Аналіз власного капіталу банку на прикладі ПАТ «приватбанк»

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ БАНКУ НА ПРИКЛАДІ ПАТ «ПРИВАТБАНК»

2.1. Загальна характеристика діяльності ПАТ КБ«ПРИВАТБАНК»

ПриватБанк є одним з перших приватних комерційних банків, створених в Україні. Рішення про створення ПриватБанку було прийнято на засіданні його засновників від 07 лютого 1992 року.

19 березня 1992 банк уже пройшов державну реєстрацію. Сергій Тігіпко був одним із засновників і першим головою Ради. ПриватБанк був першим в Україні, хто представив пластикові карти і банкомати. ПриватБанк також був першою фінансовою організацією в Україні, що отримала міжнародний рейтинг.

У 1996 році він став повноправним членом VisaInternational - платіжної системи і почав емісію пластикових карток.

У 1997 році ПриватБанк став першим українським банком, що отримав рейтинг ThomsonBankWatch (міжнародне рейтингове агентство) і став повноправним членом платіжної системи Europay.

У 1999 році ПриватБанк відкрив свою філію на Кіпрі. ПриватБанківське відділення в Нікосії стало першим українським філіалом банку встановленим ​​за кордоном.

У 2000 році банк увійшов до групи банків, уповноважених виплачувати компенсації для українських громадян, які постраждали від нацистського переслідування в роки Другої світової війни. У 2000 році форма ПриватБанку власності змінилася - 6 липня ПриватБанк прийняв рішення про реорганізацію банку з товариства з обмеженою відповідальністю в закрите акціонерне товариство.У зв'язку з цим, 4 вересня 2000 року був зареєстрований перший Статут Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк". Значною подією в українській банківській системі був запуск у 2001 році "Приват24" проекту, що дав можливість клієнтам керувати своїми рахунками онлайн в режимі реального часу, виконувати регулярні платежі, переказ коштів.

За рішенням акціонерів на засіданні 30 квітня 2009 року діяльність банку була приведена у відповідність із Законом України "Про акціонерні товариства": відповідні зміни були внесені до Статуту Банку асоціації, і акціонерні компанії тип був змінений з закритого для громадський. Крім того, назва банку було змінено на Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк". Ці зміни вступили в силу 21 липня 2009 року (Ліцензія Національного банку України № 22 від 29 липня 2009 року).

У 2010 році Приватбанк збільшив чистий прибуток на 30% - до 1,370 млрд.грн у порівнянні з 2009 року. Активи банку за вказаний період виросли на 32% і на 1 січня 2011 року складали 113 437 млн. грн. (табл. 2.1).

ПАТ КБ «Приватбанк» — найбільший український універсальний комерційний банк, що здійснює свою діяльність на основі ліцензії Національного Банку України № 22 від 04.12.2001 року, орієнтований на обслуговування приватних осіб і корпоративних клієнтів всіх форм власності, входить до складу семи системних банків України, має один з найбільших обсягів капіталу і чистих активів. За оцінкою експертів журналів Euromoney і GlobalFinance в 1999 р. ПАТ КБ «Приватбанк» був визнаний кращим українським банком в номінації кращих банків на ринках, що розвиваються. У банківській системі України «Приватбанк» відноситься до групи нових комерційних банків, так званих банків «другої хвилі», на відміну від колишніх державних банків першої хвилі. За восьмилітній період свого існування банк добився лідируючих позицій на ринку банківських послуг України за рахунок збільшення частки ринку, підвищення ефективності діяльності, постійного підвищення надійності, збільшення конкурентоспроможності і комплексності надання банківських продуктів для своїх клієнтів. Досягти цього удалося спільною роботою згуртованого колективу банку на базі прогресивної системи менеджменту і передових банківських технологій. Заснований в 1992 році, комерційний банк «ПриватБанк» є лідером банківського ринку країни і найбільшим банком з вітчизняним капіталом. За станом на 01 січня 2012 року:

· розмір чистих активів «ПриватБанку» становить 16,757 млрд. грн.,

· статутний фонд банку становить 13,564 млрд. грн.,

· власний капітал — 16,947 млрд. грн.,

· кредитний портфель банку — 107,507 млрд. грн.,

· чистий прибуток «ПриватБанку» за підсумками 2011 року склав 1,418 млрд. грн.

Таблиця 2.1

Динаміка результатів діяльності ПАТ КБ «Приватбанк»

(тис. грн.)

Показник	Станом на	Відхилення
01.01.2010	01.01.2011	01.01.2012	Абс.	%
Чисті активи	10 259 248	11 806 568	16 757 225	6 497 977	+ 63
Статутний фонд	7 810 866	8 860 202	13 564 881	5 754 015	+74
Власний капітал	10 363 079	11 973 144	16 947 767	6 584 688	+63
Кредитний портфель	65 298 956	91 012 07	107 507 459	42 208 503	+64
Чистий прибуток	705 659	1 122 964	1 418 483	712 824	+101

Стратегія банку спрямована на подальше збільшення капіталу банку, розширення кількості й обсягів операцій. У 2010 році банк виступив ініціатором створення благодійної організації - Всеукраїнський благодійний фонд «Допомагати просто!»

Основну частину корпоративних клієнтів, що обслуговуються банком, складають підприємства малого і середнього бізнесу. При цьому значну долю вжитку банківських продуктів забезпечують крупні фінансові і промислові корпорації. Особлива увага протягом року приділялася обслуговуванню компаній, що мають широку мережу структурних підрозділів, — мережевих корпорацій. Галузева характеристика клієнтської бази банку свідчить, що велику частину складають підприємства, основний вид діяльності яких торгівля і комерційна діяльність. Значну долю серед корпоративних клієнтів займають підприємства харчової, транспортної, сільськогосподарської і будівельної галузей.

Станом на 1.01.2013р. банк обслуговує 334 тисячі корпоративних клієнтів, приватних підприємців — 347 тисяч і понад 12,5 мільйонів рахунків фізичних осіб. Обсяг залучених банком коштів юридичних осіб на 1 січня 2009 р. становить 20,7 млрд. грн, у тому числі депозитний портфель юридичних осіб — 12430 млрд. грн. Обсяг коштів фізичних осіб, залучених ПриватБанком на 1 січня 2009 р., становить 32754 млрд. грн., у тому числі депозитний портфель фізичних осіб — 27,1 млрд. грн.

Приватбанк є учасником системи гарантування вкладів населення. Відповідно до Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 639-VI від 30.10.2008 г, розмір повернення коштів за вкладами, враховуючи відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 05.11.08 р. збільшено до 150 000 гривень.

2.2. Оцінка вартості власного капіталу ПАТ КБ «ПриватБанк»

У процесі аналізу власного капіталу банку велике значення має питання оцінки його вартості. Оцінка вартості власного капіталу дає змогу одержати додаткову інформацію для прийняття відповідних управлінських рішень поточного і перспективного плану, визначити ефективність діяльності банку.

У банківській практиці існує кілька способів визначення вартості власного капіталу банку. Кожний з них має як позитивні сторони, так і певні вади.

Перший спосіб — це визначення бухгалтерської (балансової) вартості власного капіталу банку. Згідно з цим способом усі активи та зобов’язання банку обліковуються на його балансі за вартістю їх придбання чи виникнення. Власний капітал розраховується як різниця між балансовою вартістю активів та зобов’язань. Такий спосіб оцінювання прийнятний лише тоді, коли балансова та ринкова вартість активів і зобов’язань не дуже різняться між собою. Якщо ринкова вартість з тих чи інших причин значно відхиляється від первісної балансової вартості, то зазначений спосіб призводить до спотворення результатів, неадекватності оцінки власного капіталу банку. Цей спосіб простий, не потребує наявності спеціальної кваліфікації у працівників банку та значних витрат на здійснення оцінки.

Другий спосіб — спосіб ринкової вартості — полягає в тому, що активи та зобов’язання банку оцінюються за ринковою вартістю, виходячи з якої розраховується власний капітал банку. Цей спосіб точніше відбиває реальний рівень захищеності банку, дає змогу більш динамічно та реалістично оцінювати вартість власного капіталу, оскільки ринкова вартість активів і зобов’язань постійно змінюється. Однак банки здебільшого не зацікавлені в такому способі визначення вартості власного капіталу, особливо коли він не сприяє зміцненню позицій банку на ринку. Цей спосіб здебільшого використовується менеджментом банку для внутрішніх потреб, хоча він корисний і для зовнішніх користувачів — вкладників та кредиторів банку.

Зауважимо, що способу ринкової вартості властиві окремі недоліки.

По-перше, не завжди доцільно та правильно можна оцінити активи та зобов’язання за ринковою вартістю.

По-друге, зазначений спосіб трудомісткий, вимагає наявності висококваліфікованих фахівців, а також значних грошових витрат.

Сутність третього способу — способу регулювальних бухгалтерських процедур — полягає в обчисленні розміру власного капіталу за правилами та вимогами, встановленими органами, що здійснюють нагляд і контроль за банківською діяльністю. За цим способом власний капітал банку розраховується як сума низки його складових елементів. Порядок визначення та склад власного капіталу різниться залежно від країни, однак з метою захисту вкладників та кредиторів, забезпечення фінансової стійкості та прозорості банківських систем рядом економічно розвинутих країн була укладена Базельська угода. Нею визначені єдині основні підходи до визначення складу та порядку розрахунку власного капіталу банків країн, що підписали зазначену угоду.

Основні положення Базельської угоди використовують й інші країни, зокрема Україна. Національний банк України при визначенні адекватності власного капіталу банків дотримується положень цієї угоди. При цьому НБУ постійно вдосконалює методику визначення розміру власного капіталу.

Зауважимо, що цьому способу розрахунку власного капіталу властиві недоліки.

По-перше, розробляючи порядок розрахунку власного капіталу банків, Національний банк України виходить із цілей органу, що здійснює нагляд та контроль за банківською діяльністю, та власної монетарної політики.

По-друге, постійна зміна та вдосконалення цього способу розрахунку власного капіталу банку ускладнює порівнянність при здійсненні аналізу фінансового стану банку. Змінюючи правила розрахунку власного капіталу, слід забезпечити порівнянність його величини через перерахування даних минулих звітних періодів за новими правилами.

По-третє, зазначений спосіб допускає включення деяких видів боргових зобов’язань та резервів на покриття збитків до складу власного капіталу. Це може призвести до спотворення результатів аналізу діяльності банку, створити враження його благополучної діяльності.

Методологічною основою для розрахунку регулятивного капіталу є положення Закону України «Про банки і банківську діяльність»[]. Згідно з ним капітал банку включає основний і додатковий капітал. Складовими основного капіталу є: сплачений і зареєстрований статутний капітал; розкриті резерви (створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку); надбавки до курсу акцій і додаткові внески акціонерів у капітал; загальний фонд покриття ризиків, створюваний під невизначений ризик під час проведення банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Додатковий капітал складається з нерозкритих резервів, резервів переоцінювання активів, гібридних капітальних інструментів і субординованого боргу. Національний Банк України має право визначити інші статті балансу банку для включення до додаткового капіталу, а також умови і порядок такого включення.

Згідно з методикою Національного банку України регулятивний власний капітал банку складається із суми основного капіталу (капітал 1-го рівня) за вирахуванням суми недосформованих резервів за активними операціями банків, додаткового капіталу (капітал 2-го рівня), за вирахуванням відвернень.

Алгоритм розрахунку розміру регулятивного власного капіталу банку має такий вигляд:

РВК = ОК + ДК – В, (2.1)

де РВК — регулятивний власний капітал банку;

ОК — основний капітал, зменшений на суму недосформованих резервів за активними операціями банку;

ДК — додатковий капітал банку;

В — відвернення.

При цьому слід враховувати такі основні підходи, характерні для зазначеної методики Національного банку України:

1. Основний капітал є постійним джерелом коштів, яке не може передаватися, перерозподілятися чи вилучатися у банку, а його розмір ґрунтується на консервативному підході до оцінювання активів банку. Мова йде про виключення «виявлених» збитків, оскільки недосформований резерв фактично вже є оціненим збитком банку, а тому у наступних періодах він обов’язково зменшить розмір власного капіталу. Таке зменшення може бути у вигляді витрат на формування резервів для покриття імовірних збитків від активних операцій або у вигляді збитків від списання активів.

2. Відрахування з основного капіталу нематеріальних активів пов’язане з тим, що вартість зазначених активів має тенденцію до зникнення у міру того, як банк наближається до неплатоспроможності.

3. Додатковий капітал не обов’язково слугує постійним джерелом банківських ресурсів, його вартість менш надійна, оскільки може включати «невиявлені», «приховані» збитки від банківської діяльності.

4. Включення до додаткового капіталу резервів під стандартну кредитну заборгованість зумовлене тим, що відносно цієї заборгованості на даний період не виникає сумнівів щодо повернення кредитів, однак практика свідчить про можливість неповернення частини стандартних кредитів. У фінансовому обліку резерви під стандартні кредити обліковуються на контрактивних рахунках, які виключаються із балансової суми кредитного портфеля та із власного капіталу (через віднесення на валові витрати), але для розрахунку регулятивного власного капіталу додаються до останнього.

5. Зменшення розрахункової суми регулятивного власного капіталу на придбані капітальні та боргові цінні папери, які випущені іншими банками, в портфелях банку на продаж та інвестиції пов’язане з необхідністю упередження ланцюгового банкрутства банків. Фактично мова йде про недопущення ситуації, коли банки купуватимуть акції один одного з метою штучного збільшення своїх статутних капіталів.

6. Зменшення розміру регулятивного власного капіталу на здійснені банком інвестиції в асоційовані компанії та банки та/або дочірні компанії і банки пов’язане із ризиками, які несе банк, а також із тим, що джерелом таких інвестицій має бути чистий прибуток.

7. По-різному враховуються прибутки та збитки поточного року. Збитки виключаються при розрахунку з основного капіталу, а прибутки включаються до додаткового капіталу. Це зумовлено тим, що прибутки поточного року не є стабільним джерелом капіталу, їх сума часто коригується аудиторами чи іншими повноважними особами, причому, як правило, в бік зменшення. Натомість сума збитків практично ніколи не коригується в бік зменшення.

8. З погляду фінансового обліку субординований капітал є зобов’язаннями банку, однак йому властиві окремі ознаки власного капіталу: виплата відсотків інвесторам може призупинятись (якщо це зазначено в угоді) у разі погіршення фінансового стану банку-боржника; у разі ліквідації банку власники субординованого капіталу отримують свої кошти лише після погашення претензій вкладників та кредиторів, але перед розрахунками з акціонерами; дозволяється переведення (конвертація) субординованого капіталу до розряду статутного капіталу у встановленому чинним законодавством порядку.

Залучення коштів на умовах субординованого боргу має для банків деякі переваги порівняно з іншими способами збільшення їх власного капіталу. По-перше, сплата процентів за субординованим боргом здійснюється за рахунок збільшення валових витрат. По-друге, боргові зобов’язання не надають їх власникам права на управління банком. По-третє, механізм залучення коштів на умовах субординованого боргу простіший, ніж той, що застосовується, зокрема, під час емісії акцій. По-четверте, придбання акцій можливе лише за рахунок власних коштів акціонерів (засновників). В умовах економічної нестабільності, значної інфляції, спаду виробництва, збитковості значної кількості підприємницьких структур доволі важко банкам розмістити акції на прийнятних умовах. Більш прийнятним є залучення коштів на умовах субординованого боргу.

9. При розрахунку загальної суми регулятивного власного капіталу додатковий капітал не повинен перевищувати розмір основного капіталу. Включення ж субординованого боргу в розрахунок власного капіталу фактично обмежується 50 % розміру основного капіталу.

Здійсниморозрахунокзначення регулятивного власногокапіталу за данимифінансовоїзвітності (дод.А) ПАТ КБ «Приватбанку» за період 2009-2011 роки, використовуючи формулу 2.1.

РВК₂₀₀₉ = 7896819 + 1904946 – 83659 = 9718106 (тис. грн.);

РВК₂₀₁₀ = 10319243 + 2226035 – 66027 = 12479251 (тис. грн.);

РВК₂₀₁₁ = 15374890 + 1 810 915 – 21102 = 17164703 (тис. грн.).

Проведені розрахунки свідчать про те, що банк має достатній розмір регулятивного капіталу для розрахунків за своїми зобов'язаннями перед інвесторами і кредиторами та дотримується встановлених Національним банком України економічних нормативів, у т.ч. показників ліквідності та платоспроможності. Розмір регулятивного капіталу станом на 31.12.2011 р. складає 17164703 тис. грн. (мінімальне нормативне значення не менше 120 млн. грн.).

2.3. Аналіз статутного капіталу ПАТ КБ «ПриватБанк»

Статутний капітал являє собою вартість вкладів акціонерів (засновників, учасників) банку, внесених з метою формування його активів для початку чи подальшої банківської діяльності, а також гарантування інтересів вкладників та кредиторів банку.

Аналіз статутного капіталу банку слід здійснювати за такими напрямами: формування статутного капіталу під час створення банку; порядок збільшення розміру статутного капіталу; порядок зменшення розміру статутного капіталу.

Процес формування статутного капіталу створюваного банку має ряд особливостей, основними з яких є:

1. Організаційно-правова форма створюваного банку, яка визначає порядок формування статутного капіталу через безпосереднє вкладення інвесторами коштів та майна або залучення через відкриту чи закриту підписку на акції. Згідно з чинним законодавством банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку. Акціонерні банки можуть бути, у свою чергу, відкритого чи закритого типу. Якщо банк створюється у формі акціонерного товариства відкритого типу, то його акції пропонуються широкому колу інвесторів, здійснюється публічне розміщення акцій на умовах їх вільного подальшого обігу. Зазначені акції, як правило, є предметом угод купівлі-продажу на біржовому та позабіржовому ринках.

Згідно з чинним законодавством термін відкритої підписки на акції не може перевищувати шість місяців. Якщо до закінчення цього терміну не вдалося покрити підпискою 60 % акцій, акціонерний банк вважається незаснованим. До дня установчих зборів засновники, що підписалися на акції, повинні оплатити не менше 30 % номінальної вартості акцій, але не менше розміру, передбаченого ст. 31 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Акціонери у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного банку, повинні оплатити повну вартість акцій. Привілейовані акції можуть бути випущені на суму, що не перевищує 10 % статутного капіталу банку. Банкам забороняється випуск акцій на пред’явника.

2. Статутний капітал банку формується тільки за рахунок власних коштів засновників, акціонерів (учасників) у грошовій формі в національній валюті України та у вільно конвертованій іноземній валюті (для нерезидентів). Забороняється формування статутного капіталу за рахунок бюджетних коштів, якщо такі кошти мають інше цільове призначення, а також коштів, джерела походження яких не підтверджені.

3. Мінімальний розмір статутного капіталу для банків установлюється законодавчо. НБУ має право встановлювати для окремих банків, залежно від їх спеціалізації, диференційований мінімальний статутний капітал на момент реєстрації банку, але не нижче розмірів, передбачених законодавчо (рис. 2.1).

4. Слід розрізняти зареєстрований та незареєстрований статутний капітал. Виокремлюють також сплачену та несплачену частини статутного капіталу.

5. Банки можуть продавати акції первинного розміщення за ціною, не нижчою від номінальної вартості. У разі продажу таких акцій інвестору за ціною, вищою, ніж номінальна вартість, виникає емісійна різниця, яка використовується як власний капітал банку.

6. Банк може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх подальшого перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників чи анулювання або отримувати власні акції в дар. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані у термін не більше одного року з моменту їх придбання. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів проводиться без урахування придбаних банком акцій. Здійснювати придбання власних акцій до повної оплати всіх раніше випущених акцій не дозволяється.

Рис. 2.1. Розмір статутного капіталу ПАТ КБ «ПриватБанк» в порівнянні з нормативами НБУ

7. Банки мають право придбавати власні акції або паї з наступним письмовим повідомленням НБУ про укладені угоди, яке має бути надіслане протягом п’яти робочих днів з дати укладення угод. Банкам не дозволяється придбання власних акцій, якщо це може призвести до падіння регулятивного капіталу нижче за мінімальний рівень.

Про намір банку придбати загальну кількість власних акцій або паїв у розмірі 10% загальної емісії і більше банк письмово повідомляє НБУ за 15 календарних днів до укладення угод. НБУ має право заборонити банку купівлю власних акцій або паїв у разі, якщо це може призвести до погіршення фінансового стану банку.

Зауважимо, в деяких випадках викуп банком власних акцій пов’язаний з метою реінвестування дивідендів. Викуповуючи частину акцій, банк має можливість збільшити розмір прибутку на одну акцію. Це пов’язано з тим, що викуплені акції не враховуються у розподілі прибутку банку.

У разі збільшення статутного капіталу через обмін облігацій існуючої номінальної вартості на акції цього емітента, статутний капітал збільшується на загальну номінальну вартість облігацій, що обмінюються на акції. В даному випадку, номінальна вартість облігацій, умовами випуску яких передбачається їх обмін на акції, повинна дорівнювати номінальній вартості акцій.

Зауважимо, що збільшення статутного капіталу допускається за умови, що всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної. Наявність збитків у банку не є перешкодою для оголошення підписки на акції або паї банку та збільшення статутного капіталу банку.

Збільшення статутного капіталу пайового банку відбувається за рахунок додаткових внесків учасників, причому ці внески можуть не впливати на розмір частки учасників у статутному капіталі, зазначеної в установчих документах, якщо інше не передбачено ними.

Джерелами збільшення статутного капіталу є власні кошти акціонерів (засновників, учасників), а також дивіденди, які направляються на його збільшення у разі прийняття рішення вищим органом управління банку про капіталізацію дивідендів. При аналізі дивідендів, що використовуються на збільшення статутного капіталу, слід враховувати особливості розподілу прибутку та дивідендної політики банку.

Зменшення статутного капіталу здійснюється через зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини їх у власників з метою анулювання.

2.4. Аналіз ефективності формуваннявласного капіталу банку

Аналізуючи стан власного капіталу банку, використовують різні види та методи аналізу. Серед них важливе місце посідає метод коефіцієнтів, за допомогою якого виявляють кількісний взаємозв’язок між різними статтями, класами чи групами статей балансу.

Власний капітал банку, виходячи з функцій, які він виконує, посідає важливе місце в системі показників, що характеризують фінансовий стан банку. Одним із показників, що характеризує станвласного капіталу, особливо під час створення банку, є мінімальнийрозмір статутного капіталу. Однак заведено вважати, що у процесі подальшого функціонування банку його статутний капітал перестає відігравати вирішальне значення як перманентна складова власного банківського капіталу, а відтак його питома вага, за інших рівних умов, в сукупному власному капіталі поступово зменшується. Натомість збільшується питома вага інших елементів власного капіталу банку. Проте нехтувати показником мінімального розміру статутного капіталу не слід: чим більший розмір статутного капіталу, тим фінансово стійкішим вважається банк.

Однак складність визначення достатності власного капіталу полягає в розрахунку не абсолютного, а відносного його розміру. Саме відносні показники достатності власного капіталу є провідними в системі аналізу фінансової стійкості банку.

Спочатку для оцінювання достатності власного капіталу банку використовувався коефіцієнт співвідношення власного капіталу (ВК) та залучених коштів (ЗК):

(2.2)

де К – коефіцієнт достатності власного капіталу

ВК – власний капітал

ЗК – залучений капітал

Порядок розрахунку коефіцієнта К₁ має суттєві недоліки, які знижують його привабливість при проведенні аналізу. До них, зокрема, відносять такі: не враховується рівень ризикованості активів, у які вкладаються банківські ресурси; не беруться до уваги позабалансові зобов’язання банку та пов’язані з ними ризики; не враховується специфіка та призначення складових елементів власного капіталу, а також залучених коштів. Разом з тим цей коефіцієнт показує, скільки власних коштів вистачить для забезпечення надійного зберігання коштів вкладників та кредиторів.

Здійснимо розрахунок достатності власного капіталу ПАТ КБ «Приватбанку» за період 2009-2011 роки, використовуючи формулу 2.2. та фінансову звітність банку.

З розрахунків видно, що за період з 2009 по 2011 р.р. показник зріс на 0,07, а це означає, що надійність банку зросла.

Для подальшої оцінки власного капіталу Приватбанку використовуємо такі коефіцієнти:

Коефіцієнт співвідношення власного капіталу та пасивів банку який розраховується за формулою:

(2.3)

Здійснимо розрахунок коефіцієнтаспіввідношення власного капіталу та пасивів банку на прикладі ПАТ КБ «Приватбанку» за період 2009-2011 роки, використовуючи формулу 2.3.

Проведені розрахунки показують, що за період з 2009 по 2010 р.р. інтенсивність використання власних коштів знизилась на 1,22%, але за 2011р. зросла 1,06%.

Коефіцієнт співвідношення власного капіталу та пасивів банку який розраховується за формулою:

(2.4)

Проведемо розрахунок коефіцієнта співвідношення власного капіталу та активів банку на прикладі ПАТ КБ «Приватбанку» за період 2009-2011 роки, використовуючи формулу 2.4.

Раціональним є розрахунок співвідношення власного капіталу до робочих активів.

(2.5)
Розрахуємо співвідношення власного капіталу до робочих активів на прикладі ПАТ КБ «Приватбанку» за період 2009-2011 роки, використовуючи формулу 2.5.

Цей коефіцієнт вказує на долю забезпеченості робочих активів власним капіталом. З розрахунків видно що робочі активи забезпечені власним капіталом на рівні близько 11%.

Достатньо важливим показником адекватності капіталу, який враховує якістьактивів, є співвідношення власного капіталу з ризиковими активами (активами, зменшеними на резерви, що створені за активними операціями)

(2.6)

Розрахунок співвідношення власного капіталу до ризикових активів на прикладі ПАТ КБ «Приватбанку» за 2009 – 2011 роки з використанням формули 2.6.

Зазначені вище коефіцієнти характеризують з того чи іншого боку функціональне призначення власного капіталу банку, однак їм властиві недоліки. По-перше, не враховується призначення окремих складових власного капіталу. По-друге, суб’єктивний характер оцінок та висновків, відсутність обґрунтованих та загальновизнаних значень перелічених вище коефіцієнтів. По-третє, велика трудомісткість визначення цих коефіцієнтів.

Значна частина вказаних вище недоліків була врахована в методиці визначення адекватності капіталу, прийнятої Базельським комітетом по банківському нагляду. Ця методика ґрунтується на взаємозв’язку структури власного капіталу і врахуванні кредитного ризику активів та позабалансових зобов’язань. Основні стандарти угоди єдині для всіх банківських установ країн, що підписали чи приєднались до Базельської угоди, а регулювальні органи мають право встановлювати деякі коефіцієнти ризику та визначати окремі складові власного капіталу.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспромож­ності або коефіцієнт Кука) визначається як співвідношення регулятивного власного капіталу (РВК) до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених на відповідні коефіцієнти ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями (А_з):

%. (2.7)

де К—норматив адекватності регулятивного власного капіталу;

РВК — регулятивний власний капітал банку;

А—сумарні активи

Нормативне значення К₆ має бути не менше 8 %,, тобто на кожні 100 одиниць потенційних збитків банк повинен мати відповідно не менше8 одиниць власного капіталу. У випадку недостатності власного капіталу банк може довести його до мінімального нормативного значення через: збільшення розміру власного капіталу; зменшення розміру активів; зміну структури активів змен­шенням частки високоризикованих активів. Зауважимо, що і коефіцієнт Кука має недоліки, зокрема він не враховує, крім кредитного, інші види ризиків, такі як відсотковий, валютний та фондовий ризики.

Проведемо розрахунок коефіцієнта співвідношення власного капіталу та активів банку на прикладі ПАТ КБ «Приватбанку» за період 2009-2011 роки, використовуючи формулу 2.7.

З розрахунків видно, що коефіцієнт адекватності регулятивного капіталу в нормі, і має тенденцію до зростання.

Іншим коефіцієнтом, який слід використовувати при аналізі власного капіталу, є відношення власного регулятивного капіталу (РВК) до загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви (А_р):

%. (2.8)

де К —достатність власного регулятивного капіталу;

РВК — регулятивний власний капітал банку;

А—загальні активи банку,зменшені на відповідні резерви;

Коефіцієнт К₇ визначає достатність власного регулятивного капіталу, зважаючи при цьому на загальний обсяг банківської діяльності, незалежно від розміру різних видів ризиків. Нормативне значення К₇ повинно було бути не менше 9 %. Зауважимо, що Національний банк України при розрахунку нормативу адекватності основного капіталу К7 тепер використовує в чисельнику формули замість РВК основний власний капітал банку (капітал
1-го рівня), а в знаменнику загальні активи, зменшені на суму коштів за окремими рахунками, зокрема недосформованого резерву на можливі втрати за кредитними операціями банків.

Розрахуємо відношення власного регулятивного капіталу до загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк» за 2009 – 2011 роки, з використанням формули 2.8.

Провівши розрахунки даного коефіцієнту, ми бачимо що його значення значно вище ніж встановлений нормативний мінімум і в розрізі аналізованого періоду (з 2009 по 2011 р.р.) має тенденцію до зростання, що свідчить про здатність банку покрити ризики пов’язані з його діяльністю.

Залежність банку від його засновників (акціонерів, учасників) характеризує наступний коефіцієнт:

(2.9)

де СК — сплачений статутний капітал банку,

БВК — балансовий власний капітал банку.

Сума коштів, які інвестуються в розвиток банківської установи, повинна вдвічі перевищувати внески засновників. Мінімальне значення цього показника — 15 %, максимальне — 50 %.

Розрахуємо коефіцієнт залежностіПАТ КБ «Приватбанк» від його засновників за 2009 – 2011 роки, з допомогою формули 2.9.

З розрахунків видно, що коефіцієнт залежності банку від його засновників значно перевищує встановлені норми і має тенденцію до зростання, піднявшись за 2009 – 2011 роки на 4,69%

Якісну оцінку власного капіталу банку дає співвідношення:

(2.10)

де РВК – власний регулятивний капітал,

БВК — балансовий власний капітал.

Від’ємне значення РВК свідчить не лише про відсутність власних ресурсів, вкладення яких приносить дохід, а й про використання залучених та позичкових коштів не за цільовим призначенням.

Провівши розрахунки, видно, що за 2010 рік значення коефіцієнта зросло на 10,45%, а на протязі 2011 року знизилось на 2,95%, про що в результаті можна сказати, що вкладені кошти приносять дохід.

Коефіцієнт захищеності власного капіталу розраховується за формулою:

(2.11)

де ОЗ — основні засоби,

ВК — власний капітал банку.

Коефіцієнт К₁₀ характеризує захищеність власного капіталу від інфляції через вкладення коштів у нерухомість, обладнання та інші матеріальні активи. Однак таке одностороннє використання капітальних ресурсів може призвести до погіршення ліквідності та платоспроможності банку. Слід враховувати існуючі законодавчі обмеження. Зокрема, банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 % капіталу банку (це обмеження не поширюється: на приміщення, в яких розміщуються підрозділи банку, що виконують банківські операції; майно, яке перейшло до банків у власність на підставі реалізації прав заставодержателя; майно набуте банком з метою запобігання збиткам за умови відчуження його банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього).

Розрахуємо рівень захищеності власного капіталу ПАТ КБ «Приватбанк» за 2009 – 2011 роки з допомогою формули 2.11.

Провівши розрахунки, можна побачити, що коефіцієнт захищеності капіталу банку не перевищує встановлені законодавством норми, більше того – має тенденцію до зниження. За період 2009 – 2011р.р. коефіцієнт знизився на 4,44%.

Ефективність використання власного капіталу характеризує коефіцієнт його рентабельності:

%, (2.12)

де ЧП — чистий прибуток банку;

ВК — власний капітал банку.

Розрахуємо рентабельність ПАТ КБ «Приватбанк» за 2009 – 2011 роки, використовуючи формулу 2.12.

З розрахунків видно, що за період з 2009 по 2011 р.р. рентабельність банку загалом зросла на 1,56%, що демонструє покращення доходності.

Визначити ефективність використання коштів власників та доцільність їх вкладання до банку можна за допомогою коефіцієнта рентабельності статутного капіталу:

%, (2.13)

де ЧП — чистий прибуток банку;

СК — сплачений статутний капітал банку.

Використовуючи формулу 2.13, розрахуємо коефіцієнт рентабельності статутного капіталу ПАТ КБ «Приватбанк» за 2009 – 2011 роки.

Провівши розрахунки, можна побачити зростання ефективності використання коштів власників за 2009 – 2011 роки. За це період коефіцієнт рентабельності статутного капіталу зріс на 1,43%

Важливим показником, який характеризує власний капітал банку є мультиплікатор капіталу. Він відображає фінансовий важіль або політику в галузі фінансування: вибір джерел формування банківських ресурсів (боргові зобов’язання чи акціонерний капітал). Мультиплікатор (М) капіталу обчислюється як відношення суми загальних активів (А) до власного капіталу банку (ВКБ):

(2.14)

де М— мультиплікатор капіталу;

А—сума загальних активів

ВКБ— власний капітал банку

Отже, мультиплікатор капіталу є прямим показником фінансового важеля банку. Він показує, яку кількість гривні активів повинна забезпечувати кожна гривня власного капіталу (тобто коштів власників банку) і відповідно яка частка банківських ресурсів може бути сформована у формі боргових зобов’язань. Оскільки власний капітал повинен покривати збитки за активами банку, то чим вищий рівень мультиплікатора, тим вищий ступінь ризику банкрутства банку. Водночас чим вищий мультиплікатор, тим вищий потенціал банку для більш високих виплат своїм власникам (акціонерам).

Розрахуємо мультиплікатор ПАТ КБ «Приватбанк» за 2009 – 2011 роки використовуючи фінансову звітність (Дод. А) за допомогою формули 2.14.

З розрахунків ми можемо спостерігати зростання коефіцієнту за розрахований період на 0,13, що свідчить про досить ризиковану політику банку.

Для наглядності зведемо наведенні вище розрахунки коефіцієнтів до таблиці 4.1.

З даних наведених нище видно, що майже всі коефіцієнти в межах встановлених норм і мають тенденцію до зростання, що свідчить про здатність банку майже безперешкодно здійснювати свою діяльність. Лише у коефіцієнта захищеності власного капіталу банку спостерігається незначний спад.

Таблиця 4.1

Показники оцінки ефективності формування власного капіталу ПАТ КБ «Приватбанк»

Коефіцієнт	Рік	Відхилення
Коефіцієнт адекватності (платоспроможності)	0,1267	0,1207	0,1288	+0,0021
Коефіцієнт достатності власного регулятивного	0,1206	0,1262	0,1274	+0,0021
Коефіцієнт залежності від засновників	0,7537	0,74	0,8006	+0,0469
Коефіцієнт якості власного капіталу банку	0,9378	1,0423	1,0128	+0,075
Коефіцієнт захищеності власного капіталу банку	0,1921	0,192	0,1477	-0,0444
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу банку	6,81	9,38	8,37	+1,56
Коефіцієнт рентабельності статутного капіталу	9,03	12,67	10,46	+1,43
Мультиплікатор капіталу	9,05	10,17	9,18	+0,13

Таким чином можна зробити висновок,що надійність ПАТ КБ «Приватбанк» зросла.

Дата добавления: 2015-08-29