Розділ 1. Використання машин у механізованих технологічних процесах на Операціях загального призначення

РОЗДІЛ 1. ВИКОРИСТАННЯ МАШИН У МЕХАНІЗОВАНИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСАХ НА ОПЕРАЦІЯХ ЗАГАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Тема 11. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА С.-Г. КУЛЬТУР ТА ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ МЕХАНІЗОВАНИХ РОБІТ

План лекції

1. Різновидності технологій вирощування сільськогосподарських культур

2. Технологічні карти на вирощування с.-г. культур.

3. Основні принципи операційної технології.

4.Методи оцінки якості роботи МА в польових умовах.

1. Різновидності технологій вирощування сільськогосподарських культур

Ефективність господарської дiяльностi суттєво залежить вiд рiвня технології та технологiчної дисциплiни.

Технологiя виробництва сiльськогосподарської продукцiї — це впорядкована у часi та просторi сукупнiсть операцiй, засобiв i ресурсiв, що забезпечує досягнення поставленої виробничої мети. Прогресивнi технологiї спрямованi на досягнення запрограмованих кiнцевих результатiв з ефективним використанням природних та iнших непоновлюваних ресурсiв.

Інтенсивна технологiя вирощування сільськогосподарських культур забезпечує досягнення запрограмованих результатів шляхом ефективного цiлеслрямованого впливу на об’єкти виробництва вiдповiдно до фаз розвитку рослин. При iнтенсивнiй технологi пiдвищення врожайностi досягається за рахунок поєднання прогресивних агротехнiчних прийомiв зi своєчасним і якiсним проведениям технологiчних операцiй, враховуючи потреби розвитку рослин на кожнiй фазi органогенезу. Зокрема, при iнтенсивнiй технологiї вирощування зернових культур азотнi добрива вносяться почастинно за 3—4 прийоми в рiзних фазах розвитку рослин, що забезпечує значно вищий коефiцiєнт використання добрив.

Крiм того вiдповiдно до потреб вносяться необхiднi мікроелементи, регулятори росту, здiйснюються операцiї щодо захисту рослин вiд бур’янiв, шкiдникiв i хвороб.

Ресурсозберiгаюча технологiя має на метi досягнення запрограмованих результатiв з мiнiмально необхiдними витратами непоновлюваних ресурсiв. Частковим варiантом ресурсозберiгаючих технологiй енергозберiгаючi технологiї, в яких основна увага придiляється економії енергетичних ресурсiв. Цi технології передбачають зниження кiлькостi операцiй, мiнiмалiзацiю обробiтку грунту, застосування комбiнованих i комплексних агрегатiв, локальне внесення добрив, стрiчкове і смугове обприскування, зниження норм витрати технологiчних матерiалiв за рахунок пiдвищення якостi та точностi операцiй.

Грунтозахисна технологiя забезпечує пiдвищення або эбереження родючостi грунтiв шляхом усунення причин машинної та природної деградацiї грунтiв (ущiльнення, ерозiя, винесення гумусу та iнших складових родючостi).

Кожен iз перелiчених варiантiв технологiї має свої характернi засоби i способи досягнення мети. Водночас сучаснi технологiї мають ознаки й iнтенсивних, i ресурсозберiгаючих, i грунтозахисних технологiй. Вибiр варiанту технологiї, обгрунтування рацiональних засобiв i потреби в ресурсах є багатоварiантною задачею. Її вирiшення вимагає взаємодiї спецiалiстiв агрономiчного та iнженерного профiлю. На рiвнi технології чiтко виявляється системна єднiсть таких елементiв технологічної системи (ТхС), як технiчнi засоби, технологiчнi матерiали і середовище 2. Технологічні карти на вирощування с.-г. культур

Вирощування сільськогосподарських культур по природно-кліматичних зонах країни пов'язане з виконанням різних технологічних операцій, проведених у певній послідовності. При цьому весь комплекс механізованих робіт повинен бути взаємопов'язаний; потрібно, щоб кожна попередня операція підготовляла необхідні умови для проведення наступної.

Основою для встановлення строгого переліку й чергування операцій служать типові технологічні карти, розроблені для кожної зони господарювання. У них приводяться різні варіанти агрегатів, що виконують операції при вирощуванні тієї або іншої культури, із зазначенням економічної ефективності їхнього використання.

Технологія вирощування сільськогосподарських культур встановлює способи й засоби обробітку й переробки матеріалів, визначає головний напрямок механізації основних і допоміжних операцій, правильне агрегатування машин, їхні оптимальні регулювання, способи руху, планування й організацію робіт і всі інші заходи раціонального використання сільськогосподарської техніки.

Зазначені питання вивчаються шляхом послідовного викладу змісту основних груп технологічних операцій: обробіток ґрунту; сівба, посадка і внесення добрив; догляд за сільськогосподарськими культурами; збирання.

Процес обробітку ґрунту пов'язаний зі зміною властивостей ґрунту в бажаному напрямку шляхом механічних впливів, знищенням бур'янів, одержанням потрібного стану поверхні поля.

Сівба, посадка і внесення добрив повинні забезпечити рівномірний розподіл насіння, бульб і добрив по площі поля або рядка, а також по глибині закладення.

Догляд за сільськогосподарськими культурами включає обробіток ґрунту в міжряддях, механічні або хімічні способи боротьби з бур'янами, хворобами й шкідниками, підживлення сільськогосподарських культур й їхнє зрошення.

Збирання врожаю пов'язане з відділенням рослин, насіння, бульб або коренів від ґрунту (або стебел) із збереженням або зміною їхніх властивостей, з наступною доставкою їх до місць зберігання або споживання.

Крім перерахованих основних груп операцій, є ще такі, які або забезпечують умови для виконання технологічних і транспортних операцій, або мають самостійне значення в системі прийнятих заходів. Ці операції виконуються спеціальними машинами (дорожніми, будівельними, меліоративними).

Кожна сільськогосподарська культура при її вирощуванні вимагає проведення певних технологічних і необхідних транспортних, складальних, підготовчих і допоміжних операцій, установлюваних на основі системи ведення сільського господарства, прийнятої для даної зони.

Залежно від конкретних виробничих умов треба по кожній культурі обґрунтувати й виділити ці операції, звести їх у спеціальну карту, що надалі служить основним технологічним документом при проведенні комплексу робіт з вирощування і збирання даної сільськогосподарської культури.

Технологічна карта на вирощування (див. таблицю 1) відбиває перелік і послідовність виробничих операцій, розташованих у хронологічному порядку; їх тривалість у календарних і робочих днях; тип і склад агрегату; обслуговуючий персонал; виробіток за зміну і за добу; витрати палива на одиницю роботи й на кожну операцію; необхідну кількість агрегатів і механізаторів для виконання робіт у даний термін; витрати праці й експлуатаційні витрати засобів на одиницю роботи, на весь обсяг робіт (по всіх операціях).

Технологічна карта на вирощування та збирання цукрових буряків

(як приклад)

Доля попередників: ячмінь – 100% Урожайність, ц/га:

Площа посівів – 200 га - основної продукції – 400

- побічної продукції - 230

Операція Операція Показники Склад агрегату Обслуговуючий персонал, люд. Одиниця виміру, га, т/год. Експлуатаційна годинна продуктивність Тривалість операції Орієнтовний календарний строк початку робіт Агростроки, днів Прямі витрати на

1 га

енергозасіб машина зчіпка Палива, кг Праці, люд.-год.

марка потужність, кВт марка кількість, шт.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Важливо, щоб у переліку операцій технологічної карти були передбачені всі агротехнічні прийоми, що сприяють підвищенню врожаю. Для цього необхідно врахувати не тільки особливості самих вирощуваних культур, але й полів: типи ґрунтів, ступінь засміченості й зараженості шкідниками й хворобами, кількість і вид добрив, внесених під попередні культури й т.п.

Кожну операцію в карті вказують самостійно, наприклад, при механізованому внесенні добрив виділяють операції, навантаження, транспортування і розкидання; при підготовці насіння до сівби перераховують операції: сортування, калібрування, обробку отрутохімікатами й т.п.

У карті коротко вказують основні агровимоги, наприклад глибину обробки, спосіб сівби (рядовий, вузькорядний тощо), типи робочих органів й ін.

Для різних зон рекомендовані типові технологічні карти, які приймаються за основу при розробці оперативних технологічних карт на поточний рік з урахуванням особливостей господарств (бригад), наявної техніки й даних тривалого

прогнозу погодних умов.

Науково-дослідні організації й зональні, дослідні станції розробляють перспективні технологічні карти на 5 років і більше, у яких передбачають використання новітніх машин, намічених до серійного виробництва, і нової прогресивної технології, а також інші прийоми, що враховують досягнення науки й досвід передовиків.

Технологічні карти на вирощування є основою для планування роботи машинно-тракторних агрегатів, для перерозподілу наявної техніки по підрозділах господарств, а також для складання заявок на придбання нових машин або їхніх комплексів.

На основі аналізу технологічних карт і показників роботи різних варіантів агрегатів вибирають найкращі з них по мінімуму експлуатаційних вартісних витрат або по найменших витратах праці на одиницю роботи або по максимуму продуктивності. Вибір критерію оптимальності визначається конкретними виробничими умовами.

Правильний вибір початку і тривалості виконання технологічних операцій дуже впливає на якість їхнього проведення і одержуваний урожай.

Початок роботи, наприклад, у весняний період, з одного боку, визначається особливостями даного конкретного року, температурою повітря і ґрунту, вологістю останнього, а також особливостями вирощуваних культур, тобто природними умовами й біологією рослин. З іншого боку, він визначається технічними можливостями застосовуваних машин, здатністю приступити в цей час до роботи її високоякісно її виконати. Боронування ґрунту при підвищеній вологості, коли ґрунт «мажеться», приводить до браку, а запізнення з початком боронування викликає втрати вологи і появу кірки, що особливо небезпечно на посівах озимих, цукрових буряків, овочевих культур, бавовнику та ін. Якість відвальної оранки виходить найкращою при оптимальній вологості ґрунту (17-22%), витрати енергії, при цьому будуть найменшими.

Запізнення з моментом проведення проріджування рослин буряків приводить до додаткової витрати значної частини поживних речовин із ґрунту, знижує продуктивність рослин, що залишилися і врожай. Занадто раннє проріджування і наступний відхід частини рослин може привести до зниження їхнього числа й вплине на врожайність.

У період збирання його початок визначається ступенем дозрівання культури, найбільшим урожаєм, змістом поживних речовин (особливо для кормових), найменшими втратами.

Отже, технологічні операції потрібно починати при такому стані оброблюваного матеріалу, коли забезпечуються найкраща якість роботи, менші витрати енергії й відсутні втрати (кількісної і якісні) продукції. Початок операції, будучи в загальному випадку рухливою координатою по календарній осі часу, визначається сукупністю перерахованих факторів і призначається агрономом.

Тривалість виконання технологічної операції (початок якої встановлено) також визначається виходячи з необхідності одержання найбільшого врожаю (при найменших його втратах).

Для ряду культур час, коли втрати не зростають зі збільшенням строків виконання робіт, обмежено декількома днями й навіть годинами. Тому, щоб не допустити втрат, треба прагнути скоротити цей час. Однак прагнення виконати операції в стислий термін (не допустити ніяких втрат) може зажадати залучення величезної кількості техніки (на цей час), що приведе до колосальних матеріальних витрат і неефективного використання машинно-тракторного парку.

Для ряду зон країни проведені розрахунки на ЕОМ і знайдені оптимальні строки (тривалість у робочих днях) проведення операцій. Для нашої зони, наприклад, ця тривалість по основних операціях така:

Закриття вологи (боронування зябу й чорного пару)...………………………2

Сівба ранніх ярових...………………………………………..………………… 4

Інші роботи, пов'язані з сівбою ранніх ярових (передпосівний обробіток ґрунту,

внесення добрив і т.п.)…………………………………………………………. 4-5

Підняття і обробіток раннього пару..………………………………………… 10

Міжрядний обробіток у двох напрямках...………………..……………………7

Скошування хлібів у валки...……..…………………………………………… 6

Обмолот валків і пряме комбайнування...………………………………………8

Збирання соломи й оранка зябу...………………..……………………………20-30

Збирання кукурудзи на силос...………………………..……………………… 12

Збирання кукурудзи на зерно...………………………………………………15-20

Збирання цукрових буряків....……………………………………………… 15-20

Сівба пізніх культур...…………………………………………………………..4

Сівба озимих...…………………………….…………………………………… 9

Збирання насінників трав...…………….……………………………………… 5

Користуючись подібними даними для умов зони, можна обґрунтовано визначити потребу в машинно-тракторних агрегатах для проведення заданого обсягу робіт і надалі застосовувати це при визначенні зональної системи машин.

3. Основні принципи операційної технології

Технологічна й супутні їй інші операції повинні проводитися в строго встановленому порядку, що дозволяє в даних умовах одержати найкращий результат. Цей порядок визначається операційною технологією, що являє собою основний робочий документ, який містить перелік необхідних й обов'язкових правил виконання кожної окремої технологічної операції.

Операційні технології розробляються зонально й містять матеріали по всіх операціях вирощування і збирання окремих культур. Іноді операційні технології для операцій загального призначення, що відносяться до всіх культур зони (снігозатримання, основне внесення добрив, основний обробіток ґрунту, культуртехнічні роботи т.п.), видаються окремо.

Кожна операційна технологія опирається на вже розроблену технологію вирощування сільськогосподарських культур у даній зоні, на прийняту систему машин для комплексної або часткової механізації, основані на раціональній побудові виробничого процесу.

При розробці операційної технології потрібно: вивчити властивості оброблюваних матеріалів; встановити початок і тривалість виконання операцій; підібрати машини із числа що рекомендуються і робочі органи до них; встановити агротехнічні нормативи й допуски на них з урахуванням умов експлуатації; вибрати режими роботи провести регулювання машин на оптимальну якість; підготувати поля і загони і вибрати найкращий спосіб руху; встановити норми виробітку й витрати палива; розробити методи, контролю ходу операцій, місце й кількість необхідних вимірів для оцінки якості; указати основні прийоми й правила по охороні праці й пожежній безпеці; установити порядок диференційованої оплати праці механізаторів (з урахуванням отриманої якості).

Вихідною інформацією для розробки операційної технології служать умови виконання роботи: розміри полів (довжина гонів), питомий опір ґрунтів, урожайність, соломистість, типи і марки тракторів, машин, зчіпок і т.п., а також агротехнічні вимоги: агронормативи і допуски на них.

Для зручності механізаторів треба по кожній технологічній операції мати зведену операційну карту (див. форму карти таблиця 2), що відбиває основні етапи і правила: підготовки агрегату й поля до роботи, забезпечення роботи агрегату в полі, контроль якості, правила безпечної роботи та ін., викладені в типових технологічних картах.

Для більшості технологічних операцій багато питань підготовки агрегатів і полів до роботи, порядок обслуговування й т.п. повторюються. Розглянемо ці загальні питання операційної технології.

Підготовка агрегату до роботи включає:

1. Підготовку трактора (розміщення ходових коліс на потрібну колію, перевірку й установку необхідного тиску в шинах, натяг гусениць, перевірку вільного ходу кермового колеса й зусилля на ньому, вільного ходу і зусилля на педалях, установку механізму навішення або причіпної скоби, обтікачів, візирного пристрою, слідопокажчика освітлення для роботи в нічний час, двостороннього зв'язку тракториста з обслуговуючим персоналом і т.п.).

2. Підготовку машини (розміщення робочих органів й їхнє регулювання перевірку ходових коліс, установку норми висіву, глибини ходу й т.п.).

З. Підготовку (якщо вона необхідна) зчіпки (правильне приєднання подовжувачів, установку вильоту маркера й т.п.).

4. Складання агрегату - приєднання машин до зчіпки і зчіпки до трактора, перевірка правильності складання агрегату; при необхідності - визначення найменшого радіуса повороту агрегату.

Таблиця 2

Форма операційної технологічної карти

Вихідна інформація

(конкретні умови виконання даної операції) Агротехнічні вимоги

(враховуючі зональні умови)

Перелік складових частин карт

Технічні й технологічні вимоги Наочне (графічне) зображення проведених, підготовчих і контрольних операцій

Склад і підготовка агрегату: трактора, машин, зчіпки, складання агрегату в натурі

Підготовка поля і загонів: спосіб руху, оптимальна ширина загону, поворотної смуги й т.д.

Забезпечення роботи агрегату в загоні

Контроль й оцінка якості роботи

Охорона праці Колія трактора, тиск у шинах, зусилля й вільний хід кермового колеса, натяг гусениць, положення причепу або механізму навішення й т.п.; установка й регулювання робочих органів, машин, норми їхнього висіву й т.п.; приєднання подовжувачів, перевірка правильності складання МТА та ін.

Обґрунтований спосіб руху, коефіцієнт робочих ходів, способи розбивки поля на загони, провішування ліній першого проходу й т.п.

Вказівки по транспортних, складальних, допоміжних операціях; часу заправлення сівалок насінням, розвантаження бункерів, часу підходу транспорту й т.п.

Кількість вимірів, місця вимірів, обробіток вимірів, оцінка якості.

Перелік заходів щодо техніки безпеки

Ескізи складних регулювань, приладів і пристосувань, використовуваних при регулюваннях, схеми розміщення робочих органів і т.п.

Схеми поля, загону, способи руху агрегату, обробітку поворотних смуг, розрівнювання звальних гребенів і розвальних борозен і т.п.

Схема пунктів заправлення, транспортні магістралі та ін..

Ескізи способів виміру окремих показників якості.

Ескізи огороджень, сигналізація, схеми освітлення, розташування протипожежного устаткування і т.п.

Підготовка поля до роботи включає наступні заходи:

1. Огляд поля, видалення сторонніх предметів, огородження небезпечних місць.

2. Розбивку поля на загони з урахуванням потрібного напрямку руху агрегату, обраного способу руху й видів поворотів, нарізку загонів, поворотних смуг, провішування ліній першого проходу агрегату і т.п.

З. Зазначення на полі місць заправлення або розвантаження, прокошування транспортних магістралей, протипожежне оборювання загонів.

При підготовці поля варто враховувати способи організації роботи агрегатів: груповий або індивідуальний і т.п.

Розбивку поля на загони проводять завчасно, використовуючи для цього найпростіші пристосування: двометровка, екер, кутомір, екліметр. Щоб домогтися прямолінійності робочих ходів, вішками висотою 2-2,5 м провішують лінії перших проходів. Для кращої видимості вішок на відстані до них прив'язують пучки трави або соломи. При відбитті прямого кута використовують звичайний або дзеркальний екер. Цей кут можна відбити також за допомогою дерев'яного косинця або способом насічок шнуром довжиною 15-20 м. Кут схилу визначають за допомогою схиломіра.

Поле неправильної конфігурації по можливості розбивають на загони правильної прямокутної форми з довжиною гонів не більше 2 км. При роботі на дуже довгих гонах ускладнюється як технологічне (заправлення сівалок, розвантаження комбайнів й ін.), так і технічне обслуговування агрегату.

При виборі напрямку руху агрегатів на полях квадратної або трикутної форм враховують напрямок пануючих вітрів під час збирання і зручність під'їзду і поворотів, а при еліпсоїдній і прямокутній формах приймають, яку з важливих операцій (сівбу або збирання) варто виконувати по довгій стороні поля.

Робота агрегатів у загонах виконується на основі попереднього розрахунку, який показує, як забезпечити технологічне й технічне їхнє обслуговування, ритмічність проведення операцій з урахуванням прийнятої схеми виробничого процесу (потокової, поточно-переривчастої або послідовної). У цьому розділі операційної технології даються вказівки по переналагодженню складальних одиниць агрегату внаслідок зміни умов роботи, описуються способи заправлення, розвантаження й т.п.

Контроль і оцінка якості включає перелік способів і послідовність контролю, порядок проведення, кількість необхідних вимірів і чисельну оцінку показників якості; вказується порядок обробки вимірів (з урахуванням вагомості окремих показників) і градації по оцінці якості (по середньому балу, сумі балів або за коефіцієнтом якості).

Класифікація показників. До виконання кожної технологічної операції пред'являються певні вимоги агротехніки, які повинні бути витримані. Ці вимоги виражаються у вигляді технологічних показників й являють собою обов'язкові нормативи якості сільськогосподарських робіт (рис. 2).

Рис. 2 Якісні показники технологічних операцій.

Перша група показників містить у собі глибину оранки, глибину закладення насіння або добрив, висоту зрізу рослин.

Друга група показників відбиває норми висіву насіння, добрив, гербіцидів.

Третя група показників містить у собі допуск норми втрат матеріалу, допуск ступеня дроблення насіння або недомолот, відсоток пропусків гнізд при квадратно-гніздовому посіві.

Четверта група — це інші показники, що не ввійшли в зазначені групи, наприклад такі, як ступінь закладення рослинних залишків при оранці, ступінь підрізання бур'янів при культивації.

Докладно з урахуванням зональних особливостей агротехнічні нормативи приводяться в операційних технологічних картах на кожну технологічну операцію. Ту саму операцію можуть характеризувати кілька показників. Наприклад, якість оранки з оборотом шару за ГОСТом (ДСТУ) оцінюється одинадцятьма показниками. Безліч показників затрудняє оцінку якості робіт, збільшує трудомісткість такої оцінки у виробничих умовах. Кількість показників повинне бути можливо мінімальним, тому з їхнього числа в кожній операції необхідно виділити найголовніші і установити питому вагу (вагомість) кожного виділеного показника в загальній оцінці, прийнятої за 100%. Орієнтовно головні показники оцінки якості по деяких технологічних операціях і їхня питома вага (%) наведені нижче.

Оранка

Відхилення фактичної глибини (см) обробітку від заданої……………… 50

Рівномірність глибини...………………………….……………………………..30

Загортання рослинних залишків і добрив...……………………….. ……....20

Культивація:

Суцільна

Відхилення фактичної глибини (см) обробітку від заданої……………….40

Міжрядний

Ступінь підрізання бур'янів (огріхи)…………………………………………...60

Відхилення фактичної глибини обробітку від заданої...…………….….....30

Рівномірність глибини обробітку…..…………………………………………..20

Ступінь підрізання бур'янів...…………………..……………………………….15

Ступінь ушкодження культурних рослин...…………………………….….....35

Сівба:

Зернових

Відхилення фактичної глибини загортання насіння (см) від заданої……40

Рівномірність глибини загортання....……… ………………………..…….....20

Відхилення від заданої норми висіву...……………… ………………………20

Огріхи (недотримання міжрядь)...…………………………………………......20

Просапних

Відхилення фактичної глибини загортання насіння від заданої………….20

Рівномірність глибини загортання...…… ………………………………….....15

Відхилення в нормі висіву...…………………..…… …………………………..15

Ступінь ушкодження насіння...……………………………… ……………......10

Дотримання ширини міжрядь...……………………… ……………………….10

Збіг квадратів...…………………………………………………………………...20

Прямолінійність рядків...…………………………………… ………………….10

Збирання:

Коренеклубнеплодів

Втрати бульб (коренів)….....…………………….……..…………....…………50

Пошкодження бульб (коренів)...………………………………….…..............30

Чистота бульб (коренів)...……………...……………………………………….20

Силосних культур

Втрати маси……..…………………………………………………………………50

Відхилення фактичної довжини різання від заданої...…………….............25

Відхилення фактичної висоти стерні від заданої...……. ……….............25

Ці показники придатні для більшості зон, але їхнє значення може змінюватися (з урахуванням особливостей зони).

Розрізняють три види контролю: початковий, або налагоджувальний, поточний і приймальний.

Налагоджувальний або початковий контроль проводять при пуску агрегату в роботу. У ході його перевіряють точність регулювань робочих органів машин на регулювальній площадці і при необхідності вносять зміни в регулювання або режим роботи агрегату.

Після закінчення налагоджувальних робіт приступають до виконання даної технологічної операції.

Поточний контроль необхідний у процесі роботи, тому що можуть змінитися початкові регулювання і, крім того, відбувається поступове зношування робочих органів. З урахуванням мінливості умов експлуатації все це може викликати порушення якості й зниження продуктивності. Основне завдання поточного контролю - перевірка відповідності фактичної якості роботи заданому і підтримка стабільності регулювань (або їхня необхідна зміна) протягом робочої зміни.

Приймальний контроль після виконання певного обсягу робіт, але не рідше одного разу в зміну проводить агроном бригади, відділення, ділянки або спеціальна служба контролю якості, що організується в господарствах на період проведення весняної сівби або збирання.

Прийоми контролю повинні бути простими, але давати достовірні дані про якість роботи. Оптимальним варіантом контролю в конкретних умовах варто вважати такий, котрий забезпечує необхідну точність при мінімальних витратах часу, праці й засобів.

У передових господарствах оплату праці встановлюють із урахуванням якості виконання роботи, що сприяє зацікавленості механізаторів у поліпшенні якості.

Кількість вимірів показника при оцінці якості встановлюється з використанням теорії помилок. Чим грубіше виконується вимір, тобто чим більше допускається помилка виміру, тим менше потрібно вимірів. Вводиться поняття довірчого інтервалу, за межі якого не вийде помилка вимірів, і поняття довірчої ймовірності, що показує, з якою ймовірністю знайдене середнє значення показника лежить у межах довірчого інтервалу.

Наприклад, вимірявши глибину оранки з точністю ±0,5 см і визначивши середнє а = 25 ± 0,5 см з імовірністю 0,9, можна сказати, що в 90 з 100 випадків середн

Т а б л и ц я 3

Вибір числа вимірів при оцінці якості

Помилка вимірів у частках стандарту Число вимірів при довірчій імовірності (надійності)

0,999 0,99 0,95 0,9 0,8 0.7

1 0 17 11 7 5 4 3

0,5 50 31 18 13 9 6

0,4 74 46 27 19 12 8

0,3 127 78 46 32 20 13

0,2 277 171 99 70 43 29

0,1 1089 668 387 279 266 169

Для умов рядової експлуатації звичайно обмежуються помилкою вимірів в 1,0 або 0,5 стандарту й при довірчій імовірності 0,99 роблять від 11 до 31 виміру.

Для умов МДС або наукових досліджень потрібно робити від 387 до 1089 вимірів деяких показників.

4.Методи оцінки якості роботи агрегатів в польових умовах

У цей час відомо кілька методів оцінки якості роботи агрегатів у польових умовах (рис. 3).

Рис. 3 Методи оцінки якості.

Безбальна система оцінки поки застосовується для оцінки якості роботи машин у машиновипробувальних станціях (МВС) і при виконанні науково-дослідних робіт.

Бальна система оцінки якості застосовується в с/г підприємствах. Якщо прийнята чотирьохбальна систему оцінки: 5, 4, 3 й 2 і є, наприклад, п'ять показників, по яких дається оцінка, то якість виконання всієї операції може бути оцінено сумою балів (по оцінці кожного показника окремо). Встановлюється: від 22 до 25 балів - відмінна оцінка, від 18 до 21 — добра і від 15 до 17 — задовільна. Або може бути визначений середній бал, наприклад від 4,4 до 5 - відмінна оцінка, від 3,6 до 4,3 - добра і від 3 до 3,5 - задовільна. Однак такий метод оцінки може «сховати» незадовільну оцінку по якомусь одному і навіть двох показниках, а робота буде оцінена задовільною (за рахунок високої оцінки по двох показниках). Це істотний недолік такого методу оцінки. Трохи поліпшується оцінка, якщо кожному показнику привласнюється вагомість (%) або значимість його в загальній вазі, або значимості від всіх показників, прийнятих за 100%. Але й у цьому випадку незадовільна оцінка по одному показнику також може перекриватися високими оцінками по іншим, і робота буде прийнята.

Варто бракувати якість виконаної всієї операції, якщо по одному з головних показників отримана незадовільна оцінка. Вагомість (значимість) окремих показників може бути встановлена за економічним критерієм (шляхом проведення спеціальних дослідів науково-дослідними установами).

Перспектива широкого впровадження в сільськогосподарське виробництво науково обґрунтованих методів оцінки якості виконання польових операцій і одержуваної продукції пов'язане зі створенням служб якості при виробничих управліннях сільського господарства і дослідних станціях. У завдання служб якості повинні входити: розробка обґрунтованих допусків і коефіцієнт якості при виконанні різних технологічних операцій; встановлення «вагомості» різних показників якості; створення строгої шкали матеріальних заохочень за гарну якість виконання робіт.

Контрольні запитання для самоперевірки

1. Перелічіть основні групи технологічних операцій і головні їхні завдання.

2. Який зміст технологічної карти на вирощування культури?

3. Як розробляються технологічні карти і які різновиди карт вам відомі?

4. Який порядок вивчення й виконання кожної технологічної операції?

5. Що являє собою операційна технологія механізованих робіт? Яка вихідна інформація для її розробки?

6. Що являє собою операційна технологічна карта?

7. Проаналізуйте показники, по яких оцінюється якість технологічних операцій.

8. Проаналізуйте можливі методи оцінки якості роботи МА в польових умовах.

9. Недоліки застосовуваної бальної системи оцінки якості.

10. Дайте поняття вагомості (значимості) показників якості і поясніть, як вона встановлюється?

11. Як установити початок і тривалість виконання технологічної операції?

Дата добавления: 2015-08-29