Маркетингова цінова політика 2 страница

18. Цілеспрямованість цінової політики.
Для розроблення відповідної цінової політики підпр-во має чітко визначити цілі ціноутворення. Вони виливають з аналізу становища підпр-ва на ринку та його загальних цілей на цьому ринку. Отже, цілі ціноутворення не повинні розглядатися як окремо взяті. Вони покликані сприяти успішному здійсненню маркетингової стратегії підпр-ва.
Політика ціноутворення може переслідувати різні цілі: *максимізація поточних прибутків; *лідерство в якості товарів; *лідерство на ринку; *збереження зайнятих позицій. Мета максимізації поточного прибутку досить поширена за умов, коли: *підпр-во пропонує унікальні товари, відсутні в конкурентів; *попит на ті чи інші товари значно перевищує пропозицію. В умовах високої насиченості ринку може виникнути ситуація, коли підпр-во буде зацікавлене збувати свої товари за будь-якою ціною з метою мише втримати позиції на ринку. Цілі політики, розраховані на завоювання і підтримку лідерства на ринку, реалізується на ранніх стадіях ЖЦТ-новинок. На основі точного визначення структури витрат розраховуються такі нові ціни, які дають змогу досить тривалий час працювати з достатнім прибутком, доступні споживачам і не викликаютьбажання в конкурентів поборотися з лідерство на ринку. Обираючи цілі цінової політики, спрямовані на досягнення лідерства за якістю товарів, підп-ва прагнуть перевершити конкурентів шляхом максимального поліпшення якісних характеристик виробів. Поліпшення якості товарів означає й підвищення ціни на них. І якщо таке підвищ.розглядається споживачами як цілком припустиме, то підпр-во тоже з успіхом відійти від конкурентної боротьби.

19. Проведення політики цінової або нецінової конкуренції.
Існують такі методи конкурентної боротьби: 1)цінова конкуренція; 2)нецінова конкуренція; 3)злоченна конкуренція.
Цінова конкур. хар-ся зниженням товарної ціни. Викор. на ринках з високою еластичністю попиту. Є такі види:
*предметна цінова конкур. – продавець відкрито сповіщає про зниж. цін на свій товар.
*скрита цінова конкур. – виробник-продавець утримує стабвльну ціну на свій товар і в той же час збільшує якість послуг та обслуговування. Викор. підпр-вами, які не стабільні (для виживання).
Нецінова конкур. хар-ся тим, що на першому плані стоїть висока надійність товару, сучасний дизайн. Може відбув не тільки поставка продукції “під ключ”, але й випуск, в тому числі монтаж. Передбач. стимулювання збуту; розширення частки у ринку.

20. Основні недоліки цінової політики вітчизняних підприємств.
Керівники вітчизняних підпр-в змушені приймати рішення з ціноутворення в умовах невизначеності наслідків таких рішень. Невизначеність часто пов’язана не стільки з недосконалістю господарського механізму і законодавства, скільки із браком економічних, комерц. знань і практичного досвіду. Така ситуація призводить до того, що багато підпр-в внаслідок недостатнтого аналізу критичних для виживання факторів зовнішнього середовища постійно змушені працювати в умовах підвищ. ризику.
Компанії, що пропонували одну марку на масовому ринку, програвали порівняно з фірмами, які пропонували дорогі і дешеві товари різним сегментам ринку.

21. Особливості формування цінової політики підприємств в умовах регіонального ціноутворення.
Залежно від території дії розрізняють такі ціни: 1)ціни єдині; 2)ціни регіональні (зональні, місцеві, тощо).
Єдині ціни встановл-ся і регул-ся держ. органами. Йдеться про такі види продукції і послуг, як газ, електроенергія, тр-т, квартплата та ін.
Регіональні і місцеві ціни регул. Регіональними органами влади та управління. В проуесі формування ці ціни орієнт-ся на витрати виробництва та реалізації, що склад. в даному регіоні. Регіональними є ціни і тарифи на переважну більшість надаваних населенню комунальних і побутових послуг.
Також розрізняють:
1. ціни внутрішнього ринку, що спираються на величину національної вартості товару. Ціни внутрішнього ринку залежать: *від рівня продуктивності праці, *від стр-ри націонольного в-ва, *від внутрішніх макроекон. показників держави.
2. Ціни світового ринку. Світові ціни спираються на інтернаціональну вартість на на безліч інших факторів. Світові ціни – це, як правило, “ціна продавця” в основних центрах експорту даного товару і “ціна покупця” в найважливіших центрах імпорту його.

22. Взаємозв”язок державної цінової політики і політики підприємства в умовах вітчизняного ринку.
Державна цінова політика має буть зорієнтована на встановлення партнерських економічних відносин між виробниками та споживачами продукції. Реально це проявляється в розробці та прийнятті відповідних законів, що визначають основні правила поведінки суб’єктів на ринку. Такий підхід сприяє створенню умов для здорової конкуренції в процесі реалізації продукції. При цьому держава стримує прагнення окремих підпр-ців нейтралізувати або послабити маку конкуренцію, в законодавчому порядку коригуючи їх комерційну діяльність на ринку, а також захищаючи інтереси споживачів продукції.

23. Особливості використання контролінгу в ціновій політиці.
Контроль у ціноутворенні – вимірювання та аналіз результатів виконання стратегічних планів цінової політики, а також впровадження дій по їх коригуванню.
В умовах ринку, коли підпр-во самостійно займається питаннями ціноутворення на продукцію, зростанню ефективності його маркетингової діял-ті в процесі реалізації продукції сприяє контроль. Завдяки йому створюються умови для більш гнучкого реагування ціни на зміну кон’юнктури ринку на основі зіставлення планових і реальних обсягів продажів продукції, а також відповідно величин прибутку від її реалізації.
Таким чином, дослідження кон’юнктурних особливостей ринку дає змогу підпр-ву мати уявлення про основні напрями розвитку ринку в прогнозній перспективі, дозволяє визначити основні причині зв’язки між товарним ринком і ціною, розкрити загальні закономірності розвитку процесу ціноутворення в умовах кон’юнутури ринку.

27. Роль зворотнього зв’язку в ціновій політиці.
Процес функціонування цін в єдиній економічній системі характеризується не тільки прямим зв'язком, а й зворотним. Прикладом цьому є зростання в сучасних умовах цін на енергоносії, що викликає відповідне підвищення цін в інших галузях економіки. Як результат, через певний час підприємства паливно-енергетичного комплексу змушені закуповувати у постачальників устат-кування, машини, паливо, сировину та інші матеріально-технічні ресурси за більш високими цінами.
Дослідження системи цін у вітчизняній економіці показали, що взаємозв'язок і взаємозалежність цін у ній визначається трьома основними чинниками:
• єдністю процесу формування витрат у всіх сферах і галузях економіки;
• характером взаємодії всіх елементів ринкового механізму господарювання із сектором державної економіки;
• взаємозв'язком усіх суб'єктів вітчизняної економіки в процесі реалізації продукції.
Дану систему цін залежно від конкретних ознак можна певним чином систематизувати.
Основні ознаки класифікації цін.
• Характер економічного обороту
• Процес просування продукції до споживача
• Час дії
• Територія дії
• Розрахунок за транспортні послуги
• Новизна продукції
• Зовнішня та внутрішня торгівля
• Ступінь свободи від впливу держави
• Суто ринкові ціни
Така класифікація дає змогу підвищити ефективність діючих цін на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки та створити умови для використання їх у ринковій системі. При цьому дуже важливо чітко визначити функції кожного виду цін.
У процесі реалізації продукції на ринку ефективність маркетингової діяльності підприємства значною мірою визначається рівнем установленої ціни. Залежно від його значення підприємство може відповідно одержувати прибуток або мати збитки. Тому вивчення особливостей впливу маркетингового середовища на процес ціноутворення буде неповним без дослідження механізму його взаємодії з ціною. При цьому окрім контрольованих та неконтрольованих чинників також ураховуються зворотний зв'язок і адаптація Зворотний зв'язок має місце, коли підприємство стежить за характером змін неконтрольованих чинників, оцінює їх сильні та слабкі сторони і приймає конкретне рішення з метою зниження їх негативного впливу. Це дає змогу поліпшити маркетингову діяльність підприємства та забезпечити його Довгострокове існування. Дієздатність та ефективність зворотного зв'язку значною мірою визначається характером інформації про:
• стан неконтрольованого навколишнього середовища підпри-ємства;
• особливості маркетингової діяльності підприємства при реалізації продукції;
• результати даної діяльності при використанні планової ціни
На основі цієї інформації підприємство адаптує свою цінову стратегію відповідно до зміни умов навколишнього середовища. При цьому процес адаптації проявляється в змінах рівня ціни на продукцію підприємства з метою пристосування її до відповідних змін неконтрольованих чинників маркетингового середовища.

30. Цінова тактика підприємства та її роль в системі оперативного управління цінами.
Тактична форма цінової політики передбачає зміну даного рівня ціни згідно з умовами реальної ринкової ситуації. При цьому вона включає в себе відповідні методи вирішення поставлених завдань. Для цінової тактики є характерним постійне коригування рівня ціни пропозиції з урахуванням особливостей зміни ринкової кон'юнктури, зниження інтересу споживачів до продукції підприємства, загострення конкурентної боротьби, коливань індексів цін і змін інших ринкових обставин. При цьому тактичні аспекти цінової політики включають в себе заходи короткострокового і разового характеру, що спрямовані на усунення відхилень між пропозицією та попитом внаслідок непередбачених обставин у процесі реалізації продукції підприємства.
Цінова тактика являє собою процес коригування рівня ціни пропозиції на основі оцінки поточної ринкової ситуації в конкретному короткостроковому періоді з метою досягнення поставленої стратегічної цілі цінової політики. Основне завдання її полягає в забезпеченні запланованої величини прибутку від реалізації продукції на рин-ку. Досягається це активним реагуванням підприємства на зміну ринкової ситуації з використанням адекватних цінових заходів.
При використанні тактичних заходів цінової політики відбувається усунення деформації в діяльності товаропровідної мережі, що виникає внаслідок непередбачених змін на ринку, а також відповідна адаптація ціни пропозиції до умов платежу, обсягу замовлення, типу посередника, вимог споживача тощо. При цьому залежно від ситуації на ринку ціну треба так змінювати, щоб опанувати визначеною часткою ринку, одержати намічену величину прибутку та розв'язувати інші оперативні завдання, що пов'язані з реалізацією продукції у визначеній фазі її життєвого циклу, по суті, забезпечуючи рішення відповідних стратегічних завдань.
При проведенні тактичних заходів цінової політики може використовуватися система знижок і надбавок до ціни пропозиції. Вона в основному зорієнтована на врахування поведінки суб'єктів товаропровідної мережі та кінцевих споживачів продукції.
Цінова тактика дозволяє підприємству враховувати всі особливості конкретної ринкової ситуації в процесі реалізації продукції. Реально це дає йому змогу залежно від характеру коливань кон'юнктури ринку та особливостей поведінки суб'єктів маркетингового середовища змінювати рівень ціни та відповідно орієнтуватися на випуск конкурентоспроможної продукції при оптимальному використанні виробничих потужностей.

31.Варіанти цінової політики.
Більшість малих підприємств завищує ціни на свої товари, що, звичайно, може бути пояснене як високою відсотковою ставкою за кредит і складністю його одержання, динамічними орендними платежами, так і прагненням досягти великих прибутків без істотного збільшення обсягів товарного виробництва. Подібний варіант цінової політики певною мірою виправдується сформованою надзвичайною економічною ситуацією; проте він призводить до скорочення самого виробництва, а в окремих випадках — й до припинення бізнесу в сфері товарного виробництва.
Варіант цінової політики, пов'язаний із заниженням продажних цін, також криє у собі відому небезпеку різкого падіння фінансових показників (штучний прибуток, рентабельність продажів, оборотність коштів та ін.) і неадекватної реакції ринку на спроби різного роду товарної інтервенції. Під загрозою може опинитися й валовий прибуток (маса прибутку), оскільки збереження його вихідного рівня потребує збільшення фізичного обсягу товарообігу і, відповідно, розширення масштабів виробництва товарів і послуг, для чого в господарюючого суб'єкта не завжди є необхідні резерви і можливості.
Один з показників базової рентабельності за продажем (Rо)може бути оцінений як відношення штучного прибутку до продажної ціни (у відсотках):
Ro =По:ро х100.
Зміна рентабельності в результаті проведеної фірмою політики зміни цін може бути визначена чисельно з використанням аналогічних перетворень з індексами ознак.
Отже, кожен крок стратегії ціноутворення можна вивірити, зокрема з позицій рентабельного ведення господарських операції на ринку. Однак ідея прийняття оптимальної та універсальної цінової політики на всі випадки і на всі часи є, найімовірніше, економічною утопією. Ідеальне рішення з установлення продажних цін є ілюзорним хоча б тому, що світ бізнесу сам по собі досить динамічний і складний. Навіть якщо один раз було прийнято абсолютно правильне рішення щодо цін, можуть виникнути і, якправило, виникають нові обставини, що змусять підприємство по-новому глянути на мінливу виробничо-економічну ситуацію та інакше оцінити свої ринкові можливості. У таких випадках завжди доцільно мати на озброєнні яку-небудь дієву концепцію ціноутворення.

33.Сутність та структура оптової ціни підприємства.
Оптові ціни на продукцію промисловості — ціни, за якими реалізується і закуповується продукція підприємств, фірм та організацій незалежно від форм власності в порядку оптового обороту, тобто це ціни, за якими підприємства та організації-споживачі оплачують продукцію постачальницько-збутовим (оптовим) організаціям.
Крім оптової (відпускної) ціни, оптова ціна промисловості містить у собі постачальницько-збутову (оптову) націнку чи знижку і ПДВ. Постачальницько-збутова (оптова) націнка чи знижка це ціна на послугу з постачання та збуту; і як будь-яка ціна,вона має компенсувати витрати постачальницько-збутових чи оптових організацій і забезпечити їм прибуток.
34.Оптова ціна промисловості: сутність та особливості визначення.
Оптові ціни на продукцію промисловості — ціни, за якими реалізується і закуповується продукція підприємств, фірм та організацій незалежно від форм власності в порядку оптового обороту, тобто це ціни, за якими підприємства та організації-споживачі оплачують продукцію постачальницько-збутовим (оптовим) організаціям.

Крім оптової (відпускної) ціни, оптова ціна промисловості містить у собі постачальницько-збутову (оптову) націнку чи знижку і ПДВ. Постачальницько-збутова (оптова) націнка чи знижка це ціна на послугу з постачання та збуту; і як будь-яка ціна,вона має компенсувати витрати постачальницько-збутових чи оптових організацій і забезпечити їм прибуток.Якщо ціни виробників продукції більше тяжіють до виробництва, то оптові ціни промисловості тісніше пов'язані зі сферою обігу (оптовою торгівлею).Різновидом оптової ціни промисловості є ціна біржового товару (чи біржових угод). Така ціна формується на базі біржового котирування і надбавок до неї чи знижок залежно від якості товарів, відстані товару від місця постачання, передбаченого біржовим- контрактом.

35. Особливості використання роздрібних цін в умовах вітчизняної економіки.
Роздрібні ціни — ціни, за якими товари реалізуються в роздрібній торговій мережі населенню, підприємствам та організаціям. Вони є кінцевими; за цими цінами товари вибувають зі сфери обігу і споживаються в домашньому господарстві чи у виробництві. Склад роздрібної ціни характеризується такими економічними елементами: оптовою ціною промисловості; податками (ПДВ, акцизний збір та ін.) і торговою надбавкою чи торговою знижкою. Торгова надбавка складається з витрат торгових організацій та їх прибутку для продовження діяльності. Торгова надбавка встановлюється підприємствами роздрібної торгівлі у відсотках до цін придбання товарів (із ПДВ).
Варто наголосити, що на кожній стадії реалізації (обороту) товару в ціну додатково включається податок на додану вартість, а також акциз (по підакцизних товарах), що сплачується в бюджет підприємством — виробником товару. Слід зазначити, що ПДВ, будучи непрямим податком, утворюється в кожній ланці товароруху та акумулю-ється в роздрібній ціні. Він сплачується кінцевим споживачем. Цей податок, як правило, становить 20%, але існують пільгові ставки його по окремих групах товарів (деякі продукти харчування, медикаменти, товари дитячого асортименту тощо). Частка непрямих податків у ціні досягає 90% (алкогольна продукція); по основних продуктах харчу-вання вона становить 10%. З лібералізацією цін у результаті відриву їх від сформованого рівня витрат виробництва та обігу, за постійного зниження обсягів виробництва в натуральному вираженні ПДВ повністю втратив зв'язок з дійсним процесом зростання вартості й залишається ціновою надбавкою. Поряд з податком на прибуток і митним збором ПДВ і акцизи є основними дохідними статтями бюджетів.
Різновидом роздрібної ціни е аукціонна ціна. Аукціонна ціна — це ціна товару, проданого на аукціоні. Вона може істотно відрізнятися від ринкової ціни (бути у багато разів вища за неї), оскільки відбиває унікальні і рідкі властивості та ознаки товарів і значною мірою залежить від рівня професіоналізму особи, що проводить аукціон.

36. Зміст та особливості використання цін ФАС, ФОБ, КАФ, СИФ.
Ціна, крім витрат виробництва, містить у собі витрати обігу, зокрема витрати з транспортування товарів до покупця.
Особливе місце тут посідають ціни «Інкотермс». Міжнародні правила «Інкотермс» визначають порядок відшкодування транспортних і страхових витрат покупцем і продавцем товарів, а також розподіляють ризик ушкодження товару під час транспортування.
Ціни ФОБ, ФОР, ФАС. За такого виду цін покупець оплачує всі витрати після навантажування товару на транспортний засіб. Відмінності стосуються географії споживачів і виду транспортних засобів. Так, у зовнішньоторговельній практиці під ціною ФОБ (free on board) розуміється той факт, що покупець несе всі витрати після навантаження товарів на борт судна чи у вагон уже як повноправний власник товару, а товар передається перевізникові на умовах франко-вагон / судно у визначеному порту країни-виробника.
У разі цін ФОБ будь-який споживач сплачує однакову ціну, одержуючи товар на свій склад. Географічна відстань у цьому випадку не має значення, але в кращому становищі опиняються більш віддалені споживачі за рахунок споживачів, розташованих ближче до виробника-продавця. Ціни ФОР ураховують фактор відстані. Ціни ФАС {free alongside ship) передбачають сплачення фірмою-постачальником усіх витрат до порту з вивантаженням товарів на причалі.
Ціни КАФ. Цей вид цін включає витрати на транспорт до
обумовленого розвантажувального порту (зазвичай у зовнішній торгівлі) чи до обговореного місця усередині країни за продажу на місцевому ринку. В принципі, ціна КАФ використовується у випадках, коли виробник хоче збільшити обсяг продажів, сподіваючись покрити видатки на транспорт більш низькими відносними виробничими витратами у разі збільшення серії (економія на масштабах). Крім того, ціни КАФ використовуються під час виходу на нові ринки чи для захисту позицій на ринках із сильною конкуренцією.
Ціни СИФ. Це найчастіше використовуваний у зовнішній торгівлі вид цін. Крім оптової ціни, в них включено страховку і фрахт до позначеного розвантажувального порту. У багатьох випадках ціни СИФ для споживача кращі, оскільки полегшуються умови з організації перевезень у найбільш складній їх частині; крім того, відповідальність за якість товару залишається за постачальником до моменту одержання товару в установленому пункті. Цей вид ціни зручний і для постачальника, оскільки дає змогу іноді одержати великий, у порівнянні з наміченим, прихований прибуток, наприклад, у формі зменшення фрахту за використання в якості перевізника військового судна, від зміни валютних курсів чи оплати в неконвертованій валюті за одержання доходу в конвертованій тощо.

37. Формування ціни на конкурентному ринку.
Ринок чистої конкуренції складається з безлічі продавців і покупців якого-небудь схожого товарного продукту. Жоден окремий покупець чи продавець не справляє великого впливу на рівень поточних ринкових цін. Продавець не в змозі запросити ціну, вищу за ринкову, оскільки покупці можуть вільно придбати будь-яку необхідну їм кількість товару за середньою ринковою ціною. Не будуть продавці запитувати й ціну, нижчу за ринкову, оскільки можуть продати все, що потрібно, за існуючою ринковою ціною. В умовах вільної конкуренції попит найбільш еластичний щодо ціни. Причиною цього є те, що на ринку діє велика кількість підприємств, причому жодне з них не контролює скільки-небудь значну частку ринку. Однак залежність між попитом і ціною на ринку чистої конкуренції є обернено пропорційною в рамках галузі, тобто зниження ціни викликає збільшення попиту. Іншими словами, якщо пропозиція товару в галузі зросте, то ціна знизиться, причому для всіх підприємств, незалежно від їх обсягу виробництва. Продавці на цих ринках не витрачають багато часу на розроблення стратегії маркетингу, оскільки допоки ринок залишається ринком чистої конкуренції роль маркетингових досліджень, діяльності з розроблення товару, політики цін, реклами, стимулювання збуту та інших маркетингових заходів мінімальна.

38.Ціна і рівновага ринку.
Завершується комплексне дослідження ринку розробкою прогнозу його розвитку на заплановану перспективу. При цьому чинник перспективності ринку характеризується його загальною ємністю, еластичністю попиту на продукцію, середньою нормою прибутку в ринковій ціні, співвідношенням сил під-приємства і конкурентів на ринку, характером розподілу ринку між конкурентами.
З метою прогнозування та вибору рівня ціни на продукцію більш детально вивчаються особливості поведінки конкурентів у кожному секторі ринку. Одночасно аналізуються результати продажів продукції конкурентами і темпи росту продажів, що допомагає зрозуміти цінову політику конкурентів. У випадку, коли на ринку діють декілька конкурентів і кожен з них контролює значну частку ринку, зміна рівня ціни одним, як правило, викликає негайну реакцію та відповідну зміну цін у інших. При наявності на ринку великої кількості конкуруючих підприємств, які займають невеличкі частки ринку, зміна рівня ціни одним із них не завжди веде до коригування цін іншими.
Комплексне дослідження ринку є об'єктивною основою в процесі вивчення та прогнозування економічної кон'юнктури. Аналіз зарубіжних літературних джерел свідчить, що в практичній діяльності фірм поняття дослідження ринку та їх маркетингового середовища часто асоціюється з визначенням кон'юнктури ринку.
Дослідження безпосередньо кон'юнктури ринку в процесі маркетингової діяльності підприємства являє собою аналіз та врахування всіх умов, що впливають на процес реалізації продукції. При цьому вивчаються рівні та еластичність попиту і пропозиції на ринку в цілому та в окремих його сегментах. Все це необхідно для прийняття відповідних цінових рішень на стратегічному, так-тичному та оперативному рівнях маркетингової діяльності.
3 точки зору ціноутворення дослідження кон'юнктури ринку являє собою процес виявлення системи чинників та умов їх впливу на ціну, які тією чи іншою мірою визначають співвідношення попиту та пропозиції, а також рівень ціни на продукцію.

40.Ціни як інструмент маркетингової політики.
Відправною точкою за проведення повномасштабного маркетингового дослідження є комплексний аналіз діяльності підприємства. Такий аналіз дає змогу оцінити минулу діяльність підприємства (ретроспективний огляд), розглянути його досягнення і невдачі, розкрити причини як тих, так і тих, установити компетентність співробітників та ефективність їх роботи, а також відповісти на багато інших питань, пов'язаних з комерційною активністю.
Аналіз може бути проведений у формі відповідей на заздалегідь сформульовані питання за тематичними напрямами діяльності фірми. Інформацію, що міститься у відповідях, узагальнюють й згідно з висновками визначають подальші цілі, наприклад: що варто робити, щоб поліпшити ситуацію, яка склалася. Після цього формують маркетингову політику.
У маркетингу такий аналіз заведено називати ситуаційним. Він проводиться як комплексно, так і по окремих блоках, напрямах і розділах. Головним розділом аналізу, що визначає цінову політику маркетингу, є розділ «Ціноутворення». Він дає змогу відповісти на питання: як встановлювати ціни на товари і як їх змінювати залежно від ситуації на ринку, щоб опанувати визначену частку ринку, одержати запланований обсяг прибутку і т. д., тобто, по суті, вирішити оперативні задачі, пов'язані з реалізацією товару у певній фазі його життєвого циклу, відповісти на акції конкурентів тощо.
Споживачі товарів впливають на прийняття підприємством рішень щодо цін. Тому для правильного встановлення цін, вибору ефективної цінової стратегії необхідно, насамперед, добре розуміти зв'язок між ціною товару та купівлями споживачів. Цей взаємозв'язок визначається тим, що ціна товару в умовах ринкових відносин установлюється в результаті взаємного тиску продавця і покупця. Першого цікавить вартість, яка зумовлюється витратами, другого — споживацька вартість, яка визначає, чи є ці витрати суспільно необхідними, тобто чи здатний товар задовольняти суспільні потреби.Спостерігається тісна залежність між цінами і ринковим попитом на товари, що знаходяться в обернено пропорційній залежності. Такий зв'язок пояснюється двома економічними категоріями: законом попиту і ціновою еластичністю.
Психологи, що вивчають торгові процеси, нагромадили деяку інформацію про феномени купівельної поведінки. Ця інформація пов'язана з раціональним оцінюванням споживачем (на рівні здорового глузду і підсвідомості) співвідношень продажних цін і якості товару.
У широкому сенсі зв'язок ціни та якості товару — це концепція, відповідно до якої споживачі часто думають, що високі ціни означають високу якість, а низькі ціни пропонованого товару — його низьку якість.
41. Ціни та їх класифікація.
Усі діючі в економіці ціни взаємозалежні й утворюють єдину систему, що складається з окремих блоків цін і перебуває у постійному русі під впливом безлічі ринкових факторів. Основними блоками єдиної системи цін є:
• оптові ціни;
• закупівельні ціни;
• роздрібні ціни.
Основні блоки цін у свою чергу поділяються на підблоки. Так, блок оптових цін складається з двох підблоків — оптові (відпускні) ціни підприємства та оптові ціни промисловості. В основі взаємозв'язку всіх цін, що утворюють єдину систему, лежить принцип «сполучених посудин»: зміна цін в одному з основних блоків даної системи досить швидко передається «по ланцюжку» в усі інші блоки цін. Необхідно відзначити досить тісний зв'язок між системою цін та економічним середовищем, у якому діють ціни. Це середовище включає: товарне виробництво, різні форми власності, конкуренцію, які є складовими ринкової економіки.В основу характеристики системи цін покладено такі показники, як рівень цін, структура цін і динаміка цін.|
42. Класифікація цін в залежності від галузей та сфер економіки.
Залежно від цієї ознаки розрізняють такі основні
• у промисловості — оптові ціни;
• у будівництві — кошторисні ціни;
• у сільському господарстві — закупівельні ціни
• у торгівлі — роздрібні ціни
• у сфері послуг — тарифи;
• ціни, що обслуговують зовнішньоторговельний оборот (експортні та імпортні ціни).
Ціни на будівельну продукцію. Продукція будівництва оцінюється за трьома видами цін:
• кошторисна вартість — граничний розмір витрат на будівництво кожного об'єкта;
• прейскурантна ціна — усереднена кошторисна вартість одиниці кінцевої продукції типового будівельного об'єкта (за 1 кв. м житлової площі, 1 кв. м корисної площі, 1 кв. м малярських робіт тощо);
• договірна ціна, встановлювана за домовленістю між замовниками та підрядчиками; сфера дії цієї ціни все більше розширюється з розвитком ринкових відносин, відповідно звужується сфера дії інших видів цін на будівельну продукцію.
Закупівельні ціни — це ціни (оптові), за якими реалізується сільськогосподарська продукція сільськогосподарськими підприємствами, фермерами і населенням. На практиці закупівельні ціни для окремих господарств трансформуються в середні ціни фактичної реалізації, в яких ураховано ціни та кількість продукції, проданої по різних каналах реалізації (заготівельним організаціям, за прямими зв'язками з роздрібною торгівлею, на колгоспному ринку тощо). Закупівельні ціни — договірні (вільні) ціни, вони встановлюються залежно від співвідношення попиту та пропозиції. Ціни на побутові та комунальні послуги — це плата за різного роду послуги, що надаються населенню побутовими і комунальними службами. До таких цін належать: ціни на послуги пралень, перукарень, хімчисток, ціни на ремонт одягу і взуття, а також плата за квартиру, телефон тощо.

43. Класифікація цін в залежності від території дії.
Відповідно до цієї ознаки розрізняють:
• ціни єдині;
• ціни регіональні (зональні, місцеві тощо).
Єдині ціни встановлюються і регулюються державними органами. Йдеться про такі види продукції і послуг, як газ, електроенергія, транспорт, квартирна плата та деякі інші.
Регіональні і місцеві ціни регулюються регіональними органами влади та управління. В процесі формування ці ціни орієнтуються на витрати виробництва та реалізації, що складаються в даному регіоні. Регіональними є ціни і тарифи на переважну більшість надаваних населенню комунальних і побутових послуг.
Поряд з державним регулюванням цін така ознака класифікації цін може бути застосована і до класифікації ринкових цін. Відповідно до цього розрізняють:
1.Ціни внутрішнього ринку, що спираються на величину національної вартості товару. Ціни внутрішнього ринку залежать:
• від рівня продуктивності праці;
• від структури національного виробництва;
• від внутрішніх макроекономічних показників держави.
2. Ціни світового ринку. Світові ціни спираються на інтернаціональну вартість та на безліч інших факторів. Світові ціни — це, як правило, «ціна продавця» в основних центрах з експорту даного товару і «ціна покупця» в найважливіших центрах імпорту його.
44. Класифікація цін в залежності від порядку відшкодування споживачем транспортних витрат на доставку вантажів.
Ціна, крім витрат виробництва, містить у собі витрати обігу, зокрема витрати з транспортування товарів до покупця. Отже, у формуванні ціни географічний фактор відіграє значну роль. Виходячи з цієї економічної ознаки розрізняють такі види цін:
1. Ціна в місці виробництва продукції. За цією ціною товар передається покупцеві в тому місці, де його було вироблено, із усіма правами на нього і відповідальністю. У цьому випадку покупець сплачує понад ціну всі фактичні витрати з транспортування продукції до місця призначення;
2. Єдина ціна з включенням витрат з доставки. Цей метод установлення ціни припускає формування фірмою єдиної ціни для всіх покупців, незалежно від місця їх розташування, із включенням у неї однакової суми транспортних витрат. Ця сума розраховується як середня вартість усіх перевезень. Єдина ціна особливо вигідна покупцям, віддаленим від місця виробництва товару; фактичні транспортні витрати яких значно вищі за середні;
3. Зональні ціни. Відповідно до цього методу визначення цін виділяються кілька географічних зон і встановлюється єдина ціна для клієнтів, розташованих у межах однієї зони. Для кожної із зон ці ціни є різними, оскільки встановлюються вони залежно від величини транспортних витрат; з віддаленням зони ціна зростає;
3. Ціни, визначені на основі базисного пункту. Відповідно доцього методу підприємство (фірма) встановлює в декількох географічних пунктах базисні ціни на продукцію. Фактичні ціни продажу розраховуються шляхом додавання до ціни, встановленої для найближчого від замовника базисного пункту, транспортних витрат з доставки товару до місця призначення. Метод встановлення ціни відносно базисного пункту дає змогу продавцеві вибрати те чи інше місто в якості базисного та отримувати з усіхзамовників транспортні витрати в сумі вартості доставки з цього пункту незалежно від того, звідки в дійсності відбувається відвантаження.

Дата добавления: 2015-08-29