З теми: «Реанімація та інтенсивна терапія в разі гострих екзогенних отруєнь».

Лекцiя № 10.

З теми: «Реанімація та інтенсивна терапія в разі гострих екзогенних отруєнь».

Конспект змісту теми.

Гостре екзогенне отруєння- це патологічний процес, що виникає внаслідок потрапляння в організм отруйних речовин різного походження (хімічних речовин в побуті, промисловості, мікробних токсинів тощо), які викликають порушення гомеостазу.

Отрута - чужерідна хімічна сполука, яка порушує протікання нормальних біохімічних процесів в організмі, внаслідок чого виникає порушення фізіологічних функцій організму.

Отрута-це речовина підвищеної токсичності.

Причини гострих отруєнь:

Навмисні Випадкові

- Кримінальні; - виробничі;

- Суїциди. - побутові;

-медичні.

Дія отруйних речовин:

1. Місцева (кислоти, луги);

2. Резорбтивно-токсична (оцтова кислота, миш’ як);

3. Рефлекторна (хлор, фосген,аміак).

Шляхи потрапляння отрути до організму.

Токсичні речовини можуть потрапляти до організму через травний канал, дихальні шляхи, шкіру, слизові оболонки. Найбільш частим шляхом проникання отрути є травний канал.

Клінічні фази перебігу гострих отруєнь.

1. Прихований;

2. Період наростання резорбтивної дії;

3. Період максимальної дії отрути;

4. Відновний.

Тяжкість отруєння залежить від дози, концентрації, шляхів потрапляння

до організму, швидкості їх виведення.

Клініка гострого отруєння визначається як вибірковою токсичною дією на окремі органи і системи, так і загальними порушеннями функцій всього організму. У хворих з гострими отруєннями виділяють наступні основні синдроми:

1. Синдром ураження нервової системи;

2. Синдром порушення кровообігу;

3. Синдром ураження органів дихання;

4. Синдром ураження органів травлення;

5. Синдром недостатності печінки і нирок;

6. Судомний синдром;

7. Гіпертермічний синдром;

8. Гіпотермічний синдром.

9. Деліріозний синдром

Наявність будь-якого з вказаних синдромів дає можливість встановити попередній діагноз щодо виду отруєння та негайно почати надавати допомогу.

Діагноз встановлюють на підставі даних анамнезу, і клініко-лабораторних досліджень. Таблетки, що залишились, отруйну рідину, порожні упаковки лікарських речовин ретельно підраховують та не викидають.

Під час обстеження звертають увагу на забарвлення шкіри та слизових оболонок, специфічний запах з рота та запах блювотних мас.

Взяття для дослідження 3-х середовищ організму (крові, сечі, блювотних мас) обов’ язкове для всіх видів отруєнь.

Для цього медсестра або фельдшер набирають 10-15 мл досліджуваного матеріалу у стерильні пробірки, щільно закривають і підписують їх. На пробірці вказують час взяття матеріалу.

Матеріал для дослідження беруть відразу ж, як тільки хворий надходить в ВАІТ, до початку лікування!

Загальні принципи лікування при гострому отруєнні.

1. Виведення отрути з організму:

А). Виведення отрути, що не всмокталася:

- промивання шлунка;

- штучно викликане блювання;

- очисні клізми;

- ентеросорбенти;

-ШВЛ.

В). Прискорення виведення отрути, що всмокталася:

- форсований діурез;

- обмінне переливання крові;

- гемосорбція;

- плазмаферез;

-гемодіаліз.

Промивання шлунка- один з основних методів виведення отрути, особливо ефективний в перші 6 годин після отруєння.

Якщо хворий перебуває в коматозному стані, шлунок промивають тількі після інтубації трахеї трубкою і роздуванням манжетки!

Шлунок промивають водою кімнатної температури. Кількість рідини для одноразового введення не більше як 400-500 мл, всього для промивання використовують 5-15 л рідини.

Обов язково має бути суворий контроль за кількістю введення та виділеною рідиною: існує небезпека виникнення гіпергідратації та набряку мозку.

ШВЛ використовують у випадках значного пригнічення дихання, а також отруєння токсичними речовинами, що виводяться легенями. ШВЛ, як правило, проводять в режимі помірної гіпервентиляції.

2. Нейтралізація отрути здійснюється за допомогою антидотної терапії.

Антидот - це засіб, здатний знешкоджувати отруту.

Фізичні антидоти (активоване вугілля, крохмаль, тальк, ентеросорбенти) абсорбують на своєї поверхні токсичну речовину.

Хімічні антидоти нейтралізують отруту, вступаючи з нею в хімічну взаємодію (сульфгідрильні групи унітіолу зв ‘язують важки метали з утворенням нетоксичних розчинних сполук).

Фізіологічні антидоти вступають у взаємодію з тими біоструктурами, на які спрямована дія отруйної речовини. Наприклад: етанол затримує метаболізм метанолу і перетворення його на токсичні метаболіти (формальдегід та мурашину кислоту).

Застосування антидотної терапії особливо ефективне на ранніх стадіях отруєння.

3.Симптоматична терапія залежить від ступеня та клінічнихпроявів отруєння. У разі пригнічення діяльності серця застосовують адреноміметики

(0,5-0,7 мл р-ну ефедріну, 1-2 мл 4% розчину дофамінув 400 мл 5% глюкози), глюкокортикоїди. При зниженні ОЦК вводять плазмозамінні розчини, плазму крові.Під час психомоторного збудження вводять транквілізатори(седуксен,реланіум).

Екстракорпоральні методи детоксикації:

Екстракорпоральна детоксикація –це очищення крові та інших біологічних рідин поза організмом. Найчастіше використовуються наступні методи: гемодіаліз, плазмаферез, гемосорбція.

Штучна нирка (гемодіалізатор) - апарат для тимчасового заміщення видільної функції нирок. Штучну нирку використовують для звільнення крові від продуктів обміну, корекції водно- електролітного та кислотно-лужного балансів при гострій і хронічній нирковій недостатності, а також для виведення токсичних речовин при отруєннях і надлишку води при набряках. Основним завданням апарату штучної нирки є очищення крові від різних токсичних речовин, у тому числі продуктів метаболізму. Як і будь-який апарат очищення крові, він повинен забезпечувати, як мінімум, два канали зміни складу крові з метою нормалізації її показників, заснованих на інформаційно - енергетичних уявлень про її властивості. При цьому обсяг крові в межі організму залишається постійним.

В основі роботи штучної нирки – принципи діалізу

Показання:

· гостра і хронічна ниркова недостатність

· гостра печінкова недостатність,

· екзогенні та ендогенні отруєння,

· важкі порушення електролітного складу крові;

· виражені гіперкальціємія, гіпермагніємія, гіперурикозурія.

Принцип дії:

В основі гемодіалізу лежить принцип дифузії речовин через напівпроникну мембрану (целофан, ацетатцеллюлоза, поліакрилонітрил і поліметилметакрилат) з метою виведення з крові небажаних речовин і одночасного введення в неї необхідних компонентів. Постійний струм крові по одну сторону мембрани і розчину-діалізату, що очищає — по іншу її сторону дозволяє видалити залишкові продукти обміну речовин із крові способом, дуже подібним із процесом клубочкової фільтрації. Змінюючи сполуки діалізату, спосіб взаємодії крові і діалізату (геометрію діалізатора), тип і площу поверхні діалізуючої мембрани і частоту і тривалість сеансів діалізу, можна підтримувати у відносно благополучному стані навіть тих хворих, у яких нирки зовсім не функціонують.

Устаткування для проведення гемодіалізу складається з трьох основних частин — системи подачі крові; системи, яка забезпечує необхідну сполуку і подачу діалізату, і самого апарата-діалізатора. Кров подається під тиском у діалізатор за допомогою роликового насоса через систему трубок, оснащених відповідними приладами для виміру величини швидкості кровотоку і тиску в системі; величина швидкості кровотоку повинна складати приблизно 250— 300 мол/хв. Величину гідростатичного тиску в системі можна змінювати відповідним чином для досягнення бажаного ступеня виведення рідини, так званої ультрафільтрації. Діалізат подається в діалізатор з ємності, у якій він зберігається, або з дозуючої системи, у якій він виробляється. У більшості діалізаторів діалізат проходить через мембрану один раз, рухаючи назустріч току крові зі швидкістю 500 мол/хв, або ж рециркулює багато разів, але відповідно з більш високою швидкістю струму. Сполука діалізату подібна зі сполукою плазмової рідини, але його можна змінювати в залежності від потреб конкретного хворого.

Існують два основних типи діалізаторів — плоскопластинчатий діалізатор, у якому плоскі аркуші мембрани покладені один на іншій, із прокладеними між ними пластиковими матрицями; і пустотіловолоконний, або капілярний, діалізатор, у якому мембранний матеріал закручений у спіраль усередині тонких капілярів, тисячі яких зібрані, у пучки; кров тече через ці капіляри, у той час як діалізат циркулює з зовнішньої сторони пучків волокон.

Більшість хворих мають потребу в 10—15 год діалізу в тиждень, розділених на відносно рівні за часом сеанси. Конкретна для кожного хворого тривалість сеансів залежить від розмірів тіла, залишкової функції нирок, дієти, захворювань, що ускладнюють тощо.

Клінічна картина та невідкладна долікарська допомога при окремих видах отруєнь.

Отруєння речовинами припікальної дії.

Отруєння кислотами. Найчастіше спостерігають отруєння хлоридною, оцтовою, щавлевою, плавіковою кислотою.

Клінічна картина.

У разі потрапляння на слизову оболочку рота хлоридної кислоти виникає опік сіро-бурого кольору; оцтової –брудно-білого, сірчаної- чорного, азотної- жовтого кольору. Наявні сильний біль в травному каналі, утруднення дихання, хрипкий голос, виділення великої кількості слини, забарвленої кров’ю, блювотні маси мають „іржавий” характер, нерідко містять домішки чистої крові. Можлива перфорація стравоходу, шлунка. Потрапляючи до бронхів та легень спричиняють токсичний набряк легенів, ГДН.

Невідкладна долікарська допомога:

- промивання шлунка кипяченою водою;

- застосування непряженого молока, білкової води(на 1л води 4 білка яєць), 10-20 г оксиду магнію.

- госпіталізація до ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Промивання шлунка водою;

2. Оксигенотерапія при порушенні дихання, якщо є потреба-ШВЛ;

3. Симптоматична терапія:

- Знеболюючи засоби

- Антибіотики;

- кортикостероїди;

- серцеві глікозиди;

- кардіотонікі

Отруєння лугами.

При потраплянні лугу в організм відбувається руйнування слизової оболоннки ШКТ та омилення підшкірної жирової клітковини. Летальна доза становить 7-8 г.

Клінічна картина.

Спостерігаються біль у надчеревній ділянці, блювання, пронос. Можлива перфорація стравоходу, шлунка.

Невідкладна долікарська допомога:

- промивання шлунка водою з додаванням розчинів лімонної, оцтової кислот;

-яєчний білок, олію, непряжене молоко;

- госпіталізація до ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1.Промивання шлунка водою;

2.Оксигенотерапія при порушенні дихання, якщо є потреба-ШВЛ;

3.Симптоматична терапія.

- знеболюючи засоби;

- кортикостероїди;

-серцеві глікозиди;

- кардіотонікі.

Отруєння етиловим спиртом.

Летальна доза 96% спирту коливається від 4 до 12 г/кг маси тіла. Концентрація етанолу в крові більша за 6% є смертельною.

Розрізняють 4 ступеня важкості:

1. Легкий- концентрація етанолу в крові від 1 до 1,5%.

2. Середній - концентрація етанолу в крові від 1,5 до 3%.

3. Тяжкий - концентрація етанолу в крові від 3 до 5%.

4. Алкогольна кома - концентрація етанолу в крові від 5% та більше.

Клінічна картина.

Наявні ейфорія, збудження, надмірна балакучість, гіперемія обличчя, нарушення координації рухів. Уразі нарастання тяжкості отруєння- апатія, адинамія, блювання, зниження АТ, тахікардія, пульс слабкого наповнення. ціаноз, зниження температури тіла, порушення дихання. Може розвинутись алкогольна кома.Можлива аспірація блювотних мас.

Невідкладна долікарська допомога:

- промивання шлунка;

- госпіталізація до ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Промивання шлунка;

2. Форсований діурез;

3. Оксигенотерапія при порушенні дихання, якщо є потреба-ШВЛ;

4. Інфузійна терапія:

- інфузія 10% розчину глюкози з інсуліном та калієм

-4% розчин соди;

-амінокислоти, вітаміни групи В

5. Симптоматична терапія.

6. У важких випадках гемосорбція, гемодіаліз.

Отруєння метиловим спиртом.

Летальна доза метанолу при пероральному вживанні становить 30-100 мл. Смертельною є концентрація метанолу в крові 0,4-1 г/л.

Високотоксичними є продукти біотрансформації метанолу- формальдегід та мурашина кислота.

Клінічна картина.

Розрізняють 3 ступені отруєння метанолом:

1. Легке отруєння (потерпілий випив менше ніж 5 мл метанолу)- відчуття сп’яніння, головний біль, нудота.

2. Середій ступень (до 10 мл метанолу)- сильний головний біль, нудота, блювання, пригнічення ЦНС, порушення зору- біль в очах, нечіткість бачення до розвитку повної сліпоти (окулотоксична дія –може виникати як через одну годину, так і на 2 добу після отруєння).

3. Тяжкий (більше ніж 10 мл метанолу)- кома, дихання поверхневе, різкий ціаноз, зіниці розширені, низький АТ. смерть від ураження дихального та судинорухового центру, або набряку мозку.

Невідкладна долікарська допомога:

- промивання шлунка;

- 40% розчин етанолу 50 мл всередину.

- госпіталізація до ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Промивання шлунка;

2. Антидотна терапія -5-% розчин етанолу -1-2 мл/(кг/на добу)

6. Форсований діурез;

7. Гемодіаліз

8. Оксигенотерапія при порушенні дихання, якщо є потреба-ШВЛ;

9. Симптоматична терапія.

Отруєння наркотичними анальгетиками (опій, морфій тощо).

Токсична дія цих препаратів пов’язана з їх впливом на ЦНС.

Клінічна картина.

При легких отруєннях хворі скаржаться на загальну слабкість, головний біль, погіршення слуху, шум у вухах, двоїння в очах, нудоту, блювання. Температура тіла переважно знижується, розвивається брадикардія.

У випадках тяжких отруєнь розвивається сонливість, хворі марять, втрачають свідомість із переходом в кому. Дихання прискорене, пульс слабкий, АТ низький, настає ціаноз-спочатку губ, потім обличчя та кистей рук, пітливість. Зіниці розширені, судоми литкових м’язів. Можуть бути клонічні та тонічні судоми з короткими проміжками спокою між нападами.

Невідкладна долікарська допомога:

- промивання шлунка;

- введення в шлунок активованого вугілля;

- госпіталізація до ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Промивання шлунка водою кімнатної температури.

2. Введення в шлунок активованого вугілля, сольового проносного, ставлять очисну клізму.

3. Антидотна терапія – введення в/в 3 мл 0,5% розчину налорфіну

4. Форсований діурез;

5. Зігрівання тіла.

6. Оксигенотерапія при порушенні дихання, якщо є потреба-ШВЛ;

7. Симптоматична терапія

Отруєння фосфороорганічними сполуками (інсектицидами).

Отруєння інсектицидами може розвинутись внаслідок потрапляння їх в організм через травний канал, дихальну систему, шкіру.

Клінічна картина.

У разі потрапляння великих доз ФОС швидко настає смерть внаслідок набряку легенів. Малі та середні дози призводять до нудоти, блювання, болю у животі, головного болю, запаморочення, сльозотечі, пітливості, бронхореї, різкого звуження зіниць, неспокою, брадикардії.

Невідкладна долікарська допомога:

- промивання шлунка, якщо отрута потрапила у шлунок;

- промивання шкіри, якщо отрута потрапила на шкіру;

- госпіталізація до ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Промивання шлунка водою кімнатної температури.

3. Антидотна терапія –в/в введення атропіну сульфату.

4.Оксигенотерапія при порушенні дихання, якщо є потреба-ШВЛ;

5. Симптоматична терапія.

Отруєння чадним газом

Головні причини отруєння:

А) вдихання вихлопних газів автомобілів у зачиненому приміщенні;

В) вдихання диму під час пожежі чи в приміщенні з несправним пічним опаленням.

Карбону оксид у взаємодії з гемоглобіном утворює карбоксигемоглобін, нездатний до транспорту кисню, розвивається гемічна та тканинна гіпоксія.

Клініка: у разі легкого отруєння відмічається тахікардія, запаморочення, головний біль, непевність ходи, нудота, блювання.

У середньо важких випадках потерпілий, оглушений, виникають галюцинації, повторне блювання,головний біль, порушення координації рухів.

Тяжке отруєння супроводжується розвитком гіпоксичної коми, появою патологічних рефлексів, порушенням прохідності дихальних шляхів, пригніченням дихання, рожеве чи кармінно-червоне забарвлення слизових оболонок.

Лікування:

1. Виведення потерпілого із приміщення із високою концентрацією СО;

2. Забезпечення прохідності дих. шляхів, інгаляція кисню, зменшення гіперсалівації, у разі значного пригнічення дихання або його зупинки_ШВЛ;

3. Специфічна терапія- гіпербарічна оксигенація (сеанси тривалістю 80-90 хв. 1-4 рази на добу, хворі приходять до тями, зменшується задишка, стабілізується гемодинаміка, показники КОС та ЕКГ);

4. Симптоматична терапія;

- інфузійна терапія;

- усунення набряку мозку:дегідратація, краніоцеребральна гіпотермія;

- корекція КОС;

- кардіотоніки;

- діуретики, антибіотики, бронхорозширювальні засоби.

-

Отруєння грибами(блідою поганкою)

Гриби поділяють на 3 категорії: їстівні, умовно їстівні та неїстівні. До неїстівних належать: бліда поганка, мухомори, несправжні опеньки, сморчки, Найнебезпечнішими є отруєння блідою поганкою.

Клінічна картина.

У разі отруєння блідою поганкою інкубаційний період триває 6-12 годин. потім виникає колькоподібний біль в животі (гастроентероколіт), невгамовне блювання, пронос, який має холероподібний гнильний характер. Згодом у випорожненнях з’являються домішки крові, розвивається різке зневоднення організму, ендотоксичний шок.

Надалі настає період удаваного благополуччя (2-3 доби), що характерізується покращанням стану, після чого виникають симптоми гострої печінкової недостатності. Можуть виникнути гостра ниркова недостатність, гостра недостатність кровообігу, коматозний стан.

Невідкладна долікарська допомога:

- Промивання шлунка водою кімнатної температури;

- негайна госпіталізація до ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Промивання шлунка водою кімнатної температури.

2. Введення активованого вугілля, сольового проносного.

3. Заходи, спрямовані на лікування ГНН та гострої печінкової недостатності-глюкокортикоїди, ліпоєва кислота.

4.Оксигенотерапія при порушенні дихання, якщо є потреба-ШВЛ;

5. Симптоматична терапія

Укуси комах, змій.

Частіше зустрічаються інтоксикації від укусів бджіл та ос. Бджолина отрута (апітоксин) містить різні фізіологічно активні компоненти (гістамін, холін, органічні кислоти, ферменти та ін.). Дія отрути залежить від її дози, кількості укусів, локалізації ураження та індивідуальної чутливості організму.

В одних випадках інтоксикація проявляється лише місцевими симптомами, в інших — виникає картина важкого резорбтивного ураження, яке проявляється нейротоксичною і гематотоксичною дією, що обумовлене збудженням, а потім гальмуванням центральної нервової системи внаслідок гангліоблокуючої та холінолітичної дії отрути і розвитком гемолізу еритроцитів.

Апітоксин має суттєвий вплив на серцево-судинну систему, викликає нейротоксичний ефект, порушує проникливість судин, змінює в’язкість і згортання крові, впливає на обмін речовин. Зустрічаються випадки розвитку анафілактичного шоку від дії отрути членистоногих. Отруйність токсину комах велика: укуси декількох (до 10) бджіл і ос, як правило, викликають лише місцеву реакцію, хоча можлива поява і загально резорбтивних симптомів отруєння, а одноразові укуси 200-400 - призводять до важких отруєнь, 500 і більше укусів бджіл або ос призводять до розвитку смертельної інтоксикації.

Клінічна картина. Після укусу місцево з’являється пекучий біль, а через кілька хвилин — гіперемія і гострий набряк, що досягають максимуму через 15-20 хвилин. Особливо виражений набряк виникає при укусах в обличчя і супроводжується регіонарним лімфаденітом. Поодинокі укуси закінчуються повним видужанням протягом 1-2 діб.

Загальнотоксичні прояви при великій кількості укусів характеризуються розвитком пропасниці, підвищенням температури тіла, задишкою, головокружінням, загальною слабкістю. Іноді з’являється нудота, блювота. Спостерігається зниження артеріального тиску, судоми, пригнічення дихання. Можливий розвиток гемолізу, гемоглобінурії. Смертельні наслідки виникають від паралічу дихального центру.

У деяких потерпілих з підвищеною чутливістю до отрути на фоні загального отруєння організму розвивається алергічна реакція — анафілактичний шок.

Невідкладна допомога: При наданні першої допомоги необхідно терміново видалити з місця укусу жало комахи. Чим довший термін воно буде знаходитись в тканинах потерпілого, тим більше в організм поступає отрути. Жало краще видаляти пінцетом. На місце укусу кладуть лід, проводять кругову новокаїнову блокаду.

При вираженому набряку і загальних проявах інтоксикації проводять форсований діурез з олужненням крові, довенно вводять 10 мл 10 % розчину хлориду кальцію, підшкірно — дімедрол, гідрокортизон до 500 мг.

Укуси змій зустрічаються в більшості країн світу. Досить відмітити, що кожного року з більше мільйона укушених зміями людей, що проживають на земній кулі, помирає більше 50 тисяч. Тільки в одному штаті Сан-Паула (Бразилія) щорічно помирає від укусів змій 3500 чоловік.

На території о Радянського Союзу розповсюджено 56 видів змій. Для людини небезпечні 11 видів. Сюди відносяться степова і лісова гадюки, щитомордник, кобра, гюрза, ефа та інші. Найотруйніша є гюрза.

Патогенез: За механізмом дії зміїної отрути розрізняють 3 групи отрут:

1. Нейро- і кардіотоксичні, які пригнічують дихальний та судиноруховий центри, паралізують дихальні м’язи. Це отрута кобр, морських змій.

2. Геморагічні та набряково-некротичні, які діють на стінки кровоносних судин, еритроцити та систему згортання крові. Це отрута гадюкових (звичайних гадюк, гюрзи, щитомордника та гримучої змії).

3. Змішані, яким властиві обидві вказані дії.

Клінічна картин:. Важкість інтоксикації залежить від виду змії, кількості отрути, віку хворого, часу надання першої допомоги після укусу, розвитку вторинної інфекції. Найбільш небезпечними вважають укуси в ділянку голови. Після укусу в лоб розвивається колапс і наступає смерть.

Основними симптомами отруєння зміїною отрутою є сильні і тривалі болі на місці укусу та інтенсивний набряк, хоча в момент укусу біль не сильніший ніж від уколу голкою. Появляється печіння в місці укусу, через кілька хвилин збільшується набряк і швидко розповсюджується на значну частину тіла. Набряк може досягти максимального розвитку в кінці першої години після укусу змії. На місці укусу видно слід від зубів. Порушується чутливість поблизу місця укусу, крововиливи, міхурі, ділянки омертвіння тканин, тромбоз вен і м’яких тканин, а також регіонарний лімфангоїт і лімфаденіт. Біль і печіння розповсюджуються за межі зони укусу.

При важкому отруєнні, яке супроводжується тромбемболією та геморагічними явищами, розвитком геморагічних міхурів і омертвінням тканин, біль відчувається до 2-3 діб. Ступінь і розповсюдження зниження чутливості шкіри залежить від ступеню інтоксикації. Геморагічні міхурі розвиваються в перші години при важкій, а іноді і при сердньої важкості інтоксикації. Спочатку вони виникають величиною з горошину, потім зливаючись між собою збільшуються в розмірі, під ними утворюються ділянки омертвіння тканин. Геморагічний набряк виникає через 15-25 хвилин після укусу. Інтенсивність його розвитку і розмір залежать від ступеню отруєння, своєчасного і раціонального лікування. У хворих з вираженою інтоксикацією можуть спостерігатись крововиливи у внутрішні органи, кровотечі з носа, постгеморагічна анемія.

Поряд з місцевими змінами наростають ознаки резорбтивної дії зміїної отрути. До загальних проявів отруєння відноситься задишка, серцебиття, головокружіння, головний біль, м’язева слабкість, спрага, стан пригнічення і неспокою, нудота, блювота. Порушується акт ковтання, знижується артеріальний тиск, часто визначається ниткоподібний пульс. У хворих може розвинутись колапс у вигляді анафілактичного шоку, при цьому хворі загальмовані, сонливі, можливі запаморочення, іноді судоми. Смерть наступає при наростаючому колапсі і паралічі дихання в різні терміни — від 20-30 хвилин до 1 і більше діб. Характерно і важливо те, що не дивлячись на зупинку дихання і падіння артеріального тиску до нуля, робота серця продовжується 5-25 хвилин.

В роті змії знаходяться патогенні мікроорганізми і тому іноді перебіг інтоксикації ускладнюється розвитком правця, газової гангрени та інших септичних процесів.

Невідкладна долікарська допомога:

1. Потерпілого кладуть на спину;

2. Забезпечують повний спокій;

3. Відсмоктують отруту з ранки, якщо у того, хто надає допомогу немає поранень слизової оболонки рота;

4. Прикладають до рани холод;

5. Проводять імобілізацію кінцівки;

6. Негайно транспортують пацієнта до травмопункту.

Подальша тактика:

1. Введення специфічної моно- або полівалентної протизміїної сироватки. Наприклад: «Антигюрза», «Антигадюка».

Доза сироватки залежить від важкості отруєння: при легкому ступені — 500-100 АО, при отруєнні середнього ступеню — 1500 АО, при важкому отруєнні — 200-2500 АО, іноді 3000 АО. Сироватку вводять підшкірно в міжлопаткову ділянку. При важкому отруєнні найбільш ефективне довенне введення сироватки. Вводити її слід повільно, з перервами після проведення проби по Безредько (спочатку вводять 0,1 мл, через 10-15 хвилин ще 0,25 мл, при відсутності реакції — решту дози). Для попередження алергічної реакції одночасно дають 1-2 таблетки преднізолону.

2.Симптоматична терапія.

VI. МАТЕРIАЛИ ДЛЯ АКТИВIЗАЦII СТУДЕНТIВ ПIД ЧАС ВИКЛАДЕННЯ ЛЕКЦII.

Тести ІІ рівня складності:

1. Який препарат є антидотом при отруєнні фосфорорганічними сполуками? а) альбуцид; b) адреналін; c) атропін; d) афлубін; е) аміназин.

2. Після пожежі в задимленій хаті знайшли жінку без свідомості. Фельдшер ФАПу встановив, що жінка дихає, пульс на сонній артерії визначається, шкірні покрови рожеві, опіки відсутні. Виникла підозра на отруєння чадним газом. При наданні невідкладної допомоги антидотній терапії буде відповідати: а) проведення оксигенотерапії; b) введення серцевих глікозидів; c) введення лобеліну; d) введення бемегріду; е) промивання шлунку содою.

3. Найшвидше клінічні ознаки проявляються при потраплянні отрути через: а) шлунково-кишковий тракт; b) шкірні покриви; c) слизові оболонки; d) дихальні шляхи; е) парентерально.

4. У приймальне відділення лікарні доставили хворого, що перебуває в комі. В кишені у нього знайшли дві пусті упаковки від діазепаму. Потрібно в першу чергу:

а) забрати кров та сечу для токсикологічного дослідження;

b) провести рентгенологічне дослідження органів черевної порожнини;

c) виконати ендоскопічне дослідження шлунка;

d) провести інфузійну терапію;

е) все вірно.

5. Для промивання шлунка під час гострих отруєнь одноразовий об’єм введеної рідини не повинен перевищувати: а) 800 – 1000мл; b) 100-200мл; c) 400 – 500мл; d) 1000-1500 мл.

Ситуаційна задача

Пацієнта доставили в санпропускник через півгодини після вживання спиртних напоїв, у результаті чого з’явилася нудота, блювота, біль у животі, головний біль, запаморочення, «мушки перед очима». Об-но: свідомість сплутана, ослаблена реакція зіниць на світло, шкіра суха, ціанотична, тахікардія, АТ=80/40. Яка речовина викликала отруєння? Вкажіть специфічний антидот. Складіть план медсестринских втручань. Вкажіть принципи інтенсивної терапії.

Таблиця диференційної діагностики

Ознаки	Отруєння кислотами	Отруєння лугами
Сильний біль за ходом ШКТ;
Слизова оболонка відторгується шарами;
Уражені ділянки вкриті струпом;
ГДН, токсичний набряк легенів;
Антидот-окис магнію;
Антидот-розчин оцту.

VII. Матерiали для самопiдготовки студентiв

А) по темі, що викладена на лекції:

Перелік питань:

1. Дайте визначення екзогенного отруєння, отрути.

2. На які основні групи поділяються отруєння?

3. Перерахуйте основні синдроми при гострих отруєннях.

4. Які загальнi принципи невiдкладної терапiї застосовуються при гострих отруєннях?

5. Які екстракорпоральні методи детоксикації ви знаєте?

6. Які основні отруєння найчастіше зустрічаються в побуті?

7. Вкажіть причини, клiнiку, диференційну діагностику невiдкладну допомогу при отруєннях кислотами та лугами.

8. Вкажіть причини, клiнiку, невiдкладну допомогу при отруєннях алкоголем та його сурогатами.

9. Вкажіть причини, клiнiку, невiдкладну допомогу при отруєннях інсектицидами.

10. Вкажіть причини, клiнiку, невiдкладну допомогу при отруєннях транквiлiзаторами.

11. Вкажіть причини, клiнiку, невiдкладну допомогу при отруєннях опіоїдними наркотичними речовинами.

12. Вкажіть причини, клiнiку, невiдкладну допомогу при отруєннях чадним газом.

13. Вкажіть причини, клiнiку, невiдкладну допомогу при отруєннях грибами.

14. Які отруйні тварини ви знаєте? Вкажіть клiнiку, невiдкладну допомогу при укусах змій, членистоногих. Яка подальша тактика?

Питання для самостійного вивчення:

1. Отруєння барбітуратами, нейролептиками. Невідкладна долікарська допомога.

VIIІ. Рекомендована лiтература:

Основна:

1.Чепкiй Л. П. «Реанiматологiя та iнтенсивна терапiя» - К, Здоров я 1994 рiк.стор 57-67, 197-215

2.Чепкiй Л. П.,Ткаченко Р. О. «Анестезіологія, реанiматологiя та iнтенсивна терапiя» - К, Вища школа 2004 рiк. стор.254-273.

Додаткова:

1. Михайлович В. А. «Руководство для врачей скорой помощи»- Ленинград «Медицина» 1989 год.

2. Терновой К. С. «Неотложные состояния» -К, «Здоровья» 1984 год

Домашнє завдання: підготовка до директорської контрольної роботи.

Дата добавления: 2015-08-29