Готовність вчителя до використання

ГОТОВНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ ДО ВИКОРИСТАННЯ

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

І. Психологічні проблеми обдарованої особистості

У сучасних умовах розвитку суспільства духовні якості вчителя мало вивчені, не

приділяється належної уваги формуванню цих якостей у вищих навчальних закладах

педагогічного профілю. Серйозність проблеми наростаючої бездуховності в наукових

та освітянських колах не береться всіма до уваги, часто «заплющуються очі» на якість

психологічного відбору молодих вчителів. Немотивовані або хибно мотивовані вчителі

разом із неправильно сформованими духовними якостями, цінностями та шкідливими

звичками стають загрозливим фактором деструктивних процесів не лише в освіті, а й,

як наслідок, у суспільстві загалом.

У навчальних закладах пострадянського простору особистість вчителя була взі-

рцем та прикладом для наслідування, користувалась особливою шаною та повагою усі-

єю спільнотою. Кожна друга учениця мріяла здобути професію вчителя та бути достой-

ним прикладом наступним поколінням. Професія вчителя несла цінності справедливос-

ті, правдивості, добра, порядності, фізичної та духовної «чистоти».

Сьогодні багато уваги приділяється вченими здоров’язберігаючим технологіям, од-

нак недостатньо вичається особистість, яка використовує ці технології, як інструмент.

Уявіть, наприклад, нетверезого лікаря зі скальпелем у руках. У навчальних закладах

можна зустріти вчителя, який палить, не займається спортом, вживає алкогольні напої

та дозволяє підвищувати голос на вихованців, іноді вживає непристойні образливі слова

по відношенню до учня. Така поведінка вчителя не повинна вважатися нормою оскільки

швидко стає прикладом для наслідування іншими членами суспільства.

Міністр сім’ї, молоді та спорту України Равіль Сафіуллін заявив, що згідно останні-

ми результатами алкоголь в країні вживає 68 відсотків юнаків та 64 відсотки дівчат. 70

відсотків української молоді вживає алкогольні напої. В Україні палять 45 відсотків юна-

ків та 35 відсотків дівчат. 13 відсотків молоді вживають так звані легкі наркотики. За різ-

ними експертними оцінками, біля 80 відсотків наркозалежних - це молоді люди від 14 до

35 років. За словами міністра, в останні роки значно збільшилась кількість хворих на ту-

беркульз та СНІД- інфікованих серед молоді, а також наркоманів. За останні десять ро-

ків відсоток хворих на наркоманію серед неповнолітніх зріс у шість-вісім разів. Міністр

закликає спільноту до активного образу життя та використання здоров’язберігаючих

технологій в системі освіти України [18].

Серед інноваційних здоро’язберігаючих технологій для дітей шкільного віку слід

виокремити: фітболгімнастику, художню гімнастику, пальчикову (вправи, ігри, картин-

ки), дихальну та звукову гімнастику, імунну гімнастику, гідроаеробіку, психогімнастику

(вправи, ігри, етюди, пантоміми) тощо. За останні роки популярності набуло застосуван-

ня в практиці роботи навчального закладу оздоровчих технологій, що використовуються

з профілактично-лікувальною метою, серед них можемо виділити наступні: фітотерапія

(чаї, коктейлі, фітомішечки); аромотерапія (ароматизація приміщення); вітамінотерапія19

(вітамінізація страв). Ефективним вважається вченими впровадження у процеси життє-

діяльності дитини оздоровчих технологій терапевтичного спрямування, до яких відно-

сяться: арттерапія, піскова терапія, казкотерапія, ігрова терапія, сміхотерапія; музична

терапія; кольоротерапія, тощо [19].

Розширюється когорта вчених, які стверджують про необхідність переходу суспіль-

ства з Епохи Інформатизації в ЕпохуДуховності. Вчитель, як один з учасників навчально-

виховного процесу (поряд з психологами, батьками учнів), залишається важливим фак-

тором впливу на духовні трансформації свідомості в учнів [15, c. 4-5].

Проблемою духовного розвитку особистості, її вихованням займається значна ка-

горта вчених (І. Д. Бех, В. А. Роменець, В. О. Киричук, З. С. Карпенко, О. В. Киричук,

Т. М. Титаренко, Е. О. Помиткін, О. М. Олексюк та багато інших) [5-11]. Проблемами

підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів, як основних носіїв духовних ціннос-

тей і ключових професійних компетентностей в умовах вищої (післядипломної) освіти

«опікуються» педагоги, психологи – Л. В. Губернський, В. П. Андрущенко, В. В. Олій-

ник, Л. І. Даниленко, В. А. Семиченко, Ю. Приходько, О. І. Бондарчук та ін [1; 3]. Остан-

німи роками стали популярними комп’ютерні тестуючі системи, які дають змогу про-

водити моніторинг стану сформованості психологічних якостей особистісного зростан-

ня педагогів та керівників навчальних закладів («Персонал», автор В. О. Киричук) [17].

Духовним якостям вчителя в деякій мірі приділяли увагу педагоги, психологи, філо-

софи в усі часи. Однак конкретизація духовних якостей та їх розгляд, як фактора впливу

на розвиток духовно-катарсичної активності підлітків в умовах загальноосвітнього на-

вчального закладу залишається малодослідженим.

Метою нашої статті є узагальнити сучасні дослідження з даної теми та конкретизу-

вати зміст духовних якостей вчителя, як фактора впливу на ефективність використання

здоров’язберігаючих технологій в навчальних закладах.

Попередні результати авторського дисертаційного дослідження стали підґрунтям де-

тальнішого розгляду та аналізу духовних якостей вчителя. Згідно отриманих в дисерта-

ційному дослідженні результатів констатувального експерименту та висновків про іс-

тотний вплив особистості вчителя на розвиток духовно-катарсичної активності підлітка

в умовах загальноосвітнього навчального закладу стала нагальна необхідність подаль-

шого дослідження проблеми [6; 7; 8].

Учитель має бути здатним підготувати людину до самостійного життя, виховати її

духовність, яка стане основою діяльності, способу життя, стилю й характеру практич-

ної поведінки. Ґрунтовні знання, навички практичної діяльності, професіоналізм й ряд

інших важливих речей, без яких життєдіяльність людини є явищем неможливим, та-

кож входить у компетенцію і завдання освіти, однак жодна з них не охоплює її (осві-

ти) сутності й не може претендувати на самодостатність. Сутність людського буття та

Володимир КиричукРозділ І. Психологічні проблеми обдарованої особистості

відповідно процес підготовки до нього засобами освіти охоплюється поняттям «духо-

вність», формування якої в конкретному індивідові робить його людиною. Отже сут-

ність освіти – духовна. І хоча освіта аж ніяк не зводиться до духовного феномена, ду-

ховність є саме тим стрижнем, навколо якого концентруються всі інші характеристи-

ки, необхідні людині для повно форматного життя в суспільстві у якості особистості.

Для досягнення такої високої мети, як виховання духовності, вчитель сам має сфор-

мувати у себе основні духовні якості. Дійсним учителем може бути лише людина гли-

бокої і невичерпної сердечності, душевної теплоти й любові до своїх вихованців [3,

410-449].

Аналіз сучасної психолого-педагогічної та енциклопедичної літератури дали змо-

гу виділити основні духовні якості вчителя: правдивість, милосердя, аскетизм, чистота,

терпіння, розумність, любов до ближнього. Розглянемо якості детальніше.

Правдивість – здатність особистості не поступатися від істини та не викривляти її,

використовувати критичне та логічне мислення, практично перевіряти знання, якщо це

можливо. Істина – це слово вчителя, яке робить життя дитини зрозумілим та щасливим

впродовж усього життя.

Правдивість – духовна якість, що характеризує людину, яка зробила для себе прави-

лом говорити істину, не приховувати від інших людей і самого себе дійсний стан справ.

Вимога правдивості є загальнолюдською. Вона випливає з потреби людей мати правиль-

не уявлення про суспільство, в якому вони живуть, про вчинки оточуючих, які вони ма-

ють оцінювати, про життєві обставини, в які вони потрапляють. Проте реально правди-

вість в суспільстві часто порушується, допускається лише в певних межах і доповню-

ється у тій чи іншій мірі узаконеною неправдою і тоді говорять: «свята брехня» в ім’я

вищого інтересу; «брехня в ім’я спасіння» нібито заради самих обманутих, які «не зро-

зуміють» або зроблять для себе неправильні висновки з тієї правди, яку взнають. І все

ж справжня свідомість може будуватися на основі знання людьми правди, яка б вона не

була, на глибокому розумінні соціально-історичних суперечностей і життєвих конфлік-

тів, реальній оцінці труднощів та критики недоліків. Обман є недопустимим засобом у

керівництві масами. Практика окозамилювання, спроби прикрашати дійсність народом

завжди не сприймалися і засуджувалися [14, с. 374].

Учні чуйні до правдивості слів вчителя. Знання вчителя, які часто не співпадає з ре-

альним життям, сприймається учнями за не правду та швидко втрачає авторитетність.

З часом навчально-пізнавальна активність учнів падає, втрачається інтерес до предмету

або навчання взагалі. Однак часто вчитель потрапляє в неоднозначні ситуації, де істин-

ність знання важко перевірити. Наприклад, у таких предметах як «історія» (зміст під-

ручників час від часу різний, в залежності від правлячої політичної сили та пануючої

ідеології), «українська та зарубіжна література» (існують протиріччя моральних ціннос-21

тей в літературі та цінностей сучасного суспільства, існування яких важко пояснити ви-

хованцям) істина часто виглядає неправдоподібною.

Учитель має давати правдиву інформацію про шкідливість тютюнопаління (вживан-

ня алкоголю, перегляд медіа реклами тощо) та швидко реагувати на зростаючу кількість

кіосків з написом «тютюн – це Ваш успіх у житті» навколо навчального закладу.

Милосердя - прагнення допомогти усім страждаючим, вміння жити для інших, зара-

ди їх духовного зростання.

Милосердя – духовна якість, діяльна любов, яка виражається в готовності допомог-

ти тим, що потрапили в біду (людям і всьому живому). В понятті милосердя поєдну-

ються духовно-емоційний (переживання чужої біди як своєї) і конкретно-практичний

(прагнення до реальної допомоги). Без першого аспекту милосердя перетворюється в

філантропію, без другого – обмежується сентиментальністю. Основний метод вихован-

ня здатності до милосердя – особистий приклад батьків, дорослих, їхня повсякденна ді-

яльність [2, с. 207].

Вихованці часто переживають складні ситуації в психічному та духовному розвитку.

Саме в цей час несвоєчасний прояв милосердя з боку вчителя може привести до руйнів-

них наслідків для особистості учня: прояв агресивності та тривожності, асоціальності

та замкнутості, неадекватної самооцінки або неправильно сформованої «Я-концепції»

тощо. Недостатність вчасно проявленої уваги та підтримки вчителем до учня може при-

звести до ізоляції та відторгнення останноього, потрапляння учня під вплив шкідливих

звичок вуличних компаній.

Аскетизм – духовна якість, здатність загартовувати свою силу волі (здатність в жит-

тєвих ситуаціях відмовлятися від певних зручностей та комфорту, дотримання «постів»,

загартовування тіла холодною водою та фізичними вправами).

Під аскетизмом розуміють прагнення людини до доброчинного життя та боротьби

з вадами та поганими звичками, здатність відмовитися від певних чуттєвих задоволень

(споглядання, слухання, контроль сексуального потягу, смакового відчуття тощо) [16, с.

29-30].

Учні шкільного віку вважають себе дітьми, хоча і розуміють свою незрілість до до-

рослого відповідального життя. Аскетизм вчителя надихає підлітків на самовиховання

власної сили волі, поступово відмовитися від батьківської гіперопіки та налаштуватися

на реалії часто складного дорослого життя.

Контроль чуттів є важливою передумовою духовного розвитку та розвитку розу-

мових здібностей. Учитель, який легко може керувати чуттями стає врівноваженим

в будь-якому місці при будь-яких обставинах, що дозволяє зберігати психологічну

«тверезість» та «ясність» в будь-який час. Неконтрольовані, наприклад, смакові чут-

тя можуть призвести до регулярного переїдання та надмірної ваги тіла (ожиріння).

Володимир КиричукРозділ І. Психологічні проблеми обдарованої особистості

Неконтрольовані зорові та слухові чуття можуть захопити вчителя у полон серіалів

бездуховного чи низько інформативного змісту, різнобарвних музичних композицій

чи відеоігор. Учень має вчитися контролювати власні чуття в першу чергу у батьків

та вчителя. Це збереже його життя від витрат часу на пусті розваги або ненормоване

накопичення матеріальних цінностей.

Чистота - здатність тримати в чистоті тіло, слово, розум та настрій.

Значення поняття «чистота» має різне трактування. Однак, часто його розуміють в

значеннях: бути охайною людиною, акуратною, чесною, відвертою, благородною, щи-

рою, з високими моральними якостями та чистими почуттями [12, с. 825]

Сучасний учитель має бути охайним, підтримувати в чистоті своє тіло та слово (не

дозволяти собі використовувати нецензурні слова, володіти рідною та декількома іно-

земними мовами, не дозволяти собі висловлювати неконструктивні думки).

Особливої уваги потребує чистота розуму та настрою. У кожному українсько-

му ЗНЗ урок починався з молитви, при цьому учень просив у вищих духовних сил

чистоти розуму для кращого засвоєння та запам’ятовування нових знань. Сьогодні

вчитель просить учнів бути уважними до нового знання, прагне використати різно-

манітні інноваційні методи та технології для покращення засвоєння та сприйняття

важливої інформації, прагне зацікавити учнів у власному предметі, навіть «бореть-

ся» за увагу. В сучасному ЗНЗ за останні роки змінився настрій засвоєння знань - ви-

никає негативний мотив, де не учень просить вчителя навчити його, а вчитель про-

сить учня вчитися.

Терпіння - духовна якість, здатність переносити погодні та сезонні зміни, певні фі-

зичні, естетичні, моральні незручності.

Терпіння – здатність не протидіючи, покірливо зносити всілякі життєві злигодні,

труднощі й т. ін. [12, с. 514].

Учитель цілком повно має володіти ситуацією в класі та школі, вчасно виявляти при-

чину неадекватної поведінки підлітків та терпіти її, коли цього потребує ситуація. Про-

яви вчителем гніву, злості або дратівливості можуть за лічені секунди зашкодити влас-

ному авторитету та змінити позитивне ставлення підлітків до себе на протилежне. Сила

вчителя має внутрішню духовну природу – вміння терпіти.

Крім того, вчитель не може при учнях дозволяти нарікання на погодні умови, недо-

статню матеріально-технічну базу у ЗНЗ чи малу зарплатню. Інформація подібна до цієї

може зробити особистість вчителя в очах вихованців незрілою, слабкою та незначущою.

Підлітки поступово дозволяють і собі проявляти нетерплячість та імпульсивність під

час навчального процесу: часто просять на уроці вийти в туалет, не терплять складних

на їх думку завдань, на образи однолітків реагують імпульсивно, не обдумуючи, не зва-

жаючи на місце, час та обставини.23

Розумність – здатність володіти власним розумом (контролювати власні думки та

оберігати їх від негативних зовнішніх впливів) та інтелектом (вміти відрізняти добро

від зла, досконало володіти знаннями про матеріальну та духовну природу оточуючого

світу, давати відповіді собі та вихованцям на важливі питання людського буття «В чому

сенс життя?», «Яка причина існування явищ народження та смерті?» «Що таке душа?»

тощо.

Близьке значення до розумності має моральність. Моральність – здатність людини

творити добро не за зовнішнім примусом, а завдяки внутрішній свідомості та добровіль-

ності, характеризує моральну свободу особистості в загальнолюдському уявленні про

добро та зло, етичні цінності та мотиви поведінки [2, с. 216].

Учитель має навчити учня контролювати думки, оскільки вони є джерелом подаль-

ших вчинків, звичок, поведінки та формування характеру людини протягом життя. Час-

то неконтрольовані думки можуть зруйнувати життєтворчі потенційні можливості ви-

хованців нанівець, зробити його життя хаотичним, непідконтрольним його волі, при-

звести до несвідомого самогубства (алкоголь, тютюн, безконтрольне сексуальне життя

тощо). Вчасно розтлумачені вчителем цілі життя дають можливість підлітку сформувати

істинну картину майбутнього життя, приступити до його проектування та будівництва.

Вчитель зобов’язаний бути вірним порадником та наставником, другом та підтримкою

для вихованця.

Любов до ближніх – духовна якість, здатність відмовитися від насилля, не завдавати

живим істотам (людям, тваринам, рослинам) страждань.

Любов до ближніх – здатність утримувати свої бажання від нанесення шкоди усьо-

му живому без яких-небудь обмежень або вибору; відображає ідею споріднення живих

істот, не відокремленості людини від природи [16, с. 34].

Учитель має бути для учня прикладом бережного ставлення до живих істот та приро-

ди загалом: годувати тварин та охороняти їх життя від винищення, саджати різноманітні

рослини та вчити доглядати за ними, вчити дітей бачити неповторну красу у кожній люди-

ні, тварині та рослині. В сучасному суспільстві ця духовна якість майже втратила силу, її

не лише забули, а й всіляко пригноблюють можливість повернення в людську свідомість.

Зникнення цієї якості може призвести до повного самознищення людської цивілізації, на-

віть людини, як виду. Молодому поколінню з різних джерел інформації повідомляють, що

світом керує людина та все у світі підкорено її інтересам та силі (зброя, гроші, людський

все проникаючий та всемогутній розум тощо). Виховання крайнього егоїзму призводить

до виправдання будь-якого насилля над живими істотами та своїм тілом зокрема.

Тварин вбивають заради розваг, їжі та матеріального збагачення. Рослини винищують-

ся швидкими темпами на планеті. І на кінець, ставлення людини до людини ґрунтується

на егоїстичних інтересах і ніяк не на загальнолюдських духовних цінностях (виникають

Володимир КиричукРозділ І. Психологічні проблеми обдарованої особистості

війни, конфлікти, теракти, расові та національні дискримінації). Формується думка: «Пра-

во на вільне життя на планеті Земля залишає за собою тільки людина, а іноді тільки одна

нація чи спільнота».

Необхідно згадати, що у навчальних закладах окрім фізичного насилля може ви-

никати психологічне насилля – це ситуації, коли вчитель підвищує тон голосу на вихо-

ванця, керує його поведінкою психологічними прийомами маніпуляції свідомості тощо.

Підлітки швидко схоплюють приклади такої поведінки, вчаться та наслідують їх в по-

всякденному житті.

Останнім часом помітно зростає психічне та фізичне насилля над собою, власним ті-

лом. Вихованці грають у комп’ютерні ігри ненормовані часом, зневажають їжею та від-

починком. Тютюнопаління та алкогольні напої не вважаються загрозливим фактором

для власного здоров’я, оскільки особи, які пропагують здоровий спосіб життя самі час-

то палять та вживають такі напої.

Таким чином, можна зробити висновок про належний детальний розгляд основних

духовних якостей вчителя. Однак їх уточнення та розширення може бути продовжено.

Важливим у цій статті залишається питання визначення інтенсивності впливу тих чи

інших духовних якостей вчителя на ефективність використання здоров’язберігаючих

технологій у загальноосвітніх навчальних закладах освіти. Незаперечним фактом мож-

на вважати те, що розглянуті вище якості відіграють першочергову роль у формуванні

високодуховної особистості вчителя та його вихованців. Подальші дослідження будуть

спрямовані на пошук і розробку шляхів формування духовних якостей вчителя.

Використана література:

1. Бондрчук О. І. Особливості реалізації гуманістично-ціннісного підходу у після-

дипломній педагогічній освіті. // Післядипломна освіта в Україні. – 2009. - №1.

2. Гончаренко Семен. Український педагогічний словник. – Київ: Либідь, 1997. – 376 с.

3. Губернський Л., Андрущенко В. Філософія як теорія та методологія розвитку

освіти. – К.: «МП Леся», 2008. – 516 с.

4. Життєві домагання. Монографія. – К.: Педагогічна думка, 2007. – 456 с. С. 69

5. Карпенко З. C. Аксіологічна психологія особистості. – Івано-Франківськ.: Лілея-

НВ, 2009. 512 с.

6. Киричук В. В. Психологічна підготовка класних керівників до розвитку духовно-

катарсичної активності підлітків // Вісник післядипломної освіти: зб. наук. праць / Ун-т

менедж. освіти АПН України, Асоц. безперерв. освіти дорослих; редкол.: О. Л. Ануфрі-

єва та ін. – К., 2005 – Вип. 13 / голов. ред. В. В. Олійник. – К.: Геопринт, 2009. – Ч. 2. –

344 с. С. 164-168.

7. Киричук В. В. Духовно-катарсична активність особистості в контексті суб’єктно-25

вчинкової парадигми // Вісник післядипломної освіти: Зб. наук. праць. – Вип. 6 / Ред.

кол.: В. В. Олійник (гол. ред.) та ін. – К.: Геопринт, 2007.- 272 с. – С. 11-15.

8. Киричук В. В. Змістова характеристика компонентів духовно-катарсичної актив-

ності особистості як детермінант самопроектування її фахового зростання. // Вісник піс-

лядипломної освіти: зб. наук. праць/ Ун-т менедж. освіти АПН України, Асоц. безпе-

рерв. освіти дорослих; редкол.: О. Л. Ануфрієва та ін. – К., 2005 – Вип. 11/ голов. ред.

В. В. Олійник. – К.: Геопринт, 2009. – Ч.2. – 352 с. С.153-160.

9. Киричук В. В. Стимулювання духовно-катарсичної активності обдарованих під-

літків. // Практична психологія та соціальна робота. №12 – 2008 – С. 15-24

10. Киричук О. В., Киричук В. О., Киричук В. В. Народження та зростання духовної

особистості: теорія, діагностика, тренінг: науково-методичний посібник. / Інститут об-

дарованої дитини АПН України. – К.: Либідь, 2008. – 90 с.

11. Маралов В. Г. Основы самопознания и саморазвития: Учеб. пособие для студ.

сред. пед.. учеб. заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – 256 с. С. 32.

12. Новий тлумачний словник української мови. Т 4. - К.: АКОНІТ, 1998. – 920 с.

13. Олексюк О. М. Педагогіка духовного потенціалу особистості: сфера музичного

мистецтва: Навч. посіб. / О. Олексюк, М. Ткач – К.: Знання України, 2004. – 264 с.

14. Педагогічний словник / За редакцією дійсного члена АПН України Ярмаченка М.

Д. – К.: Педагогічна думка, 2001. – 516 с.

15. Помиткін Е. О. Психологія духовного розвитку особистості: Монографія. – К.:

Наш час, 2005. – 280 с. – Бібліогр.: с. 252-278.

16. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 576 с.

17. http://www.unv.com.ua – 03.04.2010 Смотрін В. О., Киричук. В. О., Киричук В. В.

Комп’ютерний тестуючий комплекс «Персонал-ψ».

18. http://news.bigmir.net/health/345164/ - 03.11.2010 Новини здоров’я.

19. http://www.ird.npu.edu.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=46:2008-

05-28-12-56-28&catid=3:2008-03-19-10-26-56&Itemid=11 - 03.11.2010 Здоров’язберігаючі

технології

Володимир Киричук

Дата добавления: 2015-08-29