Дефекти зварних з’єднань поділяються на зовнішні та внутрішні, невиправні та виправні.

Дефекти зварних з’єднань поділяються на зовнішні та внутрішні, невиправні та виправні.

Дефекти зварних з’єднань призводять до: зменшення показників властивостей, порушенню герметичності, та зниженню експлуатаційної надійності конструкцій.

Зовнішні дефекти: напливи, підрізи, зовнішні не провари та наплавлення, поверхневі тріщини та пори.

Внутрішні: тріщини та пори не провари шлакові включення.

Досліджуваний зразок виконано зі сталі ВСт3сп, має дефекти.

Непровари це – ділянка зварного з’єднання, де відсутні сплавлення між деталями (приблизно на корінь шва).

Будучи концентраторами напружень, не провари знижують працездатність зварного з’єднання, та можуть викликати появу тріщин, знижати корозійну стійкість. Непровари можуть бути викликані малим зазором, великим притупленням, високою швидкістю зварення, зміщенням електрода від осі шву, поганою очисткою шлаку, недостатньою кваліфікацією зварювальника.

за ГОСТ 5264-80 встановлюємо тип зварюваного з’єднання, С25 (стикове, зварне, №25 у ГОСТі)

Товщина зразка S1=S=17,2мм

Згідно ГОСТ для цієї товщини:

e=16mm, g=0,5

Зовнішній вигляд досліджуваного зразка

Для встановлення рівномірності виконання зварного шва встановлюємо за методом Віккерса твердість у наступних точках:

1- зварний шов,

2,3 – зона термічного впливу,

4 – основний метал.

Навантаження на твердометрі 5кгс, отриману твердість переводимо до показників (в еквіваленті) твердості за методом Брінелля: HV=1,8544 P/d²

d₁=0,294 HV₁=108кгс HB₁=105

d₂=0,275 HV₂=122,6кгс HB₂=123

d₃=0,276 HV₃=121,7кгс HB₃=121

d₄=0,272 HV₄=125,32кгс HB₄=124

σ₁=k*HB k=0,34

σ₁=357МПа, σ₂=418МПа σ₃=416МПа σ₄=421МПа

Висновок: отримані величини міцності за показниками твердості вказують, що найбільш слабкою ділянкою зварного з’єднання є зварний шов. HB=105, HV=108, σ₁=357МПа, усі наступні ділянки мають майже однакові показники, що свідчить про відсутність значних змін у структурі зварного з’єднання.

Дата добавления: 2015-08-29