Пядесят років тому звичний світ загинув. А сто років тому народилася магія. Було відкрито, що думки таки матеріальні. Радість,сміх, злість бажання. Те що робить нас людьми. Все це можно було тепер

Пядесят років тому звичний світ загинув. А сто років тому народилася магія. Було відкрито, що думки таки матеріальні. Радість,сміх, злість бажання. Те що робить нас людьми. Все це можно було тепер перетворити на енергію Спершу була вирішина енергитична проблема. Далі люди навчилися керувати атомами. Всі хвороби стали лікуватися. Передові країни, навіть заборонили населеню працювати. Сільске господарство, енергетика, медицина все досягло небачених висот. Розвивалася і космічна технологія. Було побудовано брами готові відправити людейу далекі світи. Марс і Юпітер були колонізовані. Було вирішино проблему з ресурсами. Але з розквітом слідує занепад. Сонце передчасно почало еретворюватися в червоного гіганта. І люди задумали перемістити планету. Зробити повний її тераформінг. Окрити щитом. Хоча досі погодою керували лише локально. Врезультаті магія вийшла з під контролю і сталися жахливі шторми. Шторми руйнівна антимагія. Вона стирела і уродували все. Створювали магічні аномалії. І били там де було найбільше магії. Земля змінювалася ним хаотично. Шторм це хаос що не піддався контролю. Гірше того з нього виходили демони. Створіння з магії і матерії. Вони були різні. Хто мясні монстри, а хто у вигляді комах, хтось нагадував машини, а деякі уособлювалі стехії. Їх обєднувало лише невразливість до магії, надприродне відновлення і здатність у певному радіуси робити магію некеровано чи взгалі її блокувати, Но і при прямому контакті з магічними ланцюгами вони руйнують їх. Тому бойові роботи і магічні големи виявилися неефективними, так само як і магічні кулі. Зрештою цивілізація занепали. В розпачи великі країни створили 6 мобільних баз. Бази були єдиним місцем де дозволялася магії. І аби не створити Шторму бази рухалися аби не перетиналися їх маршрути. Спочатку вони підримували контакт, але згодом коли держави і кордони зникли, кожна база стала деравою. Одну розібрали і зробили з неї місто. Ще дві зникли в Штормі. А одна про яку і іде розповідь так і не знала про долю інших.

Вона була елітним магічним снайпером. І хоч їй було шістнадцять вона встигла побачити смерть. Власне її батьки були убиті магом з іншої бази. І так почалася ворожнеча. Звісно те що лишилося від уряду зам’яло конфлікт, але вона поклялася помститися. Тим паче вона від народження мала майже стовідсоткову сумісність з магічними механізмами. Але зараз її цілилася. Група мародерів дістала танк і саме нищила селище. Звісно Це не могло її не зацікавити. Дівчина довго вагалася. Для бою з ними потрібна була сила,а вона в неї була. Дівчина цілилася і чекала. Вона чекала моменту. Вона зачаровувала кулю, аби одним пострілом убити тих хто вів людей на страту. Звісно вона могла і скористатися зупинкою часу, але що як одна куля схибить. Тай їх після бою з скаребеє-гігантом не було майже. Постріл. Дівчина зупиняє час. Вона перебігає на поверх вище. Робить ще два постріла. За півмиті 5 чоловік падають мертві. Мародери ховаються. «найпери! «- кричить ватажок. В дім летить ракета. Але дівчина зупиняє час. Вона рахує кулі. Хмикає. Дістає ніж. Вистрибує бє головку ракети призимляєтьться стріляє і знову забігає в розвалини. Вибух. Але будинок відносно цілий. Гранатометчик падає. Постріл. Дівчина хутко перебігає по коридору в інше крило. На жаль командир мародерів не лох. «Маг»- кричить він. Кулю дівчини огинає танк і влучає в командира. Він падає, але досі живий. Дівчина промахнулася куля пробила лише його руку на виліт. Готуйте основний каліб,- горлає командир. Але ж,- заперечує один з вояків. «на мага не шкода, інакше всі поляжемо. Смерть псам армії, - кричить командир. Танк дає замп. Дівчина стріляє останьою бронебійною, зачарованою кулею з заклятям «Інферно». Воно розкаляє все до 40 000 градусів. Дівчина вистрибує. Фугас, розносить поверх. Куля пробиває броню, дитонує боєукладку. Танк вибухає. Мародери убиті чи тікають. Ударнею хвилею дівчину втрамбовує у пісок. Він швидко засмоктує її. Але вона вистрибує на двадцять метрів угору. Індикатор костьома показує магічне забруднення близьке до критичного. Вона в шоці адже до нього було купа часу. Датчики фіксують Шторм. Будинок накривають блискавки. Обпечений командир мародерів, все ж використав магічний посох. Блискавки котяться по землі. Деякі влучають в неї, а вона встигя захиститися магічним щитом. Буь вона там її б нічого не врятувало. Але сам головний росте. Пісок зливається з ним. І метал і трупи. Густі сірі хмари вкривають небо. Сніг, грпад, листопад. Дерева оживають. Люди літають. Магія бушає і врешті все рушить. Дівчина приземляєть вимикає костюм і біжить. Тепер вона сама серед пустелі. А головне куди піде Шторм. І головне його не привабити магією. Тому всі магічні кулі вона викидає. Єдина на що вона може сподіватися це її витривалість. І компас. Адже через Шторм вона не може більше вийти на зв'язок з базою.

**********************************************************************

В той же час у високий палатах десь на Нібуру засідала рада. Рятувати Землю ніхто не хотів. Тай навіщо. Простіще було перебудувати пленету в станцію. Тай життя було примітивним. Земляни були несумісні з магічною нейросистему. Вони слабкі, повні пороків. І історія з «Колискою людства» це сеператизм. Перш за все стояла Республіка. Тому місію по порятунку цілої цивілізації доручили вчорашньому студенту. Карло був у захваті. Він сьогодні мав вперше ідти на роботу, а вже був обраним. Він тоді свято вірив у свою велику місію.

- Карла вставай! Карле

- Нє я ще трохи полежу

- Спізнишся у вімкни мережу Карле.

І хлопець активував систему. Він, як і всі був магом. Технології майбутнього досягли небачених висот. Через гені модифікації і вживлення нейроного ендоскелета системи магії. Поплили новини, дані про запуск. Він одягався. Хлопець вдягнув свою форму. Він вихопив із стола пачку з пігулками. Універсальна їжа. Добова норма білків і жирів в одній пігулці. Він рвонув через вікно. Всплили попередженя про несанкціоновану магію. Авжеш навіть для геномодифікованої людину падіня з 80 поверху трохи смертельне. Але попередження є попередження. Тим паче магія не є чимось надприроднім. Вона просто дає людині владу. Щось накшлт того аби ви могли використовувати енергію думки. Торкатися кварків і атомів. Іншим словом магія не більше ніж дуже складна технологія. Тому кінетика кудись все ж ділася. Наприклад Карл мав прискорення вільного подіння. Під час удару він на соті долі секунд передає енергію Землі, а в ній виникає протидія. Ударна хвиля тієїж сили спрямована в тіло хлопця. Але Карл передає цю нергію на атоми повітря. Вони нагріваються, а кінетична хвиля в його тілі не перевищує яка гаситься тканинами без їх ушкодження. Звісно наскільки проста дія вимагає дуже швидких прорахунік. І їх власне виконує система ендоскелата. Проте були і люди не такі як Карл. Вони не сумісні з системою, або їх мозок не має 100% синхронізації з нейромагічною системою ендоскелета. Власне тому Калу і багато пробачали. Він був обдарованим, але ледачим. Тай постійно дратував матір. Щеб пак витрачати час на їжу коли є капсула. А все що могла мати писати сину гнівні смс. Але Карл їх ігнорував. Власне він нісся до інституту. І власне знову використовуючи магію. Якби не його статус і не 100% синхронізація його б вже переслідували дрони і поліція, та департамент магії теж. І раптом все стало. Машини і транспорт завмерли. Довгождана мить. Нарешты сирнат вирышив обрати обраного. Власне не зовсім то ы обраного, власне сенат давно поклав великий на долю Землі. Скоріше це був конкур на супер героя який мав статицапом відбивайлом. І як не дивно вибір пав на Карла. Нечікаючи доки хлопець щосьвирішить його негайно телепортували на Шроку алею. Місце де здавна відбувалися усі важливі зустрічі. Найширший і найгарнішийсквер міста. Тут зібрався сенат. Всі тринадцять членів вдягнені в парадна. Купа папараці і купа глядачів. І Карл отерів. Він нечув промиви сенаторів. Власне він не вірив. Іперше у що він не вірив це було те, що сенатори зібралися тут особисто. Вперше за сотню років вони були тут. І хоча в їх світі сотня років це мало, але ж це час. Він не чув як виголошували вигуки. Його фото пркрасили усі голограми міста. А щоб герой не втік його тримали два геномодифікованих поліцейських. Щось накштал біороботів, чи химер. Виглядали, як люди, але самі були результатом геної модифікації тварин. Хлопцю вручили лаври, ядро найновішого екзоскелету і новий костюм. І поволокли з собою в цент сенату. Єдине, що хлопець устиг це вклонитися і вимовити «вірою, правдою ічестю». І навіть це було на автоматі. Так як його вчили в коледжі для штурмових магів. Рефлек і нічого більше

*************************************************************

На Базі звучали серени. Всі спішили на бойові пости. Головні містки заховалися за броньованими стінами. Бурові установки швидко заїхали в черево Бази. Люди одягалися і зіскакували з койок. Командир віддавав накази. Аналітики їх виконували. Маршрут постійно корегували. Вимикалися магічні солові установки. Усі крі двигунів База. Махіна в мільйони тон почала рух. Гіганський залізний монср заскреготав і рухив. Усі нервували. Усі робили роботу і нервували. У повітрі завис запах поту і страху. Тривога Шторм була не вперше, але могла стати останьою. І от коли стання турель отримали пілота запанував гул моторів і замовкли голоси. Всі сподівалися пережити це. Тим паче прогноз був утіхним. Шторм прямував так, що база могла з ним розминутися. І лише один тупіт нерозділяв ні страху і ажіотажу. Так Андрію не було що втрачати крім тої єдиної яка зараз могла бути в штормі. І хоча вона йому відмовила. Так він кохав її. Кохав без відповіді. Він біг на капітанський місток. Він розмахував пропискум найвищого рівня. Він магічний інженер і штурмовий маг S рангу. Він вбіг за стотоні двері. Там де лише шепіт командира і нимі молитви розривали тишу.

- Я візмі «Колоса» і відправлюся на пошуки. Зустрінемося в місці наступної стоянки.

- Не дозволяю офіцере. В нас і так мало Колосів. Окрім того магічний движок може змінити курс Шторму. Я не буду резикувати всім заради одного оперативника.

- Вона для вас ніхто! Я знаю щоце резиковано. Перші два десятка кілометрів я піду на механічному ходу, а далі….

- А далі загубиш машину АА класу. І тоді ми втратимо аж два оперативним. Один з яких наш найкращий інженер

- От значить як. Вам плюва на власну плиміницу. Робота робота і тільки робота! Чорти б побрали її. Явсе сказав

- Ви заболи хто тут командир. Схопити його. І не випускати до кінця бойової тривоги.

Але було запізно Андрій розкидав охорону. Він легко зміг впоратися з людьми. Одного перекинув через себе коли той хотів одягти наручники на Андрія. Іншого ногою по литліці, коліну та в пах. Іншого хапає за комір. Проскакує між ніж. Перекидає. Загалом професійно розбирає професіоналів. Легким помахом руки перенастроює магічний замок дверей і проходить крізь них. Далі зникає в одній із багатьох вентиляцій. І лізе технічними коридорами. Такими малими, що навіть протиснутися важко, а поруч купа дротів і щитків. Колишній ремонтник від досконало вивчив всі тунелі. І міг легко маневрувати. Ба більше того він збій долізти до відсіку з Колосами. Швидка сутичка і двоє охоронців без свідомості. Останній вже встиг витягти паралізатор, але став жертвою магії Андрія. Магії лялькова. Магії яка дозволяє керувати тілом жертви. І сам же себе вирубив пострілом в шию. Андрій відкрив панель. Швидко перепрограмував її своєю магією. Він відкрив десантний люк. Застрибнув у свого Колоса «Бурого вовка» і покинув базу. Під його роботом була галька і пісок. Масивна машина загрузала. Але магія була під забороною. Адже навіжміно від магії контроля чи магії яка перепрограмовує прилади магія магічних движків легко може бути поміченою. Тому Андрій тепер був сам. Ну у всякому разі через пів години ато й раніше охоронці прийдуть до тями і піднімлють тривого, але до того часу він встигне втікти. А поки його радіо і ЕХО локатори зондували грунт. На екрані підсвічували місця які могли витримати машину. Адже без магії весь Колос міг легко затонути в зибочих пісках. Єдине що гальмувало Андрія це батарея. Її було не так богато. До кастрови мехи булицілком магічними. Але тепер на них ставили і немагічни приводи. Остані треба часто перезаряджати. Магією, або ж стаціонарними генираторами. Остані звісно в пустелі не валяють. А ідти до «місцевих» дорого і небезпечно. Ото ж час грав проти нього. Чим ближче він до того місця де був сигнал дівчинки, і чим далі від Бази тим швидше він може перейти на магічний привод

*************************************

Шторм поступова набирав сили. Дівчина помітити, що тепер ы компас н працюэ. Ну не важливо. Їй головне подалі. А потім, черз кілька днів вона вийде на зв'язок. Але не тут то було. Ворожі очі стежежели за нею. Доки дівчина набирала швидкість, зпа нею тягнувся простір і час. В спину її гнав пісок і вітер. А страх переборював втому. Власне вона вже давно вибилася з сил, але померти вона не могла. Ні поки не помститься ніякої смерті. А демон полював на неї. Але командир розбійників ще не звикся зі своїм новим образом. Як мстивий дух він ще не сформувався. Він ще мав розум. Тому вся агонія була ще попереду. Дівчина упала і полетіла з бархану. В боку боляче кололо. Але зупинятися не можна, бо це вірна смерть. Одначе було ще дещо. Світ навколо плив і змінювався. Навіть її сліди то зникали, то з’являлися в іншому місці. Дівчина відчула рух. А вже за мить на її руці віднілася кривав борозна. Вона витягла пістолет. За кілька хвилин навколо уже була купа каміння, яке висіло у повітрі. Це був провал. Вона не знала як діяти. Будь-який рух міг обернутися серією ударів. Але і часу насолоджуватися красотами не було. Вона вистріла. Каміння полетіло за кулею. А дівчина кинулася прожогом уперед. Шторм таки наздогнав її. Вона розуміла безвихідь. Вона стисла пістолета. І тут з під землі винирнула та злощасна багатоповерхівка. Дівчину обхопила якась сила. Демон тримав її. Він відкинув дівчину об стіну. Вона відчула пекучий біль. Тепер її вже нічого не захищало. Кров з рани хлинуа з новою силою. Щелепа зїхали убік. Вона бачила як з під костюму випирає зламана ключиця. Вона з останніх сил підняла руку і почала стріляти. Демон інстивно закрив обличчя. Хоча кулі не могли йому зашкодити, але залишки свідомості підказували, що може бути боляче. Вона вже хотіла бігти, але упала. Ногу звело. І вона упала. Відчай охопив її. Шансів не було остаточно. Вона вже змирилася. І здавалося тепер вона зустрінеться зі сім’єю. Треба лише витерпіти цей біль і все.

Небо прорізало світло. І далі був жахливий гуркіт. Її закинуло далеко в дім і вона знепритомніла. А далі її почав огортати холод, якій змінився теплом. Вона майже нічого не відчувала.

«Падла, курвисько. Щоб Вас всіх!»,- волав Карл. Корабель розхитало. Щось пішло не так. Ентропія майже не підавалася контролю. Зате його магію пожирало добре. «Магія це конроль над ентропія» голосили всі маги у світі Карла. І це дійсно було так. Маги робили не менше і не більше ніж контролювали потоки енергії. Інакше кажучи магія не порушувала жодних законів. Навіть у світі Карла не було вічного двигуна першого порядку. Власне маги використовували більш першорядну енергію. Енергію, яка була раніше ніж світло і гравітація. І так вона по природі була схоже на думки! Адже коли ми думаємо ми викидаємо певні електромагнітні і сакральні хвилі. А в магів до того ж був і підсилювач. От так і творилася магія. Сила мага вимірювалася в максимумі силі яку міг контролювати маг, поділену на кіль кількість процесів на які розділена ця енергія. Ото ж на етапі посадки виникло щось не те. Апаратура всіляко вираховувала захист від Шторму і шукала Землю. Але не дивлячись на те що було задіяно лише 45% ресурсів мозку Карла обшивка корабля почала тріщати. Виявилося, що все було підставою. Шторм ніхто не вивчав. ОС зовсім була не готова. Тому Карл перепрограмовував її вручну. Але час грав проти нього. І врешті решт, його почало виснажувати. Тому він просто спрямував свій корабель вниз. І це стало початком кінця. Прилади які б мали зупинити Шторми були не достатньо готові. А його сили не вистачило б аби контролювати таку ентропію. Одна справа маніпулювати часом, чи навіть тераформінг планети, а інша контролювати розгорнутий горизонт подій, який отримав свій власний розум. О так Шторм кілька разів виходив з ним на зв'язок. Шторм прагнув поширитися на світ. Захопити усе існуюче. Але було одне Але другий закон термодинаміки, передача енергії з система а в систему Б можлива лише при умові що енергія система Б більша енергії системи А. Але внутрішня енергія Шторму була меншою. Тому без постійного надходження енергії із середовища його поява чи поширення було неможливе. Зрештою штовхнути світ, сильніше ніж він може штовхнути тебе неможливо. По суті це була його війна з кожним магом у світі. І тому Шторм все ж був сильніше нього. На жаль КПД його магічних ланцюгів був 99,8%. Проте він вже здогадувався, як розділити Шторм. Маги Землі відмовилися від первородної магії і перешли на її штучний аналог. Тепер для створення сакральних хвиль використовували не нейрони мозку, а енергію розпад речовини, яка створювала схожі коливання. Таким чином люди самі спровокували пекельне коле. Замість того аби кожному прийняти віддачу магію на себе вони перенесли її на природу.

Корабель влетів в породу. Карл по шатнувся. Він був морально і фізично виснаженим. Вперше він задіяв майже всі свої магічні ланцюги. А тут ще й проходження через горизонт подій і удар об планету. Він звісно міг це все витримати, але це було важко. Він виліз з капсули. Звісно він рятував мінімум. Все інше згоріло. І гірше того деякі маг ланцюги, присвоїв собі Шторм. Карл ішов по плавленій землі. Він розсіював шторм. На щастя він все таки врятував кілька приладів. Ретрансляторів магії. Але їх потужність була не велика. Аби розвіяти Шторм треба було знайти його «серце». Центр який генерував коливання. Але його увагу привернула магія. Він поспішив. Він відчув людину. Не мага. Схоже на терористів яких він ловив. Тіх хто для магії використовує не організм, не власне себе, а стороні механізми. Він також знав чим це закінчується.

Він побачив її непритомну. Швидке сканування знайшло купу травм. Він не роздумуюсь почав лікування. Магія сцілення не його козир, але вибору не було. Для нього головним було зупинити важкі кровотечі. Фактично така магія задіювала приховані ресурси організму. І вимагала контролю за всіма стадіями поділу окремих клітин. Конролю за купую потенціалів електрохімічних. Лікувальна магія лише прискорювала природну регенерацію. А ще повертала біополе в норму. Тому відновлювалася вихідна тканина, а не заміщувалася сполучною. Лікування зводилося до повернення систем в стаціонарний стан в рамках «здоровий». І це остаточно виснажило його. Він присів і почав медитувати. Попередньо випивши кілька чудо пігулок. І одну залишив для неї. Він сидів непорушно, аж поки не відчув сталь біля голови. Про те його це не хвилювало. Єдине про що він думав, це як захистити цю обитель від шторму.

- Хто в дідька такий

- ……

- Кажи. Ти демон

- Цікаве визначення для тих кому віддаєте свою магіію

- що?! Ти ти розумний

- Ну звісно. А ти схоже непоганим магом була б в нашому світі

- У вашому?! То вам свого мало ви і в цей лізите

- Ну власне мене сюди кинули. А тепер помовчу поки буря не стигла. Чи хочеш розлетітися на атоми!

- Що ти?

- Мовчи і ковтни. Це дещо допоможе.

Але тут вона помітила, що хлопець перед нею тримав все в нормі. Навколо нього розливалася магії. Він давав енергію. Усьому. Навідміно від них, цей хлопець пропускав крізь себе сакральні знання, а не енергію речовини. Він був одним цілим з магічним ланцьогом. Запанувала тиша. Вона ще була слабка. Тому вона чекала. Власне не так важливо хто він. Більш важливо. Що вона мала шанс вижити. Вона трохи вагаючись але виконала наказ.

- Ближче. І не тикай пальцями, і так тримати важко.

- Не скигли

- Я не скиглю. Мене просто кинула до чорта на кулічки. А я міг зараз байдикувати на парах.

- О то вий ще й навчаєтеся

- Слухай ти я не один з тих нещасних душ на яких ви скинули всю ентропію. Я прибув з далеких зір. І до речі ти навіть не помітила як ми перейшли на іншу мову.

- Справді це як?

- Ментальна передача. Коли збирав судину твого мозку трохи поділився знаннями, аби ти не задавала тупих питань.

Камінь полетів у гору. У Карла все виходило з під конролю. Один із тих приладів, які мали угамувати шторм не витримав і згорів. Карлу ставало зрозуміло все. Його кинули! Подохне оголосять героєм. Виживе попросять пробачення і теж герой. Але зараз він мав будь що розвіяти Шторм. І він відчув епіцентр. Серце Шторму десь поруч. Хоча ні це Серце знайшло його. Монстр проломив стіну. Він потягнувся до Карла, але юнак встиг відтяти монстрові кінцівку. Він з жалем подивився на демона. «хворі збоченці, використовувати таке»,- пробурмотів він. Дівчина відчула як її взяла за руку. Вона хотіла втікти, але розуміла що Карл її остання надія вибрати звідси. «Я не…»,- схлипнула вона. «Повір мені! Зараз все буде добре. Тільки дай мені трохи своєї сили»,- прошепотів Карл. Він то сам розумів усно абсурдність ситуації в яку вляпався. В нього було замало сили. Якби ж він не влетів з дуру в Шторм. Якби він одразу почав сумніватися. Якби та але. Він зробив крок уперед. Він відчував яка пульсує його кров. Він відчував страх. Але іще він відчував сліпу віру. Вірю дівчини. І її надію. На мить він відчув і щось більше. Демон кинувся на них. Карл дістав останній з приладів. Осатаній і найсильніший підсилювач магії. Все залило світло. Вони були живі. Штор почав зникати.

*****************************

Вона розплющила очі. Тіло ще зуділо, але якщо болить то значить вона ще жива. І от диво поруч хтось був. Вона почала шукати пістолета. Але покинула це, бо згадала як її кинуло. Світ поступово вимальовувався. І до неї повертався страх. Вона була в самому епіцентрі. Вона знала, що може статися. В голові гуділо. Але тут був незнайомець. Тай наче фізика була впорядку. Це пекло? А може чистилище? Ні вона точно померла, а то сидів її провідник. Але ж нерви є нервами, а дівчата дівчатами. Треба тримати марку. Вона закричала. Кричала все що взбреде в голову. «Цікаве визначення для тих кому віддаєте свою магіію»,- ці слова заділи її. Звісно демони можуть красти магічні ланцюги, але ж з ними не діляться. Тим паче їх магія вона в десятки разів слабше ніж колись. Тай він говорив! Треба заспокоїтися. Він пропанував їй стати магом в його світі!? Це що пропозиція стати Демоном? Хто він? Вона нічого не розуміла. А гірше того кров ще сочилася з більшості ран. Проте в боку вже не кололо і вона могла ходити. Що найдивніше. Як? Було більше питань ніж відповідей. А янак був нечегонький. Гарний, але з гострим язиком. Її бісили такі люди. Ті які вважають себе всезнаючими. Кожне його слове і жест розривали дівчину. Вона хотіла тікати, подалі. Або убити його. Але ж вона покладалася на Карла. Так він був її надією. І вона вирішила підкоритися, поки що. А далі вона дізнається як цей нахаба контролює Шторм і сама все виправить. І чим далі йшов час тим більше вона розуміла. Її зацікавило поле навколо них. Мілітріади переливаючихся вогників. Невідомі заклинання. Вона майже торкнулася їх, але від слов Карла відскочила. Він казав правду пігулки подіяли. Сили поверталися до неї. І взагалі він казав правду. Вона це знала. Це не була магія. Знання йшло від серця? Ні ні такого бути не могло. Але навіщо йому брехати. Ти паче магія Карла відкривала його істинні навики. Дівчина лише скоса дивилася. Вона все ще тримала гримасу образи. Аж поки демон не кинувся на хлопця. Наступної миті все попливло. Останнє, що вона робила це розкопувала їх з під завалу. Аж поки не стався обвал і вони не опинилися закопані. Її магічні ланцюги були зламанні. Та хватка демона зруйнувала костюм. А в сережці було лише єдине закляття, яким вона підримувала життя. Вона перетворювала вуглекислий газ на кисень і вуглець. Карл був непритомний, хоча його рани затягувалися самі собою. Все ж прогрес давав про себе знати. Маги Нібіру змогли відточити свою магію до того рівні, що зцілення відбувалося автоматично на рівні підсвідомості і Біоса універсальної тілесного типу вшитого костюма

*************************************

Робота Андрія трясло. Вітер набирав сил. Через протектори і вагу машину її все глибше закопувало в пісок. Механічна частина перегрівалася. І подекуди навіть глох двигун. Хторм часто міняв погоду. Нарешті Андрій на свій страх і ризик запустив магічний привод. Як він і очікував на нього одразу накинулися мілкі демони. Особливістю колосів було те що вони зчитувала ланцьоги костюмів і копіювали їх. Магія по суті стала товаром. Робиш собі партію наномашин, які мають біологічну і механічну частину. Запилюєш кілька програм. Даєш їм чарівну заправку і воля. А ну так ще треба аби вони настроїлися на твої мозгові хвилі. Власне не дуже теє складно. Одначе не практично. Так магія доступна будь-кому. Але лише при стаціонарних умовах. Коли треба контролювати дрібниці настає амба. Аби точно контролювати деякі закляття треба знати як вони виникають. Як магія створює імпульс, як вона вона на кварковому рівні впливає на речовину. Які зміни вона викликає. Магія це конрольована ентропію. Не більше того. Магія дозволяє в певному просторі контролювати всю енергію, або певну кількість енергії і її перетворення в інші види. По суті вибух бомби це теж робота. Кола росте внутрішння енергія системи. Тверда речовина Тринітротулуол (тротил) Перетворюється на гази. Тиск збільшується і росте об’єм газу. Тобто аби контролювати вибух чи створити його треба передати або забирати енергію і певних частин. Зрівноважувати система. Нехай наномашини все обраховують але область захоплення треба обирати самому. Так само і частинки на які варто діяти. Аби бути магом треба в першу чергу бути фізиком. А аби лікувати магією треба бути щей біологом. І не просто бути, але й розуміти все. Не лише прямі наслідки дії, а і їх вплив на оточуючий світ. От така цікава річ сучасна магія. Тим паче купа людей взагалі не мали достатньої сили розуму амплітуди так званих «сакральних хвиль» для активації магії певного рівння. Тому такі люди, як правило йшли в магічні інженери. Андрій був з таких, магія швидко його виснажувала. Єдине що він міг довго так це керувати зарядженими частинками у провіднику. На крайня він створювати електрони з магії. А цим він конролював основні нерви, мікросхеми. А битва була не його стихія. Звісно Колос мінімально навантажував пілота, але така магія, як зупинка часу, чи політ (тим паче в умовах переміної погоди на аеродинамічно не стабільній конструкції) було для нього занадто.

Він швидко перейшов на бойовий режим. Андрій максимально економив сили. Магічні задяри викокористовував рідко і стріляв звичайною вогнепальною системою. Не розмінювався він і на елегантність. Відходячи він залишав міни. На якось його оточили. Знаючи, що пряма магічна атака не ефективна на демона, він скористався моментом коли вітер потягло до центр шторму і здеторнував усі заряди. Він спалив увесь порох в снарядах, а його тепло передав повітрю. Більшість малих демонів згоріла заживо. Решту він розрубував лезами, які не мал. Магічних ланцюгів, або лезами чиї магічні ланцюги не були звязані з основними механізмами. Аж раптом нахлинуло світло. Демони розсіялися. А робот вимкнувся. Коли ж все стихло і він перезапустив радар і той швидко знайшов дівчину. Андрій направився до місця. Він швидко все зрозумів. Будівлі не було. Натомість з каміння були зроблені тоненьки нитки. Їх павутина була повсьоду. Робот тримав хід. Андрій вже запустив біометричне сканування. Він знав. Що дівчина десь там. Але і не знав чи вона ще людина. Він виліз з кабіни. Кілька разів обійшов місце. Пісок під його ногами мав великі плями кварцу. Тим паче це не феном. Кварц той оксид 4 валетного міліція, лише з іншою граткою. Дивніше виглядали стовці з гальки. Коли камінець лежав на камінці. І такі ряди тягнилися вико вгору. Шторм зліпив їх так, що навіть кроки 40 тоної машини не змогли їх обрушити. Андрій уважно досліджував грунт під ногами. Рука стискала автомат. Все ж крім демонів пустеля приховувала і ряд інших небезпек. Хоча він твердо знав. Що шторм убиває все і тварини тікають із зони ураження, але берегти себе це природно.

Він знову заліз в кабіну і почав розкопки. Місцями він застосовував магію, аби втримати уламки. Тривало се кілька ходин. Андрій швидко виснажувався магію, яка робила щось більше ніж зміну ЕРС чи зміна спіну певного електрона. Тому періодичну він спав. І от нарешті він підняв останій камінь. Всі камери машини одразу сфокусувалися на дівчині. Вона швидко втерла сльози. Її обличчя зробило злу гримасу.

- Папочка приїхав? Знову будите лаяти прибхався?

- Так. Ти вкурсі скільки заборон порушила? А гірше того ледь не погубила всіх?

- Знали б ви що там було! Я не могла покинути людей!

- Ага і ти їх убила власно руч.. Сильні їдять слабких! Мародери не наша біда. Тим паче ти зламала екзоскилет, загубила амуніцію. Проігнорувала накази. Я..я так за тебе переживав дура малолітня

- Дядьку Андрій це Ви?

- Так. Давай без формальностей. Коротко що було.

- У нас прибулець

- Це жарт. Ти впорядку? Ем тебе б в госпіталь

- Не варто. Він ось тут

- Це ж людина.

- Ну не зовсім. Він завіряв, що з іншої система. До того ж він маг старого покоління!

- Що вони ж всі вимерли. Невже дехто утік

- Що ви кажете

- Неважливо це секретні матеріали. Хоча думаю звання за угон мене позбавили

- Тобто? Ви уганали Колоса?! Хех а ще я тут дезертира

- Свого часу деяким людям вдалося втікти у далекі світи. Можливо він один з тіх

Слова стихли і всі подивилися на Карла. Він мирно знаходився в сні. І дійсно його магічні ланцюги працювали. Шкіра гоїлася. Дівчина направилася в кабіну за аптечкою. Найважчі рани зцілилися, але ключиця давала про себе знати. Їй то і дихати було боляче. Механізмі впилися в шкіру. Вони фіксували кістку. По тілу розлилося знеболююче. Дівчина скину вбрання і після коротких процедур вдягла термокостюм. Не дивлячись нінащо вони були були в пустелі. Спека могла їх швидко убити. Карл ще спав. Схоже його магія захила навіть від сонця. Андрій переглядав записи з нейрокамер дівчини. І намагався зв’язатися з базою. Звісно юнак був їх єдиним шансом уник в’язниці за порушення наказів і втечу. І це сталося. Андрій засік базу.

От тільки засік він її візуально. З-за обрію рухалася велетенська коламагина. Більше того база летіла! Якщо вже була запущені модулі для переходу в авіаційний режим, значить було щось форс мажорне. З палуб злітали Валькії. Новітні вищувачи. Велично виблускував напис «База №3 Обрій»

«приплили»,- подумала дівчина і Андрій. База мовчала. Вони ухопили Карла. Втислися в кабіну. Дівчина запустила маг привод і стрибнула. Система за кілька миттєй настроїлася під дівчину. Андрія і Карла підкинуло. Звісно сидіння було розраховано на одного. Від удару Карл на секунду прийшов себе. Але за мить свідомість покинула його. Тіло діяло на автоматі. Карл повис наче приклеївся до обшивки. А от Андрій ледь тримався. Він кричав на дівчину. Нагадуючи йо в нього немає стабілізатора. Він відчував усі перегрузки. Дівчина неслася. Але марно. Кілька ракет відрізали дороги. Перед ним виросла льодова стіна. Дівчина була готова перестрибнути її, але згадала про пасажирів. Закон збереження імпульсу. Інерція. Найпростіший приклад це автобус. Коли автобус починає гальмувати, а пасажири все ще рухаються уперед. От тільки для Карла і Андріє це було не просто полетіти, а врізати в обшивку з такої сили, як падіння з 12 поверху.

- І

- Що і.

- В сторони.

- Стараюся

- Я не зовсім розумію, але нам треба тікати

- Прокинувся

- Він встав

Всі поглянули на Карла. Загорівся КПК. База відкритий канал. Вони прийняли виклик «Вас заарештовано. За дезертирство……», - і далі був довгий список подібної бюрократії. Вони хотіли все вмкнути як тут Колоса підняло. Їх піймали в гравітаційний пузир. Але Карл легко розірвав його. Він торкнувся панелі, але було глухо. Система писала самі помилки. Робот не впізнавав магіні ланцюги. Для нього Карл був неправильним форматом магії. Карл покосився і вихопив пазл. Він відчинив аварійний люк. «як він знав?».- подумала дівчина. Юнак зтрибнув і полетів. Купа спалахів і все стихло. Валькірії зависли. Карл усміхнувся вдихнув

- Слухайте мене. Я вам не ворог. Але і не друг. Я не спаситель і не месія. І розпинатися не збираюся. Ті двоє вони не зі мною. Але я не міг лишити дівчину саму. Відбирайте людей і годі убивати планету. Дякую Софі за її знання. Вашу мову я тепер знаю, технологію теж. А ще Шторма, чи як ви там його називаєте позбувся. Скину все вашим командирам, але мені треба допомога з ремонтом.

Звісно його не слухали і бій продовжився. Магі спішили на Колосах. Вони обступили місцевість. На мить все зупинилося. Маги боялися виступити проти Карла. Сам той факт, що він знешкодив Валькірії уже їх лякало. Карл швидко збагнув всьо складність ситуації. Власне у пілотів Колосів аж трясло все, як хотілося до бою. Але битва з невідомим магом. Тим паче він пережив Шторм. А ще «Обрій» був точно не єдиною Базою, яка засікла активність на орбіті. Ото ж затримка означала можливе зіткнення. Та й магічне забруднення давало про себе знати. Карл вирішив не заморочуватися він подумки зв’язався з Андрієм. «Ген чоловіче якщо я знешкоджу магічні шити, зможеш залити вірус в системи?»,- питав він. Відповіддю Андрія був був короткий 1мбайтовий екс файл. Магічний захист діяв як зворотній резонатор. Він просто, зривав контроль і глушив сакральні коливання. У випадку з простою магією, скажімо людовою брилою, магія діяла так: маг збирав водяну пару, поляризував її, забирав тепло. Перетворював тепло (як кінетичну енергію руху, навіть глибже якщо розглядати тепло перехід часток на орбіти з більшим потенціалом і вихідніше конфігурації) в енергію яка стабілізувала структуру люду. Адже при стисканні льоду, аби підвищити його питому густину отрмувалите що енергія молекул росла, через зменшення об’єму, а отже ентропія збільшувалася. Тоді тепло переводилося в силу яка протидіяли росту ентропії. Таким чином отримувався стабільний снаряд. Більш вдалий приклад це глушіння радіохвиль. Коли піки максиму однієї хвилі налягали на мінімум іншої. Що при умові однакової довжини створювали пряму лінію.

Карл застосував схожий трьок. Він заглушив щити і в ту ж мить магічні нитки обвили їх. Андрій швидко скинув написав вірус у кожній системі. І іще кілька його копій. Карл відстрибнув до Колоса. Він створив просторове викривлення. Всі троє втікли через цю «кролячу нору», а людям з Обрію залишилися лише заглючені машини. Власна щось таке командир і очікував. Але Карл був потрібен йому живий. Тай маги були на вагу платини, адже магічні інженери генії. А толкові маги це не один десяток років суворого навчання і відсіювання людей. Тай ніхто ю не нападав би на Софі, всі її добре знали. Хоча теперечки і були суперечності все хотіли вирішити миром. Командир дав наказ не переслідувати. Але біда не приходить одна.

- Термінове донесення, зафіксовано групу невідомої приналежності. Несуться в глиб материка зі швидкістю 3,4 маха. Такими темпами зустрінемось через 25 хвилин. За попереднім аналізом усі маги. Група від 5 до 10 чоловік.

- Перегрупуватися. Зайняти оборони. Маскуємося. Магію використовувати по команді. Можете бути вільними летейнанте.

І командир стис кулак. Так вони не одні помітили НЛО Карла. Назрівала справжня бійка. Командир довго вагався. Але все ж вирішив не показуватися. Він бачив Карла в дії. І волів аби він відмутузив переслідував. Вони одне одного виснажили, а вже тоді захопити їх.

Піднялися пости. Всі готувалися до бійки. Колоси перегруповувалися. Валькфій оглянули механіки. Всі хто міг стирали вірус. На їх щастя вірус був написаний так що сам видалявся після перезапуску системи. Командир думав над мотивами Андрія. Або чи то він був. Але його щоразу відволікали

*************************************

Вони були на водоспаді. Шасі Колоса загрузло в річковому мулі. Буквально за кілька сантиметрів був обрив. Вочевидь течію Карл не врахував. Себто проходження через портал надає певне прискорення. Там на вході/виході є мініатюрна гравітаційна аномаліє. Через надлишкову деформацію простору. По важко гальмувати після падіння. Як відомо Земля є еліпсом з приплюснутими плюсами, а телепорт відкриває прямий тунель. Тут на момент виходу вся компанія була на 20 метрах над рівнем землі. На щастя Андрія він встиг розгорнути тимчасове 2 сидіння. Для них відкрилася дивна картина. Водоспад падав до низу, але перегинався догою і піднімався догори. Андрій направив униз дальномір і той показав більше 56 кілометрів, хоча до було, не більше 30 метрів. Гравітаційна аномалія. Таке не рідкість. Колись подібна була лише в Сантакруза і відома як Містері спот. Теперечки такі були усьоди. В подібних аномалія пряма могла бути і не прямую. Але в рамках кінетики то була пряма. Карл зліз з робота. Він придився на те що рухалося у воді. За мить воду прорізав промінь світла. Здійнялася пара. Її розсіквідблисок нитки. Софі і Андрій були в шоці. Керувати такою кількістю різних процесів. Створити з води гарпун, влучити в риби і підтянути її. Сам факт заморозки уже складна магія, некажучі про заморожування воді в річці. А ще створення нитки і периорінтація диполь аби нитка змінила форму. Михайло жестом покликав їм. Компанія вискочила колоса. Кабіна відчинилася на всьо. Гігнська меха виглядала розкурюжена

- Години три в нас.

- Ем ти що то було, навіщо таке казати, я ж тобі вірила

- Вірила?! А не варто було. Переграли ви з магією. Це не ваша магія, а магічні предмети. Самі винні. Що ображали природу.

- Хлопче а ти не тактовний

- Хто б казав про такт. Викрасти меху. І перехоплювати контроль над тілом.

- Все досить. Карле?! Це все через тебе…..і через мене

Софі віддалилася. Вона зістрибнула і полетіла донизу. В її очах був смуток. Слова і дії порушили її душевну рівновагу і вона втекла.

- Хм то що ти плануєш робити

- Я?! Знайти адекватних людей. І зламати усе це

- Усі маг пристрої. Ну удачі.

- Не всі. Лише автономні…..саме вони забруднюють простір. Вони не справжні. В них немає дущі.

- Тобто?!

- Тобто ваші хм пристрої, костюми, використовують ваші сакральні хвилі, а автоботи це не мертві істоти, які імітують життя і хто зна що вони думають крім певного рефлексу.

Запанувала тиша. Андрій все чудово розумів. Власне він і сам про таке думав. Така була модна течія науки. Але відмовити всі магічних автомашин….. Це копати лопатами. Це відмовитися від баз. Відмовитися від комфорту. Все в новому світі трималося на нових магічних предметах. Але виходив парадокс. У звичайних людей магії майже не було. А якщо і була то обмежена. Всі боялися Штормів. І через віру в те що магія виклика їх від неї відмовилися. А ті хто вважав інакше, ті хто був покликаний боротися зі Штормами їх і викликав. Адже все База це купа магічних авто ботів. Все починаючи від двигунів, закінчуючи терморегуляторами працювало від магічних автономних схем. Тож як і казав Карл люди були у тому самі вині.

- Слухай а наша мова це теж магія?

- І так і ні. Я лише передаю, поруч з словами образ який вони означають. Тобто так магія

- І як ж в тебе в дома немає криз-штормів чи як би ти його назвав

- Розплатую за халтурству, мабудь. А якщо чесно у нас кожен сам відповідає за магію. Якщо ти її не розумієш тебе або зішлють куди подалі, або уб’єш сам себе.

- А про володіння від народження

- Ну так наші ланцюги магії це частина нас. Однак заклиння не ідуть в комплекті. Більшість магії заблокувано, а спроба написати власне заклинання річ ризикована.

І знов запанувала тиша. Їх відволікла Софі. Дівчина плила вгору. Вона стрибнула і опинилася між чоловіками. Бруд піднявся зусібіч. А дівчина сміялася.

***********************************

Події розгорталися швидко. Мехі розбирали щити. Щит Колоса містив контр заклинання. Також мав магію стабілізації простору. Ну і врешті-решт був композитною, тугоплавкою бронею. Валькії спішно взлітали. Спеціалісти зосередилися на приладах. Ворожий флот був у межах атаки Обрію. Але команд не хотів вдарити першим, він сподівався обійтися без прямого зіткнення. Раптово ворожі винищувачі зникли. Спалахнув сигнал магічної тривого. І вони з’явилася над обрієм. Простором пішла хвиля гравітаційної деформації. Горизонт подій розбирав всю матерії на кварки. Поляризація матерії на межі горизонту зростала провокуючи самовільні реакції, найчастіше згорання азоту в атмосферному повітрі. Розпочався бій. На винищувачі полетів шквал снарядів від Колосів і автоматичних турелей. Але щойно снаряди торкнулися винищувачів ті розсіялися. Зникли……Зате на обрії загриміли вибухи. Темпоральне клонування. Як магія воно має два обмеження об’єкт клонування і його структура. Себто темпоральне клонування можливе лише там де об’єкт був чи буде. Але другий варіант це не передбачуванє, адже майбутнє змінюється що миттєво, тай навіть прорахування його не дає 100% гарантії. І друге обмеження при клонувані пошкодження клону передається об’єкту який було склоновано. По-простому якщо гинув клон гинув і оригінал. Ото ж маючи ці обмеження Командиру не важко було визначити хід атаки. Клонів 5 в той час як літаків 20. Отож виходячи з обмежень вони мали піти в атаку. Командир віддав наказ. Зачарованими зарядити. І це було логічно від ракет, куль і лазерів рятували магічні щити. А анти магічне поле виснажує техніку. Крім того захист від магії вимагає або знешкодження опосередкованої причини, або прямого розсіювання магії. Тобто магічна куля може, як перетворити повітря в вражаючий елемент (реальна матерія. Кінетична, або баротравма.), так і бути магіє яка порушиє конфігурацію цілі. Наприклад руйнує молекулярні грати матерії чи переводить її в таку конфігурацію, яка має вищу поляризацію (не плутати з полярністю. Так як в поляризація це можливість електроної хмари міняти форму. Простіше кажучи здатність електрона переходити на вищій рівень. Чи здатність розпарення електроний пар), що закономірно провокою спонтанні реакції і веде до опосередкованого руйнування молекулярних граток. Вишнищувачі пішли на поворот. Групи відкрили вогонь на ураження. Слід також зазначити, що зачаровані кулі мали сталу швидкість вони були звичайною кулею на яяку нанесли магічні ланцюги, тому розрахувати випередження було доволі просто. Ворожа ескадра падала. Магічні щити перевантажувалися і легко пропускали кулі. З рештою е залишилося ні одного літака. Тому-то і постало питання чиї були клони? Якщо їх збили влучивши у клона, то цегло викати складну хроно петлю. Знишивши клона в майбутньому, ти убиваєн майбутнє предмета. Але що якщо це були клони з минулого. Ні так і мало бути. Літаки вибухнули після влучання у клона, а не під час атаки.

Єдине ж про що думали на містку, так це про те що надто легко все обійшлося. Їх мало хвилювала пожежа. Тай основні модулі і двигуни, і маневрені двигуни, і антиграми усе було ціле. Пошкоджено було лише радарну частину, магічний сканер. А також вщент розгромлено другорядні надбудови. Але це легка кров. Головне що, були цілі ангари і майстерні. Теперечки головне було зміцньовату позицію, магічне забруднення було доволі велике і тому на бій магів ніхто не розраховував. Тай всі очікували атаки згору. Командир вже віддав відповідні накази. Адже темпоральний клон копіював дії оригінал з майбутнього чи минулого. Ну або ж прийнані дія була близька до тої щоб міг зробити оригінал. Іншими словами аби клон з майбутнього зміг вистрилити, треба аби в тебе майбутнього були патрониі зброя. А аби міг вистрелити клон з минулого, треба було щоб у тебе минулого були патрони і зброя. Щож залишилося нічого добити ворога і з’ясувати хто це. В штаб сипалася рапорти, що вороги зникають при знищені. Це була міра захисту. Вочевидь хтось не хотів розкривати. Тай написати подібну магію було не надто важко. Це було простеньке заклелання яка збільшувало ентропію. Іншими слова просто зістарювало предмети. А самі наномашини при цьому сильно псували. Або згорали.

- Супутник, архіви. Дізнайтеся хто маршрути баз які проходили цією територією. Їх особливості. Чим володіють. І все що зможете.

- Сер ви впевнені про запит буде відомо всім?

- Начхати.

- Але ж якщо це не База, то може піти зрадницька теревення

- Той що скажем ми зазнали пошкоджень і намагалися знайти підримку

- На архіви 50 річної давнини. Та ще й запит про проекти Баз

- А що робити якщо супутник один?! Це питання до людей минулого.

- Слухаюсь і виконою.

Звісно хоч мова була про супутник, але насправді то був архів. Власне станція, яка колись корегувала маршрути Баз. Через яку приховані куратори віддавали накази. І власне яка використовувалася для зв’язку. Теперечки це була купа мотлоху на орбіті. Але дрони підтримували її весь цей час. Теперечки коли куратори зникли, а Бази стали ворогами нею майже не користувалися. Ні ні не тому. Що майже ніде не було зв’язку, а тому що запит видав того хто його надсилав. Дані про зміст запиту бачили всі Бази. Так вже повелося. Підлеглі хоч і неохоче але взяли виконувати наказ. Цокалися клаві. Виконувалися процедури. І так доки сам Командир не підтвердив запит відбитком долоні. Тепер їх ворог знав що його шукають, но прийнані навіть, якщо ворог не База, то Бази будуть вважати, що Обрій веде темну гру.

- У нас є три збіги сер, але це…

- Що?

- Дві з них знищені.

- А третя це ми…

Командир трохи скривився. Ну так супутник буквально видав маршрути. Знищенні бази не могли напасти. А отже ворог був невідомий. Нехай і ця атака показала, що їх машини поступаються, але ж і магія ворогів неслаба. Задзвонив сигнал пожежііі. Командир гримнув кулаком. Вони пропустити. Той магічний удар приховав зачаровані снаряди. «Інферно», заклинання яке викликає спонтанний рух молекул і притягує Кисень. Ефект горіння, навіть під водою. Часом температури перевалюють за 40 000 градусів. Тому така температура плавила все і вся. Командир швидко віддав накази. Пожежа поширювалася і вимагала негайних дій. Командир віддав відчайдушний наказ закрити переборки і увімкнути фреонову систему пожежогасіння. Це загрожувало життю всіх. Хто була у відсіках суміжних до тих що горіли. Але ж Інферно магія направлена на ураження великої площі. Сказано – зроблено. Усім же магам наказали негайно розпочати відводити тепло. Питання стояло у типі закляття. Чи Інферно прив’язаний до снаряда, чи ж його ядро може рухатися. Для цього команда сканерів переключилася на Обрій. Всі шукали ядро Інферно. Але були певні причини які ускладнювали процес. Це по-перше розбитий радар. По-друге маги які використовували не завершені людові закляття. Вони обмежувалися тепловим насос і виводили тепло хладогенти. Була і ще й одна покруч. Інферно, не створює кисню. Тобто ця магія, не матеріалізує ману. Інферно створю з стійких нестійкі конфігурації. Іншими слова для вогню Інферно кисень не треба. Але без кисню, виділення тепла падало в рази. Тай це могло дуже сильно сповільнити пересування ядра закляття. Хоча при певному піку енергії навіть залізо може реагувати з водою. Хоч у такому випадку виділяється не так багато тепле, але є ефект плавлення металу. Іншу небезпеку становили реакції між воднем і нітрогеном повітря. Адже тоді утворювався реакційно здатний аміак. Подібні цепкові реакції приводили до того. Що так чи інакше утворювалися рідкі суміші і постійні окислення. Людину б таке спалило. Шкіра спеклася. І людина б померла від больового шоку. А якби людина б потрапила в дію ядра Інферно, то Літій. Кальцій, Натрій миттєво прореагували би з водою організма. Це б було внутрішлюклітине окислення. Звісно б при такому не про яку підримку потенціалів мембрани говорити не можна. Це миттєва смерть. Без шансів. Але ядро мало і обмеження. Броння протидіяла таким реакціям. Перше метали мають цікаву градку. Тому збільшення поляризацію, спершу призводе до розпарювання пар електронів металів з Д і П вакантними орбіталями. Якщо це сплави то спершу б виникав струм, а вже тоді б шли реації. Тай будь яке тверде тіло має контактну поверхню. Спершу реагує поверхня. Тож метали реагували по мірі того, як плавляться. Але якщо врахувати, що переборки були захищені анти магічними закляттями. То поки цілі магічні ланцюги, ядро Інферно не могло пройти крізь стіну. Тому поки цілі стіни Інферно. Можна було зачинити в відсіках і відрізати від решти Бази. А далі питання часу коли закінчиться мана і ланцьогам не буде звідк черпати магію.

Команди поспішили захищати відсіки. Радари ремонтувалися. Камандир, відкрапав собі валеріанки. Не день, а суцільні косяки. А все ж починало буденно. Ну септо бійка Софі, була звичним явищем. Одного разу вона привела червів. Прийнані їх так називали. Насправді ж це були гібриди зміїв і савців. Ну вскривати їх не наважилися. І все через значну біологічну небезпеку. Тоді лабораторію реконструювали. І всі хто там працювали, перейшли в тимчасові приміщення. Не вистачало ні людей ні реактивів. Тай не було практичного застосування з того. Отрута їх недосягала людей через магічну броню, ну а прокусити корпус Колоса було неможливо. Хіба що такі створіння рихлили землю і через те доводилося міняти маршрут. Так Обрій рухається по землі, але теперечки, через обставини він перейшов в режим польоту. І варто було згадати, як воно почалося. Земля затремтіла. Почулися крики в рації. Доповідали про напад тварин. Мутанти нападали. Колоси вже поронили Базу. Проте кількох техніків зжерли, вони так і не встигли забігти в броню. По днищу Обрія тарабанили мутанти. Через Червів База почала просідати. Їх ходи перетворювали пісок в зибучий. Бази почала прогрузати.

- Від землі терміновий злет

- Так точно

Загула електроніка. І все затряслося

- Колоса крюки проготувати. Валкірям пристиковувати тих хто пошкоджений. Зматуємося.

- Капітан є ядро Інферно

- Де?

- Коридор 3 Б. поруч основної рубки

- Всі пожежним командам направитися туди. Підйом в стратосферу.

- Так точно

Власне чи був тоді інший вибір? На висоті був шанс витягти вогонь з корабля, через ефект декомпресії. А ще позбутися червів, які все ж змогли причепитися до дна. Але раптом з нижніх відділів залунала тривога. «Вороги, черви прикриття. Маги на порту»,- чулося в рації. Командир вже було хотів заспокоювати всіх. Але Леня. Що була головним чітцем і як ніхто розбиралася в скануванні. Тай вона знайшла ядро Інферно. Вона лиш кивнула і підвердила слова знизу. Вона сказала. Що дісно чує ланцюги. Але не від усіх мутантів і не від людей. Кому ж знадобилося атакувати Обрій?

*************************

- Бійка

- Ем Карле. Ти впевнений

- Як ніколи

- Ми маєм повернутися, схоже це ті мародери

- Спокійно Софі. Хіба в них є літаки. Схоже там хтось грав із часом.

- Ти, ти як ти можеш бути таким спокійним. А звісно. Для вас з далеких зір ми лише тварини. Але для мене там сімя

- Софі він правий. Треба заспокоїтися. Схоже їх переслідували.

Карл сів. Він зосередився. Його обличчя Кілька хвилин було спокійним. А потім скривилося. Тим же часом Софі марно намагалася добігти до Колоса. Її упіймали пута Андрія. Вона виркала. І от через кілька хвилин Карл встав. Він торкнувся чола Андрія. Торкнувся аби передати картинку, яку він бачив. Андрій трохи не отетерів. Він бачив мутантів на яких були магічні ланцюги? Але це? Приручення? Так магія по структурі схожа на його. Андрій усміхнувся?

- А зможеш скопіювати мою магію?

- Натякаєш на що хочеш пере зібрати Колоса?

- Воно саме

Карл поглинув пам'ять Андрія. Він створив резонанс. Магія охопила Колоса. Ланцюги машини розпалися. Всі модулі розїднали. Софі з криками випала. Але вона не наважила втручатися. Андрії подумки диктував що робити Карлу. Все ж Карл навіть знаючи те що знає його супутник не міг з першого разу пере зібрати машину. Вони обєднали свідомості. То ж Андрій побачив дім Карла. Його планету. Почалася глобальна перебудова. Зміна положень механізмів, екрані броні. Нічого складного левітація не більше того і синтез. Поліпшення аеродинаміки. А для крил використали пісок. Так як пісок той самий кварц, а різниця лише в будові граток. Кварц до того щей надзвичайно міцний. Вони пожертвували кількома екранами аби перетворити залізо в тоненький дріт і зв’язати ним кварц для надійності. Власне та ж технологія, як і при виготовлені броньованих вікон. Оксид сіліцію з високим вмістом Карбону відливають у форму з тонкою вольфрамовою сітку переріз якої всього кілька міліметрів. Себто така товщина майже не помітна, але під тонуванням тим паче. Окремі заготовки оргскла, загортають в пакети з пірамідного патерілу. Піддають усе це тиску в присутності концентрованої кислоти і високих температур. Схожий метод використовували Андрій і Карл. За кілька хвилин усе було готове. Всі троє залізли у кабіну.

А Софі не втрачала часу вона ще на ходу почала перенастроювати магічні ланцюги форми під свою магію. Теперички в кабіні вона була готова до бою. В її руці стискався пістолет. Хоч би як вона ненавиділа Карла, вона поважала його. Адже він міг просто проігнорувати напад на Обрій. А може він хотів задобрити їх аби повернутися? І що її бісило найбільше. Так це що він її врятував. Заліз в пам'ять. Він бачив її в такому стані якого вона соромилася. Ще тоді. Коли її батьки загинули. Софі поклалася стати сильної. Наступні роки вона провила за навчанням. Вона тренувала. Вона опанувала хронотеорія. Зараз вона б могла злегкістю викладати в університеті. Хах так вона про них чула. Чула про школи. Але вона все життя прожила на Базі. Вона поклялася опанувати магію настільки аби захищати світ. А тепер її і всіх хто був їй дорогий рятуватиме незнайомець із зір. І гірше того він і є причина катавасії. Але вона була йому глибоко вдячна, рівно настількиж, на скільки хотіла убити. Її переповньовали протиріччя. Тому вона зробила глибокий вдих. Вона робила це тисячі разів. Вона звільняла свій розум від усього що її тягостило. Від усього, що могло робити перепону її магії. Так саме тому її вчили. Як на курсах, як завжди.

- Стигнем?

- Мусим.

- Тож, Карле, твій дім ти з…

- Так ми одного виду не рахуючи гені модифікації. А наші магічні ланцюги, це ми. Ну майже ми. Це нащі клітини, з яких зробили кіборгів. Вони ростуть з нами, множаться. І вони в нас від народження. Їх імплантують ще на стадії нейруляції зародку.

- Я бачив все. І маму і місто

- Ех даю слабино, землянене Анрію, ага така вже магія. Наша магія показую щирість. На бажання. Власне я не можу отримати щось від тебе не віддавши щось взамін

- Але ж ти не мав відкривати свою свідомість

- Ну власне я міг просто зчитати закляття з ланцьога. Але зрозуміти, як з’єднувати запчастини це час. Простіше дати тобі свої сили. Наші маги так чинять коли….хм а Софі скільки.

Спокійна дівчина врізала по сидінню. Їй явно не сподобалося питання. Вона перевірила сноровку. Робот наближався до Обрія. Софі активувала управління кулеметом і відкрила вогонь. Іскри сили зіскакували з її пальців. Але несподівано, виплило попередження про розрядку дівчина фиркнула. Вона подумки вилаяла себе за те що була надто запальна. Ні Андрій. ні Карл не вимовили ні слова. Вони чудово розуміли дівчину. Робот розірвав хмару і на них хлинув дим. База палала. З різних частин вискакували вогні. Мелехкотіли сигнальні вогні. Колос вибивав попередження про числені магічні ативності. Крім того велетенська діра зіяла в тілі металевого монстра, Обрія.

Колос активував підошви і вони зайшли по вітру на одній із смуг тривала битва. Маг з бази бився проти не мага-нападника. Одначе другий був непогано озброєним. Магнітні буци. Гранатомет з барабаном. Системою проти магічного глушіння. Броння найвіщого ґатунку. Така зупиння не лище кулю з штурмових гвинтівок а її енергію. Як приєний бонус пронижелет не і добре захищав холода.

З рук у нападника звисали довгі ремінці. Антимагічні випромінювачі. Схожа прошивка була і по всьому костюму. Маг наліг вітром, але марно. Повітряна куля не могла завдати нападнику шкоди. Адже броня добре гальмувала кінетичну енергію. А підкинути гравітаційною магією була неможливо через анти магічні випромінювачі. Рівно так само. Як і розрізати з середини. Нападник кілька разів вистрелив та марно. Маг захистився щитом з повітря. Він збільшив густину повітря і зробив його міцніше сталі. Але полум’я від вибухів блокувало видимість. В снарядах гранатомета була горюча суміш. А слідом за тим полетіла, звичайна ручна граната. Маг марно усміхнувся, він думав. Що просто відкине її в сторону вітром, але марно. На гранаті були магічні глушники. Маг не встиг згенерувати друге закляття. У відчаї він відкинув себе потужним імпульсом вітру і створив щит з вітру. Але закляття спізнилося. Рука мага полетіла геть. Він упав. Ухопився з криваву рану. Я щастя мага він стг перетиснути рану. Але і його шолом було розбитор. Тому йому довелося одночасно збільшувати вміст кисню, аби не задихнутися на такій висоті і стискати рану, аби не померти від втрати крові. Цим скористався нападник і пішов у ближній бій. Він не помітив колоса, оскільки робот був прихований оптичним камуфляжем, а ще Карл тримав робота магію і двигуни їх не видавали. З рівнем магії Карла йому було не складно керувати машино, мов повітрям змієм. Вони сіла прямо на нападника. Софі вискочила першою. Її черевики цвякнули по обшивці. Вона тримала кейс з набором першої допомоги. Власна там був одноразовий реанімаційний набір. Стандартно йшов з усіма Колосами. Вона дістали шприц з знеболюючим. Вколола його.,Накинула маску на мага і наклала дгуд. І досить вчано. Адже маг втратив свідомість. Стан його був важкий але стабільний. Софі підключила його до машини. Кейс перетворився на ковдру. Він огорнув мага і видав всі його життєві показники та травми. Крів втрати кінцівки нижче 2 треті передпліччя, зламаного ребра, і кількох незначних внутрішніх кровотеч нічого серйозного. Вони занесли його в приміщення. І залили. Набір мав поставити на ноги, а далі вже б він сам дістався мед відсіку. Двері були з подвійним шлюзом. Стараннями Анндрія троє увійшли на базу.

- А міг прочитати його пам'ять

- Не маю бажання отримати шоку.

- Тобто

- Зворотна сторона магії. Крім знань считуються навіть емоції і відчуття.

Оксана поблідніла. Вона усвідомила, чого тоді коштувало Карлу достукатися до її свідомості і лікувати її. Можливо він був і не таким поганим?

Реакція Софі була швидше за розум. Вона смикнула Андрія за рукав. Карл же просто розвернув кулі. Від удару нападник пошатнувся. Але броня зробила своє. Наступним був постріл з підствольника. Але Софі була швидше. Вона спинила час. Розітнула снаряд плазменим ножем. Плазма була донором електронів, топу тротил вигорів до вуглиця і води швидше ніж міг прореагувати з киснем і пішло окислення за рахунок елетронів нітрогруп. В зоні біля нападника час йшов нормально. Але це не врятувало його. Дівчина легко ухилялася від куль всередині хроно викривлення. А як тільки вийшли з нього її нога вибила зброю у нападника. Дівчина зашла за спину. Вона захопила його шию і переламала її. Роки тренувань. Вона оглянула тіло. Підняла автомат. Схопила патронташ з 16мм гранатами. Вдягла його. Перезарядила автомат.

Командир віддав останні накази. Він кивнув і двері відчинилися. Він у штурмовий загін рушив. На випадок форс мажору вони використовувати радіо ретранслятори, які залишали кожні 100-200 метрів. І кожен ретранслятор вони приєднували до внутрішнього дротового каналу зв’язку. Провсяк випадок, раптом вороги почнуть використовувати засоби глушіння зв’язку. І так і сталося. Кожен з загону мав підствольники і особливі кулі. Зачаровані кулі. Але вони знали, що магія на ворога не подіє. Але тут була маленька хитрість. Магія просто сплющувала кулю і витягувала її. Куля перетворювалася на голку і продовжувала рухатися. Для такої навіть композитні броні то нічого.

Через кілька хвилин почався бій. Як і планував командир Інферно погасло. А от нападники прорахувалися. Вони опинилися між двох вогнів. З однієї сторони загонів швидкого реагування, а з іншої групи яка гасила пожежу. Почалася коридорна перестрілка. Нападники убили лише кількох членів екіпажу і важко поранили одного. І це тільки тому, що ніхто не знав що їх кулі можуть різати магію. Але ати магічні кулі з наномашинами дорогі. Тим паче в час коли залишилося так мало обладнання для їх виготовлення. Що стосується гранат. То тут теж глухо. Маги бази ховалися в каютах і рубках за броньованими дверима, а от дим від вибуху суттєво заважав цілитися. Може костюми і захищали непроханих гостей від магії, розвіювали її в певному радіусі, але ж їх шия, пахова зона, стегна з середини пропускали кулі. Один з магів це швидко викурив. Він визначив радіус магічного глушіння 2 метри. А далі він запропонував наступне, використовувати. Або стріляти в підлогу, чи стіну керованої траєкторією, а далі куля рикошетила і влучала в шия цілі.

Були і такі вороги які спробували вступити в ближній бій. Але це вартувало їм двох людей. Маги бази прекрасно володіли рукопашним боєм. Перший нападник отримав уда в пах, а інший полетів стіну. За мить офіцер Обрія вихопив ножа і зарізав нападника позаду себе. Він перехопив руку нападника який ударив після того, як зрозумів, що це не боляче, та як удар зупинила броня. Насткпним рухом офіцер уже прикривався тілом гостя від куль, вихопив з його пояса гранату і кинув її в коридор.

Тож справа лишалася за милим. Деякі з нападників опинившись в скрутному становищі. І здавалося от от-от їх візьмуть у полон, але ті спалювали себе. Активували інферно всередині себе. Їх спалювало. А разом з ними і броню, і всі магічні ланцюги зі спорядженням. Магам Обрію доводилося відстрибувати. Аби їх не заділо жаром.

Дата добавления: 2015-08-29