5.1. Сутність кредитних операцій. Документальне оформлення видачі кредиту

5.1. Сутність кредитних операцій.
Документальне оформлення видачі кредиту

Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» банком можуть надаватись такі види кредитів:

1) кредити юридичним та фізичним особам у національній та іноземній валютах;

2) міжбанківські кредити.

Кредитом називається будь-яка угода між банком та контрагентом (клієнтом або іншим банком), згідно з якою банк за винагороду надає кошти у розпорядження контрагента на умовах строковості та повернення.

Кредити в плані рахунків поділяються на короткострокові із початковим строком погашення менше одного року та довгострокові — з початковим строком погашення більше одного року.

На рахунках першого класу плану рахунків обліковуються міжбанківські кредитно-депозитні операції. У кредитних відносинах банк може бути як кредитором, так і позичальником. Тому кредити, надані іншим банком, обліковуються на активних рахун­ках 15 розділу, а кредити, одержані від інших банків, — на пасивних рахунках 13 і 16 розділів.

На рахунках другого класу плану рахунків обліковуються кредити та аванси (кредити, що не підкріплені кредитними угодами) в розрізі контрагентів:

· суб’єктів господарської діяльності;

· органів загального державного управління;

· фізичних осіб.

Окремо обліковуються кредити в поточну та інвестиційну діяльність.

Кредити в поточну діяльність — це кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах для придбання поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення затрат.

Кредити в поточну діяльність включають усі кредити, надані на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні затрати та інші цілі. До кредитів у поточну діяльність відносять:

· операції РЕПО;

· ураховані векселі;

· факторингові операції;

· кредити за внутрішніми торговельними операціями;

· кредити за експортно-імпортними операціями;

· кредити в поточну діяльність.

Кредити в інвестиційну діяльність — кредити, надані позичальникам на задоволення їх тимчасової потреби в коштах при здійсненні інвестицій. До них відносять: кредити на будівництво та освоєння землі; кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі; фінансовий лізинг.

Банківський кредит надається суб’єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором.

Кредити позичальникові надаються з позичкового рахунка, як правило, у безготівковому порядку перерахуванням на поточний рахунок позичальника або шляхом прямої оплати розрахунково-грошових документів за товарно-матеріальні цінності, роботи і послуги, придбані (надані) на умовах договорів і контрактів з постачальниками.

Позичкові кошти можуть бути перераховані на розрахунковий рахунок позичальника для використання на цілі, передбачені кредитним договором, зі збереженням права контролю банку за цільовим використанням кредиту. У разі потреби за рішенням банку позички для розрахунків з громадянами за укладеними з ними договорами за здану сільськогосподарську продукцію можуть видаватися й готівкою.

Видача кредиту проводиться одноразово, щоденно або в інші строки, визначені в кредитному договорі, виходячи з потреби в кредиті. Довгострокові кредити можуть надаватися в міру виконання будівельно-монтажних робіт і здійснення затрат (поетапно).

Підприємствам із постійним циклом виробництва, а також позичальникам з добрим фінансовим станом, що мають репутацію надійних платників, може бути відкрито «кредитну лінію» — одержання позички в грошовій безготівковій формі в майбутньому частинами в межах заздалегідь визначеної суми і встановленого ліміту, у рахунок якого приймаються до фінансування група договорів і комерційних контрактів. Розмір кредитної лінії, строки її використання, періодичність погашення і відновлення визначаються укладеними договорами, контрактами.

Перш ніж скласти кредитний договір фахівці з кредитування банку проводять відповідну роботу щодо суб’єктів кредитування. Вони оцінюють кредитний проект, після чого ставлять питання перед керівництвом банку про доцільність (чи недоцільність) кредитування клієнта. Повний пакет необхідних документів для надання кредиту передають до юридичного управління.

Юридичне управління готує свій висновок, де відображаються такі основні моменти:

· відповідність статутних документів чинному законодавству України;

· наявність ліцензії, дозволів та інших документів для здійснення основної діяльності, для якої береться кредит;

· повнота та правильність оформлення документів щодо забезпечення кредиту.

Після отримання висновку від юридичного управління фахівець передає документи службі безпеки банку.

Служба безпеки банку перевіряє документи й готує свій висновок. У ньому відображаються такі основні моменти:

· оригінальність реєстраційних документів;

· інформація щодо засновників та керуючих осіб позичальника, а також структурних підрозділів — дочірніх підприємств, філій та ін.;

· інформація про раніше отримані позичальником кредити, своєчасність їх погашення та сплату процентів тощо.

Фахівець залучає спеціалістів банку з оцінки майна, що пропонується як забезпечення за кредитом, де під час оцінювання застосовуються методи: витратний, аналоговий, дохідності.

Після детального вивчення документів та висновків до них юридичного управління cлужби безпеки банку і фахівець готують експертний висновок для винесення питання про надання кредиту на Кредитний комітет банку.

Висновок містить:

· короткий опис позичальника;

· аналіз фінансового стану:

¾ аналіз обороту коштів за рахунками;

¾ аналіз основних показників діяльності фірми в динаміці — виручка, витрати, прибуток;

¾ розрахунок та аналіз показників платоспроможності та фінансової стійкості;

¾ дебіторська заборгованість — реальність погашення;

¾ кредиторська заборгованість — строк давності;

· аналіз джерел погашення кредитної заборгованості;

· економічний аналіз ефективності проекту, що кредитується;

· забезпеченість кредиту.

Після рішення Кредитного комітету про надання кредиту, який оформлюється протоколом, фахівець формує основні розділи кредитної справи позичальника:

· заява на надання кредиту;

· засновницькі документи;

· фінансово-економічна інформація;

· заява на кредит, бізнес-план, контракти;

· кредитний договір та додаткова угода до нього;

· договори та документи із забезпечення кредиту;

· документи з бухгалтерського обліку кредитних операцій (розрахунки нарахованих процентів, розпорядження, виписки з позичкового рахунка і рахунка процентів та ін.);

· документи, що підтверджують цільове використання кредитних коштів;

· копії протоколу Кредитного комітету;

· інші документи, які стосуються надання кредиту.

Фахівець разом з працівником юридичного управління готує кредитний договір у двох примірниках.

Момент підписання договору із забезпечення повернення кредитних коштів регулюється умовами кредитного договору.

У разі необхідності нотаріального підтвердження договорів із забезпечення кредиту договори готує нотаріус.

Оформлення договорів застави здійснюється відповідно до положень Закону України «Про заставу». Страхування заставленого майна позичальник здійснює в страховій компанії за згодою банку.

Протягом терміну дії кредитного договору за ініціативою будь-якої із сторін кредитного договору може ставитись питання про зміни умов кредитування.

Зміни умов кредитного договору з боку позичальника здійснюються на підставі обґрунтованого листа — клопотання (з додатком розрахунків, документів). Фахівець оцінює обґрунтованість та доцільність внесення змін в умови кредитного договору та надає свої висновки для розгляду в Кредитний комітет.

Зміни умов кредитування фахівець оформлює додатковою угодою до кредитного договору.

У розпорядженні, яке економіст кредитного управління готує для бухгалтерії, вказуються такі дані:

· балансовий рахунок (перші чотири цифри);

· валюта, в якій необхідно відкрити рахунок;

· назва позичальника;

· реєстраційний номер позичальника за клієнтською базою даних банку;

· код відповідального виконавця;

· обов’язкові параметри для рахунка.

5.2. Характеристика балансових рахунків
кредитних операцій

У бухгалтерії банку облік кредитних операцій проводиться за такими класами рахунків.

На рахунках першого класу враховуються кредити, які:

а) одержані від Національного банку України;

б) надані іншим банкам;

в) одержані від інших банків.

На рахунках 131 групи «Короткострокові кредити, які отримані від Національного банку України» обліковуються короткострокові кредити, отримані від НБУ. У цю групу включаються рахунки, за якими обліковуються: овердрафт за кореспондентським рахунком у Національному банку України, кошти за операціями РЕПО, короткострокові кредити, які отримані через аукціон, ломбардні кредити, короткострокові стабілізаційні та інші кредити, отримані від Національного банку України, а також нараховані витрати за такими кредитами.

На рахунках 132 групи «Довгострокові кредити, отримані від Національного банку України», обліковуються довгострокові кредити, отримані від НБУ. У цю групу входять рахунки, за якими проводиться облік: довгострокових кредитів, отриманих через аукціон; отриманих за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій; довгострокових стабілізаційних та інших кредитів, отриманих від Національного банку України, а також нарахованих витрат за такими кредитами.

На рахунках 152 групи «Кредити, які надані іншим банкам» обліковуються кредити, надані іншим банкам. На рахунках цієї групи обліковуються всі види короткострокових, довгострокових кредитів та фінансовий лізинг, що надані іншим банкам, а також прострочена заборгованість та нараховані доходи за кредитами, які надані іншим банкам.

Сумнівна заборгованість за кредитами, які надані іншим банкам, обліковується в 158 групі «Сумнівна заборгованість інших банків».

На рахунках групи 159 «Резерв під заборгованість інших банків» обліковується сума сформованих резервів під заборгованість інших банків. До цієї групи належить тільки один рахунок, на якому проводиться облік формування використання резерву під заборгованість інших банків.

На рахунках 162 групи «Кредити, які отримані від інших банків» обліковуються кредити, отримані від інших банків. На рахунках цієї групи обліковуються всі види короткострокових і довгострокових кредитів, отримані комерційним банком від інших банків, а також нараховані витрати за такими кредитами.

Частина рахунків другого класу плану рахунків стосується кредитів, наданих суб’єктам господарської діяльності юридичним і фізичним особам. У даному класі обліковуються:

· кредити, що надані суб’єктам господарської діяльності;

· кредити, що надані органам загального державного управління;

· кредити, які надані фізичним особам.

До кредитів, наданих суб’єктам господарської діяльності, відносять такі групи рахунків:

201 група — «Кошти, які надані суб’єктам господарської діяльності за операціями РЕПО»;

202 група — «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за врахованими векселями»;

203 група — «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями»;

204 група — «Кредити суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями»;

205 група — «Кредити суб’єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями»;

206 група — «Інші кредити в поточну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності».

При відкритті балансових рахунків за 204 і 205 групами зберігається класифікація кредитів за наведеними ознаками, яка, на нашу думку, найкраще запам’ятовується в такій послідовності:

ОЗНАКИ	204 група	205 група
1. Короткострокові кредити
2. Довгострокові кредити
3. Прострочена заборгованість за кредитами
4. Нараховані доходи за кредитами
5. Прострочені нараховані доходи за кредитами

За 206 групою окремо визначається вид кредитів: 2061 рахунок — кредити під платіжні картки, які надані суб’єктам господарської діяльності. У цілому ж класифікація за наведеними ознаками за 206 групою збігається з групами 204, 205, крім одного: інші короткострокові кредити в поточну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності, — це рахунок 2062. За ознаками 2, 3, 4, 5 — це рахунки 2065, 2067, 2068 і 2069.

Отже, групи рахунків 204, 205 і 206 мають єдину класифікаційну ознаку — це кредити в поточну діяльність.

Окремо виділяється 207 група «Кредити в інвестиційну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності». Сюди входять рахунки, на яких обліковуються: короткострокові, довгострокові кредити на будівництво та освоєння землі, на купівлю будівель, споруд, обладнання, землі та фінансовий лізинг, що надані суб’єктам господарської діяльності, а також прострочена заборгованість, нараховані і прострочені проценти за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності.

За групою 209 «Сумнівна заборгованість за кредитами, які надані суб’єктам господарської діяльності» показуються всі види кредитів, що визнані сумнівними. Факт визнання кредитної заборгованості сумнівною фіксується за умови, коли банк не має певності щодо її погашення позичальником. До уваги передусім беруть результати аналізу фінансового стану позичальника та перспектив його подальшої діяльності.

Окрім кредитів, що надані суб’єктам господарської діяльності, виділяють:

Кредити, які надані органам загального державного управління. Ці кредити обліковуються в таких групах рахунків:

210 — «Кредити, які надані центральним органам державного управління»;

211 — «Кредити, які надані місцевим органам державного управління»;

219 — «Сумнівна заборгованість за кредитами, які надані органам загального державного управління».

Кредити, які надані фізичним особам. Ці кредити обліковуються на таких групах рахунків:

220 — «Кредити на поточні потреби, які надані фізичним особам»;

221 — «Кредити в інвестиційну діяльність, які надані фізичним особам»;

229 — «Сумнівна заборгованість за кредитами, які надані фізичним особам».

Окремо виділяється 240 група «Резерви під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам», в якій знаходяться рахунки 2400 «Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам» та 2401 «Резерви під стандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам».

Доходи від наданих кредитів обліковуються на рахунках шостого класу плану рахунків за такими групами:

600 — «Процентні доходи за коштами, розміщеними в Національному банку України»;

601 — «Процентні доходи за коштами, розміщеними в інших банках»;

602 — «Процентні доходи за кредитами суб’єктам господарської діяльності»;

603 — «Процентні доходи за кредитами органам загального державного управління»;

604 — «Процентні доходи за кредитами фізичним особам».

Слід зазначити, що Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено рахунки, на яких обліковуються активи або пасиви, які не відповідають таким вимогам: імовірно, що банк отримає або втратить будь-яку економічну вигоду, пов’язану з цим елементом активу або пасиву; елемент активу або пасиву має вартість, яка може бути точно виміряна.

Усі види забезпечення кредитних ризиків банку обліковуються на позабалансових рахунках:

901 — «Гарантії, отримані від банків»;

902 — «Гарантії, надані клієнтам»;

903 — «Гарантії, що отримані від клієнтів»;

909 — «Сумнівні гарантії та поручительства»;

910 — «Зобов’язання з кредитування, які надані банкам»;

911 — «Зобов’язання з кредитування, які отримані від банків»;

912 — «Зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам»;

950 — «Отримана застава»;

951 — «Надана застава».

5.3. Організація обліку погашення кредиту
та процентів за користування кредитом

Фінансовий облік має забезпечувати виконання принаймні двох функцій. Перша з них — запис інформації про операції, які виконуються банком, та можливість відобразити ці операції в агрегованому вигляді у балансовій і фінансовій звітності для аналізу та управління. Друга функція — запис детальної інформації про контрагентів кожної операції та параметри самих операцій для можливості отримання звітів у різних розрізах для внутрішнього користування, для можливості надання звітів про діяльність контрольним органам та для обчислення макроекономічних параметрів грошово-кредитної статистики.

Фінансовий облік видачі та погашення кредиту, нарахування процентів за кредитами, наданими комерційними банками, регламентується Правилами бухгалтерського обліку, затвердженими постановою Правління Національного банку України.

Цей нормативний документ розроблений з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Система обліку операцій з кредитування є більш досконалою і дає змогу на всіх етапах її здійснення швидко і достовірно формувати масив інформації з питань кредитування для складання звітності.

Слід зауважити, що в обліку кредитування, як у будь-якому бухгалтерському обліку, ведеться подвійний запис, тобто рух коштів відображається за дебетом і за кредитом на різних балансових рахунках згідно з Планом рахунків.

Відображення кредитних операцій в обліку відбувається за такою схемою:

1) видача кредиту;

2) винесення кредиту на прострочену заборгованість;

3) визнання заборгованості за кредитами сумнівною;

4) погашення кредиту;

5) нарахування доходів та формування прострочених нарахованих доходів за кредитами.

Розглянемо відображення перелічених кредитних операцій детальніше.

1. Видача кредиту.

а) видача кредиту юридичним особам перерахуванням коштів на поточний рахунок суб’єкта господарської діяльності (балансовий рахунок 2600) чи в інший банк (балансовий рахунок 1200), чи на відкриття акредитива (балансовий рахунок 2602) здійснюється бухгалтерськими записами:

Д-т 2040 «Короткострокові кредити суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями»;

Д-т 2050 «Короткострокові кредити суб’єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями»;

Д-т 2062 «Інші короткострокові кредити в поточну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності»;

Д-т 2070 «Короткострокові кредити на будівництво та освоєння землі, які надані суб’єктам господарської діяльності»;

Д-т 2071 «Короткострокові кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання землі, які надані суб’єктам господарської діяльності».

У кореспонденції з рахунками —

К-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»;

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

К-т 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності»;

б) видача кредиту фізичним особам — клієнтам банку — на їх поточні рахунки:

Д-т 2202 «Інші короткострокові кредити, які надані фізичним особам на поточні потреби»;

Д-т 2210 «Короткострокові кредити, які надані фізичним особам на будівництво та освоєння землі»;

Д-т 2211 «Короткострокові кредити, які надані фізичним особам на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі»;

К-т 2620 «Поточні рахунки фізичних осіб»;

в) видача короткострокового кредиту іншому банку:

Д-т 1521 «Кредити овернайт, які надані іншим банкам»;

Д-т 1523 «Інші короткострокові кредити, які надані іншим
банкам»;

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України».

Одночасно з цими проведеннями робляться такі бухгалтерські проведення на позабалансових рахунках:

Оприбуткування договору поручительства або страхування:

Д-т 9819 «Інші цінності і документи»;

К-т 9910 «Контррахунки для рахунків розділів 96—98».

При оприбуткуванні договору застави можливі два випадки:

1) якщо застава залишається у заставника, тоді банком буде зроблено позабалансовий бухгалтерський запис:

Д-т 9900 «Контррахунки для рахунків розділів 90—95»;

К-т 9500 «Застава, за якої предмет застави залишається у заставника»;

2) у випадку, коли предмет застави передається банку на зберігання, застава оприбутковується на рахунку 9501, і бухгалтерський запис має такий вигляд:

Д-т 9900 «Контррахунки для рахунків розділів 90—95»;

К-т 9501 «Застава, за якої предмет застави передається банку».

2. Винесення кредиту на прострочену заборгованість.

У разі несплати суб’єктом господарської діяльності у визначений в угоді термін суми кредиту, заборгованість виноситься на рахунки простроченої заборгованості за кредитами. При цьому робляться такі бухгалтерські проведення:

а) за кредитом, що наданий іншому комерційному банку:

Д-т 1527 «Прострочена заборгованість за кредитами, які надані іншим банкам»;

К-т 1523 «Інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам»;

б) за кредитом, що наданий суб’єктам господарської діяльності за:

· внутрішніми торговельними операціями —

Д-т 2047 «Прострочена заборгованість за кредитами суб’єк­том господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями»;

К-т 2040 «Короткострокові кредити суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями»;

· експортно-імпортними операціями —

Д-т 2057 «Прострочена заборгованість за кредитами суб’єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями»;

К-т 2050 «Короткострокові кредити суб’єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями»;

· у поточну діяльність —

Д-т 2067 «Прострочена заборгованість за іншими кредитами в поточну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності»;

К-т 2062 «Інші короткострокові кредити в поточну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності»;

· в інвестиційну діяльність —

Д-т 2077 «Прострочена заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності»;

К-т 2070 «Короткострокові кредити на будівництво та освоєння землі, які надані суб’єктам господарської діяльності»;

К-т 2071 «Короткострокові кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі, які надані суб’єктам господарської діяльності»;

в) за кредитом, що наданий органам загального державного управління:

Д-т 2107 «Прострочена заборгованість за кредитами, які надані центральним органам державного управління»;

К-т 2100 «Короткострокові кредити, які надані центральним органам державного управління»;

г) за кредитом, що наданий місцевим органам державного управління —

Д-т 2117 «Прострочена заборгованість за кредитами, які надані місцевим органам державного управління»;

К-т 2110 «Короткострокові кредити, які надані місцевим органам державного управління»;

д) за кредитом, що наданий фізичним особам:

· на поточні потреби —

Д-т 2207 «Прострочена заборгованість за кредитами, які надані фізичним особам на поточні потреби»;

К-т 2202 «Інші короткострокові кредити, які надані фізичним особам на поточні потреби»;

· в інвестиційну діяльність —

Д-т 2217 «Прострочена заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, які видані фізичним особам»;

К-т 2210 «Короткострокові кредити, які надані фізичним особам на будівництво та освоєння землі»;

К-т 2211 «Короткострокові кредити, які надані фізичним особам на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі».

3. Визнання заборгованості за кредитами сумнівною.

Віднесення до сумнівної заборгованості кредиту, наданого суб’єктам господарської діяльності, можливе за умови, що фінансовий стан клієнта погіршився настільки, що керівництво банку може прийняти рішення про визнання його сумнівним дебітором. Таке рішення має бути оформлене протоколом кредитного комітету банку та документами, що підтверджують такий стан.
У цьому разі здійснюються такі бухгалтерські записи:

а) за внутрішніми торговельними операціями:

Д-т 2094 «Сумнівна заборгованість за кредитами суб’єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями»;

К-т 2047 «Прострочена заборгованість за кредитами суб’єктам гос­подарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями»;

б) за експортно-імпортними операціями:

Д-т 2095 «Сумнівна заборгованість за кредитами суб’єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями»;

К-т 2057 «Прострочена заборгованість за кредитами суб’єк­там господарської діяльності за експортно-імпортними операціями»;

в) у поточну діяльність:

Д-т 2096 «Сумнівна заборгованість за іншими кредитами в поточну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності»;

К-т 2067 «Прострочена заборгованість за іншими кредитами в поточну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності»;

г) в інвестиційну діяльність:

Д-т 2097 «Сумнівна заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності»;

К-т 2077 «Прострочена заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності».

4. Погашення кредиту.

Погашення наданого кредиту проводиться за такими бухгалтерськими рахунками:

а) іншому комерційному банку;

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

К-т 1521 «Кредити овернайт, які надані іншим банкам»;

К-т 1523 «Інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам»;

К-т 1527 «Прострочена заборгованість за кредитами, які надані іншим банкам»;

б) суб’єктам господарської діяльності за:

· внутрішніми торговельними операціями —

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»;

К-т 2047 «Прострочена заборгованість за кредитами суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями»;

К-т 2040 «Короткострокові кредити суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями»;

· експортно-імпортними операціями —

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»;

К-т 2057 «Прострочена заборгованість за кредитами суб’єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями»;

К-т 2050 «Короткострокові кредити суб’єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями»;

· у поточну діяльність —

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»;

К-т 2067 «Прострочена заборгованість за іншими кредитами в поточну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності»;

К-т 2061 «Кредити під платіжні картки, які надані суб’єктам господарської діяльності»;

· в інвестиційну діяльність —

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»;

К-т 2077 «Прострочена заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності»;

К-т 2070 «Короткострокові кредити на будівництво та освоєння землі, які надані суб’єктам господарської діяльності»;

К-т 2071 «Короткострокові кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі, які надані суб’єктам господарської діяльності»;

г) фізичним особам:

Д-т 2620 «Поточні рахунки фізичних осіб»;

К-т 2207 «Прострочена заборгованість за кредитами, які надані фізичним особам на поточні потреби»;

К-т 2202 «Інші короткострокові кредити, які надані фізичним особам на поточні потреби»;

К-т 2217 «Прострочена заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані фізичним особам»;

К-т 2210 «Короткострокові кредити, які надані фізичним особам на будівництво та освоєння землі»;

К-т 2211 «Короткострокові кредити, які надані фізичним особам на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі».

5. Нарахування доходів та формування прострочених нарахованих доходів за кредитами.

Для банку мета надання кредиту — отримання за його користування процентів, тобто доходу. Згідно з Правилами бухгалтерського обліку процентних доходів та витрат під час обліку таких передбачається дотримання двох основних принципів:

· принцип нарахування, відповідно до якого статті доходів та витрат ураховуються та оцінюються в момент продажу активу або в момент надання послуг. Усі доходи і витрати установи, що відносяться до звітного періоду, мають відображатися в обліку в цьому самому періоді незалежно від того, коли були отримані чи сплачені кошти;

· принцип відповідності, згідно з яким витрати та доходи, пов’язані з цими витратами, повинні визнаватися в бухгалтерському обліку в один і той самий період.

Може виникнути така ситуація, коли проценти не були сплачені в установлений строк. У перший же день несплати нарахованих процентів вони відносяться до розряду прострочених і зараховуються на рахунок прострочених процентів, на якому враховуються 30 днів. Після вказаного терміну сума прострочених процентів списується і обліковується на позабалансовому рахунку до повного погашення.

Для обліку нарахованих процентів використовуються балансові рахунки другого класу:

На рахунках 2048, 2058 обліковуються нараховані доходи за кредитами об’єкта господарської діяльності за внутрішніми та експортно-імпортними торговельними операціями.

На рахунках 2068, 2078, 2108, 2118 обліковуються доходи за кредитами, наданими юридичним особам, та органам державного управління.

На рахунках 2208, 2218 обліковуються доходи за кредитами, наданими фізичним особам.

У разі прострочення оплати нарахованих процентних доходів вони відносяться відповідно на рахунки прострочених доходів 2049, 2059, 2069, 2079, 2109, 2119, 2209, 2219.

Списані з балансу несплачені в строк проценти за кредитами банків та клієнтів обліковуються на позабалансових рахунках відповідно 9600 «Не сплачені банками доходи», 9601 «Не сплачені клієнтами доходи».

Бухгалтерські проведення з нарахування та погашення процентів за користування кредитами.

· Нарахування процентів за користування кредитами:

Д-т 2048, 2058, 2068, 2078, 2118, 2208, 2218 (рахунки за нарахованими доходами за видами кредитів);

К-т 6024, 6025, 6027, 6030, 6031, 6042, 6043 (рахунки за процентними доходами за видами кредитів).

· Віднесення нарахованих процентів до розряду простро-
чених:

Д-т 2049, 2059, 2069, 2079, 2109, 2119, 2209, 2219 (рахунки за простроченими нарахованими відсотками);

К-т 2048, 2058, 2068, 2078, 2108, 2118, 2208, 2218 (рахунки за нарахованими доходами за видами кредитів).

· У разі визнання заборгованості за нарахованими відсотками сумнівною (30 днів):

Д-т 6024, 6025, 6027, 6030, 6031, 6042, 6043 (рахунки за процентними доходами за видами кредитів);

К-т 2049, 2059, 2069, 2079, 2109, 2119, 2209, 2219.

· Одночасно робиться бухгалтерське проведення:

Д-т 9600 (списана за рахунок спеціальних резервів заборгованість за нарахованими доходами, за операціями з банками), 9601 (списана за рахунок спеціальних резервів заборгованість за нарахованими доходами, за операціями з клієнтами);

К-т 9610 (списана у збиток заборгованість за коштами на кореспондентських рахунках).

Розглянемо фінансовий облік видачі та сплати процентів за користування наданим кредитом юридичній особі на прикладі.

Банк надає кредит ТОВ «Дружба» 1 вересня 2004 р. на суму 5000,00 грн з процентною ставкою 30 % річних на строк один місяць. Сума кредиту перераховується на поточний рахунок клієнта в іншому банку.

Етап 1. 1 вересня 2004 р. банк здійснює проведення:

а) Д-т 2040 «Короткострокові кредити суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями» — 5000,00 грн;

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України» — 5000,00 грн.

б) позичальникові нараховуються проценти за користування кредитом:

Д-т 2048 «Нараховані доходи за кредитами суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями» — 123,00 грн;

К-т 6024 «Процентні доходи за кредитами за внутрішніми тор­говельними операціями» — 123,00 грн.

Етап 2. Позичальник 1 жовтня 2004 р. перерахував проценти за користуванням кредитом на суму 100,00 грн, при цьому ним було надано клопотання стосовно продовження терміну кредиту на один місяць з процентною ставкою 30 % річних. Здійснюються такі записи:

а) Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у НБУ» — 100,00 грн;

К-т 2048 «Нараховані доходи за кредитами суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями» 100,00 грн;

б) Д-т 2049 «Прострочені нараховані доходи за кредитами суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями» — 23,00 грн;

К-т 2048 «Нараховані доходи за кредитами суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями» — 23,00 грн;

в) позичальникові нараховуються проценти за користування кредитом:

Д-т 2048 «Нараховані доходи за кредитами суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями» — 123,00 грн;

К-т 6024 «Процентні доходи за кредитами суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями» — 123,00 грн.

Етап 3. Позичальник 1 листопада 2004 р. перерахував проценти за користування кредитом на загальну суму 146,00 грн (23 грн + 123 грн) і частково погасив заборгованість за кредитом на суму 2000,00 грн;

а) погашення заборгованості за процентами за попередній період здійснюється бухгалтерськими записами:

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у НБУ» — 23,00 грн (борг за 1 жовтня 2004 р.);

К-т 2049 «Прострочені нараховані доходи за кредитами суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями» — 23,00 грн;

б) погашення суми процентів за поточний період:

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у НБУ» — 123,00 грн;

К-т 2048 «Нараховані доходи за кредитами суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями» — 123,00 грн;

в) часткове погашення заборгованості за кредит:

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у НБУ» — 2000,00 грн;

К-т 2040 «Короткострокові кредити суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями» 2000,00 грн.

Етап 4. Позичальник погашає залишок заборгованості 2 листопада 2004 р.

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у НБУ» — 3000,00 грн;

К-т 2040 «Короткострокові кредити суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями» — 3000,00 грн.

Порядок, форма і конкретні строки погашення кредиту передбачаються в кредитному договорі. Погашення кредиту може здійснюватись одноразово і в розстрочку (частково). Одноразове погашення позички передбачає його повернення в повній сумі в установлений у кредитному договорі строк.

При погашенні позички в розстрочку передбачається періодичне погашення суми боргу, пов’язане з надходженням виручки від реалізації продукції (проведення робіт, надання послуг) та інших прибутків.

Кредити оформлюються на конкретні строки погашення.

Погашення кредиту і нарахованих за ним процентів (комісій) здійснюється позичальником з його поточного рахунка в національній або іноземній валюті, якщо кредит було видано в інвалюті — на основі платіжних доручень позичальника. Якщо поточний рахунок позичальника відкритий в іншому банку, погашення боргу за кредитом чи сплата процентів здійснюється платіжними дорученнями позичальника, а за умови визнання боргу позичальником — платіжною вимогою банку в установленому чинним законодавством України порядку. Якщо позичальник не може сплатити борг, він стягується з гарантів (поручителів) у встановленому чинним законодавством України порядку.

Кошти в погашення простроченої заборгованості першочергово спрямовуються на сплату заборгованості за процентами за користування кредитом, решта — на погашення основної суми боргу в порядку, передбаченому Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР.

Погашення кредиту проводиться позичальником виключно в тій валюті, в якій був наданий кредит. Оплачувати проценти за користування кредитом позичальник має право в іншій валюті
(у тому числі в національній валюті України), відмінній від валюти кредиту, якщо це передбачено умовами кредитної угоди.

Позичальник не звільняється від відшкодування боргу за позичкою, сплати процентів і комісії за будь-яких обставин, у тому числі й незалежних від позичальника.

У разі неможливості погашення позичальником заборгованості за позичкою і процентів за нею у строки, встановлені кредитним договором, банк може надати позичальникові в окремих випадках відстрочку погашення боргу з укладенням додаткової угоди з підвищенням або без підвищення процентної ставки.

Якщо банк відмовляється надати відстрочку погашення кредиту, він реалізує своє право на стягнення позички і процентів за нею із спрямуванням стягнення на забезпечення, прийняте при видачі кредиту в установленому законодавством України порядку.

У разі відмови від сплати боргів за позичками банк стягує борги в претензійно-позовному порядку.

Нарахування та облік процентів за користування кредитом здійснюється відповідно до «Правил бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків», затверджених постановою Правління НБУ з використанням методу «факт-факт», факт/360, 30/360.

Метод нарахування процентів факт/факт передбачає стягнення процентів за час фактичного користування позикою виходячи з фактичної кількості днів у календарному році, які обчислюються за такою формулою:

де å — сума кредиту;

k — процентна ставка (річних);

n — фактична кількість днів користування позикою;

m — кількість днів користування позикою за умовної кількості 30 днів на місяць (365 або інша кількість днів).

Метод факт/360 передбачає стягнення процентів за час фактичного користування позикою виходячи з 360 днів у році (30 днів на місяць), які обчислюються за такою формулою:

Метод 30/360 передбачає стягнення процентів за користування позикою виходячи з 360 днів у році та 30 днів у кожному місяці, в якому позичальник користується позикою. Проценти обчислюються за такою формулою:

Розмір процентної ставки за користування кредитом установлюється залежно від розміру плати за кредитні ресурси (депозити), характеру їх надання, терміну повернення кредиту тощо. При цьому процентна ставка повинна покривати витрати банку на залучення коштів, необхідних для надання кредитів, затрати на ведення банківських операцій і забезпечувати одержання відповідного доходу банку.

Розмір процентної ставки затверджується при наданні позики кредитним комітетом банку. Процентні ставки за користування кредитом, порядок, форма і терміни сплати передбачаються в кредитному договорі. Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно і сплачуються позичальником у терміни, передбачені у кредитному договорі. Сплата процентів проводиться згідно з розпорядженням банку, платіжним дорученням позичальника, платіжною вимогою-дорученням. Якщо розрахунковий рахунок позичальника відкритий в іншому банку, сплата здійснюється згідно з порядком, передбаченим кредитним договором відповідно до діючого порядку, затвердженого Національним банком України.

Протягом усього періоду, коли позичальник користується кредитом, банк має право змінювати рівень процентної ставки за кредит залежно від зміни плати за централізовані кредитні ресурси органами, компетенцією яких передбачаються такі зміни, а також залежно від попиту та пропозиції на кредитні ресурси, з обов’язковим письмо­вим повідомленням позичальника та з оформленням цих змін додатковою угодою, що має бути обумовлено в кредитному договорі.

Кредити зі стягненням пільгових (знижених) процентів надаються за рішенням Правління та кредитного комітету.

Нарахування процентів проводиться працівниками Управління активно-пасивних операцій з кредитування і передається розпорядженням до операційного відділу для формування бухгалтерських записів.

Економіст контролює правильність сум нарахованих процентів, а за потреби коригує їх шляхом звіряння сум нарахованих процентів з відомістю нарахування.

Стягнення процентів здійснюється не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Якщо позичальник з об’єктивних причин не може сплатити проценти вчасно, він мусить за три дні до настання дати платежу подати до банку документи, що підтверджують цей факт, і лист з проханням перенести термін сплати процентів. На підставі зазначених документів економіст готує додаткову угоду до кредитного договору.

За відсутності у позичальника об’єктивних причин для своєчасної сплати процентів економіст з моменту настання терміну сплати процентів переносить суму нарахованих процентів до складу прострочених та готує службову записку в юридичну службу про виставлення позичальникові претензії з розрахунком суми заборгованості.

Прострочена понад 30 днів заборгованість за процентами вважається сумнівною та виключається зі складу доходів банку зворотним проведенням:

Д-т — рахунки 60 групи;

К-т — рахунки нарахованих доходів, не сплачених в установлений строк.

5.4. Форми забезпечення повернення кредиту

Застава — спосіб забезпечення повернення кредиту, коли банк-кредитор у разі невиконання позичальником зобов’язань щодо повернення кредиту і сплати процентів за ним має право задовольнити свої вимоги з вартості заставного майна переважно перед іншими кредиторами, згідно з чинним законодавством України. Застава передбачається договором або Законом.

При укладенні угоди про заставу необхідно керуватися Законом України «Про заставу» та методичними рекомендаціями НБУ щодо застосування комерційними банками Закону України «Про заставу».

Угода про заставу укладається між банком-заставодержателем і заставодавцем у письмовій формі. У ній обумовлюються: вид застави (товари, основні засоби, цінні папери), її розмір, терміни виконання зобов’язання щодо повернення кредиту і процентів за ним, склад (опис) та вартість заставленого майна, вид застави (має передбачатися, що заставлене майно залишається у заставодавця або передається у володіння заставодержателя), місцезнаходження предмета застави, зобов’язання щодо страхування заставленого майна, а також інші умови, стосовно яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. При цьому страхування транспортних засобів згідно з Законом України «Про заставу» є обов’язковим.

У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, договір застави має бути нотаріально засвідчений на підставі відповідних юридичних документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється в нотаріальних органах за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави транспортних засобів та космічних об’єктів — за місцем реєстрації цих засобів та об’єктів, договору застави товарів в обороті або у переробленні — за місцезнаходженням підприємства.

Угодою сторін може передбачатися нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це не є обов’язковим відповідно до законодавства України, але на цьому наполягає одна зі сторін.

Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

У випадках нотаріального посвідчення договору застави, заставодавці зобов’язані вести Книгу запису застав відповідного зразка в порядку, що затверджений Кабінетом Міністрів України.

Заставодавцем може бути як юридична, так і фізична особа. Ним може бути не позичальник, а третя особа (майновий поручитель), якій предмет застави належить на правах власності або повного господарського відання.

До укладення договору застави банк-заставодержатель повинен пересвідчитися за документами, а в окремих випадках перевірити на місці наявність майна, що передається в заставу, право заставодавця на його власність або господарське володіння, місцезнаходження та умови зберігання майна, реальність реалізації його в разі неповернення кредиту і процентів за ним.

Належність переданого в заставу майна заставодавцеві перевіряється на підставі документів, що підтверджують право власності (договір купівлі-продажу, акт приймання-передавання та інші документи, які підтверджують підстави виникнення права власності), а в разі реєстрації майна в органах, що здійснюють реєстрацію, також і документ, який підтверджує реєстрацію майна за заставодавцем (довідка бюро технічної інвентаризації на приміщення, технічний паспорт на автотранспортні кошти, свідоцтво про внесення морського (повітряного) судна до відповідного Державного реєстру. Заставодавець також надає виписку з балансу з розшифруванням балансової вартості предмета застави.

Визначаючи вартість майна, що передається в заставу, слід виходити з можливої ціни реалізації (з урахуванням дооцінки й уцінення). Вартість заставленого майна має бути достатньою для погашення позички.

Об’єктом застави може бути будь-яке майно (основні засоби, виробничі запаси, готова продукція, товари, цінні папери — акції, облігації, сертифікати, інше майно), яке належить заставодав­цеві на правах власності і може бути відчужене ним згідно з чинним законодавством України і на яке може бути звернено стягнення.

У разі кредитування сільськогосподарських товаровиробників, крім застави іншого майна, одночасно може бути передбачена застава майбутнього врожаю сільськогосподарських культур. Беручи в заставу майбутній урожай, слід мати на увазі, що посіви обов’язково мають бути застраховані на випадок їх загибелі та інших несприятливих обставин. У договорі про заставу необхідно передбачити, що в разі загибелі сільськогосподарської продукції (посіви) банку-заставодержателю надається в першу чергу право задоволення вимог щодо погашення кредиту зі страхового відшкодування в межах суми застави.

Майно, що перебуває в загальній спільній власності, можна передати в заставу тільки за згодою всіх власників.

Зміна предмета застави допускається тільки за згодою банку-заставодержателя.

Договір про іпотеку (заставу підприємства в цілому, споруди, будівель, інших об’єктів, безпосередньо пов’язаних із землею) повинен бути нотаріально посвідчений. У договорі необхідно передбачити, що нотаріальна контора одночасно з посвідченням договору накладає заборону на відчуження предмета іпотеки.

У договорі застави має бути передбачено, що державний збір за нотаріальне посвідчення договору про заставу сплачується заставодавцем.

Інвестиційні кредити надаються здебільшого під заставу об’єктів незавершеного будівництва, обладнання, які належать позичальникові на правах власності, в установленому законодавством України порядку. Якщо об’єктом застави є незавершене будівництво, позичальник повинен провести його інвентаризацію, а в окремих випадках — з участю банку-кредитора.

Якщо майно, що передається в заставу, за умовою договору про заставу залишається у заставодавця, останній має право володіти і користуватися предметом застави згідно з його призначенням і зобов’язаний вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави. Заставодержатель має право перевіряти фактичну наявність, розмір, стан та умови зберігання предмета застави і вимагати від заставодавця вжиття заходів, необхідних для збереження предмета застави.

У разі застави товарів в обороті й переробленні допускається зміна складу і натуральної форми предмета застави (товарних залишків, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції тощо) за умови, що їх загальна вартість не стане меншою від зазначеної в договорі застави.

Укладаючи договір про заставу товарів в обороті та переробленні, слід мати на увазі, що придбані заставодавцем товари, передбачені договором про заставу, стають предметом застави з моменту виникнення на них у заставодавця права власності або повного господарського відання (з моменту їх сплати та приймання). При цьому право заставодавця володіти, користуватися та розпоряджатися заставленим товаром в обороті зберігається, якщо він дотримується вимог законодавства, установлених до застави товарів в обороті та переробленні.

Цінні папери (акції, облігації, сертифікати) можуть бути прийняті в заставу за умови передання заставодавцем банку цінних паперів на зберігання. При цьому необхідно оцінити реальну вартість цінних паперів і можливість їх реалізації з метою погашення кредиту.

Звернення стягнення на заставлене майно проводиться за рішенням суду, арбітражного чи третейського суду, якщо інше не передбачено законом. У випадках, передбачених законодавством України, звернення стягнення на заставлене майно здійснюється в безспірному порядку на підставі виконавчого надпису нотаріуса.

Облік забезпечення наданого кредиту (застави, гарантії тощо) здійснюється на позабалансових рахунках:

9500 «Застава, за якої предмет застави залишається у заставника»;

9501 «Застава, за якої предмет застави передається банку»;

9510 «Надана застава»;

9900 «Контррахунки для рахунків розділів 90—95».

Забезпечення враховується за його вартістю, яка вказана в угоді про забезпечення.

Порука (гарантія). Однією з форм забезпечення кредиту може бути поручительство або гарантія юридичної особи: підприємства, організації, банку та інших осіб, яке оформляється як договір поруки між банком і поручителем.

Договір поруки складається обов’язково в письмовій формі і включає відповідальність поручителя за виконання в повній сумі зобов’язань щодо повернення позички, яка надається банком-кредитором, та належних процентів за її використання в разі невиконання позичальником зобов’язань щодо повернення боргу банку згідно з кредитним договором, а також зобов’язання солідарної відповідальності з позичальником перед банком-креди­тором за виконання зобов’язань щодо повернення позички. Од-
нією з умов договору поруки може бути обумовлене право банку на безспірне стягнення з поручителя суми заборгованості позичальника за кредитом та процентами.

До укладання договору поруки, прийняття гарантії банку необхідно ретельно проаналізувати за бухгалтерським обліком поручителя (гаранта) його фінансовий стан, платоспроможність і можливість повернути за позичальника несплачений кредит та належні проценти за ним. Такий аналіз необхідно проводити за аналогією до аналізу фінансового стану та кредитоспроможності позичальника. При цьому слід одержати дані про раніше надані зобов’язання і гарантії, що значаться за балансом поручителя (гаранта), а також його статут, свідоцтво про державну реєстрацію та інші необхідні банку документи для визначення фінансового стану поручителя (гаранта).

У разі стягнення з поручителя (гаранта) несплаченої Позичальником позички і процентів банку необхідно на наступний день після настання строку платежу направити в банк, де відкритий розрахунковий рахунок поручителя (гаранта), платіжні документи на безспірне стягнення боргу з поточного рахунка поручителя (гаранта), якщо такий порядок стягнення боргу передбачено договором поруки, та одночасно направити поручителю (гаранту) письмову претензію з повідомленням про її одержання, в якій викласти сутність вимог банку.

Якщо по закінченні місячного терміну з дня отримання поручителем (гарантом) претензії банк-кредитор не одержить від поручителя (гаранта) кошти на погашення заборгованості за кредитом і процентами в повній сумі, питання про стягнення з поручителя (гаранта) коштів необхідно вирішувати через суд у встановленому законом порядку.

Питання продовження строку погашення кредиту, забезпеченого порукою (гарантією), може бути вирішене тільки після погодження з поручителем (гарантом) нового терміну дії поруки (гарантії), що оформляється додатковою угодою за договором поруки, і продовженням терміну дії гарантії, оформленої у відповідний спосіб. Продовження гарантійних зобов’язань має бути оформлене до настання терміну погашення кредиту.

Гарантії, поруки та страхові поліси, отримані як забезпечення кредитної операції, ураховуються на позабалансових рахунках:

Д-т «Контррахунок позабалансу»;

К-т 901 «Гарантії, отримані від банків», 903 «Гарантії, що отримані від клієнтів» — на суму, що підлягає отриманню у разі виконання гарантії.

Так, якщо за угодою гарантія покриває лише суму фактично наданих коштів за кредитною угодою, то саме в цій сумі гарантія враховується на позабалансі.

Гарантійні зобов’язання обліковуються на відповідних позабалансових рахунках.

Страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту і несплати процентів за користування ним. Формою забезпечення повернення кредиту і сплати процентів по ньому може бути добровільне страхування відповідальності позичальника перед банком щодо виконання зобов’язань, передбачених кредитною угодою.

Для вибору надійної страхової компанії і найбільш вигідних банку і позичальнику умов страхування рекомендується до прийняття рішення про забезпечення зобов’язань позичальника страхуванням уважно вивчити фінансовий стан конкретної страхової компанії, її платоспроможність і умови (правила) страхування.

Про платоспроможність страхової компанії можна судити за наявністю перевищення фактичного розміру її вільних активів над нормативом. Крім того, рекомендується проаналізувати фінансові можливості страхової компанії щодо страхування конкретного позичальника-страхувальника. При цьому слід звернути увагу на те, що страховики зобов’язані дотримуватися нормативних співвідношень між сумою власного статутного фонду зі страховим резервом та обсягом прийнятих страхових зобов’язань.

Страхові зобов’язання (перестрахування), крім обов’язкових щодо статутного фонду і страхових резервів, не повинні перевищувати 30-кратної його величини. Максимальний обсяг страхових зобов’язань за окремим договором страхування не може перевищувати 10 % від суми статутного фонду і страхових резервів.

У зв’язку з тим, що договір страхування набуває чинності після сплати страхувальником суми страхового платежу (премії) страховику, він повинен передбачати одноразову сплату страхової премії в повному обсязі. Сплату страховиком страхового платежу перевіряє банк.

Необхідно стежити за тим, щоб у договорі страхування не передбачалися причини, через які страхова компанія може відмовити у відшкодуванні: нецільове використання кредиту позичальником, дострокове скасування договору страхування до погашення страхувальником (позичальником) боргу банку та ін.

У разі виявлення недопустимих для банку умов страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту і процентів за ним банк може рекомендувати позичальникові укласти договір страхування зі страховою компанією, передбачивши в ньому особливі умови на зміну діючих умов страхування.

За результатами аналізу всіх поданих матеріалів, з урахуванням внесених банком поправок, укладається договір страхування, який подається в банк разом зі страховим полісом.

Одночасно з підписанням кредитного договору або в період дії договору страхування страхувальником (позичальником) може бути перевідступлено банку право вимоги від страховика сплати страхового відшкодування шляхом укладення відповідного договору. Такий договір може бути двостороннім — між страхувальником (позичальником) і банком або тристороннім — з участю страховика. В останньому випадку в договорі може бути передбачено надання страховиком банку-кредитору права на безспірне списання страхової суми.

У разі перестрахування страховою компанією свого ризику слід вимагати подання нею договорів перестрахування ризику виконання відповідних зобов’язань.

Страховим випадком у страхуванні відповідальності позичальника є непогашення кредиту і процентів за ним в установлені кредитним договором терміни, що й має бути передбачено в договорі страхування.

5.5. Облік окремих
кредитних операцій

Комерційні банки використовують таку форму взаємовідносин з клієнтом, як відкриття рахунка овердрафт. Цей рахунок допускає тимчасове перевищення суми списання коштів над їх залишком на рахунку, що свідчить про залучення в оборот кредиту.

Якщо у клієнта не вистачає коштів на поточному рахунку для проведення платежів за розрахунковими документами, нестача покривається за рахунок овердрафту цього клієнта.

За наявності залишку заборгованості за овердрафтом ця
заборгованість щодня обліковується за дебетом поточного
рахунка.

У разі прострочення сплати процентів за овердрафтом відповідна сума нарахованих процентів переноситься на рахунок прострочених нарахованих доходів (для банків — на рахунок 1529, для суб’єктів господарської діяльності — на рахунок 2069):

Д-т прострочені нараховані доходи;

К-т 1528 «Нараховані доходи за кредитами, які надані іншим банкам», 2008 «Нараховані доходи за овердрафтом» — на суму нарахованих доходів, сплата яких затримана.

Якщо прострочено погашення основної суми боргу за овердрафтом, залишок за рахунком овердрафту переноситься на рахунок простроченої заборгованості за наданими кредитами.

У разі визнання заборгованості за овердрафтом сумнівною, залишок за рахунком овердрафту переноситься на рахунок сумнівної заборгованості за наданими кредитами.

В умовах ринкової економіки більшість підприємств володіють значною кількістю цінних паперів, які можуть бути використані для забезпечення банківських кредитів.

Операція зворотного РЕПО обліковується відповідно до операції надання кредиту під заставу цінних паперів на балансовому рахунку 2010 «Кошти, які надані суб’єктам господарської діяльності за операціями РЕПО».

Цінні папери, що придбані за операцією зворотного РЕПО, не визнаються на балансі, а обліковуються як отримана застава за позабалансовими рахунками.

У день отримання цінних паперів вони визнаються на позабалансі як отримана застава за їх ринковою вартістю:

Д-т «Контррахунок позабалансу»;

К-т 9500 П «Застава, за якої предмет застави залишається у заставника»;

· на суму ринкової вартості придбаних цінних паперів за операцією зворотного РЕПО.

Кошти за цінні папери у разі перерахування обліковуються як наданий кредит:

Д-т 1522 «Кошти, які надані іншим банкам за операціями РЕПО», 2010 «Кошти, які надані суб’єктам господарської діяльності за операціями РЕПО»;

К-т коррахунок, поточний рахунок клієнта — на суму перерахованих коштів.

У день зворотного продажу цінних паперів їх вартість списується з позабалансу:

Д-т 9500 П «Застава, за якої предмет застави залишається у заставника»;

К-т «Контррахунок позабалансу» — на суму вартості цінних паперів, за якою вони обліковувались.

Факторингові операції. Факторинг — кредитна операція, за якої банк купує у клієнта право на стягнення його дебіторської заборгованості.

Після укладення угоди про факторинг банк визнає за позабалансом загальну суму платіжних документів, що будуть пред’яв­лені за цією угодою, тобто суму, яку банк зобов’язаний сплатити своєму клієнтові:

Д-т «Зобов’язання з кредитування, надані»;

К-т «Контррахунок позабалансу» — на загальну суму факторингової угоди.

Якщо загальна сума заздалегідь невідома, за позабалансом визнається ліміт, до якого банк оплачуватиме платіжні документи клієнта.

Після отримання платіжних документів клієнта банк обліковує їх на позабалансі на рахунку 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями» за сумами, вказаними на платіж­них документах клієнта:

Д-т 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями»;

К-т «Контррахунок позабалансу» — за номінальною вартістю платіжних документів.

Купуючи у клієнта права на стягнення його дебіторської забор­гованості, банк здійснює проведення:

Д-т 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями»;

К-т «Поточний рахунок клієнта», «Кореспондентський рахунок банку» — на суму, обумовлену в угоді про факторинг.

Одночасно сплачена клієнту сума відображається відповідним записом за позабалансом як зменшення зобов’язань банку перед клієнтом:

Д-т «Контррахунок позабалансу»;

К-т «Зобов’язання з кредитування, надані на суму, що сплачена клієнту».

Як правило, спочатку клієнту виплачується неповна сума його дебіторської заборгованості (аванс), що становить певний відсоток від суми, вказаної на платіжних документах. Величина цього відсотка залежить від імовірності погашення боргу, надійності дебітора, права регресу банку до клієнта та інших факторів.

У випадку конвенційного факторингу залишок дебіторської заборгованості після вирахування свого доходу банк повертає клієнту після отримання суми боргу від дебітора клієнта.

При отриманні боргу від платника за документами при конвенційному факторингу банк здійснює проведення:

Д-т «Кореспондентський рахунок банку, поточний рахунок боржника» — на суму, оплачену боржником;

К-т 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями» — на суму, авансовану клієнту за відповідним платіжним документом;

К-т «Поточний рахунок клієнта, кореспондентський рахунок банку» — на суму залишку дебіторської заборгованості банку за відповідним прийнятим платіжним документом за вирахуванням доходів банку;

К-т 2038 «Нараховані доходи за факторинговими операціями із суб’єктами господарської діяльності» — на суму раніше нарахованих доходів за цією операцією;

К-т — доходи (рахунки 6023, 6110, 6111) — на суму доходів за цією операцією, що не були нараховані.

Одночасно банк здійснює часткове або повне списання з позабалансу документів за факторинговими операціями, що були оплачені боржником:

Д-т «Контррахунок позабалансу»;

К-т 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями» — за вартістю платіжних документів, що були погашені боржником.

У разі часткового списання на платіжних документах робиться відповідний запис.

Якщо за угодою дебітор виплачує борг безпосередньо клієнтові (конфіденційний факторинг), тоді клієнт після отримання платежу здійснює розрахунок з банком:

Д-т поточний рахунок клієнта;

К-т 2030, 2038, 6023, 6110, 6111 — на суму заборгованості клієнта за цією операцією та доходами банку.

Оскільки особливістю факторингової операції є те, що кредит надається одній особі, а фактичним платником за нею є інша особа, слід передбачити відповідний контроль за якістю такого кредиту. Тобто необхідно враховувати фінансовий стан платника, що може не бути клієнтом банку, особливо за відсутності права регресу.

Дата добавления: 2015-08-29