ТВОРЧА РОБОТА
української літератури
На тему: «Фільм Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" та однойменна повість Михайла Коцюбинського»
Розділ: кінематографія
Виконали учениці 10-А классу
КЗ «ХНВК № 24»
Крамаренко Катерина
та
Тепленко Юлія
Фільм "Тіні забутих предків", знятий за однойменною повістю Коцюбинського і вийшов у 1964, є нетиповим для кінематографа того часу і навіть наступних десятиліть.
Журнал «Екран» (Польща), 1966 рік писав: «Це один з найдивовижніших і найвитонченіших фільмів, які траплялося нам бачити протягом останніх років. Поетична повість на межі реальності і казки, дійсності і уяви, достовірності і фантазії… Уяві Параджанова, здається, немає меж. Червоні гілки дерев, геометрична композиція усередині корчми з нечисленним реквізитом на фоні білих стін, Палагна на коні під червоною парасолькою і з напіводягненими ногами, грубість похоронного ритуалу з обмиванням померлого тіла і сцена оргіастичних забав у фіналі… Параджанов відкриває у фольклорі, звичаях, обрядах самобутній культурний ритуал, в рамках якого дійсність реагує на турботу і трагедіюособи».
2010 року відомий сербський режисер Емір Кустуріца назвав «Тіні забутих предків» найкращою картиною знятою у світі
Музика стала одним з головних компонентів образної структури фільму. У стрічці звучать поширені у Карпатах інструменти — сопілка-денцівка, флояра, коза, дримба, трембіта. Співанки, мелодії весільних музи́к, голосіння, колядки і щедрівки («Добрий вечір тобі, пане господарю», «Во Вифлеємі нині новина», «Го-го-го, коза»), інші обрядові пісні (веснянка «Вербовая дощечка») та автентичність народної говірки створюють особливу цілісну звукову філософсько-естетичну концепцію фільму. За визначенням сучасних дослідників, «такого багатства звукових складових до „Тіней забутих предків“ не знав жоден український фільм, що є однією з новаторських ознак стрічки»
Цей фільм пронизаний неймовірною, хвилюючою уяву, атмосферою, що залишає тебе в ступорі після перегляду. Ця дія фільму подібна і з враженнями залишеними повістю, читаючи описи місцевості та емоцій, переживання героїв ти занурюєшся в світ трохи абсурдний але чимось привабливий, який віддає в серці дивними почуттями. Саме атмосфера є головною особливістю фільму і подібною рисою повісті.
Повість була написана в дусі імпресіонізму і неоромантизму, історія нещасної долі Івана та Марічки, гуцульських Ромео і Джульєтту, не залишає байдужим. Любові доводитися гинути через вічну ворожнечі двох родів сімей, жорстокого рока долі, якому байдуже на почуття людей і зломлені долі.
Герої ув'язнені у вічному порочному колі, нескінченнії сансарі з, якої неможливо вибратися двом люблячим людям. Саме ця трагедія прекрасно розкрита як в повість так і в фільмі. Однак, у фільмі були показані і розкриті моменти не згадувані в повісті.
Вони більш ретельно розкривають характер і переживання Івана і ставлять у главу кута його почуття до Марійчке, які розкриваються протягом усього фільму.
Також істотною відмінністю фільму від повісті було любов матері Івана до нього, як до останньої опорі, в повісті все було навпаки, мати побоювалася Івана, відчуваючи в ньому щось не від світу цього. І правда в Івані на початку повісті відчуваєте якась містична зв'язок зі світом природи і міфічних істот, у фільмі ця грань особистості Івана виражена не так сильно як у повісті.
Зображення етнічних мотивів духовного життя в повісті також заслуговує окремої уваги. У фільмі увага приділялася в більшій мірі побуті і традиція Гуцулів, а в повісті великий акцент був також і на міфологію, і повір'я західної України, але що цікаво і фільм і повість, незважаючи на різний упор в розгляді етносу, однаково глибоко розкривають і передають атмосферу західного народу
Окрім того в кінці повісті та фільму момент з похоронами Івана можна трактувати по різному в повісті цє виглядає як трагічний кінець, перемога матеріального над душою людини, а в фільмі це сприймається як возєднання Івана та Марійчки- торжество смерті над життям.
Нагороди
Дата добавления: 2015-08-29; просмотров: 15 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Стою у зеркала. В розовых пижамных штанах, и в тапочках. | | |