__ А час же був такий буремний!

______ А час же був такий буремний!

______ Як у страшному сні… Бої нескінченні і вдень і вночі… Постійні зміни урядів…

______ Іноді ранком виходиш на вулицю і не знаєш, яка там влада… Чи можна вишиванку одягати, адже за неї часом і кулю можна отримати…

______ Та незважаючи на всю цю веремію, майстерня Бойчука, не припиняла своєї роботи.

______ І наш професор дуже часто ходить з своїм великим портфелем, а там повно рідкісних книг з мистецтва… Старовинні ілюстрації, новітні журнали...

______ Та чого там тільки нема… І він будь де збирає нас і показує нам усе це… Добро...

______ …Ці раритети. В цьому теж була своєрідність методу Михайлу Львовича.

______ Ми всі – його учні – були виключно під його впливом. А дехто, такі, наприклад, як Падалко і я, просто схилялись перед його авторитетом.

(МБ. Дістає з портфеля книги, ілюстрації роздає учням, одні дивляться стоячи, інші підсідають до нього)

______ А він… Скрізь був однаково врівноважений. Завжди зосереджений, похила постава, зодягнутий не „за останньою модою”, з простим, майже селянським завжди трохи засмученим обличчям.

______ Він не міг промовляти публічно.

______ Всім відомо, що я зовсім не оратор…

______ Був безпорадний на загальних студентських чи професорських зборах...

______ Зате стислий і конкретний в роботі, серед своїх учнів.

______ Михайло Львович дає поради і своїм учням й не своїм.

______ Він тримається мов наш добрий товариш.

МБ. Мистецтво у своїй досконалій формі не є досягненням однієї людини чи одного народу, і не може воно сягнути справжніх висот, коли воно ізольоване. Мистецтво виростає на ґрунті національному, але якщо воно велике, воно стає загальнолюдським, вселюдським. Це як вода, що скрізь просочується і для всіх однакова.

______ Та й помешкання Бойчуків було завжди відкрите для студентів.

______ А тут здавалося саме життя єднало „бойчукістів”. В Києві – денікінці, не працює жодна установа, в Академії мистецтв забрали приміщення.

В.С. …і тоді ми - молоді художники перебралися всі до невеличкого будинку свого вчителя на вулиці Татарській, 25.

Т.Б. На Татарці й жили деякий час великим дружним колективом.

______ Тимко, і тут проявляє свій особливий талант, талант господарювання, він прибирає, пере, топить, куховарить, іноді варить вареники на всю нашу майстерню.

С.Н. А сам Михайло вже керує і навчанням, і роботою, й самим побутом.

(сидять хто де, на стільцях, ящиках, на підлозі. Софія і Тимко розносять чай, хтось питає „А вареників сьогодні немає?” Тимко:”Вчора ж були вареники.” Хтось ставить пляшку)

______ А це що? (помітивши пляшку) Я питаю хто це приніс?

______ Та це квас! (всі сміються)

______ Ну вибач… А то я подумав… Адже деякі художники штучно створюють собі натхнення. Подивіться роботи старих майстрів. Вони давно померли, а їхнє мистецтво і досі живе… В чому їх секрет, як гадаєте?

О.П. Мабуть в тому, що вони творили душею.

СН. Духовність завжди була першоосновою великих майстрів.

Ів.Лип. Особливо це було пов’язано з іконописною практикою. В момент творення ікони ченці суворо дотримувалися ритуалу – довго постилися, молилися, і вже потім приступали до роботи. Тільки тоді ікона може випромінювати духовну силу. Тоді, як свідчать письмена, рукою і пензлем митця водить Бог!

МБ. Що то син митрополита! Дійсно, в середні віки були розроблені цілі трактати, як художник повинен поводитися, навіть, що їсти. Ну, спасибі, дуже смачні пиріжки.

(всі дякують, підводяться. Тиміш бере бандуру)

М.Б. А тепер до праці! І запам’ятайте, збудження нервів алкоголем, наркотиками – нетерпимо свинство, це заважає роботі митця.

Т.Б. А співи не завадять роботі?

М.Б. Навпаки. Хороша пісня надихає. (♫ заспівують ліричну українську пісню).

МБ. Перед нами стоять величезні завдання. Ми будемо будувати міста, розписувати будинки – творити велике мистецтво! Маємо формувати єдиний національний художній стиль, в якому кожен вид мистецтва (архітектура, скульптура, живопис, декоративне мистецтво, мистецтво слова, музики, руху) – все буде підпорядковано загальній ідеї!

СН. Він готував майстрів саме до такої всеохопної титанічної роботи.

_____ _? І ми молоді – намагались осягнуть весь огром цих завдань.

В. Та дійсність жорстоко перерве ці намагання.

(йде музика)

В1. Остаточно перемагають більшовики. Встановлюється Радянська влада. Щоправда, в українській культурі ще певний час триває піднесення, яке назвуть „культурним відродженням”, „Ренесансом”.

В2. Більшість митців, коли не здійснилися їхні надії на самостійну державу, сподіваються саме завдяки розвиткові культури зберегти національну ідентичність.

______ Про цей період скажуть мистецтвознавці:

______ „Навіть на інші дужчі індивідуальності Бойчук зумів вплинути так, що головні напрямки сучасного українського мистецтва пішли майже всі без винятку шляхом монументалізму”. (Художній критик і відомий графік Павло Ковжун).

______ Але відродження українського в Україні та ще й у модерністських формах...

_______ Це суперечило магістральним ідеологічним планам і настановам партії переможців.

______ Бойчук та його школа опиняються в епіцентрі непримиренної полеміки.

______ З одного боку – світове визнання, високі оцінки, великі замовлення. І разом з тим все тугіше затягувався зашморг демагогічних звинувачень, політичного компромату, брутальної, розгнузданої критики і цькування.

______ Митці впритул були підведені до критичної межі – і самі бойчукісти, і ті, хто намагався їх захистити.

(На цих словах з глибини на перший план порожньою сценою йде Оксана закутана в накутану українську хустку)

О.П. Цей тиск почався ще в кінці 20-х років, вже відбувалося, ну – це, як перед виверженням вулкану...і в нашій групі „бойчукістів” запанували нерадісні настрої...Саме тоді я отримала запрошення в Москву на викладацьку роботу. Порадилась з Михайлом Львовичем, він сказав: „Ну що ж...поїдь. Може звідти допоможеш нам. Поїдь...поїдь на якийсь рік...”

В1. Поїхала, та часто бувала в Україні, на окремі замовлення Михайло Львович мене запрошував, а потім знов у Москву. (♫ фокстрот, кілька пар танцюючи заповнюють сцену.)

_____ І от якось 1936 року Оксана Павленко відпочивала в Сухіничах в будинку відпочинку під Москвою.

(Оксана скидає хустку і приєднується до танцюючих)

О.П. Великий палац князів Волконських – просторий, красивий. Тут чудово. Сьогодні у нас бал маскарад, ми багато танцюємо. Якраз гостює тут Ліон Фейхтвангер з дружиною. Їх пригощають, подають на стіл кілька сортів вин. Ну, нам того не пропонували, але всі ми танцювали, співали, веселились від душі. Я тоді дуже сміялась. Давно я так не сміялась. (різко затихає музика, обрив) Коли підходить одна маска і шепоче на вухо...

В. А ти знаєш, що в Україні всіх ваших заарештували?

(музика)

О.П. І як я не вмерла на місці. Одчинились двері - горобина ніч… Одчинились двері – всі шляхи в крові.

(♫ грізна музика. Відходить з ведучим, всі танцюючі з жахом відступають назад. Сцена порожніє, з’являються троє – по центру М. Бойчук, по один бік А.Гербурт, по другий – Софія Налепинська)

В. В Україні вже дійсно були заарештовані Василь Седляр, Іван Падалка, Іван Липківський… А на початку листопада, на Харківському вокзалі прощалися двоє – Михайло Бойчук і вона – його велике запізніле кохання – Алла Гербурт.

АГ. Михайло жив тоді у Києві, але часто приїздив до Харкова...тут він вів переговори відносно наступної роботи...

МБ. Але більше для того, щоб з тобою зустрітись...

АГ. Тут у нього ще була кімната в червонозаводському театрі. Подовгу в Харкові не залишався...швидко від’їздив.

МБ. Не хотів створювати враження, ніби – то ховаюсь – тікаю.

АГ. Можливо мав надію, що його не заарештують.

МБ.... бо не відчував за собою провини.

АГ. Я проводжала його до київського потяга...

МБ. Сумне було прощання...

АГ. Обставини життя не упорядковані...

МБ. Майбутнє не з’ясоване і загрозливе.

АГ. Після довгого чекання на потяг, що запізнювався, ми попрощалися. Цього року – назавжди...

В. Драматизм загальної ситуації політичних гонінь посилювався ще й невпорядкованістю обставин особистого життя, що розтерзувало його чесну цілісну душу навпіл...

СН. В Харкові залишилась молода, кохана жінка, яка доношувала під серцем його дитину...

АГ. А в Києві чекала на нього дружина, яку він теж любив, яка все життя була його вірним другом і пішла за ним, спаливши за собою всі мости.

(музика)

СН. У Києві Михайла востаннє бачили біля руїни зруйнованого більшовиками Михайлівського собору, - сюди не раз він приходив з нашим сином Петром, сюди водив усіх нас бойчукістів, цього разу прийшов сюди один.

(музика)

______ А в кінці місяця 26 листопада 1936 року його було заарештовано.

______ Якими словами живописати ці дні, тижні і місяці життя в’язня, якого пускали на так званий „конвеєр” і починались ходіння колами пекла, коли слідчі цькували в’язня, методично підступно переформовуючи його самосвідомість в образ „Затятого ворога народу”.

______ Але ж ми нічого не знаємо про застосування психотропних препаратів, нам нічого не відомо про вживання якихось... спеціальних методів впливу...перед кожною новою відповіддю...Ми цього ніколи не дізнаємось.

______ Джерела про це мовчать.

(конвоїри виводять МБ за куліси, вводять знову з іншого боку)

______ Можемо хіба що уявити ту розпуку, якою було сповнене його єство, коли приводили його після допиту у камеру.

МБ. Я в усьому зізнався, з усім...погодився?...усе підписав... А вона там… Чекає…

______ На його прохання слідчий дозволяє написати листа на волю. (конвоїр кладе на стіл папір і олівець)

МБ. (пише і повторю вголос) Дорога Аллочко! Так склалося, що в найтрудніший для тебе час ти оставлена на свої власні сили. Дуже прошу тебе, - будь витривала духом, не піддавайся розпачу. Я душею, почуттями близько тебе, хоч не можу зараз з тобою бачитись. Мене мучить... (з іншого боку з’являється АГ з листом в руках)

АГ. (читаючи лист) Мене мучить свідомість, що ти в таку хвилю не можеш надіятись на мене, на мої заботи. Прошу тебе дуже, не зважай на ложний стид і пиши мені – як твоє здоровлє? Що зараз з тобою діється?..За мене не турбуйся! Я почуваю себе... добре. Читаю і пробую дещо рисувати. Та багато думаю! Бувай здорова! Не падай духом. М. Бойчук

В 1. Цей лист було датовано 7 грудня 1936 р.

АГ. Поки дійшов твій лист, Михайле, у нас уже є донечка! Вітаю тебе з її народженням!

В 1. Донечка яка народилась 10 грудня і яка ніколи не побачить свого батька.

АГ. Як ти і просив – я назвала її Ганнусею.

СН. Вона назвала її Ганною. Очевидно на честь твоєї матері. Наш син Петро ще не знає що у нього з’явилась сестричка… Про це ти, мабуть сам йому скажеш.

______ Але… Михайло своєму синові вже нічого не зміг сказати.

В 1. 13 липня 1937 року бойчукісти як вороги народу були засуджені до вищої міри покарання – розстрілу.

В 2....і того ж дня в приміщенні інституту шляхетних панянок, (пізніше названого Жовтневим палацом) – „приговор был приведен в исполнение”.

В 1. Вирок було виконано, були розстріляні: Михайло Бойчук, Василь Седляр, Іван Падалка, Іван Липківський, Софія Налепінська – Бойчук, як полька – шпигунка, дружина „ворога народу” була страчена 11 грудня 1937 року. Їхню долю розділила більшість митців – бойчукістів. ______ Мистецька творчість бойчукістів стала одним з вершинних досягнень культурного відродження двадцятих років в Україні.

(♫ Починається світла небесна музика)

______ В особі Бойчука і його школи людство втратило талановитих митців – мислителів, метою творчості яких була організація такого гармонійного життєвого середовища, яке сприяло б духовному вдосконаленню людини, всього світового простору.

______ І все-таки – стримаймо сльози!

_______ Адже віщий спалах і подвижництво бойчукістів можна вважати знаменням Божим!

_______ Вони спромоглися на той сакраментальний пафос, коли нація „приспана”, а дух її витає у високості…

________ Витає і волає до нас – нагадує нам – дбаймо про дух наш, про його відродження.

_______Справа бойчукістів не загинула – їхні ідеї продовжують впливати на сучасне українське мистецтво.

______ Вслухаймось в слова Михайла Бойчука.

МБ. „Коли кінчається зима і напровесні починають з’являтися квіти, їх небагато, але ми знаємо, що прийде весна і квітів буде тисячі. Ми повинні бути щасливими з того, що переживаємо початок весни мистецтва, нас мало, але ми знаємо, що прийде літо.”

Дата добавления: 2015-09-29