1. Давньогрецький театр. Походження трагедії та її структура.

Семінарське заняття № 5 ТРАГЕДІЇ СОФОКЛА «АНТИГОНА» та «ЕДІП-ЦАР»

1. Давньогрецький театр. Походження трагедії та її структура.

2. Внесок Софокла в розвиток античної драматургії. Сутність нововведень.

3. Своєрідність драматичного конфлікту у творах Софокла. Поняття катарсису.

4. Функція хору в драмах Софокла. Його етико-філософське значення.

5. Протистояння людини та року в драмах Софокла.

6. Система діючих осіб. Уявлення про ідеальну людину. Жіночі образи. Едіп та Антигона як «вічні образи».

Терміни та поняття:

агон, антагоніст, антистрофа, “Deus ex machina”, дифірамб, драма, «вічний образ», катарсис, коммос, конфлікт драми, корифей, містерія, орхестра, парод, перипетія, пролог, проскеній, протагоніст, рок, скене, стасим, строфа, трагедія, трагічний герой, характер, хор трагедії, ексод, епісодії.

Питання та творчі завдання

1. Чим відрізняється драма від епосу та лірики?

2. В яких містах знаходилися найвідоміші античні театри та чи були вони на території сучасної України?

3. Що Ви знаєте про життя та творчість Софокла, які міфи пов’язані з його іменем? В яких сферах суспільного буття, окрім драматургії, він проявив себе?

4. Скільки творів приписують літературознавці Софоклові та які з них збереглися до наших часів?

5. Чи можна сказати, що Софокл у своїх творах подає людей не такими, якими вони є, а такими, якими вони мають бути? Якими рисами Софокл наділяє своїх головних героїв?

6. У чому полягає новаторство Софокла у змалюванні жіночих образів? Яку функцію виконувала жінка в давньогрецькому суспільстві часів Софокла? Назвіть ще давньогрецькі драми, в яких вона є головною героїнею.

7. Навіщо, окрім Антигони, Софокл вводить у драму образ Ісмени? Чи можна сказати, що в основі композиції системи персонажів покладено принцип контрасту?

8. Чию позицію виражає хор у трагедіях Софокла?

9. Чим відрізняються «вічні» образи від «традиційних»?

10. Прочитайте працю Аристотеля про трагедію (фрагмент «Поетики»). Що, на його думку, є об’єктом, способом та засобом змалювання в трагедії? Яка її мета? Що таке «катарсис»? Які вимоги пред’являє Аристотель до трагічного характеру? Чи виконує їх Софокл?

11. Хто з психоаналітиків ХХ століття звертався до аналізу образу Едіпа? Що означає вираз «Едіпів комплекс»?

12. Випишіть із драм Софокла «крилаті слова» та афоризми.

Література

Основна:

1. Анпеткова-Шарова Г.Г., Чекалова Е.И. Античная литература: Учебное пособие. – Л.: Издательство ЛГУ, 1989. – 269 с.

2. Лосев А.Ф. Античная литература/ Под ред. А.А. Тахо-Годи. – М.: ЧеРО, при участии изд. “Омега-Л”, 2005. – 543 с.

3. Пащенко В.І., Пащенко Н.І. Антична література. – К.: Либідь, 2001. – 718 с.

4. Підлісна Г.Н. Антична література. Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1992. – 255 с.

5. Радциг С.И. История древнегреческой литературы. – М.: Высшая школа, 1977. – 551 с.

6. Тронский И.М. История античной литературы. – М: Высшая школа, 1988. – 464с.

7. Шалагінов Б.Б. Антична література від античності до початку XIX століття. — К.: Академія, 2004. — 360 с.

Додаткова:

1. Гаспаров М.Л. Сюжетосложение греческой трагедии // Новое в современной класической филологии. – М.: Наука, 1979. – С. 126-166.

2. Головня В. История античного театра / Под редакцией С. Аверинцева. – М.: Искусство, 1972. – 400 с.

3. Грабарь-Пассек М. Античные сюжеты и формы в западноевропейской литературе. – М.: Наука, 1966. – 319 с.

4. Зайцева І.Є. Давньогрецький театр: Матеріал до уроку (походження трагедії й комедії; творчість Есхіла, Софокла, Евріпіда; вплив давньогрецького театру на розвиток світової драми)// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.- К., 2002.- N 8 - С. 30-33.

5. Каллистов Д.П. Античный театр. – Л.: Искусство, 1970. – 176 с.

6. Корнель П., Міркування про драматичну поезію: Про давньогрецьку драматургію // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2004. – № 11. – С. 39, 40.

7. Стратилатова В.П. Приемы драматизации хоровых партий в трагедиях Софокла // Античность и современность. – М.: Наука, 1972. – С. 263-268.

8. Шалагінов Б. Б. Афінська трагедія // Зарубіжна література в навчальних закладах. –2002. – № 8. – С. 53-59.

9. Шкаруба Л.М. Древнегреческая трагедия: от Эсхила до Эврипида // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2004.- № 11. - С.9-19.

10. Ярхо В.Н. Античная драма. Технология мастерства. – М.: Высшая школа, 1990. – 142 с.

11. Ярхо В.Н. Драматургия Эсхила и некоторые проблемы древнегреческой трагедии. – М.: Худ. лит., 1978. – 301 с.

12. Ярхо В.Н. Древнегреческая литература. Трагедия: Сборник трудов. – М.: Лабиринт, 2000. – 352 с.

13. Ярхо В.Н. Трагедия долга: «Антигона» Софокла // Ярхо В.Н. Семь дней в афинском театре Диониса. – М.: Лабиринт, 2004. – С. 106-184.

Семінарське заняття № 6 ДАВНЬОАТТИЧНА КОМЕДІЯ. АРИСТОФАН. «ХМАРИ». «ВЕРШНИКИ»

1. Теорії походження давньогрецької комедії та її структура. Фольклорна основа жанру комедії. Елементи обрядової гри в сюжеті та структурі давньої комедії.

2. Творчий доробок Аристофана: тематика та проблематика його творів (загальний огляд). Характер відображення сучасності та вплив на суспільно-політичні події доби.

3. Поетика комедій Аристофана:

основні джерела сюжетів;

умовно-фантастичний характер фабули;

пародійний елемент у комедії, сатира, гротеск і карикатура;

агони та їхня роль у розумінні естетичної позиції автора;

образ та функції хору в комедіях;

стиль, своєрідність лексики.

4. Актуальність аристофанівських комедій:

тема влади та народу, внутрішньої та зовнішньої політики у «Вершниках»;

філософські та педагогічні ідеї у «Хмарах».

5. Значення творчості Аристофана в історії європейської комедійної традиції.

Терміни та поняття:

агон, анапести, антиепіррема, антода, ателлана, гротеск, давньоаттична комедія, Діонісії, еллінізм, епіллій, епіррема, комедія, комос, мім, ода, палліата, парабаса, пародія, претекстата, сатира, сентенція, софізм, стоїцизм, тогата, травестія, фантастика, фесценніна.

Питання та творчі завдання

1. Коли виникає антична комедія і з якими суспільними факторами це пов’язано?

2. Що Ви знаєте про походження терміну «комедія»?

3. Чому Аристофана називають «батьком комедії»?

4. Які прийоми та засоби створення комічного ефекту використовує Аристофан у своїх творах? Заповніть таблицю:

№	прийоми створення комічного ефекту	приклади з художніх текстів
1.
2.
3.
4.
5.
6.

5. Наскільки достовірно змальовує Аристофан своїх сучасників у комедіях? Чи можна стверджувати, що аристофанівський Сократ передає точний образ філософа?

6. Як співвідносяться реальне та фантастичне в комедіях Аристофана?

7. Виходячи з яких принципів Аристофан обирає назви для своїх комедій?

8. Хто такі софісти і що Вам про них відомо?

9. Хто з античних комедіографів продовжував традиції аристофанівської комедії?

Література

Основна:

1. Анпеткова-Шарова Г.Г., Чекалова Е.И. Античная литература: Учебное пособие. – Л.: Издательство ЛГУ, 1989. – 269 с.

2. Лосев А.Ф. Античная литература/ Под ред. А.А. Тахо-Годи. – М.: ЧеРО, при участии изд. “Омега-Л”, 2005. – 543 с.

3. Пащенко В.І., Пащенко Н.І. Антична література. – К.: Либідь, 2001. – 718 с.

4. Підлісна Г.Н. Антична література. Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1992. – 255 с.

5. Радциг С.И. История древнегреческой литературы. – М.: Высшая школа, 1977. – 551 с.

6. Тронский И.М. История античной литературы. – М: Высшая школа, 1988. – 464 с.

7. Шалагінов Б.Б. Антична література від античності до початку XIX століття. — К.: Академія, 2004. — 360 с.

Додаткова:

1. Аристофан. Сборник статей. – М.: Изд-во МГУ, 1956. – 196 с.

2. Білецький О. Неповторний Арістофан // Арістофан. Комедії. – Х.: Фоліо, 2002. – С. 3-18.

3. Боннар А. Смех Аристофана // Андре Боннар. Греческая цивилизация. – М.: Искусство, 1995. – С. 442-465.

4. Головня В.В. Аристофан. – М.: АН СССР, 1955. – 181 с.

5. Гусейнов Г. Аристофан. – М.: Искусство, 1988. – 270 с.

6. Соболевский С.И. Аристофан и его время. – М.: АН СССР, 1957. – 419 с.

7. Ярхо В. Н. Аристофан // История всемирной литературы. В 9 т. - Т. 1. - М.: Академия наук СССР, 1983. - С. 372-377.

8. Ярхо В. Н. У истоков западноевропейской комедии. – М.: Наука, 1979. – 175 с.

9. Ярхо В.Н. Аристофан. – М.: Гослитиздат, 1954. – 133 с.

10. Ярхо В.Н. Греческая и греко-римская комедия / Древнегреческая литература: Собрание трудов. – М.: Лабиринт. 2002. – 256 с.

Дата добавления: 2015-08-29