Новітні аспекти вирощування жита озимого

Новітні аспекти вирощування жита озимого

Сергій Авраменко, канд. с.-г. наук, старший науковий співробітник,

Микола Цехмейструк, канд. с.-г. наук, завідувач,

Олександр Глубокий, науковий співробітник,

Віктор Шелякін, молодший науковий співробітник лабораторії рослинництва та сортовивчення Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААН України

У країнах Європи жито озиме є однією з найбільш поширених зернових культур. Його вирощують на значних площах і широко застосовують як у харчовій промисловості, так і у фармацевтичній, технічній та інших галузях економіки.

Незважаючи на те, що в Україні жито почали вирощувати понад три тисячі років тому, останнім часом спостерігалася тенденція скорочення посівних площ цієї культури у зв’язку з розширенням площ пшениці озимої, а також з економічних причин - передусім низькою закупівельною ціною на зерно жита. Натомість за останні два-три роки ситуація на ринку зернових суттєво змінилася. Так, зі стрімким розвитком світової економічної кризи, а також із гострим дефіцитом продовольства у багатьох країнах світу ціни на продовольчу продукцію та сировину для її виробництва почали зростати з рекордною швидкістю. Змінилися й пріоритети щодо значення тієї чи іншої культури. На сьогодні, наприклад, закупівельні ціни на жито істотно перевищують вартість пшениці. І це при тому, що потенційна урожайність жита озимого є на порядок вищою, ніж у пшениці озимої.

Разом з тим, на жаль, внаслідок незаслуженої непопулярності жита протягом тривалого часу в сучасній літературі міститься дуже мало інформації про технологію вирощування цієї культури. Тому пошук агротехнічних прийомів, спрямованих на підвищення рентабельності жита озимого в умовах сучасного агропромислового виробництва є актуальним питанням, вирішення якого потребує консолідації новітніх наукових підходів відповідних профільних установ та впровадження у виробництво в господарствах різних форм власності.

Отож, як відзначалося, жито озиме, незважаючи на певні негативні явища, було і є однією з найцінніших продовольчих та фуражних культур в Україні.

На відміну від пшениці озимої, жито має більш високу едафостійкість, тобто ця культура є менш вибагливою до ґрунтових умов, може рости за підвищеної кислотності ґрунту. Кореневі волоски жита здатні засвоювати з ґрунту важкорозчинні мінеральні сполуки. Також жито має вищу стійкість до морозів та бур’янів, хвороб і шкідників, високу екологічну пластичність, може вирощуватися після гірших попередників.

Усе це ставить жито озиме в ряд особливо цінних сільськогосподарських культур сьогодення, проте не слід забувати, що розкрити свій потенціал кожна культура, зокрема, і жито спроможне лише за належного рівня агротехніки.

До останнього часу на території європейського континенту вирощувалися лише сорти жита озимого, але й їхній асортимент був невеликим.

Селекціонерами Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України вперше серед країн СНД створено гібриди жита озимого, такі як Первісток, Юр’ївець, Слобожанець та інші. В порівнянні з існуючими сортами, гібриди жита мають суттєві переваги, зокрема, забезпечують вищу врожайність та якість зерна, у тому числі й за менших норм висіву.Варто відзначити, що внаслідок підвищеної кущистості гібридів жита (коефіцієнт кущіння сягає 9 і більше) зникає необхідність застосування гербіцидів за їх вирощування, тому що своєю вегетативною масою гібриди повністю закривають поверхню ґрунту і тим самим перешкоджають росту й розвитку бур’янів.

Вітчизняними науковцями було проведено дослідження, мета якого полягала у визначенні впливу норми висіву насіння, строків сівби та рівня мінерального живлення на продуктивність гібридів та сортів жита озимого.

Багаторічні досліди закладали у зерно-паро-просапній сівозміні лабораторії рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва після попередника кукурудза на силос, яку збирали у фазі молочно-воскової стиглості. Площа облікової ділянки становила 25 м², повторність - триразова.

Ґрунт дослідної ділянки - чорнозем типовий потужний середньогумусний. Після збирання попередника, згідно зі схемою досліду, вносили нітроамофоску в дозі 400 кг/га (N₆₀P₆₀K₆₀) та проводили основний обробіток ґрунту БДТ-7 на глибину 6-8 см. Передпосівний обробіток включав культивацію КПС-4 на глибину 5-6 см. Насіння, протруєне вітаваксом 200 ФФ (2,5 л/т), висівали сівалкою СН-16М. Жито озиме висівали в три строки - 10, 20 та 30 вересня. Для гібриду жита Первісток вивчали три норми висіву: 3,0; 4,0; та 5,0 млн схожих насінин на 1 га. Після сівби поле прикочували кільчасто-шпоровими котками. Навесні проводили руйнування ґрунтової кірки за допомогою агрегату БІГ-3. У фазі кущіння посіви обприскували проти бур’янів гербіцидом діален супер у дозі 2,0 л/га. Урожай збирали прямим способом комбайном «Сампо-130». Спостереження, обліки та аналізи в дослідах проводили згідно із загальноприйнятими методиками.

Варіанти досліду розміщували за багатофакторною схемою методом розщеплених ділянок. Досліди закладали на двох фонах живлення, які включали: 1 - контроль (без добрив); 2 - N₆₀P₆₀K₆₀ в основне внесення.

Агрометеорологічні умови за два роки досліджень в цілому були сприятливими для росту і розвитку жита озимого. В середньому за два роки сходи жита з’являлися на восьму добу.

В один із досліджуваних років третя декада серпня, вересень та перша декада жовтня були посушливими (випало 5% опадів від норми), що призвело до тривалої затримки сходів, які з’явилися лише у третій декаді жовтня, тобто після випадання перших осінніх дощів. До часу припинення осінньої вегетації рослини не встигли розкущитися і пішли в зиму у фазі сходів-трьох листків. Умови перезимівлі для них були сприятливими, але через швидке підвищення температури повітря у ранньовесняний період рослини не змогли сформувати оптимальної кількості продуктивного стеблостою, тому врожайність жита, зокрема, на контрольному варіанті у той рік досліджень була значно нижчою, ніж у попередні два роки.

В середньому за три досліджуваних роки урожайність гібриду Первісток на контролі становила 3,38 т/га за норми висіву 3,0 млн/га, 3,47 т/га - за норми 4,0 млн/га та 3,70 т/га - за норми 5,0 млн/га схожого насіння. Отже, на фоні без добрив не зафіксовано істотну різницю в урожайності гібриду жита залежно від норм висіву насіння, відмінність була в межах похибки досліду (НІР₀₅ = 0,28 т/га) (табл. 1).

Натомість, порівняно з контролем, на фоні основного внесення добрив спостерігалося суттєве зростання урожайності гібриду жита за усіх норм висіву насіння. Так, при нормах 3,0, 4,0 та 5,0 млн/га вона становила відповідно 5,50, 5,75 та 5,88 т/га за НІР₀₅ =0,35 т/га. Проте, як і за контрольного варіанту, на фоні внесення мінеральних добрив різниця в урожайності між варіантами з різними нормами висіву насіння також не перевищувала показника найменшої істотної різниці. Отже, застосування різних норм висіву насіння, на відміну від фону живлення жита озимого, суттєво не впливало на урожайність культури. Вирівнювання показників урожайності за різних норм висіву пояснюється тим, що гібрид жита за малих норм висіву здатний утворювати більшу густоту продуктивного стеблостою та формує більшу фізичну вагу зерна з кожного колоса. Власне завдяки зростанню густоти продуктивного стеблостою та маси зерна з одного колоса спостерігали істотне збільшення урожайності на удобреному фоні порівняно з неудобреним: прибавка урожайності становила від 2,12 до 2,28 т/га, тобто була вищою в середньому на 37%.

Отже, гібриди жита озимого з економічної та екологічної точок зору доцільно вирощувати за зменшеної норми висіву насіння (3,0 млн/га). При цьому значною мірою можна економити як посівний матеріал, так і протруйник насіння. З метою отримання високої прибавки урожайності гібридів жита озимого за його вирощування потрібно застосовувати комплексне мінеральне удобрення в основне внесення.

Досліди з вивчення строків сівби жита озимого показали, що незалежно від них сорт Харківське 98 значно поступався гібриду Первісток. У варіанті без добрив (контроль) урожайність по трьох строках сівби у сорту Харківське 98 становила відповідно 2,96; 3,04 і 3,16 т/га, а у гібрида Первісток - 3,46; 3,76 і 3,60 т/га (табл. 2). Тобто строки сівби у цьому варіанті не позначилися на урожайності сорту, тоді як у гібрида вона була вищою у більш пізні строки. Так, у середньому за роки досліджень при сівбі у другий строк прибавка урожайності зерна сягала 0,3 т/га порівняно з першим строком.

У варіантіна фоні внесення основного мінерального добрива в дозі N₆₀P₆₀K₆₀ гібрид Первісток також забезпечив значно вищий рівень урожайності, який залежно від строків сівби становив від 5,71 до 5,99 т/га. При цьому урожайність залежно від строків сівби суттєво не змінювалася. У сорту Харківське 98 за строками сівби рівень урожайності становив від 5,00 до 5,50 т/га. Слід зазначити, що кращими були пізні строки сівби. Урожайність при другому і третьому термінах була відповідно на 0,26 і 0,50 т/га вищою порівняно з першим строком.

Отже, залежно від строку сівби насіння, внесення мінеральних добрив у дозі N₆₀P₆₀K₆₀ сприяло підвищенню продуктивності жита сорту Харківське 98 на 2,04-2,34 т/га, а гібриду Первісток - на 2,11-2,36 т/га.

Таким чином, одержані нами результати свідчать про те, що висівати жито озиме в напівсухий ґрунт недоцільно, оскільки запаси вологи при цьому не забезпечують одержання дружних сходів, через що урожайність значно знижується. Тому якщо після збирання попередника вміст вологи у верхньому шарі ґрунту на початку оптимальних строків сівби недостатній, сівбу краще перенести до випадання продуктивних дощів, але в межах допустимих для зони строків.

В цілому ефективність окремих агроприйомів вирощування жита озимого змінюється залежно від умов року і значною мірою залежить від рівня їх взаємодії. За дотримання рекомендованих агротехнічних вимог вирощування як сортів, так і гібридів жита озимого є вигідним з економічної точки зору.

http://agro-business.com.ua/component/content/article/604.html?ed=47

Дата добавления: 2015-08-29