Пленум верховного суду України

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

15.05.2006 N 3

Про застосування судами окремих норм

Сімейного кодексу України при розгляді

справ щодо батьківства, материнства

та стягнення аліментів

З метою забезпечення правильного й однакового застосування

судами законодавства у справах про визнання або оспорювання

батьківства, материнства та стягнення аліментів, керуючись ст. 55

Закону України від 7 лютого 2002 р. N 3018-III (3018-14) "Про

судоустрій України", Пленум Верховного Суду України

П О С Т А Н О В Л Я Є:

1. Звернути увагу судів на те, що за загальним правилом дії

законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58

Конституції України (254к/96-ВР) норми Сімейного кодексу України

(2947-14) (далі - СК) застосовуються до сімейних відносин, які

виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня

2004 р.

До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату,

норми СК (2947-14) застосовуються в частині лише тих прав і

обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й

обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК.

2. При розгляді справ названих категорій суди мають

ураховувати, що відповідно до п. 2 розд. VII "Прикінцеві

положення" СК (2947-14) норми законодавства, які регулювали

шлюбно-сімейні правовідносини, втратили чинність із 1 січня

2004 р., за винятком норм розд. V "Акти громадянського стану"

Кодексу про шлюб та сім'ю України (2006-07) (далі - КпШС), які

зберігають чинність у частині, що не суперечить СК, до прийняття

спеціального закону.

3. Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням

суду, зазначені у ст. 128 СК (2947-14), істотно відрізняються

від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС

(2006-07), суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід

керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з

дати народження дитини.

Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо

дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати

відповідні норми КпШС (2006-07), беручи до уваги всі докази, що

достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх

сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного

господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження,

спільне виховання або утримання ними дитини.

Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася

не раніше 1 січня 2004 р., суд має вирішувати відповідно до норм

СК (2947-14), зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких

доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й

зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального

законодавства.

4. Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному

провадженні.

У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК

(2947-14), приймаються до судового розгляду, якщо:

- дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає

спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про

батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем

матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері

(ч. 1 ст. 135 СК (2947-14);

- у разі смерті матері, а також за неможливості встановити

місце її проживання запис про неї та про батька дитини вчинено за

заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу

охорони здоров'я, в якому народилася дитина (ч. 1 ст. 135 СК

(2947-14);

- батьки дитини невідомі і запис про них у Книзі реєстрації

народжень учинено за рішенням органу опіки та піклування (ч. 2 ст.

135 СК (2947-14).

Із позовом про визнання батьківства чи материнства можуть

звертатися до суду лише особи, зазначені у СК (2947-14). У разі

пред'явлення такого позову іншими особами суддя відповідно до п. 3

ч. 3 ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15)

(далі - ЦПК) відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки

в таких випадках позивач не має права представляти інтереси

дитини.

Поняттям "родичі", яке вживається в СК (2947-14),

охоплюються такі особи: баба, дід, прабаба, прадід, повнорідні

брат і сестра.

"Членами сім'ї" є мачуха, вітчим, які проживають однією

сім'єю з малолітніми або неповнолітніми пасинком, падчеркою.

"Інші особи" - це особи, в сім'ї яких виховується дитина.

Ними можуть бути тітка, дядько, двоюрідні сестра, брат, а також

сусіди чи інші сторонні особи.

5. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у

шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів

цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про

реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про

визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра

вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою

особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка

досягла повноліття.

При зверненні до суду особи, на утриманні якої перебуває

дитина і яка не є опікуном (піклувальником), або чоловіка, котрий

не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, яка (матір) померла чи

оголошена померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою,

позбавлена батьківських прав або не проживає з дитиною не менше

шести місяців і не виявляє про неї материнської турботи й

піклування, для захисту інтересів дитини до участі у справі

необхідно залучити орган опіки та піклування.

6. Особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої

жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в

шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до останнього, якщо

того записано батьком, позов про визнання свого батьківства.

Згідно зі ст. 129 СК (2947-14) зазначена особа може звернутися з

такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік),

перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла

дізнатися про своє батьківство.

У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу,

вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з

вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з

актового запису про народження дитини.

7. За умов, зазначених у п. 4 цієї постанови, заяву до суду

про визнання материнства відповідно до ст. 131 СК (2947-14) може

подати особа, яка вважає себе матір'ю дитини.

Суд визнає материнство, якщо походження дитини від певної

жінки, підтверджено відповідними доказами, у тому числі висновками

експертизи.

У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю

дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт

їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за

рішенням суду в окремому провадженні.

Заяви про встановлення факту як батьківства, так і

материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір)

дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК

(2947-14).

Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають

право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка

її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла

повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи.

Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та

піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як

заінтересовані особи.

8. Умови та порядок визнання батьківства визначено законом,

тому в справах названої категорії суд не може визнавати мирові

угоди.

Якщо відповідач виявить бажання добровільно подати заяву до

органу РАЦС про реєстрацію свого батьківства, суд має відкласти

розгляд справи або оголосити перерву на строк, необхідний для

вирішення питання в такому порядку, а в разі надання нового

свідоцтва про народження дитини - закрити провадження у справі за

відсутністю підстав для її судового розгляду (п. 1 ст. 205 ЦПК

(1618-15).

9. Відповідно до статей 213, 215 ЦПК (1618-15) рішення щодо

визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно

перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують

заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна

частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації

батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по

батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження,

громадянство, а також номер актового запису про народження дитини,

коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі

будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі

судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст.

212 ЦПК (1618-15), згідно з якою жоден доказ не має для суду

наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності,

а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх

прийняття чи відхилення.

У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії

від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів,

документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст.

146 ЦПК (1618-15) може визнати факт, для з'ясування якого її

було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того,

хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця

експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі

у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи,

суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.

10. Роз'яснити судам, що в судовому порядку батьківство може

бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень

батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою

(статті 122, 124 СК (2947-14), так і тоді, коли при реєстрації

народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків

або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу,

яка не перебувала у шлюбі з матір'ю дитини (статті 126, 127 СК).

11. Судам слід ураховувати, що відповідно до ст. 136 СК

(2947-14) оспорювання батьківства можливе тільки після

реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в

разі її смерті не допускається.

Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком

дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК (2947-14), -

шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як

батька з актового запису про народження дитини, а також жінка,

котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із

позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка

як батька дитини.

Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного

споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі

доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення

оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

При цьому відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише

за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство. Особа,

яка в момент реєстрації її батьком дитини знала, що не є таким, а

також особа, котра дала згоду на штучне запліднення своєї дружини,

не мають права оспорювати батьківство.

Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як

батька з актового запису про народження дитини позовної давності

не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису

відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить

один рік і її перебіг починається з дня реєстрації дитини.

12. Статтею 137 СК (2947-14) передбачено можливість

оспорювання батьківства й після смерті особи, записаної батьком

дитини. Якщо така особа померла до народження дитини, оспорити

батьківство мають право спадкоємці цієї особи за умови подання нею

за життя заяви нотаріусу про невизнання свого батьківства. У разі

настання смерті особи після оспорення нею свого батьківства в суді

її спадкоємці можуть підтримати позовну заяву відповідно до

положень ст. 37 ЦПК (1618-15) про процесуальне правонаступництво

в цивільних справах. Коли ж померла особа не знала про те, що її

записано батьком дитини, оспорити батьківство вправі її спадкоємці

першої черги за законом, названі у ст. 1261 Цивільного кодексу

України (435-15) (далі - ЦК): дружина, батьки й діти.

У зазначених випадках батьківство оспорюється шляхом

пред'явлення позову про виключення відомостей про померлу особу як

батька з актового запису про народження дитини. Для цих вимог

позовну давність не встановлено.

13. Згідно зі ст. 139 СК (2947-14) суд вирішує спори про

материнство або за позовом жінки, яка в Книзі реєстрації народжень

записана матір'ю дитини, - про виключення відомостей про неї як

матір з актового запису про народження дитини, або за позовом

жінки, яка вважає себе матір'ю дитини, - про визнання її

материнства і внесення змін до актового запису про народження

дитини, в якому записано матір'ю іншу жінку. У разі народження

дитини в результаті імплантації зародка, зачатого подружжям, в

організм іншої жінки або зародка, зачатого чоловіком, який

перебуває у шлюбі та іншою жінкою, - в організм його дружини

(частини 2, 3 ст. 123 СК) материнство оспорено бути не може.

Предметом доказування у цих справах є відповідно відсутність

кровної спорідненості між дитиною і жінкою, записаною як матір в

актовому записі про народження дитини, та наявність такої

спорідненості між дитиною й жінкою, яка вважає себе її матір'ю.

Для вимог про оспорювання материнства жінкою, котра записана

як матір дитини, позовної давності не встановлено, а для вимог

жінки про визнання її материнства позовна давність становить один

рік і її перебіг починається із дня, коли жінка дізналася або

могла дізнатися, що є матір'ю дитини.

14. Звернути увагу судів на те, що відповідно до ст. 140 СК

(2947-14) стягнення за рішенням суду з особи, записаної батьком

або матір'ю, аліментів на дитину не є перешкодою для звернення до

суду з позовом про виключення відомостей про них як батька або

матері з актового запису про народження цієї дитини.

Задоволення судом зазначених вимог може бути підставою для

перегляду рішення про стягнення аліментів у зв'язку з

нововиявленими обставинами (п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК (1618-15).

15. Відповідно до ст. 180 СК (2947-14) батьки зобов'язані

утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках,

передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх

дочку, сина.

При вирішенні спору про стягнення аліментів на неповнолітню

дитину судам необхідно враховувати, що укладення нею шлюбу не

припиняє передбаченого законом обов'язку утримувати її до

досягнення повноліття, а утримання дитини, на яку стягуються

аліменти, у державному чи комунальному закладі охорони здоров'я,

навчальному або іншому дитячому закладі - стягнення аліментів на

користь того з батьків, з яким до цього проживала дитина, якщо він

витрачає їх за цільовим призначенням.

Якщо дитина постійно проживає в такому закладі, а батьки не

беруть участі в її утриманні, адміністрація цього закладу має

право пред'явити до них позов в інтересах дитини, оскільки виконує

функції опікуна та піклувальника згідно зі ст. 245 СК (2947-14).

Стягнення аліментів на дочку, сина, які досягли повноліття, з

підстав, передбачених статтями 198, 199 СК (2947-14),

здійснюється у судовому порядку за новою позовною заявою.

16. Згідно з ч. 1 ст. 181 СК (2947-14) способи виконання

батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю

між ними.

Частиною 1 ст. 189 цього Кодексу (2947-14) батькам надано

право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого

(про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні

порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають

за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути

меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 СК. Якщо розмір аліментів

визначено у твердій грошовій сумі, до договору треба включати

умови про індексацію, як вимагає ч. 2 ст. 184 того ж Кодексу.

Договір має бути укладений письмово та підлягає нотаріальному

посвідченню. У разі невиконання батьком (матір'ю) свого обов'язку

за договором стягнення аліментів здійснюється не за судовим

рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом

державної виконавчої служби.

17. За відсутності домовленості між батьками про сплату

аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі

звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК

(2947-14) аліменти на дитину присуджуються в частці від

заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в

твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

У разі виїзду одного з батьків на постійне проживання в

державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу,

аліменти стягуються відповідно до вимог частин 5 - 7 ст. 181 СК

(2947-14).

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен

ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і

платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх

дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх

дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж

зазначений у ч. 2 ст. 182 СК (2947-14). При цьому необхідно мати

на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального

розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду

постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до

максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то

відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р.

N 606-XIV (606-14) "Про виконавче провадження" він не повинен

перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 Закону "Про

виконавче провадження" (606-14), а також у статтях 194 - 197,

274 СК (2947-14).

18. Звернути увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 СК

(2947-14) участі в додаткових витратах на утримання дитини,

викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей,

хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих

випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати,

тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і

додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

19. За рішенням суду батьки можуть бути звільнені від

обов'язку утримувати дитину, якщо її дохід набагато перевищує

дохід кожного з них і повністю забезпечує її потреби (ст. 188 СК

(2947-14).

Батьки мають право з дозволу органу опіки та піклування

укласти між собою договір про припинення права на аліменти для

дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно

(житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо), який підлягає

нотаріальному посвідченню й державній реєстрації (ст. 190 СК

(2947-14). Укладення такого договору не звільняє того з батьків,

хто проживає окремо від дитини, від обов'язку брати участь у

додаткових витратах на неї, викликаних особливими обставинами (ст.

185 СК (2947-14).

Згідно з ч. 6 ст. 190 СК (2947-14) договір про припинення

права на аліменти суд визнає недійсним на вимогу відчужувача майна

в разі виключення відомостей про нього як батька з актового запису

про народження дитини.

Договір також може бути розірвано за рішенням суду на вимогу

однієї зі сторін у разі його істотного порушення другою стороною

(ч. 2 ст. 651 ЦК (435-15).

20. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які

продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від

форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких

юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує

18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у

зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків

можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК (2947-14) право на звернення

до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син,

які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони

проживають.

У разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до

участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним)

повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь

яких у зв'язку з цим стягуються аліменти.

21. Роз'яснити судам, що обов'язок повнолітніх дочки, сина

утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують

матеріальної допомоги (ст. 202 СК (2947-14), не є абсолютним. У

зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов

про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про

ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204

СК).

Згідно з ч. 2 ст. 205 СК (2947-14) при визначенні розміру

аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати

можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей,

до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, а також від

дружини, чоловіка та своїх батьків.

22. Передбачена ст. 196 СК (2947-14) відповідальність

платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки

(пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника

аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо

заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема,

у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або

неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках

стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням

матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за

передбачених ст. 197 СК (2947-14) умов - повністю або частково

звільнити його від сплати заборгованості.

При розгляді справ про стягнення аліментів суд відповідно до

ч. 4 ст. 10 ЦПК (1618-15) повинен роз'яснювати сторонам їх

відповідальність за прострочення сплати.

Якщо аліменти сплачуються не за рішенням суду, а згідно з

укладеним між батьками договором, передбачена ст. 196 СК

(2947-14) санкція застосовується за наявності прямої вказівки

про це в договорі.

23. Відповідно до ст. 192 СК (2947-14) розмір аліментів,

визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд

може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у

зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи

поліпшення здоров'я когось із них.

У разі пред'явлення до особи, яка вже сплачує аліменти,

позову про стягнення їх на дитину (дітей) від іншої матері або

утримання на інших осіб суд має вчинити передбачені ч. 3 ст. 36

ЦПК (1618-15) дії щодо залучення одержувача аліментів до участі

у справі.

Якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної

громади або юридичної особи, розмір аліментів може бути зменшено

за заявою батьків, уповноваженого цієї громади чи особи і за

згодою органу опіки та піклування.

У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням

законної сили.

24. У зв'язку з прийняттям цієї постанови визнати такими, що

втратили чинність, пункти 13 - 22 постанови Пленуму Верховного

Суду України від 12 червня 1998 р. N 16 (v0016700-98) "Про

застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю

України".

Голова Верховного Суду України В.Т.Маляренко

Секретар Пленуму

Верховного Суду України

II. Загальні норми державної реєстрації

актів цивільного стану

1. Державна реєстрація акту цивільного стану проводиться

відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом

складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді

у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на

паперових носіях.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст

обласного значення) рад складають актові записи цивільного стану в

електронному вигляді у порядку, що затверджується Міністерством

юстиції України, та друкують їх на паперових носіях, які

не пізніше 3 числа наступного за звітним місяця передають до

відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану

районного, районного у місті, міського (міст обласного значення),

міськрайонного, міжрайонного управління юстиції.

Актовий запис цивільного стану складається у присутності

заявника та друкується на паперових носіях у двох примірниках,

кожний з яких нумерується одним і тим самим номером. Нумерація

актових записів цивільного стану кожного виду державної реєстрації

починається з першого номера і ведеться послідовно протягом року з

1 січня до 31 грудня включно.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану ознайомлює

заявника з даними, унесеними до актового запису цивільного стану,

що засвідчується його підписом у відповідній графі паперового

носія актового запису.

Після цього актовий запис засвідчується підписами керівника

органу державної реєстрації актів цивільного стану та посадової

особи, яка провела державну реєстрацію акту цивільного стану, і

скріплюється печаткою.

На підставі складеного актового запису цивільного стану у

повній відповідності до нього видається свідоцтво про державну

реєстрацію акту цивільного стану.

{ Пункт 1 розділу II в редакції Наказу Міністерства юстиції

N 1607/5 (z1353-13) від 02.08.2013 }

2. При складанні актових записів цивільного стану не

допускаються скорочення слів, виправлення та підчистки.

В актових записах цивільного стану у графах: "Дата

народження", "Дата смерті" число і рік вказуються арабськими

цифрами, місяць - словом; "Місце народження" та "Місце смерті"

зазначаються повна офіційна назва держави та інші дані згідно з

існуючим адміністративно-територіальним устроєм.

У випадках, коли окремі графи актового запису цивільного

стану не заповнюються у зв'язку з тим, що відомості, які вносяться

до них, документально не підтверджені, а також якщо необхідно

відзначити особливості проведення державної реєстрації акту

цивільного стану, у графі "Для відміток" робиться відповідна

відмітка.

{ Розділ II доповнено новим пунктом 2 згідно з Наказом

Міністерства юстиції N 1607/5 (z1353-13) від 02.08.2013 }

3. Для державної реєстрації актів цивільного стану подаються

документи, які підтверджують факти, що підлягають державній

реєстрації, а також паспорт або паспортний документ заявника.

Особи, які не досягли шістнадцяти років, пред'являють

свідоцтво про народження та довідку з місця проживання.

Особи, які досягли шістнадцятирічного віку, але не отримали

паспорт громадянина України, пред'являють свідоцтво про народження

та довідку з місця проживання за умови, якщо від дня досягнення

зазначеного віку минуло менше ніж один місяць.

III. Державна реєстрація

окремих актів цивільного стану

1. Державна реєстрація народження

фізичної особи та її походження

1. Державна реєстрація народження дитини проводиться з

одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища,

власного імені та по батькові.

Походження дитини визначається відповідно до Сімейного

кодексу України (2947-14).

2. Підставами для проведення державної реєстрації народження

дитини є:

а) медичне свідоцтво про народження (форма N 103/о), форма

якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України

від 08.08.2006 N 545 (z1150-06), зареєстрованим у Міністерстві

юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024 (далі - медичне

свідоцтво про народження), що видається закладами охорони здоров'я

незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються

пологи. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я

державна реєстрація народження проводиться на підставі медичного

свідоцтва про народження або медичної довідки про перебування

дитини під наглядом лікувального закладу (форма N 103-1/о

(z1151-06), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони

здоров’я України від 08 серпня 2006 року N 545 (z1150-06),

зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року

за N 1150/13024 (із змінами) (далі - медична довідка про

перебування дитини під наглядом лікувального закладу), та висновку

про підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони

здоров’я за формою, встановленою у додатку 3 до Порядку

підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони

здоров’я (9-2013-п), затвердженого постановою Кабінету Міністрів

України від 09 січня 2013 року N 9;

{ Підпункт "а" пункту 2 глави 1 розділу III із змінами, внесеними

згідно з Наказами Міністерства юстиції N 814/5 (z0362-11) від

17.03.2011, N 1113/5 (z0919-13) від 06.06.2013 }

б) медичне свідоцтво про народження, медична довідка про

перебування дитини під наглядом лікувального закладу. Ці документи

подаються для державної реєстрації народження дитини, яка досягла

одного року і більше.

Медична довідка про перебування дитини під наглядом

лікувального закладу заповнюється лікарем, під наглядом якого

перебуває новонароджений, і засвідчується підписом керівника

закладу охорони здоров'я та круглою печаткою закладу;

{ Підпункт "б" пункту 2 глави 1 розділу III із змінами, внесеними

згідно з Наказом Міністерства юстиції N 814/5 (z0362-11) від

17.03.2011 }

в) акт, складений відповідними посадовими особами (капітаном

судна, командиром, начальником потяга тощо) за участю двох свідків

і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на

транспортному засобі), у випадку народження дитини на морському,

річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному

засобі. У разі відсутності лікаря або фельдшера державна

реєстрація народження проводиться на підставі вказаного акта та

медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального

закладу;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма

N 106-2/о) (z1154-06), форма якого затверджена наказом

Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 N 545

(z1150-06), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України

25.10.2006 за N 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про

перинатальну смерть), у разі мертвонародження.

Якщо реєстрація народження дитини, народженої в іншій

державі, не була проведена компетентним органом такої держави або

дипломатичним представництвом чи консульською установою України,

підставою для проведення державної реєстрації в Україні є медичний

документ іншої держави, що підтверджує факт народження дитини,

належним чином легалізований, якщо інше не передбачено

міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких

надана Верховною Радою України.

Ці документи подаються до органу державної реєстрації актів

цивільного стану, де реєструється народження. При відсутності

підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому

пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі

рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.

У разі подання до органу державної реєстрації актів

цивільного стану дубліката медичного свідоцтва про народження

державна реєстрація народження здійснюється після перевірки за

даними, вказаними в цьому документі, факту проведення державної

реєстрації народження за місцем народження дитини, за місцем

проживання батьків дитини на момент її народження. Відсутність

актового запису про народження підтверджується повним витягом з

Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність

актового запису цивільного стану за формою, наведеною у додатку 24

до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану

громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24

липня 2008 року № 1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції

України 25 липня 2008 року за № 691/15382 (z0691-08) (із

змінами). { Пункт 2 глави 1 розділу ІІІ доповнено новим абзацом

згідно з Наказом Міністерства юстиції № 709/5 (z0768-12) від

10.05.2012 }

3. Державна реєстрація народження дитини проводиться за

місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи

одного з них.

Якщо батьки дитини не перебувають у шлюбі, то народження

дитини може бути зареєстроване за місцем проживання особи, яка

визнає себе батьком дитини, якщо із заявою про державну реєстрацію

народження ця особа одночасно подає заяву про визнання

батьківства.

4. Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за

місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням

місцем народження дитини в актовому записі про народження може

бути визначене фактичне місце її народження, підтверджене одним із

документів, передбачених у пункті 2 цієї глави, або місце

проживання батьків чи одного з них.

Якщо місцем народження дитини зазначається фактичне місце її

народження, а не місце проживання її батьків, про це робиться

відповідна відмітка у графі "Для відміток" актового запису про

народження, яка під час державної реєстрації скріплюється

підписами батьків чи одного з них.

Під час державної реєстрації народження дитини за місцем її

народження в актовому записі вказується фактичне місце народження.

Зазначений порядок повинен бути роз'яснений особам, які

звернулися з питання державної реєстрації народження дитини.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану не вправі

відмовити в державній реєстрації народження, мотивуючи відмову

доцільністю провести її в іншому органі державної реєстрації актів

цивільного стану.

5. Державна реєстрація народження дітей, які народилися в

експедиції або в іншій віддаленій місцевості, де немає органів

державної реєстрації актів цивільного стану, проводиться за місцем

проживання батьків чи одного з них не пізніше одного місяця з дня

їх повернення. У цих випадках за бажанням батьків місцем

народження дитини в актовому записі про народження зазначається

місце проживання батьків або фактичне місце народження, якщо воно

підтверджене одним із документів, визначених у пункті 2 цієї

глави, про що робиться відповідна відмітка в графі "Для відміток"

актового запису про народження.

6. Якщо дитина народилася під час перебування матері на

морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому

транспортному засобі, то державна реєстрація народження

проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них. Місцем

народження зазначається місце проживання батьків.

7. У разі народження дитини жінкою, яка тримається в установі

виконання покарань чи слідчому ізоляторі, державна реєстрація

народження проводиться в органі державної реєстрації актів

цивільного стану за місцезнаходженням цієї установи за заявою

матері на підставі одного із документів, визначених у пункті 2

цієї глави, уповноваженим представником адміністрації відповідної

установи чи слідчого ізолятора, який після державної реєстрації

отримує документ про народження, що надалі зберігається в особовій

справі жінки, про що робиться відповідна відмітка в графі "Для

відміток" актового запису про народження. У цьому разі паспорт або

паспортний документ матері подається тільки в тому разі, якщо він

зберігається в її особовій справі.

8. Державна реєстрація народження проводиться за усною чи

письмовою заявою батьків дитини чи одного з них, а в разі смерті

батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть

зареєструвати народження - за заявою родичів, інших осіб,

уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому

народилась дитина або в якому на цей час вона перебуває.

Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше

одного місяця від дня народження дитини.

У разі несвоєчасної державної реєстрації народження в графі

"Для відміток" актового запису про народження зазначаються поважні

причини пропуску місячного строку або реквізити протоколу про

адміністративне правопорушення.

Державна реєстрація мертвонароджених дітей і дітей, які

померли на першому тижні життя, проводиться закладом охорони

здоров'я, що надавав медичну допомогу матері під час пологів або в

якому помер новонароджений, та судово-медичною установою (якщо

факт смерті встановлено поза закладом охорони здоров'я).

Заклад охорони здоров'я при мертвонародженні, народженні та

смерті дитини, померлої на першому тижні життя, судово-медична

установа зобов'язані звернутися до органу державної реєстрації

актів цивільного стану із заявою про державну реєстрацію не

пізніше трьох днів.

Повідомлення в органи державної реєстрації актів цивільного

стану про мертвонародження, про народження та смерть дитини, яка

померла на першому тижні життя, покладається на головного лікаря

(керівника) закладу охорони здоров'я, де перебувала мати під час

пологів або помер новонароджений; на заклад охорони здоров'я,

лікарі якого надавали медичну допомогу при пологах удома або

установили смерть новонародженого вдома; на керівника бюро

судово-медичної експертизи - у разі встановлення факту смерті

дитини поза закладом охорони здоров'я (на вулиці, удома, коли

медичного нагляду не було, та в іншому місці).

9. Державна реєстрація народження дитини, яку не забрали з

пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я, проводиться

органом державної реєстрації актів цивільного стану за письмовою

заявою представника органу опіки та піклування та при наданні

рішення органу опіки та піклування про державну реєстрацію

народження дитини.

У разі коли батьки дитини відомі, походження дитини від

батьків визначається відповідно до Сімейного кодексу України

(2947-14).

У рішенні органу опіки та піклування зазначаються прізвище,

ім'я, по батькові, які присвоюються дитині, прізвище, ім'я, по

батькові її батьків.

Прізвище, ім'я, по батькові дитини, батьки якої невідомі, та

відомості про батьків зазначаються на підставі рішення органу

опіки та піклування.

Представнику органу опіки та піклування видається свідоцтво

про народження та витяг з Державного реєстру актів цивільного

стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до

статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України (2947-14).

Про державну реєстрацію народження такої дитини орган

державної реєстрації актів цивільного стану письмово повідомляє

орган опіки і піклування, про що зазначається в графі "Для

відміток" актового запису про народження.

10. Державна реєстрація народження підкинутої, знайденої

дитини проводиться органом державної реєстрації актів цивільного

стану за письмовою заявою представника органу опіки та піклування

та при наданні рішення органу опіки та піклування про державну

реєстрацію народження дитини, а також довідки закладу охорони

здоров'я про вік підкинутої, знайденої дитини.

У випадку, коли батьки підкинутої, знайденої дитини невідомі,

прізвище, ім'я, по батькові такої дитини та відомості про батьків

зазначаються на підставі рішення органу опіки та піклування.

У графі "Місце народження" актового запису про народження

зазначається місце державної реєстрації народження підкинутої,

знайденої дитини. У графі "Для відміток" зазначається: "Дитина

підкинута (знайдена), батьки невідомі, відомості про них унесені

згідно з рішенням органу опіки та піклування (найменування

районної, районної у містах Києві та Севастополі державної

адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради,

дата та номер рішення)".

У разі коли батьки підкинутої, знайденої дитини відомі,

визначення походження дитини від матері та батька здійснюється з

дотриманням норм Сімейного кодексу України (2947-14).

У графі "Підстава запису відомостей про батька" вказується

одна з підстав: місце та дата державної реєстрації шлюбу, номер

актового запису; дата подачі спільної заяви батьків про визнання

батьківства та проставляються підписи батьків; заява матері дитини

та проставляється її підпис. { Абзац п'ятий пункту 10 розділу III

із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції

N 1607/5 (z1353-13) від 02.08.2013 }

У графі "Для відміток" зазначається: "Рішення органу опіки та

піклування (найменування районної, районної у містах Києві та

Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської,

районної у місті ради, дата та номер рішення)".

Графа "Місце народження" заповнюється у порядку, визначеному

пунктом 4 цієї глави.

Якщо закладом охорони здоров'я встановлено, що вік

підкинутої, знайденої дитини становить рік і більше, складений

актовий запис про народження включається до книги поновлених

актових записів про народження. Після порядкового номера актового

запису зазначається: "Державна реєстрація з пропуском строку".

Представнику органу опіки та піклування видаються свідоцтво

про народження та витяг з Державного реєстру актів цивільного

стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до

статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України (2947-14).

11. У разі народження дитини жінкою, якій в організм було

перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті

застосування допоміжних репродуктивних технологій, державна

реєстрація народження проводиться за заявою подружжя, яке дало

згоду на таке перенесення. У цьому разі одночасно з документом, що

підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява

про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність

підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, а також довідка

про генетичну спорідненість батьків /матері чи батька/ з плодом.

При цьому в графі "Для відміток" актового запису про народження

робиться такий запис: "Матір'ю дитини згідно з медичним свідоцтвом

про народження є громадянка (прізвище, власне ім'я, по батькові)",

а також зазначаються найменування закладу (установи), що видав(ла)

довідку, дата її видачі та номер, дані нотаріуса (прізвище та

ініціали, нотаріальний округ чи державна нотаріальна контора),

дата та за яким реєстровим номером засвідчено справжність підпису

жінки на заяві про її згоду на запис подружжя батьками дитини.

{ Пункт 11 глави 1 розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно з

Наказами Міністерства юстиції N 709/5 (z0768-12) від 10.05.2012;

N 1607/5 (z1353-13) від 02.08.2013 }

12. Одночасно із заявою про державну реєстрацію народження

подаються та в актовому записі про народження зазначаються:

{ Абзац перший пункту 12 глави 1 розділу ІІІ із змінами, внесеними

згідно з Наказом Міністерства юстиції N 1607/5 (z1353-13) від

02.08.2013 }

а) паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи

батьків (одного з них). Якщо документ, що посвідчує особу одного з

батьків, з поважних причин не може бути пред'явлений, то орган

державної реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в

державній реєстрації народження дитини. Відомості про другого з

батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб.

Дані про громадянство в актовому записі про народження та

свідоцтві не заповнюються, про що робиться відповідний запис у

графі "Для відміток" актового запису про народження. Надалі ці

дані можуть бути доповнені відповідно до законодавства, яке

регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану;

б) паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу

заявника, у разі якщо державна реєстрація народження проводиться

не батьками, а іншою особою;

в) документ, який є підставою для внесення відомостей про

батька дитини (свідоцтво про шлюб, спільна заява матері та батька

дитини, заява матері). За відсутності свідоцтва про шлюб

підтвердженням зареєстрованого шлюбу може бути відмітка про його

державну реєстрацію в паспортах або паспортних документах матері

та батька дитини.

У графі "Підстава запису відомостей про батька" вказується

одна з підстав: місце та дата державної реєстрації шлюбу, номер

актового запису про шлюб; дата подачі спільної заяви батьків про

визнання батьківства та проставляються підписи батьків; заява

матері дитини та проставляється її підпис.

{ Підпункт "в" пункту 12 глави 1 розділу ІІІ доповнено новим

абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції N 1607/5

(z1353-13) від 02.08.2013 }

13. Якщо в медичному свідоцтві про народження указане

дошлюбне прізвище матері, а паспорт або паспортний документ на

момент державної реєстрації народження одержаний нею вже на

прізвище, яке було присвоєне їй при державній реєстрації шлюбу, то

заявником в обов'язковому порядку повинно бути подано свідоцтво

про шлюб, яке підтверджує, що дана медична довідка видана жінці,

паспорт або паспортний документ якої пред'явлений до органу

державної реєстрації актів цивільного стану.

Якщо жінці під час державної реєстрації шлюбу було присвоєно

прізвище чоловіка, однак паспорт або паспортний документ на нове

прізвище вона не обміняла, а в медичному свідоцтві про народження

також зазначене дошлюбне прізвище матері, заявник в обов'язковому

порядку повинен подати свідоцтво про шлюб.

За наявності в даному відділі державної реєстрації актів

цивільного стану актового запису про шлюб батьків подавати

свідоцтво про шлюб не обов'язково. У цьому разі прізвище матері в

актовому записі про народження наводиться за даними актового

запису або свідоцтва про шлюб, а в графі "Для відміток" актового

запису про народження робиться запис: "У поданому медичному

свідоцтві про народження зазначене дошлюбне прізвище матері" або:

"У пред'явленому медичному свідоцтві про народження та в паспорті

(паспортному документі) матері вказано її дошлюбне прізвище" та

записується дошлюбне прізвище матері.

14. Якщо дитина народилась у подружжя, дружина записується

матір'ю, а чоловік - батьком дитини за заявою будь-кого з них.

У разі встановлення у порядку, передбаченому чинним

законодавством, режиму окремого проживання подружжя дитина,

народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважається

такою, що походить від її чоловіка. У цьому випадку при

пред'явленні дружиною копії рішення суду про встановлення для

подружжя режиму окремого проживання державна реєстрація народження

дитини проводиться за заявою матері в порядку, передбаченому

пунктом 18 цієї глави. У графі "Для відміток" актового запису про

народження зазначаються назва суду, дата та номер даного рішення.

15. Якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, походження

дитини від матері визначається на підставі одного із документів,

передбачених у пункті 2 цієї глави, а походження дитини від батька

визначається за заявою матері та батька дитини про визнання

батьківства (додаток 1).

16. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою,

можуть подати до органу державної реєстрації актів цивільного

стану заяву про визнання батьківства до народження дитини

(додаток 2). У такому випадку до зазначеної заяви додається

довідка закладу охорони здоров'я про вагітність жінки.

17. Якщо із заяв, зазначених у пунктах 15, 16 цієї глави,

убачається, що чоловік, який визнав себе батьком дитини, є

неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану в

триденний строк повідомляє батьків (чи одного з них), опікуна,

піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини, про

що робиться відповідна відмітка в графі "Для відміток".

У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника

неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів

цивільного стану в той самий строк повинен повідомити про це орган

опіки та піклування, про що зазначається в графі "Для відміток"

актового запису про народження.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана

особисто, вона може бути подана через представника або надіслана

поштою за умови нотаріального засвідчення справжності підпису

заявника на цій заяві. Повноваження представника мають

ґрунтуватись на нотаріально посвідченій довіреності.

В актовому записі про народження у графі "Для відміток"

робиться відмітка про подачу батьком (матір'ю) дитини заяви про

визнання батьківства через представника або надіслання її поштою

та зазначаються дані нотаріуса (прізвище та ініціали, нотаріальний

округ чи державна нотаріальна контора), дата та за яким реєстровим

номером засвідчено справжність підпису батька (матері) дитини на

заяві та посвідчено довіреність, дані представника (прізвище,

ім'я, по батькові, місце проживання). { Пункт 17 глави 1 розділу

ІІІ доповнено новим абзацом четвертим згідно з Наказом

Міністерства юстиції N 1607/5 (z1353-13) від 02.08.2013 }

У цих випадках при складанні актового запису про народження

дитини прізвище дитини вказується за прізвищем матері, а по

батькові і відомості про батька - відповідно до заяви про визнання

батьківства. Якщо батьки бажають присвоїти дитині прізвище батька,

то воно виправляється в актовому записі про народження на підставі

вищезазначених документів. { Абзац п'ятий пункту 17 глави 1

розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства

юстиції N 1607/5 (z1353-13) від 02.08.2013 }

18. Якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та немає спільної

заяви батьків, прізвище та громадянство батька дитини зазначається

за прізвищем та громадянством матері, а власне ім'я та по

батькові - за вказівкою матері у заяві про державну реєстрацію

народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного

кодексу України (2947-14) (додаток 3). Графи актового запису про

народження "Дата народження", "Місце проживання" в розділі

"Відомості про батька" у цьому випадку не заповнюються. { Абзац

перший пункту 18 глави 1 розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно

з Наказом Міністерства юстиції N 1607/5 (z1353-13) від

02.08.2013 }

У тих випадках, коли мати, яка не перебуває у шлюбі з батьком

дитини, померла або місце її проживання чи перебування невідоме, а

батьківство не встановлено, державна реєстрація народження дитини

проводиться за письмовою заявою уповноваженого представника

закладу охорони здоров'я, в якому народилась дитина, родичів,

уповноваженого представника адміністрації дитячого закладу, в

якому перебуває дитина, інших осіб.

За заявою про державну реєстрацію народження відповідно до

частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (2947-14),

поданою іншою особою, відомості про батька записуються в порядку,

передбаченому абзацом першим цього пункту.

Відомості про матір наводяться на підставі одного з

документів, визначених у пункті 2 цієї глави, прізвище дитини і

прізвище батька - за прізвищем матері, власне ім'я і по батькові

дитини та батька - за вказівкою заявника.

При цьому по батькові дитини повинно відповідати власному

імені батька (решта даних про батьків дитини не записується).

Одночасно в графі "Для відміток" актового запису про

народження учиняється запис: "Відомості про батька внесені за

вказівкою заявника", і заявник розписується в цій графі. У

подальшому при незгоді матері дитини з унесеними до актового

запису про народження відомостями зміни проводяться згідно із

законодавством, яке регулює порядок внесення змін до актових

записів цивільного стану.

Про державну реєстрацію народження дитини, мати якої померла,

та у випадках, коли місце проживання чи перебування матері

невідоме, орган державної реєстрації актів цивільного стану

письмово повідомляє орган опіки і піклування, про що зазначається

в графі "Для відміток" актового запису про народження.

Якщо після народження дитини та на момент проведення

державної реєстрації народження мати дитини змінила прізвище при

державній реєстрації шлюбу, то в актовому записі про народження в

графі "Прізвище" розділу "Відомості про матір" записується

дошлюбне прізвище матері, яке виправляється на прізвище, обране

після шлюбу, та в графі "Для відміток" зазначається: "Внесені

виправлення до графи 11 у зв'язку зі зміною матір'ю дитини

прізвища при державній реєстрації шлюбу (дата державної реєстрації

шлюбу, номер актового запису про шлюб та найменування органу

державної реєстрації актів цивільного стану). { Пункт 18 глави 1

розділу ІІІ доповнено новим абзацом згідно з Наказом

Міністерства юстиції N 1607/5 (z1353-13) від 02.08.2013 }

19. Якщо мати дитини, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі,

під час державної реєстрації народження заявляє, що її чоловік не

є батьком цієї дитини, і у зв'язку з цим просить не вказувати його

батьком в актовому записі про народження, її прохання може бути

задоволене лише за наявності спільної заяви чоловіка та дружини

(колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього

чоловіка) батьком дитини (додаток 4), а також заяви матері та

батька дитини про визнання батьківства. У цьому разі державна

реєстрація народження проводиться у порядку, передбаченому абзацом

четвертим пункту 17 цієї глави.

Про подану заяву робиться такий запис у графі "Для відміток"

актового запису про народження: "Мати дитини перебуває у шлюбі

з... (прізвище, власне ім'я, по батькові), який згідно із

спільною заявою подружжя не є батьком цієї дитини", і обоє з

подружжя розписуються в цій графі.

Якщо чоловік, який перебуває у зареєстрованому шлюбі з

матір'ю дитини, не може особисто з'явитись до органу державної

реєстрації актів цивільного стану для подання такої заяви, то його

заява, яка підтверджує, що він не є батьком дитини, справжність

підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, може бути подана

через представника або надіслана поштою. Повноваження представника

мають ґрунтуватись на нотаріально посвідченій довіреності. { Абзац

третій пункту 19 глави 1 розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно

з Наказом Міністерства юстиції N 1607/5 (z1353-13) від

02.08.2013 }

У такому випадку в актовому записі про народження у графі

"Для відміток" робиться відмітка про подачу чоловіком заяви про

невизнання його батьком дитини через представника або надіслання

її поштою та зазначаються дані нотаріуса (прізвище та ініціали,

нотаріальний округ чи державна нотаріальна контора), дата та за

яким реєстровим номером засвідчено справжність підпису чоловіка на

заяві та посвідчено довіреність, дані представника (прізвище,

ім'я, по батькові, місце проживання) або реєстраційний індекс, що

був наданий під час реєстрації заяви, та дата її надходження у

разі надіслання поштою. { Абзац четвертий пункту 19 глави 1

розділу ІІІ в редакції Наказу Міністерства юстиції N 1607/5

(z1353-13) від 02.08.2013 }

20. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня

припинення шлюбу (смерті, розірвання шлюбу) або визнання його

недійсним, державна реєстрація народження дитини проводиться у

такому самому порядку, як і державна реєстрація народження дитини,

батьки якої перебувають між собою у шлюбі, за винятком випадків,

передбачених абзацами другим, п'ятим та сьомим цього пункту.

Якщо мати дитини під час державної реєстрації народження

заявляє, що її колишній чоловік не є батьком дитини, і у зв'язку з

цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про

народження дитини, її прохання може бути задоволене лише за

наявності спільної заяви чоловіка та дружини (колишнього подружжя)

про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини, а

також заяви матері та батька дитини про визнання батьківства. У

цьому разі державна реєстрація народження проводиться у порядку,

передбаченому абзацом четвертим пункту 17 цієї глави.

Про подану заяву колишнього подружжя робиться відповідний

запис у графі "Для відміток" актового запису про народження, який

скріплюється підписами колишньої дружини та чоловіка. { Пункт 20

глави 1 розділу ІІІ доповнено новим абзацом другим згідно з

Наказом Міністерства юстиції N 1607/5 (z1353-13) від

02.08.2013 }

Якщо колишній чоловік матері дитини не може особисто

з'явитись до органу державної реєстрації актів цивільного стану

для подання такої заяви, то його заява, справжність підпису на

якій має бути нотаріально засвідченою і яка підтверджує, що він не

є батьком дитини, може бути подана через представника або

надіслана поштою. Повноваження представника мають ґрунтуватися на

нотаріально посвідченій довіреності.{ Абзац четвертий пункту 20

глави 1 розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно з Наказом

Міністерства юстиції N 1607/5 (z1353-13) від 02.08.2013 }

У цьому випадку в актовому записі про народження у графі

"Для відміток" робиться відмітка про подачу колишнім чоловіком

заяви про невизнання його батьком дитини через представника або

надіслання її поштою та зазначаються дані нотаріуса (прізвище та

ініціали, нотаріальний округ чи державна нотаріальна контора),

дата та за яким реєстровим номером засвідчено справжність підпису

колишнього чоловіка на заяві та посвідчено довіреність, дані

представника (прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання) або

реєстраційний індекс, що був наданий під час реєстрації заяви, та

дата її надходження у разі надіслання поштою. { Абзац п'ятий

пункту 20 глави 1 розділу ІІІ в редакції Наказу Міністерства

юстиції N 1607/5 (z1353-13) від 02.08.2013 }

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня

припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від

батька може бути визначене за заявою матері та батька дитини про

визнання батьківства.

У графі "Для відміток" актового запису про народження

зазначаються дані про пред'явлені документи, за якими визначено

Дата добавления: 2015-09-29