, і тоді вони нагадують океанські хвилі, з яких під час шторму зривається водяний пил. Вистава ця має свій музичний супровід: тисячі піщинок б'ються одні об одних, ідюни починають гудіти, або «співати».

КОД 860

№ 12

Два широкомасштабних вивчення показали: особи, які палять, уживають алкоголь і погано харчуються, виявляють посилену ворожість. Такий поширений стиль життя призводить до стресу і невдоволення, яке виявляється у прокльонах, дратівливості й нетерпимості.

Доктор Адам Ґрейкар, директор Австралійського інституту кримінології, коментуючи зв'язок між неввічливістю і злочинністю, сказав: «Слід знову зосередитися на повазі та ввічливості. Це один з найважливіших кроків, який може зменшити кількість дрібних злочинів».

Парадоксально, але форма відпочинку, яку вибирає багато людей, аби зменшити розчарування і стрес, фактично сприяє нетерпимості й гніву. Чому? "Діти і дорослі сходяться до кінотеатрів, щоб подивитися на сцени смерті та насилля. Ринок збуту насильницьких відеофільмів став дуже широкий та прибутковий. Серед багатьох дітей великою популярністю користуються воєнні іграшки, хоча батьки не завжди від цього в захопленні."

КОД 811

№ 13

Чимало людей люблять спостерігати за насильством по телевізору, а телебачення відіграє важливу роль у передачі культурних цінностей. Що це має спільного з вибухами гніву на вулиці та вдома? Те, що суспільство потурає певним формам насилля, впливає на формування моральних цінностей членів такого суспільства. Багато хто сьогодні обстоюватиме погляд, що вияв гніву — це лише природна відповідь на стрес, неминуча реакція на напружене, агресивне суспільство.

Так само як виверження вулкана руйнує все навколо, людина, яка вибухає гнівом, шкодить іншим. Вона завдає великої шкоди й собі. Піддаючись гніву, людина стає ще агресивнішою. Згідно з одним вивченням, чоловіки, які гніваються, більше наражаються на небезпеку померти до 50 років, ніж ті, які стримують гнів. Американська асоціація боротьби з серцевими захворюваннями зауважує: «У чоловіків, які вибухають гнівом, імовірність зазнати інсульту вдвічі вища, ніж у чоловіків, котрі контролюють свої емоції». Ці перестороги стосуються обох статей. Яка ж порада ефективна?

КОД 881

№ 14

У світі комах, щоб знайти партнера, часто використовуються звуки й запахи. Коли взяти до уваги, що їхнє життя триває всього кілька тижнів, а потенційних партнерів небагато, то знайти супутницю — це немале досягнення.

Самки метелика павиноочка приваблюють поклонників, поширюючи специфічний запах, який настільки сильний, що самець спроможний летіти на цей аромат, почувши його на відстані близько 11 кілометрів. Його чутливі антени можуть вловити навіть одну молекулу речовини, завдяки якій у повітрі стоїть аромат.

Цвіркуни, коники й цикади віддають перевагу тому, щоб їх чули. Навіть ми, люди, можемо чути закоханого самцяцикади у гой час, як він перетворює своє тіло у резонатор. Велика група цикад-залицяльників може створити галас, сильніший від звуку дриля! На відміну від самців, деякі самки взагалі не видають звуків.

Для людей, які живуть у холодному кліматі, важливо підтримувати тепло. Це саме стосується холоднокровних комах, котрі прокидаються щоранку фактично заморожені.

КОД 846

№ 15

У світі комах майже кожен виконує певну роль, іноді досить дивну. Деякі види молі, наприклад, шукаючи життєдайної солі й вогкості, усмоктують сльози буйвола. Інші комахи, споряджені сильним антифризом, розселились на крижаних вершинах гір, поїдають клопів, які не витримують холоду.

Дуже дивує відсутність у мурашок правителя, коли взяти до уваги, що у деяких їхніх колоніях нараховується понад 20 мільйонів особин! Однак ці «великі міста» комах чудово функціонують. Кожна мурашка виконує певне завдання, так що вся колонія забезпечена їжею, охороною й сховком.

Мабуть, найбільш вражаючим прикладом сховку комах є термітники. Деякі з них сягають 7,5 метра заввишки. Ці захопливі будівлі мають вишукані «кондиціонери» й підземні грибні городи. А найбільше вражає те, що терміти, які будують ці високі піраміди, сліпі!

Комахи відіграють дуже важливу роль у нашому щоденному житті. Близько 30 відсотків їжі ми отримуємо фактично завдяки запиленню, яке здійснюють переважно дикі бджоли.

КОД 843

№ 16

Що приходить вам на думку, коли чуєте слово “Японія”? Велична гора Фудзіяма? Надшвидкісний пасажирський експрес? Мегаполіс Токіо? Для туристів, котрі приїздять до країни вранішнього сонця, тут існує ще одна зваба — онсени, японські гарячі джерела. Кожного року їх відвідують мільйони людей, щоб полікуватися, інші, щоб зняти стрес. Протягом одного з останніх років готелі й пансіонати при цих гарячих джерелах прийняли аж 140 мільйонів відвідувачів. Але чому онсени такі популярні?

Японці купаються в геотермальних водах уже впродовж багатьох віків. Найдавніші письмові згадки про гарячі джерела датуються восьмим сторіччям нашої ери. Мабуть, першим, хто почав активно використовувати ці мінеральні води для лікування різних недуг, був феодал Такедг Сінген, який жив у XVI сторіччі. Він з своїми самураями після битв купався в гарячих джерелах, води яких допомагали зростатись поламаним кісткам і гоїли рани. Таке купання також знімало стрес і готувало воїнів до наступних битв.

КОД 836

№ 17

Онсени різняться між собою розміром, формою і кольором води. Японське агентство охорони навколишнього середовища розділило їх за лікувальними властивостями на дев'ять категорій. Нерідко вже сама назва джерела говорить про його особливості. Скажімо, вода з джерела, багата на залізо, пофарбує ваш рушник в червонувато-рудий колір. Тому назви таких джерел містять слово «червоний». А якщо у воді багато солей, то й назва буде відповідною: Соляні купальні. Чи хочете зануритись у воду Вугрової купальні? Ця назва пов'язана з тим, що після купання у водах такого джерела ваша шкіра стає гладенькою, як у вугра. Чому? Тому що з-під землі витікає лужна вода.

Японські гарячі джерела лежать серед чудової природи: тут є гори, долини, річки, морське побережжя і рівнини. Тому, купаючись, ви отримуєте ще й незабутнє естетичне задоволення. Чимало гарячих джерел розташовані просто неба, а отже з них заодно можна милуватись величними прегарними пейзажами.

КОД 809

№ 18

Бджільництво у Словенії має довгу і вельми цікаву історію. Словенський біолог Янес Ґреґорі навіть назвав своїх співвітчизників «народом бджолярів». Словенці славились як добрі бджолярі ще у восьмому сторіччі нашої ери. З тих часів і аж до 1800-х років вони виготовляли вулики зі стовбурів дуплистих де­рев. На деяких теренах Словенії такі вулики називались коріта, тобто корито.Приблизно в XV сторіччі почали з'являтися тартаки, тобто лісопильні, тому вулики стали виготовляти з дощок. За видовжену форму їх жартома називали труґе, тобто труни.

Попит на віск і мед щоразу зростав, тому пасічництво перетворилось на важливу галузь господарства: з воску робили свічки, здебільшого для храмів та монастирів, а мед у ті часи був єдиним солодильним продуктом. Згодом словенські правителі прибрали цей вигідний бізнес до V своїх рук, дозволивши займатися бджільництвом лише вибраним людям. У XVI сторіччі на цих теренах почали вирощувати гречку. Восени вона була чудовим джерелом нектару для бджіл, і це посприяло різкому зросту виробництва меду.

КОД 890

№ 19

28 червня 1831 року західне узбережжя середземноморського острова Сицилії здригнулося від несамовитого землетрусу. Один моряк, відчувши поштовх, подумав, що його човен наскочив на піщану мілину. Води біля узбережжя Сицилії не вгамовувались ще протягом кількох днів після землетрусу. Довкола плавала мертва риба. У повітрі відчувався запах сірки. Берег був усіяний шматками пемзи. Десятого липня Середземним морем пропливала неаполітанська бригантина «Тересина». Раптом капітан Джованні Коррао побачив щось неймовірне: над морем здіймався величезний стовп води й диму, заввишки 20 метрів. Монарх Королівства обох Сицилій Фердинанд, аби розвідати, що сталося, спорядив військовий корабель «Етна». Новина про усі ці події сягнула й острова Мальти, який у той час був британською колонією. Не бажаючи відставати, сер Генрі Готем, британський віце-адмірал Мальти, також послав кораблі, «щоб з'ясувати точні координати та зробити інші спостереження щодо природи цього явища». І з цього почалися суперечки, що не скінчилися й донині.

КОД 886

№ 20

Дехто уникає торгових центрів, оскільки жахається скупчення людей на такій маленькій площі. Деякі центри справді переповнені, особливо у вихідні. Наприклад, один торговий центр у Сіднеї (Австралія) щороку відвідує 19 мільйонів чоловік, а це дорівнює кількості населення Австралії. Однак натовпи людей відлякують не лише покупців. Коли до торгових центрів учащає багато молоді, схоже, випадки крамничного злодійства стають частішими. Іншою проблемою для деяких власників магазинів у торгових центрах є безупинний ріст плати за оренду. Хоча торгові центри можуть мати вигадливий дизайн, а власники магазинів можуть прикрашати їх за останньою модою, проте все це вимагає великих коштів. У статті навіть робиться припущення про можливий спад малого бізнесу в торговельних центрах Америки, а це невтішна новина для 1900 таких центрів у країні, їхніх відвідувачів стає дедалі менше.

Як і багато інших питань, це питання залишається відкритим. Але одне можна сказати з упевненістю: людям завжди подобатиметься місце, де вони зможуть поєднувати корисне з приємним!

КОД 908

Дата добавления: 2015-09-29