Словник основних понять дисципліни

Словник основних понять дисципліни

C

СVР - аналіз — функціонально-організаційна форма оптимізації абсолютної величини та структури за­трат підприємства, що являє собою дослідження параметрів формуван­ня операційного прибутку суб'єкта господарювання як результату вза­ємодії вхідних грошових потоків (виручки від реалізації) та вихідних грошових потоків (фінансування затрат у розрізі умовно-постійних та умовно-змінних затрат).

X

ХYX - аналіз — функціонально-організаційна форма оптимізації аб­солютної величини та структури затрат підприємства, що являє собою технологію обґрунтування управлінських рішень щодо оптимізації аб­солютної величини затрат підприємства шляхом виявлення та ідентифі­кації резервів їх зменшення, а також визначення методів мобілізації та­ких резервів виходячи із припущень, що (1) величина економії затрат має бути заставною із зусиллями щодо її виявлення та мобілізації; (2) співрозмірна економія досягається шляхом дослідження затрат, що ста­новлять істотну частку у структурі сукупних затрат. X-затрати — су­купність затрат, частка яких у загальній величині затрат становить не менше 50 %. Y-затрати — сукупність затрат, частка яких у загальній величині затрат становить не менше 25 %. Z-затрати — сукупність за­трат, частка яких у загальній величині затрат є незначною (не може пе­ревищувати 25 % сукупних затрат підприємства).

А

Ануїтет — рівномірні платежі або надходження коштів через од­накові інтервали часу за використання однакової ставки процента.

Аналіз точки беззбитковості — фінансово-математична модель цільового планування та прогнозування прибутку суб'єкта господарю­вання, що передбачає дослідження взаємозв'язку між формуванням йо­го прибутку залежно від зміни доходів від реалізації продукції (надання послуг чи виконання робіт) у розрізі покриття окремих груп витрат (умовно-змінних та умовно-постійних).

Б

Базовий актив — матеріальний або нематеріальний актив, що ви­користовується як об'єкт укладання (емісії) деривативів.

Бета (Р) коефіцієнт — кількісна міра частини сукупного ризику ринкового активу, що пов'язана із дією об'єктивних факторів і, відпові­дно, не може бути диверсифікована шляхом формування портфеля ак­тивів. Коефіцієнт р використовується як кількісна оцінка системного (ринкового) ризику.

Бостонська матриця — особлива функціонально-організаційна форма портфельного аналізу, що використовується для оцінювання су­купних ризиків позиціонування суб'єкта господарювання на цільовому ринку шляхом аналізу факторів у площині «привабливість — конкуре­нтні переваги». Відома також як матриця Бостонської консалтингової групи.

Бюджет — оперативний фінансовий план, що складається, як пра­вило, на строк до одного року, відображає надходження і витрати кош­тів за операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю підприєм­ства.

Бюджетування — процес розроблення конкретних бюджетів згід­но з цілями оперативного планування (наприклад, бюджет доходів і ви­трат на наступний рік, квартал або місяць).

Бюджетування грошових потоків — планування (прогнозування) грошових потоків суб'єкта господарювання, яке передбачає кількісне оцінювання планових параметрів грошових потоків з позицій зіставності вхідних та вихідних грошових потоків, виходячи з їх впливу на аб­солютну величину резерву ліквідності суб'єкта господарювання та по­криття потреби у капіталі.

Бюджетування капіталу — процес розроблення конкретних бю­джетів з метою управління капіталом підприємства (джерелами форму­вання капіталу — пасивів).

В

Валовий грошовий потік — сукупність надходжень або витрачання грошей підприємства в періоді, що розглядається в розрізі окремих ча­сових інтервалів.

Вартісний аналіз — форма оптимізації абсолютної величини та структури затрат підприємства, що являє собою технологію обґрунту­вання управлінських рішень щодо оптимізації абсолютної величини за­трат підприємства шляхом зіставлення (визначення кореляції) абсолю­тної величини статті затрат на виготовлення продукції із її впливом на рівень якості такої продукції.

Вартісний менеджмент — сис­темний підхід до організації фінансового менеджменту, в межах якого управлінські рішення оцінюються виключно з позицій їх впливу на вар­тість об'єкта управління.

Вартість капіталу — виражена у відсотках річних сукупність за­трат підприємства, які виплачуються на користь капіталодавця за вико­ристання капіталу (окремих його складових) підприємства. Розрізняють вартість капіталу, граничну вартість капіталу та середньозважену вар­тість капіталу.

Вартість капіталу гранична — витрати, які несе підприємство у зв'язку із залученням додаткової одиниці капіталу.

Виробничий цикл — період обороту середнього запасу сировини, матеріалів, напівфабрикатів, незавершеного виробництва та середній період обороту запасу готової продукції.

Вихідний грошовий потік — сукупність розподілених у часі фактів вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб'єктом господарювання у результаті його операційної, інвестиційної та фінан­сової діяльності.

Виявлення ризиків — виявлення альтернативних сценаріїв розвитку операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єкта господарю­вання та обґрунтування ймовірності відхилення від планового сценарію цієї діяльності із відповідними наслідками для підприємства. Реалізуєть­ся у формі детального аналізу кожної окремої господарської операції.

Власний капітал — частина активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. В. к. — зобов'язання перед влас­никами підприємства, що виникли в результаті здійснення ними внес­ків, а також були сформовані у процесі його фінансово-господарської діяльності (капіталізація вартості або тезаврація чистого прибутку).

Внутрішній фінансовий контроль — процес перевірки досягнення і рівня реалізації управлінських фінансових рішень, що реалізується безпосередньо підприємством.

Вхідний грошовий потік — сукупність розподілених у часі фактів надходження грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб'єктом господарювання в результаті здійснення його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Г

Граничний аналіз — фінансово-математична модель оцінювання реальності окремих сценаріїв розвитку підприємства у плановому пері­оді, у тому числі обґрунтованості планових та прогнозних фінансових показників і коефіцієнтів у межах цільового планування та прогнозу­вання прибутку суб'єкта господарювання.

Грошовий потік — сукупність розподілених у часі фактів надхо­дження (вхідний грошовий потік) або вибуття (вихідний грошовий по­тік) грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб'єктом господарювання в результаті його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Грошовий потік до фінансування — сукупність розподілених у часі фактів надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб'єктом господарювання в результаті здійснення його операційної та інвестиційної діяльності.

Д

Дезінвестиції — господарська операція підприємства, спрямована на перетворення майна (як правило, об'єкта необоротних активів) у більш ліквідну форму — грошові кошти. Операція є зворотною до інве­стування.

Деривативи — класифікаційна сукупність видів цінних паперів, що використовуються для хеджування ризиків за базовими активами або для отримання спекулятивного прибутку. Деривативи, як правило, ото­тожнюються з похідними цінними паперами.

Джерело ризиків — господарська операція в межах операційної, ін­вестиційної та фінансової діяльності суб'єкта господарювання або його бездіяльність, щодо якої існує ймовірність настання певної події із від­хиленням від очікуваного результату (зокрема, настання негативних наслідків — збитків).

Диверсифікація ризиків — фінансово-математична модель оптимізації прийняття управлінських фінансових рішень з метою зменшення сукупного фінансового ризику за рахунок його усереднення між скла­довими, що характеризуються різним рівнем фінансового ризику.

Дивіденд — частина чистого прибутку підприємства — емітента ко­рпоративних прав, що розподіляється між учасниками такого підприєм­ства відповідно до величини їх внеску до статутного (пайового) капіта­лу підприємства-емітента відповідно до умов емісії корпоративних прав (розподілу часток), які засвідчують такий внесок.

Дивідендна політика — частина загальної фінансової стратегії ак­ціонерного товариства, яка складається з оптимізації пропорцій між ча­стинами отриманого прибутку на споживання та капіталізацію з метою забезпечення зростання ринкової вартості акцій.

Дисконтування — один із механізмів визна­чення часової вартості грошових потоків, є фінансово-математичною моделлю визначення поточної (теперішньої) вартості грошових коштів, надходження котрих, як очікується, матиме місце у майбутньому про­тягом певного періоду.

Дисконтування — фінансово-математична модель розрахунку при­веденої вартості майбутнього (очікуваного) грошового потоку, отри­мання котрого, як очікується, відбудеться одноразово через чітко ви­значений період. Результатом дисконтування є приведена теперішня вартість майбутнього грошового потоку.

Дисперсія — фінансово-математичний показник варіації цільового показника (носія ризику) за попередні періоди, що визначає величину ймовірного відхилення цільового показника від його очікуваної вели­чини — математичного очікування.

Дюрація — фінансовий показник, що характеризує середньозваже­ну тривалість строку обороту непогашеної фінансової заборгованості за основною сумою боргу та процентами. Показник дюрації використову­ється для кількісного оцінювання фінансових ризиків суб'єкта господа­рювання, зокрема у процесі оптимізації портфеля боргових зобов'язань.

Е

Ефект операційного лівериджу — зміна абсолютної величини прибутку підприємства як результат зміни обсягів виручки від реаліза­ції продукції, а також величини та структури затрат на її виготовлення.

Ефект фінансового лівериджу — зміна рентабельності власного капіталу підприємства як результат зміни величини коефіцієнта фінан­сового лівериджу і, відповідно, структури фінансування підприємства.

З

Зведена (консолідована) фінансова звітність — форма публічної фінансової звітності групи підприємств, подана як фінансова звітність єдиної компанії, де група — це материнська компанія зі всіма дочірні­ми компаніями), дочірня компанія — це компанія, яка перебуває під контролем іншої компанії (материнської), а материнська компанія — це компанія, яка має одну або кілька дочірніх компаній.

Звіт про власний капітал — частина публічної фінансової звітнос­ті суб'єкта господарювання, що відображає абсолютну величину та структуру його власного капіталу, а також зміни власного капіталу, що мали місце протягом звітного періоду.

Звіт про рух грошових коштів — частина публічної фінансової зві­тності суб'єкта господарювання, в рамках якої забезпечує розкриття (оприлюднення) суттєвої фінансової інформації щодо надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності такого суб'єкта господарювання протягом звітного періоду.

Звіт про фінансові результати — частина публічної фінансової звітності суб'єкта господарювання, що відображає доходи, витрати та фінансові результати (прибуток) суб'єкта господарювання в межах операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єкта господа­рювання протягом звітного періоду.

І

Ідентифікація ризиків — одна з ітерацій у структурі моделі управ­ління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання, спрямована на дослідження сукупності якісних та кількісних параметрів і характеристик виявленого ризику, зокрема, джерела його формування, природи, форми тощо, та факторів їх формування з метою встановлення виду та­кого ризику.

Імовірність — це кількісна оцінка можливості настання тієї чи ін­шої події. Використовується для кількісного оцінювання абсолютної величини ризику.

Інвестиційна діяльність — сукупність однорідних господарських операцій суб'єкта господарювання щодо придбання та продажу довго­строкових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Інвестиційний грошовий потік — сукупність розподілених у часі фактів надходження або вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб'єктом господарювання в результаті здійснення йо­го інвестиційної діяльності.

Інвестиційні ризики — складова сукупного ризику суб'єкта госпо­дарювання, що визначає ймовірність отримання негативних фінансових результатів (передусім, збитків) у результаті здійснення сукупності го­сподарських операцій з придбання та продажу довгострокових (необо­ротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових ін­вестицій, які не є еквівалентами грошових коштів — інвестиційної діяльності суб'єкта господарювання.

Іррелевалентності теорія — теорія Модільяні — Міллера — тео­ретична модель обґрунтування управлінських фінансових рішень, що демонструє відсутність залежності вартості підприємства від структури його фінансування. Заперечує необхідність узгодження інвестиційних та фінансових рішень.

Ітерація — логічно завершена сукупність однорідних операцій, що спрямовані на досягнення певної мети (завдань), реалізацію окремої ча­стини фінансового плану чи інвестиційного проекту.

К

Капітальний бюджет — форма подання результатів поточного або оперативного фінансового плану капітальних вкладень (фінансово­го забезпечення реалізації інвестиційного проекту), що розробляється на етапі здійснення нового будівництва, реконструкції і модернізації основних засобів, придбання нових видів обладнання і нематеріальних активів.

Капітальні вкладення — одна з основних форм реальних інвести­цій у відтворенні основних засобів підприємства.

Коваріація — фінансово-математичний показник, що описує сту­пінь взаємозалежності між поведінкою двох цільових показників на ос­нові варіації значень цільових показників (носіїв ризику) за попередні періоди, визначаючи величину ймовірного відхилення одного цільового показника в результаті зміни величини іншого.

Компаундування (нарощення)) — один із механізмів визначення часової вартості грошових потоків, є фінансово -математичною моделлю визначення майбутньої вартості грошових ко­штів, які знаходяться у розпорядженні підприємця на початок планово­го періоду (у поточний момент часу).

Компаундування, або нарощення, просте — фінансово-математична модель розрахунку вартості наявних грошових ресурсів або теперішніх грошових потоків, використання яких протягом чітко визначеного періоду, як очікується, дасть змогу отримати відповід­ний економічний ефект у майбутньому. Результатом нарощення є майбу­тня вартість теперішнього грошового потоку, або грошових коштів, які перебувають у розпорядженні на поточний момент.

Кореляції коефіцієнт — фінансово-математичний показник, що описує ступінь взаємозалежності між поведінкою двох цільових показ­ників на основі варіації значень цільових показників (носіїв ризику) за попередні періоди, визначаючи силу та напрям лінійної залежності між даними цільовими показниками.

Корпоративний біхевіоризм — фінансова модель, що описує сис­тему ринкових характеристик підприємства та процедуру його позиціо­нування на ринку капіталу.

Корпоративний грошовий потік — сукупність розподілених у часі фактів вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб'єктом господарювання в результаті здійснення його фінансової дія­льності, а також забезпечення обслуговування залученого позичкового капіталу (наприклад, проценти за кредит).

Кошторис — форма планового розрахунку, що визначає потребу підприємства в грошових коштах на наступний період (квартал, рік) і послідовність дій щодо розрахунку показників.

Л

Ліквідаційний баланс — баланс фінансово неспроможного підпри­ємства, визнаного у відповідному порядку банкрутом, складений лікві­даційною комісією на момент повної ліквідації такого підприємства. Ліквідаційний баланс є підставою для вилучення підприємства із дер­жавного реєстру.

Ліквідність підприємства — фінансова спроможність підприємст­ва забезпечувати своєчасність виконання зобов'язань за рахунок резер­ву ліквідності або через залучення додаткових фінансових ресурсів без суттєвих витрат.

М

Мак-Кінзі матриця — особлива функціонально-орга­нізаційна форма портфельного аналізу, що використовується для аналі­зу сукупних ризиків позиціонування суб'єкта господарювання на ці­льовому ринку шляхом дослідження факторів у площині «зростання — частка ринку».

Максимізація добробуту акціонерів — одна із основних цілей дія­льності суб'єкта господарювання, що виділяються сучасною теорією корпоративних фінансів. Передбачає максимізацію сукупних доходів власників корпоративних прав такого суб'єкта господарювання (акціо­нерів) шляхом забезпечення оптимального співвідношення між грошо­вими дивідендами та капітальним доходом (приростом ринкової варто­сті корпоративних прав суб'єкта господарювання).

Маржинальний прибуток — синтетичний (розрахунковий) фінан­совий показник, що дорівнює різниці між оптовою ціною одиниці про­дукції та середніми умовно-змінними витратами на її виготовлення.

Масштаб цін — ціна на продукцію підприємства, що включає ба­зову (основну) ціну та систему знижок і націнок, які використовуються відповідно до зміни стандартних для підприємства умов поставки його продукції.

Методи нейтралізації ризиків — сукупність конкретних фінансо­во-математичних методик, технологій, способів та прийомів обґрунту­вання управлінських фінансових рішень щодо реалізації превентивних заходів фінансового, організаційного або правового характеру з метою забезпечення зіставності результативності господарської операції суб'єк­та господарювання із відповідним рівнем фінансового ризику.

Модель оцінювання капітальних активів — фінансово-математична модель кількісного обґрунтування управлінських фінан­сових рішень щодо доцільності включення окремого ринкового активу до портфеля.

Модель управління ризиками — специфічний функціонально-організаційний блок у структурі моделі фінансового менеджменту на підприємстві, що відповідає за виявлення, ідентифікацію, оцінювання та нейтралізацію фінансових ризиків під час здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також сукупного ризику фі­нансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання в ринково­му середовищі.

Н

Невизначеність — функціонально-організаційна особливість здій­снення підприємницької діяльності в ринкових умовах, пов'язана із від­сутністю можливості спрогнозувати майбутні наслідки здійснення тієї чи іншої господарської операції суб'єктом господарювання із 100-відсотковою вірогідністю у зв'язку із наявністю ймовірності відхилення кінцевого результату від очікуваної величини.

Нейтралізація ризиків — фінансово-математична технологія об­ґрунтування, прийняття, виконання та контролю здійснення управлін­ських фінансових рішень щодо реалізації превентивних заходів фінан­сового, організаційного або правового характеру з метою забезпечення зіставності результативності господарської операції суб'єкта господа­рювання із відповідним рівнем фінансового ризику.

Непрямий метод розрахунку грошового потоку — фінансово-математичний метод кількісного оцінювання абсолютної величини грошового потоку суб'єкта господарювання, що передбачає аналіз ко­жної окремої господарської операції, ідентифікацію грошового потоку, який генерується в межах такої операції, та визначення напряму руху грошових коштів з наступним їх додаванням.

Непрямі витрати — це сукупність затрат, що безпосередньо не стосуються виробництва продукції (виконання робіт чи надання по­слуг) і пов'язані із фінансуванням додаткових чи обслуговуючих про­цесів.

Нерозподілений прибуток — це реінвестована частина чистого прибутку підприємства, або величина прибутку підприємства, отримана в результаті діяльності у попередні періоди і яка не була напрямлена на розподіл серед власників чи поповнення інших складових власного ка­піталу підприємства (резервного капіталу, статутного капіталу тощо).

Нетто грошовий потік — сукупність розподілених у часі фактів надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, що гене­руються суб'єктом господарювання в результаті здійснення його опе­раційної, інвестиційної та фінансової діяльності, за вирахуванням абсо­лютної величини витрат суб'єкта господарювання на виплату дивіден­дів власниками його корпоративних прав.

Нетто заборгованість — величина непокритих поточних зо­бов'язань суб'єкта господарювання, що відповідає різниці між абсолю­тною величиною поточних зобов'язань суб'єкта господарювання та грошових коштів і їх еквівалентів, які перебувають у його розпоря­дженні.

О

Облік векселя — фінансова операція щодо продажу векселів банку або іншій фінансовій інституції, іншому суб'єкту господарювання за визначеною ціною, яка встановлюється залежно від її номіналу, строку погашення облікової вексельної ставки.

Оперативний фінансовий план — план, що забезпечує необхідний рівень ліквідності підприємства на короткостроковий період.

Операційна (основна) діяльність — сукупність господарських операцій, що реалізуються в межах основної діяльності (визначеної у статутних документах) суб'єкта господарювання, а також будь-які інші види діяльності, які не можуть бути віднесені до інвести­ційної або фінансової діяльності.

Операційний грошовий потік — сукупність розподілених у часі фактів надходження або вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб'єктом господарювання в результаті його операцій­ної діяльності.

Операційний ліверидж — фінансовий механізм зміни абсолютної величини операційного прибутку за рахунок структурних змін складу затрат суб'єкта господарювання.

Операційні ризики — складова сукупного ризику суб'єкта господа­рювання, що визначає ймовірність отримання негативних фінансових результатів (передусім, збитків) у результаті здійснення операційної ді­яльності.

Оптова ціна одиниці продукції — фінансовий показник, що відпо­відає сумі абсолютної величин витрат на виготовлення одиниці проду­кції та прибутку, закладеного в одиницю продукції.

Опціони call — похідний цінний папір, що являє собою стандарт­ний контракт, який дає його власникові право (але не зобов'язання) ку­пити базовий актив (наприклад, цінні папери, іноземну валюту) за фік­сованою ціною протягом визначеного у контракті періоду. Використо­вується для хеджування ризиків.

Опціони put — похідний цінний папір, що являє собою стандартний контракт, який дає його власникові право (але не зобов'язання) продати базовий актив (наприклад, цінні папери, іноземну валюту) за фіксова­ною ціною протягом визначеного у контракті періоду. Використовуєть­ся для хеджування ризиків.

Оцінка ризиків — функціонально-організаційний блок у системі управління фінансовими ризиками, що здійснюється у формі фінансо­во-математичного дослідження ідентифікованих ризиків суб'єкта гос­подарювання із використанням відповідних кількісних методів з метою встановлення абсолютних та відносних величин, що характеризують базові кількісні параметри такого ризику, на основі усталеної сукупнос­ті відповідних показників.

П

Платоспроможність підприємства — спроможність підприємст­ва своєчасно і в повному обсязі виконати власні зобов'язання.

Портфельний аналіз — функціонально-організаційна форма аналі­зу первинної фінансової інформації, фінансових показників та коефіці­єнтів, спрямована на своєчасне виявлення, ідентифікацію, оцінювання рівня фінансових ризиків, а також вибір та обґрунтування методів ней­тралізації таких ризиків.

Потреба у капіталі — виражена у грошовому вимірі абсолютна величина фінансових, матеріальних, трудових та інших ресурсів, необ­хідних для забезпечення нормального функціонування суб'єкта госпо­дарювання протягом планового періоду.

Похідний цінний папір — особливий вид цінного папера, що являє собою стандартний документ, котрий засвідчує право та/або зо­бов'язання придбати або продати базовий актив (цінні папери, валютні цінності чи інші активи) на визначених ним умовах у майбутньому.

Премія за ризик — абсолютна величина фінансових ресурсів, що відповідає розміру додаткового доходу, який очікує отримати інвестор на ринку капіталу як компенсацію за вкладення капіталу в умовах не­досконалості ринку капіталу, наявності асиметрії в інформаційному забезпеченні учасників ринку та умовах невизначеності і, як наслідок, на­явності ризику.

Прибуток до сплати процентів та податку — величина операційного прибутку суб'єкта гос­подарювання до виплати останнім процентів (обслуговування позичкового капіталу) та погашення податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Приведення — механізм визначення теперішньої вартості майбут­ніх грошових потоків через дисконтування на величину процента, який міг би бути отриманим у випадку, якби грошові кошти були б доступні для їх використання на момент оцінювання.

Процент — ціна, яка формується на грошовому ринку у формі пла­ти позичальника капіталодавцю за право користування капіталом про­тягом визначеного періоду. Розрізняють простий процент та складний процент.

Прямий метод розрахунку грошового потоку — фінансово-математичний метод кількісного оцінювання абсолютної величини грошо­вого потоку суб'єкта господарювання, що передбачає визначення кінцево­го результату через коригування узагальнених фінансових показників.

Прямі витрати — сукупність витрат, безпосередньо пов'язаних із виробництвом продукції (виконанням робіт чи наданням послуг).

Р

Резервний капітал — сума резервів, створених за рахунок чистого прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або уста­новчих документів.

Рефінансування дебіторської заборгованості — продаж на користь спеціалізованих фінансових установ боргових вимог підприємства до тре­тіх осіб раніше строку їх оплати із наданням відповідного дисконту.

Ризик — імовірність виникнення будь-яких відхилень від очікува­ного рівня фінансових показників, незалежно від того, позитивні чи не­гативні такі відхилення.

Ризик-менедзісмент —специфічний функціонально-організаційний блок у структурі моделі фінансового менеджменту на підприємстві, що відповідає за виявлення, ідентифікацію, оцінювання та нейтралізацію фінансових ризиків з операційної, інвестиційної та фінансової діяльно­сті, а також сукупного ризику фінансово-господарської діяльності під­приємства.

Ринкова капіталізація — показник, що відображає сукупну вар­тість усіх корпоративних прав підприємства, що перебувають в обігу, виходячи з їх поточного ринкового (біржового) курсу.

С

Середньоквадратичне відхилення — фінансово-математичний по­казник варіації цільового показника (носія ризику) за попередні пері­оди, який визначає величину ймовірного відхилення цільового показника від його очікуваної величини (математичного очікування). Визна­чається як корінь другого ступеня із дисперсії.

Стратегія нейтралізації ризиків — функціонально-організаційна форма обґрунтування та здійснення превентивних заходів фінансового, організаційного або правового характеру щодо фінансових ризиків суб'єкта господарювання.

Стратегія уникнення ризику — функціонально-організаційна форма нейтралізації фінансових ризиків, що передбачає прийняття управлінсь­ких фінансових рішень на основі порівняльного аналізу фінансово-математичних моделей альтернативних сценаріїв (наприклад, різних ва­ріантів здійснення окремої господарської операції) з метою визначення безризикового сценарію із наступним прийняттям його як основного.

Стратегія утримання ризику — функціонально-організаційна фо­рма нейтралізації фінансових ризиків, що передбачає прийняття управ­лінських фінансових рішень, спрямованих на оптимізацію величини фінансових ризиків здійснення тих чи інших господарських операцій.

Страхування ризиків — функціонально-організаційна форма нейт­ралізації фінансових ризиків суб'єкта господарювання шляхом ство­рення резервів покриття потенційних збитків (самострахування) або переуступлення ризику за винагороду на утримання спеціалізованій фі­нансовій установі — страховій компанії (комерційне страхування).

Структура капіталу — співвідношення між окремими статтями джерел формування фінансових ресурсів підприємства. Використову­ється, як правило, співвідношення між позиковим та власним капіталом — ліверидж.

Структура капіталу оптимальна — таке співвідношення між власним і позичковим капіталом, за якого забезпечується максимізація рентабельності власного капіталу (КОЕ) за прийнятного рівня ризику.

Сукупний грошовий потік — сукупність розподілених у часі фактів надходження або вибуття грошових коштів і їх еквівалентів, що гене­руються суб'єктом господарювання в результаті здійснення його опе­раційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Сукупний ризик — ризик суб'єкта господарювання, що формується як зведений результат впливу сукупності операційних, інвестиційних і фінансових ризиків фінансово-господарської діяльності такого суб'єкта господарювання.

Т

Тезаврація прибутку — спрямування чистого прибутку підприємс­тва або його частини на формування власного капіталу з метою покрит­тя потреби суб'єкта господарювання у капіталі для фінансування його господарської діяльності.

Толерантність ризику — фінансово-математична модель оціню­вання (якісного та/або кількісного) співвідношення між рівнем цільово­го показника (як правило, величини прибутку) та рівнем фінансового ризику, що пов'язаний із його досягненням.

У

Умовно-змінні витрати — системоутворювальна сукупність ви­трат суб'єкта господарювання, абсолютна величина яких залежить від обсягів виробництва.

Умовно-постійні витрати — системоутворювальна сукупність ви­трат суб'єкта господарювання, абсолютна величина яких не залежить від обсягів виробництва.

Управління витратами — функціонально-організаційний елемент моделі управління прибутком, що являє собою сукупність фінансово-правових та організаційно-технічних механізмів і прийомів прогнозу­вання, планування та контролю формування затрат підприємства з ме­тою забезпечення стабільності розподілу вихідних грошових потоків у просторі та часі відповідно до цілей моделі управління прибутком суб'єкта господарювання.

Управління доходами — функціонально-організаційний елемент моделі управління прибутком суб'єкта господарювання, що являє со­бою сукупність фінансово-правових та організаційно-технічних механі­змів і прийомів прогнозування, планування та контролю формування доходів підприємства з метою забезпечення стабільності розподілу вхід­них грошових потоків у просторі й часі відповідно до цілей моделі управління прибутком.

Управління ризиками — специфічний функціонально-організа­ційний блок у структурі моделі фінансового менеджменту на підпри­ємстві, що відповідає за виявлення, ідентифікацію, оцінювання та нейтралізацію фінансових ризиків під час здійснення операційної, ін­вестиційної та фінансоввї діяльності, а також сукупного ризику фі­нансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання в ринко­вому середовищі.

Ф

Факторинг — продаж дебіторської заборгованості (боргової вимо­ги) на користь спеціалізованої факторингової компанії чи комерційного банку раніше строку її погашення із наданням дисконту.

Фінансова діяльність — сукупність операцій, які ведуть до зміни величини і складу власного та позичкового капіталу (випуск власного капіталу (акцій); отримання позик та їх погашення; викуп акцій власної емісії; виплата дивідендів тощо). Таким чином, фінансова діяльність — це цілеспрямована система заходів щодо фінансового забезпечення ви­робничої або іншої діяльності підприємства за рахунок власних і пози­чкових коштів, формування необхідного обсягу капіталу підприємства для виконання ним передбаченої статутної діяльності.

Фінансова політика — цілеспрямоване використання фінансових відносин та методів управління останніми для досягнення довгострокових та короткострокових завдань, визначених корпоративною страте­гією підприємства та його місією.

Фінансова рівновага — характеристика стану фінансово-госпо­дарської діяльності підприємства, за якого потреба підприємства в ка­піталі балансується із його можливостями щодо її покриття за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел капіталу.

Фінансова стратегія — сформована система довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства й найбільш ефективних шляхів їх досягнення, які визначаються фінансовою ідеологією.

Фінансовий грошовий потік — сукупність розподілених у часі фа­ктів надходження або вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб'єктом господарювання в результаті здійснення його фінансової діяльності.

Фінансовий контролінг — структурний елемент моделі управлін­ня фінансами підприємства, побудований на комплексі спеціальних методів та інструментів, особлива функціональна система, яка забез­печує менеджмент підприємства і, зокрема, фінансовий менеджмент, та є базовою інформацією для прийняття управлінських фінансових рішень.

Фінансовий ліверидж — фінансовий механізм використання пози­кового фінансування для збільшення рентабельності власного капіталу.

Фінансовий менеджмент — система принципів, методів і прийо­мів фінансового управління підприємством в їх взаємозв'язку та взає­модії, що забезпечує формування та реалізацію управлінських фінан­сових рішень щодо господарської діяльності підприємства, спрямо­ваних на виконання підприємством мети і завдань його статутної дія­льності.

Фінансовий план — консолідований плановий документ, що відо­бражає рух (надходження і витрати) грошових коштів на підприємстві у плановому періоді. Розрізняють поточний (до одного року) і довгостро­ковий (понад один рік) фінансовий план.

Фінансовий цикл — часова характеристика руху товарно-матеріаль­них цінностей, незавершеного виробництва та готової продукції із ко­ригуванням на особливості грошових розрахунків із контрагентами — постачальниками та покупцями.

Фінансові ризики — складова сукупного ризику суб'єкта господа­рювання, що визначає ймовірність отримання-негативних фінансових результатів (передусім, збитків) у результаті здійснення сукупності го­сподарських операцій щодо покриття потреби підприємства у капіталі для фінансування операційної та інвестиційної діяльності. Отже, фінан­совий ризик безпосередньо пов'язаний із формуванням структури капі­талу підприємства.

Фінансування — реалізація фінансового забезпечення потреби під­приємства у капіталі.

Форфетит — фінансова операція щодо рефінансування дебіторсь­кої заборгованості (експортних вимог підприємства) з участю комер­ційного банку.

Х

Хеджування ризиків — функціонально-організаційна форма нейт­ралізації фінансових ризиків зміни масштабу цін на базові активи (на­приклад, цінні папери, іноземну валюту, сировину) шляхом викорис­тання похідних фінансових інструментів.

Ц

Центр витрат — 1) відокремлений функціонально-організаційний процес або явище (технологічна операція, угода тощо), пов'язані з фо­рмуванням однорідної сукупності витрат підприємства; 2) структурний підрозділ, який несе відповідальність за витрачання коштів згідно з до­веденим йому бюджетом або кошторисом. За функціональним напря­мом своєї діяльності такий структурний підрозділ не може самостійно впливати на обсяг доходів, а також на суму прибутку. Прикладом центру витрат є відділ з постачання та заготівель або виробничий стру­ктурний підрозділ підприємства.

Центр відповідальності — структурний підрозділ підприємства, який повністю контролює ті чи інші напрями фінансової діяльності, са­мостійно приймає управлінські рішення у рамках цих напрямів і несе повну відповідальність за виконання доведених йому планових (норма­тивних) фінансових завдань.

Центр доходу — структурний підрозділ, який несе відповідальність тільки за формування доходів у встановлених обсягах. За функціональ­ним напрямом своєї діяльності такий структурний підрозділ не може самостійно впливати на весь обсяг витрат щодо продукції, яка реалізу­ється, а також на суму прибутку. Наприклад, структурний підрозділ підприємства зі збуту готової продукції.

Центр формування ризику — будь-яка господарська операція в межах операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єкта го­сподарювання або його бездіяльність, щодо якої існує ймовірність на­стання певної події із негативними наслідками, зокрема збитками.

Цільовий показник — фінансовий показник чи коефіцієнт, що ви­користовується як критерій управління грошовими потоками суб'єкта господарювання (зокрема, оцінювання, планування, прогнозування та контролю руху грошових коштів).

Ч

Чиста приведена вартість — різниця між теперішньою вартістю чистого грошового потоку та вартістю інвестиційних витрат за проектом.

Чистий грошовий потік — абсолютна величина руху грошових коштів за певний період, що формується як різниця між вихідними та вхідними грошовими потоками за відповідний період.

Дата добавления: 2015-09-28