1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;
2) виконувати свої зобов’язання перед товариством, у тому числі ті, що пов’язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;
3) не розголошувати комерційну таємницю про діяльність товариства;
4) нести інші обов’язки, встановлені установчим документом товариства та законом.
У ч.3 ст. 88 ГКУ додатково передбачено ще один обов’язок учасника господарського товариства:
1) виконувати рішення усіх органів управління, а не лише загальних зборів, як передбачено у Цивільному кодексі.
У ст. 11 ЗУ «Про господарські товариства» передбачено також обов’язок не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність товариства.
Суб’єкти господарювання мають право брати участь у цивільному судочинстві, як суб’єкти захисту своїх прав та інтересів, оскільки вони виконують державні, колективні та громадські інтереси.
Виконання суб’єктами господарськоїдіяльності зазначених функцій забезпечується сукупністю господарсько-процесуальних засобів, що визначають їх цивільну правосуб’єктність, гарантують їхню участь у процесі, спрямованому назахист майнових та немайнових інтересів суб’єктів.
Реалізація суб’єктивних господарських прав щодо захисту прав власності суб’єктів господарювання здійснюється на основі таких цивільно-правових принципів:
1. Непорушення прав та інтересів інших осіб.
2. Забезпечення захисту прав власності.
3. Дозволеність всього, що не заборонено законом.
Захист прав суб’єктів господарювання здійснюється господарськими судами і в окремих випадках — загальними судами. Ст. 1 ГПКУ передбачає право звернення до господарського суду усіх ю. о., а також громадян, які займаються підприємницькою д-стю. Господарському суду підвідомчі також спори за участю іноземних фірм, організацій та громадян-підприємців, які знаходяться на території іншої держави.
До компетенції господарського суду відносяться: економічні спори між організаціями, громадянами-підприємцями, незалежно від їх відомчої приналежності, які виникають у зв’язку з підписанням договорів, зміною їх умов та невиконанням зобов’язань.
Основні спори вирішуються в судовому порядку. Господарський суд є однією з гілок судової влади (поряд із загальними судами), на яку законом покладено здійснення правосуддя у господарських відносинах. Він є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами.
Організація і діяльність господарського суду визначаються КУ, ЗУ “Про господарський суд”, ГПК України, іншими законодавчими актами нашої держави, а також міждержавними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ
Чинне законодавство виділяє такі форми захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів:
Нотаріальний захист прав суб’єктів господарювання.
Цей вид захисту полягає утому, що окремі угоди потребують додаткових гарантій щодо захисту прав власника, що досягається нотаріальним посвідченням набуття та передачі прав власності. Воно є юридичною фіксацією набуття прав власника, яке знаходиться в основі вирішення судами спорів про порушення такого права.
Адміністративний захист.
Адміністративний захист—це засіб адміністративного примусу, який застосовується як при наявності, такі при відсутності правопорушення, спрямований на запобігання правопорушенням та усуненню їх шкідливих наслідків.
Судовий захист прав суб’єктів господарювання.
Звернення суб’єктів господарювання до суду з позовом про захист власних прав і законних інтересів є на сьогодні найбільш ефективною формою встановлення порушених прав. Переваги судового захисту очевидні, оскільки суд є незалежним і підпорядковується лише закону.
Претензійний порядок врегулювання спорів.
Однією із умов захисту прав і законних інтересш суб’єктів господарювання є дотримання досудового претензійного порядку врегулювання спорів. Як правило, спор може бути переданий на розгляд господарському суду лише після прийняття сторонами заходів безпосереднього врегулювання конфлікту.
Чинне законодавство вимагає від підприємств та організацій, щоб вони до подання позову вжили заходів щодо врегулювання господарських спорів з іншою стороною.
Досудове врегулювання господарських спорів—це сукупність заходів, що підлягають здійсненню господарюючими суб’єктами, права яких порушені, для безпосереднього вирішення спорів, що виникли, з підприємствами та організаціями, які порушили майнові права та інтереси, до звернення з позовом до господарського суду.
Господарські права та інтереси суб’єктів господарської діяльності відповідно до ст. 20 ГКУ захищаються такими способами:
— визнання наявності або відсутності прав суб’єктів гос-подарювання;
— визнання повністю чи частково недійсними актів органів державної влади та місцевого самоврядування;
— відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання;
— припиненням дій, що порушують права або створюють загрозу їх порушення;
— присудження до виконання обов’язку в натурі;
— відшкодування збитків;
— застосування штрафних, оперативно-господарських та ад-міністративно-господарських санкцій;
— встановлення, зміною чи припиненням господарських правовідносин.
У випадку невиконання рішення господарського суду на винуватця накладається штраф в розмірі вартості відповідних зобов’язань. При невиконанні рішення чи постанови господарський суд знімає з винуватця штраф у подвійному розмірі. Штрафні санкції можуть у такому випадку відноситись на конкретних відповідальних осіб.
У господарських стосунках між підприємствами, організаціями та установами, міжнародними об’єднаннями організацій України застосування заходів з судового врегулювання господарських спорів є обов’язковою необхідністю звернення до господарського суду. Справи за заявами прокурора порушуються в господарському суді в інтересах держави і суб’єктів господарювання незалежно від прийняття сторонами заходів досудового врегулювання господарських спорів.
Господарські спори, які виникають при погодженні стандартів та технічних умов, а також про встановлення цін на продукцію і тарифів на послуги вирішуються відповідними функціональними органами держави, які займаються керівництвом робіт зі стандартизації і врегулюванню ціноутворення.
Спори між іноземними інвесторами і державою з питань інвестування підлягають розгляду в судах України, якщо інше не передбачається договорами. Всі інші спори за участю іноземних інвесторів підлягають вирішенню за кордоном.
У разі виникнення корпоративного правовідношення в акціонерному товаристві на підставі створення чи участі у створенні акціонерного товариства, моментом його виникнення є момент державної реєстрації акціонерного товариства.
Саме з моменту державної реєстрації акціонерне товариство вважається створеним.
Різні моменти вимкнення і реалізації
У разі виникнення корпоративного правовідношення в акціонерному товаристві з інших підстав, моментом його виникнення вважається момент виникнення прав, посвідчених акцією у нового власника.
У нового власника залежить від форми випуску акцій: документарна чи бездокументарна форма.
У разі випуску акцій у документарній формі, право власності на акцію і корпоративні права, посвідчені нею, виникають не одночасно. Оскільки права, посвідчені іменною акцією, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії), то момент виникнення права власності на іменну акцію, випущену у документарній формі, співпадає з моментом набуття права власності за договором.
Відповідно до ч.1 ст. 334 ЦКУ право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, за загальним правилом, право власності на іменну акцію, випущену у документарній формі, виникає з моменту її передання іншій особі.
Разом з тим, з моменту виникнення права власності на іменну акцію, випущену у документарній формі, її власник ще не може здійснити своїх корпоративних прав. Актами ЦзаконодавстваУ встановлено різні моменти виникнення права власності та реалізації корпоративних прав щодо іменної акції, випущеної у документарній формі. Права з іменної акції, випущеної у документарній формі, виникають пізніше прав на таку акцію, зокрема, права власності. Згідно з абзацом 3 ч.1 ст. 5 ЗУ „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в У-ні” від 10 грудня 1997 року права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.
Така відмінність у моментах виникнення права власності на іменну акцію та момент реалізації корпоративних прав з іменної акції може істотно вплинути на правовий статус акціонера.
Засновниками АТ визнаються держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, а також фізичні та/або ю. о., що прийняли рішення про його заснування.
Відповідно до ч.ч.1 та 4 ст. 153 ЦКУ АТ може бути створене однією або більше особами. Якщо засновником акціонерного товариства є одна особа, то вона вважається такою, що створює його. При чому, відповідно до ч.4 ст. 153 ЦК України АТ не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа. Якщо засновниками акціонерного товариства є дві або більше особи, то вони вважаються такими, що беруть участь у створенні товариства.
У разі створення АТ однією особою вона в односторонньому порядку:
1) приймає рішення про створення акціонерного товариства (в усній або письмовій формі);
2) робить повідомлення про намір створити АТ (письмово);
3) розробляє і затверджує статут товариства;
4) формує статутний (складений) капітал;
На момент державної реєстрації АТ має бути внесено не менше 50 % номінальної вартості акцій (ст. 31 ЗУ «Про господарські товариства»;
5) подає необхідні документи для державної реєстрації товариства.
У разі створення акціонерного товариства двома або більше особами:
1) вони укладають між собою засновницький договір про створення Атю Відповідно до ч.2 ст. 153 ЦКУ цей договір не є установчим документом товариства. Він укладається в письмовій формі. Якщо хоча б одним із засновників АТ є фізична особа, договір про його заснування має бути нотаріально посвідчений.
2) роблять повідомлення про намір створити АТ;
3) розробляють статут товариства;
4) розподіляють між собою усі акції акціонерного товариства (ч.2 ст. 155 ЦК, ст. 9 ЗУ «Про АТ»);
5) скликають установчі збори акціонерного товариства;
6) подають необхідні документи для державної реєстрації акціонерного товариства.
Відповідно до ч.1 ст. 156 ЦКУ акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом додаткового випуску акцій. Додатковий випуск акцій допускається після повної сплати всіх раніше випущених акцій за вартістю не нижче номінальної (ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про господарські товариства»). Збільшення статутного фонду акціонерного товариства не більше як на 1/3 може бути здійснене за рішенням правління за умови, що таке передбачено статутом.
Згідно з ч.2 ст. 155 ЦКУ додатковий випуск акцій може бути реалізовано шляхом проведення відкритої підписки на акції. Порядок проведення відкритої підписки встановлюється законом. Відповідно до ч.3 ст. 38 ЗУ «Про господарські товариства» підписка на додатково випущені акції провадиться у порядку, передбаченому ст. 30 цього Закону («Відкрита підписка на акції»).
У разі придбання акцій додаткового випуску статутом акціонерного товариства і законом може бути встановлене переважне право акціонерів на придбання акцій, що додатково випускаються товариством. Таке право встановлене у ч.3 ст. 38 ЗУ «Про господарські товариства».
У разі виникнення корпоративного правовідношення в акціонерному товаристві з інших підстав, моментом його виникнення вважається момент виникнення прав з акції у нового власника
Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про господарські товариства» акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ним акції лише за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, для їх наступного:
1) перепродажу;
2) розповсюдження серед своїх працівників.
Вказані акції повинні бути реалізовані у строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.
До похідних підстав виникнення корпоративних правовідносин в акціонерному товаристві належить:
1) набуття акцій від інших акціонерів.
Набуття акцій в інших акціонерів можливе з таких підстав:
1) придбання акцій в акціонера за цивільно-правовим договором;
2) набуття акцій від акціонера в порядку спадкування;
3) набуття акцій від акціонера при реорганізації акціонера-юридичної особи;
4) звернення стягнення на акції за зобов’язаннями акціонера;
5) конфіскації акцій.
У разі виникнення корпоративного правовідношення в акціонерному товаристві з інших підстав, моментом його виникнення вважається момент виникнення прав з акції у нового власника.
орпоративні правовідносини, що виникають у зв’язку з участю в діяльності вищого органу управління – загальних зборах акціонерів;
Відповідно до ч.1 ст. 159 ЦКУ у загальних зборах мають право брати участь усі акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.
ЗУ Про акціонерні товариства ст. 34. Право на участь у загальних зборах. У загальних зборах акціонерного товариства можуть брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх представники.
Акціонери – власники привілейованих акцій товариства мають право голосу тільки у випадках, передбачених ЗУ «Про АТ» та статутом акціонерного товариства
Здійснюючи своє право на участь в загальних зборах акціонерів (право участі – ст. 100 ЦКУ), акціонер має такі правомочності:
• Право на періодичне проведення загальних зборів акціонерів та скликання позачергових. Позачергові загальні збори акціонерного товариства скликаються наглядовою радою на вимогу акціонерів (акціонера), які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків простих акцій товариства.
• Право на своєчасне та повне повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів.
1. Письмове повідомлення про проведення загальних зборів акціонерного товариства та їх порядок денний надсилається кожному акціонеру, зазначеному в переліку акціонерів, складеному в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, на дату, визначену наглядовою радою, а в разі скликання позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів – акціонерами, які цього вимагають. Встановлена дата не може передувати дню прийняття рішення про проведення загальних зборів і не може бути встановленою раніше, ніж за 60 днів до дати проведення загальних зборів.
Письмове повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний надсилається акціонерам персонально особою, яка скликає загальні збори, у спосіб, передбачений статутом акціонерного товариства, у строк не пізніше ніж за 30 днів до дати їх проведення.
Повідомлення розсилає особа, яка скликає загальні збори, або особа, яка веде облік прав власності на акції товариства у разі скликання загальних зборів акціонерами.
Товариство з кількістю акціонерів – власників простих акцій понад 1000 осіб не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів також публікує в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів. Публічне акціонерне товариство додатково надсилає повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний фондовій біржі, на якій це товариство пройшло процедуру лістингу.
Акціонерне товариство не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення загальних зборів повинно повідомити акціонерів, згідно із статутом, про зміни у порядку денному.
• Кожний акціонер має право внести пропозиції щодо питань, включених до порядку денного загальних зборів АТ, а також щодо нових кандидатів до складу органів товариства, кількість яких не може перевищувати кількісного складу кожного з органів. Пропозиції вносяться не пізніше ніж за 20 днів до проведення загальних зборів. Пропозиції акціонерів (акціонера), які сукупно є власниками 5 або більше відсотків простих акцій, підлягають обов’язковому включенню до порядку денного загальних зборів.
• На вимогу акціонера товариство або особа, яка веде облік права власності на акції товариства, зобов’язані надати інформацію про включення його до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах.
• Право на проведення загальних зборів акціонерів на території України, як правило, за місцезнаходженням товариства.
Право брати участь в загальних зборах особисто або через призначеного представника. Представником акціонера на загальних зборах акціонерного товариства може бути фізична особа або уповноважена особа юридичної особи, а також уповноважена особа держави чи територіальної громади. Посадові особи органів товариства та їх афілійовані особи не можуть бути представниками інших акціонерів товариства на загальних зборах. Акціонер має право надати довіреність на право участі та голосування на загальних зборах декільком своїм представникам. Акціонер має право у будь-який час відкликати чи замінити свого представника на загальних зборах акціонерного товариства.
• Право брати участь в обговоренні питань порядку денного та голосуванні на загальних зборах АТ.
Голосування за принципом: одна акція – один голос. Рішення приймаються простою більшістю голосів – більш як 50 відсотків голосів акціонерів, які брали участь у загальних зборах.
З питань щодо:
1) внесення змін до статуту товариства;
2) припинення товариства;
3) створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв товариства
рішення загальних зборів приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.
Іншими органами Управління АТ є: Наглядова рада, Виконавчий орган, Ревізійна комісія.
Акціонер може приймати участь в діяльності інших органів управління АТ як безпосередньо так і через його представника.
Наглядова рада акціонерного товариства здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.
Акціонер може мати необмежену кількість представників у наглядовій раді. Порядок діяльності представника акціонера у наглядовій раді визначається самим акціонером.
Член наглядової ради, який є представником акціонера – юридичної особи або держави, не може передавати свої повноваження іншій особі.
Наглядова рада акціонерного товариства може утворювати постійні чи тимчасові комітети з числа її членів для вивчення і підготовки питань, що належать до компетенції наглядової ради.
В акціонерному товаристві можуть утворюватися комітети з питань аудиту та з питань інформаційної політики товариства.
Очолюють комітети члени наглядової ради товариства, обрані за пропозицією акціонера, який не контролює діяльність цього товариства.
Виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Членом виконавчого органу акціонерного товариства може бути будь-яка фізична особа, яка має повну дієздатність і не є членом наглядової ради чи ревізійної комісії.
Для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства загальні збори обирають ревізійну комісію (ревізора).
В акціонерних товариствах з кількістю акціонерів – власників простих акцій товариства до 100 осіб запроваджується посада ревізора (або обирається ревізійна комісія), а в товариствах з кількістю акціонерів – власників простих акцій товариства більш як 100 осіб обов’язково обирається ревізійна комісія.
Ревізійна комісія (ревізор) має право вносити пропозиції до порядку денного загальних зборів та вимагати скликання позачергових загальних зборів. Члени ревізійної комісії (ревізор) мають право бути присутніми на загальних зборах та брати участь в обговоренні питань порядку денного з правом дорадчого голосу.
Контроль за діяльністю АТ може здійснюватися через його органи і особисто акціонером.
Так ЦКУ передбачає: 1. В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.
ЗУ «Про АТ» Наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.
В акціонерних товариствах з кількістю акціонерів – власників простих акцій 10 осіб і більше створення наглядової ради є обов’язковим.
Акціонер може мати необмежену кількість представників у наглядовій раді. Порядок діяльності представника акціонера у наглядовій раді визначається самим акціонером. Загальні збори товариства можуть встановити залежність членства у наглядовій раді від кількості акцій, якими володіє акціонер. Член наглядової ради, який є представником акціонера – ю. о. або держави, не може передавати свої повноваження іншій особі.
Особисто акціонера може здійснювати контроль у формі вимоги проведення:
Аудиторської перевірки діяльності акціонерного товариства, у тому числі такого, що не зобов’язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу акціонерів, які разом володіють не менш як десятьма відсотками акцій. Аудиторська перевірка на вимогу акціонера (акціонерів)може проводитися не частіше двох разів на календарний рік.
Спеціальної перевірки фінансово-господарської діяльності АТ, яка проводиться за його рахунок ревізійною комісією (ревізором), а в разі її відсутності – аудитором. Така перевірка проводиться на вимогу акціонерів (акціонера), які на момент подання вимоги сукупно є власниками не менше ніж 10 відсотків простих акцій товариства.
Витрат, пов’язані з проведенням такої перевірки, покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене рішення про інше.
ЗУ «Про АТ» ст.25. Кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику – акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:
1) отримання інформації про господарську діяльність АТ
Даний вид правовідносин відноситься до особистих немайнових корпоративних правовідносин в АТ.
АТ забезпечує кожному акціонеру доступ до документів, визначених ч.1 ст.77 цього ЗУ «Про АТ», крім документів бухгалтерського обліку, які не стосуються значних правочинів та правочинів, у вчиненні яких є заінтересованість, якщо інше не передбачено законам
1) Статут, зміни до статуту,
2) положення про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган, тощо
3) документи, що підтверджують права товариства на майно.
4) звіти товариства про його діяльність;
5) протоколи зборів.
Протягом 10 днів з моменту надходження письмової вимоги акціонера корпоративний секретар, а в разі його відсутності – виконавчий орган АТ зобов’язаний надати йому завірені копії документів з урахуванням передбачених законом обмежень.
За надання копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати вартості витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов’язаних з пересиланням документів поштою.
Будь-який акціонер, за умови повідомлення виконавчого органу товариства не пізніше ніж за два робочі дні, має право на ознайомлення з документами у приміщенні товариства за його місцезнаходженням у робочий час.
Акціонери можуть отримувати додаткову інформацію про д-сть товариства за згодою виконавчого органу товариства або у випадках і порядку, передбачених статутом або рішенням загальних зборів акціонерного товариства.
Публічне акціонерне товариство зобов’язане мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет, на якій розміщується інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, а також інша інформація, визначена Законом.
Крім цього акціонер має право на своєчасне отримання інформації щодо часу, місця проведення загальних зборів акціонерів, питань що виносяться на порядок денний, змін у ньому.
Відповідно до Положення «Про порядок ознайомлення акціонерів з інформацією у відкритому акціонерному товаристві», затвердженому розпорядженням ФДМУ від 5.05.1996 р. № 71-р, на усну заяву акціонера йому повинна бути надана можливість ознайомитися з документами про діяльність АТ та його органів управління.
Акціонер має право ознайомитися з документами, відкритими для ознайомлення, які прийняті не лише в поточному році, але й будь-якого строку давності, за умови, що вони зберігаються в архіві АТ.
Відповідно до Положення «Про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів», затвердженого рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 № 60, акціонерне товариство на вимогу акціонера або його уповноваженого представника зобов’язано надати для ознайомлення дані реєстру акціонерів.
До майнових прав акціонера належать такі права:
• брати участь у розподілі прибутків товариства;
• отримувати частку прибутку товариства у вигляді дивідендів. Право на одержання дивідендів може бути реалізовано з моменту прийняття рішення загальними зборами корпоративного товариства про затвердження звіту за рік та виплату дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.
• отримувати частку вартості майна товариства у разі його ліквідації. Ця частка має бути пропорційною вартості акцій, які належать акціонеру. Розподіл майна акціонерного товариства, що ліквідується, між акціонерами кожної черги здійснюється після повного задоволення вимог кредиторів (акціонерів) попередньої черги
• розпоряджатися акціями: продавати, передавати, відчужувати іншим способом у порядку, визначеному чинним законодавством та статутом товариства;
• заповідати акції у спадщину;
• купувати додатково випущені акції товариства. Порядок реалізації переважного права на придбання акцій додаткової емісії встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Товариство повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів після прийняття рішення про виплату дивідендів публічне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів фондову біржу (біржі), у біржовому реєстрі якої (яких) перебуває таке товариство.
У разі відчуження акціонером належних йому акцій після дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, але раніше дати виплати дивідендів право на отримання дивідендів залишається в особи, зазначеної у такому переліку.
У разі розміщення товариством кількох класів привілейованих акцій черговість розподілу майна між акціонерами - власниками кожного класу привілейованих акцій визначається статутом товариства.
Дивіденд - частина чистого прибутку АТ, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.
Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів, відповідно до закону.
Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року.
У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства або спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями.
Для кожної виплати дивідендів наглядова рада АТ встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів.
Товариство повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів після прийняття рішення про виплату дивідендів ПАТ повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів фондову біржу (біржі), у біржовому реєстрі якої (яких) перебуває таке товариство.
У разі відчуження акціонером належних йому акцій після дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, але раніше дати виплати дивідендів право на отримання дивідендів залишається в особи, зазначеної у такому переліку.
Дата добавления: 2015-08-29; просмотров: 14 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |