Міністерство аграрної політики України

Міністерство аграрної політики України

Полтавська державна аграрна академія

Факультет обліку та фінансів

Кафедра бухгалтерського обліку

контрольна робота

з дисципліни “Облік у банках”

Виконав: студент___ курсу ___групи

ОКР „Бакалавр” спеціальність _________________

____________________________________________

(прізвище, ім’я, по-батькові )

Шифр залікової книжки_________________________

Номери виконаних завдань ______________________

Полтава – 2014

1.Сутність та основні принципи бухгалтерського обліку в банках.

Щоб раціонально вирішувати економічні питання і досягти успіху, банки потребують інформації про те, як найкращим саме чином одержати і використати грошові ресурси. Облікова інформація призначена задовольнити такі запити. Отже, основною інформаційною системою для управління банком є облік.

Бухгалтерський (фінансовий) облік у банках – це складова системи обліку, яка включає сукупність правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції банку зовнішнім користувачам, а також внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.

Таким чином, облік охоплює збирання, оцінювання, тлумачення фінансових даних та звітування про фінансову діяльність банку, кінцевим продуктом системи обліку є фінансові звіти. Отже, бухгалтерський облік забезпечує своєчасне й повне відображення всіх операцій банку та надання користувачам інформації про стан активів і зобов'язань, власний капітал, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Для прийняття правильного рішення стосовно діяльності банку в майбутньому зацікавленим особам необхідно враховувати інформацію про минулі події, які мали відношення до діяльності банку. Таку інформацію також надає облік.

Облік забезпечує зворотний зв'язок за кожним прийнятим рішенням, і фінансові звіти, які періодично складаються для зацікавлених осіб, містять у собі відомості про економічні наслідки раніше прийнятих рішень.

Управління банком полягає в прогнозуванні основних параметрів розвитку банківського бізнесу. До елементів управління належать:

• планування як процес визначення стратегічних та тактичних цілей розвитку банківського бізнесу;

• процес вирішення структурної побудови банку, визначення функцій і характеру діяльності структурних підрозділів та делегування їм певних повноважень;

контроль як процес вимірювання та оцінювання реального стану виконання накреслених завдань порівняно з заданими параметрами, визначення відхилень та внесення коректив;

• управління персоналом – визначення потреби в кадрах, зарахування на посаду, підвищення кваліфікації тощо;

• мотивація – управління поведінкою людей з метою досягнення накреслених завдань.

Тому облікова інформація необхідна широкому колу користувачів – внутрішніх та зовнішніх – для прийняття відповідних рішень.

До внутрішніх користувачів економічної інформації належать: акціонери банку, рада банку, правління банку, внутрішні аудитори банку, працівники банку. Вони використовують інформацію з метою планування, оцінювання та контролю за щоденними операціями банку, зокрема, за використанням його ресурсів відповідальними за це особами.

Зовнішні користувачі – це Національний банк України, наявні та потенційні кредитори і банки-кореспонденти, наявні та потенційні клієнти (вкладники) й інші користувачі. їм ця інформація потрібна для оцінювання минулих та майбутніх результатів діяльності банку.

Таким чином, є постійний взаємозв'язок бухгалтерського обліку і управління діяльністю банку

Отже, практика бухгалтерського обліку спрямована на об'єктивне визначення й відображення фінансових результатів діяльності банку, його фінансового стану, ринкових ризиків; урахування впливу ринку на діяльність банку.

Важливим є розуміння основи національної системи обліку, яка базується на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах бухгалтерського обліку. Облікова система, яка створюється відповідно до міжнародних стандартів, сприяє розвитку процесів економічної інтеграції країн, реалізації спільних проектів, зміцнює довіру інвесторів.

Бухгалтерський облік у банках ґрунтується на таких принципах:

• повне висвітлення – усі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків;

• превалювання сутності над формою – операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх сутності та економічного змісту, а не лише за їх юридичною формою;

• автономність – активи та зобов'язання банку мають бути відокремлені від активів та зобов'язань власників цього банку та інших банків (підприємств);

• обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, відповідно до яких активи та/або дохід не завищуватимуться, а зобов'язання та/або витрати не занижуватимуться;

• безперервність– оцінка активів банку здійснюється на основі припущення, що його діяльність триватиме в неосяжному майбутньому. Якщо банк планує скоротити масштаби своєї діяльності, це має розкриватися у фінансових звітах;

• нарахування та відповідність доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду потрібно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

• послідовність – постійне (з року в рік) застосування банком обраної облікової політики. Зміна методів обліку потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;

• історична (фактична) собівартість – активи і пасиви обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення.

2.Сутність і класифікація валютних операцій комерційних банків.

Розпочати діяльність на валютному ринку банк має право за наявності ліцензій або письмового дозволу, що надається НБУ. Будь-який банк, котрий офіційно зареєстрований на території України, має банківську ліцензію й отримав письмовий дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів, називається уповноваженим банком.

Найпоширенішими валютними операціями, що виконуються банками, є:

1) Неторговельні операції:

з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти фізичними особами;

з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти фізичними особами;

приймання готівки на інкасо;

видача дозволу на вивіз валюти;

конвертація валюти за дорученням клієнта;

операції з чеками та платіжними картками;

операції за переказами в іноземній валюті.

2. Операції з торгівлі іноземною валютою на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ):

укладання угод з метою хеджування ризиків;

укладання угод з метою отримання спекулятивного при­бутку;

укладання угод з метою виконання доручень клієнтів;

укладання угод для виконання власних зобов’язань банку;

укладання угод купівлі однієї іноземної валюти за іншу.

3. Операції в іноземній валюті, що виконуються за дорученням клієнтів банку:

відкриття та обслуговування поточних і вкладних (депозитних) рахунків суб’єктів підприємницької діяльності в іноземній валюті;

відкриття та обслуговування поточних і вкладних (депозитних) рахунків фізичних осіб в іноземній валюті;

надання кредитів в іноземній валюті.

В Україні проведення валютних операцій регулюється Декретом Кабінету Міністрів «Про валютне регулювання і валютний контроль». У ньому визначено принципи здійснення юридичними і фізичними особами валютних операцій.

Учасники (суб’єкти) валютних операцій за цим Декретом розподіляються на дві категорії – резиденти і нерезиденти.

Об’єктами валютних операцій є валютні цінності, до яких відносять:

іноземну валюту, цінні папери в іноземній валюті (чеки, векселі, облігації);

інші боргові зобов’язання, виражені в іноземній валюті;

дорогоцінні метали – золото, срібло, платина, природні дорогоцінні каміння.

Операції з валютними цінностями поділяються на два види:

1) поточні валютні операції;

2) операції, пов’язані з рухом капіталу.

До поточних валютних операцій відносяться: розрахунки за товари, роботи і послуги; за експорт та імпорт; перекази; погашення (сплата) короткострокових кредитів тощо.

До капітальних валютних операцій відносяться: прямі інвестиції, тобто вкладення в статутний капітал підприємств; портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів; довгострокове кредитування тощо.

Операції в іноземній валюті, розрахунки за якими проводяться в короткий термін, що не перевищує двох робочих днів, називають операціями спот.

Операції в іноземній валюті, розрахунки за якими здійснюються після двох робочих днів від дати укладання відповідного контракту до дати, зазначеної в контракті, називають форвардними операціями.

Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат).

Відображення операцій в іноземній валюті за балансовими рахунками здійснюється на дату валютування в подвійній оцінці, а саме в номінальній сумі іноземної валюти та в гривневому еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют.

Усі монетарні статті в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют на кожну наступну після визнання дату балансу.

Немонетарні статті в іноземній валюті, що обліковуються за собівартістю, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату визнання (дату здійснення операції).

Немонетарні статті в іноземній валюті, що обліковуються за справедливою вартістю, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату визначення їх справедливої вартості.

Дебіторська заборгованість з придбання оборотних і необоротних активів за іноземну валюту та кредиторська заборгованість з продажу оборотних і необоротних активів за іноземну валюту відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату їх виникнення і не переоцінюються під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.

Кредиторська заборгованість з придбання оборотних і необоротних активів за іноземну валюту та дебіторська заборгованість з продажу оборотних і необоротних активів за іноземну валюту переоцінюються під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.

Переоцінка (перерахунок залишків за рахунками в іноземній валюті в еквівалентні суми в гривнях за офіційним курсом гривні до іноземних валют) усіх монетарних статей балансу в іноземній валюті здійснюється під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.

Переоцінка залишків в іноземній валюті за балансовими рахунками з обліку нарахованих доходів та витрат здійснюється під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.

Переоцінка доходів і витрат майбутніх періодів в іноземній валюті за монетарними активами та зобов’язаннями здійснюється під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют до часу їх визнання (відображення за рахунками доходів і витрат у відповідному звітному періоді).

Доходи і витрати майбутніх періодів в іноземній валюті за немонетарними статтями не переоцінюються в разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.

Здійснення переоцінки рахунків в іноземній валюті в кінці звітного місяця у разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют у вихідні дні залежить від встановленого операційного дня комерційного банку та дати складання балансу. В установах банків операційний день у вихідні дні не відкривається, тому звітність надається за останній операційний день за відповідним курсом.

Нереалізований фінансовий результат від торгівлі іноземною валютою протягом місяця обліковується за окремими аналітичними рахунками, у розрізі кодів валют, балансового рахунка №6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами». В останній день звітного місяця реалізований результат переноситься на окремий аналітичний рахунок цього балансового рахунка.

При визначенні реалізованого фінансового результату установ банку сума реалізованої валюти множиться на різницю між середньозваженим курсом продажу та середньозваженим курсом, за яким вона була придбана.

Для обліку операцій з банківськими металами та складання фінансової звітності використовуються офіційні (облікові) курси банківських металів, установлені Національним банком України.

Переоцінка залишків банківських металів здійснюється під час кожної зміни офіційного курсу гривні до банківських металів.

Облік банківських металів у касових вузлах та операційних відділах установ банків за операціями з фізичними та юридичними особами здій­снюється за окремими аналітичними рахунками балансового рахунка №1101 А «Банківські метали в банку», у територіально відокремлених безбалансових відділеннях – за балансовим рахунком №1102 А «Банківські метали у відділенні банку». Пересилання банківських металів між устано­вами банку відображається в бухгалтерському обліку за балансовим рахунком №1107 А «Банківські метали в дорозі».

3.Управлінська звітність банків.

Ринкові відносини і посилення конкуренції у сфері банківської діяльності зумовили посилення аналітичної функції бухгалтерського обліку та її реалізацію через ведення управлінського обліку та формування управлінської звітності.

Управлінський облік - це процес ідентифікації, оцінки, збору, аналізу та інтерпретації інформації, необхідної керівництву та менеджерам для управління банком. Тому у системі управлінського обліку передбачається складання внутрішніх звітів для потреб планування, контролю, аналізу й оцінки, що допомагає приймати обґрунтовані рішення за стандартних і нестандартних ситуацій.

У положенні «Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» надано таке визначення управлінської звітності:

«Управлінська звітність - це звітність про стан та результати діяльності банку, яка використовується керівником (Правлінням банку) для планування, контролю та прийняття відповідних управлінських і економічних рішень», а метою управлінської звітності є надання можливості оперативно управляти банківськими ресурсами та оцінювати ризики.

Загальні методологічні підходи до організації процесу формування управлінської звітності в банках України визначені у Методичних рекомендаціях щодо організації процесу формування управлінської звітності в банках України.

Управлінська звітність містить фінансові, операційні та інші нефінансові показники діяльності банку за різними об'єктами управління, тому її формування потребує більш детальної інформації, ніж та, що подається у фінансовій звітності, тому у банку може виникнути потреба в розширенні внутрішнього плану рахунків з метою деталізації обліку доходів і витрат, резервів, активів та зобов'язань за об'єктами управління. Ефективно сформована система управлінської звітності дає можливість керівникам усіх рівнів отримувати дані, потрібні для прийняття рішення в оптимальний строк.

Управлінська звітність повинна давати можливість порівнювати фактичні дані із запланованими, перевіряти на відповідність фактично досягнуті результати установленій меті та цілям діяльності банку, бути достатньою для проведення моніторингу основних показників діяльності, а також вчасно виявляти значні відхилення.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо організації процесу формування управлінської звітності в банках України банку рекомендовано регулярно складати повний пакет управлінської звітності та щонайменше раз на місяць подавати його виконавчому органу банку, а також готувати спеціальні (щоденні, щотижневі, щомісячні) управлінські звіти, з метою здійснення поточного управління ризиками та операційною діяльністю.

Управлінська звітність має розкривати інформацію про:

? фінансові результати діяльності банку;

? ризики та результати управління активами і зобов'язаннями;

? результати діяльності, пов'язані з продажем продуктів і послуг;

? управління матеріальними та трудовими ресурсами;

? відхилення фактичних результатів діяльності банку від планових

показників банку та надання поновлених прогнозів щодо очікуваних

результатів;

? моніторинг стратегічних ключових показників діяльності банку.

Управлінська звітність складається відповідним підрозділом банку шляхом корекції та деталізації фінансової звітності, наприклад, виключенням залишків за взаємними розрахунками при консолідації; перекласифікацією за суттю значних сум, що обліковуються на транзитних та технічних рахунках або корекцією відповідності звітних періодів тощо.

Податковий облік ведеться з метою нагромадження даних про валові доходи та валові витрати і використовується для складання податкової звітності.

Порядок складання декларації про прибуток банку та інших форм податкової звітності встановлюється Державною податковою адміністрацією України. Достовірність даних податкової звітності підтверджується підписами керівника банку і головного бухгалтера та засвідчується печаткою. Основним нормативним актом. який регулює питання оподаткування є - Податковий кодекс України.

Порядок ведення податкового обліку визначається банком самостійно, але при цьому податковий облік має бути відокремлений від фінансового обліку та передбачати можливість внесення змін у будь-які операції.

Банк є платником таких податків, як: податок на прибуток, податок з власників транспортних засобів, податок на землю, ПДВ, відрахування до фонду гарантування вкладів фізичних осіб (якщо є учасником фонду), єдиний соціальний внесок, а також таких місцевих податків, як: комунальний податок та податок з реклами.

Банк зобов'язаний за кожним податком, платником якого він є, за звітний період подавати податкові декларації до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з Податковим кодексом, податкова декларація або розрахунок - документ, що подається платником податків, у т.ч. відокремленим підрозділом, контролюючому органу в строки, визначені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку (збору). Додатки до декларації є її невід'ємною частиною. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Разом з податковою декларацією до органу державної податкової служби подається квартальна або річна фінансова звітність. У складі фінансової звітності платники податку визначають тимчасові та постійні податкові різниці. Якщо податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, то податкова декларація за останній податковий період прирівнюється до річної, а річна податкова декларація не подається. Податковим періодом можуть бути календарний рік, календарний квартал, календарний місяць, календарний день.

Однією з основних форм податкової звітності банку, є декларація з податку на прибуток банку. Починаючи з 1 січня 2012 року банківські установи, які є платниками податку на прибуток підприємств, складають звітність наростаючим підсумком з початку року. Форма Податкової декларації банку має основні узагальнюючі рядки, складові яких розкриваються у відповідних додатках. Окремо визначаються операційні доходи та витрати банківських установ.

Декларація має наступні 14 додатків:

доходи від операційної діяльності банківських установ;

розрахунок фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами;

інші доходи банківських установ;

розрахунок доходів та витрат, пов'язаних з урегулюванням сумнівної (безнадійної) заборгованості;

витрати від операційної діяльності банківських установ;

інші витрати банківських установ;

розрахунок амортизації;

розрахунок витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості витрат товарів (робіт, послуг), придбаних у нерезидентів, що мають офшорний статус;

розрахунок податку на прибуток, отриманий від діяльності, що підлягає патентуванню;

розрахунок зменшення нарахованої суми податку на прибуток;

розрахунок податку на прибуток, що сплачується до бюджетів

територіальних громад за місцезнаходженням відокремлених підрозділів;

розрахунок авансового внеску з податку на прибуток на суму виплачених дивідендів;

звіт про виплачені нерезидентам доходи та утриманий з них податок;

розрахунок податкових зобов'язань за період, у якому виявлено помилку(и).

За неподання, порушення строків подання, порушення порядку заповнення та за недостовірність інформації наведеної у податковій звітності банки несуть відповідальність.

Література

1. Банківські операції / О. В. Васюренко: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2001.

2. Васюренко О. В. Облік і аудит в банках. – К.: Знання, 2006. – 596с.

3. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. №2121-ІІІ.

4. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджена Постановою Правління НБУ № 280 від 17.06.2004 р.

5. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затверджена Постановою Правління НБУ №492 від 12.11.2003 р.

6. Інструкція про ведення касових операцій банками в Україні, затверджена Постановою Правління НБУ №174 від 01.06.2011 р.

7. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затверджена Постановою Правління НБУ №481 від 27.12.2007 р.

8. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, затверджена Постановою Правління НБУ №358 від 3.10.2005 р.

9. Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затверджена Постановою Правління НБУ №480 від 20.12.2005 р

10. Кіндрацька Л. М., Семеніченко Ю. К., Тюхляєва М. Ю. Облік у банках: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2006. – 404 с.

Дата добавления: 2015-08-29