«І навіть рідні очі, можуть, бути фальшиві»

Збірка віршів №4

«Любов – то самообман»

«І навіть рідні очі, можуть, бути фальшиві»

Владислав Володимирович Танцюра

2014 р.

Зміст

Выше……….….……………..……………………….…….…….…….. 1

Выпьем чая…………………………….…..………...…….…....…..2

Мой пасмурный город …………………….……………....3

Мой пасмурный город ч.2………………………..…..…..4

Солнечный зайчик……………………….…….……....………5

Її улюблений зелений чай…………….….…….……..……6

Завтра..…….…………………………………………………...…….7

Почуття …….….….….….…......…….….…....….….….......….....…8

Хочу забути………...….…………………………………….......….9

Безглуздо…….………………………………..……..…..….......…10

Безбилетники…………….………..………..……......…………11

Она………………………………...….………………..………………12

Хвастается подругам новой косметикой,

В гостях умна, дома для меня нежна,

Приготовит покушать, какая не была зла,

Верит в любовь, если поступками удивлена.

И если в сердце хватает места, буду там,

Жить, и для тебя дышать,

Всю жизнь вмести, чтобы завидовали нам,

Будем жить. Поживать!

23.09.2014 г.

Она

Она не читает мои записки в тетрадки,

Забывает перезвонить вечером или написать,

Она не любит читать мои стихи навящевы,

Любить гулять под дождем, до ниток промокать.

Любит болеть, как не странно, часто,

Главное чтобы ухаживали, и рядом кто – то дышал,

Любит книжки о любви, прямо таки на ночь,

И представлять, что это она в жизни, закрывая глаза.

Любит на ночь пошарить в соц. сетях,

Поспать, из сладостей белый шоколад.

Не любит тишину, если в ней глухота,

Не умеет своим принципам изменять.

Не любит одиночество, любить все делать сама,

Любит музыку, не любит в фильмах утрат,

Улыбается когда «падает» звезда,

Плачет во время просмотра мелодрам.

Продолжение ст.. 13 →

12.

Выше

Пишу как обычно,

О том, что все отлично,

Не говорю о личном,

Забиваю о мире, конечно.

Высоко я, выше неба,

Больной звуком принципиальным,

Не нужно мне этого ширпотреба,

Хватит, жить неудачно.

Не замечу твои глаза,

В свет ночи не болею тобой,

Больше не будет для тебя рассказа,

По – моему, этого хватит.

26.06.2014 г.

1.

Выпьем чая

Закрой окно, открой-ка двери,

Я приду, налей мне чая,

Посидим вдвоем, и выпьем бальзами,

Как будто мир расстается с нами.

Выхода нет, звёздная ночь,

Тихие песни в радио играют,

Давай убьём эту ночь,

Просто сыграем в те игры к закату.

Ну что ты, родная,

Не губи своего поэта,

Налей чая, попьем с печением,

Посидим, полюбуемся друг другом.

01.05.2014 г.

2.

Безбилетники

Наверное, мам ты права, я не путёвый,

Видать у Бога в счастье не на всех были путёвки,

И больше не держит меня в этом городе мороз,

Простите нас, люди, за все наши проколы.

И больше не будут, говорит обо мне твои подружки,

И ты не будешь плакать, вдогонку мне.

Хорошо, не звони, не пиши, забивай дороги,

И больше не готовь ужин на двоих.

А самолёт взлетает, а я все думаю о твоих глазах,

Так люблю, я любил их до самого победного конца,

Но туман в голове, заменяется снежным покровом,

И жизнь останавливается, чтобы дать время подумать.

И мы безбилетники, в жизни такой бедной,

Не понимая ни капли дающих нам уроков,

По улицах, через иные мира ворвались поджогом,

Чтобы спалить мой маленький мир.

09. 01. 2015 р.

11.

Безглуздо

Безглузді думки знову змушують нас,

Змінити в житті містами ролі героїв,

Шукати по різним куткам,

Наповненні сумом коханні очі.

Головне триматись в такі важкі моменти,

Головне забути все, що тримало їх разом,

В долонях не відчути такі теплі долоні,

Забути такі вже чужі поцілунки...

І все давно замерзло й втонуло,

В прірві безмежності глибокій,

Шептались тихо люди між собою,

Молились, щоб не повторилось все знову.

13.12.12014 р.

10.

Мой пасмурный город

Здравствуй, я пишу тебе с зимы,

Где замерз этот мир, и шел снежок,

С города, где не разводят мосты,

И это мой пасмурный город.

Здесь нету людей которых я любил,

Здесь тучи захватили в свои объятия,

Надпись у подъезда: «Любовь купил?»

Подписал: «Мне уже не надо».

Этот город три года чуда ждёт,

Но пока что, только снег и тучи,

Но опять морозы в нем,

И мой город три года болен.

И никто не спросит, чего ты ждешь,

«Ищем вдвоём» - никто и не скажет,

Так миллионы людей и умрут,

Ожидая долгожданного счастья.

16.10.2014 г.

3.

Мой пасмурный город ч. 2

Солнце пробивалось из – за туч,

Я бежал по ступеньках вверх,

Скажи, как все изменилось вдруг,

И глаза больше не видят свет.

Я снова хочу в городе жить,

Где солнце не радует теплом,

Где тысячи чужих людей,

Не помогут забыть её аромат.

Фонари загорелись, и лёгкий табак,

Наблюдаю, как город погрузился во мрак,

Все так же, на улицах снегопад,

Забываю, где искать твой взгляд.

Дай мне немного воздуха,

Так чтобы вздохнул и умер,

Я тебя всю жизнь искал,

И в этом городе нашёл счастья.

17.10.2014 г.

4.

Хочу забути

Я так хотів забути твої очі,

Що так з’являлися завжди,

Я так хотів пробачити тобі,

Тільки на серці болять шрами.

А я так сильно старався кохати,

Невже ти зовсім цього не відчула?

І в кого тепер мені силу просити?

Щоб не впасти від безсилля.

І знову, як божевільний сміюся,

Згадую наші прекрасні моменти,

Більше Господу я не молюся,

Навіть він не в силах щось змінити.

А на вулиці скоро морози,

Морозитимуть мої застарілі рани,

Я втомлюся тебе по – новій шукати,

Й до весни тепло своє втрачу.

14.11.2014 р.

9.

Почуття

Дороги нічні, снігом покритті,

У листах твоїх, сховані мрії,

Дихає місто, парфумами нині,

Кричать із вікон, люди чужії.

Моляться предки, наче так тихо,

Мріяли, любі, й виросли крила,

У вікнах неначе, щось аж горіло,

Холод у серці, а ти мене вкрила.

Й все тільки, мабуть почалось,

А крила вже чорні, і не потрібні,

Скажи, що зі мною відбулось?

І ми більше в коханні не здібні.

03.01.2015 р.

8.

Героїня роману

Мільйон думок, і одна лиш відповідь,

Головна біль примушує кричати,

Безглуздо жити тільки твоїми очима,

Коли їх більше немає...

Я закривши в клітку серце, більше не піддамся,

Відміню всі листи й дзвінки. Віддай!

Вони немов палачі, мою душу на частини,

Не чекай сходу сонця. Сонця немає!

Згадую я знову сни, де снились медові уста,

Готуйся, незабаром буде свято, ти гостя головна,

Я представлю знову всім тебе – як героїню роману,

Що знову писав, замість того, щоб спати.

Це все дурість, можливо, скажіть же люди,

Відпусти її, нехай спокійно спочиває,

Вона давно забута героїня мрії,

Але все ж таки, роману героїня головна…

05.11.2014 р.

,

5.

Її улюблений зелений чай

Вона змінилась і змінився світ,

Закутана у шарф, і гріє її чай,

Ніхто не знає де її знайти,

Й запросити на зелений чай.

На годиннику за північ час,

Відчутно зиму в її ліжку,

І не гріє більше шарф,

І не смачний зелений чай.

І вона лише одна в холодах,

Шелестить пледом своїм,

І гріє іі лише зимове пальто,

Та квартирний обігрівач.

24.11.2014 р.

6.

Завтра

Ти прокинешся завтра, а завтра – немає,

Тільки залишки вчорашнього сніданку,

Й немає сонця яскравого, лише хмари,

Заривають небо від твоїх заплаканих очей.

Настане ніч й повториться все знов,

Лише залишаться гори невідкладних справ,

Замість сну, міцний випиваєш чай,

Й з рання, не на місті знов душа.

Не знайденні відповіді на всі питання,

І в кінці знову ставиш три крапки,

Неначе ждеш одного єдиного кохання,

Що читала якось у книжках…

23.12.2014 р.

7.

Дата добавления: 2015-08-29