Кроманьйонці або люди верхнього палеоліту.

Кроманьйонці або люди верхнього палеоліту.

Перші люди Європи зовні не дуже відрізнялися від її сучасного населення. У більшості випадків вони були досить великого росту (близько 175-180 см), мали неабияку фізичну силу, але кістки в них були менш масивними,

більш тонкими, чим у неандертальців. Обсяг мозку, як і в сучасних людей, становив 1450-1560 см. Втім, такий же обсяг мозку був і в неандертальця, однак будова мозку у людини верхнього палеоліту істотно змінилася: наприклад, вона мала розвинені лобові частки. Звід черепа був досить високий, потилиця трохи пласка, чоло пряме і високе. Надбрівні дуги були досить добре виражені, але не зливалися над носом у суцільний надочноямковий валик, характерний для неандертальців. Кисті рук були такі ж, як у сучасних людей.

Люди верхнього палеоліту, звичайно, не були всі на одне обличчя. Більш того, саме в цей час починають формуватися три основні людські раси: європеоїдна, негроїдна (чи може політ коректно африканська?) і монголоїдна. Власне кроманьйонцями прийнято називати людей верхнього палеоліту, що мають ознаки європеоїдної раси. Для них характерні високий ріст, подовжений череп, широке обличчя й масивна нижня щелепа із сильно виступаючим підборіддям. Представники ж майбутньої негроїдної раси відрізнялися меншим ростом, трохи більшою довжиною гомілок і передпліч, сплощеним переніссям, помірковано розвиненим підборіддям і виступаючими вперед зубами (це називається «прогнатизм»). Черепа з монголоїдними ознаками були виявлені в:Китаї, а також на одному з поселень на території Росії - Афонтова Гора (під:Красноярськом). Однак найдавніші раси різнилися між собою в набагато меншому ступені, чим сучасні.

На зорі свого існування кроманьйонці, або люди верхнього палеоліту, жили майже так само, як і неандертальці: полювали, збирали їстівні рослини, виготовляли кам'яні знаряддя.

Знаряддя праці у верхньому палеоліті.

Протягом приблизно 30 тисяч років (40-10 тис. років тому) основною сировиною для виробництва знарядь праці як і раніше служив кремінь. Вивчаючи форми знарядь на різних територіях, археологи одержують можливість, по-перше, зрозуміти їхнє призначення, а виходить, і реконструювати господарство древньої людини, а по-друге, - виділити різні культурні спільності, кожна з яких мала свій певний набір знарядь праці, характерні типи жител і інші загальні риси. Такі спільності називаються археологічними культурами. По їхньому поширенню в часі й просторі вчені можуть судити про міграції різних груп населення, про те, як змінювалися культурні традиції в межах однієї спільності, і багато про що іншому.

Отже, із приходом кроманьйонця принципово змінилася техніка одержання заготівок для виробництва знарядь. Тепер основною заготівкою стала кремінна пластина. Пластина - це досить плаский шматок кременя з відносно паралельними краями, довжина якого значно (більш ніж в 2 рази) перевищує ширину. Такі пластини відколювалися по колу від нуклеуса за допомогою віджимника й могли досягати довжини 20 см і більше, але звичайно, їхня довжина не перевищувала 10 см. З одного нуклеуса можна було зробити кілька відколів і, відповідно, одержати трохи майже однакових пластин.

Далі із цих пластин виготовлялися різноманітні знаряддя: ножі, шкребки, різці, провертки й т.п. Ножі були у своєму роді універсальним інструментом: ними можна було різати, стругати, рівняти. Робили їх у такий спосіб: одну довгу сторону пластини обробляли відколами так, щоб нею не можна було порізатися, а інша залишалася гострою. Рукоять ножа могла бути виготовлена з дерева, кістки або навіть бересту. Завдяки властивостям кременя ніж, як і більшість інших інструментів, виходив досить гострим - іноді такими інструментами можна було навіть голитися.

Поселення й житла у кроманьйонців

Серйозні зміни відбулися й в «житловому будівництві». Тепер майже повсюдно люди стали селитися на відкритій місцевості, іноді створюючи цілі селища. Але оскільки в часи кроманьйонців клімат був дуже холодним, і оточували їх не ліси, у яких багато будівельного матеріалу, а скоріше тундра, і тому довелося людині того часу будувати житла з того, що було під рукою. І самим підходящим будівельним матеріалом у цій ситуації виявилися кості мамонтів.

Житла ці були напівземляного типу й виглядали приблизно так: по периметру окружності діаметром 3-4 метра стояли черепа мамонтів (такі поселення були знайдені в Україні, поблизу села Межирич), у ці черепи були вставлені скріплені між собою кістки, і утворювали купольне перекриття. Вся конструкція зверху покривалася шкірами, які були придавлені каменями. Для будівлі одного такого житла були потрібні кості більш як десяти мамонтів.

Так, але звідки люди могли роздобути стільки костей мамонтів? Адже мамонт був одним із самих небезпечних тварин, і полювання на нього могло закінчитися трагічно не тільки для мамонта, але й для людини.

На щастя, людям необов'язково потрібно було вбивати мамонта, щоб роздобути його кості. Мамонти, як і деякі інші тварини, «воліють» умирати в якімсь певному місці, так що згодом утворяться цілі їхні цвинтарі. Відомо, що такі цвинтарі є в Сибіру, у зоні вічної мерзлоти - вони-те й могли бути «будівельним лісом» для кроманьйонців. Зрозуміло, що «мамонтові будинки» переважали там, де більше не із чого було будувати; у тих місцях, де росли дерева, житла були дерев'яні, а люди, що жили в горах, селилися в печерах.

За останні 40-50 тисяч років у вигляді людини принципово нічого не змінилося. Мабуть, не дарма Природа кинула всі свої сили на вдосконалення мозку й руки - голова придумувала, а руки робили: спочатку все більш досконалі знаряддя з каменю, потім - з кістки, потім - з металу; чи не кожне тисячоріччя (а це, по масштабах еволюції, зовсім короткий строк) з'являвся новий винахід: глиняний посуд, лук і стріли, гарпун, колесо й так далі, тощо. Потім з'явилися скотарство, землеробство, а потім і міста... колесо історії вертілося все швидше й швидше.

Однак мозок людини не тільки придумував, як вижити в суворих умовах, але й просто міркував про життя. Про ці міркування (учені говорять - про духовну культуру) ми можемо дещо довідатися по збереженим до наших днів їхнім плодам: похованням і творам первісного мистецтва.

Дата добавления: 2015-08-28