Аутсорсинг — передача компанією неосновниx для компанії бізнес-процесів стороннім виконавцям на умовах субпідряду — найчастіше з мотивів зменшення витрат на ці бізнес-процеси, або рідше, для

Аутсорсинг — передача компанією неосновниx для компанії бізнес-процесів стороннім виконавцям на умовах субпідряду — найчастіше з мотивів зменшення витрат на ці бізнес-процеси, або рідше, для покращення якості результату: послуг, комплектуючих, що виготовляються тощо.

Баланс влади – влада завжди є предметом боротьби між її представниками, між особами, наділеними нею і охочими її здобути. У процесі цього змагання в організаціях об'єктиви встановлюється баланс влади. Чим швидше він встановиться, тим більша ймовірність ефективного функціювання організації.

Бюджет – це документ, що відображає розпис надходжень і видатків економічного суб’єкта за певний період (найчастіше за рік).

Винагорода – те, що людина вважає цінним для себе та прагне отримати за затрачені зусилля та виконану роботу.

Відповідальність – це покладений на посадову особу обовязок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх позитивне виконання.

Відповідальність – покладений на посадову особу обов’язок виконувати поставленні завдання і забезпечувати їх позитивне виконання.

Влада- це можливість впливати на поведінку інших людей.

Внутрішнє середовище організації – це сукупність компонентів, пов’язаних між собою за допомогою певних структур у межах організації.

Делегування – передавання завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання.

Делегування – це передача завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання, тобто це засіб, за допомогою якого керівництво розподіляє серед співробітників численні завдання, котрі потрібно виконати для досягнення цілей організації.

Ефективність управління – це це ступінь досягнення мети або відношення досягнутого результату до поставленої мети.

Завдання – це види робіт, які необхідно виконати певним способом в обумовлений період.

Інформаційне забезпечення - це поєднання усієї інформації, що використовуються, специфічних засобів і методів її опрацювання, а також діяльності фахівців з її ефективного удосконалення й використання.

Інформація – це відомості про навколишній світ, процеси, які в ньому відбуваються, події, ситуації, явища, які отримують і якими обмінюються люди безпосередньо чи за допомогою певних пристроїв.

Ка́дрова полі́тика — сукупність правил і норм, цілей і уявлень, які визначають напрямок і зміст роботи з персоналом.

Керована система – це підсистема управління організацією, яка під впливом управлінських рішень забезпечує досягнення цілей організації.

Комунікаційний процес – обмін інформацією між індивідами або їх групами, метою якого є усвідомлення повідомлень, що містять певну інформацію.

Комунікаційний процес – це обмін інформацією між двома або більше людьми, метою якого є забезпечення розуміння інформації, що є предметом обміну, тобто повідомлень.

Комунікація – це обмін інформацією, її змістом між двома і більше особами (працівниками).

Контроль – це елемент і чинник управління ек.субєктами, процесами, який полягає у нагляді за ними з метою перевірки відповідності їх стану законодавчим нормам, визначеним стратегіям, цілям, програмам розвитку тощо.

Контроль – це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, які при цьому виникають.

Конфлікт – це ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Конфлікт – це відсутність згоди між двома або більше сторонами, де кожна хоче, щоб були прийняті саме її погляди.

Культура організації – це сукупність практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, які відображають історично досягнутий рівень розвитку суспільства й конкретної людини і втілюються в результатах продуктивної діяльності.

Менеджер – це людина, що займає постійну керуючу посаду, наділена повноваженнями і приймає в їх межах рішення за певними видами діяльності організації.

Менеджмент – це цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначення цілей.

Менеджмент – цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.

Метод сітьового планування – це одна з форм графічного відображення змісту робіт і тривалості виконання планів і довгострокових комплексів проектних, планових, організаційних та інших видів діяльності підприємства, яка забезпечує наступну оптимізацію розробленого графіка на основі економіко-математичних методів та комп’ютерної техніки.

Методи менеджменту – це способи і прийоми впливу керуючої системи на керовану на різних рівнях і ланках управління (підприємство, підрозділи, службо тощо).

Методи менеджменту – це сукупність способів і прийомів впливу на колектив, працівників та окремих виконавців з метою досягнення місії організації та її цілей.

Місія – це головна, загальна ціль організації, яка визначає причину її існування.

Місія – це це роль, яку надає собі організація в суспільстві або ставить перед собою індивідуальна особистість. це уявлення про призначення організації з точки зору самої організації.

Моральний метод впливу на працівника – це метод спрямований на підвищення соціально-господарської активності; включає етичні норми, моральні стимули, методи встановлення хороших взаємин між керівником і підлеглими тощо.

Мотивація – це процес впливу на людину з метою її спонукання до певних дій, спрямованих на досягнення цілей організації.

Мотивація – це процес спонукання працівників до діяльності для досягнення цілей організації.

Наказ — це форма розпорядчого впливу на хід подій в про­цесі управління організацією на правах єдиноначальності. Це письмова вимога керівника до підлеглих виконати визначене завдання.

Нарада - це такий вид управлінської діяльності, коли певна кількість учасників збирається в певному місці в обумовлений час для обговорення і прийняття рішень за раніше поставленими питаннями.

Насиченість інформації – це співвідношення корисної і фонової інформації.

Невизначеність зовнішнього середовища – це відносна кількість інформації про зовнішнє середовище і ймовірність її достовірності.

Неформальна організація – це неформальна організація - це спонтанно утворена група людей, які вступають у взаємодію для досягнення певної мети. Неформальні організації мають багато спільного з формальними: в них є певні завдання, ієрархія, лідери.

Об‘єкт управління – це елемент (група елементів) системи, який змінює свою поведінку під впливом суб’єкта.

Організаційна струткура управління – це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.

Організаційне інформування – це надання інформаціїі працівникам про правила і процедури, прийняті в компанії, а також про те, якої ефективності компанія очікує від своїх працівників.

Організаційне регламентування - полягає в складанні сукупності правил, які встановлюють порядок роботи підрозділів або виконавців; в упорядкуванні виробничих процесів, що протікають, підпорядкуванні їх певним положенням і оформляється у вигляді конкретних адміністративних актів, які розраховані на тривале корис­тування: положення, статути, постанови.

Організаційний вплив – це прямий вольовий вплив керівних працівників на підлеглих з ціллю забезпечення обов?язкового виконання поставлених завдань.

Організація – група людей, діяльність яких свідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети..

Організація – це соціальне утворення, в якому загальними прагненнями об’єднано двоє і більше людей для досягнення мети.

Організація, яка самонавчається, - це організація, що розвивається, навчається і вдосконалюється за рахунок власних внутрішніх резервів, тобто модель організації, орієнтованої на розвиток шляхом постійного навчання і самонавчання персоналу.

Персонал – це основний штатний склад працівників підприємства (організації), що володіють необхідною кваліфікацією і виконують різноманітні виробничо-господарські функції.

Персонал - це сукупність всіх працівників підприємства, зайнятих трудовою діяльністю, а також перебувають на балансі (входять в штатний склад), але тимчасово не працюють у зв'язку з різними причинами (відпустка, хвороба, догляд за дитиною і т. д.); це сукупність трудових ресурсів, які знаходяться в розпорядженні підприємства і необхідні для виконання певних функцій, досягнення цілей діяльності та перспективного розвитку.

Підприємець – це людина такого типу, яка готова йти на ризик, нововведення, новаторство, примноження багатства, зміни в організації; регулює процес створення чого-небудь нового, яке має цінність; приймає на себе фінансову; моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий дохід та особисте задоволення досягненнями.

Планування – це відносно відокремлений вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації.

Повноваження – це обмежене право використовувати матеріальні, фінансові та інші ресурси підприємства і спрямовувати зусилля підлеглих працівників на використання встановлених завдань.

Попередній контроль – це контроль, що спрямований на запобігання появі відхилень від плану і досягається шляхом пошуку та ідентифікації потенційних проблем, які виникнуть або можуть виникнути під час виконання планів чи бюджетів, та елімінування цих проблем на етапі розробки планів з метою мінімізації можливих відхилень.

Потреба – відчуття фізіологічної або психологічної нестачі чого-небудь

Правомірність управлінського рішення – це дотримання, не порушення правових норм, що встановлені державою, вищим керівництвом організації, та не виходити за межі компетенції того, хто приймає рішення; тобто відповідність його різним правовим нормам

Предмет праці менеджера – це система виробничих відносин у процесі створення товарів (послуг), призначених для потреб ринку.

Принципи менеджменту – це основні правила, ідеї, норми поведінки розроблені управлінською та практикою, дотримання яких гарантує ефективне управління виробничо-госп. та соціальною діяльністю організації.

Принципи менеджменту – це основні правила, ідеї, норми поведінки розроблені управлінською та практикою, дотримання яких гарантує ефективне управління виробничо-госп. та соціальною діяльністю організації.

Принципи менеджменту – це основні правила, ідеї, норми поведінки, розроблені управлінською наукою та практикою дотримання яких гарантується єфективне управління виробничо-господарською і соціальною діяльність організації.

Принципи управління – це це основоположні закономірності й правила поведінки керівників при здійсненні ними управлінських функцій.

Процедура – це декілька послідовно виконуваних дій, здійснюваних конкретним виконавцем.

Робоче місце працівника – це частина простору, пристосована для виконання працівником (групою працівників) свого виробничого завдання.

Розпорядження — це акт управління, вимога до підлеглих для вирішення окремих питань, їх видають заступ­ники директора, голови правління, керівники служб у межах наданих їм законом прав, які записані у Положенні про лінійні або функціональні підрозділи організації.

Сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам.

Система — множина взаємопов'язаних елементів, відокремлена від середовища і яка взаємодіє з ним, як ціле.

Система – сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів, яка має на меті досягнення певних цілей та ґрунтується на принципах самоорганізації, синергії і розвитку.

Система контролювання– це комплекс елементів і відносин, які забезпечують здійснення контролювання як функції менеджменту.

Складність зовнішнього середовища – це число факторів, на які організація зобов’язана реагувати, а також рівень варіативності кожного фактора. Складнішою є робота тієї організації, на яку впливає більша кількість факторів.

Стратегія – це генеральна довгострокова програма дій та порядок розподілу пріоритетів та ресурсів організації для досягнення її цілей. взаємозв’язаний комплекс дій, які здійснює фірма для досягнення своїх цілей з урахуванням власного ресурсного потенціалу, а також факторів і обмежень зовнішньо середовища.

Стратегія – це детальний всебічний комплексний план управління фірмою, спрямований на зміцнення її позицій, задоволення споживачів і досягнення поставлених цілей.

Стрес – це стан, спричинений великими або малими обсягами робіт, необхідністю людей зживатися між собою, конфліктом, невизначеністю ролей, безцільністю існування, відсутністю важливої справи, фізичними, психологічними та іншими факторами.

Суб'єкти управління - персонал, функціональні служби, структурні підрозділи, спеціально створені органи, які впливають на систему управління з метою забезпечення її функціонування.

Тактика -це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах.

Технологія – це сукупність знань, відомостей про послідовність окремих виробничих операцій у процесі виробництва чого-небудь

Технологія – це це наука («корпус знань») про способи (набір і послідовність операцій, їх режими) розв'язання задач людства за допомогою (шляхом застосування) технічних засобів (знарядь праці).

Управління – це цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку зі зміною обставин.

Управління – це цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити, його стан або поведінку у зв’язку із зміною обставин.

Управлінська інформація - це інформація, яка вико­ристовується установами, підприємствами, організа­ціями з метою управління їх діяльністю, діяльністю галузей, економіки країни в цілому.

Управлінське рішення – результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, адміністративних, соціально-психологічних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану.

Управлінські відносини – це відносини,у які вступають люди у процесі здійснення функцій управління. Основою їх формування служать цілі та функції управ ління.

Управлінські рішення – це результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, соціально-психологічних, адміністративних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану.

Формальні організації - це такі організації, в яких діяльність людей організовується свідомо й регламентується певними законами, наказами, обов'язками і т.д

Функції менеджменту – це види цілеспрямованої діяльності щодо керованого об’єкта, зумовлені кооперацією і поділом праці серед управлінського персоналу.

Функції менеджменту – це відносно відокремлені напрями упр.діяльності, які забезпечують управлінську дію.

Цілі – це конкретний стан окремих характеристик організації, якого вона прагне досягти протягом певного терміну.

Ціль – це опис майбутнього стану організації, відправний пункт при розробленні та прийнятті планів і управлінських рішень, засіб мотивації працівників і контролю результатів діяльності колективу організації та кожного працівника зокрема.

Швидкість зовнішнього середовища – це міра рухливості зовнішнього середовища, з якою відбуваються зміни цього середовища

Дата добавления: 2015-09-29